Запобігання інституціалізації дітей раннього віку: Методичний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
161
день четвертий
ДОДАТОК 4.2.1
СОЦІАЛЬНІ ІСТОРІЇ КЛІЄНТОК СОЦІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ
Марина, 38 років
Марина майже 12 років, доглядала за чоловіком, інвалідом І групи. Проживали
в будинку батьків чоловіка, де вона прописана і до цього часу. Чоловік, останніми
роками сильно випивав, зганяв зло на дружині, знущався над дитиною. І цього
Марина не витримала, залишила його, розлучилася з ним; невдовзі чоловік помер.
Після розлучення зі своїм першим чоловік марина зустріла чоловіка, який дуже
її покохав. Через деякий час вона завагітніла, і подружжя очікувало на народження
донечки. Коли жінка лежала на збереженні до неї прийшов засмучений син (17
років), і сказав, що тітка – сестра покійного батька Світлана – виганяє його з хати.
Марина опинилася в скрутному становищі, з депресивного стану не виходить і досі.
Намагання відсудити кімнату для сина, як спадкоємця, не завершились успішно.
Мати першого чоловіка (померла у 2001 році), яка до цього проживала з сім’єю
сина, задовго до своєї смерті заповіла своє майно, що складає 2/3 будинку, своїй
донці Світлані. Заповіт офіційно завірений приватним нотаріусом. Після смерті
першого чоловіка юби мариниина з сином звернулись до державного нотаріуса з
проханням відсудити майно чоловіка на дружину. Але нотаріусом було пояснено,
що оскільки на час смерті чолові юби мариниина з ним була офіційно розлучена,
то дружина не може бути спадкоємцем майна померлого чоловіка, але можливо
переоформити майно на неповнолітнього сина. Нотаріусом було видане направлення
до Бюро технічної інвентаризації для здійснення заміру та опису нерухомого майна,
але ні Марина, ні її син з до цього часу до БТІ так і не звернулись.
Через всі труднощі та сімейні негаразди жінка пережила психологічний стрес,
життя для неї перестало бути цікавим, нічого не хотілося, від новонародженої
дитини (Тетяна, 2006 р.н.) намагалася відмовитись, звинувачуючи її в усіх життєвих
проблемах. Але відмовитись від доньки не дозволив чоловік. Саме чоловік і займався
доглядом за донькою з самого її народження.
На даний час Марина перебуває в соціальному центрі матері та дитини, де їй
допомагають справитись з труднощами у догляді за дитиною та надають соціально-
психологічну допомогу. У матері вже явно відчувається бажання самій виховувати
маленьку доньку, спостерігається зацікавленість до її розвитку, здоров’я, набуття
життєвих навичок. Мама вже самостійно годує немовля, доглядає за ним,
дотримується правильного розпорядку дня дитини. Таким чином, можна впевнено
сказати, що у Марини, хоч і повільно, але все ж таки розвиваються материнські
навички та прив’язаність до доньки.
Ольга, 27 років
Ольга – сирота, виховувалась у школі-інтернаті. Після закінчення навчання
познайомилась з чоловіком. Жила у будинку чоловіка, перебуваючи з ним у
цивільному шлюбі, народила від нього першу дитину – сина. Як виявилось через
деякий час, чоловік полюбляв спиртні напої, а в стані сп’яніння починав битися.
Коли Ольга завагітніла вдруге, чоловік, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,
вигнав її вагітну з дому. Оля пішла з дому, залишивши малолітнього сина з чоловіком
та бабусею – чоловіковою матір’ю. Власного житла вона не має. Після народження
другої дитини деякий час проживала у чужих людей. Чоловік не цікавиться де
знаходиться зараз Оля і не визнає себе батьком народженої дитини – Максима,
2006 р.н. Ольга любить свого сина і не хоче відмовлятись від нього, мріє про власний
будинок, де буде проживати з обома своїми дітьми.
За час перебування в СЦМД фахівці відмічають, що в дівчини значно підвищилася
самооцінка, впевненість у собі, бажання навчатись чомусь новому (зокрема, бажає
навчитись добре працювати на комп’ютері), засвоювати господарчі навички тощо.
