Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Перестрахування та співстрахування 171

По-перше, це не встановлені в законодавчому порядку норми, що

регулюють проведення перестрахових операцій: розмір мінімального

власного утримання страховиками, максимальна частка передачі ри-

зику одному перестраховику, процес передачі ризиків.

По-друге, це проблеми, пов'язані із обмеженням необхідної інфор-

мації. Не завжди є повна й об'єктивна інформація про платоспро-

можність партнерів, їх репутацію в діловій сфері, про готовність до

негайних виплат. Існують також труднощі, пов'язані з відсутністю інфор-

мації про законодавчі акти, що регулюють цю діяльність за кордоном.

По-третє, негативним моментом є те, що потреба в перестраху-

ванні в страхових компаній визначається їх власними можливостя-

ми з утримання ризиків. Часто ризики передаються на принципах

взаємності, а не пов'язуються з недостатніми власними ресурсами

або з необхідністю забезпечити збалансованість свого страхового

портфеля.

Враховуючи, що на страховому ринку України недостатня відповід-

на база для страхування великих, складних ризиків, виникає потреба

в інтеграції страхового бізнесу України в Європу.

Виникає об'єктивне бажання західних перестраховиків приймати в

перестрахування ризики, але допуск іноземних перестраховиків на

вітчизняний ринок перестрахових операцій призводить до відтоку ва-

лютних коштів, що є негативним моментом у розвитку страхового ринку.

З метою збільшення національного ринку перестрахування, врахо-

вуючи світовий досвід, можна використовувати створення страхових і

перестрахових організацій (пулів).

Переваги пулів полягають у такому:

— перестрахування катастрофічних або рідкісних для даного регі-

ону ризиків (атомні, космічні, авіа та ін.);

— зменшення невиправданого переведення валютних коштів за

кордон за допомогою премій з перестрахування;

— спільність інтересів членів пула, узгодження порядку прийняття і

виплат за зобов'язаннями, спільність підходів в оцінці надійності клієнта.

В Україні вже існують такі об'єднання, серед них — Національний

консорціум авіастраховиків, утворений 1994 року. В основу його покла-

дено договір перестрахування Повітряних сил України.

У зв'язку з утворенням консорціуму можна відзначити позитивне:

співстрахування і перестрахування авіаційних ризиків на базі узгодже-

них тарифів, правил; спільна діяльність з вивчення українського ринку

авіаризиків; протидія недоброякісній конкуренції та ін.

Мета створення цього фонду — надійність і збільшення оперативності

з виплат при настанні страхової події для авіаризиків, перестрахованих

172 Страхування

у консорціумі. Роздрібнення ризиків збільшує страхові можливості ком-

паній і залучає клієнтів, гарантуючи їм стабільність.

Страховики та перестраховики не завжди чітко визначають розмір

ризику, переданого в перестрахування.

Важливою проблемою страхового ринку України і ринку перестра-

хувальних послуг також, є найчастіше несумлінне ставлення до ство-

рення власного іміджу. Варто підкреслити, що перестрахувальні

відносини, коли перестраховик практично не має можливості перевірити

ще раз страховика, будуються на принципах найвищої добропорядності.

Порушення цього принципу тягне за собою втрату репутації страхової

компанії й ускладнення в її подальшій діяльності, тому що будь-який

випадок порушення сумлінного підходу негайно стає відомим на стра-

ховому ринку розвинутих країн світу.

Відкритим залишається питання про здійснення страхового нагля-

ду за перестрахувальними операціями. У світовій практиці контроль за

ними здійснюється тими ж органами, що і за прямими страховиками. В

Україні цим органом є Державна Комісія з регулювання ринків фінансо-

вих послуг. Контроль перестрахових операцій складається з нагляду

як за перестрахувальниками, так і за перестраховиками. Забезпечую-

чи принцип свободи передачі і прийняття ризиків на перестрахування,

держава, проте, повинна контролювати ступінь фінансової надійності

перестрахувальників і перестраховиків. Існують такі критерії оцінки

діяльності перестраховиків.

1. Особисті якості, репутація та порядність власників, директорів,

андеррайтерів і менеджерів.

2. Технічні можливості та якість менеджменту, послідовність і стій-

кість операцій.

