Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

221

тання праці пенсіонерів за всіма видами пенсій, в тому числі ін-

валідів у частці сум їхньої оплати праці. Ця категорія громадян

не підлягатиме страхуванню на випадок безробіття, оскільки не

може бути визнана безробітною.

Щодо застрахованих осіб, то вони мають бути звільнені від

сплати страхових внесків, якщо їхня заробітна плата нижча за

прожитковий мінімум, встановлений законом.

Сплата страхових внесків у цьому разі призведе до того, що

рівень отриманої заробітної плати буде нижчим за мінімальний

розмір допомоги в разі безробіття.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»

вивільнені працівники одержують допомогу в разі безробіття в

однаковому розмірі незалежно від трудового стажу.

При переході до страхування виникнення права на допомогу в

разі безробіття повинно залежати від сплати страхових внесків і

тривалості роботи перед початком безробіття (26 календарних

тижнів упродовж року) у всіх застрахованих осіб.

При визначенні розміру допомоги в разі безробіття слід ви-

ходити із розміру попередньої заробітної плати застрахованої

особи з урахуванням страхового стажу й тривалості безробіття

з метою посилення дієвості мотивів до прискорення пошуку

роботи.

Мінімальний розмір допомоги в разі безробіття не може

бути меншим за 50 % середньої заробітної плати, і його доці-

льно встановлювати при страховому стажі до двох років. При

цьому допомога в разі безробіття не може бути нижчою за про-

житковий мінімум.

Максимальний розмір допомоги в разі безробіття в умовах

кризової економіки й зростання безробіття не повинен переви-

щувати 70 % середньої заробітної плати, існуючий розмір 75 %

занадто високий навіть порівняно з економічно розвинутими

країнами.

Щодо осіб, які відпрацювали до настання безробіття менше

від 26 календарних тижнів протягом року, допомога в разі безро-

біття у них має бути на рівні прожиткового мінімуму.

Хоча за страхуванням передбачається матеріальне забезпе-

чення лише у разі втрати роботи із не залежних від застрахованої

особи обставин, не виключається можливість часткової матеріа-

льної підтримки застрахованих осіб, які звільнились за власним

бажанням без поважних причин. Можна передбачити для них

скорочення тривалості виплати допомоги в разі безробіття та

зменшення її розміру.

222

Перебування працівників у відпустках без збереження заробі-

тної плати й робота в режимі неповного робочого часу набули

масового характеру, але мають тенденції до зниження.

Такі відпустки працівників й зупинки підприємств мають три-

валий характер за явної відсутності позитивних зрушень на бага-

тьох підприємствах у середньотерміновій перспективі. Тому

втрачається саме доцільність подальшого збереження працівни-

ків. Немає можливості матеріально підтримувати велику чисель-

ність працівників, бо це потребує значних витрат.

Запропоновані підходи до удосконалення системи обов’я-

зкового державного соціального страхування на випадок безро-

біття з урахуванням запровадження норм соціального захисту

працівників, які перебувають в умовах часткового безробіття, у

більш пізні терміни не будуть впливати на значне збільшення

страхових відрахувань на випадок безробіття.

Відповідно до пріоритетних напрямів бюджетної діяльності

Фонду повинні збільшуватися обсяги охоплення незайнятих гро-

мадян активними формами соціальної підтримки.

З метою найефективнішого функціонування всієї системи за-

гальнообов’язкового державного соціального страхування за всі-

ма його видами необхідно опрацювати можливість створення

єдиного органу для збирання страхових внесків і контролю за їх

надходженням, визначення єдиного органу зі збирання інформа-

ції про платників страхових внесків, а також вжити заходів щодо

вирішення проблем, які є загальними для всіх видів соціального

страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року

№ 357 «Деякі питання загальнообов’язкового державного соціа-

льного страхування на випадок безробіття» затверджені наступні

документи: Порядок фінансування за рахунок коштів Фонду за-

гальнообов’язкового державного соціального страхування на ви-

падок безробіття оплачуваних громадських робіт для безробіт-

них; Порядок розслідування страхових випадків та обґрунту-

вання виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону

України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-

вання на випадок безробіття».

