СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ТЕОРІЇ
На думку Ж.-П.Шанже, під коґнітивними науками слід мати на увазі
вивчення інтелекту, передусім людського, від його формальної структури
до його біологічного субстрату, вивчення, що приділяє увагу як проблемам
його моделювання, так і його психологічним, лінгвістичним та
антропологічним виявам. Саме тісна співпраця між науками про мозок,
психологією, лінґвістикою, інформатикою, антропологією та філософією із
застосуванням гіпотез, узятих із більш специфічних галузей досліджень,
таких, наприклад, як логіка або теорія автоматів, може дати нові, тобто
одержані в результаті емпіричних розвідок, відповіді на традиційні
запитання, що стосуються людського духу.
Коґнітивістика, якщо саме цим ємним словом її охарактеризувати,
зорієнтована на визначення інтелекту і всього того, що покривається цим
словом і співвіднесене з самим поняттям інтелекту. У найбільш простому
тлумаченні інтелекту передбачується, що кожне створіння, якому
притаманний інтелект, поділяє сам об’єктивний світ на простіші,
пізнаваніші підсвіти і використовує ці знання для того, щоб пристосувати
свої дії до оточення й планувати свою поведінку за можливих
несприятливих умов. Обробка сенсорними системами зібраної інформації
про довкілля дозволяє якнайкраще структурувати корисні знання,
встановлювати їх значущість. Саме планування, тобто процес і тенденції
об’єднання корисних знань для найефективнішої організації дій,
орієнтованих на досягнення певної мети, спирається на спроможність мати
адекватне і гнучке уявлення про середовище. Ця спроможність, що є не
чим іншим, як умінням навчатися, ґрунтується на збиранні нової
інформації, її послідовного синтезу та пристосуванні для подальшої
модифікації структур знання стратегії сприйняття та дій. Таке навчання
ніколи не може бути ефективним без комунікації; інформація повинна
вільно циркулювати між структурами знання та між індивідами. Не слід
сумніватися в тому, що мова як, передусім, засіб репрезентації знань та
комунікації наділила наш вид неоціненними здібностями і зробила з
людського мозку найінтелектуальніший пристрій з усіх тих, які будь-коли
виникали чи виготовлялися. Сприйняття, дії, спрямовані на досягнення
певної мети, концептуальна організація, раціональне мислення, навчання,
комунікація, мова – ось ті аспекти, які покриваються поняттям
пізнавального процесу (коґніції).
Очевидно, – і ніхто не має слушних підстав у цьому сумніватися, – що
ці пізнавальні (коґнітивні) процеси репрезентовані, втілені у нервовій
системі; що вони є виявом і виразом, в останній інстанції, функціонування
мозку. Цей орган сьогодні активно вивчається численними дослідниками,
які прориваються за традиційні кордони наук. Одним із складників
коґнітивістики є аналітична філософія, що пов’язана з концепцією значень
мовних висловлень, яку створив на початку нашого століття Рассел і яка
знайшла свій вияв у логічному неопозитивізмі Віденського гуртка
(Е.Гусерль та інші), а продовження – в теорії мовних актів англійського