Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

Якщо через деякий час після внесення промислової власності до

статутного фонду патент і майнові права буде визнано недійсними,

виникає ситуація, яка потребує розв’язання. У разі внеску до статут

ного фонду закритого акціонерного товариства, де коло засновників

є визначеним, особа, що зробила цей внесок, протягом певного

терміну (місяця) з дати визнання патенту недійсним повинна звер

нутися до виконавчого органу товариства з проханням скликати за

гальні збори з порядком денним “Про статутний фонд акціонерного

товариства”. Якщо протягом певного терміну (до півроку) такі збори

не відбудуться, відповідно до ст. 8 Закону України “Про державне

регулювання ринку цінних паперів в Україні” уповноважена особа

ДКЦПФР мусить видати обов’язкове для виконання розпоряджен

ня про скликання загальних зборів акціонерів із згаданим порядком

денним. На зборах має бути прийняте одне з рішень: зменшення ста

тутного фонду закритого акціонерного товариства (з можливою

ліквідацією товариства) або сплата раніше визначеного внеску гро

шима чи іншим майном за умови домовленості засновників про його

оцінку.

У відкритому акціонерному товаристві, де коло учасників не

можна визначити заздалегідь, а інформація про випуск акцій опри

люднюється згідно зі ст. 23 Закону України “Про цінні папери і фон

дову біржу” не менш ніж за 10 днів до початку передплати на акції,

однозначно має бути як наслідок зменшення статутного фонду, вик

лючення акціонера, який запропонував сплатити свій внесок майно

вими правами на патент, що був визнаний недійсним. У цьому разі

передання промислової власності (майнових прав) у статутний фонд

була б оприлюднена як умова випуску акцій. Порушення таких умов

мусить бути підставою для визнання підписки такою, що не відбу

лась, якщо за рахунок прав на патент було сформовано понад 40 %

статутного фонду.

Якщо статутний фонд акціонерного товариства достатній для га

рантування інтересів його кредиторів (ст. 155 ЦКУ), то надалі за

рішенням загальних зборів акціонерів в установленому законодав

ством порядку він може бути неодноразово збільшений. При цьому

порядок прийняття рішення про зменшення статутного фонду може

бути таким самим, як і у закритих акціонерних товариствах.

На нашу думку, ДКЦПФР повинна розробити положення про

зменшення статутного фонду акціонерного товариства, який сфор

231

мовано визнаним недійсним патентом. Практика визнання недій

сним патенту, майнові права на який було внесено до статутного

фонду акціонерного товариства, в Україні на сьогодні відсутня.

5.3. МІЖНАРОДНОПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

ПОНЯТТЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ

Цінні папери мають величезне значення для міжнародної тор

гівлі. Ще з часів середньовіччя (виникнення перших цінних паперів,

хоча деякі дослідники бачать їх прообраз у Давньому Римі) вони

давали змогу прискорювати обіг товарів унаслідок можливості

спершу швидкого і безпроблемного переміщення грошей, що оформ

лялися лише одним папером, а згодом і самих товарів, оформлених і

переданих врученням лише документа, а не самого товару.

Цінні папери в країнах англоамериканської системи права нази

вають оборотними документами (negotiable instruments). Подібні най

менування у міжнародному торговельному обороті виходять із тра

диційного розуміння їх як документів, але сучасні цінні папери (особ

ливо акції та облігації) випускаються і перебувають в обігу найчастіше

в бездокументарній формі. Внаслідок цього змінилося і загальноправо

ве розуміння терміна “цінний папір” (оборотний документ).

Цінний папір (оборотний документ) у більшості правових систем —

об’єкт, призначений для посвідчення існування певного майнового

права, створений у такий спосіб, що використання даного права

можливе лише в силу володіння цим об’єктом, а перехід права до

іншої особі може здійснюватися тільки шляхом розпорядження

об’єктом.

За законодавством України цінним папером є документ встанов

леної форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або

інше майнове право, визначає взаємовідносини між особою, яка йо

го випустила (видала), та власником і передбачає виконання зо

бов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість пере

дання прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До

232

особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у су

купності всі права, які ним посвідчуються (ст. 19 ЦКУ).

Особливість правової характеристики традиційного цінного па

пера полягає в його двоїстій правовій природі. З одного боку, він

становить собою майнове право (саме це є основою розуміння

цінного папера), з іншого — це документ, який засвідчує наявність

такого майнового права, річ (рухоме майно), що має характеристики,

властиві речі. Двоїста правова природа цінного папера зумовлює й

особливості, пов’язані з його випуском та оборотом, які за своєю

сутністю є оборотом майнових прав, що мають певні ознаки, влас

тиві обігу речей.