Порядок фінансування за рахунок коштів Фонду загально-

обов’язкового державного соціального страхування на випадок без-

робіття (далі — Фонд) оплачуваних громадських робіт для безробіт-

них визначає механізм спрямування у 2006 році коштів Фонду

загальнообов’язкового державного соціального страхування на випа-

док безробіття на фінансування громадських робіт для безробітних.

223

Фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних

здійснюється відповідно до територіальних програм зайнятості в

межах коштів Фонду, передбачених на цю мету бюджетом Фонду

та кошторисами центрів зайнятості, на які покладено виконання

функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

Перерахування коштів Фонду здійснюється згідно з догово-

ром про спільну діяльність з організації оплачуваних громадсь-

ких робіт, укладеним відповідно до Положення про порядок ор-

ганізації та проведення оплачуваних громадських робіт, затверд-

женого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р.

№ 578 «Про затвердження положень щодо застосування Закону

України «Про зайнятість населення», та на підставі акта викона-

них робіт і розрахунків витрат роботодавця відповідно до п. 5

цього Порядку.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтування

виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України

«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття» визначає механізм проведення у 2006 році

розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат ма-

теріального забезпечення відповідно до Закону України «Про за-

гальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття».

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом

проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для

надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального

забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до

державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом пе-

ріоду її перебудування на обліку як безробітної.

Центри зайнятості під час проведення перевірки взаємодіють з

органами державної податкової служби, Пенсійного фонду

України, фондів загальнообов’язкового державного соціального

страхування, державними реєстраторами, управліннями праці та

соціального захисту населення, відділами (управліннями) субси-

дій шляхом обміну інформацією про отримані особами, які пере-

бувають на обліку в службі зайнятості як безробітні, доходи від

провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за

трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час ро-

боти за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-

правовими угодами, ведення особистого селянського господарст-

ва тощо.

У разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього

Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така

224

особа знімається з обліку як безробітна в установленому законо-

давством порядку та повертає суму незаконно отриманого мате-

ріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з

моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати

матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначе-

но матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботода-

вця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат

з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів від-

шкодовуються роботодавцем. Виплати коштів, недоотриманих

особою внаслідок заниження суми страхових виплат, здійсню-

ються за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи,

центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійс-

нених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відпо-

відно до п. 7 цього Порядку.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бу-

ти оскаржено відповідно до законодавства.

225

ТЕМА 9. ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

9.1. Сутність пенсійного страхування

В Україні функціонує 763 районних і місцевих управлінь соці-

ального захисту населення і 728 регіональних підрозділів Пен-

сійного фонду України (ПФУ). За статистичними даними в

Україні нараховується близько 15 млн пенсіонерів, у тому чис-

лі — 2 млн інвалідів.

Всього пенсіонерів станом на 1 січня 2005 року — 13 769 тис.

чол., у тому числі: одержують пенсію за Законом України «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» — 12,8 млн

чол., з них: одержують пенсію за віком — 10,2 млн чол. одержу-

ють дострокові пенсії — 2,2 млн чол. або 16,2 % від загальної чи-

сельності пенсіонерів і 21,6 % від отримувачів пенсії за віком.

Правові відносини у сфері пенсійного страхування базуються

на Конституції України і регулюються:

 Кодексом законів про працю в Україні;

 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пен-

сійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV.

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування —

система прав, обов’язків і гарантій, що передбачає призначення,

перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг застра-

хованим особам і членам їхніх родин із коштів Пенсійного фонду

України, що формується за рахунок страхових внесків роботода-

вців і громадян на загальнообов’язкове державне пенсійне стра-

хування, бюджетних і інших джерел, а також регулює порядок

формування загальнообов’язкового накопичувального пенсійного

фонду і виплат з його коштів пенсій або одноразових виплат.

Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата громадя-

нам у старості на випадок повної або часткової непрацездатності,

втрати годувальника, а також у зв’язку з досягненням законодавчо

встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Населенням пенсійного віку вважаються:

 жінки старше 55 років;

 чоловіки старше 60 років.

