Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

Перш ніж перейти до аналізу права інтелектуальної власності, не

обхідно уточнити її сутність та види.

Інтелектуальна власність — результат інтелектуальної, творчої

діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та ін.) або

кількох осіб.

Творча діяльність — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність

людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється непов

торністю, оригінальністю і суспільноісторичною унікальністю.

Творчість властива будьякій діяльності людини: технічній, ху

дожній, літературній, науковій, виробничій тощо. За своєю цілеспря

мованістю творчість можна умовно поділити на два основні види:

• духовна творчість (гуманітарного характеру, спрямована на зба

гачення внутрішнього світу людини);

• науковотехнічна творчість (винаходи в усіх галузях людської

діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів

і послуг, знаки обслуговування, фірмові назви і комерційні позна

чення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо, тоб

то такі результати науковотехнічної творчості, які можна вико

ристовувати будьяким способом, що не суперечить закону, в гос

подарській діяльності — промисловості, сільськогосподарському

виробництві).

Усі зазначені результати творчої діяльності об’єднані поняттям

“інтелектуальна власність”. З цього загального поняття міжнарод

ноправові документи виділяють окремо промислову власність, до

якої належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові крес

лення або моделі, фабричні, товарні знаки, знаки обслуговування.

Інші об’єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами

поняття промислової власності, становлять групу результатів

творчої діяльності, що охороняється авторським правом, яку часто

називають літературнохудожньою власністю

. Таким чином, усі

результати творчої діяльності щодо цивільної правової охорони

поділяються на дві групи: одна з них охороняється авторським

правом, друга — правом промислової власності (патентним пра

вом) та іншими нормативними актами. Всі результати творчої

діяльності чинним законодавством визнані товаром і, отже, мо

171

___________

За законодавством деяких країн об’єктом авторського права є також комп’ютерні

програми, які охороняються як літературні твори (ст. 433 ЦКУ).

жуть бути об’єктом будьяких цивільних правочинів. У період пе

реходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки ре

зультати творчої діяльності у такий спосіб стають об’єктом цивіль

ного обороту і створюють ринок духовної та науковотехнічної

продукції.

Право інтелектуальної власності — право особи на результат інте

лектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт цього права . Во

но складається з особистих немайнових та (або) майнових прав, зміст

яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визна

чається законодавчо (ст. 418 ЦКУ).

У законодавстві (ст. 419 ЦКУ) визначено співвідношення права

інтелектуальної власності та права власності на річ: вони не залежать

одне від одного. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної влас

ності не означає переходу права власності на річ. І навпаки — перехід

права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інте

лектуальної власності.

Гарантією реалізації права на результати творчої діяльності є на

самперед Конституція України, зокрема ст. 41, 54 закріплено:

• право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,

результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

• гарантія свободи літературної, художньої, наукової та технічної

творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, мо

ральних і матеріальних інтересів, пов’язаних з різними видами

інтелектуальної діяльності;

• право на результати інтелектуальної, творчої діяльності;

• заборона використання або поширення цих творів без згоди авто

ра, за винятками, встановленими законом.

Право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної

творчості, вільного вибору сфер, змісту та форм (способів, прийо

мів) творчості закріплено і в ст. 309 ЦКУ. За цією статтею цензури

процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

Джерелом права інтелектуальної власності є:

• Конституція України;

• Цивільний, Цивільний процесуальний, Кримінальний, Кримі

нальнопроцесуальний, Господарський, Господарський процесу

альний та Митний кодекси України;

• Кодекс законів про працю;

• Кодекс про адміністративні правопорушення;

172

• пакет законів України, прийнятих Верховною Радою України у

грудні 1993 р.: “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”,

“Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав

на знаки для товарів і послуг”, “Про авторське право і суміжні

права” та ін.