Як зазначалося вище, основною властивістю цінного папера є йо

го оборотоздатність, тобто здатність за допомогою передання самого

цінного папера передавати виражене в ньому майнове право вимоги

до зобов’язаної за цінним папером особи. Внаслідок цього безумов

ний характер оборотоздатності цінного папера в міжнародному тор

говельному обороті встановлюється національним законодавством

держави зобов’язаної особи, оскільки на даний час ще не існує

“міжнародних цінних паперів”, і будьякий цінний папір є “націо

нальним”. При цьому перелік видів цінних паперів неоднаковий в

різних правових системах — від дуже вузького до досить широкого.

У міжнародному торговельному обороті використовуються різні

види національних цінних паперів [177]:

• облігація (англ. — bond) — цінний папір, що засвідчує існування

боргу з боку юридичної особи або державного органу, які її ви

пустили, і містить зобов’язання сплатити власникові облігації

зазначену в ній суму при настанні терміну її погашення;

• вексель — цінний папір, що підтверджує нічим не обумовлене зо

бов’язання векселедавця (простий вексель — англ. — promissory

note) або іншого зазначеного у векселі платника (перекладний

вексель — англ. — bill of exchange) виплатити після настання пе

редбаченого векселем терміну визначену грошову суму векселе

тримачеві;

• чек (англ. — check) — цінний папір, що містить безумовне зо

бов’язання банку сплатити визначену грошову суму за вказівкою

пред’явника чека, виписаного чекодавцем або банком;

• коносамент (англ. — bill of lading) — цінний папір, виданий пе

ревізником або його агентом, що визначає умови договору переве

233

зення, вказує найменування відправника вантажу; описує вантаж,

прийнятий до транспортування, способом, що дає змогу його іден

тифікувати, і містить зобов’язання передати товар у визначеному

місці відправнику вантажу або особі, якій буде передано коносамент;

• акція (англ. — certificate of stock) — цінний папір, що підтверджує

право участі в акціонерному товаристві;

• складське посвідчення (англ. — warehouse receipt) — цінний папір,

що підтверджує прийняття складом товару на збереження;

• варант (заставне свідчення, англ. — warrant) — цінний папір, що

засвідчує право застави на товар, який перебуває на складі, на ко

ристь власника даного документа;

• делівері ордер (англ. — delivery order) — цінний папір, що містить

вказівку власникові складу, перевізникові або іншій особі, яка ви

дає складське посвідчення чи коносамент, передати визначену

партію товару вказаному в делівері ордері особі. Цей документ

використовується для дроблення великої партії товару, оформле

ної одним коносаментом.

У міжнародному торговельному обороті використовуються та

кож інші види цінних паперів, визнані національним законодав

ством певних держав, наприклад трастові сертифікати (англ. —

certificate of trust) та ін.

Цінні папери залежно від критеріїв класифікації поділяють на кіль

ка груп. Так, доктрина континентальної системи права поділяє цінні

папери на підставі природи прав, що вони оформляють, на такі групи:

• грошові цінні папери (векселі, чеки, облігації тощо), в яких вира

жено право вимоги визначеної грошової суми;

• цінні папери участі (акції та їх різновиди), в яких виражено пра

во участі в акціонерному товаристві, або іншому господарчому

товаристві;

• товарні цінні папери (коносамент, делівері ордер, варант та ін.), в

яких виражено право на товар.

Англоамериканська доктрина містить іншу класифікацію

оборотних документів відповідно до їх природи і поділяє їх на групи:

• інвестиційні папери — оборотні документи, що підтверджують пра

во участі в акціонерному товаристві (акції) або відносини позики

між їхнім власником (позикодавцем) і позичальником (облігації);

• торговельні папери — оборотні документи — вексель, чек, депо

зитний сертифікат;

234

• товаророзпорядчі документи — оборотні документи, подібні за

своїми ознаками до товарних цінних паперів.

Відповідно до належності прав, засвідчених цінним папером, ці па

пери поділяють на такі види:

• пред’явницькі, коли права, засвідчені цінним папером, належать

будьякій особі, що є його власником. При цьому для передання

іншій особі прав, засвідчених цінним папером на пред’явника, до

сить вручення цінного папера цій особі;

• іменні, коли власником цінного папера визнається лише зазна

чена в ньому особа. Права, засвідчені іменним цінним папером,

переходять до іншої особи лише у разі випуску замість поперед

нього цінного папера нового із зазначенням імені нового її влас

ника, а в реєстрі цінних паперів — відповідного запису;

• ордерні, коли зазначена в цінному папері особа може як сама

здійснити права, надані цим папером, так і передати ці права іншій

особі за допомогою спеціального передатного напису на цінному

папері (індосаменту). При цьому зазвичай індосант несе

відповідальність не тільки за існування права, засвідченого цінним

папером, а й за його здійснення. Індосамент може бути бланковим

(без зазначення особи, якою повинно бути здійснене виконання)

або ордерним (із зазначенням особи, якою або за наказом якої по

винно бути здійснене виконання). Індосамент буває обмежений

тільки дорученням здійснювати права, засвідчені цінним папером,

без передання цих прав індосатові. У цьому разі індосат виступає

представником індосанта.

