Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

191

Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, пе-

редбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іно-

земці, особи без громадянства, які постійно проживають в Украї-

ні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України,

згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України),

на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Об’єктом страхування на випадок безробіття є страховий ви-

падок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї,

іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпе-

чення на випадок безробіття та одержання соціальних послуг.

Страховий випадок — це подія, через яку:

 застраховані особи втратили заробітну плату або інші пе-

редбачені законодавством України доходи внаслідок втрати ро-

боти з незалежних від них обставин, при цьому вони зареєстро-

вані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні

приступити до роботи і дійсно шукають роботу;

 застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за наступ-

ними принципами:

1) надання державних гарантій реалізації застрахованими осо-

бами своїх прав;

2) обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх пра-

цюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших

підставах, передбачених законодавством про працю, а також до-

бровільності такого страхування особами, які забезпечують себе

роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники,

які не є членами творчих спілок), а також громадянами — суб’є-

ктами підприємницької діяльності;

3) цільового використання коштів страхування на випадок

безробіття;

4) солідарності та субсидування;

5) обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язко-

вого державного соціального страхування України на випадок

безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпе-

чення у випадку безробіття, та соціальних послуг в обсягах, пе-

редбачених цим Законом;

6) паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро-

біття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

7) диференціації розмірів виплати допомоги з безробіття за-

лежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

8) надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встано-

вленого законом, допомоги з безробіття та матеріальної допомо-

192

ги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищен-

ня кваліфікації;

9) законодавчого визначення умов і порядку здійснення стра-

хування на випадок безробіття.

До осіб, що підлягають страхуванню на випадок безробіт-

тя, належать:

1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (конт-

ракту), включаючи тих, котрі проходять альтернативну (невійсь-

кову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день

або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передба-

чених законодавством про працю.

2. Особи, які набувають статусу застрахованої особи з дня

укладання трудового договору. Саме тоді починається сплата

страхових внесків, яка припиняється з дня припинення дії трудо-

вого договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до

Фонду загальнообов’язкового державного соціального страху-

вання України на випадок безробіття з дня реєстрації.

3. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

і яким видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування — єдине для всіх видів соціального

страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Мі-

ністрів України.

До осіб, які не підлягають страхуванню на випадок безро-

біття, належать:

1) працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако-

нодавства України виникло право на пенсію;

2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працю-

ють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнарод-

ними договорами України і згода на обов’язковість яких надана

Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та

соціальні послуги мають лише застраховані особи.

Видами забезпечення є:

 допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата

для організації безробітним підприємницької діяльності;

 допомога з часткового безробіття;

 матеріальна допомога в період професійної підготовки, пе-

репідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

193

 матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна

допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебува-

ють на його утриманні;

 допомога на поховання у разі смерті безробітного або осо-

би, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за Законом «Про загальнообов’я-

зкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та

Законом України «Про зайнятість населення» є:

 професійна підготовка або перепідготовка, підвищення ква-

ліфікації та профорієнтація;

 пошук прийнятної роботи та сприяння у працевлаштуванні,

в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення

додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та

фінансування організації оплачуваних громадських робіт для

безробітних;

 інформаційні й консультаційні послуги, пов’язані з праце-

влаштуванням.

8.2.2. Види допомоги з безробіття

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробі-

тними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіт-

тя, працювали на умовах повного або неповного робочого дня

(тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові

внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від стра-

хового стажу.

Право на допомогу з безробіття зберігається у разі настання

перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протя-

гом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в уста-

новленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами є:

 навчання у професійно-технічних та вищих навчальних за-

кладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за ден-

ною формою навчання;

 строкова військова служба;

 здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за

інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а та-

кож за пенсіонером, який за експертним медичним висновком

потребує постійного стороннього догляду;

 інші поважні причини, передбачені законодавством

України.

194

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які

протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працю-

вали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають

відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців)

перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця ро-

боти за підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8

статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України,

мають право на допомогу з безробіття без урахування страхового

стажу.

Допомога з безробіття виплачується з 8-го дня після реєстра-

ції застрахованої особи в установленому порядку в державній

службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може

перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на

пенсію) тривалість виплати допомоги з безробіття не може пере-

вищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахо-

ваної особи безробітною у межах двох років, протягом яких ви-

плачується допомога з безробіття, тривалість її виплати врахову-

ється сумарно.

У разі зміни застрахованою особою місця постійного прожи-

вання виплата допомоги з безробіття продовжується після реєст-

рації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем

проживання.

Допомога з безробіття може виплачуватися одноразово для

організації підприємницької діяльності безробітними, які не мо-

жуть бути працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку пра-

ці прийнятної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким

виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Розмір допомоги з безробіття. Застрахованим особам розмір

допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх середньої

заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку об-

числення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку ви-

плат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуван-

ням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від

страхового стажу, що подано у табл. 8.2.