Україна у складі Всесвітньої організації інтелектуальної власності

(ВОІВ). Україна з 26 квітня 1970 р. є членом цієї організації, приєд

навшись у складі СРСР до Конвенції, що засновує ВОІВ. Участь в ній

вона підтвердила 25 грудня 1991 р. як самостійна держава.

До міжнародних договорів, адміністративні функції яких вико

нує ВОІВ та учасницями яких є Україна, належать:

• Всесвітня конвенція про авторське право (дата набуття чинності

для України — 27 травня 1973 р.);

• Паризька конвенція про охорону промислової власності (дата на

буття чинності для України — 25 грудня 1991 р.);

• Договір про патентну кооперацію (дата набуття чинності для

України — 25 грудня 1991 р.);

• Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (дата набут

тя чинності для України — 25 грудня 1991 р.);

• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

(дата набуття чинності для України — 25 жовтня 1995 р.);

• Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (редакція

1978 р., дата набуття чинності для України — 3 листопада 1995 р.);

• Договір про закони щодо товарних знаків (дата набуття чинності

для України — 1 серпня 1996 р.);

• Будапештський договір про міжнародне визнання депонування

мікроорганізмів з метою патентної процедури (дата набуття чин

ності для України — 2 липня 1997 р.);

• Найробський договір про охорону Олімпійського символу (дата

набуття чинності для України — 20 грудня 1998 р.);

• Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію

знаків (дата набуття чинності для України — 29 грудня 2000 р.);

• Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для

реєстрації знаків (дата набуття чинності для України — 29 грудня

2000 р.);

• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від неза

конного відтворення їхніх фонограм 1971 р. (дата набуття чин

ності для України — 18 лютого 2000 р.);

173

• Договір ВОІВ про авторське право 1996 р. (дата набуття чинності

для України — 6 березня 2002 р.);

• Договір ВОІВ про виконання і фонограми 1996 р. (дата набуття

чинності для України — 20 травня 2002 р.);

• Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, вироб

ників фонограм і організацій мовлення 1961 р. (дата набуття чин

ності для України — 12 червня 2002 р.);

• Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків —

Гаазький акт 1969 р. (дата набуття чинності для України — 28 серпня

2002 р.) та Женевський акт 1999 р. (дата набуття чинності для

України — 23 грудня 2003 р.);

• Договір про патентне право 2000 р. Україна 31 березня 2003 р. зда

ла на зберігання Генеральному директору ВОІВ документ про

приєднання до Договору. Договір набуде чинності після анало

гічного передання на зберігання документів про приєднання 10 дер

жав — членів ВОІВ.

Досить чітко регламентовані питання інтелектуальної власності у

Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. № 435ІV, книга

четверта якого “Право інтелектуальної власності” регулює порядок

набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності. Зок

рема, глава 35 “Загальні положення про право інтелектуальної влас

ності” містить норми, які регулюють питання, пов’язані з:

• поняттям прав інтелектуальної власності;

• співвідношенням прав інтелектуальної власності та права

власності;

• об’єктами і суб’єктами прав інтелектуальної власності;

• підставами набуття прав інтелектуальної власності;

• особистими немайновими і майновими правами інтелектуальної

власності;

• терміном чинності прав інтелектуальної власності;

• використанням об’єктів прав інтелектуальної власності та пере

данням майнових прав інтелектуальної власності;

• здійсненням прав інтелектуальної власності, які належать кіль

ком особам;

• правами інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з

виконанням трудового договору або за замовленням;

• наслідками порушення прав інтелектуальної власності;

• захистом прав інтелектуальної власності судом.

174

Наступні глави книги четвертої ЦКУ розкривають цивільнопра

вові норми з охорони прав на окремі види об’єктів прав інтелекту

альної власності:

• об’єкти авторських і суміжних прав;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі та промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин і породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування;

• торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

• географічні зазначення (походження товарів);

• комерційні таємниці.