162
Світлана, 20 років
Виховувалась і проживала Свєта в неблагополучній асоціальній, багатодітній
сім’ї, де вживали алкогольні напої. Після закінчення 8 класів Свєта влаштувалась
на роботу в місцевий колгосп різноробочою. Багато важкої роботи виконувала
молода дівчина. Познайомилася з хлопцем – Володимиром, який також мав тягу
до спиртного, завагітніла від нього. Вагітною продовжувала працювати в колгоспі
за маму, яка протягом довгого часу не виходила п’яна з дому. Після народження
дитини, сина Андрія, Світлана місяць перебувала в дитячому відділенні. Виписати
з лікарні маму разом з дитиною лікарі відмовились, оскільки умови проживання
в батьківській хаті жахливі. Біологічний батько сина за весь час вагітності Свєти
провідав її лише один раз. Батьків взагалі не хвилює і не цікавить теперішнє
місцеперебування їхньої дочки. Із зрозумілих причин жити у батьків та з батьком
дитини вона не може і не хоче. Свєта дуже любить свого малюка і своє життя без
нього не уявляє.
Із самого початку перебування у соціальному центрі матері та дитини Світлана
ретельно прислуховувалась до порад фахівців. За дитиною доглядає дуже уважно,
бажає стати гарною матір’ю. Як стверджують соціальні працівники центру,
материнські та соціально-побутові навички розвиваються поступово. На даний час
вже готується до переїзду у власний будинок (що придбаний та відремонтований
за підтримки соціальних працівників районного центру соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді), де планує розпочати самостійне життя з сином.
Катерина, 22 роки
Кілька років тому батьки Каті загинули в автомобільній катастрофі. Квартиру, яку
вони придбали в кредит, необхідно було повернути банкові, що видавав кредит, у
зв’язку з неможливістю виплачувати борг. В м. Миргороді в Каті проживають бабуся
та брат з сестрою, з якими у дівчини дуже погані стосунки.
До народження сина Степана, Катя навчалась в місцевому педагогічному
університеті (заочна форма навчання) та працювала у Києві.
Катя опинилась в Центрі матері та дитини з сином через невистачання коштів по
догляду за дитиною на життя та необхідність лікування сина, що набув периферичний
парез (парез Дюшена-Ерба) правої руки внаслідок важких пологів.
Друзі й знайомі допомагали з одягом для дитини. З тримісячного віку отримувала
харчування на молочній кухні, оскільки годувати сама була не в змозі.
Відразу з моменту народження дитини Катя звернулась до обласного центру
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з проханням про надання їй житла. Майже
півроку це питання було неможливо вирішити. Дитина росла, піти на роботу мати
була не в змозі, оскільки весь цей період Катя з малюком були клієнтами лікарень
різних міст, де проходили курси лікування. Найняти няню – це дуже дорогі послуги.
Катя зверталася до сестри з проханням доглядати Степана, але з цього приводу
відразу розпочалися сварки з чоловіком сестри.
Катя не втрачала надію на допомогу і зверталась до всіх інстанцій. У відділі
соціального захисту та з питань молоді районної держадміністрації запропонували
тимчасово влаштуватись у соціальному центрі матері та дитини, доки вирішиться
питання з кімнатою в гуртожитку.
На даний час Катя з сином продовжують курси лікування.
Повертатись до міста, у якому народилася, Катя не хоче. Має намір продовжити
навчання та влаштуватись на роботу.
Євгенія, 18 років
Протягом кількох років Женя змушена була сама виховувати молодшого
братика, ходити на роботу за маму, щоб заробляти на хліб та молоко. В 16 років
познайомилася з хлопцем, з яким зустрічались досить довгий період. Дівчина дійсно
повірила у кохання. Все було добре, поки Женя не завагітніла. Залишилася вона
163
день четвертий
одна, сам на сам з надією на краще. Мамі про свої проблеми не говорила, «все
одно не зрозуміє», – заздалегідь знала Женя; а порадитись більше не було з ким.
