Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Страховий ринок 41

визначити місце і цільову функцію конкретного ринку в більш загальній

ринковій системі.

Таким чином, страховий ринок становить діалектичну єдність двох

систем — внутрішньої системи і зовнішнього оточення. Внутрішня сис-

тема цілком підлягає керуванню з боку страховика. Зовнішня система,

або зовнішнє оточення, складається з елементів, на які страховик може

надавати управлінський вплив, а також з елементів, не керованих із боку

страховика. При цьому зовнішнє середовище оточує внутрішню систему

й обмежує її.

До внутрішньої системи належать керовані зміни, що становлять

ядро ринкової системи страхової компанії. Основні з них: страхові про-

дукти (умови конкретних договорів страхування даного виду), система

організації продажу страхових полісів і формування попиту, гнучка сис-

тема тарифів, власна інфраструктура страховика.

До внутрішньої системи належать також керовані страховиком змінні,

що не входять у ядро ринкової системи, спрямовані на досягнення мети

щодо оволодіння ринком: матеріальні, фінансові і людські ресурси стра-

хової компанії, що визначають положення даного страховика на ринку.

Особливе значення має фінансовий стан страхового товариства і дов-

іра до нього з боку фінансових інститутів, ліквідність страхових резервів.

Важлива також наявність підготовленого кваліфікованого персоналу

страховика, який спроможний здійснювати ефективну фінансово-орган-

ізаційну роботу. Багато чого залежить від компетентності керівного скла-

ду страхового товариства.

Сукупність усіх цих факторів визначає політику страхової компанії

на ринку, її імідж, який істотно впливає на формування попиту. Велике

значення має робота страховика в дослідженні ринку.

Всі перераховані керовані компоненти взаємозалежні. З великої кількості

варіацій кожного з них генеральний менеджер страхової компанії повинен

підібрати оптимальне сполучення, яке мало б максимальний ринковий.ефект.

Страхові продукти, з якими страховик виходить на ринок, є одними з

основних керованих факторів. Це умови конкретних видів особистого і

майнового страхування. У залежності від умов ринку керівництво стра-

хової компанії повинно вирішувати, чи вводити новий вид страхування,

чи змінити його умови та ін.

Гнучка система тарифів також є однією з основних складових внут-

рішньої ринкової системи. Керівництво страхової компанії повинно ви-

робити цілеспрямовану тарифну-політику і застосовувати її відповідно

до умов ринку, тобто визначити, які ціни пропонувати на ринку, які знижки

і пільги надавати. Повинна також бути відпрацьована система пільго-

вих тарифів, комісійних, заохочувальних бонусів.

Страхування

Зовнішнє оточення ринку— це система взаємодіючих сил, що ото-

чують внутрішню систему ринку і впливають на неї. Страховик планує

і проводить свою ринкову роботу в умовах зовнішнього оточення; ос-

таннє у свою чергу складається з керованих змінних, на які страховик

може мати визначений вплив, і некерованих складових, на які страхо-

вик впливати не може.

Ринок — система незамкнута, оскільки світовий страховий ринок

практично необмежений.

До основних елементів зовнішнього оточення, на які страхова компа-

нія може надавати частково керуючий вплив, належать: ринковий попит,

конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страховика.

Ринковий попит на страхові послуги •— один із головних елементів

зовнішнього середовища, тому на нього спрямовано основні зусилля

ринкової комерційної діяльності страховика.

Мотивування прийняття рішень потенційним страхувальником грун-

тується на таких економічних і психологічних передумовах:

— людина завжди прагне максимально задовольнити свої страхові

інтереси при мінімальних фінансових витратах; перед тим, як прийня-

ти рішення про укладання договору страхування, вона вивчає всі аль-

тернативи для задоволення власних страхових інтересів;

— страхувальник завжди діє раціонально; не знаходячи ідеальної

альтернативи, людина іде на компроміс, знаходячи оптимальний ба-

ланс між своїми бажаннями і можливостями їх задоволення з ураху-

ванням ліміту коштів, які вкладаються у страхування.