Допомога з безробіття виплачується залежно від тривалості

безробіття у відсотках до визначеного розміру, що наведено у

табл. 8.3.

195

Таблиця 8.2

РОЗМІР ВСТАНОВЛЕНИХ НОРМ ВИПЛАТ ЗАЛЕЖНО

ВІД СТРАХОВОГО СТАЖУ

Страховий стаж Норма виплат, % до середньої заробітної плати (доходу)

до 2 років 50

від 2 до 6 років 55

від 6 до 10 років 60

понад 10 років 70

Таблиця 8.3

РОЗМІР ВСТАНОВЛЕНИХ НОРМ ВИПЛАТ ЗАЛЕЖНО

ВІД ТРИВАЛОСТІ БЕЗРОБІТТЯ

Період тривалості безробіття

Норма виплат, % до середньої

заробітної плати (доходу)

Перші 90 календарних днів 100

Протягом наступних 90 календарних днів 80

Понад 180 календарних днів 70

У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення

допомоги з безробіття враховуються всі види виплат, на які нара-

ховувалися страхові внески. Допомога з безробіття не може бути

вищою за середню заробітну плату, що склалася у відповідній га-

лузі національної економіки за минулий місяць, і нижчою за

прожитковий мінімум, встановлений законом.

Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації

безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі

допомоги з безробіття з розрахунку на рік.

Порядок надання допомоги з безробіття, у тому числі одно-

разової її виплати для організації безробітним підприємницької

діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим централь-

ним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної полі-

тики за погодженням з правлінням Фонду.

Виплата допомоги та матеріальної допомоги з безробіття

припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від

виробництва;

196

4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або

підвищення кваліфікації за направленням державної служби за-

йнятості;

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійсь-

кову) службу;

6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі

безробітного або направлення його за рішенням суду на приму-

сове лікування;

7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства

України;

8) призначення виплати на підставі документів, що містять

неправдиві відомості;

9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд

за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної

служби зайнятості;

11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

12) закінчення строку виплати;

13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин

державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) смерті безробітного.

Виплата матеріальної допомоги у період професійної підго-

товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняєть-

ся у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та

порушення дисципліни.

Виплата допомоги з безробіття, матеріальної допомоги у пері-

од професійної підготовки, перепідготовки або підвищення ква-

ліфікації, матеріальної допомоги з безробіття припиняється на

період призначення безробітній жінці допомоги з вагітності та

пологів, допомоги щодо догляду безробітним за дитиною до до-

сягнення нею трирічного віку.

Виплата допомоги з безробіття та матеріальної допомоги у

період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення

кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надан-

ня застрахованій особі відповідно до законодавства України ви-

хідної допомоги та інших виплат при звільненні з підприємств,

установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову

компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги

сім’ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фо-

ндів.

Тривалість виплати допомоги з безробіття, матеріальної до-

помоги у період професійної підготовки, перепідготовки або під-

197

вищення кваліфікації та матеріальної допомоги з безробіття ско-

рочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням

без поважних причин (на 90 календарних днів);

2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбаче-

них статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Ко-

дексу законів про працю України (на 90 календарних днів);

3) відмови безробітного від двох пропозицій прийнятної робо-

ти або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення ква-

ліфікації;

4) приховування відомостей про працевлаштування на тимча-

сову роботу в період одержання допомоги з безробіття;

5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як

безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприян-

ня працевлаштуванню;

6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за не-

відвідування державної служби зайнятості більше 30 календар-

них днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлашту-

ванню;

7) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою

після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення

кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

8) припинення без поважних причин професійної підготовки,

перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням

державної служби зайнятості.

Роботодавець має право:

 брати участь в управлінні страхуванням на випадок безро-

біття через своїх представників відповідно до Закону і статуту

Фонду;

 на судовий захист своїх прав.

Роботодавець зобов’язаний:

1) зареєструватися у виконавчій дирекції Фонду за місцем

свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний

строк з дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію

суб’єкта підприємницької діяльності або з дня укладення трудо-

вого договору з найманим працівником;

2) своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески;

3) надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установле-

ному порядку про:

 прийняття на роботу працівників;

 заробітну плату працівників, використання робочого часу

тощо;

198

 сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими осо-

бами;

 ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, орга-

нізації, зміну юридичної адреси.

Застраховані особи мають право брати участь в управлінні

страхуванням на випадок безробіття через своїх представників

відповідно до законодавства.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та на-

даються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судо-

вий захист своїх прав.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку

як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про об-

ставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та на-

дання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціаль-

них послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання

нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи

відповідно до законодавства України з моменту виникнення об-

ставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та на-

дання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки

або підвищення кваліфікації за направленням державної служби

зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одер-

жаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягуєть-

ся сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або

підвищення кваліфікації.