Народжувати дитину поїхала в районну лікарню, де народилася дівчинка від якої
запропонували відмовитись, але Женя не погодилась, адже це була дуже очікувана
нею дитина.
Зараз Женя з донькою перебувають в соціальному центрі матері та дитини, де
молодій мамі фахівці центру допомагають справитись з життєвими труднощами.
Слід зазначити, що Женя з бажанням займається кухарською справою, господарює,
навіть намагалася обробляти город. Але, на жаль, у клієнтки ще погано розвинуті
навички щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм.
Соціальні працівники районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
не рекомендують повертатись матері з дитиною у помешкання своєї родини. Але на
цей час питання щодо придбання окремого житла для Жені та її доньки не вирішено.
Тому виникає загроза для клієнтки знову опинитись в асоціальному середовищі.
Марія, 21 рік
У 2003 році Маша вийшла заміж. Квартиру, яка залишилась після смерті мами,
чоловік запропонував продати, а купити менше помешкання. Маша погодилась з
пропозицією чоловіка, адже на різницю можна було щось купити. Але не склалося:
як часто буває, подружжя залишилось і без квартири, і без грошей. Чоловік почав
випивати та неодноразово намагався виховувати молоду дружину з кулаками.
Маша цього не витримала: спогади про обставини смерті мами залишились в її
пам’яті назавжди, тому вона була вимушена піти від чоловіка. Хоча чоловік і благав
дружину повернутись, Маша більше не могла жити з цією людиною.
Незабаром дівчина зустріла гарного хлопця, здавалося – свою долю. Життя
ніби розквітло, але тривало це недовго. Одного дня чоловік потрапив до місць
позбавлення волі. На цей час Марія вже чекала від нього дитину. «...І ніби земля
пішла з-під ніг», коли вона дізналась, що людина яку вона кохала, зрадила її. Маша
не знала куди йти і що робити.
Вона знала, що десь є ще одна рідна людина – її дядько, інвалід-учасник бойових
дій в Афганістані. Він не відмовився від Маші, а запропонував їй дах над головою та
жити на його мізерну пенсію.
Тяжко проходила вагітність... Але ось настав цей чудовий день, якого вже давно
не було в Маріїному житті: щаслива мама народила хлопчика – Миколая.
Після пологового будинку Маша мала намір повернутись до дядька, та санітарно-
побутові умови не дозволяють там перебувати новонародженій дитині, також в
квартирі немає опалення.
На час, поки вирішиться проблема з житлом, Марії запропонували поїхати до
соціального центру матері та дитини, де вона й знаходиться з сином.
В СЦМД клієнтка адаптувалась спокійно. Її соціально-побутові навички розвинуті
належним чином. Контакти з родичами вона підтримує. Але інколи побоюється,
що чоловік повернеться з місць позбавлення волі – і все почнеться спочатку.
Спостерігаючи за Марією, відразу відчувається любов та добре ставлення матері
до своєї дитини.
Маша дуже сподівається, що найближчим часом вона зможе повернутись до
дому свого дядька, де разом з сином розпочне нове життя.
164
ДОДАТОК 4.3.1
Література:
1. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення виховного потенціалу громади.
Метод. матер. для тренера / За заг. ред. Лактіонової Г.М. – К.: Науковий світ, 2004. – 86 с.
КОГНІТИВНА
ЕМОЦІЙНА
ПОВЕДІНКОВА
У
С
В
І
Д
О
М
Л
Е
Н
Е
Б
А
Т
Ь
К
І
В
С
Т
В
О
У
С
В
І
Д
О
М
Л
Е
Н
Е
Б
А
Т
Ь
К
І
В
С
Т
В
О
165
день четвертий
ДОДАТОК 4.4.1
СТИЛІ ПОВЕДІНКИ БАТЬКІВ
Батьки часто використовують багато прийомів виховання залежно від ситуації,
від самої дитини, від її поведінки в даний момент і від культурного середовища, в
якому вони виховувались самі.
