Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

181

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатно-

сті» спрямовуються на:

1) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок

ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, особам, які пе-

ребували на його утриманні, а саме на виплату:

 допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до від-

новлення працездатності або встановлення інвалідності;

 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної

працездатності або смерті потерпілого;

 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати

працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого за-

робітку потерпілого;

 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на ви-

робництві або професійного захворювання;

 пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслі-

док нещасного випадку на виробництві або професійного захво-

рювання;

 грошової суми за моральну шкоду за наявності факту запо-

діяння цієї шкоди потерпілому;

 допомоги дитині, яка народилася інвалідом внаслідок трав-

мування на виробництві або професійного захворювання жінки

під час її вагітності;

2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості

пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяння створенню умов для своєчасного надання першої

невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного

випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації,

ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організацію лікування потерпілого у власних спеціалізова-

них лікувально-профілактичних закладах або на договірній осно-

ві в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнай-

швидшого відновлення здоров’я застрахованого;

5) забезпечення потерпілому разом із відповідними службами

охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно

доступної, раціонально організованої медичної допомоги;

6) впровадження всіх необхідних заходів для підтримання,

підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечення згідно з медичним висновком домашнього до-

гляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарс-

тва (або компенсування йому відповідних витрат), сприяння на-

данню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого

житла;

182

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії

(ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) прове-

дення навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних на-

вчальних закладах або на договірній основі в інших закладах пе-

ренавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або

заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати по-

передню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працезда-

тністю;

9) організацію робочих місць для інвалідів з компенсуванням

при цьому витрат виробництва, які не покриваються коштами від

збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби надавання інвалідам разової

грошової допомоги або за рішенням виконавчої дирекції Фонду

та її регіональних управлінь допомоги у вирішенні соціально-

побутових питань;

11) сплату внесків на медичне та пенсійне страхування за

потерпілого;

12) організацію залучення інвалідів до участі в громадському

житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахова-

ному та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно

від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий

випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків

чи ні.

За рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціа-

льного страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатно-

сті, фінансуються заходи щодо профілактики нещасних випа-

дків та професійних захворювань:

 розробка та реалізація центральними органами виконавчої

влади національної та галузевих програм поліпшення стану без-

пеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

 навчання, підвищення рівня знань працівників, які вирішу-

ють питання охорони праці;

 організація розроблення та виробництва засобів індивідуа-

льного захисту працівників;

 здійснення наукових досліджень у сфері охорони праці;

 пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці, організа-

ція створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, ви-

дання та розповсюдження нормативних актів, підручників, журна-

лів, іншої спеціальної літератури, плакатів, пам’яток з питань

соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці;

183

 надання підприємствам на безповоротній основі фінансової

допомоги для розв’язання особливо гострих проблем з охорони

праці;

 виконання інших профілактичних робіт.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України» від 28.12.2007 р. № 107/VI в п. 44 визначено, що у за-

коні України «Про загальнообов’язкове державне соціальне стра-

хування від нещасних випадків на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності»:

1. абзац десятий пункту 7 частини сьмої статті 17 і пункт 7 ча-

стини першої статті 22 виключити;

2. у пункті 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення»:

у абзаці третьому виключити слова «і моральної (немайно-

вої)»;

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

«відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних

випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам

їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припи-

няється з 1 січня 2008 року».

У зв’язку з цим абзацами четвертий-сьомий вважати відповід-

но абзацами п’ятим — восьмим.

Наприклад, для довідки:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків — один

з небагатьох, кошти до якого на Рівненщині збирають з профіци-

том: так на 1 липня 2007 р. Рівненщина сплатила до фонду понад

14 мільйонів гривень, тоді як використала лише трохи більше 8

мільйонів. Водночас на Рівненщині проживає 3300 людей, які

отримують виплати з втрати працездатності, а на Волині таких

людей понад 6 тисяч (значна частина з них — шахтарі Новово-

линського вугільного басейну)

Омелянчук І. Скільки коштує втрачена золота година? // Урядовий кур’єр від 28

вересня 2007 року. — № 178. — С. 11.

184

ТЕМА 8. СТРАХУВАННЯ

НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

8.1. Характеристика сучасного стану

ринку праці в Україні

Проблема безробіття є однією з головних серед глобальних

проблем сучасності. Для деяких держав вона є фактором, що

сприяє збільшенняю продуктивності праці.

Ринок праці — сукупність соціально-економічних відносин

щодо зайнятості та використання працівників у суспільному ви-

робництві.

