Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ II. Державне регулювання соціального страхування

на оплату праці найманих працівників - інвалідів та 2,9% від

суми витрат на оплату праці інших працівників. На підприєм-

ствах та в організаціях Українського товариства глухих (УТОГ)

та Українського товариства організації сліпих (УТОС) - 0,5% від

суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

VII період.

1 березня 2003р. — 1 листопада 2003р. Згідно із Законом Укра-

їни «Про внесення змін до Закону України «Про розмір внесків

на деякі види загальнообов'язкового державного соціального

страхування» від 6 лютого 2003 р. № 492-ІV встановлені такі роз-

міри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне стра-

хування з тимчасової втрати працездатності:

- для найманих працівників — 0,5%, а для найманих праців-

ників - інвалідів, які працюють на підприємствах і в орга-

нізаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,25% від суми оплати

праці.

Наступний вид соціального страхування — загальнообов'яз-

кове державне соціальне страхування на випадок безробіття бере

свій початок з березня 1991 року. Розміри обов'язкових внесків

у цей Фонд змінювалися найінтенсивніше, про що свідчить роз-

роблена періодизація.

І період.

1 березня 1991р. -1 грудня 1994р. Згідно з Постановою Вер-

ховної Ради України «Про введення в дію Закону УРСР «Про

зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. на формування Дер-

жавного фонду сприяння зайнятості населення направлялись

обов'язкові внески підприємств, установ, організацій у розмірі

3% від фонду оплати праці.

II період.

1 грудня 1994р. - 21 квітня 1995р. Указом Президента Украї-

ни «Про деякі заходи щодо підтримки підприємств, установ,

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

організацій в умовах лібералізації цін» від 28 грудня 1994 р.

№ 812/94 було встановлено, що з 1 грудня 1994 р. розмір обо-

в'язкового внеску підприємств, установ, організацій усіх форм

власності, які здійснюють виробничо-господарську або комер-

ційну діяльність, до Державного фонду сприяння зайнятості на-

селення становить 1% від фонду споживання.

III період

21 квітня 1995р. — 31 грудня 1995р. Статтею 21 Закону України

«Про Державний бюджет України на 1995 рік» від 6 квітня 1995 р.

№ 126/95-ВР було визначено: «Обов'язкові внески підприємств і

господарських організацій, які здійснюють виробничо-госпо-

дарську або комерційну діяльність, до Державного фонду спри-

яння зайнятості населення провадяться у розмірі 2 % від фонду

споживання, з віднесенням цих витрат на собівартість продукції

(робіт, послуг)». Закон набрав чинності 21 квітня 1995 р.

IV період

1 січня 1996р.- 20 березня 1997р. Стаття 21 Закону України

«Про Державний бюджет України на 1995 рік» на 1996 рік не була

продовжена, проте не відпала підстава проводити нарахування

у розмірі 2% від фонду споживання. Комісія Верховної Ради

України з питань бюджету своїм листом від 18 липня 1996 р. №

06-9/10-513 роз'яснила, що відрахування обов'язкових внесків

до Державного фонду сприяння зайнятості населення продов-

жується в порядку і розмірах, визначених ст.21 Закону України

«Про Державний бюджет України на 1995 рік», оскільки термін

дії цієї статті не був обмежений 1995 р. Таким чином, у цей пе-

ріод нарахування внесків до зазначеного фонду проводилося в

розмірі 2% від фонду споживання.

V період.

20 березня 1997р. - 29 липня 1997р. Згідно зі ст.14 Закону

України «Про внесення змін до Закону України «Про систему

оподаткування» від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР, який набрав

Розділ II. Державне регулювання соціального страхування

чинності 20 березня 1997 р., до загальнодержавних було відне-

сено 19 податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі

збір на обов'язкове соціальне страхування і збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування. Збору на обов'язкове соціаль-

не страхування на випадок безробіття серед загальнодержавних

податків і зборів не було. Таким чином, у вказаний період його

не платили.

VI період

29 липня 1997р. — 31 грудня 2000р. Законом України «Про

збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р.

№ 402/97-ВР, який набрав чинності з дня його опублікування

(29 липня), було встановлено, що для суб'єктів підприємниць-

кої діяльності ставки збору на обов'язкове соціальне страхуван-

ня (у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випа-

док безробіття) становлять 5,5% від фонду оплати праці (у тому

числі 1,5% на обов'язкове соціальне страхування на випадок без-

робіття).