Важливою складовою зовнішнього оточення, на яку спрямований

керуючий вплив страхової компанії, є конкуренція. Страхові компанії

відчувають жорстку конкуренцію в боротьбі за страховий ринок як з

боку як інших страховиків, так і з боку фінансово-банківських інститутів,

які включаються у продаж страхових продуктів як додаткової послуги

своїм клієнтам.

Технічний рівень страхової компанії — оснащення комп'ютерною тех-

нікою, телефаксами, каналами електронного зв'язку — значною мірою

впливає на розвиток страховика.

Державне законодавство, політичні сили впливають на діяльність

страховиків. Це здійснюється шляхом видання відповідних норматив-

них актів.

Діяльність в умовах ринку супроводжується різноманітного роду

ризиками. Тому принципово змінюються характер і функції страхуван-

ня в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального,

економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів господа-

рюючих суб'єктів, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Страховий ринок

Ринок страхових послуг є одним із необхідних елементів ринкової

інфраструктури, тісно пов'язаний із ринком засобів виробництва, спо-

живчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили.

У країнах з розвинутою економікою страхова справа набула великого

розмаху, забезпечуючи підприємцям надійну охорону їх інтересів від

несприятливих наслідків різноманітного роду. В умовах панування дер-

жавної форми власності й адміністративно-командної системи управ-

ління потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною

мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової спра-

ви в її справжньому значенні не було, оскільки не було основи —

підприємництва.

Види страхування, притаманні для країн із розвинутою ринковою

економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Грома-

дяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнь-

ого майна, засобів транспорту і деяких інших об'єктів, а також

визначеним переліком різновидів особистого страхування, проведено-

го на умовах, що диктуються єдиним страховиком-монополістом в особі

системи органів державного страхування.

Перехід до ринкових відносин, формування системи господарюван-

ня, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні

передумови для активного впровадження в сферу економіки страху-

вання як одного з гарантів забезпечення фінансово"! стійкості господа-

рюючих суб'єктів. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне

економічно стійке положення, цілість матеріальних об'єктів і засобів,

кредито- і платоспроможність. Збитки від стихійних лих, техногенних

аварій та інших мінливостей ринку повинні мати надійне і гарантоване

фінансове джерело покриття.

Розвиток підприємницької діяльності громадян призводить до появи

в товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також потре-

бують страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, гро-

мадяни включаються в такі взаємовідносини, при якихїхфінансова'чи

господарська неспроможність або неспроможність їх партнерів можуть

призвести до зростання збитків.

Відповідно, виникає ще одна галузь, що розширює сферу застосу-

вання страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків).

Кризові явища в економіці, ріст безробіття, що супроводжують станов-

лення ринкових відносин, посилюють необхідність соціального захис-

ту робітників. У перехідний до ринку період число соціальних груп, які

потребують страхових послуг(робітники з низькою кваліфікацією, люди

похилого віку та ін.), збільшується. До цієї категорії потрапляють і ро-

бітники нерентабельних підприємств, створюваних товариств та ін.

44 Страхування

В умовах повної господарської самостійності підприємств, розши-

рення їх свободи і підвищення відповідальності за прийняті рішення

посилюється роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оціни-

ти весь спектр можливих ризиків, яким він піддається,-зокрема, ризик

одержання недостовірної інформації про прийнятих на роботу спе-

ціалістів; ризик втрат через трудовий конфлікт на виробництві; ризик,

пов'язаний із недостатньо оптимальним набором робітників як за

кількістю, так і за професійно-кваліфікаційною структурою.

Як свідчать спеціалісти, ризик належить до факторів, що обмежують

капіталовкладення і підприємницьку активність. Спроби втекти від ризи-

ку, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а та-

кож і робочих місць.

