Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В.

СТРАХУВАННЯ:

теорія та практика

Навчально-методичний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти та науки України

Харків

"Бурун Книга"

2004

Рецензенти:

Задорожний Г.В., професор Харківського Національного університету

ім. В.Н. Каразіна, доктор економічних наук;

Андреєва Т.Є., зав. кафедрою Харківського державного технічного універ-

ситету будівництва та архітектури, кандидат економічних наук, професор;

Цьяченко О.С., президент AT CK «Аванте», віце-президент Харківського

союзу страховиків.

Рекомендовано до видання Міністерством освіти та наука України

(лист №14/18.2—-189 від 29.01.2003) як навчально-методичний

посібник для студентів вищих навчальних закладів.

Рекомендовано вченою радою ХДТУБА протокол №8 від 01.11.2002року

С 83 Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник /

Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загальною редак-

цією проф. Внукової Н.М. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 376 с: іл.

ISBN 966—96265—2—8

У посібнику розкривається зміст, характер та основи страхування в Україні та за

кордоном. Подано класифікацію страхування, страхові ризики та методи їх оцінюван-

ня, характеристику страхового ринку, основи державного регулювання страхової діяль-

ності, місце та роль страхових компаній на ринку фінансових послуг, фінансовий

механізм страхування та основні страхові послуги з особистого, майнового страхуван-

ня та страхування відповідальності.

Навчальний-методичний посібник відповідає освітньо-професійній програмі підго-

товки бакалавра, спеціаліста та магістра напрямку «Економіка та підприємництво» о

призначений для аспірантів, магістрів, студентів, керівників підприємств та всіх тих,

что вивчає ринок страхових послуг.

Діяльність кожного суб'єкта ринкових відносин пов'язана з ризиком,

який необхідно попереджувати та зменшувати, на що спрямовано стра-

хування.

Застосування заходів та механізмів упровадження фінансових по-

слуг сприяє створенню передумов для економічного розвитку

підприємств та установ в Україні. Протягом останніх років спостерігаєть-

ся стійка позитивна динаміка основних показників страхової діяльності.

За період 2000 — 2002 років відбулося поступове зростання капіталу

страховиків, збільшення обсягів страхових платежів, підвищується

рівень страхового захисту суб'єктів господарювання та населення.

Знання основ страхування має важливе значення для обґрунтова-

ного вибору ділового партнера, підвищення власної фінансової стійкості

підприємства, розробки програм зниження ризику підприємницької

діяльності.

Метою дисципліни «Страхування» є оволодіння студентами та ма-

гістрами теоретико-методичними та практичними навичками розробки

та здійснення страхових операцій як для страхових компаній, так і їх

партнерів у сучасних умовах ринкових відносин.

Вивчення основ страхової справи та практичне застосування її ме-

тодів та послуг перебуває у взаємодії з іншими дисциплінами: еконо-

мічною теорією, фінансами підприємства, інвестиційним та фінансовим

менеджментом, основи статистики тощо.

Курс «Страхування» формує фінансово-аналітичний підхід майбут-

нього фахівця до прийняття управлінських рішень, на конкретних при-

кладах дає можливість застосовувати методичні прийоми визначення

ефективності страхового захисту.

Навчальний посібник складається з 16 розділів, які включають як стан-

дартні, так і нові підходи до викладання цієї дисципліни. Значну увагу

ВСТУП

4 Страхування

приділено стимулюванню пошуку студентів та магістрів до відповідей

на поставлені питання та виконання завдань.

Реформування системи страхування, яке відбувається в Україні

у зв'язку зі змінами у його правовому регулюванні, є складовою тих

заходів, які спрямовані на розвиток економічних відносин на фінансо-

вому ринку. Ознайомлення з міжнародним досвідом страхування спря-

мовано на підготовку передумов до реалізації стратегічного курсу

України на інтеграцію у світовий економічний простір. Розробку ме-

ханізмів управління ризиками схвалено у Постанові Верховної Ради

України від 15 травня 2003 року стосовно розвитку фінансів та банків-

ської діяльності, де значну роль має відіграти система страхування.

При написанні навчального посібника та при розробці практичних

завдань використовувалась фінансово-аналітична інформація тиж-

невика Ліги страхових організацій України «Україна-Business», жур-

налу «Фінансові послуги», тижневика «Бізнес» та інших економічних

часописів України.

У підготовці посібника брали участь: Н.М. Внукова (вступ, загаль-

на редакція, розділи 5, 8, 10, 12), Л.В. Єременко (розділи 2, 3, 4, 13),

В.І. Успаленко (розділи 1, 7, 14), О.В. Корват (розділи 3, 13), Д.В. Кон-

дратенко (розділи 5, 6), С.В. Сокол (розділи 8, 9), Н.В. Кузьминчук

(розділи 10, 11), СІ. Чернишов (розділи 7, 14, 15, 16).