3. Поведінка на ринку, якість сервісних послуг.

4. Політика відносно визначеного розміру власного утримання і по-

ділу ризиків.

5. Результати андеррайтерської діяльності.

6. Технічні резерви.

7. Склад основних фондів з урахуванням коливань курсу цінних па-

перів на ринках.

8. Рівень платоспроможності.

9. Комбінований показник збитковості.

10.Правова і законодавча ситуація.

11.Ступінь свободи дій, що забезпечує безперешкодний переказ

коштів.

На ринку перестрахових операцій можна виділити також ряд проблем.

1. Недостатність маркетингу перестрахових операцій.

Перестрахування та співстрахування 173

2. Дотримання правильного формування резервів та відображен-

ня їх у бухгалтерському обліку перестраховика.

3. Недостатність інформації в інвестиційній сфері. Перестраховик

у вигляді платежів отримує в своє розпорядження фінансові кошти, які

необхідно ефективно розміщувати.

4. Брак досвіду в галузі управління ризиками.

5. Недостатня комп'ютеризація перестрахових операцій.

Тенденції розвитку процесу формування ринку перестрахувальних

послуг в Україні.

По-перше, спостерігається збільшення ємності перестрахуваль-

ного поля України за рахунок відносного росту майнових видів стра-

хування.

По-друге, внаслідок очікуваних законодавчих змін та підвищення про-

фесійного рівня страховиків скорочується кількість перестрахувань

прямих страховиків один в одного. Існує тенденція збільшення звер-

тання до професійних перестраховиків.

По-третє, простежується збільшення кількості непропорційних пе-

рестрахувань типових ризиків і страхових портфелів.

По-четверте, страхові суми зростають випереджаючими темпами

порівняно з власними капіталами перестрахувальних товариств. Відчу-

вається потреба в професійно сильному перестраховику з великим

власним капіталом.

По-п'яте, не припиняються спроби створення монопольного пере-

страховика з державними пільгами того або іншого виду і суттєвим ско-

роченням перестрахувального поля незалежних національних

перестраховиків та обмеження інтернаціонального характеру перестра-

хувального бізнесу.

Система перестрахування в Україні потребує комплексного розвит-

ку, її теперішній стан не може задовольнити страховий ринок.

Подальший розвиток перестрахування в Україні пов'язаний з роз-

витком досконалої нормативної бази і втручанням держави.

На даному етапі, як показує практика, можливі такі підходи.

1. Створення перестрахувальної біржі.

2. Формування системи спеціалізованих компаній.

3. Невтручання і надання всіх регулюючих функцій самому ринку.

Поки відомо одне: потреба в страховому та перестраховому захисті

буде зростати у зв'язку з ринковими процесами, що відбуваються в Ук-

раїні. Поява власника сприяє розвитку існуючих, створенню нових форм

страхування та перестрахування.

Необхідність у перестрахуванні буде зростати внаслідок охоплення

страхуванням більшої кількості великих специфічних ризиків. У зв'язку

174 Страхування

з цим виникнуть потреби у вирішенні питань, що назрівають в еко-

номічній та правовій сферах.

Спираючись на світовий досвід, перестрахування в Україні буде мати

свої особливості, властиві тільки нашій економіці.

7.5. Принципи присвоєння рейтингу надійності

перестрахового покриття

Рейтингове агентство «Експерт РА» (Москва, Росія) на запити стра-

хових організацій роз'яснило основні принципи присвоєння рейтингу

надійності перестрахового покриття та відмінності цього рейтингу від

основного продукту — рейтингу надійності страхової організації.

Рейтинг надійності перестрахового покриття присвоюється бро-

керським фірмам, а також страховим та перестрахувальним організа-

ціям, що спеціалізуються на розміщенні ризиків в інших перестраховиків

і залишають на власному утриманні лише мінімальні ризики. Даний

рейтинг можуть отримати страхові організації, що відповідають двом

умовам:

— відношення максимально можливої нетто виплати компанії до

максимального розміру відповідальності за прийнятими нею на стра-

хування / перестрахування / договорах не може перевищувати вста-

новленого нормативу;

— частка страхових внесків, переданих компанією в перестраху-

вання, не повинна бути менше 70% від величини страхових внесків-

брутто.

