Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Проста таблиця - числовий розподіл даних за однією ознакою.

В такій таблиці немає групувань, вона не характеризує зв'язок між

ознаками. Прості таблиці дають мало інформації, хоча наочні та прості для

аналізу. Прикладом простої таблиці може бути табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл хворих за частотою пульсу після прийому препарату

Число ударів пульсу за хвилину

Всього

Кількість хворих

У груповій таблиці, на відміну від простої, може бути не один, а два і

більше присудків, тобто явище характеризується не однією, а двома та більше

ознаками, не пов'язаними між собою (табл. 3).

Таблиця З

Розподіл хворих, що звернулися до поліклініки, за віком та статтю

Діагноз

Всього

Стать

чоловіки

жінки

Вік

15-19

20-29 30-39

40 та ст.

Разом

Для більш повної характеристики явищ групування за однією ознакою

буває недостатньо. Для того, щоб розкрити взаємозв'язки та більш повно

охарактеризувати типи явищ, проводиться комбінаційне групування за двома

чи більше ознаками, взятим у поєднанні. Таким чином, комбінаційна таблиця

підметом має групи за однією ознакою, а у присудку - декілька пов'язаних

між собою груп. Вона може бути використана для поглибленого аналізу

статистичного матеріалу. Прикладом комбінаційної є табл. 4.

В комбінаційній таблиці, як і в груповій, має бути не менше двох додатко-

вих, пов'язаних між собою ознак (присудків). Це дає можливість комбінувати,

порівнювати і тим самим встановлювати зв'язок між ними. Такі таблиці

використовуються для поглибленого аналізу та вивчення залежності між

різними ознаками одного явища чи кількома явищами, які відрізняються тільки

однією ознакою.

Таблиця 4

Розподіл випадків звертання в поліклініку за віком та статтю в зв'язку з

нозологічними формами патології

Діагноз

Всього

15-19

чоло-

віки

жінки

20-29

чоло-

віки

жінки

30-39

чоло-

віки

жінки

40 та старше

чоло-

віки

жінки

Разом

чоло-

віки ,

жінки

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Побудова та оформлення статистичних таблиць базується на основних

загальноприйнятих правилах. Таблиця повинна бути, по можливості, невеликою

за розміром. Іноді доцільніше побудувати дві чи три невеликі таблиці, ніж

одну велику. Назва таблиці, рядків підмета та граф присудка повинні бути

сформульовані точно, коротко та зрозуміло з наведенням одиниць вимірювання.

Назва таблиці повинна визначати територію та період, до яких відносяться дані.

Рядки підмета та графи присудка розміщуються за принципом "від частини

до загального", тобто насамперед відображають складові частини, а в кінці

роблять підсумки. Рядки підмета та графи присудка можуть бути пронумеро-

вані для зручного посилання на цифри таблиці. Відсутність цифрових даних

відмічається літерами н. д. ("немає даних"). Округлення чисел в таблиці прово-

диться з однаковою точністю (до 0,1 до 0,01 і т.д.).

Змістом другого етапу статистичного дослідження є:

• збирання матеріалу;

• поточний контроль реєстрації. -

Поточний контроль реєстрації може проводитись як на етапі заповнення

облікових документів, так і при формуванні комп'ютерної бази даних. Невірно

оформлені облікові документи повертаються на доопрацювання чи вилучаються

з подальшого аналізу.

На третьому етапі дослідження проводиться:

• шифрування

матеріалу

за ознаками, що підлягають обліку;

• розподіл одиниць спостережень на однорідні групи;

• підрахунок по групах та зведення в таблиці;

• розрахунок похідних величин.

Використання комп'ютерної техніки на сучасному етапі дозволяє автомати-

зувати значну частину процедур третього етапу.