Проте чинний Цивільний кодекс України не може підмінювати

собою всі інші закони, які регулюють цивільні правовідносини у

сфері інтелектуальної власності. Він виконує поєднувальну роль

головного нормативного акта системи цивільного законодавства,

містить лише норми, які мають загальне значення, і детально не

регламентує правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Досвід зарубіжних країн та історія розвитку вітчизняного цивіль

ного права доводять перевагу регулювання цих правовідносин

спеціальними законами. В Україні у цій сфері діє до 100 підзакон

них актів.

Об’єкти права інтелектуальної власності:

• літературні, художні та інші твори (авторське право);

• виконання, фонограма, відеограма та програма (передача) ор

ганізації мовлення (суміжні права);

• наукове відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок;

• компонування інтегральної схеми;

• раціоналізаторська пропозиція;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційне найменування; торговельна марка;

• географічне зазначення;

• комерційна таємниця.

Об’єктом цього права може бути не будьякий твір, а лише той,

що має певні, визначені законом ознаки, зокрема творчий характер

і вираження в матеріальній формі, тобто твір, який є результатом

творчої праці автора.

175

Авторське право визнається за будьяким твором у галузі науки,

літератури і мистецтва, незалежно від його форми, готовності та

художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки

охороняє твори, різні за художнім рівнем і метою, у тому числі й

такі, що не призначалися автором для публікування. Закон України

“Про авторське право і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 р.

не містить такої ознаки твору, як його достоїнство. Тобто правова

охорона твору надається незалежно від його достоїнства. Зазначе

ний Закон в попередній редакції прямо передбачав, що твори підля

гають охороні незалежно від їх “достоїнства”.

Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні

твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад кіно і телефіль

ми (літературний текст, музика, декорації тощо). Об’єктом авторсь

кого права виступає фільм як єдине ціле. Проте самостійними

об’єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути

сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора,

художникапостановника, які увійшли складовою частиною до твору

(ст. 17 Закону про авторське право).

Отже, твір як об’єкт авторського права втілений у певну ма

теріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але ав

торське право на твір (як нематеріальний об’єкт авторського права) і

право власності на річ, в яку він втілений, не залежать одне від одно

го. Тому не слід плутати твір як об’єкт авторського права і річ — ру

копис, картину, примірник книги. На річ, в яку матеріально втілюєть

ся твір, може існувати право власності, право користування тощо, але

не авторське право. Так, продаж письменником своєї книги не поз

бавляє його авторських прав (ст. 12 Закону про авторське право)

Суб’єктами права інтелектуальної власності є творець (творці)

об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, ви

нахідник) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або)

майнові права інтелектуальної власності.

Спільною істотною ознакою авторського права і права промисло

вої власності є те, що об’єктами їх, зокрема на винаходи, корисні

176

___________

Такі об’єкти права інтелектуальної власності, як винагороди, корисні моделі,

промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування, географічні назви,

можна об’єднати під назвою “об’єкти права промислової власності”, як це визначено у

ст. 4 Паризької конвенції з охорони права промислової власності.

моделі, промислові зразки, виступають саме результати творчої

діяльності людини. Ніяка інша діяльність не може бути предметом

регулювання цих інститутів. Тому в авторському праві підкреслюєть

ся, що суб’єктом творчої діяльності можуть бути тільки людина або

група (колектив) людей, а не організації (юридичні особи). Проте

суб’єктами авторських відносин і відносин щодо об’єктів права інте

лектуальної власності на наукові відкриття, винаходи, корисні мо

делі, промислові зразки, компонування інтегральної мікросхеми,

сорти рослин, породи тварин (прав та обов’язків) можуть бути як

громадяни, так і юридичні особи.