Страхування науково-технічних ризиків підприємців (роботодавців) при

інвестуванні засобів у науково-технічний комплекс посилює зацікавленість

у зберіганні зайнятості висококваліфікованих спеціалістів. Таким чином,

страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодав-

цям і робітникам, але і дозволить реалізувати їх спільні інтереси.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризика-

ми, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майно-

вих інтересів юридичних і фізичних осіб. До сфери страхування втягуються

нові суб'єкти як із боку осіб, що пропонують страхові послуги, так і з боку

одержувачів, користувачів цих послуг. Гармонізація їх інтересів, а також

належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток стра-

хування неможливі без належної правової бази, основу якого складає

Закон України «Про страхування».

Макроекономічна і структурна державна політика є суттєвою пере-

думовою стабільності системи страхування. У сучасних умовах перед

державою і органами державного нагляду постало завдання розв'яза-

ти ті проблеми, які заважають нормальному розвитку і функціонуванню

страхового ринку і, як наслідок, не сприяють формуванню дієвого вітчиз-

няного страхового ринку, підвищенню його ефективності та впливу на

розвиток економіки країни.

4.2. Страховий ринок України

4.2.1. Сучасний стан страхового ринку України

Страхування як об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки за-

безпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав та інте-

ресів у випадках втрат, заподіяних вогнем, стихійними лихами, техноген-

ними аваріями, транспортними аваріями та іншими непередбачуваними

Страховий ринок 45

обставинами. У той же час страхування не лише звільняє державу від

витрат на відшкодування збитків при появі страхових подій, а й суттєво

впливає на зміцнення фінансів держави, є ефективною формою нако-

пичення коштів громадян і значним стабільним джерелом довгостроко-

вих інвестицій.

Незважаючи на труднощі становлення національного страхового

ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають. Це зумовлено

тим, що в неринкових умовах господарювання відшкодування збитків,

в основному, здійснювалося державою за рахунок коштів бюджету.

Реалізація в Україні програми приватизації об'єктів державної влас-

ності зумовила необхідність страхового захисту нових власників май-

на від ризиків, що призводять до його втрат або пошкодження.

За роки незалежності в Україні, в основному, створено законодавчу

та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудовувати

страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості

надання страхових послуг.

Сьогодні в Україні зареєстровано понад 310 страхових компаній, з

яких майже третина працює масштабно і ефективно.

Проте рівень розвитку страхового ринку в Україні покриває ще не

більше 10% потенційних ризиків, тоді як в більшості розвинутих країн

це не менше 90-95%.

Питома вага нашої країни в світовому ринку сягає лише 0,01 % і близь-

ко 0,05% обсягу страхових послуг, які надаються в Європі, при тому,

що в Україні проживає понад 7% населення Європи та є великий про-

мисловий, аграрний і науковий потенціал.

Низькими залишаються фінансові можливості вітчизняних страхо-

вих компаній щодо покриття великих ризиків.

Не сприяє розвитку страхової справи в Україні і відсутність законо-

давчо визначених механізмів стимулювання власників майна як юри-

дичних, так і фізичних осіб, до ширшого використання можливостей

страхового захисту своїх майнових інтересів.

Вимагає подальшого вдосконалення державний контроль за фінан-

совою надійністю та виконанням страховими організаціями набутих зо-

бов'язань.

Законотворча робота ще недостатньо спирається на наукові дослі-

дження та практику. Кадровий потенціал не завжди уособлює високок-

валіфікованих менеджерів страхової справи.

Через недооцінку державними структурами значимості страхового

захисту в розвитку економіки держави основний тягар витрат з уперед-

ження та ліквідації наслідків природних явищ, катастроф та техноген-

них аварій продовжує лягати на бюджет.

