Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Перестрахування та співстрахування 161

страховим платежам, одержаним при укладанні первинного договору

страхування.

Перестраховику договір «відкритого покриття» може бути невигід-

ним і небезпечним, оскільки цедент, здійснюючи селекцію ризиків у стра-

ховому портфелі, передасть у перестрахування тільки найбільш

небезпечні. Тому договори «відкритого покриття» перестраховики ук-

ладають тільки з такими цедентами, що користуються повною довірою,

виходячи з багаторічної практики їх взаємного співробітництва.

Цей вид договору також зветься «відкритий килим», який є угодою,

за якою перестраховик факультативно передає в перестрахування су-

воро встановлену частку кожного ризику. Перестраховик може відхи-

лити якийсь ризик, але в цілому він бере участь у цьому договорі на

обов'язковій основі.

Таким чином, ця угода, з одного боку — факультатив для страхови-

ка, а з іншого боку — облігатор для перестраховика.

«Відкритий килим» необхідний для перестрахування ризиків, що но-

сять періодичний характер, а страхова сума збільшується раптово в

певний час року. Такі ризики характерні для вогневого, морського, ав-

тотранспортного перестрахування.

У залежності від системи розподілу ризиків між перестрахови-

ком і перестрахувальником виділяють пропорційні і непропорційні

договори.

Пропорційними договори названі тому, що премія і збитки за ними

розподіляються пропорційно участі сторін у договорі. У непропорцій-

них договорах розмір премії перестраховика не залежить від його час-

тки участі в договорі.

Пропорційне перестрахування

Цей вид перестрахування історично більш старий, ніж інші. До кін-

ця XIX ст. він був єдиною загальною формою перерозподілу ризику.

Пропорційне перестрахування носить ще назву традиційного пере-

страхування.

Договір пропорційного перестрахування передбачає, що частка пе-

рестраховика в кожному, переданому йому для покриття, ризику виз-

начається за заздалегідь встановленим співвідношенням власної участі

цедента. Участь перестраховика у платежах і відшкодуванні збитку

відбувається за таким же співвідношенням, що і його участь у покритті

ризику. В узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за прин-

ципом «перестраховик розділяє ризик цедента».

У практиці страхової роботи сформувалися такі форми договорів

пропорційного перестрахування: квотний, ексцедентний, квотно-ексце-

дентний, або змішаний.

162 Страхування

Названі договори є базисними. На практиці застосовуються різні

модифікації цих основних, базисних форм договорів перестрахування.

Квотний договір є найбільш простою формою. За його умовами

страховик (перестрахувальник) передає перестраховику узгоджену

частку всіх прийнятих ним ризиків за певним видом страхування або

групі суміжних страхувань. У цій же частці перестраховик одержує пре-

мію і відшкодовує перестрахувальнику всі оплачені ним збитки за прий-

нятими страхуваннями.

Квотний договір передбачає передачу в перестрахування певної

частки ризику і визначає, що перестрахування всього портфеля стра-

ховика здійснюється на основі єдиного і встановленого процентного

співвідношення (квоти). Перестраховик одержує відповідну частку

премії й у тій же частці бере участь у відшкодуванні збитку, завдано

в результаті настання страхового випадку, незалежно від розмірів цьо-

го збитку.

Ексцедентне страхування

Ексцедентне страхування є більш складним видом пропорційного

перестрахування. Воно застосовується у випадках, коли застраховані

ризики істотно різняться за страховою сумою. Даний вид перестраху-

вання передбачає встановлення «абсолютного власного утримання»

компанії цедента, у рамках якого він сам відповідає за всіма ризиками

із розміром страхової суми, меншим або рівним власному утриманню

до певного ліміту відповідальності у відповідній пропорції за всіма ри-

зиками, страхові суми за якими перевищують розмір власного утри-

мання компанії цедента.

