Ющук І.П. Українська мова

Подождите немного. Документ загружается.

342

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВопц

343

готівля — заготівельний, ребро — міжреберний, відро — дес»

тивідерний.

У прикметниках буквений, казармений, формений, потомстве,

ний вставний є виникає між твірною основою й суфіксом -н-.

У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан (-ян-)

буква н не подвоюється: дерев 'яний, олов 'який, солом 'яний, віт-

чизняний, весняний, горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний.

Велика група прикметників, шо вказують на відношення

предмета до дії, твориться за допомогою суфікса -льн-, який

додається до основи неозначеної форми дієслова (частина діє-

слова без -ти): копіювати — копіювальний, освітлювати —

освітлювальний, наступати — наступальний, навчати — на-

вчальний, свердлити — свердлильний, живити — живильний,

місити — місильний.

Відносні прикметники від іншомовних назв часто утворю-

ються за допомогою суфікса -ичн- (-ічн-): історія — історич-

ний, циліндр — циліндричний, атлет — атлетичний, ідеологія —

ідеологічний, хімія — хімічний, алгоритм — алгоритмічний.

Багато відносних прикметників твориться за допомогою

суфікса -ов- або його варіанта -ев-: зимовий, лісовий, фірмовий,

овочевий, полудневий.

У вживанні варіантів суфікса -ов- та -ев- має значення

наголос:

а) якщо наголос падає на закінчення, завжди вживається

-ов-: нульовий, польовий, крайовий, бойовий, сторожовий,

грошовий, ключовий;

б) якщо наголос падає на основу, то після м'яких і шип-

лячих вживається -ев-: травневий, емалевий, кореневий,

насіннєвий, стронцієвий, життєвий (але: життьовий),

взуттєвий (але: взуттьовйй), грушевий, плюшевий, обруче-

вий, борщевий (але: борщовий); після твердих вживається

-ов-: кварцовий, липовий, службовий.

Префіксальний словотвір прикметників менш продуктив-

ний, ніж суфіксальний. Прикметники за допомогою префіксів

утворюються переважно від прикметників: прадавній, суціль-

ний, співзвучний, антинауковий, проурядовий, ультрамодний,

нелегкий, неуважний.

Частина відносних прикметників утворилася від приймен-

никових форм іменників одночасним додаванням префікс'

\ТНИК

на

-, над-, під-, при-, поза-, від, до, за, між, перед,

д- (прийменники, шо перейшли в префікси) і суфіксів

СЄ

?ий) -ов(ий): беззвучний, безплановий, наочний, надмірний,

"І ємний, привокзальний, позаштатний, відцентровий, доречний,

"яхмарний, міжрядковий, передсвітанковий, Середземний.

ЇЖ,

Творення прикметників від географічних назв

Прикметники від геофафічних назв творяться звичайно за

допомогою суфікса -ськ-: Київ — київський, Харків — харківсь-

кий, Чорнобиль — чорнобильський, Чинадієве — чинадіївський.

Причому, відповідно до фонетичних законів української

мови, стаються такі зміни:

г, з, ж + ськ = зьк: Острог — острозький, Лейпциг — лейп-

цизький, Санкт-Петербург — санкт-петербурзький, Кавказ —

кавказький, Запоріжжя — запорізький, Лютеж — лютезь-

кий;

к, ц, ч + ськ = цьк: Кременчук — кременчуцький, Вінниця —

вінницький, Дарниця — дарницький, Кролевець — кролевець-

кий, Гадяч — гадяцький, Маневичі — маневицький, Гринвіч —

гринвіцький;

х, с, ш + ськ = ськ: Глеваха — глеваський, Карабах — ка-

рабаський, Одеса — одеський, Черкаси — черкаський, Золо-

тоноша — золотоніський;

суфікс -к- випадає: П'ятихатки — п'ятихатський, Русані-

вка — русанівський, Бородянка — бородянський, Боярка —

боярський; іноді випадає суфікс -ц-: Васютинці — васю-

тинський, Капустинці — кахетинський;

якщо відкритий склад з о, є стає закритим, то ці голосні

чергуються з і: Гуляйполе — гуляйпільський, Лозове — лозів-

ський, Берегове — берегівський, Жердове — жердівський, Му-

качеве — мукачівський, Хмелеве — хмелівський; але в прик-

метниках, утворених від інших слов'янських назв, о, є збе-

рігаються в закритому складі: Ростов — ростовський, Іва-

в0

~ івановський, Габрово — габровський, Ченстохова —

344

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

ченстоховський, Сараєво — сараєвський, Воропаєво — вор

паєвський, Кричев — кричевський;

при збігу приголосних у твірній частині між ними може

з'явитися вставний о або є: Москва — московський, Луб-

ни — лубенський, Гречинці — гречинецький, Дробівці — дра-

бовецький; у відносному прикметнику білоцерківський (від

назви Біла Церква) відбулося чергування вставного о з і.

