Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Доходи, витрати та прибуток страховика 201

ЛІТЕРАТУРА

1. Архангельский В.Д., Кузнецова Н.П. Страховой рынок России и

малое предпринимательство. — СПб, 2000.

2. Пылов К.И. Страховое дело в России. — М.: ЭДМА, 2001.

3. Сухов В.А. Государственное регулирование финансовой устойчи-

вости страховщиков. — М.: Анкил, 2000.

4. Шахов В.В. Страхование. — М.: Анкил, 2002.

5. Фогедьсон Ю. Введение в страховое право. — М.: БИК, 2001.

6. Трофимов Г.Н. Мировой рынок страхования после 11 сентября //

Экономика и финансы. —2001. — 15 октября.

7. Кох Ричард. Менеджмент и финансы от Адо Я. — СПб: Питер, 1999.

8. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. — К.,

1999. —312 с.

9. Дрободина Л.А. Финансы, денежное обращение, кредит: Учеб-

ник для вузов. — М., 1999. —^479 с.

10.Заруба О. Страхова справа. — К.,1998. — 321 с.

11. Редька

Н. Бизнес особого риска// Капитал. — 1999. — №7—8. —

С.72—76.

12. Романенко К. Береги свое // Бизнес. — 1998. — №18 (277). — С. 31.

16.Финансы: Учеб. пособ. — М., 1999. — 384 с.

17.Шеремет А.Д., Сайфулин PC. Финансы предприятий. — М.,

1999.— 343 с.

18.Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. — К.:

МАУП, 1998. —424 с. — Бібліогр.: с. 412— 415. — Рос.

19. Приходько B.C. Бухгалтерський облік страхової діяльності: Навч.

посібник. — К.: Лібра, 2002. — 216 с

20. Про страхування: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2001. — № 205.

21. Грабова

Н. Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учёт в производ-

ственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов

вузов/Под ред. Н. В. Кужельного. — К.: А.С.К., 2001.— 624 с. — (Эконо-

мика. Финансы. Право).

22.Страхові послуги: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисцип-

ліни; За ред. Т.М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.

23.Теребус О.М. Страхові послуги: Навч.-мет. матеріали для студ. —

Тернопіль: ТАНГ, 2002. — 167 с.

24.Цуканова В.Я. Страховое дело: Конспект лекций. — X.: ХГЭУ,

2002.— 98 с.

25.Борисова В.А. Організаційно-економічний механізм страхуван-

ня. — Суми: Довкілля, 2001. — 194 с.

26.Горбач Л.М. Страхова справа. — Луцьк: Вежа, 2001. — 182 с

202

Страхування

27.Страхование в Украине / А.Н. Залетов; Под ред. О.А. Слюса-

ренко. — К.: BeeZo пе, Логос, 2002. — 450 с.

28.КалашніковО.М. Страхування. —X.: ХНАУ, 2002. — 61 с.

29.Страхування: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. —Львів:

ЛКА, 2002. — 146 с.

Питання

1. У чому полягають основні принципи організації фінансів страховика?

2. З яких груп складаються доходи страховика?

3. Що таке страхова сума? Який вона має вплив на розмір страхового

платежу?

4. Що входить до складу доходів страховика від операцій інвестування?

5. Що таке страхові резерви? Що входить до складу технічних резервів?

6. Які існують методи формування резервів незароблених премій?

7. Як розраховуються резерви збитків?

8. Що входить до складу додаткових технічних резервів?

9. Яке призначення резерву коливань збитковості?

10. У чому полягає фінансова діяльність страховика?

11. У

чому полягає зміст принципів розміщення коштів страховика?

12. Склад доходів страхових організацій.

13. Склад витрат страхових організацій.

14. Що входитьдо фінансових результатів діяльності страхової організації?

15. Що має вплинути на розвиток страхового ринку?

РОЗДІЛ 9

Фінансова надійність та фінансова

результативність страхової компанії

9.1. Сутність фінансової надійності

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової орга-

нізації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат. При-

вабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим

досягається фінансова стабільність усіх або переважної більшості стра-

хових операцій.

