Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

56 (відсоток) начальників політвідділів МТС і радгоспів та

ЗО (відсоток) їхніх заступників були прислані з Росії. Уже то

го ж трагічного 1933 року щойно створений Всесоюзний пе

реселенський комітет при РНК СРСР організував переве

зення з Росії в українські села понад 22 (тисяча) (сім’я), тоб

то близько 120 (тисяча) (особа). І, нарешті, в Україну, як в

Ельдорадо, ринули сотні тисяч, якщо не мільйони (шукач)

вигідних посад. А кількість таких посад, особливо в органах

ДПУ, невпинно зростала.

Правильне уявлення про цілеспрямованість голодомору і

його наслідки може дати зіставлення змін у кількості насе

лення в цілому по СРСР за його національною ознакою.

З 1926 по 1939 рік росіян в СРСР збільшилося майже на

22 (мільйон), тобто на 28 (відсоток), білорусів — більш як на

0,5 (мільйон), тобто на 11 (відсоток), а українців зменшило

ся на 3 (мільйон), тобто на 10 (відсоток): було 31,2 (мільйон),

стало 28,1 (мільйон). Якщо врахувати, що в попередні більш-

менш благополучні роки кількість українців щороку зроста

ла приблизно на 0,6 (мільйон), то за 12 (рік) ми не дорахо

вуємося понад 10 (мільйон) українців: у 1939 році нас мало

би бути вже щонайменше 38,4 (мільйон), а не 28,1 (мільйон)

(/. Ющук).

II. Що вам відомо про голодомор (геноцид українців) 1932—

1933 років в Україні? Підготуйте й запишіть розповідь про це.

Числівники підкресліть.

Займенник

§ 115

Займенник і його значення

269. У поданих реченнях визначте, де займенники, а де — їхні

омоніми з інших частин мови. Займенники схарактеризуйте за

їхнім лексичним і граматичним значенням.

1. Де те все поділось, що тоді нам мрілось — ясне, уро

чисте? 2. Горе тим, що йдуть одважно у нерівний бш на згу

бу, гірше тим, що від отрути на безслав’ї погибають (3 тв.

178

Частини мови

Лесі Українки). 3. Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха,

шо виросли крила, що неба достане, коли полетить. 4. Прид

бав Максим собі сина на всю Україну (

3 те. Т. Шевченка).

5. Улітку наша річка обміліла, пливе собі ліниво (М. Рильсь

кий). 6. Ущелина все вужчає (Л/. Бажан). 7. Я ще не знав пра

вил і тому, як мені здавалось, не робив помилок (О. Довженко).

8. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує (Нар. творчість).

270. З’ясуйте, чому в поданих реченнях займенники вжито не

правильно. Перебудуйте речення так, аби уникнути двозначності.

1. Раптом заєць наскочив на вовка. Він злякався і почав

тікати. 2. Петрик поклав торбу з обідом під кущем, а сам із

товаришем став фати в м’яча. Тим часом хтозна-звідки

прибіг собака і з’їв його. 3. Обличчя наших футболістів, хоч

вони були замурзані і з побитими колінами, світилися ра

дістю. 4. Дівчина сиділа в кімнаті сама. Вона була якась не

привітна і навіть не заметена.

271. І. Прочитайте текст. Знайдіть займенники. Визначте, якого

лексичного значення вони набувають залежно від контексту.

Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм

випало жити, але, здається, ніколи не лунали ті скарги так

одностайно, як тоді. Французький монах Радульф Глабер,

себто лисий, пишучи історію свого часу, розпачливо вигуку

вав: “У цей час скрізь, як у церкві, так і в світі, панувало

презирство до законів і правосуддя. Всі віддавалися найгру-

бішим покликам пристрастей. Ніхто не міг ні в чому бути

впевнений: чесність, ця тверда основа всього доброго, не ви

знавалася ніким. Так що не слід сумніватися більше, що

земні гріхи скоро втомлять небо і, по слову пророка, неправ

да народів намножилася до того, що чинилися вбивства за

вбивствами. Порок шанувався всіма класами в державі. Ря

тівні заходи неухильної твердості були забуті, і до наших на

родів справедливо можна було віднести відомі слова апосто

ла: “Всюди чутно, що між вами перелюб, і то такий перелюб,

який і між поганами незнаний”. Безсоромне користолюбство

заволоділо серцями всіх: віра порушена, і звідси виникли

найганебніші пороки: срамота, вбивства, засліплена бороть

ба пристрастей, грабіж і блуд. О небо! Хто повірить тому?”