Перед суфіксом -ськ- м'який знак не пишеться: Оболонь —

оболонський, Ірпінь — іртиський, Прип'ять — прип'ятський,

Бершадь — бершадський; але після л м'який знак пишеться зав-

жди: Хорол — хорольський, Ворзель — ворзельський, Трипілля —

трипільський, Сімферополь — сімферопольський.

Іноді, щоб утворити прикметник від географічної назви,

одного суфікса -ськ- недостатньо. Тоді використовують склад-

ні суфікси (з інтерфіксами):

-івськ- додається переважно до назв, що мають форму

множини: Вишняки — вишняківський, Москаленки — мо-

скаленківський, Семипілки — семипілківський, Півні —

півнівський, Загальці — загальцівський, Турбаї — турба-

ївський;

-анськ- додається до деяких назв на -а: Биківня — биків-

нянський, Рогізна — рогізнянський, Рудня — руднянський, Бу-

дища — будищинський, Ружа — ружанський, Залуччя — за-

лучанський;

-енськ- додається до багатьох назв на -є: Рівне — рівнен-

ський (милозвучніше було б рівенський — із вставним є),

Красне — красненський, Підлісне — підлісненський, Стави-

ще — ставищенський, Городище — городищенський;

-инськ- часом додається до іншомовних назв: Ялта — ял-

тинський, Баку — бакинський, Караганда — карагандинський,

Аляска — аляскинський, Сочі — сочинський, Чита — читинсь-

кий, Амудар 'я — амудар 'їнський.

Прикметники, утворені від географічних назв, написаних

через дефіс, пишуться також через дефіс: Пуща-Водиця — пу-

ща-водицький, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбжський,

Кам'янець-Подільський — камянецъ-подыъсъкий, Віта-Пошто-

ва — віта-поштовий, Київ-Товарний — київ-товарний, Нью-

Йорк — нью-йоркський, Ла-Манш — ла-маншський.

Прикметники, утворені від географічних назв, що склада-

ються з прикметника та іменника, пишуться разом: Біла Цер-

ісва — білоцерківський, Гостра Могила — гостромогильський,

Вітряні Гори — вітряногірський, Західна Європа — західноєвро-

пейський.

Від географічних назв, у яких вже є суфікс -ськ-, відносні

прикметники утворюються додаванням закінчення -ий: Луцьк —

луцький, Скадовськ — скадовський, Куп 'янськ — куп 'янський,

Покровське — покровський.

ІІ5Ї.

Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються майже виключно

від назв осіб, рідко — від назв тварин. Вживання суфіксів

тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться

прикметник.

Від іменників І відміни прикметники творяться за допо-

могою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної осно-

ви г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Оксана — Океании, Олеся —

Олесин, Настя — Настин, Микола — Миколин, Ольга — Оль-

жин, Інга — Інжин, Марійка — Марійчин, Стеха — Стешин,

свекруха — свекрушин.

Але якщо твірна основа закінчується на й, то виступає

суфікс -ін- (на письмі: -їн-): Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Со-

фія ~ Софіїн.

Від іменника мати присвійний прикметник — материн.

Від іменників II відміни присвійні прикметники утворюють-

ся за допомогою суфікса -ів, який чергується з -ов- або -ев-.

Вживання варіантів суфікса -ов- та -ев- залежить від гру-

пи іменника:

' від іменників твердої групи присвійні прикметники ут-

ворюються за допомогою -ів-, -ов-: Тарас — Тарасів,

Тарасова; Стельмах — Стельмахів, Стельмахова; бать-

Ко

— батьків, батькова; столяр — столярів, столярева;

командир — командирів, командирова;

346

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОпіи

347

б) від іменників м'якої та мішаної груп присвійні ри

метники утворюються за допомогою -ів-, -ев-: Василь

Василів, Василева; Мусій — Мусив, Мусієва; Михась ^

Михасів, Михасева; Кублій — Кубліїв, Кублієва; Черниш -.

Чернишів, Чернишева; лікар — лікарів, лікарева; школяр -^

школярів, школярева.

Присвійні прикметники повністю зберігають особливості

написання іменників, від яких вони утворені, зокрема й на-

писання м'якого знака, великої букви тощо (тільки чергу-

ються кінцеві г, к, х із ж, ч, ш): Вутанька — Вутаньчин

Маланка — Маланчин, Тодоська — Тодосьчин, Тодоска -1

Тодосчин, Пріська — Прісьчин, Параска — Парасчин, не-

вістка — невістчин.

Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-

різному: птах — пташиний, соловей — солов Іний, горобець —

горобиний, гороб'ячий; лисиця — лисячий, заєць — заячий,

вовк — вовчий, сорока — сорочий, ведмідь — ведмежий, вед-

медів.

Присвійні прикметники вживаються:

а) на позначення належності предмета людині: Шевченків

«Заповіт», Франкові твори, материне слово; рідко — тва-

рині: соловейків спів, ластівчине гніздо;

б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої

букви): базедова хвороба, антонів вогонь, адамове яблу-

ко (борлак), петрів батіг (цикорій), торрічеллієва пус-

тота, архімедова спіраль;

в) у крилатих висловах (пишуться з малої букви): соло-

монове рішення, ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, да-

моклів меч, сізіфова праця, дем 'янова юшка, крокоди-

лячі сльози.

Частина присвійних прикметників вживається тепер:

а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Хар-

ко), Львів, Васильків, Святошин, Пирятин, Козятин,

Клавдієве, Сватове, Гречине, Марине;

б) як прізвища: Ковалів, Пономарів, Щоголів, Іванишин (від

Іваниха), Павлишин, Ковалишин.

§108

Повні і короткі прикметники

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні

Й короткі.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними:

добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми

звичайними для сучасної української мови.

У народній творчості та в поезії вживаються також нестяг-

нені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (за-

мість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді).

Наприклад: Любив козак три дівчиноньки: чорнявую та біля-_

вую, третю руду та поганую. Нічка розсипала зіроньки яснії

(Нар. творчість). Слово, чому ти не твердая криця? (Леся

Українка). . ,

Нестягнені повні форми трапляються також у прислів ях:

Хата чужая як свекруха лихая. Ні гульня, ні робота, коли рванії

чоботи. На сухеє дерево і вогонь пада.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються ко-

роткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) від-

мінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

У сучасній українській мові без певного стилістичного за-

барвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі

прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен,

годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен,

рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на

-•в, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого

Роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн.

Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт; але

тільки королевий цвіт.

Інші короткі прикметники вживаються лише в народній

творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. твор-

Чіс

ть). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко).

№ЖМ-:.»К4ЮМ»Х

МОРФОЛОПЯПГТРдвп

§ 109

Відмінювання прикметників

Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному

відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче-

народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;

м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє-

ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.

До м'якої групи належать більшість прикметників:

а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, іного-

родній, обідній, передній, полудній, посередній, середній,

спідній, сусідній (але: природний); братній, всесвітній, до-

світній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній,

могутній, незабутній, новітній, освітній, передсвітній, по-

сутній, присутній, путній, самобутній, самодостатній,

самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній;

б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній,

нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, ху-

дожній; внутрішній, вчорашній, горішній, долішній, до-

машній, завтрашній, зовнішній, колишній, навколишній,

нинішній, прийдешній, ранішній, сінешній, сьогоднішній,

теперішній, торішній, тутешній;

в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній,

крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторон-

ній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй.

Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові,

сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'яза-

ний дружбою, злагоджений: дружний гурт).

Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники

на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д.

Усі інші прикметники належать до твердої групи.

Прикметники змінюються за відмінками, родами (в од-

нині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в ус^

прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні

и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп.

Нижче в таблиці подано буквені закінчення прикметників-

па

лельні закінчення в тих самих прикметниках подано че-

з похилу риску. Знаком 0 показано нульове закінчення.

-—•

Від-

мінки

н.

Р.

Д-

м.

Од н

Чоловічий рід

Тверда

група

(білий)

-ий, 0

-ого

-ому

М'яка

група

{синій)

-ій

-ого

-ому

Як у Н. чи Р.

-им

-ому

/ -ім

-ім

-ому / -ім

и и а

Жіночий рід

Тверда

група

{біла)

-а

-ої

-ій

-у

-ою

-ій

М'яка

група

(синя)

-я

-ої

-ій

-ю

-ою

-ій

Множина

Тверда

група

(білі)

-і

-их

-им

М'яка

група

(сині)

-і

-к

-ім

Яку Н. чи Р.

-йми

-их

-ІМИ

-іх

У називному відмінку чоловічого роду нульове закінчення

мають присвійні прикметники на зразок батьків, материн. Прик-

метники в середньому роді мають такі самі закінчення, як і в

чоловічому, тільки в називному й знахідному відмінках у твердій

групі вони мають закінчення -є, а в м'якій —є: біле, синє.

Прикметники на -лиций здебільшого відмінюються, як прик-

метники твердої групи. У них лише перед голосними заднього

ряду а, о, у кінцевий звук ц стає м'яким (як у займеннику цей).