Особливості організації діяльності страховика визначаються своє-

рідністю страхового процесу: на його вході та виході перебувають фінан-

си, які лише тимчасово знаходяться у страховика, який приймає від

страхувальника гроші в обмін на послугу, яку надасть у майбутньому як

страхові виплати тим страхувальникам, що зазнають збитків. Ця особ-

ливість потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії

відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Од-

нією із гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно пе-

ребуває в центрі його уваги та пов'язана з тарифною, фінансовою,

інвестиційною і перестрахувальною політикою.

Збільшення ресурсів страхової компанії, її фінансова надійність за-

безпечуються кількома чинниками:

— розміром власних коштів, зокрема статутного капіталу;

— правильно розрахованими тарифними ставками;

— збалансованим страховим портфелем;

•— величиною страхових резервів, відповідних сумі взятих страхо-

виком на себе зобов'язань;

— ефективним розміщенням страхових резервів;

— перестрахуванням.

204 Страхування

Фінансова надійність страховика — це його здатність виконати стра-

хові зобов'язання, які прийняті за договорами страхування та перестра-

хування внаслідок впливу несприятливих чинників. Вона дає змогу

страховикові виконати всі зобов'язання за будь-яких обставин.

Існують законодавчо визначені вимоги до власних коштів страхо-

вика, які мають бути сформовані за рахунок внесків засновників та при-

бутку. Статутний фонд — головний елемент функціонування будь-якого

суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він

є сумою внесків засновників для забезпечення життєдіяльності ком-

панії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним зако-

нодавством і статутними документами. Законодавством забороняється

використовувати для формування статутного фонду кошти страхових

резервів, а також кошти, отримані в кредит та під заставу, і вносити

нематеріальні активи.

Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд,

а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими кош-

тами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду стра-

ховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозпо-

діленого прибутку. Вільні резерви — це частка власних коштів

страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінан-

сової надійності (ст. ЗО Закону України «Про страхування»).

Ще один фактор фінансової надійності страховика — достатність

страхових резервів, які відповідають обсягу страхових зобов'язань за

укладеними договорами страхування. їх виконання забезпечується

достатнім розміром страхових резервів (при їх формуванні слід врахо-

вувати вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу

ризику), а також правильно визначеного основою для страхової премії.

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом,

як перестрахування. Значна вартість об'єктів, які можуть прийматися на

страхування, можуть негативно вплинути на фінансову надійність страхо-

вої компанії, проте метою перестрахування є те, що страховик, приймаю-

чи на страхування великий ризик, передає його частку перестраховикові і

далі не несе відповідальності перед страхувальником у повному обсязі.

Забезпечення фінансової стабільності страхових організацій, поси-

лення їх позицій на страховому ринку передбачає виконання принципів

фінансового менеджменту страхових операцій. Метою фінансово-еко-

номічного аналізу страхових операцій є об'єктивна оцінка їх прибутко-

вості та перспективності, виявлення резервів подальшого зміцнення

страхового захисту й прийняття на цій основі ефективних управлінсь-

ких рішень. Результати аналізу впливають на прийняття тактичних та

стратегічних завдань у практичній діяльності страховика.

Фінансова надійність та фінансова результативність 205

Виділяють три види економічного аналізу: попередній, оперативний

та прогнозний. Всі вони мають один предмет, але різняться між собою

тим, що досліджують різноманітну страхову інформацію і вони є базою

для прийняття менеджерських рішень різного рівня.

Попередній аналіз страхових операцій використовується страхови-

ками у плануванні традиційних та в підготовці введення нових видів

страхування або при зміні чинних умов.

Оперативний аналіз здійснюється одразу після проведення страхо-

вих операцій. Як правило, оперативний аналіз має на мету вирішення

певного конкретного завдання.

Прогнозний аналіз страхової діяльності виконується на місяць, квар-

тал, рік або тарифний період.

Економічний аналіз страхових операцій базується на загальній те-

орії й методиці економічного аналізу. Водночас враховується специфі-

ка об'єкта аналізу (страхові операції, на які суттєво впливає ймовірний

характер руху коштів страхових резервів), що визначає й особливості

менеджменту в страхуванні.

9.2. Принципи формування статутних фондів

в Україні та Росії

Порядок формування статутного фонду і обмеження його створен-

ня передбачені Законом України «Про страхування». Він зазнавав

ряд змін, спрямованих на поліпшення реалізації функцій страхування,

а також на видалення суперечностей в міжнародній угоді з Європейсь-

ким Союзом. Вони орієнтовані на збільшення страхового ринку і є зако-

номірними на даному етапі розвитку страхових відносин в Україні.