Таким чином, при перестрахуванні на базі ексцедента суми страхо-

вик установлює власне утримання на певному рівні, який називається

в практиці перестрахування лінією. Збиток, що перевищує зазначену

страховиком лінію, підлягає відшкодуванню перестраховиком у межах

зазначеної в договорі кількості ліній.

На практиці квотний договір і договір ексцеденту суми часто застосо-

вують комбіновано. Страховику у такий спосіб прагне, як правило, одер-

жати перестрахувальний захист за найбільш небезпечним ризикам.

Таким чином, характерною рисою усіх видів пропорційного пере-

страхування є те, що збитки, які премія за страховими полісами, поділя-

ються між цедентом і перестраховиком у відповідній пропорції до стра-

хової суми.

Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що

надання перестрахування визначається винятково розміром збитку

і не пов'язане з розміром страхової суми, тобто немає пропорційного

поділу відповідальності за окремим ризиком і відповідної страхової премії.

Перестрахування та співстрахування 163

Непропорційне перестрахування подане такими типами договорів:

— договір ексцеденту збитку;

— договір ексцеденту збитковісті.

На рис. 7.3 подано форми перестрахування.

Рис. 7.3. Форми перестрахування

Спільною рисою цих договорів є те, що встановлюється норматив -

абсолютний розмір (у договорі ексцеденту збитку) або процент (у ви-

падку з договором ексцеденту збитковості), у межах якого цедент са-

мостійно відповідає і надає відшкодування у випадку виникнення збитку

за договором страхування. Збитки, що перевищують норматив, відшко-

довуються перестраховиком у межах ліміту відповідальності, передба-

ченого договором.

У тих випадках, коли страхові суми за прийнятими страховиком ри-

зиками можуть бути надмірно великими, перестраховик обмежує свою

участь у договорі і, отже, свою відповідальність певними лімітами.

Перестраховик за квотним договором одержує перестрахувальну ко-

місію, розмір якої становить в залежності від виду страхування 20-^40.%.

Квотний перестрахувальний договір має ряд переваг для перестра-

хувальних компаній:

— на власному утриманні страховика може залишатися така частка

відповідальності, що цілком відповідає його фінансовим можливостям;

— розмір перестрахувальної комісії збільшується на додаткову суму

непередбачених витрат;

— належну перестраховику суму виплачують після опрацювання,

закриття і підтвердження ним відповідного рахунку. Таким чином, отри-

мана страховиком премія якийсь час знаходиться в його обігу;

— за результатами — це є більш збалансований і стійкий договір;

164 Страхування

— умови і структура квотного договору визначають мінімальні витра-

ти часу і засобів на технічні, адміністративні та інші операції, пов'язані

з веденням такого договору.

Незважаючи на свої переваги, квотне перестрахування не виконує

цілком тих задач, які мав би досягти страховик, приступаючи до пере-

страхування свого портфеля. Квотне перестрахування дійсно зменшує

ризик цедента за всіма договорами, переданими у перестрахування,

проте не тягне за собою достатнього вирівнювання частини страхово-

го портфеля, що залишилася, пов'язаної з власною участю цедента в

покритті ризиків.

Основним недоліком є та обставина, що за договором передаються

і частки від тих дрібних ризиків, що в інших випадках компанія, яка

передає, могла б тримати на своїй відповідальності і тим самим збе-

регла б у себе відповідну частку страхової премії.

Ексцедентний договір — найбільш поширена форма пропорцій-

них договорів. Умови цього договору передбачають, що всі прийняті

цедентом на страхування ризики, страхові суми яких перевищують влас-

не утримання компанії, що передає, підлягають передачі в перестраху-

вання. Таким чином, у перестрахування передається ексцедент понад

власне утримання.

Ексцедентна форма перестрахування надає велику можливість стра-

ховику для створення страхового портфеля, що складається зі значної

кількості однорідних за розмірами ризиків.