Від-

мінки

Н.

Р.

д.

з. 1

—

———.

м.

Однина

Чоловічий рід

(безлиций)

-ций

-ЦЬОГО

-цьому

Яку Н. чи Р.

-цим

-цьому / -цім

Жіночий рід

(безлиця)

-ця

-цьої

-цій

-ЦЮ

-цьою

-ЦІЙ

Множина

(безлиці)

-ці

-цих

-цим

Яку Н. чи Р.

-цими

-цих

350

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОГО

351

Написання не з прикметниками

Тільки разом не пишеться тоді, коли прикметник без не не

вживається: невблаганний, невпинний, негайний, неоковирний

непохитний, нестерпний, нестямний, несхибний, неугавний, не-

щадний, нещодавній.

В інших випадках при написанні не з прикметниками слід

орієнтуватися на зміст висловлювання:

а) якщо в певному контексті слово з не можна замінити

іншим словом чи словосполученням, то не пишемо ра-

зом: нелегкий (важкий) шлях, недоброзичливе (вороже)

ставлення, недобрий (злий) погляд, завдання нескладне

(просте), обсяг робіт невеликий (малий);

б) якщо в певному контексті не відкидає щось, заперечує,

то не пишемо окремо: шлях не легкий, завдання не склад-

не, обсяг робіт не великий; особливо щодо цього не має

бути сумнівів, коли в реченні є заперечні слова ні, ані,

ніхто, ніщо, ніяк, ніде, ніколи, нітрохи тощо: робота аж

ніяк не важка; ні, завдання не складне; ніхто не винен;

ніяка робота не легка.

Отже, залежно від змісту, який вкладається у висловлю-

вання, можна записати: Цей будинок нестарий (є нестарий) і

Цей будинок не старий (не є старий).

Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: шлях

не легкий, а важкий; завдання не складне, але й не просте; ро-

бота не важка, а так собі.

Поміркуйте

1. Яка роль прикметників у мові?

2. Якими граматичними значеннями та іншими влас-

тивостями якісні прикметники відрізняються від від*

носних?

3. Якими способами можна передати різну міру якості-

4. За допомогою яких суфіксів творяться відносні

прикметники? Як залежить вживання суфіксів від

твірної основи?

5. Від яких іменників творяться присвійні прикметни-

ки? Як вибір суфікса залежить від відміни й групи

іменника?

6. Чим відрізняються відмінкові форми прикметників

твердої і м'якої груп на письмі й у вимові?

7. Наскільки написання частки не з прикметниками

залежить від змісту висловлювання?

ЧИСЛІВНИК

1111

Загальні відомості

І Числівник називає кількість предметів або порядок їх І

І при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? |

За значенням числівники поділяються на кількісні й

порядкові.

Кількісні числівники називають кількість предметів і від-

повідають на питання с к і л ь к и? До них належать:

а) власне кількісні — називають кількість окремих пред-

метів: нуль, один, три, п ятнадцять, сто двадцять, мі-

льйон, трильйон, квадрильйон;

б) дробові — називають кількість частин предмета: одна де-

сята, дві треті, сім двадцятих, пів, півтора, півтораста;

) збірні — називають кількість сукупних предметів: двоє,

обидва, обоє, четверо, десятеро, двадцятеро, тридцяте-

ро, двійко, четвірко;

) неозначено-кількісні — вказують на приблизну кіль-

кість: багато, мало, немало, чимало, кілька, кільканад-

Чят кількадесят, кількасот.

352

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВО- ЧИСЛІВНИК

353

Числівник один, крім власне числового значення, у

тексті може мати ше значення:

а) прикметника «самотній»: Один я на світі без роду •

доля — стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко)

б) прикметника «єдиний», «спільний»: Воля одна в нас

одна в нас мета (М. Рильський);

в) займенника «той самий»: Чи їде, чи ходить, — на одне

виходить (Нар. творчість);

г) займенника «якийсь»: Було колись в одній країні: сумний поет

в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка).

Порядкові числівники вказують на порядок предметів пр

лічбі і відповідають на питання к о т р и й? За своєю формою

й синтаксичною роллю вони близькі до прикметників (тому

їх іноді відносять до прикметників): перший, п 'ятий, десятий,

сотий, тисяча дев 'ятсот тридцять другий, п 'ятдесятидвох-

мільйонний.

За будовою числівники поділяються на прості, складні

і складені.

Числівники, які мають у своєму складі лише один корінь,

називаються простими: Один, два, десять, сорок, сто, тисяча,

кілька. До простих відносять і назви другого десятка та назви

десятків, частину -(на)дцять трактуючи як суфікс: одинадцять,

дев'ятнадцять, двадцять, тридцять.