Заключна стадія дослідження - четвертий етап — це аналіз, інтерпретація

та порівняння даних. Аналіз

їх

в статистичній таблиці доцільно почати з

підсумків, що дає загальну уяву про наведені результати. Потім аналізують

дані рядків і граф та визначають найбільш характерні з них, які є основою

формування статистичних закономірностей. Аналіз проводиться на основі

порівняння даних з контрольною групою, з існуючими нормативами, з середніми

рівнями в регіонах, зі стандартами, з даними інших закладів, оцінюється також

їх

динаміка.

Будь-яка аналітична робота завершується літературним оформленням,

формулюванням висновків дослідження та розробленням пропозицій для впро-

вадження результатів дослідження в практику охорони здоров'я.

Контрольні питання

1. Що таке статистичне дослідження?

2. Які основні етапи статистичного дослідження?

3. Що таке програма дослідження, які її види?

4. Що таке одиниця та об'єм спостереження,

їх

визначення?

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

5. Які головні елементи плану статистичного дослідження?

6. Які існують види статистичного дослідження з огляду на об'єм використаного

матеріалу, часу та способу збирання інформації?

7. В чому полягають особливості вибіркового дослідження?

8. Що таке групування статистичних матеріалів, види групувань?

9. Що таке статистична таблиця, її види?

10. Які основні вимоги до побудови статистичних таблиць?

3.3. Відносні величини

В результаті зведення статистичного матеріалу у вигляді розробних

таблиць визначаються абсолютні числа, які можуть мати самостійне значення

для характеристики об'єму та розмірів явища, а також слугувати основою

для розрахунку похідних величин.

В медичній статистиці абсолютні величини використовуються для характе-

ристики чисельності населення, кількості лікувально-профілактичних закладів,

ліжкового фонду, кадрового потенціалу та

інші.

Вони використовуються також

при малих числах спостережень, наприклад, коли потрібно показати поодинокі

випадки особливо небезпечних захворювань.

Проте, при аналізі результатів дослідження завжди виникає необхідність

у порівнянні отриманих результатів, а порівняння абсолютних даних може

призвести до помилкових висновків. В більшості випадків використання абсо-

лютних величин є проміжною стадією для визначення похідних величин.

При порівнянні розмірів таких явищ як народження, смерть, захворювання,

травми, ускладнення, чи вивченні

їх

змін у часі, потрібні абсолютні числа, які

допомагають ці явища довести до одного знаменника, віднести до однієї й тієї

ж кількості населення. Абсолютні числа потрібні і при розподілі загальних

чисел цих явищ на складові частини.

Обгрунтованість даного положення можна показати на такому прикладі:

в місті А. протягом року померло 970 чоловік, а в місті В. — 1025 чоловік.

Можна припустити, що в місті В. смертність вища, ніж в місті А., але для

даного прикладу це невірно. Адже абсолютна кількість померлих ще не визначає

інтенсивності

смертності. Остання залежить від кількості населення (середо-

вища), серед якого виявляється дане явище (смерть). Для нашого прикладу -

в місті А. мешкало 67000 чоловік, а в місті В. - 80000. Щоб визначити, у

якому місті смертність дійсно була вищою, необхідно визначити відношення

чисел померлих в містах А. та В. до чисельності населення в них.

Якщо визначити кількість померлих на 1000 населення в кожному з міст,

виявиться, що в місті А. вона становить на 1000 осіб 14,5, а в місті В. - 12,8.

Смертність в місті А. виявляється вищою, ніж в місті В., тобто

висновок

протилежний тому, який був при порівнянні абсолютних чисел.

Існують дві групи похідних величин: відносні - як узагальнююча характе-

ристика явища за якісною ознакою, середні - узагальнююча характеристика

за кількісною ознакою.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Розрізняють відносні величини

інтенсивності,

екстенсивності, співвід-

ношення та наочності.

Показник

інтенсивності

характеризує рівень, частоту, поширеність

явища у середовищі, де воно проходить та з яким органічно пов'язане.

Показники інтенсивності поділяють на:

загальні — це загальні рівні смертності, народжуваності, захворюваності,

інвалідності

тощо;

спеціальні - за окремими групами (вік, стать, причина, стаж роботи та

інше).

