реакцію на дитину, її поведінку чи обставини; розуміння потреб дитини і її розвитку;
розуміння батьківських завдань і відповідності цих завдань потребам дитини;
вплив будь-яких життєвих труднощів на здатність виконувати батьківські завдання
(вміння відрізнити реалізацію від сильного бажання); вплив попереднього досвіду
на виконання батьківських обов’язків; здатність усвідомлювати труднощі і долати їх;
прагнення скористатися підтримкою і приймати допомогу.
Соціальному працівникові важливо постійно простежувати зв’язок кожної
потреби дитини з батьківським потенціалом матері. Наприклад, оцінюючи здоров’я
дитини, соціальний працівник, проаналізувавши індикатори задоволення цієї
потреби, визначені відповідно до віку і фізичного стану дитини раннього віку,
виявляє й уточнює сильні сторони матері (батьків) чи наявні проблеми у виконанні
батьківських функцій, спрямованих на забезпечення умов для збереження чи
покращення здоров’я дитини. Він з’ясовує, як впливає на задоволення потреби
дитини щодо здоров’я елементарне піклування матері (батьків); як вона гарантує їй
безпеку; передає емоційне тепло, що є чинником емоційного здоров’я; які життєві
орієнтири мати (батьки) формує у дітей щодо здоров’я і які обмеження, правила
встановлює; чи стабільними є дії матері під час догляду за дитиною, дотримання
її режиму харчування, сну, купання, що є неодмінною умовою забезпечення її
здоров’я.
Родичі можуть стати значним джерелом підтримки матері з дитиною раннього
віку, які опинилися у складних життєвих обставинах, і навпаки, іноді родичі не
завжди можуть/хочуть підтримати матір, дитину. Щоб детально простежити вплив
факторів сім’ї і середовища на потреби дитини і на здатність матері (батьків)
реагувати на них, необхідно проаналізувати цілу низку індикаторів [1, с. 34-36]. Так,
індикаторами оцінки потенціал сім’ї (історія сім’ї та її функціонування) є: значні
зміни в складі сім’ї; досвід дитинства батьків; хронологія важливих подій в житті і їхнє
значення для членів сім’ї; характер функціонування сім’ї, включаючи стосунки між
братами/сестрами та їхній вплив на дитину; сильні і слабкі сторони батьків. У ході
дослідження цього показника з’ясовується: якою є життєва історія матері, батька; чи
переживали батьки насильство; яка хронологія важливих сімейних подій; як члени
сім’ї переживали смерть когось із рідних тощо.
Соціальному працівникові у аналізі цього фактору допоможе складання разом з
матір’ю генограми сім’ї, яка є формою запису сімейного родоводу. У ній доступно
фіксується інформація про усіх членів родини протягом, принаймні, трьох поколінь.
Генограма графічно зображує взаємостосунки членів сім’ї, наявність пережитих
втрат у зв’язку зі смертю родичів і дозволяє проаналізувати, як це впливає на
розвиток дитини, сім’ї. Важливо відмітити, що генограму можна будувати як на
момент знаходження матері та дитини в центрі, так і після вибуття з нього (з метою
кращого вивчення зміни потреб, тривог, планування соціального супроводу тощо)
[3, с. 30-32].
Хорошим інструментом для дослідження «життєвої території матері та дитини» є
еко-карта, яку називають також соціограмою [4, с. 125-129]. Соціальні працівники,
котрі проводять оцінку, мають знати, що історія сім’ї і кожного її члена зокрема
може відчутно впливати на дитину і її матір (батька). Опис сімейних історій і досвіду
допомагає зрозуміти, що в даний момент відбувається з сім’єю. Здатність дорослого
доглядати і дбати про дитину може бути безпосередньо пов’язаною з його дитячим
досвідом сімейного життя. Розуміння того, як сім’я функціонує зазвичай і як ведуть
себе члени сім’ї в стресових ситуаціях, сприяє у визначенні тих факторів, які
допомагатимуть і заважатимуть батькам виконувати свої функції.
До найбільш ефективних методик діагностування сім’ї відносять:
- визначення сімейного простору (E. Coppersmith), сімейну скульптуру (P.Papp,
O.Silverstain і E.Carter) і сімейну хореографію (D. Kantor, B. Duhl, F. Duhl, P. Papp), що
дають можливість визначити актуальні внутрішні сімейні проблеми, конфлікти;
- сімейну реконструкцію за фотографіями (C.Anderson и E. Malloy), роботу