Особливої уваги потребує проблема працевлаштування ін-

валідів.

Приклад.

В Харківській області намагаються її розв’язувати за допомо-

гою служби зайнятості. 2003 року з 350 інвалідів, що шукали ро-

боту і перебували на обліку в центрах зайнятості, працевлашту-

вати вдалося кожного другого. Сьогодні пошук роботи для

інвалідів триває. За дорученням Харківської обласної державної

адміністрації обласний центр зайнятості провів ярмарку вакансій

для осіб з фізичними вадами. Взяти в ній участь зголосилося вже

25 підприємств, а 74 надали 270 вакансій для інвалідів.

Оскільки багатьом людям з фізичними вадами потрібна надо-

мна робота, то наступним кроком, який планує зробити обласна

виконавча влада, буде стимулювання організації в регіоні відпо-

відних підприємств.

199

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та на-

даються соціальні послуги, виконують обов’язки та несуть відпо-

відальність як і застраховані особи.

8.3. Страхові внески на загальнообов’язкове

державне соціальне страхування на випадок безробіття

Україні потрібно пройти довгий шлях зі становлення та по-

стійного удосконалення системи соціального страхування на ви-

падок безробіття.

З 1 січня 2001 року вступив в силу Закон України «Про зага-

льнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття» від 02.03.2000 року. Цим законом визначено порядок

обчислення та сплати внесків на цей вид страхування.

Відповідно до цього Закону, розмір внесків для роботодавців

зменшено з 2,5 % до 2,1 % суми фактичних виплат на оплату

праці найманих працівників. Новий розмір страхових внесків по-

винен розраховуватися, починаючи з 9 лютого 2002 р.

Надано пільги зі страхування від безробіття підприємствам та

громадським організаціям інвалідів, де кількість інвалідів стано-

вить не менше 50 % загальної чисельності працюючих за умови,

що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 %

суми витрат на оплату праці. Зазначені підприємства та організа-

ції звільняються від сплати внесків у частці витрат на оплату

праці найманих працівників — інвалідів.

Підприємства та організації товариств сліпих і глухих взагалі

звільнені від сплати внесків на страхування від безробіття. Вка-

зані пільги діють з 20 березня 2002 р.

Для застрахованих осіб, які беруть участь у страхуванні від

безробіття на добровільних засадах, з 9 лютого 2002 р. розмір

страхових внесків зменшено з 3,0 % до 2,6 % суми оподатковано-

го доходу (прибутку).

Для платників єдиного податку у листі Держкомпідприємниц-

тва від 29.03.2002 р. № 22-221/1782, наведено, що суб’єкти мало-

го підприємництва, які сплачують єдиний податок не є платни-

ками страхових внесків на обов’язкове соціальне страхування на

випадок безробіття як з власних доходів підприємця та членів йо-

го сім’ї, так і з заробітної плати найманих працівників.

Частково такий підхід уже доводився роз’яснювальними лис-

тами цього відомства та Мінпраці (зокрема, від 12.04.2001 р.

№ 1-531/2481 та від 20.04.2001 р. № 03-3/1808-020-1). Однак ви-

200

сновок про звільнення найманих працівників від сплати внесків

на страхування від безробіття є новим.

Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов’я-

зкового державного соціального страхування України на ви-

падок безробіття є:

1. Роботодавці.

2. Наймані працівники.

3. У разі взяття участі в загальнообов’язковому державному

соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних

засадах:

 особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени тво-

рчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

 фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що

не використовують найману працю;

 фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з ци-

вільно-правовими угодами;

 громадяни України, котрі працюють за межами України й

не застраховані в системі соціального страхування на випадок

безробіття країни, в якій вони перебувають, якщо інше не перед-

бачено міжнародним договором України і згода на обов’язковість

якого надана Верховною Радою України.

Порядок реєстрації та обліку платників страхових внесків.

1. Роботодавці зобов’язані у 10-денний строк з дня отримання

ними свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємни-

цької діяльності зареєструватися в центрах зайнятості, на які по-

кладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду, за

місцезнаходженням як платники страхових внесків.

2. Роботодавці подають до центру зайнятості заяву за визна-

ченою формою та завірені відповідальною особою центру зайня-

тості копії таких документів:

 свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємниць-

кої діяльності;

 довідки органу статистики про включення до Єдиного Дер-

жавного реєстру підприємств та організацій України;

 довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Держа-

вного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших

обов’язкових платежів.

3. Роботодавці, які не є суб’єктами підприємницької діяльнос-

ті (фізичні особи), реєструються як платники страхових внесків

одночасно з реєстрацією у центрі зайнятості за місцем свого

проживання письмового трудового договору, укладеного з най-

маною особою.