Аналогічно Законом «Про організацію страхової справи в РФ» ре-

гулюється створення статутного фонду страхових компаній на тери-

торії Росії. Даний Закон становить базу системи страхового законодав-

ства, що формується. Він покликаний регулювати страхові відносини в

нових історичних умовах, юридично сприяти процесу демонополізації

страхової діяльності, створювати оптимальні передумови функ-

ціонування ринку страхових послуг, забезпечувати свободу конкуренції

і незалежний статус страхових компаній, гарантії захисту особистих

та майнових прав страхувальників.

9.2.1. Порядок формування статутного фонду страхових

компаній в Україні

Відповідно до статті 2 Закону України «Про страхування» загальний

розмір внесків страховика в статутні фонди інших страховиків не може

206 Страхування

перевищувати 30% його власного статутного фонду, утому числі розмір

внеску в статутний фонд окремого страховика не може перевищувати 10%.

Ці вимоги не поширюються на страховика, що здійснює види страхуван-

ня інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків у статут-

ний фонд страховика, що страхує життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статут-

ного фонду останній повинен бути оплачений винятково в грошовій

формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінни-

ми паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю

в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним ор-

ганом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю,

але не більш 25% загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фон-

ду векселі, кошти страхових резервів.

Закон України «Про страхування» визначає, що страховиками в Ук-

раїні можуть бути тільки резиденти, і передбачає значне збільшення

мінімального розміру статутного фонду страхових компаній.

Розмір статутного фонду страхових компаній протягом двох років із

дня вступу Закону (прийнятий у жовтні 2001 року) в силу повинен бути

збільшений із 100 тис. ЄВРО до 500 тис. ЄВРО; протягом ще одного

року — до 1 млн. ЄВРО. При цьому розмір статутних фондів страхових

компаній, що займаються страхуванням життя, повинний бути протя-

гом двох років збільшений до 750 тис. ЄВРО, а протягом наступного

року — до 1,5 млн. ЄВРО. Ініціатива уряду з десятикратного збільшен-

ня вимог до мінімального розміру статутних фондів страхових компаній

(до 1 млн. ЄВРО) хоч і була втілена в Закон, але діючим компаніям був

наданий трирічний термін для його виконання. Експерти прогнозують,

що на ринку напевно з'являться відомі західні страхові компанії, і ціни

на деякі види страхових послуг знизяться. Обсяги страхування в Ук-

раїні значно зростуть. Все це стане можливим завдяки новим нормам

страхового законодавства.

Також знято обмеження на присутність іноземного капіталу в україн-

ських страхових компаніях. Анульовано норму, відповідно до якої час-

тка іноземного засновника в статутному капіталі страховика не могла

перевищувати 49%, що суперечило міжнародній угоді, укладеній Украї-

ною з Європейським Союзом.

Страховий бізнес потребує вкладення коштів. Маленькі компанії без

капіталу просто не зможуть надавати якісних послуг, тому нарощуван-

ня капіталу — це об'єктивний процес. Навіть якби проблема капіталі-

зації не вирішувалася адміністративно, то згодом великі компанії

витиснули б із ринку маленькі.

Фінансова надійність та фінансова результативність 207

9.2.2. Порядок формування статутного фонду

страхових компаній у Росії

Відповідно до Закону «Про організацію страхової справи в РФ»

№157—ФЗ від 31 грудня 1997 року, №204—ФЗ від 20 листопада

1999 року (стаття 25 і 6) основою фінансової стійкості страховиків є на-

явність у них оплаченого статутного капіталу і страхових резервів, а та-

кож системи перестрахування.

Мінімальний розмір оплаченого статутного капіталу, сформованого

за рахунок коштів, на день подачі юридичною особою документів для

отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності повинен бути

не менше 25 тисяч мінімальних розмірів оплати праці — при прове-

денні видів страхування інших, ніж страхування життя, не менше

35 тисяч мінімальних розмірів оплати праці — при проведенні страху-

вання життя, не менше 50 тисяч мінімальних розмірів оплати праці —

при проведенні винятково перестрахування.