Оптимально, якщо батьки обмежують автономію дитини і поступово прищеплюють
їй певні життєві цінності, виробляють «внутрішні гальма», намагаючись при цьому не
підірвати дитячу допитливість, ініціативу і почуття впевненості в собі. Щоб оволодіти
цим мистецтвом, батьки повинні збалансовувати ступінь контролю та душевної
теплоти.
Батьківський контроль залежить від ступеня присутності у батьків заборонних
тенденцій.
Батьки з вираженими батьківськими тенденціями обмежують право дитини
щодо власних бажань, активно домагаються від дітей дотримання певних правил,
слідкують, щоб вони повністю виконували свої обов’язки.
На противагу батькам, у яких виражені заборонні тенденції, батьки, для яких
заборонні тенденції не характерні, менше контролюють дітей, висувають менше
вимог та менше обмежують їх поведінку.
Батьківська теплота вказує на те, в якій мірі батьки виявляють любов та
схвалення. Душевна теплота батьків знаходить своє вираження у тому, як вони
часто посміхаються своїм дітям, хвалять та підтримують їх, намагаються якомога
менше критикувати та карати.
Жорстокі батьки, навпаки, критикують, карають, часто відхиляють скарги дітей та
їх прохання, рідко висловлюють свою любов та схвалення.
Батьківський контроль і теплота впливають, у кінцевому рахунку, на прояви
агресії та асоціальної поведінки дитини, формування Я-концепції, інтерналізацію
моральних цінностей і розвиток соціальних навичок.
Діане Бомрінд (Baumrind, 1975, 1980) виділила 3 типи батьківського контролю,
які лежать в основі стилів батьківської поведінки: авторитетний, авторитарний,
ліберальний. Маккобі і Мартін (Maccoby & Martin, 1983) виділили четвертий,
індиферентний, стиль батьківської поведінки. Розглянемо їх детальніше:
Стиль батьківської
поведінки
Рівень
контролю й
теплоти
Характеристика
Авторитетний – образ дій
батьків, який відрізняється
твердим контролем за
дітьми, і, в той же час,
заохоченням до спілкування
та обговорення в сімейному
колі правил поведінки,
встановлених для дитини
Високий рівень
контролю
Теплі стосунки
Визнають і заохочують автономію своїх дітей
Відкриті для спілкування та обговорення з дітьми
встановлених правил поведінки; допускають
зміни своїх вимог у розумних межах; діти чудово
адаптовані: впевнені в собі, у них розвинуті
самоконтроль і соціальні навички, вони добре
вчаться у школі й наділені високою самооцінкою
Авторитарний – образ дій
батьків, який вирізняється
підкоренням власної
поведінки жорстким
правилам і нав’язуванням
цих правил своїм дітям, а
також виключенням дітей з
процесу прийняття рішень
Високий рівень
контролю
Холодні стосунки
Віддають накази і чекають, що вони будуть
виконані, всі до одиного
Закриті для постійного спілкування з дітьми;
встановлюють жорсткі вимоги і правила, не
допускають їх обговорення; дозволяють дітям
лише в незначній мірі бути незалежними від них;
їхні діти, як правило, замкнуті, боязливі, дратівливі:
дівчатка переважно залишаються пасивними і
залежними протягом підліткового і юнацького віку;
хлопчики можуть стати агресивними
166
Ліберальний стиль – образ дій
батьків, який відрізняється
майже повною відсутністю
контролю за дітьми при
добрих, теплих стосунках з
ними
Низький рівень
контролю
Теплі стосунки
Слабко чи зовсім не регламентується поведінка
дітей; безумовна батьківська любов
Відкриті для спілкування з дітьми, однак
комунікація домінуюче спрямована – від дитини
до батьків; дітям надана можливість необмеженої
свободи з незначним керівництвом батьків;
батьки не встановлюють якихось обмежень; діти
схильні до непокори та агресивності, у присутності
сторонніх поводяться неадекватно і імпульсивно,
невимогливі до себе; в окремих випадках діти
стають активними, рішучими, творчими людьми
Індиферентний – образ
дій батьків, який
характеризується відсутністю
інтересу до виконання
батьківських обов’язків
Низький рівень
контролю
Холодні стосунки
Не встановлюють для дітей жодних обмежень;
байдужі до власних дітей
Закриті для спілкування; через власні проблемі
не залишається часу для виховання дітей; якщо
байдужість батьків поєднується з ворожістю,
дитина дає волю своїм найбільш руйнівним
імпульсам і схильна до делінквентної поведінки
Література:
1. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення виховного потенціалу громади.