Надання будьякої технічної допомоги автору чи винахіднику

(консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок тощо) не

має творчого характеру і не відповідає поняттю “творчість”, тому до

помога такого роду не може вважатися творчим співавторством. Не

мають творчого характеру (і тому не вважаються творчістю) запози

чення, перенесення і використання чужого, навіть дуже позитивного

досвіду, використання результату за ліцензією тощо. Творчий харак

тер діяльності означає передусім певну індивідуальність, тобто те,

що відрізняє цю діяльність від інших.

Спільною рисою духовної та науковотехнічної творчої діяль

ності є те, що кожна з них має завершитися конкретним результатом,

об’єктивованим у певну матеріальну форму або зафіксованим на

певному матеріальному носієві. Якщо творчий пошук не завершився

конкретним результатом, то немає об’єкта правової охорони — немає

що охороняти. Проте слід мати на увазі, що під правову охорону

підпадає будьякий результат творчого пошуку, в тому числі й нега

тивний, незалежно від його суспільної цінності.

Результати науковотехнічної творчості мають бути не просто

реалізовані в певну матеріальну форму (креслення, зразок, опис

тощо), а й у встановленому порядку визнані відповідним держав

ним органом саме тим результатом, на досягнення якого було

спрямовано творчий пошук. Винахід повинен бути описаний у за

явці чи відображений у кресленнях. Проте для надання йому пра

вової охорони цього замало — він має бути кваліфікований

відповідним відомством України як винахід. Без такого визнан

ня і без державної реєстрації заявлена пропозиція не вважається

винаходом, і їй не надається правова охорона. Таким відомством,

відповідно до чинного законодавства, визначено Державний депар

177

тамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки

України.

Результати творчої діяльності, які охороняються авторським пра

вом, спеціальної кваліфікації та державної реєстрації не потребують.

Для одержання правової охорони таких результатів досить надання

їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, інші описи цього ре

зультату, завершена скульптура чи малюнок тощо).

Авторське право і право промислової власності поєднує те, що

вони охороняються на певній території, тобто мають територіальний

характер. Щодо авторського права і суміжних прав, то це саме прави

ло поширюється також на об’єкти, які ним охороняються. Іноземні

особи та особи без громадянства в Україні відповідно до міжнарод

них договорів або на основі принципу взаємності мають такі самі

права, як і громадяни України. Якщо міжнародним договором вста

новлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України,

то застосовуються правила міжнародних договорів.

Спільним у правовому регулюванні відносин, пов’язаних з твор

чою діяльністю, є також однакова дієздатність суб’єктів творчого

процесу. Іншими словами, творцями будьяких результатів творчої

діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.

Право авторства і право на ім’я виникають як у автора будьяко

го твору літератури, науки та мистецтва, так і в автора винаходу,

промислового зразка, незалежно від віку. Кожний творець має пра

во вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати

цього від інших. Кожний автор має право випускати свій твір у світ

або під власним іменем, або під псевдонімом, або анонімно. Творець

винаходу має право просити, аби його витвору було присвоєно його

ім’я або спеціальну назву.

Автор результату творчої діяльності має право на винагороду за

наявності підстави для її виплати. Такою підставою відповідно до

чинного законодавства є тільки факт використання цього результату.

За невикористаний твір чи винахід винагорода не виплачується.

Будьякий результат творчої діяльності за загальним правилом мо

же використовуватися лише на підставі договору. Позадоговірне ви

користання таких об’єктів допускається лише у випадках, передбаче

них чинним законодавством.

За законодавством суб’єктом авторських прав і прав промислової

власності може стати й держава. Так, після закінчення терміну дії ав

178

торського права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може

передати виключне право на використання винаходу державі та

іншим юридичним особам

У цивільноправовому регулюванні відносин, пов’язаних з твор

чою діяльністю, багато істотних відмінностей. Передусім це різні

об’єкти відносин. Так, об’єктом авторських відносин є твори у галузі

літератури, науки, мистецтва, зокрема стаття, монографія, дисертація,

картина, музичний твір, скульптура, твір архітектури, фотографія.