Мінімальний розмір оплаченого статутного капіталу, сформовано-

го за рахунок коштів, на день подачі документів для одержання ліцензії

на здійснення страхової діяльності страховою організацією, яка є дочірнім

товариством іноземного інвестора (основної організації) або має час-

тку іноземних інвесторів у своєму статутному капіталі більше 49 про-

центів, повинен складати не менше 250 тисяч мінімальних розмірів

оплати труда, а при проведенні винятково перестрахування — не мен-

ше 300 тисяч мінімальних розмірів оплати труда.

Страхові організації, які є дочірніми товариствами іноземних

інвесторів або мають частку іноземних інвесторів у своєму статут-

ному капіталі більше 49%, не можуть здійснювати в Російській Фе-

дерації страхування життя, обов'язкове страхування, обов'язкове

державне страхування, майнове страхування, пов'язане зі здійснен-

ням постачань або виконанням підрядних робіт для державних по-

треб, а також страхування майнових інтересів державних та муніци-

пальних організацій.

У випадку, якщо розмір (квота) участі іноземного капіталу в статут-

них капіталах страхових організацій перевищує 15%, федеральний

орган виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю припиняє

видачу ліцензій на здійснення страхової діяльності страховим органі-

заціям, які є дочірніми товариствами іноземних інвесторів (основних

організацій) або мають частку іноземних інвесторів у своєму статутно-

му капіталі більше 49%.

Зазначений вище розмір (зазначена вище квота) розраховується як

відношення сумарного капіталу, що належить іноземним інвесторам

208 Страхування

та їх дочірнім товариствам у статутних капіталах страхових органі-

зацій, до сукупного статутного капіталу страхових організацій.

Після вживання заходів з розвитку обов'язкового та добровільного

страхування значно зростуть обсяги страхових операцій. У зв'язку з

цим підвищується відповідальність страхових організацій за виконан-

ня прийнятих зобов'язань за договорами страхування.

У Концепції розвитку страхування в Російській Федерації, спрямо-

ваній на створення ефективної системи страхового захисту майно-

вих інтересів громадян і юридичних осіб, ставиться акцент на тому,

що необхідно вжити законодавчіх заходив із збільшення мінімального

розміру статутного капіталу страховиків, формування якого здійснюєть-

ся в грошовій формі. З 1350 страхових компаній, що діяли на 1

січня 2002 p., 313 компаній мали статутний капітал понад 10 млн.

рублів, 868 компаній — від 600 тис. рублів до 10 млн. рублів, 138 ком-

паній — від 100 до 600 тис. рублів і 31 компанія — менше 100 тис. рублів.

Розмір статутного капіталу повинен відповідати не тільки зроста-

ючим обсягам зобов'язань, але й такому рівню, що дозволяє

російським страховим організаціям конкурувати на міжнародному

ринку страхових послуг. Одночасно виробляються заходи для еко-

номічного стимулювання засновників страхових організацій до

капіталізації отриманого прибутку для збільшення розмірів статут-

них капіталів. З метою підвищення конкурентноздатності російських

страхових організацій і у зв'язку зі вступом Росії до Всесвітньої тор-

гової організації прогнозуються заходи, спрямовані на збільшення

базового мінімального розміру статутного капіталу російських стра-

ховиків, сформованого в грошовій формі, до 1 липня 2007 р. —

ЗО—40 млн. рублів.

Порівнюючи принципи створення статутних фондів у Росії й Ук-

раїні, варто виділити ряд моментів, за якими вони відрізняються. По-

перше, після внесення змін у Закон України «Про страхування» розмір

статутного фонду вказується в ЄВРО (відбувся перехід від ЕКЮ до

ЄВРО), у Росії його розмір вимірюється в мінімальних розмірах оп-

лати праці, тобто в рублях.

Така істотна відмінність полягає в тому, що на російському страхо-

вому ринку йде чітке обмеження на присутність іноземного капіталу

(участь іноземних інвесторів у статутних фондах вітчизняних страхо-

вих компаній обмежується 49%), українське законодавство зняло таке

обмеження.

У цілому можна зауважити, що для обох країн характерні тенденції

до збільшення статутного фонду.