Значення ринку праці полягає у:

 використанні потенційних можливостей для підвищення

ефективності економіки;

 забезпеченні працюючих доходами, що дають можливість

задовольняти їх соціально-економічні потреби та посилюють со-

ціальну захищеність;

 зменшенні розшарування й соціальної напруги в суспільстві;

 забезпеченні соціально-економічної стабільності.

Методи стимулювання попиту на робочу силу:

 прямі інвестиції у створення і реконструкцію робочих

місць;

 пільгове оподаткування та кредитування галузей і регіонів,

де бажано збільшити попит на робочу силу:

 відшкодування підприємству витрат на пошук, навчання та

найм на роботу працівників;

 сприяння забезпеченню підприємств матеріальними ресур-

сами, гарантування збуту продукції за умови розширення робо-

чих місць;

 прямі виплати підприємствам за кожного найнятого праців-

ника;

 стимулювання підприємств у забезпеченні зайнятості інва-

лідів, молоді, інших неконкурентоздатних груп населення.

Методи скорочення попиту на робочу силу:

 встановлення додаткових податків за залучення робочої сили;

 жорстка кредитна політика;

 встановлення підприємству одноразових виплат в бюджет

за найм працівників певної категорії;

 зниження інвестицій;

 скорочення або відміна гнучких форм зайнятості.

185

Захисні заходи держави:

1. Забезпечення гарантій зайнятості за умов зміни власника,

приватизації, банкрутства.

2. Організація і проведення громадських робіт.

3. Договірне регулювання трудової діяльності (внутрішньої і

зовнішньої).

4. Вдосконалення системи виплат і допомоги з безробіття та

створення страхових систем.

Види державних програм, спрямованих на зниження рівня

безробіття:

 стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості

робочих місць;

 підготовка та перепідготовка робочої сили;

 сприяння найму робочої сили;

 соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).

Наявність безробіття — досить неприємний факт для кожної

країни. Проте навіть у найрозвинутіших країнах є безробіття, і

його припустимий рівень сягає 5 %.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працезда-

тного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або

інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у

державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові

та здатні приступити до прийнятної роботи.

Безробіття поділяють на 3 основних типи: фрикційне, струк-

турне і циклічне.

Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або чеканням

роботи в найближчому майбутньому. При наявності вибору про-

фесії, роду і виду діяльності деякі працівники виявляються в по-

ложенні «між роботами». Одні добровільно змінюють місце ро-

боти, інших звільняють, і вони шукають нову роботу, треті

втрачають сезонну роботу. Цей тип безробіття є неминучим, і на-

віть бажаним, тому що багато працівників змінюють вид діяльно-

сті на більш кваліфікований і високооплачуваний, і, таким чином,

відбувається більш раціональний розподіл трудових ресурсів.

Структурне безробіття виникає у зв’язку з падінням попиту

на робочу силу в різних галузях. Наприклад, коли з розвитком

технологій або змін споживчого попиту відпадає потреба у виро-

бництві будь-якого товару. Різниця між структурним і фрикцій-

ним видами безробіття: фрикційне безробіття більш довгостро-

кове, тому що потрібен час для придбання нових знань або зміни

місця проживання, тому воно вважається більш серйозним. Фри-

кційний і структурний види безробіття є неминучими. У зв’язку з

186

цим 100 % зайнятість населення є недосяжною. Звідси виникає

термін природний рівень безробіття, який дорівнює сумі рівнів

фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень установлю-

ється, коли ринки робочої сили перебувають у рівновазі, тобто кі-

лькість тих, що шукають роботу, дорівнює числу робочих місць.

Крім цього, існує циклічне безробіття, що виникає в період

спаду в економіці, коли попит на товари і послуги знижується,

зайнятість скорочується, і, як наслідок, росте безробіття. Тому

циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов’язаним з

дефіцитом попиту. Наприклад, у розпал Великої депресії в США

розмір циклічного безробіття досягав 25 %.

Циклічне — найнебезпечніша форма безробіття. Через депре-

сію, втрату кваліфікації, самоповаги воно може призвести до

руйнації моральних підвалин суспільства, і в результаті — до су-

спільних і політичних криз. Історія показує, що масове безробіття

приводить до швидких соціальних змін.

Матеріальну підтримку доцільно надавати тим, хто з не зале-

жних від них причин буде неповно зайнятим лише короткотрива-

лий період, тобто перебуває в стані часткового безробіття. Для

них має бути розроблено механізм соціального захисту, в основу

якого слід покласти норми Конвенції МОП № 168 «Конвенція

про сприяння зайнятості та захист від безробіття».