Числівники, які пишуться одним словом, але мають у сво-

єму складі два або більше коренів, називаються складними:

п'ятдесят, шістдесят, п'ятсот, шістдесятий, стодвадцяти-

п 'ятитисячний.

Числівники, які складаються з двох або більше окремих

слів, називаються складеними: двадцять один, сто сорок п 'ять,

тисяча дев 'ятсот дев 'яносто перший. Сюди належать і дробові

числівники: одна друга, дві треті, п'ять десятих, сто двад-

цять три тисячні.

Числівники мають такі граматичні ознаки.

1. Усі числівники, за винятком пів, півтора, півтори, півто-

раста, двійко, трійко, мало, чимало, змінюються за відмінка-

ми, відповідаючи на питання: називний відмінок — с кіль^

ки?; родовий — скількох?; давальний — скільком^

знахідний — дорівнює називному, коли йдеться про неісто ^

або родовому, коли йдеться про істот; орудний — с к і л ь К о

м а?; місцевий — н а с к і л ь к о х?

2 Числівник один і всі порядкові змінюються за відмінка-

р'одами Й числами, як прикметники чи відповідні займен-

ники: один — одна — однієї — одні; перший — перша — перші —

еоших. Числівник перший може мати ше форму найперший у

значенні «який передує всім іншим».

3. Числівники два, обидва, півтора мають форму чоловічо-

го (середнього) і жіночого родів: два — дві, обидва — обидві,

півтора — півтори. Числівник обоє вживається переважно для

означення двох осіб різної статі (і він, і вона) або лише двох

предметів, назва яких має форму середнього роду або тільки

множини (обоє рябоє, обоє очей, обоє дверей). Числівники нуль,

тисяча, мільйон, мільярд мають рід і змінюються за відмінка-

ми й числами, як іменники.

Слова з кількісним значенням одиниця, двійка, трійка, пара,

десяток, дюжина, сотня, чверть, третина, половина належать

до іменників.

Написання числівників і відчислівникових слів

У складних числівниках у кінці першої частини м'який

знак не пишеться: п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, п'ятсот,

шістсот, дев'ятсот; а також: п'ятнадцять, шістнадцять.

Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний,

-мільярдний пишуться одним словом, і перша частина в них

стоїть у родовому відмінку (крім сто і дев'яносто): двохсотий,

овохтисячний, трьохтисячний, двадцятип'ятитисячний, трьох-

сот

п'ятдесятимільйонний (але: стотисячний).

У порядкових числівниках, утворених від назв десятків,

перша частина не змінюється: п'ятдесятий, шістдесятий, сім-

оесятий, вісімдесятий.

На початку складних слів (прикметників, іменників) чис-

НИКИ 0<

ин

' ^

ва> т

ноти

мають відповідно форми одно-,

"' чотири-: однозвучний, двоповерховий (не «двохповер-

«чот '

РУ

сни

й (

не

«трьох'ярусний»), чотирикутник (не

Рьохкутник»). Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживають-

354

МОРФОЛОГІЯ І ПРА

ся тільки перед частинами, що починаються з голосного: двох

елементний, трьохактний, чотирьохосьовий (і чотиривісний)

Числівники п 'ять і більше (крім сто і дев 'яносто) на по-

чатку складних слів мають форму родового відмінка: п'яти-

денний, п'ятдесятирічний, п'ятисоткілограмовий (але: стодо-

ларовий). Це стосується й числівників два, три, чотири, якщо

вони є частиною складеного числівника: двадцять два роки —

двадцятидвохрічний (але: дворічний), тридцять три дні — пгрид-

цятитрьохденний (але: триденний).

Якщо перша частина відчислівникового слова записується

цифрами, то кінцева частина приєднується безпосередньо до

цифр через дефіс: 49-мільйонний, 12-поверховий, 86-відсот-

ковий, 250-квартирний, 125-річчя (читається: сорокадев'яти-

мільйонний, дванадцятиповерховий, вісімдесятишестивідсотко-

вий, двохсотп'ятдесятиквартирний, стодвадцятип'ятиріччя).

Букви дописуються до цифр тільки на позначення поряд-

кових числівників: 7-й, 9-ї, 10-ю, 11-го, 12-му, 70-х, 1990-і

(наприклад: 7-й клас, о 9-й годині, на 12-му поверсі, початок

70-хроків тощо).