Склад усього договору визначається розміром ексцеденту і засоба-

ми побудови договору. Як правило, перестрахувальник розбиває пере-

даний ексцедент на декілька частин, кратних власному утриманню.

Приклад. На страхування прийнятий ризик із страховою сумою

220 тис. одиниць, а власне утримання компанії, що передає, буде ста-

новити 20 тис. одиниць, тобто 200 тис. одиниць складає суму ексце-

денту, що падає на перестраховиків, причому сума відповідальності

кожного з них буде пропорційна розміру участі в договорі. Якщо ексце-

дент розбитий на 10 часток, то при двох частках участі сума ексцеден-

ту в 1/5 складе 40 тис. одиниць відповідальності (1/5 від 200 тис), при

участі в 1/2 частки сума ексцеденту — 100 тис. одиниць. Пропорційно

сумі власного утримання компанії, що передає, і часткам участі пере-

страховиків у договорі і відбувається розподіл прибутку й оплата збитків.

За умовами ексцедентного договору страховик також, як і за квот-

ним договором, має право на комісію на свою користь із суми, що на-

лежить премії перестраховика, а також на участь у його прибутку.

У залежності від характеру ризиків страховик може встановлювати

диференційоване власне утримання, що оформляється спеціальним

Перестрахування та співстрахування 165

додатком до перестрахувального договору, який називається табли-

цею лімітів власного утримання.

В ексцедентному перестрахувальному договорі для страховика

міститься ряд позитивних моментів:

— можливість компанії, що передає, устанавлювати ліміт власного

утримання з обліком своїх фінансових можливостей;

— поза залежністю від того чи встановлюється єдине власне утри-

мання або воно визначається таблицею лімітів власного утримання.

Компанія, що передає, може лишати на своїй відповідальності все

більше дрібних ризиків;

— розмір власного утримання завжди може бути переглянуто у бік

збільшення;

— незважаючи на те, що комісія на користь компанії, що пере-

дає, звичайно нижче, ніж при квотному договорі, остаточні фінан-

сові результати внаслідок перерахованих причин при правильному

веденні справи можуть виявитися більш високими, ніж при квотних

договорах.

До недоліків варто віднести необхідність обробки кожного ризику,

тобто встановлення пропорційного розподілу між.компанією, що пере-

дає, і перестраховиками щодо сум відповідальності, премії, оплачува-

них збитків та ін. (при квотному договорі під перестрахування підпадають

автоматично всі ризики у певній частці). Негативним моментом для

перестраховиків є та обставина, що при диференційованому власному

утриманні існує потенційна передумова до передачі перестрахуваль-

ником найбільш небезпечних ризиків.

Обслуговування договорів ексцедентного перестрахування потре-

бує значних трудових витрат з боку цедента. Це пов'язано з необхідні-

стю індивідуального вивчення кожного страхового договору, частина

ризиків якого передається в перестрахування.

Незважаючи на труднощі, договори ексцедентного перестрахуван-

ня застосовуються на практиці значно частіше, ніж договори квотного

перестрахування, тому що є більш вигідними для цедента. Переваги

виражені в тому, що забезпечують максимальне вирівнювання страхо-

вого портфеля, що лишається на власному ризику цедента. Крім того,

у межах договорів ексцедентного перестрахування менша сума стра-

хових платежів передається перестраховику.

Договір змішаного перестрахування (квотно-ексцедентний)

є сполученням двох видів перестрахувальних договорів. Портфель при

його застосуванні перестраховується квотно, а перевищення сум стра-

хування ризиків понад установлену квоту підлягає перестрахуванню

на принципах ексцедентного договору.

166 Страхування

Непропорційне страхування відомо з XIX в. Проте стало застосо-

вуватися після другої світової війни. Використовується в різноманітних

видах страхування, але частіше застосовується за договорами страху-

вання цивільної відповідальності власників транспортних засобів за зби-

ток, заподіяний третім особам у результаті ДТП, а також в усіх видах

страхування, де відсутня верхня межа відповідальності страховика.