Відносні величини можуть бути виражені у відсотках

(%),

якщо основа

прийнята за 100, в промілях

(°/

якщо основа прийнята за 1000 і т. д.

Розмір основи для визначення явища, вибирають таким чином: чим більше

воно розповсюджене, тим менша основа. Так, загальні показники смертності,

народжуваності, захворюваності та інше визначаються на 1000 населення,

спеціальні показники цих явищ — часто на 10000 чи 100000 населення, показ-

ники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності - на 100 працю-

ючих, летальності - на 100 хворих.

Для визначення інтенсивного показника потрібно брати тільки те середо-

вище, де проходить явище, що вивчається. Наприклад, захворюваність серед

всього населення, чи окремих його груп, летальність серед усіх госпіталізованих

до лікарні, чи тільки серед хворих, госпіталізованих після 24 годин з початку

захворювання та інше. Явище і середовище повинні бути пов'язані між собою.

Формула розрахунку загального інтенсивного показника:

Явище • 100(1000, 10000, ...)

Все середовище

Загальний рівень (коефіцієнт) Число випадків смерті • 1000

смертності Середня річна чисельність населення

Формула розрахунку спеціального

інтенсивного

показника:

Частина явища • 100 (1000, 10000, ...)

Частина середовища

Число випадків інфекційних захворювань

Частота

інфекційних

„

дітей

дошкільного

віку

• 1000

захворювань у

дітей

-^ : :—^

. Середня річна чисельність дитячого

дошкільного

віку

населення дошкільного

віку

Інтенсивні показники можна порівнювати в статиці та динаміці за часом та

в просторі завдяки зведенню

їх

до спільного знаменника (100, 1000, 10000 та інше).

Коефіцієнт співвідношення — це співвідношення двох явищ, не пов'язаних

між собою. Наприклад, забезпеченість населення ліжками, лікарями, число

лабораторних досліджень на 100 поліклінічних відвідувань та

інші.

Ці показники

визначаються на 100, 1000, 10000 населення. Методика

їх

розрахунку така

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

ж, як і інтенсивних показників. Різниця полягає в тому, що останні характери-

зують частоту явища, породженого даним середовищем і з ним пов'язані. Це

не притаманне показникам співвідношення.

Приклад розрахунку коефіцієнта співвідношення:

Забезпеченість населення _ Число ліжок • 1000

(10000,...)

лікарняними ліжками Чисельність населення

Показники співвідношення можна порівнювати між собою в динаміці та в

регіонах. На відміну від

інших

узагальнюючих величин, про які мова піде

нижче, показники

інтенсивності

та співвідношення не абстрактні, а іменовані

числа: вони завжди показують кількість одиниць сукупності, яка знаходиться

у чисельнику на одиницю тієї сукупності, яка стоїть у знаменнику.

Показники екстенсивності відображають питому вагу, структуру, розпо-

діл, склад явища.

їх

визначають у тому випадку, коли необхідно проаналізувати

розподіл абсолютного числа явища на його складові частини. Вони показують,

яку частку, питому вагу, відсоток кожна частина складає у всьому явищі (у

сумарному числі спостережень). Екстенсивний показник можна визначити

при наявності розмірів сукупності і її складових частин.

Визначення екстенсивного показника проводиться за формулою:

Частина явища • 100

Екстенсивний показник =

Ціле явище

Коефіцієнт визначається у відсотках.

Регіональні екстенсивні показники порівнювати не можна. Це обумовлено

тим, що коливання останніх в певному напрямку (збільшення чи зменшення)

можуть бути пов'язані як зміною відображуваної ними частини явища, так і

зворотною зміною однієї чи кількох інших його частин. Так, зменшення питомої

ваги може бути обумовлене збільшенням

іншої

частки сукупності, при тому,

що ціле залишається незмінним (100 %). Порівняння одних тільки екстенсив-

них показників не дозволяє визначити, чим обумовлені дані зміни.

