Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

161

Але за даними ВООЗ фінансування медицини нижче 6 % ВВП

призводить до її руйнації.

Для порівняння:

співвідношення затрат на охорону здоров’я і оборону (відсот-

ки ВВП) у США становить 12-14 проти 3, Німеччині 9,0 проти

2,0; у Великобританії — 6,0 проти 2,0; в Україні — 3,1 про-

ти 6,5

Витрати громадян на медичне обслуговування фінансувати-

муться за рахунок страхових фондів. Проте держава і надалі

утримуватиме заклади і фінансуватиме заходи із значними зов-

нішніми ефектами, а також виділятиме кошти на поліпшення ін-

фраструктури охорони здоров’я.

Романишин Є. Скільки на дільниці в лікаря здорових людей // Урядовий кур’єр. —

2008. — № 36. — С. 13.

162

ТЕМА 7. СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ВІД ПРОФЕСІЙНОГО

ЗАХВОРЮВАННЯ

7.1. Сутність страхування від нещасних випадків

7.1.1. Обов’язкове державне страхування

від нещасних випадків на виробництві

Страхування від нещасних випадків може мати обов’язкову

або добровільну форму.

Обов’язкове особисте страхування залежно від джерела спла-

ти страхових платежів поділяється на державне обов’язкове й

обов’язкове.

Метою обов’язкової форми страхування від нещасних випад-

ків, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих

страхувальників, а й суспільства в цілому.

Поняття «державне обов’язкове особисте страхування»

означає, що джерелом сплати страхових платежів є Державний

бюджет України і в разі неплатоспроможності страховика з таких

видів страхування держава гарантує виконання зобов’язань перед

страхувальниками.

Страхування від нещасних випадків

— це ризикове страхування, яке передбачає

при настанні страхового випадку виплату страхової суми у повному розмірі або

певної її частини. Не передбачається виплати страхової суми або повернення

сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування.

Законодавчими актами визначається перелік об’єктів страху-

вання, обсяги страхової відповідальності, норми страхового за-

безпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов’я-

зки учасників страхування, коло страхових організацій, яким до-

ручається здійснення обов’язкового страхування.

Державне обов’язкове особисте страхування охоплює:

 військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на

збори;

 осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу

органів і підрозділів внутрішніх справ;

 медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфіку-

вання вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними

службових обов’язків;

163

 працівників митних органів;

 працівників прокуратури;

 народних депутатів;

 службових осіб державної контрольно-ревізійної служби;

 службових осіб державних податкових інспекцій;

 службових осіб державних органів у справах захисту прав

споживачів;

 посадових осіб інспекцій державного архітектурно-буді-

вельного контролю;

 спортсменів вищих категорій;

 працівників державної лісової охорони;

 суддів;

 донорів крові і (або) її компонентів.

Необхідність проведення державного обов’язкового особис-

того страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних,

призваних на збори, осіб рядового, начальницького та вільно-

найманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, праців-

ників інших відомств зумовлена необхідністю їх соціального за-

хисту, оскільки вони самі стоять на захисті інтересів держави і їх

діяльність постійно пов’язана з високим ступенем ризику.

Страхувальниками з цих видів страхування, а відповідно і

платниками страхових платежів, є міністерства і відомства, а за-

страхованими — контингент військовослужбовців, службові осо-

би і працівники інших відомств, які визначаються нормативними

актами з питань страхування.

Здійснення перелічених видів державного обов’язкового осо-

бистого страхування здебільшого покладено на Національну ак-

ціонерну страхову компанію (НАСК) «Оранта».

Розмір щорічних страхових платежів визначається Правлін-

ням НАСК «Оранта» або іншими страховими компаніями за по-

годженням зі страхувальниками і Міністерством фінансів Украї-

ни. Страхові платежі сплачуються страхувальниками щомісяця

до 25 числа в розмірі 1/12 частини річної потреби (суми) на про-

ведення виплат і перераховуються на спеціальний рахунок стра-

хової компанії.

Невикористані в поточному році на виплату страхових сум

страхові платежі підлягають зарахуванню в рахунок чергових

платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату, доплачуються

страхувальниками.

Наприклад, державне обов’язкове страхування спортсменів

вищої категорії поширюється лише на спортсменів збірних ко-

манд України і проводиться на випадок загибелі чи смерті за-

164

страхованого під час підготовки або участі в змаганнях, а також

утрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, кон-

тузії, травми або каліцтва, хвороби, інвалідності, що трапилися

під час підготовки чи участі в змаганнях. З урахуванням цього

визначається й особливий порядок формування страхових плате-

жів.

Страхові суми виплачуються у випадках загибелі або смерті

застрахованого залежно від розміру грошового утримання за

останньою посадою, що її обіймав застрахований, а в разі втрати

ним працездатності або встановлення йому інвалідності страхові

суми виплачуються в розмірі, який визначається з розрахунку се-

редньої заробітної плати пропорційно до терміну втрати праце-

здатності чи залежно від встановленої групи інвалідності.