У залежності від причини, що обумовлює право на одержання

пенсії, розрізняють наступні види державних пенсій:

а) трудові:

 за віком: чоловікам — при досягненні 60 років і стажі робо-

ти не менше 25 років; жінкам — при досягненні 55 років і стажі

роботи не менше 20 років (стаття 12);

226

 по інвалідності: у випадку настання інвалідності, яка ви-

кликає повну або часткову втрату здоров’я;

 у випадку втрати годувальника: непрацездатним членам ро-

дини померлого годувальника, що знаходилися на його утриманні;

 за вислугу років: окремим категоріям громадян, зайнятим

на роботах, виконання яких приводить до втрати професій-

ної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за

віком.

б) соціальні — пенсії непрацездатним громадянам, що не ма-

ють права на трудову пенсію; розмір соціальних пенсій установ-

люється за категоріями у відсотках до мінімальної пенсії за ві-

ком, що гарантує громадянам мінімальний прожитковий рівень

незалежно від наявності виробничого стажу.

Прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове держав-

не пенсійне страхування» внесло суттєві зміни у пенсійному за-

конодавстві, зокрема це стосується порядку призначення та пере-

рахунку пенсій.

Право на (призначення) перерахунок пенсій за цим законом

мають особи, яким до 1 січня 2004 року була призначена пенсія

відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім

соціальних пенсій) або була призначена пенсія за іншими зако-

нодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за

Законом України «Про пенсійне забезпечення» — за умови, якщо

вони не отримають пенсію з інших джерел.

9.2. Порядок обчислення пенсій

Для обчислення пенсій враховується заробітна плата (дохід)

за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1

липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період стажу,

починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період стажу, набутого до 1 липня

2000 року, враховується для обчислення пенсії на підставі доку-

ментів (довідок) про нараховану заробітну плату, а за період ста-

жу, починаючи з 1 липня 2000 року — за даними, що містяться в

системі персоніфікованого обліку.

При визначенні розміру пенсії за новими правилами врахову-

ються два основних показники — страховий стаж та заробіт-

на плата особи.

Виходячи зі страхового стажу, обчислюється коефіцієнт стажу

(К

), а заробітна плата використовується для визначення індиві-

227

дуального коефіцієнта заробітку і заробітної плати (З

), з якої

обчислюється пенсія.

У Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсій-

не страхування» порядок визначення розміру пенсії за віком ви-

ражено у вигляді формули:

П = З

⋅ К

, (9.1)

де П — розмір пенсії, грн;

— заробітна плата (дохід) застрахованої особи, з якої обчи-

слюється пенсія, грн;

— коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Для визначення однієї із складових цієї формули — (З

) — за-

робітної плати (доходу) для обчислення пенсії необхідно на під-

ставі даних довідки про заробітну плату, наявної в пенсійній

справі, визначити середньоарифметичний індивідуальний ко-

ефіцієнт заробітку. Він визначається шляхом відношення заро-

бітної плати особи на кожний місяць з періоду, за який врахову-

ється заробіток, на середню заробітну плату у галузях економіки

за цей же місяць. Сума коефіцієнтів за весь період, за який врахо-

вується заробітна плата, ділиться на кількість місяців, за які роз-

раховано коефіцієнт заробітку.

Наступна складова формули — коефіцієнт страхового стажу

(К

), що розраховується за формулою:

= С

· В

/ 100 % · 12, (9.2)

де К

— коефіцієнт страхового стажу;

— сума місяців страхового стажу;

— величина оцінки одного року страхового стажу (у відсо-

тках).

За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки

одного року страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в

солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхуван-

ня — 0,8 %.

Коефіцієнт страхового стажу (К

) визначається, виходячи із

наявного страхового стажу за документами пенсійної справи на

час перерахунку пенсії.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за

формулою:

= З

(С

/ К), (9.3)

де З

— заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчис-

лення пенсії, грн;

228

— середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях

економіки України, за календарний рік, що передує року звер-

нення за призначенням пенсії;

— сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний

місяць;

К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано

коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за

кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчис-

ленні пенсії, визначається за формулою:

= З

/ З

, (9.4)

де К

— коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої

особи;

— сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з

якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону врахо-

вується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується

коефіцієнт заробітної плати (доходу);

— середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях

економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт

заробітної плати (доходу).