У практиці непропорційного перестрахування не застосовується

принцип участі перестраховика в платежах і виплатах страхового

відшкодування, виходячи з процента перестрахованого ризику. При

пропорційному перестрахуванні інтереси цедента і перестраховика

збігаються. Навпаки, при непропорційному перестрахуванні інтереси

сторін можуть набути суперечливого характеру.

Мотивом розвитку непропорційного перестрахування є прагнення

цедента надати певних гарантій усім наявним фінансовим інтересам.

З урахуванням цих потреб одержали розвиток два типи непропорцій-

ного перестрахування — перестрахування перевищення збитків і пе-

рестрахування перевищення збитковості за ризиками певного виду.

Труднощі в практиці непропорційного перестрахування пов'язані з

обчисленням перестрахувальних платежів, що були б адекватні прий-

нятим зобов'язанням перестраховика на умовах укладеного перестра-

хувального договору. Тільки розвиток сучасних методик актуарних

розрахунків дозволив вирішити ці проблеми. Статистичний аналіз ве-

ликих збитків дозволив скласти таблиці їх розподілу, оцінити ймовір-

ний розмір і можливість відхилення дійсного збитку від очікуваного.

Виходячи зі статистичних даних збитковості за страховим портфелем

цедента, практика актуарних розрахунків дозволила обчислити очіку-

ваний розмір збитковості (прогноз) та можливість майбутніх відхилень

цієї збитковості.

Обслуговування договорів непропорційного перестрахування досить

просте.

Розрахунки між сторонами охоплюють остаточні фінансові резуль-

тати цедента (або тільки відшкодування збитку за винятково великими

збитками), а не окремі договори страхування і збитки, як це має місце

при укладанні договорів пропорційного перестрахування. Це одна з при-

чин росту популярності непропорційного перестрахування і виникнення

його нових варіантів і моделей.

До договорів непропорційного перестрахування належать договори

ексцеденту збитків і ексцеденту збитковості.

Договір ексцеденту збитків — найбільш поширена форма непро-

порційного перестрахового покриття для захисту від великих і непе-

редбачених збитків за окремими видами страхування.

Перестрахування та співстрахування 167

Перестрахування на умовах ексцеденту збитків значно відрізняєть-

ся від перестрахування на умовах ексцеденту сум (пропорційне пере-

страхування), тому що в першому випадку перестраховик бере на себе

відповідальність за кожним збитком цедента, який перевищив зазда-

легідь зафіксований рівень у межах певної суми (ліміту).

Обслуговування договорів перестрахування перевищення збитків

є технічно нескладним і вигідним для цедента. Не складається зведен-

ня (перелік) страхувань, охоплених перестрахувальним договором (бор-

деро). Перестрахувальник не сповіщається про специфічні особливості

ризиків, переданих у перестрахування. Укладений договір перестраху-

вання охоплює всі ризики визначеного виду, застраховані цедентом, який

повинен інформувати перестраховика про будь-який збиток, що за свої-

ми розмірами може спричинити взаєморозрахунки з ним. Рішення про

повідомлення приймає цедент

Професійні перестраховики у цілому охоче укладають договори пе-

рестрахування перевищення збитків, особливо якщо на період їх дії є

сприятливий прогноз щодо можливості великих збитків.

Договір ексцеденту збитковості — форма перестрахового покрит-

тя, що відрізняється від розглянутих договору ексцеденту сум і екс-

цеденту збитків тим, що вона покриває не окремі збитки, а весь або

частину рахунку компанії або навіть пула, у вигляді так званої «пара-

сольки», надаючи покриття після інших форм перестрахування на

суму збитків, що перевищують визначений процент заробленої премії.

Це перестрахування стосується страхового портфеля і ставить за

мету захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками над-

звичайно великої збитковості.