Рейтинг надійності перестрахового покриття — це не оцінка на-

дійності перестрахувальника (у класичному, західному розумінні

цього терміну), а оцінка надійності компанії, що спеціалізується на

передачі ризиків у перестрахування і формуванні перестрахуваль-

ного захисту для всіх прийнятих ризиків. Різні механізми дії ком-

паній, що орієнтуються на передачу більшої частини прийнятих

ризиків у перестрахування, і компаній, що мають значну величину

власного утримання, визначають розходження в методиках оцінки

їхньої надійності.

В аналізі «класичних» страховиків основну роль відіграє оцінка

збалансованості фінансових потоків, якості страхового портфеля, до-

статності резервів, відповідності величини власних коштів та найлік-

відніших активів масштабам і характерові діяльності компанії, якості

перестрахувального захисту. Для «страховиків-брокерів» серед за-

значених факторів головний лише останній При цьому специфіка

діяльності таких компаній визначає їхню залежність не тільки від

Перестрахування та співстрахування 175

формальних параметрів облігаторного перестрахувального захисту і

досвіду факультативного розміщення ризиків, але й від якості відно-

син з партнерами з перестрахування.

При проведенні рейтингової оцінки перестрахового покриття «Ек-

сперт РА» велику увагу приділяє аналізові здійснених компанією вип-

лат і участі в них перестраховиків, дослідженню андерраитерських

програм компанії, відповідності умов вхідних договорів прямого стра-

хування / перестрахування умовам вихідних перестрахувальних до-

говорів.

У той же час агентство визнає, що компанії, яким присвоюються

рейтинги надійності перестрахового покриття, на відміну від класич-

них перестраховиків, несуть «фатальний» ризик, притаманний стра-

ховим організаціям і пов'язаний з можливими відмовами «кінцевих»

перестраховиків від виконання зобов'язань.

У межах методики присвоєння рейтингу оцінюється лише ймовірність

настання такої події. Максимальний рейтинг надійності перестрахово-

го покриття (A++Re) присвоюється втому випадку, коли, на думку аген-

тства ймовірність реалізації фатального ризику мінімальна (за умови

позитивного впливу більшості інших факторів).

7.6. Про затвердження Вимог до рейтингів

фінансової надійності (стійкості) страховиків

та перестраховиків-нерезидентів

З метою реалізації статті 13 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» Кабінет Міністрів України прийняв постанову, в

якій затвердив перелік рейтингових агентств, які визначають фінансо-

ву надійність (стійкість) страховиків та перестраховиків-нерезидентів.

Рейтинговими агентствами, які визначають фінансову надійність

(стійкість) страховиків та перестраховиків-нерезидентів, що прийма-

ють страхові ризики в перестрахування від страхової (перестрахової)

організації-резидента України, вважати:

1. Moody's Investors Servise (США)

2. Standard & Poors (США)

3. Fitch (Велика Британія)

4. A.M. Best (США)

5. Російське рейтингове агентство «Експерт-Ра»

Також затвердив мінімальний рейтинг рейтингових агентств, які виз-

начають фінансову надійність (стійкість) страховиків та перестраховиків-

нерезидентів, які приймають страхові ризики в перестрахування від

страхової (перестрахової) організації-резидента України.

776 Страхування

ЛІТЕРАТУРА

1. Про страхування: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2001. — № 205.

2. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахуван-

ня: Постанова Кабінету Міністрів України // Украйна — business. —

1996. —№44.

3. Положення про Державний реєстр фінансових установ: Розпо-

рядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

України // Украйна — business. — 2003. — №43. — С. 1-4.

4. Рубин Ю. Страховой портфель. — Москва, 1994.

5. Журавлев Ю.М. Страхование и перестрахование. — Москва, 1993.

6. Страховое дело / Под ред. Рейтмана Л.И. — Москва, 1992.

7. Страховой портфель/ Под ред. Рубина Ю. Б., Солдаткина В. И. — М.:

СОМИНТЕК, 1994.

8. Страховое дело в вопросах и ответах. — Ростов-на-Дону: Фе-

никс, 1999.—-572 с.