Фінансова надійність та фінансова результативність 209

9.3. Підвищення фінансової надійності страховиків

та гарантій щодо страхових виплат та страхового

відшкодування

Враховуючи сучасний стан фінансового забезпечення національ-

них страхових компаній, їх низькі можливості з покриття великих збитків

та перспективи розвитку страхування у відповідності з потребами стра-

хового захисту економіки, яка реформується, забезпечення соціаль-

но-економічної стабільності в країні, а також зважаючи на тенденції

світового ринку страхування до концентрації страхового бізнесу, уряд

сприятиме підвищенню фінансової надійності страхових компаній Ук-

раїни шляхом:

— зміцнення страхових компаній шляхом їх реорганізації, злиття

на добровільних засадах;

— удосконалення механізму формування страхових резервів;

— створення централізованих фондів страхових гарантій для за-

безпечення відшкодування збитків страхувальникам у разі банкрутства

страхової організації та інших непередбачуваних подій;

— розширення ринку перестрахування, активізації роботи з нере-

зидентами на предмет розширення взаємного перестрахування;

— удосконалення діючої системи розміщення страхових резервів,

опрацювання механізму інвестування тимчасово вільних коштів з дов-

гострокових видів страхування в приоритетні високорентабельні інвес-

тиційні проекти;

— забезпечення державних гарантій страхувальникам щодо вико-

нання страховиками зобов'язань за державними обов'язковими вида-

ми страхування.

9.4. Рейтинговий підхід до визначення надійності

страхової компанії

Як дізнатися про надійність страхової компанії? Якщо задати це пи-

тання іноземцям, то можна не сумніватися, що відповідь буде лако-

нічною. Вам скажуть, що необхідно просто подивитися на її рейтинг.

Aaa, AAA або А++ — дивовижно, але цієї інформації американцю або

європейцю цілком достатньо для того, щоб укласти зі страховою компа-

нією договір. І не треба вивчати основи фінансового аналізу і порпати-

ся в звітності страховика. Не треба шукати вдячні або критичні відгуки

клієнтів, запитувати менеджера, в які цінні папери страхова компанія роз-

міщає страхові резерви, хто і на яких умовах перестраховує її ризики.

Все це вже зробили професіонали — співробітники рейтингових агентств.

210

Страхування

Рейтинг характеризує спроможність компанії своєчасно і повно ви-

конувати свої зобов'язання перед клієнтами. Виділено два компоненти

в аналізі діяльності компанії — платоспроможність за діючими поліса-

ми страхування і фінансову стійкість, тобто перспективи виконання

нових зобов'язань з урахуванням змін в економічному середовищі.

Під платоспроможністю страхової компанії розуміється її спроможність

виконати існуючі страхові зобов'язання перед клієнтами, виходячи з на-

явних у неї активів, із використанням додаткових засобів перестрахо-

виків при розрахунках за ризиками, переданими у перестрахування.

Під фінансовою надійністю страхової компанії розуміється її спро-

можність зберігати існуючий рівень платоспроможності протягом дея-

кого часу при можливих несприятливих зовнішніх та внутрішніх впливах

на фінансові потоки.

Забезпечення платоспроможності страховиками України контролюєть-

ся відповідно до Закону України «Про страхування», яким передбачено:

— наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду

страховика;

— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат

страхових сум і страхових відшкодувань;

— перевищення фактичного запасу платоспроможності над розра-

хунковим нормативним запасом платоспроможності.

Принциповим моментом у новому українському законодавстві є вве-

дення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запа-

су платоспроможності над розрахунковим, який встановлюється на рівні

двох коефіцієнтів: 0,18 і 0,26, відповідно до узятих від надходження стра-

хових премій за звітний період і від страхових відшкодувань за той са-

мий період.

Головна ознака рейтингу — його комплексність. У ньому немає од-

ного основного показника, за яким будуть ранжуватися компанії, і це

дозволяє уникати суб'єктивних оцінок діяльності страховиків. Дотепер у

засобах масової інформації можна було знайти лише списки страхових

компаній, ранжованих за визначеним показником. Найчастіше подібні

списки називають рейтингами, проте за ними не можна було робити

однозначних висновків.

Рейтингові агентства виставляють два типи рейтингів: повний і дис-

танційний.

Дистанційний рейтинг виставляється рейтинговим агентством за

провідними операторами українського страхового ринку. У даному ви-

падку рейтингова оцінка проводиться винятково на основі офіційної

загальнодоступної інформації без уточнення будь-яких показників у са-

мої компанії.