В Україні у цивільному обороті застосовують такі групи цінних

паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному

капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен

том та одержанні частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, і

частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і пе

редбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений термін

кошти відповідно до зобов’язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’яза

ний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визна

ченого договором цінних паперів, інших фінансових та (або)

товарних ресурсів;

235

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їх тримачеві

право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів. Їх

види та порядок обігу встановлюються законом. Цінні папери мо

жуть випускатися у документарній та бездокументарній формі

відповідно до закону (ст. 195 ЦКУ “Групи та види цінних паперів”).

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”

дає понят

тя цінних паперів і закріплює їх перелік Так, згідно зі ст. 1 цього

закону, цінні папери — це грошові документи, що засвідчують пра

во володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини

особи, яка їх випустила, та їх власника і передбачають, як правило,

виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також мож

ливість передання грошових та інших прав, що випливають із цих

документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або

на пред’явника. Іменні цінні папери (якщо інше не передбачено

цим законом або в них спеціально не зазначено, що вони не підля

гають переданню) передаються шляхом повного індосаменту (пе

редатним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером

до іншої особи). Статтею 3 регламентовано види цінних паперів:

акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації

місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання

України; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі;

приватизаційні папери.

Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо їх форми

тощо визначаються законом. Документ, який не містить обов’язко

вих реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій

для цінних паперів, не є цінним папером (ст. 196 ЦКУ “Вимоги до

цінного папера”). За законодавством України права та відповідаль

ність за виконання зобов’язання, посвідчені цінним папером, можуть

належати:

1) пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці

права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу упов

новажену особу (ордерний цінний папір).

236

___________

ВВР України. — 1991. — № 38. — Ст. 508. Введений в дію Постановою Верховної

Ради № 1202ХІІ від 18 червня 1991 р. (ВВР України. — № 38. — Ст. 509) .

Законом може бути виключена можливість випуску цінних па

перів певного виду як іменних, ордерних або як паперів на пред’яв

ника. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером

на пред’явника, достатньо вручення його цій особі. Права, посвідчені

іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому

для поступки права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за

цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність певної

вимоги і не відповідає за її невиконання. Права за ордерним цінним

папером передаються передатним написом на ньому (індосаментом).

Індосант відповідає за існування та здійснення цього права. За індо

саментом до особи, якій або у розпорядження якої передається

цінний папір (індосата), переходять усі права, посвідчені цим папе

ром. Індосамент буває бланковим — на пред’явника (без зазначення

особи, на користь якої передано документ) або ордерним (із зазна

ченням такої особи). Індосамент може бути обмежений тільки дору

ченням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передан

ня цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник

індосанта.

Особа, яка випустила (видала) цінний папір, та особи, які індо

сували його, відповідають перед його законним власником солідар

но. У разі задоволення вимоги законного власника цінного папера

щодо виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією

або кількома особами з тих, хто зобов’язався за цінним папером, він

набуває права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зо

бов’язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов’язан

ня, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність

підстави до цього або на його недійсність не допускається. Власник

незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має пра

во пред’явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне

виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про

відшкодування збитків (ст. 197, 198 ЦКУ). Національне законода

вство деяких держав забороняє випуск цінних паперів певного ви

ду як іменних, ордерних або на пред’явника. Так, наприклад, зако

нодавства ФРН і Швейцарії передбачають випуск лише іменних

акцій.

Крім загальних класифікацій цінних паперів окремі їх види також

містять класифікацію, властиву багатьом правовим системам [113;

158; 144; 220]. Так, акції можуть бути простими і привілейованими.

237

Проста акція — цінний папір, що засвідчує право її власника на

одержання частини чистого прибутку акціонерного товариства

(дивідендів), на участь у його управлінні, а також на частину майна

ліквідованого акціонерного товариства, що залишилося після розра

хунків з його кредиторами.

Привілейована акція — цінний папір, що засвідчує право її власника

на одержання частини чистого прибутку акціонерного товариства

(дивідендів) у розмірі, не нижчому від встановленого при її випуску, а

також переважне порівняно з власниками простих акцій право на одер

жання частини майна ліквідованого акціонерного товариства, що зали

шилося після розрахунків з його кредиторами. Зазвичай привілейова

на акція не надає її власникові право на участь в управлінні акціонер

ним товариством, якщо інше не визначено його статутом.