9. Журавлев В.М. Форми і методи проведення перестрахових опе-

рацій. — М.: Юкис. — 1993.

10. Диланчан Т. Страховое дело в Российской Федерации // Экономи-

ка и жизнь. — 1995. — №37.

11. Турбина

К.Е. Регулирование перестраховальных операций // Фи-

нансы. — 1995. — №1.

12.Фисюк Ю. Ориентиры перестраховального рынка // Финансовая

газета.— 1996.— №34.

ІЗ.Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. — К.:

МАУП, 1998. — 424 с. — Бібліогр.: с. 412— 415. — Рос.

14.Бридун СВ. Страхова справа. — Ірпінь: АДПС України, 2000. —

109 с.

15.Страхові послуги: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисцип-

ліни; За ред. Т.М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.

Іб.Таркуцяк А.О. Страхування: Навч. посіб. — К.: Вид-во Євр. ун-ту

фінансів, інф. систем, менедж. І бізнесу, 1999. — 114 с.

17.Петрова К.Я. Економічні основи страхового ринку. — X.: Ун-т

внутр. справ, 1999. — 100 с.

18.Теребус О.М. Страхові послуги: Навч.-мет. матеріали для студ. —

Тернопіль: ТАНГ, 2002. — 167 с.

19.Борисова В.А. Організаційно-економічний механізм страхуван-

ня. — Суми: Довкілля, 2001. — 194 с.

20.Горбач Л.М. Страхова справа. —Луцьк: Вежа, 2001. — 182 с

21.Плиса В.Й. Страхування: Довідник. —Львів: ЛНУ ім. І. Франка,

2001. —196С.

Перестрахування та співстрахування 177

22.Страхование в Украине / А.Н. Залетов; Под ред. О.А. Слюса-

ренко. — К.: BeeZone, Логос, 2002. — 450 с.

23.Основы страховой деятельности: Учебн. для вузов; Отв. ред.

Т.А. Федорова. — М.: БЕК, 2002. — 749 с.

Питання

1. Що таке перестрахування?

2. Які існують види перестрахування?

3. У чому переваги та недоліки факультативного та облігаторного пере-

страхування?

4. Якими документами регулюються операції перестрахування?

5. Хто є цедентом в перестрахувальних операціях?

6. Що таке цесія?

7. Які існують обмеження на перестрахування у перестраховиків-нерези-

дентів?

8. Особливості форм перестрахування.

9. В яких випадках краще застосовувати пропорційне страхування?

10. Які існують проблеми на ринку перестрахування?

11. Які

перспективи розвитку цього ринку?

12. Хто виконує рейтинг надійності перестрахового покриття?

РОЗДІЛ 8

Доходи, витрати та прибуток страховика

Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної систе-

ми господарювання, заснованої на різноманітних формах власності,

створюють об'єктивні умови для активного впровадження до сфери

економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової

стійкості господарюючих суб'єктів. Тепер власники самостійно повинні

турбуватися про своє стійке економічне положення, збереження ма-

теріальних об'єктів і засобів, кредито- та платоспроможність. Збитки

від стихійних лих, аварій повинні мати надійне та гарантоване джере-

ло покриття.

В умовах ринку, який супроводжується різноманітними ризиками,

зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових

інтересів юридичних та фізичних осіб. До сфери страхування залуча-

ються нові суб'єкти, що пропонують страхові послуги, а також одержу-

вачі, користувачі цих послуг. Гармонізація їх інтересів, а також організація

страхової справи в країні, дія та розвиток страхування не можливі без

належної правової бази, основу якої складає Закон України «Про стра-

хування».

Страховик для того, щоб забезпечити діяльність з надання страхо-

вого захисту, мусить формувати й використовувати кошти страхового

фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних

затрат з ведення страхових операцій, а також отримання прибутку.

8.1. Основні принципи організації фінансів страховика

Фінанси страховика — засоби, які забезпечують його діяльність з

надання страхового захисту та дозволяють відшкодовувати страху-

вальнику нанесену йому шкоду (збиток).