(П. Загребельний).

179

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

II. Чи задоволені ви сучасним становищем в державі? Свої мірку

вання запишіть, займенники підкресліть.

§ 116

Розряди займенників за значенням

272. Запишіть словосполучення за розрядами займенників:

1) особові; 2) зворотний; 3) присвійні; 4) вказівні; 5) означальні;

6) питально-відносні; 7) неозначені; 8) заперечні.

їхній світ, його сніп, хтозна-скільки бід, всі інші, стільки

проблем, без якогось ладу, нікого нема, кожний клас, хто-

небудь з двох, котрий день?, моє вікно, її твір, той стан, сам

атестат, зроби собі.

Ключ. З останніх букв останніх слів виписаних словоспо

лучень мають скластися два слова, пропущені у вислові Л. Кос

тенко: “В житті найперше — це..., тоді і вихід знайдеться з не

щасть ”.

273. І. Прочитайте текст. Виберіть займенники і запишіть їх за

розрядами: особові, зворотний, присвійні і т. д.

Узяв я недавно збірник поем Максима Рильського, пере

читав одну-другу й уже не міг поставити цього тому на по

лицю, аж поки не перегорнув останньої сторінки. Знайомі

речі, колись уже читані, а от відкрилися мовби новою гран

ню, явили красу, котру раніше не зовсім добачав.

Дивовижна в них музика слова! Рідкісне багатство лексики.

Версифікаційна узвичаєність, внутрішня стриманість чи навіть

строгість не завадили (а може, і допомогли?) авторові побуду

вати цілі архітектурні ансамблі, чарівної краси словесні собо

ри, від яких нема-нема та й війне враз на тебе елегійністю. А

все це разом так спонукає до самозаглиблення...

І пошкодував, що в сучасній, зосібна молодій поезії май

же не знаходжу чогось подібного. Не копіювання творчості

Максима Рильського — ні, а того від прочитаного твору вра

ження, яке несподівано робить тебе якимось ощасливленим.

Від чого? Та від того, мабуть, що ти вже дивишся на людей,

на весь широкий світ уважнішими й — основне — добріши

ми очима, а десь на дні твого серця ще й зродиться легка не-

позбутна печаль.

180

Частини мови

Певно ж, не можу стверджувати, що серед поетів, котрі

нині працюють в літературі, зовсім нема таких, творчість

яких викликає подібну ж гаму почуттів. Для мене особисто

цей щасливий відгомін у душі дарує поезія деяких шістдесят

ників, рідше такі трапляються серед поетів більш модерного

спрямування. А в принципі ж поезія пробивається в будь-

якій манері письма чи стилі, якщо вона істинна, душевна.

Цебто мовиться про ту поетичну творчість, котра несе

думку в щонайтіснішому поєднанні з гарячим почуттям. Зде

більшого якраз такий синтез найкраще схиляє читача до роз

думів над місцем людини у світі, над її призначенням. Уже

прадавні шумерські пергаменти зафіксували це вічне філо

софське питання, над яким тисячоліттями б’ються найвидат-

ніші мислителі (О. Сливинський).

II. Поділіться своїми міркуваннями про якийсь прочитаний вами

твір чи твори. Свої міркування запишіть, займенники підкресліть.

§ 117

Відмінювання займенників

274. Провідміняйте займенники мій, цей і весь в однині (в чо

ловічому й жіночому родах) та множині й запишіть їх. У відмінко

вих формах займенників поставте наголоси. Правильність їх пе

ревірте за орфоепічним словником.

275. І. Прочитайте текст. Випишіть словосполучення із займен

никами і позначте відмінки займенників.

Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху, так де!

Хлопці човнами її і не здоженуть, і вірьовками накидають,

так усе нічого; так прудко плава, як тая щука, тільки попе

реду і позаду хвиля устає, бо звісно, як відьма плава: вже пак

не по-нашому! Плавала-плавала, шниряла-шниряла, та як

бачить, що усіх потомила, так і піддалась...

Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зу-

биху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк

хоче тусана або запотилишника їй дати... та й є за що! Нехай

не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику... Ось,

як усі біжать круг неї, то за нею, а її аж на руках несуть, бо

ячись, щоб не вирвалась та не втекла, а вона й байдуже! Во

181

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

на співа весільної пісеньки, як молода з дружками ходить. А

наш Ригорович перед веде та аж біжить з радощів, що таки

напав на відьму і що він її тепер скрутить і вимучить з неї,

щоб віддала дощі назад, що покрала, та з радощів такі баля

си точить, що не тільки хто, та й сам себе не розбере, що він

і говорить. Далі закричав: “А дадіте сімо вербових і удвойте

лозових і возглуміте її, єлико сили вашої буде!”

Де взялись і різки. Скрутили Зубиху Явдоху; тільки що

класти її, вона як-то руку випручала та й повела нею кругом

по народу; отже ж слухайте, що з того буде. От і положили

її; по два парубки сіло на руки і на ноги, а два узяло здоро

венні пучки різок та й почали чистити: дже-дже! дже-дже! аж

засапались! б’ючи, б’ють-б’ють, і вже цурпалки летять... А

що Явдоха? Лежачи під різками, казку каже: “Був собі чо

ловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на

спині латочка; чи хороша моя казочка?”

...Отже ж то як сеє діється, і гаспидську, католикову Яв

доху б’ють, проліз скрізь народ, що так і обступили Явдоху,

та й не надивуються, Демко Швандюра, стар чоловік і непев

ний. Подививсь-подививсь, помотав головою та й каже:

— А що се вам за іграшки далися! Чи то пану сотникові

знать скучно стало, так ви його забавляєте, як малу дитину, що

різками порете, неначе кого путнього, вербову колоду? (Г. Квітка-

Основ ’яненко).

II. Перекажіть текст по-своєму. Займенники підкресліть.

276 (підсумкова вправа). Підготуйте й прочитайте реферат на

одну із запропонованих тем.

1. Поповнення словника на базі існуючого запасу слів.

2. Принципи класифікації слів за частинами мови і за

гальна характеристика їх.

3. Граматичні значення, їхня роль у мові й способи вира

ження їх.

4. Структура іменника як частини мови.

5. Відмінкові форми іменників: закономірності й винятки.

6. Структура прикметника як частини мови.

7. Творення прикметників.

8. Структура числівника як частини мови і його відмін

кові форми.

9. Структура займенника як частини мови.

182

Частини мови

Дієслово

Загальні відомості

§ 118

Дієслово

і його основні форми

277. Запишіть дієслівні форми у такому порядку: 1) неозначена

форма; 2) способові форми; 3) дієприкметники; 4) форма на

-но,

-го;

5) дієприслівники.

Стужавіло, тривати, втямивши, кінчається, нанизано, щем

лячий, аналізує, освідчитися, стихаючи, евакуйований, звик

нув би, бряжчати, електрифіковано, атакують, іскритися,

емігрувавши, вшануймо.

Ключ. З перших букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Якщо друг вказує тобі на якусь твою ваду, то

знай, що він ... ”

278. І. Прочитайте текст. Випишіть дієслова й визначте їхні форми.

Коли не сіє дощ і небо не хмарне, залюбки дивлюся, як із

землею прощається сонце. В останні хвилини воно висить над

обрієм, немов для збутку. Та, пірнувши за кряж, наче розкаю

ється за свою нерозважність, виганяє на небо отари вогнистих

баранців, обводить, обкутує їх зубчастими стрічками і лиш

згодом, зовсім знемігши од спішної і марної праці, вистелює

на небесному безмежжі помережане золотим позументом по

кривало. Дністер жевріє, вигнувшись веселкою, жадібно впи

вається тонами надвечір’я, а височенні тополі на обох берегах

лукаво зазирають у його лоно, ліниво й замислено перебира

ючи стрімкими вітами розсипане полум’яне намисто. Чути, як

плине вода між розколинами льодів і вітер розчісує бадилля

всохлих полинів (Р. Андріяшик).

II. Опишіть захід сонця. Усі дієслівні форми підкресліть.

183

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

§ 119

Види дієслова

279. Запишіть дієслівні форми у дві колонки: 1) недоконаного

виду; 2) доконаного виду.