Метод. матер. для тренера / За заг. ред. Лактіонової Г.М. – К.: Науковий світ, 2004. – 86 с.
167
день четвертий
ДОДАТОК 4.4.2
ПИТАННЯ ДО ВПРАВИ «СТОП-КАДР»
Хто ти?
Що ти робиш?
Для чого ти це робиш?
З кого або з чого ти береш приклад?
Які твої цінності?
168
ДОДАТОК 4.4.3
КАРТКИ ДЛЯ ОБ’ЄДНАННЯ У ГРУПИ
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
Два півники,
два півники
горох
молотили…
Ходить гарбуз
по городу,
питається свого
роду…
Я маленький
хлопчик, виліз
на стовпчик,
на дудочці
граю, діточок
скликаю…
Сорока-ворона
на припічку
сиділа, діткам
кашку варила…
169
день п’ятий
ДЕНЬ П’ЯТИЙ
4
Сесія 1 . Формування необхідних життєвих навичок у жінок в
соціальному центрі матері та дитини
1. Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця дитини»
Мета: ознайомити учасників з прийомами налагодження позитивних
взаємин з дітьми.
Час: 30 хв.
Матеріали та обладнання: ватман з намальованою в центрі дитиною, 5
смужок-шляхів, скотч.
Хід проведення:
Тренер виступає з інформаційним повідомленням (Додаток 5.1.1), під час
якого поступово кріпить на малюнку з зображенням дитини смужки – «шляхи
до серця дитини» – і робить на них відповідні написи: час, дотик, допомога,
подарунок, слова заохочення.
Після інформаційного повідомлення проводиться обговорення.
Запитання для обговорення:
• Що для вас означає поняття «шлях до серця дитини»?
• Чи доречно обрати тільки один шлях до серця дитини?
• Як Ви вважаєте, чи дана інформація є корисною для клієнтів соціальних
центрів матері та дитини? Чому саме?
• Яким чином наведена інформація може бути використана в роботі з
клієнтами CЦМД та КП?
2. Вправа «Батьківське спілкування»
Мета: формування уявлення учасників про продуктивні способи спілкування з дітьми.
Час: 20 хв.
Матеріали та обладнання: роздрукована таблиця «Способи спілкування з
дітьми» для кожного учасника.
Хід проведення:
Тренер пропонує шляхом мозкового штурму визначити непродуктивні
способи, які батьки іноді використовують у спілкуванні з дітьми. Тренер може
розпочати, наприклад, з «погрози». Учасники пропонують свої варіанти.
Тренер записує відповіді на аркуші блокнота для фліпчарту і пропонує
учасникам обговорити причини такого способу спілкування.
До уваги тренера!
Зверніть увагу учасників на те, що причинами непродуктивного способу
спілкування з дітьми можуть бути певні стереотипи спілкування в батьківській
сім’ї, неусвідомлення батьками негативних наслідків такого спілкування з
дітьми, необізнаність з продуктивними способами спілкування.
Як правило, клієнти ЦМД володіють недостатніми знаннями та навичками
спілкування. Тому ознайомлення їх з продуктивними способами спілкування
може стати метою бесід, консультацій тощо.