Перестрахувальні договори ексцеденту збитковості застосують-

ся звичайно в тих випадках, коли за окремими видами страхових

операцій результати проходження справи схильні різким коливан-

ням або коли існує небезпека, що один або ряд страхових випадків

може різко негативно позначитися на результатах (градобій, пожежі,

урагани та ін.).

Договори ексцеденту збитковості можуть діяти як додаткові до існу-

ючого перестрахового покриття на базі пропорційних договорів.

Договори страхування перевищення збитковості вигідні для стра-

ховиків, але неохоче укладаються професійними перестраховиками.

Незважаючи на те, що непропорційні договори перестрахування

є найбільш мобільними та простими в організації й обробці, вони в той

же час і небезпечні.

Співстрахування не є формою перестрахування, проте воно ра-

зом із перестрахуванням є методом перерозподілу страхових ризиків.

168

Страхування

На вітчизняному страховому ринку діють три основні групи учасників,

що пропонують перестрахувальний захист.

Українські перестрахові компанії

Ця група є невеликою, проте темпи розвитку її вищі, ніж у страхово-

го ринку в цілому.

Страхові компанії, які пропонують перестрахувальний захист іншим

страховим компаніям. Обсяги такого перестрахування оцінюються в

16 — 20% від одержаних усіма страховиками страхових премій.

Закордонні страхові та перестрахові компанії

У цілому їм належить 6—12% ринку, що є малою часткою в співвідно-

шенні з їх потенційними можливостями. Основною причиною, що об-

межує перестрахування за кордоном для українських компаній, є різне

розуміння умов прийому і покриття ризиків. Стримуючим фактором для

передачі ризиків за кордон є податок на переказ премій нерезидента-

ми, що становить 2,5% від суми перерахованої премії.

Перестрахування є необхідною складовою страхового ринку, воно

розкриває сутність відносин з перерозподілу ризику серед учасників

страхування.

Перестраховик бере на себе обов'язок у тій або іншій формі брати

участь у забезпеченні страхових виплат. Із розвитком світового страхо-

вого ринку гостро постає питання про надійність перестрахових операцій

та оцінок платоспроможності перестраховиків. Найбільша складність у

рішенні цієї задачі полягає в тому, що межа перестрахувального ринку

набагато ширше меж національного законодавства, тому що в одному

перестрахувальному договорі можуть брати участь перестраховики, роз-

ташовані в різних країнах, у кожній з яких існують національні особли-

вості в страховому законодавстві про платоспроможність страховика.

Основні системи контролю за фінансовою стійкістю перестра-

хування

«Англійська» система

Контроль за фінансовою стійкістю перестраховика забезпечується

за тими ж показниками, що й у компанії прямого страхування.

«Німецька» система

Контроль за фінансовою стійкістю перестраховика не здійснюється.

Він зосереджений на забезпеченні платоспроможності прямого стра-

ховика. Також відбувається контроль за умовами перестрахування.

У відповідності зі своїми повноваженнями страховий нагляд має пра-

во зажадати зміни страховика.

«Французька» система

Фінансовий контроль зосереджений винятково на забезпеченні пла-

тоспроможності страховика прямого страхування.

Перестрахування та співстрахування 169

В Україні формується законодавча база щодо регулювання перестра-

хувальної діяльності. На підставі наявних прогнозів розвитку страхово-

го ринку створення повного правового забезпечення перестрахувальної

діяльності повинно завершитися до 2005 року.

7.4. Стан та перспективи розвитку перестрахування

в Україні

Після змін Закону України «Про страхування» національний стра-

ховий ринок, складовою частиною якого є перестрахування, вступив у

якісно нову стадію розвитку.

Перестрахування має цілком самостійну історію та розвиток, особ-

ливі правові підстави та власну технологію. Але це невідокремлена га-

лузь страхової справи.