Виходячи з цього, часткове безробіття треба визначити як:

 втрату заробітку внаслідок тимчасового скорочення норма-

льної або встановленої законом тривалості робочого часу;

 перерву в отриманні заробітку;

 скорочення його розмірів через тимчасове припинення ви-

робництва без переривання трудових відносин з причин економі-

чного, технологічного, структурного або іншого аналогічного ха-

рактеру.

Виходячи з цього визначення й міжнародної практики засто-

сування цих норм, можна стверджувати, що характер таких прос-

тоїв повинен мати тимчасові, не передбачувані ознаки і не зале-

жати від працівників і роботодавців.

Вивчення можливості запровадження матеріальної підтримки

працюючих в умовах часткового безробіття виявило доцільність

надання її в умовах стабільної економіки, коли запрацюють під-

приємства, визначиться потреба щодо необхідної чисельності

працівників, а простої та зупинки виробництва матимуть тимча-

совий, локальний характер.

Існує два способи визначення кількості безробітних. Перший

(офіційний) — це відомості державних центрів зайнятості про

187

громадян працездатного віку, які зареєстровані як такі, що шука-

ють роботу. Другий — визначення кількості безробітних за мето-

дикою Міжнародної Організації Праці (МОП). За нею визначено,

що, наприклад, у 2003 році рівень безробіття в Україні складав

9,8 % економічно активного населення у віці 15—70 років.

У той же час, за даними Державного комітету статистики, рі-

вень безробіття в Україні на 01.07.2003 року дорівнював 3,7 %.

На обліку в центрах зайнятості у липні стояло 1 млн 37 тис. гро-

мадян.

Таким чином, на думку експертів, рівень безробіття був знач-

но вищий, оскільки не всі безробітні зареєстровані та знаходяться

на обліку, тобто їх кількість збільшується за рахунок скритого

безробіття.

За офіційною статистикою, найбільший рівень безробіття на

1 червня 2003 року був зареєстрований у Рівненській (6,6 %),

Тернопільській (6,4 %), Чернівецькій (6,2 %) та Херсонській

(6,1 %) областях, найнижчий — у Києві (0,5 %), Севастополі

(0,7 %) та Одеській області (2,1 %).

В середньому за 2003 рік за методологією МОП чисельність

безробітних становила 2,0 млн осіб.

Навантаження на одне вільне робоче місце у середньому дорі-

внювало приблизно 7 особам. При цьому, наприклад, у Рівненсь-

кій області на одне робоче місце претендувало близько 25 осіб, у

Івано-Франківській — 20, у Тернопільській — 17, а у Києві та

Севастополі — по одному. В 2003 році клієнтами служби зайня-

тості були майже дві третини безробітних, тоді як у 1995 році —

тільки кожен десятий.

Слід відзначити, що 2003 рік в Україні увійшов в історію дер-

жавної служби зайнятості як стартовий рік упровадження Єдиної

інформаційно-аналітичної системи «Служба зайнятості». Особа,

котра звернулася до служби зайнятості, зараз може оперативно

дізнатися про вакансії не лише в населеному пункті, де вона жи-

ве, а й по всій Україні. Роботодавці одержують розширений про-

стір для пошуку потрібних спеціалістів.

У табл. 8.1 наведено основні фактори, що сприяють безробіт-

тю, на основі даних анкетування Донецького Фонду зайнятості.

Як видно з табл. 8.1, низький рівень заробітної плати негатив-

но впливає на структуру та стан безробіття. Заробітна плата ви-

ступає як ціна робочої сили.

В умовах високого рівня безробіття, що свідчить про наяв-

ність надлишку робочої сили порівняно з попитом, можливості

реалізації закону щодо формування ціни робочої сили залежно

188

від попиту й пропозиції реально відсутні. В економічній науці

розрізняють такі рівні заробітної плати: мінімальна, номінальна,

реальна.

Таблиця 8.1

ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ БЕЗРОБІТТЮ

Найменування факторів Питома вага, %

Зменшення робочих місць 36,1

Не працевлаштованість після закінчення навчання 18,2

Звільнення по догляду за дитиною 8,7

Низька заробітна плата 7,8

Закінчення трудового договору 4,2

Ліквідація підприємств 3,6

Зміна місця проживання 1,8

Невиплата чи затримка заробітної плати 1,2

Інші фактори 13,6

Мінімальна заробітна плата виражає встановлений держа-

вою розмір оплати праці, нижче якого не може здійснюватися

оплата праці за фактично виконану найманим працівником робо-

ту за певну місячну норму праці. Величина мінімальної заробіт-

ної плати не є стабільною.