Правлячий, ущільнивши, посвіжілий, борючись, спонука

ємо, зберігаючий, потьмянілий, височітиме, зволожений, ви

рядивши, ятриться, тьмяніє, знайдуть, недооцінений, струга

ний, несучи, знепритомнілий.

К л ю ч. З других букв виписаних слів має скластися закінчення

вислову: “Хто завжди робить, що хоче, рідко ... ”

280. І. Прочитайте текст. Випишіть усі дієслівні форми й зазнач

те їхній вид. У дієсловах доконаного виду підкресліть префікси й

суфікси.

Відкриймо очі. Угадуймо підступне. Не піддаваймося на

спокуси скрадливих премудростей. Нажилися чужим розу

мом, далі вже нікуди. Уже облагодіювали юрмища месій ко

мунізму. Привели до “сяючих вершин”. Ті ж самі непрохані

тепер вдираються звідусюди. Немає від них відбою. Втира

ються в довір’я, а коли не вдається, то так само, як більшо

вики, насильницьки, терором прищеплюватимуть облудне.

Як знов здамося на ласку сторонніх напоумлень, втратимо

ще більше, ніж вирвано. Коли ж уже вільно дихнути нашій

генній пам’яті? У ній же вулканна глибінь. Тільки ж не маг

ма, що спопеляє. А вогненна сила духу. І поки вона при

гнічена, наш мозок приречений на сонливість, дрімоту, а з

тим — на байдужість, зневіру, відчай, безвихідь. Бо де ж узя

тися справді життєдайній силі? З якого ж коріння їй живи

тися цілющими соками? З якої криниці пити чисту воду?

Не уявити, як розпростерлися б крила мислення, пори

вань, коли б ми спромоглися жити власним розумом, а не

бути заручниками противних нашій природі повчань. Невже

нам вищим помислом уділена така незавидна доля — бути

тільки підспівувачами, тільки папугами на бенкетах чиїхось

там премудрощів? І впадати, як не одне століття було, в сон

розуму... (В. Пепа).

II. Поміркуйте про потребу жити власним розумом. Свої мірку

вання запишіть, дієслова доконаного виду підкресліть.

184

Частини мови

§ 120

Перехідні і неперехідні

дієслова

281. Запишіть словосполучення у дві колонки: 1) з перехідним

дієсловом; 2) з неперехідним дієсловом.

Оздобити кімнату, взувся в чоботи, шастати містом, зна

ти міру, малює картину, свідчить про успіх, вчити вірш, на

казав зупинитися, вишила рушник, вже малює, стишив хід,

сама вишиває, сьорбнув лиха, став учителем, унеможливити

реванш, дихати киснем, не знав правил.

Ключ. З других букв перших виписаних слів мають склас

тися три пропущені слова у вислові: “Керувати — це ... гар

ним людям працювати ”.

282. І. Прочитайте текст. Випишіть дієслова, перехідні дієслова

виписуйте разом із залежними словами.

Голуби спускалися повільно, наче їм було шкода покида

ти блакитну чисту височінь. Плавко, м’яко, рівними круга

ми, майже непомітними для ока, осідали вони все нижче та

нижче, стаючи все більшими та більшими.

— Ач, як спускаються, ач! Як на нитці!

1 вмить вся зграя мовби здригнулася, наче справді на

нитці висіла та хтось за ту нитку сильно зненацька шарпнув.

— А що воно там? Чого то вони?! — скрикнув Сашко.

Зграя виразно загубила рівність та плавкість руху. Кину

лась чогось ув один бік, потім звернула і шугнула в другий.

Двоє чи троє голубів одстали й летіли врозтіч.

— Шуліка! Шуліка! — закричав Сашко, що бачив краще

за всіх. — Дивіться, онно, дивіться.

Дійсно, збоку над зграєю висіла в небі шуліка, наче оса

над купкою мух. Вона не миготіла так крилами, як голуби,

вона розставила їх і ніби застигла в небі. А тим часом усе бу

ла над голубами, куди б вони не шугали (В. Винниченко).

II. Опишіть політ будь-яких птахів. Перехідні дієслова підкресліть.

185

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

§ 121

Стан дієслова. Зворотні дієслова

283. Прочитайте речення. Випишіть дієслова пасивного стану й

зворотні. Вкажіть підгрупи останніх.