Такий взаємозв'язок є особливістю екстенсивних коефіцієнтів. Наприклад,

питома вага певного захворювання в її структурі може збільшитися: а) при

прирості

інтенсивного

коефіцієнта, якщо кількість

інших

захворювань в цей

період зменшується; б) при зниженні рівня даного захворювання, якщо змен-

шення кількості

інших

захворювань проходило ще швидше.

За допомогою екстенсивних показників не можна робити висновок про

поширеність явища. Однозначно вірним методом визначення розмірів частоти,

рівня, поширеності явища (захворюваності, смертності та ін.) в різних регіонах

є порівняння інтенсивних показників. Екстенсивні показники мають значення

лише для даного часу і місця. Вони досить широко використовуються у

практичній діяльності з метою з'ясування розподілу конкретної сукупності

на складові частини.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Показник наочності відображає зміни, які відбуваються з тим чи

іншим

явищем у часі, показує

їх

розбіжності на окремих територіях чи в різних

групах населення. Він показує, у скільки разів або на скільки відсотків зміни-

лося явище в динаміці, чи відрізняється за регіонами, не виявляючи при

цьому розміру останнього.

Для розрахунку показника наочності одна з порівнюваних величин прийма-

ється за 1, 100 чи 1000, а

інші

визначаються у відношенні до неї.

Так, наприклад, рівень смертності у районі А. в минулому році складав

14,7

°/

а в поточному - 15,2

°/

Якщо показник смертності за минулий

рік прийняти за 100 %, а поточний за X, то результат буде дорівнювати:

100

Ю3,4о/о

Знаменник відношення, тобто та величина, з якою інша співставлялась,

називається основою чи базою порівняння. У нашому прикладі основа - 14,7.

Щоб зробити висновок, необхідно від визначеної величини (X) 103,4 % відняти

вихідний рівень, який брали за 100 %.

103,4 % - 100 % = 3,4 %.

Висновок: рівень смертності в районі А. збільшився на 3,4 %.

При значних відмінностях двох порівнюваних величин показник наочності

краще показувати в кратності. У скільки разів одна величина більша (менша)

від

іншої.

Показники наочності можна визначати, використовуючи абсолютні числа,

показники

інтенсивності,

співвідношення чи середні величини. Вони використо-

вуються для того, щоб показати напрямок, тенденцію зміни явища (збільшення

чи зменшення), але не розкривають ні абсолютні розміри явища, ні його рівнів.

Показники відносної інтенсивності використовуються при вивченні

структурних особливостей різних статистичних сукупностей, що мають відношен-

ня до одного середовища. Вони є чисельним співвідношенням двох структур.

Коефіцієнти відносної

інтенсивності

повинні використовуватись

тільки

тих випадках, коли відсутня можливість визначити прямі

інтенсивні

коефіцієнти.

Ці

показники дозволяють визначити ступінь співвідношення (зменшення

чи

збільшення) аналогічних ознак.

Наприклад, питома вага хвороб системи кровообігу в структурі первинної

захворюваності становить 15,2 %, в структурі інвалідності - 32,4 %, в

структурі смертності - 59,2 %. Коефіцієнти відносної інтенсивності показують,

що хвороби системи кровообігу в 4 рази вагоміші, як причина смертності та у

2 рази, як причина

інвалідності

в зіставленні з ранговим місцем серед причин

захворюваності.

Таким чином, коефіцієнти відносної

інтенсивності

є фактично коефіцієнтами

диспропорції питомої ваги одноіменних елементів у структурі різних процесів.

Вони не є критеріями частоти, а тільки мірою її порівняння.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

При аналізі відносних величин

іноді

допускаються помилки, до основних

з яких можна віднести:

- недооблік фактора часу (квартальні показники порівнюються з піврічними

чи річними);

- помилковий вибір середовища при розрахунку погрупових показників

(використання всього середовища);

- визначення рівня явища на основі екстенсивних показників, а не

інтен-

сивних;

- проведення порівняння показників з різними одиницями виміру.