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку отримує

працівник за виконану роботу протягом певного часу. Вона хара-

ктеризує рівень заробітної плати не залежно від зміни цін на

споживчі товари й послуги. Тому номінальна заробітна плата не

дає чіткого уявлення про оплату праці, рівень доходів населення і

справжні розміри споживання.

Реальна заробітна плата — кількість споживних вартостей

(товарів і послуг), які може придбати найманий робітник за номі-

нальну заробітну плату при даному рівні цін після вирахування

податків. Вона прямо пропорційна номінальній і обернено про-

порційна розміру податкової ставки та рівню цін на предмети

споживання і послуги.

Реальна заробітна плата є однією з найважливіших складових

доходів населення. Величина її повинна забезпечувати нормаль-

ний процес відтворення робочої сили: відновлення фізичної і ду-

ховної енергії, витраченої в процесі використання праці, попов-

189

нення та вдосконалення професійних знань, підвищення кваліфі-

кації працівників і рівня матеріального забезпечення їхніх родин.

Рівень реальної заробітної плати залежить від величини номі-

нальної заробітної плати, цін на споживчі товари та послуги. За-

лежно від способів вимірювання заробітної плати розрізняють

погодинну і відрядну, або поштучну, заробітну плату.

Фінансування системи соціального захисту від безробіття в

Україні повинно будуватися на таких принципах: обов’язковість

страхування; податковий характер страхових платежів; позабю-

джетний статус Фонду зайнятості населення; залучення як плат-

ників роботодавців і окремих категорій працівників; гнучкий

зв’язок тарифів страхових платежів з показниками, що викорис-

товуються при встановленні бази оподаткування.

З метою подолання негативних тенденцій у сфері зайнятості

населення та ринку праці в Україні, створення належних умов

для гідної праці як основи зростання добробуту населення, роз-

витку трудового потенціалу, підвищення ефективності системи

соціального захисту населення від безробіття Указом Президента

України від 11.07.2005 р. № 1073/2005 «Про вдосконалення дер-

жавного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку пра-

ці в Україні» передбачено:

1. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Рес-

публіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським

державним адміністраціям:

• вжити протягом 2006—2009 років заходів щодо створення

щороку не менш ніж 1 млн робочих місць, насамперед у сфері ін-

новаційного та високотехнологічного виробництва, у сільському

господарстві, соціальній сфері у сільській місцевості, у сфері по-

слуг та туризму, а також у монофункціональних містах шляхом

надання населенню державної підтримки для організації підпри-

ємницької діяльності, перетворення само зайнятості населення у

високоефективний малий і середній бізнес, забезпечувати щоква-

ртальний моніторинг виконання цього завдання та інформування

громадськості;

• зосередити увагу під час розроблення і реалізації заходів у

сфері зайнятості населення на першочерговому вирішенні питань

професійної реабілітації та працевлаштування осіб з обмеженими

фізичними можливостями;

• забезпечити запровадження єдиних прозорих правил щодо

надання послуг на ринку праці, в тому числі працевлаштування

громадян за кордоном, з метою унеможливлення порушення за-

конодавства у цій сфері;

190

• створити ефективну систему підтримки підприємницької

ініціативи населення тощо.

2. Кабінету Міністрів України:

• передбачити під час доопрацювання проекту Державної

програми зайнятості населення на 2006-2009 роки включення до

нього окремого розділу щодо професійної реабілітації та праце-

влаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями;

• запровадити до 01.01.2006 року чіткі механізми економічно-

го стимулювання роботодавців до:

створення нових робочих місць;

забезпечення безпечних умов праці, що мінімізують випадки

виробничого травматизму тощо;

3. Кабінету Міністрів України разом із Національною академі-

єю наук України, за участю організацій роботодавців, профспілок

та їх об’єднань до 31.12.2005 року запровадити прогнозні показ-

ники потреби економіки держави у кваліфікованих робітниках та

фахівців на період до 2010 року тощо.

8.2. Сутність та види соціального

страхування на випадок безробіття

8.2.1. Характеристика соціального страхування

на випадок безробіття

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на ви-

падок безробіття запроваджено з 1 січня 2001 року відповідно до

Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття».

агальнообов’язкове державне соціальне страх

вання на випадок

безробіття

— це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає

матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від

застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок

коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування

України на випадок безробіття.

Суб’єктами страхування на випадок безробіття є застраховані

особи (у випадках, передбачених законодавством, також члени їх

сімей та інші особи), страхувальники та страховик.