Особливість обов’язкового державного страхування життя

та здоров’я народних депутатів України полягає в тому, що во-

ни є застрахованими на випадок загибелі (смерті) або втрати пра-

цездатності як у період терміну депутатських повноважень, так і

після припинення повноважень на випадок насильницької смерті,

каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, вчиненого щодо них у

зв’язку з їх попередньою депутатською діяльністю. Обов’язкове

державне страхування інших категорій здійснюється у разі заги-

белі або смерті застрахованого під час виконання службових

обов’язків, втрати ним працездатності в результаті поранення,

контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що

сталися під час виконання службових обов’язків. Розмір страхо-

вої суми залежить від грошового утримання за останньою поса-

дою та ступеня втрати працездатності. Інші умови є аналогічними.

7.1.2. Обов’язкове особисте страхування

від нещасних випадків

Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків

охоплює страхування:

 на транспорті;

 працівників відомчої та сільської пожежної охорони і чле-

нів добровільних і пожежних дружин (команд);

 життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

 членів екіпажу і авіаційного персоналу;

 працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із

забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіа-

ційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без

придбання квитків;

165

 ризикових професій народного господарства від нещасних

випадків.

Транспорт є джерелом підвищеної небезпеки щодо осіб, які

експлуатують транспортні засоби, та пасажирів, які ним корис-

туються.

Обов’язковому страхуванню від нещасних випадків підля-

гають:

а) пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного,

автомобільного і електротранспорту (крім внутрішнього місько-

го) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на стан-

ції, пристані;

б) працівники транспортних підприємств незалежно від форм

власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транс-

портних перевезеннях, а саме:

 водії автомобільного, електротранспорту, машиністи і по-

мічники машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-

поїздів);

 машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирсь-

ких вагонів, начальники (бригадири) поїздів;

 поїздові електромонтери;

 кондуктори;

 працівники вагонів-ресторанів, водії дрезин та інших оди-

ниць рухомого складу;

 механіки (начальники) рефрижераторних секцій (по-

їздів);

 працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення

посадки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший

транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а водії —

тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають

самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при

оплаті проїзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і грома-

дяни — суб’єкти підприємницької діяльності — власники транс-

портних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування по-

їздок.

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках

на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, ав-

томобільного та електротранспорту на міжобласних і міжмісь-

ких маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсо-

тків, а на маршрутах приміського сполучення — до п’яти

відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визна-

166

чається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного

застрахованого.

Страхову суму встановлено в розмірі 500 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

До страхових випадків належать:

 загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного

випадку на транспорті;

 одержання застрахованим травми внаслідок нещасного ви-

падку на транспорті (при встановленні йому інвалідності);

 тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок

нещасного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати

працездатності чи смерті застрахованого.

Особисте страхування на повітряному транспорті здійсню-

ється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден.

Обов’язково підлягають страхуванню члени екіпажу та авіацій-

ний персонал під час перебування на борту повітряного судна, а

також пасажири повітряного транспорту. Розмір страхової суми

на повітряному транспорті становить 1000 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

Особливість обов’язкового особистого страхування працівни-

ків відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних

пожежних і дружин (команд) полягає в тому, що воно здійсню-

ється з метою захисту їхнього життя та здоров’я під час виконан-

ня ними своїх обов’язків.

За цими видами обов’язкового особистого страхування держа-

ва не відповідає за зобов’язання страховика, а лише у формі за-

кону зобов’язує юридичних та фізичних осіб вносити кошти для

забезпечення суспільних інтересів.

Страхування від нещасних випадків здійснюється за ви-

дами:

 індивідуальне (сплата страхових платежів здійснюється за

рахунок застрахованих);

 колективне (сплата страхових платежів здійснюється за ра-

хунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових

або інших, передбачених законом відносинах).

Удосконалення індивідуального та колективного страхуван-

ня — це насамперед розширення обсягів страхової відповідаль-

ності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення

рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків,

спрощення порядку та техніки виплат.

167

7.1.3. Соціальне страхування від нещасних випадків

на виробництві та від професійного захворювання

Страхування від нещасного випадку на виробництві та від

професійного захворювання є самостійним видом загально-

обов’язкового державного соціального страхування, за допо-

могою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та

здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвит-

ку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодав-

ча, нормативна, методична, організаційна та економічна бази.

Особливістю страхового ризику в соціальному страхуванні

від нещасних випадків на виробництві є те, що він пов’язаний

виключно з трудовою діяльністю застрахованого.

На ступінь страхових ризиків цього виду соціального страху-

вання впливають різні об’єктивні та суб’єктивні чинники:

 специфіка технологічних процесів;

 ступінь зносу основних фондів на підприємствах та в галу-

зях загалом;

 стан умов та безпеки праці;

 забезпечення працівників засобами захисту від шкідливого

впливу виробничого середовища та дотримання вимог охорони

праці на підприємстві тощо.

Управління цими чинниками повинно здійснюватися як на

макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Тягар страхових внесків покладено на роботодавців, що встано-

влено національним законодавством відповідно до міжнародних

норм. Обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на

виробництві формується за рахунок страхових внесків страхуваль-

ників. Проте не виключається також можливість забезпечення дода-

ткового захисту від даного виду ризиків шляхом добровільного

страхування (за умови адекватного рівня доходів населення) за ра-

хунок застрахованих або страхувальників-роботодавців.