46 Страхування

У той же час, входження України в міжнародну спільноту зокрема,

виконання Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і Європейсь-

ким Союзом та підготовка вступу України до Всесвітньої організації

торгівлі, здійснення широкої програми приватизації об'єктів державної

власності, зміни в економічному механізмі управління державним сек-

тором економіки, спрямовані на розширення самофінансування вироб-

ничих потреб, вимагають зміцнення ринкових відносин у системі

страхового захисту.

У жовтні 2001 року прийнято зміни до Закону України «Про страху-

вання». Новим є таке:

— збільшення розміру статутного фонду страхових компаній про-

тягом двох років із дня вступу Закону в силу від EUR 100 тис. до EUR

500 тис; протягом ще одного року — до EUR 1 млн. При цьому розмір

статутних фондів страхових компаній, що займаються страхуванням

життя, мусить бути протягом двох років збільшений до ЕІЖ750тис, а

протягом наступного року — до EUR 1,5 млн.;

— зняте обмеження на наявність іноземного капіталу в українських

страхових компаніях;

— істотна зміна режиму перестрахування. Наприклад, скасована

вимога першочерговості перестрахування великих ризиків в українсь-

ких страхових компаніях;

— введення додаткових видів обов'язкового страхування, що може

в найкоротший термін значно збільшити обіги ринку страхових послуг;

— розширення можливості компаній, що спеціалізуються на страху-

ванні життя. Тепер вони зможуть надавати кредити своїм клієнтам і но-

мінувати свої зобов'язання перед клієнтами у валюті.

Нове страхове законодавство також регулює ліцензування та пи-

тання державного регулювання страхування.

4.2.2. Принципи розвитку національного страхового ринку

Одна з причин тривалої економічної і фінансової кризи — руйнація

старої системи страхового захисту, притаманної країні з високим сту-

пенем усуспільненої власності, серйозне відставання у формуванні

нової національної системи страхового захисту, властивої економіці рин-

кового типу.

Причинатакого відставання — недооцінка з боку урядових структур

і самих власників можливостей страхування, у створенні сприятливих

умов розвитку підприємництва. Нехтування страхуванням нерідко приз-

водить до банкрутства підприємств.

Стабілізація і подальший розвиток економіки, зміна форм власності

та економічного механізму управління в державному секторі економіки

• типі і "її, ч• іч1111 ішми»»чUTPP^PW^WWTHPPP

Страховий ринок 47

зумовлюють переорієнтацію суб'єктів господарської діяльності на за-

хист від ризиків втрати або пошкодження майна, заподіяння шкоди здо-

ров'ю працівників шляхом упровадження перевірених світовою

практикою форм і видів страхування.

У цих умовах основними принципами розвитку національного стра-

хового ринку є правове регулювання страхової діяльності. При цьому

держава гарантує всім страховикам вільний вибір видів страхування,

рівні можливості в упровадженні такої діяльності. Належить також ство-

рити сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпе-

чення суб'єктам господарської діяльності і громадянам реалізації їх

прав на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика.

Держава не відповідає за зобов'язання страховиків, а страховики

не відповідають за зобов'язання держави. Це не поширюється на зо-

бов'язання з державного обов'язкового страхування, яке здійснюється

за кошти бюджету і під гарантією держави.

Страхова діяльність здійснюється тільки за наявності у страховика

спеціального дозволу (ліцензії) на проведення конкретного виду стра-

хування.

Ліцензування страхової діяльності в Україні здійснює Державна

комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Комісія) відповідно

до ст 38 Закону України «Про страхування». Ліцензії на страхування

(перестрахування), що здійснюється у формі обов'язкового та доб-

ровільного, видаються відповідно до Ліцензійних умов упровадження

страхової діяльності, затверджених Держфінпослуг 28.08.2003 № 40.

Комісія не здійснює ліцензування діяльності, яка пов'язана з оцінкою

страхових ризиків, визначенням розміру шкоди, розміру страхових

відшкодувань.