Коло цивільноправових відносин у сфері науковотехнічної діяль

ності та художньотехнічної творчості досить широке. Воно охоплює

відносини зі створення і використання винаходів, промислових

зразків, раціоналізаторських пропозицій, товарних знаків, корисних

моделей, знаків обслуговування, нових сортів рослин, нових порід

тварин і птахів, науковотехнічної інформації, комплекс результатів

творчої діяльності, що стосується електроннообчислювальних ма

шин тощо. Цей перелік невичерпний, він постійно поповнюється.

Відмінність об’єктів зумовлює особливості їх правової охорони.

Для надання правової охорони об’єктам промислової власності чин

не законодавство передбачає їх попередню кваліфікацію як таких і

наступну державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур

заявникам видаються правоохоронні документи у формі патентів

або свідоцтв. Об’єкти, що охороняються авторським правом, для

одержання правової охорони не потребують подання спеціальної за

явки, здійснення експертизи і державної реєстрації. На результати

духовної творчості правоохоронні документи не видаються. Для

одержання правової охорони цих об’єктів досить надати їм об’єктив

ну матеріальну форму.

Істотною відмінністю цивільноправової охорони результатів ду

ховної та науковотехнічної творчості є різні терміни дії авторського

і патентного права. Право авторства, право на недоторканність твору

не обмежуються терміном. Автор будьякого твору науки, літерату

ри і мистецтва чи об’єкта промислової власності залишається таким

незалежно від того, коли його створено. Права авторства охороня

ються вічно.

179

___________

Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути

визначені договором, який укладається відповідно до Цивільного кодексу України та

іншого закону (п. 2 ст. 427 ЦКУ).

Право на ім’я також ніяким терміном не обмежене. Як і право ав

торства, воно діє безстроково. Інші авторські права та права промис

лової власності обмежені певним терміном дії. Так, Закон про ав

торське право у ст. 28 передбачає, що авторське право діє протягом

усього життя автора і 70 років після його смерті, рахуючи з 1 січня

року, який настає за роком смерті автора.

Чинним законодавством встановлено різні терміни дії прав про

мислової власності для різних її об’єктів. Патенти на винаходи і нові

сорти рослин діють протягом 20 років з дня надходження заявки до

патентного відомства України. Патент на промисловий зразок ви

дається на 10 плюс 5 років від дати надходження заявки. Свідоцтво

на знак для товарів і послуг діє протягом 10 років від дати надход

ження заявки до патентного відомства, і на прохання його власника

дія свідоцтва може бути подовжена на наступні 10 років.

Авторське право, на яке чинне законодавство встановило певні

терміни його дії, зводиться до права на винагороду за використання

твору чи об’єкта промислової власності. Автори результатів творчої

діяльності мають право на винагороду, якщо зазначені результати бу

дуть використані протягом терміну дії авторського права. Так, письмен

ник має право на винагороду, якщо твір використовується за його

життя, а спадкоємці автора — у межах 70 років після його смерті.

Винагорода за використання винаходу чи іншого об’єкта промис

лової власності виплачується за умови, що використання мало місце

в межах терміну дії патенту. По закінченні терміну дії авторського

права або права промислової власності твір чи об’єкт промислової

власності стають суспільним надбанням і можуть використовувати

ся будьким без згоди автора і без виплати авторської винагороди.

Проте у спеціальній цивілістичній літературі жваво дискутується

питання про правовий режим результату інтелектуальної діяльності

[32; 67; 71]. Річ у тім, що в законодавствах більшості країн світу про

інтелектуальну власність на результати творчості визнається лише

виключне право на використання [73; 95; 152; 153]. Власник патенту

не має права власності на результат, що охороняється патентом, а ли

ше виключне право використання цього результату. Водночас

більшість держав визнає за творцем зазначеного результату саме

право власності [74; 217]. Отже, питання постає так: є результат

творчості об’єктом права власності чи тільки об’єктом виключного

права використання.

180