Доходи, витрати та прибуток страховика 179

Відповідно до ст 2 Закону України «Про страхування» страховик

безпосередньо в повному обсязі не може займатися інвестиційною

діяльністю тому, що його фінансова діяльність може бути пов'язана

тільки з формуванням, розміщенням та управлінням страховими резер-

вами, як власними, так і в якості умов для інших страхових компаній.

Фінанси страховика забезпечують його діяльність при здійсненні

страхування. Страховик формує та використовує кошти страхових ре-

зервів, покриває збиток страхувальника та фінансує власні витрати при

організації страхової справи.

Грошовий обіг страхової компанії включає в себе два потоки: обіг

коштів, що забезпечує страховий захист, та обіг коштів, пов'язаний з

організацією страхової справи. При цьому обіг коштів, що забезпечує

страховий захист, відбувається у двох напрямках: на першому — фор-

муються та розподіляються страхові резерви, а на другому — їх части-

на інвестується з метою отримання прибутку.

Важливою особливістю грошового обігу, безпосередньо пов'язано-

го з наданням страхового захисту, є його ризиковий, ймовірнісний ха-

рактер, тому що до основи формування страхових резервів покладена

імовірність збитку страхувальника.

Особливості тимчасового розкладання збитку в ризикових видах стра-

хування (як правило, короткострокових) та накопичення страхової суми в

довгострокових видах страхування життя сформували два типи запасних

фондів: запасний фонд з ризикових видів страхування та резерви внесків.

Чим вище ймовірність того, що створені страховиком страхові ре-

зерви виявляться достатніми для виконання ним своїх зобов'язань

(відшкодування збитку), тим вище фінансова стійкість страховика. Рух

коштів, пов'язаний з формуванням та використанням запасних фондів,

викликаний безпосередньо ризиковим характером грошового обігу.

Формування запасного фонду може виявитися не під силу одному

страховику, навіть тому, який має значні фінансові ресурси.

У страховій справі практикується формування запасних фондів дв.ох

рівнів — звичайного запасного фонду та фонду катастроф. При цьому

звичайний запасний фонд, розрахований на нормальні статистичні

відхилення рівня збитковості, формується кожною страховою органі-

зацією, а фонд катастроф, розрахований на екстраординарні збитки,

створюється в об'єднаннях страховиків.

Головні складники фінансів страховика враховують активи та паси-

ви страхової компанії.

Активи страхової компанії.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з

метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів,

180 Страхування

надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення

адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін ко-

рисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або опе-

раційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні засоби можуть набуватися страховими організаціями:

— у результаті капітальних вкладень;

— унаслідок безоплатної передачі;

— як внесок до статутного фонду страхової організації;

— шляхом оренди.

Фінансові інвестиції — активи, що перебувають у розпорядженні

підприємства з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів та ін.),

збільшення вартості капіталу чи інших вигод інвестора.

Фінансові інвестиції страховика поділяються на довгострокові та

поточні фінансові інвестиції. Довгострокові інвестиції страховика мо-

жуть відображатися у нерухомості, правах участі, вкладення в інвес-

тиційні проекти з терміном реалізації три та більше років, цінні папери,

розраховані на термін більше 12 місяців, та ін. Поточні фінансові інве-

стиції — банківські депозитні вклади, а також цінні папери та облігації з

періодом виплати (погашення) від 3 до 12 місяців. Вони класифікують-

ся як обігові засоби.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів

підприємству на відповідну дату. Дебітори — юридичні та фізичні

особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні

суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. У страхови-

ка може виникнути дебіторська заборгованість за розрахунками зі

страхувальниками.

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матері-

альної форми та може бути ідентифікований та утримується підприєм-

ством з метою використання впродовж періоду більше одного року (чи

одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для вироб-

ництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим

особам. Для страхових організацій це можуть бути права використан-

ня чи володіння землею, нерухомістю, ноу-хау та ін.

Грошові кошти та їх еквіваленти в національній та в іноземній ва-

люті знаходяться у касі страховика та на рахунках у банках.

Пасиви страхової компанії

Власний капітал страхових організацій може складатися з статут-

ного капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та суми нероз-

поділеного прибутку.

Статутний капітал створюється за рахунок сукупності вкладень

(в грошовому вимірі) власників (учасників) в майно підприємства для