Контрольні питання

1. Яке значення мають абсолютні величини, в яких випадках вони використовуються?

2. Визначення відносних величин,

їх

види, значення?

3. У яких випадках використовують показники

інтенсивності,

екстенсивності,

співвідношення, наочності?

Основні помилки, які найбільш часто зустрічаються при обчисленні та аналізі

відносних величин?

5. Які відносні величини можна використовувати для порівняння явищ, що вивчають

в динаміці, за

регіонами,

в окремих групах?

3.4. Графічні зображення статистичних даних

Табличне зведення статистичного матеріалу часто потребує наочного

зображення у вигляді графіків. Графік, на відміну від таблиці, більш наочно

показує загальну картину розподілу чи тенденцій розвитку явища. При його

використанні простежуються більш виразні взаємозв'язки між показниками.

Графіки використовуються з метою полегшення сприйняття матеріалу,

його статистичного аналізу, порівняння отриманих даних. Вони допомагають

краще зрозуміти чисельні співвідношеннях ознак, закономірності та взаємозв'я-

зок окремих явищ, зробити висновки наочними. Графічні зображення сприя-

ють також популяризації та розповсюдженню статистичних даних.

Тільки вірно побудований графік допоможе проілюструвати виявлену

закономірність чи тенденцію.

Графіком називають наочне зображення статистичних величин за допо-

могою геометричних ліній та фігур (діаграми) чи географічних картосхем

(картограми).

Кожен графік, щоб відповідати основним умовам використання, повинен

мати наступні елементи: графічний образ, поле, просторові та масштабні орієн-

тири, масштабну шкалу, експлікацію.

Графічний образ - це геометричні знаки, лінії, фігури, за допомогою

яких зображуються статистичні дані. Він повинен відповідати меті і бути

найбільш виразним.

Поле графіка - це місце розташування графічних образів.

Просторові орієнтири - це системи координатних сіток. Часто використо-

вують систему прямокутних координат, крім того, є криволінійні шкали. Вони

доцільні у секторних діаграмах.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Масштабом графіка називається певна міра переводу кількісної величини

у графічну. Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал,

які бувають рівномірними та нерівномірними. При рівномірних масштабних

шкалах відрізки пропорційні числам. Якщо, наприклад, число подвоюється,

то відрізок між числами теж повинен бути у два рази більшим.

Експлікація - це назва з коротким викладом змісту, часу та місця даних.

На діаграмі також повинні бути підписи вздовж масштабних шкал, пояснення

до певних елементів графіка.

За формою зображення діаграми в свою чергу поділяються на лінійні,

площинні (стовпчикові, секторні, кругові, квадратні, фігурні, точкові, фонові)

та об'ємні.

Лінійні діаграми використовують для наочного зображення процесів,

які показують розвиток явища у часі, його динаміки, представленої у вигляді

суцільної лінії при безперервності процесу. Явище на такій діаграмі подається

у вигляді лінії, яка може бути прямою, ламаною, кривою (температурний лист

хворого, помісячна вага дитини, захворюваність залежно від віку та інші)

(мал. 1).

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

Мал.1.

Рівні народжуваності в Україні за 1992-1998 роки (на 1000 населення).

При побудові лінійної діаграми віссю абсцис є горизонтальна лінія (вісь X),

на ній відкладають відрізки для відтворюваних груп (наприклад, за кількістю

років, за якими порівнюють дані). Вони повинні бути рівні та безперервні. Якщо

статистичні дані охоплюють різні періоди часу, інтервали між періодами (дов-

жина відрізка), на абсцисі повинні бути пропорційні величинам тривалості

періодів. На вертикальній лінії (вісь V), ординаті, наносять позначки, кожна з

яких відповідає певному кількісному значенню явища. Підрахунок по масштаб-

ній лінії проводиться від базисної лінії.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Після того, як на осях абсцис та ординат нанесена шкала за встановленим

масштабом відповідно до наведених даних, визначають крапки (координати)

на полі діаграми, які утворюються пересіченням двох прямих, проведених

перпендикулярно до відповідних крапок на осях координат. Крапки з'єднуються

лініями. Приклад лінійної діаграми наведено на мал. 1. Нерідко на одній лінійній

діаграмі наводиться декілька кривих, які дають порівняльну характеристику

динаміці різних показників чи одного і того ж показника у різних регіонах

(наприклад, смертність та народжуваність). Для того, щоб дві лінії відрізнялися

одна від одної,

їх

потрібно малювати різним кольором, чи різними штрихами.