РОЗДІЛ 1

Сутність, принципи та роль страхування

1.1. Необхідність страхового захисту від ризику

Ризик — це небезпека виникнення непередбачуваних витрат у зв'яз-

ку із випадковими обставинами змін економічної діяльності. А страху-

вання — це система економічних відносин, яка дозволяє відшкодувати

ці витрати, а також захистити майнові інтереси підприємців та фізич-

них осіб від стихійних явищ та інших непередбачув.аних подій. Страху-

вання — перспективний сектор ринкової інфраструктури, а також

невід'ємний атрибут суспільства в умовах розвинутої економіки. Без стра-

хового поліса не відбуваються фінансово-економічні відносини при реа-

лізації проектних рішень.

Страховий поліс (від іт «polizza» — квитанція) — документ страхо-

вої компанії, що підтверджує наявність угоди про страхування.

Ризиковий характер у будь-якій сфері діяльності людини створює

необхідність побудови певної системи відносин, один з варіантів якої

подано на рис. 1.1. ".

Страхування

Такі відносини відрізняються специфічністю, вони мають об'єктив-

ний характер і формують зміст категорії «страховий захист».

Страховий захист — економічна категорія, що відображає су-

купність розподільчих та перерозподільчих відносин, пов'язаних із по-

доланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними

винятковими обставинами.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні

грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попереджен-

ня, подолання або зменшення негативного впливу ризиків та відшкоду-

вання пов'язаних із ними втрат.

Страховому захисту притаманні такі ознаки:

— випадковий характер появи надзвичайних подій;

— нерівномірність нанесення збитку різним суб'єктам;

— необхідність попередження наслідків вказаних подій;

— необхідність відшкодування завданих збитків, тобто проведен-

ня захисних заходів людиною від наслідків можливих випадкових подій;

— можливість вираження завданої шкоди у натуральній або гро-

шовій формі.

-Для реального страхового захисту створюється страховий фонд,

який призначений для покриття надзвичайного збитку, що спричиняєть-

ся суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та різними

випадковостями.

Суспільна практика виробила три основні форми організації

страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси ви-

ступають:

— держава;

— окремий суб'єкт;

— страховик (страхова організація).

Страховик — фінансова установа, яку створено у формі акціонер-

ного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою

відповідальністю відповідно до Закону України «Про господарські то-

вариства» (1576—12) з урахуванням особливостей, передбачених За-

коном України «Про страхування», а також яка одержало у встановленому

порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страхо-

вика повинно бути не менше трьох.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховика-

ми — резидентами України.

У зв'язку з цим виділяють такі організаційні форми суспільних стра-

хових фондів:

— централізовані резерви держави у натуральній та грошовій

формі;

Сутність, принципи та роль страхування 7

— фонди самострахування окремих господарюючих суб'єктів (са-

мострахування );

— фонди, створювані методом страхування.

Розмір і структура фондів, які використовують з метою страхового

захисту юридичних та фізичних осіб, залежать від багатьох факторів:

концепції формування фонду, стану розвитку економіки, співвідношен-

ня форм власності, методів залучення коштів для реалізації соціаль-

них програм, традицій населення, міжнародних відносин тощо.

Централізований страховий (резервний) фонд формується за ра-

хунок загальнодержавних ресурсів як у натуральній, так і в грошовій

формі та перебуває в розпорядженні Уряду. Призначення — відшкоду-

вання збитків та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, що

призвели до значних руйнувань та великих людських жертв.

Фонди самострахування формуються шляхом щорічних відрахувань

до того розміру який вказано у статутних документах суб'єкта гос-

подарювання, а порядок використання коштів передбачається сами-

ми учасниками, які формують ці фонди. Такі фонди дають змогу

покривати збитки, завдані переважно дрібними ризиками.

Страховий фонд страховика (страховірезерви) має грошову фор-

му і створюється за рахунок внесків страхувальників. Джерелом фор-

мування страхового фонду є також доходи від інвестиційної діяльності

страховика, в оперативному управлінні якого перебувають отримані

фінансові ресурси. Напрямки використання страхового фонду мають

цільовий характер.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту суб'єктів за ра-

хунок перелічених джерел дуже обмежені. Це означає, що надалі

більше навантаження має припадати на фонди, створювані страхо-

виками — перспективному напрямку в системі страхового захисту.

1.2. Роль страхування в ринковій економіці

Страхова система активно впливає на розвиток виробництва. В умо-

вах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, пра-

вових та політичних ризиків. Страхування є не тільки методом захисту

суб'єктів підприємницької діяльності від непередбачуваних подій, а й за-

собом захисту від змін економічної кон'юнктури.

Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі.

Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що приз-

водить до великих втрат.

Страхування сприяє оптимізації ресурсів, спрямованих на організа-

цію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціональної структури

8 Страхування

коштів, що спрямовуються на запобігання втрат від стихії чи впливу інших

факторів, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Методом страхування створюються резерви грошових ресурсів, які

стають джерелом зростання інвестицій в економіку.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності,

мають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резер-

ви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях

ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробницт-

ва. Це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприєм-

ницьким структурам. Отже, страхування необхідне для забезпечення

безперервного економічного розвитку суспільства, а також для допомо-

ги окремим особам у захисті себе від наслідків непередбачуваних подій.