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не

використовують працю найманих працівників, адвокати, нота-

ріуси, а також фізичні особи, які працюють на умовах трудового

чи цивільно-правового договору, сплачують 0,5% від суми опо-

датковуваного доходу (прибутку) збір на обов'язкове соціальне

страхування на випадок безробіття.

VII період

1 січня 2001р. — 21 лютого 2001р. 31 січня 2001 р. Закон Украї-

ни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття» (підписаний 2 березня 2000р.) набрав чинності.

Однак у зв'язку з тим, що ставки збору на випадок безробіття ма-

ють встановлюватися окремим законом, у період з 1 січня 2001 р.

до 22 лютого 2001 р. він застосовувався тільки в частині, що не сто-

сується нарахування і сплати збору на випадок безробіття.

Документом, що встановив розмір збору на 2001 р., став За-

кон України «Про розміри внесків на деякі види загальнообо-

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

в'язкового державного соціального страхування». З прийняттям

цього документа втратили чинність два Закони України — «Про

збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р.

№ 402/97-ВР і «Про ставки збору на обов'язкове соціальне стра-

хування» від ЗО вересня 1998 р. № 135-ХІV. Таким чином, у цей

період нарахування внесків до Фонду страхування на випадок

безробіття проводилось у розмірі 1,5% від суми фактичних ви-

трат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам,

які підлягали обкладанню прибутковим податком з громадян;

0,5% - від сум оподатковуваного доходу (прибутку).

VIII період

22 лютого 2001р. — ЗО червня 2001р. На 2001 р. для робото-

давців установлено два періоди з різними ставками збору на стра-

хування на випадок безробіття. З моменту набрання чинності

Законом України «Про розмір внесків на деякі види загально-

обов'язкового державного соціального страхування», а саме з

22 лютого 2001 р. по 30 червня 2001 р. ставку встановлено у

розмірі 2%. Для осіб, застрахованих на добровільних засадах, з

22 лютого 2001 р. ставка внесків установлена в розмірі 2,5% від

суми оподатковуваного доходу.

IX період

1 липня 2001р. — 8 лютого 2002р. Згідно з Законом України

«Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового дер-

жавного соціального страхування» з 1 липня 2001 р. роботодавці

сплачують 2,5% від суми фактичних витрат на оплату праці най-

маних працівників. Особи, які беруть участь у загальнообов'яз-

ковому державному соціальному страхуванні на добровільних

засадах, забезпечують себе роботою самостійно — 3% від суми

оподатковуваного доходу (прибутку).

X період

9 лютого 2002р. - 28 лютого 2003р. Згідно з Законом Украї-

ни «Про внесення змін до деяких законів України з питань за-

Розділ II. Державне регулювання соціального страхування

гальнообов'язкового державного соціального страхування» від

17 січня 2002 р. № 2980-ІІІ (набрав чинності з дня його офіцій-

ного опублікування - 9 лютого 2002 р.), розмір внесків на за-

гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття складає:

-для роботодавців з 1 січня 2002 р. - 2,1 % від суми фактичних

витрат на оплату праці найманих працівників;

- для найманих працівників - 0,5% від суми оплати праці;

— для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому держав-

ному соціальному страхуванні на добровільних засадах, за-

безпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок,

творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізич-

них осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які

виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими

угодами, а також громадяни України, які працюють за ме-

жами України та не застраховані в системі обов'язкового

державного соціального страхування країни, в якій вони пе-

ребувають — 2,6% від суми оподатковуваного доходу.

XI період

1 березня 2003 р. - 1 листопада 2003 р. Згідно з Законом Ук-

раїни «Про внесення змін до Закону України «Про розмір внесків

на деякі види загальнообов'язкового державного соціального

страхування» від 6 лютого 2003 р. № 492-ІV розмір внесків на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа-

док безробіття складає:

- для роботодавців з 1 березня 2003 р. -1,9% від суми фактич-

них витрат на оплату праці найманих працівників;

— для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому держав-

ному соціальному страхуванні на випадок безробіття на доб-

ровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно

- 2,4% від суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості на-

селення України, його захисту від безробіття визначені Законом

«Про зайнятість населення», введеним в дію Постановою Вер-

Юрій СІ., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

ховної Ради УРСР від 1 березня 1991 р. і Верховною Радою Ук-

раїни до нього вносилися неодноразово зміни і доповнення,

У 1991 р. була створена Державна служба зайнятості та Дер-

жавний фонд сприяння зайнятості населення. З 1 січня 2001 р.