Облігації бувають прості та дисконтні. Проста облігація — цінний

папір, що надає її власникові право на одержання відсотків, а також

повернення її номінальної вартості при настанні терміну погашення.

Дисконтна облігація — цінний папір, розміщений її емітентом за

ціною, нижчою від номінальної вартості, із зобов’язанням виплатити

її власникові номінальну вартість при настанні терміну погашення.

Законодавство деяких держав (наприклад, США) регулює такий

вид облігацій, як конвертована — проста або дисконтна облігація,

що випускається акціонерним товариством і надає її власнику за його

вибором право на її погашення або на обмін на акції цього акці

онерного товариства. Правові доктрини і законодавства окремих

країн містять й інші класифікації цінних паперів.

Цінний папір повинен мати визначену для нього застосованим

національним законодавством форму, що забезпечує ідентифікацію

наданих за цінним папером прав, а також уможливлює його передання.

Більшість національних правових систем визнають випуск цінних

паперів як у документарній, так і бездокументарній формі.

Документарним цінним папером є цінний папір, право на який

підтверджується документом на матеріальній основі, що має обов’яз

кові реквізити.

Бездокументарний цінний папір — форма цінного папера (пере

важно акції або облігації), права на який підтверджуються записом

на рахунку без видачі документа на матеріальній основі, що має

обов’язкові реквізити. Право володіння бездокументарним цінним

папером переходить від однієї особи до іншої з моменту його переве

238

дення, чому відповідають записи на рахунках особою, яка здійснює

облік за даними цінним паперам (депозитарієм).

Операції з бездокументарними цінними паперами можуть відбу

ватися тільки в разі звернення до особи, яка офіційно здійснює запис

прав. Будьяке передання, надання або обмеження прав за бездоку

ментарними цінними паперами повинні фіксуватися цією особою

(депозитарієм), в іншому разі, як правило, така операція з цінним па

пером не матиме чинності.

РЕГУЛЯТИВНА ІНФРАСТРУКТУРА

ФОНДОВОГО РИНКУ

Регулятивна інфраструктура фондового ринку є системою регу

лювання ринку цінних паперів, що охоплює:

• регулятивні органи (державні органи та саморегульовані органі

зації);

• регулятивні функції і процедури (законодавчі, реєстраційні,

ліцензійні та наглядові);

• законодавчу інфраструктуру ринку цінних паперів;

• етику фондового ринку (правила ведення чесного та справедливого

бізнесу, які затверджуються саморегульованими організаціями);

• традиції та звичаї.

У міжнародній практиці розрізняють такі моделі ринків цінних

паперів:

1) основна регулятивна роль на ринку цінних паперів належить

державі (Франція);

2) регулювання поділено між державою і саморегульованими

органами, добровільними об’єднаннями професійних учасників рин

ку цінних паперів (Великобританія);

3) засновані на жорстких, детально розписаних правилах і фор

мальних процедурах, ретельному контролі їх дотримання (США);

4) такі, що базуються на широкому використанні крім твердих

розпоряджень також неформальних домовленостей, традицій, реко

мендацій, погодженого стилю поводження, переговорів, розв’язання

складних ситуацій та ін. (Великобританія).

В Україні діє модель фондового ринку, наближена до Франції,

коли основна регулятивна роль на ньому належить державі, тобто у

239

правовому регулюванні фондового ринку переважають приватно

правові засади. Так, у Законі України “Про державне регулювання

ринку цінних паперів в Україні”

визначено правові засади державно

го регулювання ринку цінних паперів і державного контролю за ви

пуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. За цим зако

ном державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення

державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, наг

ляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловжи

ванням і порушенням у цій сфері (ст. 1).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

• реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу

цінних паперів та їх похідних;

• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учас

никами ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням

інтересів суспільства;

• одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про

умови їх випуску та обігу, результати фінансовогосподарської

діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами

та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку

цінних паперів;

• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвес

торів і посередників на ринок цінних паперів;

• гарантування прав власності на цінні папери;

• захисту прав учасників фондового ринку;

• інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів зако

нодавства;

• запобігання монополізації та створення умов розвитку добро

совісної конкуренції на ринку цінних паперів;

• контролю прозорості та відкритості ринку цінних паперів (ст. 2

Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук

раїні”).

До органів, що здійснюють державне регулювання ринку цінних

паперів, належить передусім Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку. Інші державні органи контролюють діяльність

240

___________

ВВР України. — 1996. — № 51. —Ст. 292. Введений в дію Постановою Верховної

Ради від 30 жовтня 1996 р. (ВВР України. — 1996. — № 51. — Ст. 293).