1. Діти грались собі крашанками та й стали хвалитись об

новами (Т. Шевченко). 2. Коні запінились, а не даються випе

редити (А/. Коцюбинський). 3. Кінь спіткнувся, і Данило, не

втримавшись, вилетів з сідла (А. Хижняк). 4. Тривожно пере

зиралися козаки, гуртуючись біля церковного ганку (3. Тулуб).

5. Парубки тим часом чоломкаються з дівчатами: дівчата со

ромляться, штовхають одна одну. Інша ховається від паруб

ка за дівчат (М. Кропивницький). 6. Там ще й дівка не яка, а вже

скриня складається, рушник до рушника згортається, сорочка

до сорочки шиється та ховається (Грицько Григоренко). 7. Кож

ному хочеться жити, кожному треба живитись! (Панас Мирний).

284. І. Прочитайте текст. Випишіть зворотні дієслова й визначте

їхні підгрупи.

Примостившись на пенькові чи вузлуватім кореневищі,

дідько усенькі дні дивився, як з дубів опадає жовкле мерзле

листя. Підсічене рвучким вітром, що розчухрував вершини

дерев, воно на якусь мить буцім зависало під ярко-синім хо

лодним небом, а відтак, наче легкий човник з хвилі на хви

лю, вигойдувалося все нижче та нижче, аби по довгім, ней

мовірно довгім леті тихо й упокірливо лягти на пухкий,

блякло-золотий наст.

Домовик настирливо, зголодніло чигав на мить, коли лист

з ледь чутним хруском відчахнеться від галузки і почне своє

меланхолійне розважливе ширяння, — по тому дідьків розум

наструнювався й ставав навдивовижу чутливим та містким,

вбираючи в себе так багато, що контури реального світу й

реального почуття розпливалися, натомість залишалося щось

безформне, але всеосяжне, щемливо-сумне й радісне водно

час і невловне, майже неусвідомлене, бо лист таки діткався

землі, і все треба було починати спочатку.

“Крихта часу, впродовж якої зжовклий лист летить з де

рева, — це і є вічність, і досі я нічого не тямив у цім світі...” —

дідько намагався вимурувати з цеглинок слів відчуте ним цієї

пори, але вимуруване поруч з його глибоким і справдешнім

186

Частини мови

почуванням виглядало так мізерно, що він перестав любомудр-

ствувати і тільки жадібно ловив хвилини свого зачудування

світом, терпкі до щему від усвідомлення їхньої скоромину-

щості (В. Дрозд).

II. Опишіть падіння листків з дерева або інших легких предметів.

Зворотні дієслова підкресліть.

§ 122

Дві основи дієслова

285. Запишіть у дві колонки дієслівні форми, утворені: 1) від ос

нови інфінітива; 2) від основи теперішнього часу.

Зв’язавши, думайте, писаний, крешучи, ведучий, квасили,

освоюючи, стверджуючий, очікуваний, перебрано, повідом,

знаний, працюймо, снував, даючий, ляканий, знаючи, запи

шіть, вцілілий, зігнилий, ухвалюючи, гнав.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчен

ня вислову: “Ніщо так не поліпшує смаку домашніх страв, як ...”

286.1. Прочитайте текст. Випишіть дієслівні форми, утворені: 1) від

основи інфінітива; 2) від основи теперішнього часу.

У церковноучительській училась Оленка уже, на стипендії

теж. Сергій, що раніш, ніж вона, вчиться почав, тоді вчите

лював уже десь. З второкласної вийшов, де три годи пробув,

на вчителя екзамен здавав. І книг деяких собі уже роздобув,

і рідною мовою писаних.

Такий кругленький, русявенький, як мати, приїздить на

літо додому було. Почала Оленка і в його брать книги. Дуже

здивувалась була, як вперше взнала, що ми — українці і що

в нас своє єсть письменство.

— Як-таки так, — каже, — що я досі й не чула про це!!

В “Кобзарі” дочиталась до слів: “І чужому научайтесь, й

свого не цурайтесь”, — та й замислилась. А пішла до Сергія

та й каже:

— Справді, чого цураться того, що найуперед у житті почу

ли, побачили?.. Чого цураться того, що нам сама природа дала?

Як стала у Великороси вчиться, балакала тільки руською

мовою, а то вже й своєї вживать почала. І убрання іноді

187