Для отримання ліцензії страховик подає до місцевих органів

Комісії певну кількість документів, які надалі надходять до канце-

лярії безпосередньо від страховика або поштою. Згідно з чинним за-

конодавством рішення про видачу ліцензії або відмову в її виданні

приймається у термін не пізніше ЗО днів з дня одержання заяви та

необхідних документів місцевими органами управління. За видачу

ліцензії вноситься плата у розмірах, встановлених законодавством Ук-

раїни за кожний вид страхової діяльності. При її одержанні страховик

зобов'язаний подати доручення на право отримання ліцензії та копію

платіжного доручення з відміткою банку про переказ грошей на раху-

нок Комісії.

Після прийняття рішення щодо видачі юридичній особі ліцензії на

здійснення страхової діяльності страховик вноситься до державного

реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Страхування

Підставою для відмови у видачі ліцензії юридичній особі на прове-

дення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що

додаються до заяви, вимогам чинного законодавства "України.

Види страхової діяльності є виключними, здійснюються самостійно

або через страхових посередників (страхових агентів або страхових

брокерів) у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Забезпечення принципів розвитку національного страхового ринку:

— встановлення нормативної вимоги до юридичних осіб щодо виз-

начення форм страхового захисту працівників та майна, яке перебу-

ває в їх власності або управлінні як інструменту управління ризиками.

В акціонерних товариствах це має стати нормою;

— створення у великих господарських структурах спеціалізованих

служб з питань управління ризиками, які повинні їх прогнозувати і

здійснювати заходи щодо усунення або зменшення їх руйнівного впливу

на наслідки господарської діяльності, зокрема, шляхом передачі ри-

зиків на страхування;

— законодавче вирішення питань розширення переліку видів май-

нового страхування, платежі за здійснення яких можуть бути віднесені

на витрати суб'єктів господарської діяльності, що забезпечить дос-

тупність страхових послуг для юридичних осіб;

— забезпечення страхувальникам і страховикам вільного доступу

до інформації, яка не є державною або комерційною таємницею;

— уніфікація умов страхування врожаю сільськогосподарських

культур та багаторічних насаджень в господарствах усіх форм влас-

ності на основі добровільності і при державній підтримці аграрного

сектора;

— широке використання полісів страхування майна, життя і здоров'я

громадян з метою надання їх власникам можливостей придбання в кре-

дит під гарантію страхового полісу матеріальних цінностей (автомобілів,

меблів, квартир та інших товарів) вітчизняного виробництва високої

вартості і тривалого користування;

— законодавче забезпечення страхувальникам гарантій у виплаті

страхових сум і страхового відшкодування за договором страхування

при настанні страхового випадку;

— законодавче стимулювання юридичних і фізичних осіб щодо шир-

шого використання можливостей страхування для захисту їх майнових

прав та інтересів держави;

— розвиток податкової політики, яка б відповідала суті страхових

відносин, і законодавче закріплення принципів віднесення витрат стра-

ховиків на здійснення страхового захисту своїх майнових прав до ви-

робничих затрат та виключення з сукупного оподатковуваного доходу

ЧГ" тгт- ітттттін m.f.nm І НІ НИЖНІМІ—^——Щ

Страховий ринок 49

фізичних осіб сум страхових внесків, сплачених за договорами страху-

вання життя та майна;

— упровадження на страховому ринку широкого спектру нових стра-

хових продуктів та розширення географії діяльності страхових організацій;

— заохочення різних форм об'єднань страховиків з метою реалі-

зації великих страхових проектів;

— законодавче врегулювання умов та механізму проведення дер-

жавного обов'язкового особистого страхування. Його проведення по-

винно здійснюватися на конкурсній основі страхових організацій, які

відповідають умовам, визначеним урядом до проведення страхових

програм з використанням коштів державного бюджету;

— забезпечення страховикам рівних умов для здійснення різних

видів страхування;

— захист конкуренції на страховому ринку;