У Законі «Про страхування» зазначено, що перестрахування — це

страхування одним страховиком на визначених договором умовах ри-

зику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого

страховика. Між тим стаття 2 Закону чітко визначає суб'єктів страхової

діяльності якстраховиків-резидентів України. Оскільки перестрахуван-

ня — це вид страхової діяльності, то це вказівка на його здійснення на

національному перестрахувальном ринку.

Суб'єктами перестрахувального ринку України є дві професійні пе-

рестрахувальні компанії: «Скіфія Ре» (Київ) та «Українська перестра-

хувальна компанія» (Львів), а також практично всі страхові компанії

України, що одержали ліцензії на страхування. Київською міською ди-

рекцією HACK «Оранта» створено Генеральну перестрахувальну ди-

рекцію, що не тільки перестраховує ризики цієї системи, але й активно

працює з передачі ризиків зі страховими компаніями. Практично кожна

страхова компанія, що працює з перестрахування та ретроцесії, має

свій відділ перестрахування.

Взаємовідносини між сторонами у процесі перестрахування буду-

ються на основі відповідних договорів факультативного або облігатор-

ного перестрахування, що склалися у світовій практиці.

Незважаючи на те, що обсяги перестрахових операцій у порівнянні

з обсягами операцій з прямого страхування незначні, за темпами рос-

ту перестрахування перевершує пряме страхування в 1,2 рази.

У структурі страхового ринку частка надходжень премій з перестра-

хування збільшилася, зростає середня страхова відповідальність на

один перестрахувальний договір.

Основними видами страхування, відповідальність за яких перестра-

ховується, є страхування майна юридичних осіб, страхування вантажів,

170 Страхування

транспортне каско (авіа-, морських судів, авто), цивільна відпові-

дальність. Особисте страхування, на яке припадає чимала частка на

ринку прямого страхування, практично не перестраховується.

Найбільша частка перестрахованої відповідальнесті належить не-

державному обов'язковому страхуванню і становить більше 50%, із яких

більше 90% відповідальності перестраховано в нерезидентів за раху-

нок перестрахування авіаційних ризиків.

Практично всі морські ризики, відповідальність вантажеперевізника

розміщені за кордоном.

Українські страховики здебільшого орієнтовані на іноземних пере-

страховиків за бажанням страхувальників або з власних переваг, інші

звертаються за кордон через неможливість розмістити той або інший

ризик на внутрішньому перестрахувальном ринку.

Домінуючими формами перестрахувальних операцій на національ-

ному ринку є факультативні пропорційні перестрахування окремих

ризиків.

Усередині країни перестраховуються дрібні ризики, премії з яких

не цікавлять закордонних перестраховиків. Це, як правило, фінансові

ризики, короткострокові вантажоперевезення, недороге майно, авто-

мобільне каско, часткове каско авіаційного та морського транспорту

(переважно через страхування за балансовою вартістю). Страхуван-

ня пасажирів та членів екіпажів на авіаційному транспорті розміщується

факультативно на національному ринку за допомогою Національного

консорціуму авіаційних страховиків.

Останнім часом великий інтерес до перестрахування каско автомо-

біля виявляє Ризьке відділення Кельнського перестрахувального то-

вариства.

Але питома вага перестрахування у загальному обсязі страхових

послуг є незначною. Як прибутки, так і виплати становлять не більше

3% у прибутках і виплатах за всіма страховими послугами.

Українське перестрахування має багато проблем, що гальмують його

розвиток.

У сфері вітчизняного страхування переважають страхові і перестра-

хові компанії з невеликими можливостями з прийняття ризиків. Потре-

ба в покритті ризиків зростає швидше, ніж їхні статутні фонди. Така

тенденція на страховому ринку серйозно гальмує збільшення масш-

табів надання страхових послуг. Тому для українського страхового ринку

проблемою, що потребує швидкого вирішення, є збільшення його

ємності, об'єднання розрізнених страхових фондів компаній.

Питома вага страхових премій за ризиками, переданими у перестра-

хування, хоча і зростає, але залишається ще дуже низькою.