Існує диференціація тарифів страхових внесків для різних га-

лузей та груп галузей економіки, що відображає об’єктивну скла-

дову страхового ризику в цьому виді соціального страхування.

Ступінь вини потерпілого, що призвела до нещасного випадку

(недотримання правил техніки безпеки тощо), як один із

суб’єктивних чинників страхового ризику, враховується на стадії

призначення страхових виплат.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціа-

льне страхування від нещасного випадку на виробництві та

168

професійного захворювання, які спричинили втрату працездат-

ності» встановлено, що надбавка страхового внеску страху-

вальника — це знижка або надбавка за рівень травматизму,

професійної захворюваності та стан охорони праці на підприєм-

стві. Можливість впливу підприємства на ці показники є мікро-

економічною складовою впливу на страховий ризик загалом.

Отже, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

містить економічний механізм впливу на стан охорони праці на

підприємствах.

Введення в дію соціального страхування від нещасних випад-

ків на виробництві повинно стимулювати розкриття об’єктивної

картини з виробничим травматизмом, що склалася в країні. Осо-

бливо яскраво це можна продемонструвати на прикладі порів-

няння рівнів загального та смертельного травматизму в різних

країнах світу (табл. 7.1)

Таблиця 7.1

РІВЕНЬ ТРАВМАТИЗМУ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Країна

Кількість нещасних випадків

на один смертельний

Співвідношення абсолютної

кількості смертельних травм

відносно України

Німеччині 1000 0,71

Велика Британія 650 0,50

Франція 900 0,63

Чехія 230 0,23

Швеція 370 0,30

Італія 500 0,40

В середньому в усьому світі на один смертельний випадок

припадає 1000 нещасних випадків, а в Україні — 15,5, тобто у 65

разів менше.

У 2007 році при промисловому зростанні на 10,2 % загальний

рівень травмування знизився на 4,2 % або на 800 випадків. При

цьому смертельний травматизм зріс на 9,2 %.

169

В табл. 7.2 на основі даних Державного комітету України з

промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держ-

гірпромнагляду

) подано динаміку змін у рівні промислового

травматизму.

Таблиця 7.2

ДИНАМІКА ТРАВМАТИЗМУ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Значення показника по роках

Показник

2006 2007 І кв. 2008

Загальний рівень травму-

вання

18 992 18 192 зниження на 6,8 %

Смертельний травматизм 10 77 1176 зниження на 8,5 %

2007 року протягом однієї доби на виробництві траплялося в

середньому 49,8 нещасних випадки, 3,2 — зі смертельними нас-

лідками. За підсумками І кварталу 2008 року — в середньому

43 випадки, зокрема, 2,2 — летальних.

З 1996 року рівень травматизму зменшився у 3,5 рази.

Це може свідчити про те, що в Україні нещасні випадки із не-

великою кількістю днів втрати працездатності можуть прихову-

ватися від розслідування та обліку. Постановою Кабінету Мініст-

рів України від 25.08.2004 року № 1112 затверджений Порядок

розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних

захворювань та аварій на виробництві, який визначає процедуру

проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах,

в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду

економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших

відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб — підприємців, які

відповідно до законодавства використовують найману працю

(далі — підприємство), а також тих, що сталися з особами, які за-

безпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної

сплати ними внесків на державне соціальне страхування від не-

щасного випадку на виробництві та професійного захворювання

(далі — особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану

здоров’я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою са-

Пайдаси О. Безпека — важливіша за виробництво // Урядовий кур’єр. — 2008. —

№ 77. — С. 10.

170

мостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі вна-

слідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого

професійного захворювання і гострого професійного та інших

отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі

утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іоні-

зуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслі-

док аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені,

урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослин-

ного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на

один робочий день чи більше або до необхідності переведення

його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у

разі зникнення працівника під час виконання ним трудових

обов’язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (да-

лі — нещасні випадки).

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із

смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися

одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня

тяжкості ушкодження їх здоров’я; випадки смерті працівників на

підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання

трудових (посадових) обов’язків; нещасні випадки з тяжкими на-

слідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за

рішенням органів Держнаглядохоронпраці). Віднесення нещас-

них випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому чи-

слі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого,

здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за

ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.

Про це свідчить і коефіцієнт важкості травми (кількість втра-

чених робочих днів на одну травму), який по окремих галузях

економіки перевищує 50.

Такий стан обліку виробничого травматизму пов’язаний з вве-

денням у дію соціального страхування. Власник не несе прямої

матеріальної відповідальності, пов’язаної з відшкодуванням

шкоди.

При прийнятті Закону № 1105 «Про загальнообов’язкове дер-

жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробни-

цтві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра-

цездатності», була введена норма щодо перших п’яти днів, які

повинні оплачуватись за рахунок роботодавця. Залишились і

штрафи за нещасний випадок, які дорівнюють розміру виплаче-

них сум по листку непрацездатності, та половині сум, виплаче-

них по одноразовій допомозі. Враховуючи те, що ці штрафи пла-

тяться при наявності вини підприємства, то починається боротьба