— упередження і припинення монополізму, недопущення втручан-

ня не визначених законодавством структур в регулювання страхової

діяльності з метою перерозподілу ринку страхування;

— застосування соціально-сприятливих тарифів на добровільні та

обов'язкові види страхування;

— створення сприятливіших умов для інвестування тимчасово

вільних коштів, особливо з резервів довгострокових видів страхування

життя в економіку держави, в тому числі забезпечення гарантій держа-

ви щодо збереження та повернення цих коштів;

— забезпечення розширення ринку перестрахування з використан-

ням іноземного досвіду;

— нормативне врегулювання превентивної діяльності страховиків;

— державна підтримка науково-дослідних робіт у сфері страхуван-

ня та належна підготовка фахівців у цій справі;

— створення умов для координації законотворчої роботи в галузі

страхування та забезпечення професійної експертизи проектів зако-

нодавчих та нормативних актів;

— забезпечення законодавчого захисту національного страхового

ринку з урахуванням підписаних Україною міжнародних угод;

— розширення мережі та якісного зміцнення вітчизняних посеред-

ницьких структур на страховому ринку, зокрема, за рахунок розвитку

інституту брокерів, здатних кваліфіковано розмістити ризики та обрати

раціональний варіант перестрахування.

Державні органи влади повинні утримуватися від втручання в

діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статут-

них капіталів та резервів забезпечення їх платоспроможності та дотри-

мання інших норм, передбачених законодавчими актами України.

50 Страхування

4.2.3. Участь іноземного капіталу

14 вересня 1998 року Кабінетом Міністрів України було затверджено

Програма розвитку страхового ринку. У ній передбачалося розв'язати

пряму присутність іноземного страховика в Україні в середині 2000 року.

Вітчизняні страховики тільки почали звикати до того, що їх іно-

земний колега (читай — конкурент) з'явиться на страховому ринку.

Але в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і країнами

Європейського Союзу, яку було підписано в червні 1994 року, встанов-

лено день, 16 червня 1999 року, для відкриття національного ринку

для фінансових структур.

Дійсно великі можливості перед іноземними страховими компаніями

відкриваються в тих нішах страхового ринку, де ще діють вітчизняні стра-

ховики. Це, насамперед, страхування життя, майна громадян, страху-

вання виробничих ризиків, тобто, капіталомісткі сектори страхового ринку.

Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейсь-

ким Союзом містить ряд досить жорстких положень, що потребують

виконання ряду зобов'язань, у тому числі і зобов'язань зі страхування.

У цій галузі встановлюється п'ятирічний перехідний період, протягом

якого Україна повинна «адаптувати своє страхове законодавство або

умови здійснення страхової діяльності страховиками, їх дочірніми

підприємствами, а також філіями країн Європейського Союзу». Інши-

ми словами, ці умови повинні бути не гірше, ніж Україна надає третім

країнам або своїм національним страхувальникам.

Для європейського страховика встановлюється або режим найбіль-

шого сприяння, або національний режим. Це говорить про те, що з

17 червня 1999 року повинні бути скасовані всі обмеження, для того,

щоб страховики країн-членів Європейської Спілки могли тут заснову-

ватися і здійснювати свою діяльність.

Реорганізація страхового ринку необоротна. Компаній знову може

стати менше. Між тим, іноземний страховий інвестор розважливий і

консервативний, він прийде сюди тільки тоді, коли мова йтиме про ре-

альні гроші.

Страховики, утворені за участю іноземного капіталу, одержали в

2001 році 52,99 млн. грн. страхових платежів, або 13% від загальної

суми надходжень. Ними виплачено 17,9 млн. грн. страхових відшкоду-

вань, або 13,9% загальної суми виплат. Частка страховиків, утворених

за участю іноземного капіталу, у загальному обсязі сплачених статут-

них фондів дещо вище і становить 15,4%.

У цілому страховики, утворені за участю іноземного капіталу, істотно

поки що не впливають на положення та розвиток страхового ринку України.