1.3. Виникнення та розвиток страхування

Страхування — найдавніша категорія соціально-економічних сто-

сунків між людьми.

Вважається, що первинні форми страхування зустрічалися вже при-

близно III тис. років до н.е. Найпростішою формою страхування була

колективна взаємодопомога. Пізніше закони вавілонського царя Хам-

мурапі (1792—1750 pp. до н.е.) вимагали укладання між учасниками

торговельного каравану угоди про спільне покриття збитків у разі на-

стання несподіваної пригоди.

Приблизно у 970—931 pp. до н.е. єгипетські каменярі, які брали

участь у спорудженні пірамід, заснували каси взаємодопомоги на ко-

ристь своїх колег або їхніх родин при отриманні каліцтва або загибелі

від нещасного випадку.

У 916 р. до н.е. на острові Родос було прийнято документ — ордо-

нас, в якому подано систему розподілу збитків у випадку загальної

морської аварії.

У Німеччині (900 р. до н.е.) виникли перші гільдії пожежників, які

створили систему страхування від вогню.

У 1310 р. у м. Брюгге засновано страхову палату, яка здійснювала

операції щодо захисту майнових інтересів купецьких та ремісничих гільдій.

У Лондоні 18 липня 1583 р. укладено першу відому угоду про стра-

хування життя. УПббонс був застрахований на суму 383 фунта.

Початок XVII ст. характеризується виникненням перших акціонер-

них страхових компаній.

У 1650 р. французький математик, фізик і філософ Блез Паскаль

формулює закон великих чисел, який започатковує проведення стати-

стичних розрахунків, зокрема, з метою страхування.

Сутність, принципи та роль страхування

Англієць Едмунд Галлей у 1693 р. публікує науково обґрунтовані

таблиці смертності, які стали використовуватися у страхуванні життя.

Німецький математик Готфрід Вільгельм фон Лейбніц у 1697 році

видає свої роздуми про усі ймовірні види ризиків, при яких необхідно

звертатися до страхування.

У 1752 р. у США Франкліном засновано перше товариство взаєм-

ного страхування на випадок пожежі.

Страхові товариства в галузі морського страхування виникають у

Франції у 1686 р.

1 серпня 1778 р. було засновано «Гамбурзьке товариство притулку

для старих», яке існувало на принципах поширеного в наш час у бага-

тьох країнах пенсійного страхування.

У XIX ст. на заході України з'явились перші національні страхові

товариства. У 1891 р. у Львові було створено товариство взаємного

страхування «Дністер», яке вже через рік почало здійснювати страхові

операції. У 1911 р. у Чернівцях було створено страхову організацію

«Карпатія» — теж товариство взаємного страхування, яке здійснюва-

ло страхування життя та пенсій.

Історія Держстраху СРСР почалася із Декрету Раднаркому від

28.11.1918 р. «Про організацію страхової справи в Російській Феде-

рації». Усі приватні страхові компанії та товариства було ліквідовано,

а здійснення страхування в усіх його видах і формах оголошувалося

монополією держави.

Організаційно державні страхові організації створювалися після

видання Декрету Раднаркому від 06.10.1921 р. «Про державне майно-

ве страхування».

1.4. Функції та принципи страхування

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування —

це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів

громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових

випадків), визначених договором страхування або чинним законодав-

ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати гро-

мадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових

внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Головна мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юри-

дичних осіб, який забезпечується на випадок конкретних подій, перелік

яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.

Страхування — це економічні відносини, в яких беруть участь, як мінімум,

дві сторони, два суб'єкти відносин: страхова організація, яка є страховиком,

-_.

10 Страхування

і страхувальник — юридична особа або дієздатний громадянин, який

уклав зі страховиком договір страхування або є страхувальником відпо-

відно до законодавства України.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функ-

ціях. Страхування виконує такі функції: ризикову, превентивну та зао-

щаджувальну (попереджувальну).

Сутність ризикової функції полягає в передаванні страховикові за

певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумов-

леного подіями, передбаченими чинним законодавством або догово-

ром страхування.

Економічна сутність превентивної функції полягає в тому, що стра-

хова компанія об'єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні

коштів страхового фонду. Страхова компанія намагається зменшити

ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випад-

ку. З цією метою страховик може застосувати фінансову та правову

превенцію.

Заощаджувальна функція пов'язана з тим, що договори довгостро-

кового страхування життя мають накопичувальний характер. Сприяю-

чи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава дає змогу

активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати

грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної ва-

люти, збільшувати інвестиційні можливості країни.

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхо-

вого процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

— майновий економічний інтерес;

— найвищий ступінь довіри сторін;

— причинно-наслідковий зв'язок подій;

— виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

— використана франшиза;

— суброгація;

— диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії стра-

хувальника і страховика.

1. Переговори щодо укладання договору страхування.

2. Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення

ефективного страхового захисту.

3. З'ясування причини настання страхового випадку.

,4. Розрахунок і виплата страхового відшкодування.

/ Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавле-

ністю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та