Розмір пенсії за віком, обчислений за новою формулою, не

обмежується.

Головною умовою при призначенні пенсії по інвалідності є

наявність певного страхового стажу на час настання інвалідності.

У табл. 9.1 наведено необхідний стаж, а також його порівняння з

тим, що вимагав Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Пенсію по інвалідності встановлюють залежно від групи інва-

лідності у таких розмірах:

І група — 100 %;

ІІ — 90 %;

ІІІ — 50 % пенсії за віком.

У 2005 році набрав сили Закон України «Про державну соціа-

льну допомогу особам, що не мають право на пенсію, і інвалі-

дам», що регулює питання фінансової підтримки людей, які не

приймали участь у пенсійному страхуванні, а також призначення

державної допомоги по догляду. Відповідно до Закону розмір со-

ціальної допомоги особам, що не мають право на пенсію, і інва-

лідам, установлюється, виходячи з гарантованого мінімуму, за-

твердженого в Законі «Про державний бюджет України на

2005 рік». Він склав: для непрацездатних — 120 гривень, для ін-

валідів — 130 гривень.

229

Таблиця 9.1

ВИМОГИ ДО СТАЖУ РОБОТИ, НЕОБХІДНОГО

ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

До 01.01.04 р. З 01.01.04 р.

Вік особи, яка ста-

ла інвалідом

Кількість

оків

виробничого

стажу, необхід-

ного для призна-

чення пенсії по

інвалідності

Вік особи, яка

стала інвалі-

дом

Кількість

оків

страхового ста-

, необхідного

для призначення

пенсії по інвалі-

дності

до 23 років 1 до 23

оків

включно

від 23 років до 26 2 від 24 років до

26 включно

від 26 років до 31 3

від 27 років до

31 включно

від 31 року до 36 5 від 32

оків і

більше

від 36 років до 41 7 інвалідність

настала в пе-

ріод прохо-

дження термі-

нової

військової

служби

від 41 року до 46 9

від 46 років до 51 11

від 51 року до 56 13

від 56 років до 61 14

від 61 року і

старше

230

9.3. Особливості пенсійного

забезпечення наукових працівників

Окремою складовою трудових пенсій є пенсії науковим пра-

цівникам.

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про нау-

кову і науково-технічну діяльність» (нова редакція). Право вихо-

ду на пенсію (за віком) відповідно до цього Закону мають науко-

во-педагогічні працівники, які працюють у вищих навчальних

закладах 3-4 рівня акредитації, а також наукові працівники та

особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю,

з якої присуджено науковий ступінь.

Якщо особа досягла пенсійного віку (55 років для жінок і 60

для чоловіків), то при стажі наукової роботи для чоловіків 20 і

для жінок 15 років вона отримує право на призначення «науко-

вої» пенсії. Деякі категорії осіб-пільговиків можуть вийти на

«наукову» пенсію раніше.

Для «Чорнобильців-науковців» страховий і трудовий стаж

яких — для чоловіків і жінок відповідно 20 і 15 років — мають

право на наукову пенсію. Вона їм призначається у розмірі 80 %

від середньої зарплати за наявності вищеназваного стажу і по 1 %

додатково за кожен відпрацьований рік.

Приклад.

Науковий стаж особи становить 26 років. Пенсію їй признача-

тиметься у розмірі 86 % від зарплати, але не більше 90 %.

При досягненні пенсійного віку і зверненні до районного

управління Пенсійного фонду за призначенням пенсії (якщо вона

призначатиметься вперше), звільнення наукового працівника з

наукової роботи обов’язкове.

Особам потрібно подати заяву на її призначення, документи

про заробітну плату і стаж. З 1 січня 2004 року обчислення заро-

бітної плати їм відбувається як і в Законі «Про загально-

обов’язкове державне пенсійне страхування», тобто науковому

працівникові враховується заробітна плата на науковій роботі за

будь-які 60 місяців підряд незалежно від перерв до 1 липня

2000 року і період, що минає після цього до моменту звернення

за призначенням пенсій.

Якщо «науковий» період виявиться меншим, ніж передбачено

в ст. 24 Закону, то заробітна плата враховується за фактично від-

працьований час.