Потім тренер коментує, якими продуктивними способами спілкування з
дитиною можна передати свої емоції, прохання, вказівки. Після завершення
4
При підготовці сесій було використано тренінгові матеріали Українського фонду «Благополуччя дітей»
(Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення активності громад»
/ За заг.ред. Г.М.Лактіонової . – К.: Науковий світ, 2004. – 86 с.) та Програми «Родина для дитини»
(Батьківство в радість. Тренінговий курс з набуття батьківських навичок / Автори-упоряд.: Лактіонова
Г.М., Звєрєва І.Д. – К.: «Р.К.Майстер-принт», 2008 – 359 с.), Представництва благодійної організації
«Кожній дитині» (Соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах / Авт.-
упоряд. Звєрєва І.Д., Кияниця З.П., Петрочко Ж.В. та ін. – К.: ДЦСССДМ, 2006. – 85 с.)
170
розповіді кожному учаснику роздається таблиця «Способи спілкування з
дітьми» (Додаток 5.1.2). Для завершення вправи тренер може використати
матеріали із додатку.
3. Вправа: «Як навчитися тримати себе в руках»
Мета: допомогти батькам усвідомити негативний вплив проявів непро-
дуктивних способів спілкування (гніву, стресу, крику, образ тощо) на розвиток дитини.
Час: 40 хв.
Хід проведення:
1 етап. Тренер розповідає, що основними етапами регуляції своєї поведінки
та емоцій є: розпізнавання того моменту, коли ти починаєш нервувати,
«виходити з себе»; стримування (дихання, самозаспокоєння); подолання
стресових, кризових ситуацій («тайм-аут» – перерва, розмова з кимось, рух,
позитивне самонавіяння).
До уваги тренера!
Розпізнавання. Перший та найбільш важливий спосіб регуляції поведінки
та емоційного стану – розпізнати момент, коли ми починаємо почувати себе
розгніваними. У кожного з нас є свої певні ранні попереджувальні прояви.
Вони можуть бути фізичними (помічаємо, що щось відбувається з нашим
організмом, напр., важкість у животі, напруженість, головний біль) або
емоційними (плач, відчуття розпачу, готовності вибухнути)
Це може бути самонавіювання (зверніть увагу на те, що ми собі говоримо.
Чи це не негативне самонавіювання? Наприклад, «Я погана мати», «Він
такий розбишака», «Це неможливо витримати»).
Стримування. Наприклад, глибоке дихання (3 глибокі вдихи перед тим,
як щось казати дитині) або лічба до 10 про себе.
Подолання.
•тайм-аут – переконайтеся, що діти у безпеці (з родичкою, подругою або
сусідкою). Прогуляйтеся. Підіть у ванну кімнату та замкніть двері. Прийміть душ. Ви
можете сказати членам сім’ї щось на зразок: «Я гніваюся. Я не можу про це зараз
говорити. Мені потрібно побути наодинці. Ми поговоримо, коли я повернуся»;
•розмова з ким-небудь. Подзвоніть людині, якій ви довіряєте. Це може бути
друг, консультант, духовна особа, довідкова або «гаряча лінія». Розмова з іншою
людиною допомагає позбавитися від гніву, нікому не завдавши шкоди. Вона
допомагає відволіктися, і тому ми можемо повернутися до врівноваженого стану.
Вона також допомагає нам впоратися зі своїми емоціями, не стримуючи їх;
•рух. Іноді допомагає фізична активність. Рухайтеся. Переконайтесь, що
діти в безпеці, а потім прийміть душ, пробіжіться, виплачтеся або викричіться
так, щоб діти вас не чули. Підіть до спальні та помолотіть кулаками по
подушці, повиривайте бур’яни, вимийте до блиску підлогу. Не вихлюпуйте
свій гнів, словами чи фізично, на тих, кого ви любите;
•позитивне самонавіювання. Проста фраза на кшталт «Я можу з цим
упоратися» може допомогти.
2 етап. Тренер пропонує учасникам згадати якийсь нещодавній інцидент
стосовно дитини, що розсердив їх, і розповісти, як вони себе при цьому
почували і як подолали свої негативні емоції та поведінку.
Підсумовуючи, тренер зазначає, що коли ми регулюємо свої негативні
емоції та поведінку, то:
покращуються наші стосунки з дітьми, партнерами, друзями та колегами по роботі;
наше власне життя налагоджується, в ньому стає менше стресів та менше