Державний фонд сприяння зайнятості населення трансформо-

ваний у Фонд загальнообов'язкового державного соціального

страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворю-

вання почало функціонувати як самостійний вид страхування з

1 квітня 2001 р. на основі Закону України «Про загальнообо-

в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад-

ку на виробництві та професійного захворювання, які спричи-

нили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV

та Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язко-

ве державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви-

робництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» від 22 лютого 2001 р. № 2272-ІІІ.

Контрольні запитання

1. Що таке фінансовий механізм регулювання соціального страху-

вання?

2. Які складові фінансових методів?

3. У чому виражається правове, нормативне та інформаційне забез-

печення регулювання?

4. Яка правова база соціального страхування в Україні?

5. Що таке загальнообов'язкове державне соціальне страхування?

6. Які види державного соціального страхування виділяють залеж-

но від страхового випадку?

7. Назвіть принципи організації загальнообов'язкового державно-

го соціального страхування.

8. Які є суб'єкти та об'єкти державного соціального страхування?

9. Перерахуйте основні категорії соціального страхування.

10. Які види матеріального забезпечення та соціальних послуг на-

даються за державним соціальним страхуванням?

Розділ II. Державне регулювання соціального страхування

11. Що включає в себе управління соціальним страхуванням?

12. Які органи здійснюють управління соціальними страховими

фондами?

13. Як змінювалися законодавчі акти, що регулюють державне пен-

сійне страхування в Україні?

14. Як розвивалося державне соціальне страхування з тимчасової

втрати працездатності?

15. Які періоди нормативно-правового забезпечення загально-

обов'язкового державного соціального страхування на випадок без-

робіття можна виділити?

Розділ IІІ

Пенсійне страхування

3.1. Теоретичні основи загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхуван-

ня) - це гарантована державою система заходів щодо забезпе-

чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез-

датності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі

якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди

обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності

незалежно від форм власності та видів господарської діяльності

та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового

договору, й використання державою цих коштів для матеріаль-

ного забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування»

пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних

виплат.

Система соціального страхування, включаючи пенсійне,

склалася в СРСР ще в період НЕПу, проте згодом була дефор-

мована, втратила основні ознаки страхових відносин і фактич-

но пертворилася на елемент податкової системи, а в 30-ті роки

повністю злилася з державним бюджетом, що і стало підставою

для визначення такої форми страхування, як соціального забез-

печення, яке в соціально-економічній системі централізовано-

го планування було монопольною організаційно-правовою фор-

мою соціального захисту і здійснювалося за рахунок державно-

Розділ III. Пенсійне страхування

го бюджету. Страхові внески підприємств не носили страхового

характеру та не базувалися на оцінці соціальних ризиків. «Одер-

жавлення» пенсійного страхування було наслідком того, що ос-

новним власником засобів виробництва, а отже, роботодавцем

виступала держава, тому економічна та фінансова відпові-

дальність щодо забезпечення соціальних ризиків лежала на ній.

Закономірним було і об'єднання коштів пенсійного страхуван-

ня з державним бюджетом — створення таким чином єдиної стра-

хової бази для всіх видів ризику.

Однак за сучасних умов в Україні система пенсійного стра-

хування потребує глибокої трансформації в напрямі максималь-

ної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пен-

сійна система має базуватися на відносинах найманої праці та

різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми

пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль,

і добровільну.

В Україні обов 'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що

сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як

суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання

сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно

від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного

законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і

страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пен-

сію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху-

вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення

рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав-

на система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно-

го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль-

ності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Ук-

раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його

статус, завдання і функції первинно були визначені Положен-

ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції - від

1 березня 2001р. №121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Кон-

ституцією та законами України, указами і розпорядженнями

Президента України, постановами і розпорядженнями Кабіне-

ту Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд Украї-

ни.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван-

ня законодавства з питань, що належать до його компетенції,

розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в ус-

тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї-

ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень

Пенсійний фонд України організовує виконання актів законо-

давства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пен-

сійне страхування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було

завершено процес формування законодавчої основи для запро-

вадження системи загальнообов'язкового державного пенсійно-

го страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матері-

ального забезпечення в старості залежно від трудового внеску

громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним

визначено структуру та механізми функціонування двох обов'яз-

кових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої

солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного

страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-еко-

номічного та політичного становища в нашій державі.

Цей Закон України має стати правовою основою розв'язан-

ня наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

• коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні

права, обов'язки та відповідальність;

• порядок сплати та обліку страхових внесків;

• види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

• механізм формування та використання фінансових ресурсів

пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;