Окремий вид лінійної діаграми - радіальна діаграма. Вона будується в

системі полярних координат і використовується для зображення динамічних

даних, що мають циклічну закономірність. Наприклад, частота викликів швидкої

допомоги до дітей при захворюваннях на пневмонію за місяцями року. Для

побудови такої діаграми потрібно мати відповідний розподіл викликів. Радіусом

довільної довжини описують коло. Шістьма діаметрами ділять його на рівні

відрізки.

Далі визначаємо:

1. Середньоденне число викликів за кожен

місяць.

2. Середньоденне число викликів за рік.

3. Для кожного місяця визначаємо відносний показник у %:

Середньоденне число викликів за місяць •

100

Середньоденне число викликів за рік

На зроблених таким чи-

ном дванадцяти радіусах (за

числом місяців), чи

їх

про-

довженнях, відкладаємо зна-

чення розрахованого показ-

ника пропорційно прийнято-

му масштабу. За масштаб

обирається величина радіуса,

що відповідає середньоден-

ному числу викликів за рік.

Розраховані значення від-

кладають на прийнятій дов-

жині радіуса і відмічені

крапки з'єднують лініями.

Одержаний багатокутник

відображає коливання вик-

ликів швидкої допомоги за

місяцями року (мал. 2).

VIII

VII

Мал. 2. Помісячні коливання викликів швидкої

допомоги до дітей при захворюваннях на

пневмонію (%).

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Серед площинних діаграм найбільш поширеними є стовпчикові, внутріш-

ньостовпчикові та секторні.

Стовпчикові діаграми відображають абсолютні числа, інтенсивні показ-

ники (рівні захворюваності, смертності, летальності), показники співвідношення

для одного чи кількох періодів, територій, окремих груп населення.

При побудові стовпчикової діаграми необхідно накреслити систему прямо-

кутних координат, визначити розміри кожного стовпчика та

інтервали

між

ними. Основа стовпчиків, яка повинна бути однакового розміру, розміщується

на осі абсцис, а верхня його частина буде відповідати величині показника,

який нанесений у відповідному масштабі відносно до осі ординат. Кожний

окремий стовпчик відповідає окремому явищу чи одному явищу за різні періоди

часу. Відстань між стовпчиками повинна бути однаковою, проте іноді вони

розміщуються один біля одного. Приклад стовпчикової діаграми наведений

на малюнку 3.

25 -

20 -

15 -

10-

5 -

ДНІ

19,6

18,9

16,3

15.9

13,8

12,4

онкологічні відновлювального кардіологічні терапевтичні

хірургічні

інфекційні

лікування

Мал. 3. Середня тривалість лікування дорослого населення на ліжках різних

профілів, Україна, 1997 рік (ліжко-дні).

Стовпчикові діаграми використовуються не тільки для порівняння явища

в динаміці, а й для демонстрації складу певного явища (внутрішньостовпчикові

діаграми).

Внутрішньостовпчикові діаграми використовують для характеристики

структури певного явища (смертності, захворюваності та

ін.),

його складових

частин.

Складові частини явища подаються у вигляді відсотків до загального числа.

При цьому висота стовпчика береться за 100 % та ділиться на частини

пропорційно питомій вазі окремих частин у відсотках.

їх

розташовують в

порядку зниження (зростання)

відсотків.

Структуру досліджуваного явища (захворюваності, смертності та

інших)

можна подати також у вигляді секторної діаграми (мал. 4).

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23