Якщо закінчення числівника позначається однією буквою,

то до цифри дописується тільки закінчення (від основи букви

не відриваються): перша — 1-а, друга — 2-а, третя — 3-я, тре-

тю — 3-ю, сьому — 7-у, десяту — 10-у. Якщо закінчення чис-

лівника позначається двома чи трьома буквами, то до цифри

дописуються лише ті букви, які йдуть після букви, що позна-

чає голосний: першої — 1-ї, першого — 1-го, першому — 1-му,

першим — 1-м, перших — 1-х, першими — 1-ми, сьомому — 7-му.

До римських цифр букви не дописуються: / квартал, у

II кварталі, починаючи з III кварталу.

Відмінювання числівників

Кількісні числівники відмінюються за кількома різними

зразками.

Числівник один відмінюється за родами, числами та віД~

мінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання

прикметників):

—-—

мінки

. •—"

н.

р.

д.

м.

Одн

Чоловічий рід

один

одного

одному

Яку Н. чи Р.

одним

(на) одному / -ім

и н а

Жіночий рід

одна

однієї / -оі

одній

одну

однією / -ою

одній

Множина

одні

одних

одним

Яку Н. чи Р.

одними

одних

У середньому роді числівник один відмінюється так само,

як і в чоловічому, за винятком називного й знахідного від-

мінків, де він має форму одне (одно).

Наголос у непрямих відмінках числівника один припадає

звичайно на закінчення: одного, одному, на одному, одним,

одних. Але в стійких сполученнях наголос у такому разі пере-

ходить, як правило, на перший склад: один одного, один одно-

му, один одним, один до одного, один по одному, один за одним,

всі до одного, ні ддного, ні одному.

Числівники три, чотири, кілька, багато та всі збірні від-

мінюються за зразком відмінювання числівника два (у збір-

них числівниках у непрямих відмінках суфікс -еро відпадає, у

збірному числівнику обидва, обидві відпадає частина -два, -дві):

Від-

мінки

н.

р.

д.

•—

м.

-—-—

Числівники

власне кількісні

два, дві

двох

двом

три

трьох

трьом

неозначено-

кількісні

кілька

кількох

кільком

збірні

п 'ятеро

п 'ятьох

п 'ятьом

Як у Н. або Р.

двома

(на) двох

трьома

трьох

кількома

кількох

п 'ятьома

п 'ятьох

МОРФОЛОГІЯ трлвпп

Чс

Лише числівники чотири (четверо) і багато в орудному

відмінку мають закінчення -ма: чотирма, багатьма. Числів-

ники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають одна-

кові форми: обох, обом, обома.

Наголос у називному відмінку всі збірні числівники, крім

числівників на позначення другого десятка, мають на першо-

му складі (четверо, семеро, дев 'ятеро, десятеро, двадцятеро

тридцятеро), а числівники на позначення другого десятка —

на складі -на- (одинадцятеро, чотирнадцятеро, дев 'ятнадцяте-

ро). У непрямих відмінках усі числівники цієї групи мають

наголос на останньому складі: чотирьох, чотирьом, чотирма,

одинадцятьох, одинадцятьом, одинадцятьома", тридцятьох,

тридцятьома.

Числівники від п 'яти до вісімдесяти (крім сорока), кілька-

надцять, кількадесят відмінюються, як числівник п 'ять (у

складних числівниках п 'ятдесят — вісімдесят відмінюється

тільки друга частина) Г)

Н.

357

Р.

Д.

о.

м.

я ять сім вісім

п 'яти семи восьми

Як у Н. або Р.

сьома вісьма

семи восьми

п 'ятдесят

п 'ятдесяти

п 'ятдесятьма

п 'ятдесяти

п 'ятьма

(на) п 'яти

У формах орудного відмінка числівників сьома, вісьма є так

само закінчення -ма, як і в інших числівниках, але воно злило-

ся з кінцевим приголосним основи: сьом + ма, вісьм + ма.

Допускається, шо числівники цієї групи можуть мати такі

самі форми, як і збірний числівник п 'ятеро: п 'ятьох, п 'ятьом,

п 'ятьома. Але сплутування цих двох форм неможливе в разі

відмінювання дробових числівників, назв сотень, деяких по-

єднань числівників з іменниками.

Числівники на позначення другого десятка в усіх відмін-

ках, крім орудного, мають наголос на складі -на- (одинад-

цять, одинадцяти; чотирнадцять, чотирнадцяти), а в орудно-

му — на останньому складі (одинадцятьма, чотирнадцятьма)-

Числівники з кінцевою частиною -десят у називному від-

мінку мають наголос на останньому складі: п 'ятдесят, сімде-

сят, вісімдесят. У непрямих відмінках усі числівники ш

групи (крім числівників на позначення другого десятка-

одинадцять і т. д.) мають наголос на останньому складі-

Арсягпй, десятьма; двадцяти, двадцятьма; шістдесяти, шістде-

сятьма; вісімдесяти, вісімдесятьмй.

Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім

називного і знахідного, мають однакове закінчення -а:

Н.

Р.

Д.

о.

сорок

сорока

сорок

сорок?

М. (на) сорока

дев 'яносто

дев 'яноста

дев 'яносто

дев 'яноста

сто (днів)

ста (днів)

ста (дням)

сто (днів)

ста (днями)

ста (днях)

Старі форми непрямих відмінків сот, стам, стома вжива-

ються з іменниковим значенням «сотня»: Дивлюся: сади над

шляхами та городи з стома церквами (Т. Шевченко).

У складних числівниках від двохсот до дев'ятисот, а та-

кож у числівнику кількасот змінюються обидві частини: пер-

ша — як числівник два або п 'ять, друга — як іменник місто в

множині. Пишуться вони разом:

Н.

Р.

Д.

о.

м.

три міста

трьох міст

трьом містам

три міста

трьома містами

триста

трьохсот

трьомстам

триста

трьомастами

(на) трьох містах трьохстах

п 'ять міст

п 'яти міст

п 'яти містам

п 'ять міст

п 'ятьма містами

п 'яти містах

п'ятсот

п'ятисот

п 'нтистам

п 'ятсот

п 'нтьмастами

п 'ятистах

Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрі-

дну форму (це колишня двоїна).

Числівники цієї групи в непрямих відмінках, крім оруд-

ного, мають наголос на останньому складі, в орудному — на

передостанньому: сімсот — семисот, семистам, сьомастами,

на семистах.

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються,

к іменники відповідної відміни й групи:

Н.

Р.

Д.

о.

м.

Однина

ЛЬ

тисяча

Уля тисячі

нулю (-еві) тисячі

ЛЬ

тисячу

нулем

тисячею

ЛІ

(-еві) тисячі

мільйон нулі

мільйона нулів

мільйону (-ові) нулям

мільйон нулі

мільйоном нулями

мільйоні (-ові) нулях

М н ожи

тисячі

тисяч

тисячам

тисячі

тисячами

тисячах

н а

мільйони

мільйонів

мільйонам

мільйони

мільйонами

мільйонах

Порядкові числівники змінюються за родами, числами й

відмінками, як прикметники: третій — як прикметники м'я-

кої групи, усі інші — як прикметники твердої групи. Причо-

му в складених порядкових числівниках змінюється тільки ос-

таннє слово (у складених кількісних числівниках — усі скла-

дові частини).

Відмінки Порядковий Кількісний

числівник числівник

н.

р.

д.

м.

тисяча сьомий

тисяча сьомого

тисяча сьомому

Яку Н. чи Р.

тисяча сьомим

(на) тисяча сьомому

тисяча сім

тисячі семи

тисячу сім

тисячею сьома

тисячі семи

У дробових числівниках чисельник відмінюється, як відпо-

відний кількісний числівник, а знаменник — як порядковий.

Причому після чисельників дві, три, чотири знаменник ста-

виться у формі називного відмінка множини, а після п'ять та

більше — у формі родового відмінка множини: дві треті (ча-

стини), три п 'яті (частини), чотири десяті (частини), дев'ять

десятих (частин).

Н. одна десята

Р. однієї десятої

Д. одній десятій

3. одну десяту

О. однією десятою

М. (на) одній десятій

дві десяті

двох десятих

двом десятим

дві десяті

двома десятими

двох десятих

шість десятих

шести десятих

шести десятим

шість десятих

шістьма десятими

шести десятих

1Л1

Зв'язок числівників з іменниками

Після числівника один, навіть якщо він входить до складе-

них числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кіло-

грам, 1 191 кілометр.

Після числівників два та більше іменник стоїть у множині-

два дні, три тижні, чотири місяці, п 'ять років, десять століть-

ичому

числівниках два, три, чотири (навіть якшо вони

плять до складених числівників) іменник має форму назив-

ВХ

го відмінка, а при числівниках п 'ять та більше — родового:

° брати, чотири будинки, дев'яносто чотири проценти; п'ять

' атів, шістдесят будинків, дев'яносто дев'ять відсотків.

У сполученнях із числівниками два, три, чотири іменник

ерідко дістає такий самий наголос, як у родовому відмінку

однини: матері (множина) — дві матері, сини — три сини,

Ла

_ чотири села. Іноді особливий наголос іменники мають і

в сполученні з числівниками п 'ять та більше: книжок (родо-

вий відмінок множини) — п'ять книжок, сторінок — шість

сторінок, голок — десять голок, круків — сім круків, черепів —

п 'ять черепів.

Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-,

при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового

відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селяни-

на, сорок чотири заробітчанина. Це стосується також іменників

ім'я, плем'я: два імені, три племені. Якшо ж кількість нази-

вається в межах одиниць, то при таких іменниках слід вжива-

ти збірні числівники: двоє киян, троє селян, четверо заробіт-

чан, двоє імен, троє племен.

Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири

і вказує на приблизність, то він також ставиться в родовому

відмінку множини: днів два, тижнів три, місяців чотири.

Прикметники після числівників два, три, чотири мають

переважно форму називного відмінка множини (як і іменник):

два рідні брати, три цікаві книжки. Однак при іменниках се-

реднього роду прикметник у цій позиції частіше вживається у

формі родового відмінка множини: два нових (нові) відра, три

гірських (гірські) озера.

У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому

самому відмінку: трьох братів, трьом братам, із трьома бра-

тами; шістдесяти будинків, шістдесяти будинкам, шістдесять-

ма будинками, у шістдесяти будинках.

Після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть

МіНІІО в

Родовому відмінку множини: тисяча років, тисячі

н\> /'

тистею

років; мільйон гривень, мільйона гривень, мільйо-

У гривень, мільйоном гривень.

ют*-

Р?б°

вих

числівників іменник стоїть постійно в ро-

пі

В1дм

інку однини: півтора місяця, півтора року; дві де-

сотка, двох десятих відсотка, двом десятим відсотка,

360

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

361

двома десятими відсотка. Рідко іменник може мати форму

родового відмінка множини: дві п 'яті виробів, одна десята за-

пасів нафти.

Якщо є вислів із половиною, із чвертю, то іменник лри

ньому набуває форми, якої вимагає власне кількісний числів-

ник: два з половиною тижні, чотири з половиною місяці, п 'ять

із чвертю років.

Збірні числівники поєднуються:

а) з іменниками чоловічого роду, шо означають назви осіб,

тварин та птахів: двоє киян, троє школярів, четверо ко-

ней, п 'ятеро орлів;

б) з іменниками середнього роду: двоє вікон (і два вікна),

троє відер (і три відра), двоє лошат, четверо телят,

п 'ятеро хлоп 'ят;

в) з іменниками, що мають лише множину: двоє воріт,

троє окулярів, четверо ножиць (а також: три пари оку-

лярів, чотири пари ножиць).

Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у

родовому відмінку множини: двоє селян, троє татар, троє

голубів, четверо дверей. У непрямих відмінках іменник і чис-

лівник стоять у тому самому відмінку: двох селян, двом селя-

нам, з двома селянами.

У датах назви місяців вживаються тільки в родовому від-

мінку: перше (число місяця) лютого, першому (числу місяця)

лютого, з першим (числом місяця) лютого, з двадцять четвер-

тим серпня, з першим вересня.

Поміркуйте

ник

1. Як по-різному можна групувати числівники?

2. Чому більшості числівників невластиві такі грама-

тичні категорії, як рід і число, тим часом як числів-

ник один має і те і те?

3. Чи однакових форм набувають прості числівники в

складі складних числівників та відчислівникових слів-

4. Чому треба розрізняти відмінювання власне кіль-

кісних і збірних числівників?

5. У чому полягає відмінність у відмінюванні назв де-

сятків і назв сотень?

6. Чому після числівника півтора та дробових числів-

ників іменники вживаються в однині, а після всіх

інших кількісних (крім ОДИН) — у множині? Яка ети-

мологія числівника півтора"?

7. Коли вживання збірних числівників обов'язкове або

бажане?

ЗАЙМЕННИК

Займенник і його значення

І Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кіль- І

І кість, але не називає їх. |

Наприклад, у реченні Він нічого не міг думати, а тільки

глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх

рятувати! (1. Франко) є тільки вказівки на якісь особи чи

предмети, але їх не названо. Значення займенників стає зрозу-

мілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. У на-

веденому реченні йдеться про героїв повісті 1. Франка «Борис-

лав сміється» — Бенедя Синицю (він) і робітників (їх).

Займенник не має свого постійного лексичного значення

їсигніфіката). Він кожного разу залежно від мовної ситуації,

певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих

СЛ1В

за

мість яких його вжито, вказує на інші явиша, напов-

нюється іншим змістом.

айменники в мові вживаються передусім для того, щоб

КНути

повторення тих самих слів. При цьому форму зай-

яког"

1143

^Р

зг

°джувати з родом і числом іменника, замість

більш

ЦЄЙ заименник

ужито: 1. Студентство виявляє дедалі

політ

грома

ськ

У активність. Воно об'єднується. Його цікавить

Нє ж

иття країни. 2. Студенти виявляють дедалі більшу