Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

691

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

— до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо під-

приємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризо-

вого стану;

— якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із за-

явою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (харак-

терно для державних підприємств);

— якщо рішення про проведення санації виносить господарський

суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів

до боржника і виконати його зобов’язання перед бюджетом. Залежно

від масштабів кризового стану підприємства й умов надання йому зов-

нішньої допомоги виділяють два види санації:

1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійс-

нюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо

його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких

формах:

— погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів

(тільки для державних підприємств);

— погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту

банку (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство);

— переадресування боргу на іншу юридичну особу (такою особою

може бути підприємство, що виявило бажання у санації підприємства-

боржника; повинна бути згода кредитора);

— випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гаран-

тію санатора (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство).

2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи.

Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реор-

ганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організа-

ційно-правових форм діяльності та інше. Санація може відбуватися у

формах:

— злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким під-

приємством;

— поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;

— розділ підприємства (використовується для підприємств з ба-

гатогалузевою господарською діяльністю; виділені в процесі розді-

лу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а май-

нові права і обов’язки переходять до кожної з них на основі поділу

балансу);

— перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється

за ініціативою групи засновників);

— передача в оренду (найпоширеніша при санації державних під-

приємств);

— приватизація державного підприємства (регламентується систе-

мою законодавчих актів).

692

Згідно із законодавством України, санація вводиться на строк не

більше як дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи

керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено

ще до шести місяців або скорочено.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого підпри-

ємства може бути представлене в різних формах: план фінансового

оздоровлення; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування. Не іс-

нує стандартно-типової форми та структури такого плану, тому подає-

мо синтезований варіант структури бізнес-плану санації, який у класи-

чній моделі фінансового оздоровлення підприємства завершує цикл

санаційного процесу. Бізнес-план спрямовано на відновлення плато-

спроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням на-

даної державної підтримки для проведення санаційних заходів.

Бізнес-план санації може складатися із вступу і чотирьох розділів.

У вступі відображається загальна характеристика об’єкту санації:

подаються дані про його правову форму організації діяльності, форму

власності, організаційну структуру, сферу діяльності та життєвий цикл

існування (коротка історична довідка).

Крім того, тут доцільно вказати мету плану санації, замовника пла-

ну і методи, які використовують під час розроблення плану.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємст-

ві, яка передувала реабілітації, включаючи аналіз чинників зовнішньо-

го середовища і характер їх впливу на підприємство, аналіз сильних і

слабких сторін підприємства, із яких можуть випливати причини кри-

зового стану, а також аналіз реального потенціалу для виходу з кризи.

На основі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доціль-

ність і можливість санації підприємства чи про необхідність його лік-

відації.

У другому розділі розкриваються стратегічні цілі санації, цільові

орієнтири і розробляється стратегія санації підприємства.

Крім цього, в цьому розділі повинна бути відображена оперативна

програма із зазначенням заходів для покриття поточних збитків, відно-

влення платоспроможності і ліквідності підприємства.

Третій розділ є основною частиною бізнес-плану санації, оскільки

він містить конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості і

конкурентоспроможності підприємства на тривалу перспективу. Скла-

довими частинами розділу є план маркетингу і оцінювання ринків збуту.

У цьому підрозділі визначаються ринкові фактори, які впливають

на збут продукції та місткість ринку; ступінь еластичності попиту і рі-

вень платоспроможності покупців; умови збуту; галузеві ризики; ситу-

ація на суміжних товарних ринках; визначаються можливості і шляхи

розширення ринків збуту.

План виробництва і капіталовкладень містить дані про необхідні

фактори виробництва, тобто, предмети праці і знаряддя праці в ньому,

693

зокрема, відображається виробничий процес (склад технологічних

операцій і перелік їх виконання) і, відповідно, для цього процесу по-

даються дані про виробниче устаткування, його склад, вікову структу-

ру, ступінь зносу, наявність, потребу і джерела її покриття. Крім того,

відображається інформація про необхідну сировину (включаючи наяв-

ність альтернатив), взаємозв’язки з постачальниками, заходи для по-

ліпшення якості сировини з метою досягнення конкурентних переваг і

суму затрат на придбання. На основі цього визначається потреба в ін-

вестиціях і формується план капіталовкладень у формі кошторису (він

складається під конкретний виробничий план діяльності підприємства).

Організаційний план — відображає організаційну структуру під-

приємства, можливості реструктуризації і перепрофілювання; кадро-

вий потенціал і систему менеджменту та можливості її поліпшення.

Фінансовий план — є вирішальним в обґрунтуванні вибору альтер-

нативного варіанту фінансового оздоровлення підприємства. Він

включає в себе прогнозування фінансових результатів, розрахунок об-

сягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування,

складання прогнозного балансу, розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також

перелік заходів щодо реалізації плану і контролю за ходом його реалі-

зації. У цьому розділі також прогнозуються можливі ризики і збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації: ліквідність і

платоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в ре-

зультаті санації; конкурентні переваги.

Якщо за основу прийняти критерій прибутковості, то ефективність

санації (Е) можна визначити за формулою

санаціїпроведеннянаінвестиційРозмір

прибуткуододатковогобсягнийПрогнозова

Е =

Результати санації в деяких випадках можна оцінити на основі до-

даткового прибутку підприємства, який є різницею між сумою прибут-

ку після санації і його розміром (або величиною збитків) до проведен-

ня санації.

Для ефективнішого оцінювання ефективності прогнозований обсяг

прибутку приводять до теперішньої вартості. Вкладення для прове-

дення санації розглядаються як інвестиція сенатора у підприємство з

метою одержання прибутку.

Такий критерій, як додаткова вартість, створена в результаті сана-

ції, показує абсолютний приріст вартості активів очікувати в результа-

ті реалізації плану санації. Її розраховують, як різницю між потенцій-

ною вартістю підприємства (після проведення санації) і його вартістю

до санації. Потенційна вартість визначається на основі приведених до

теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

694

У цьому розділі санаційного бізнес-плану також оцінюється сту-

пінь ризику вибраного шляху реабілітації, оскільки наслідки реалізації

занадто ризикованих проектів бувають здебільшого негативними, тому

ця проблема потребує ретельного обміркування.

Для невеликих підприємств ризики можуть бути пов’язані, насам-

перед, із мікросередовищем та внутрішніми негараздами. Для великих

підприємств, які розпочали реалізацію проекту санації, ризики найчас-

тіше виходять із макросередовища (зміна нормативно-правової бази,

державної політики тощо).

Отже, бізнес-план санації підприємства є важливим інструментом

для реабілітаційних заходів критичних підприємств, і мета санації буде

досягнута, якщо вдається вивести підприємство із кризи, нормалізува-

ти його виробничу діяльність і уникнути оголошення підприємства-

боржника банкрутом.

Особливе місце в процесі санації посідають заходи фінансово-

економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що вини-

кають у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

Фінансування санаційних заходів можуть здійснювати:

— власники підприємства (акціонери, пайовики) зменшенням або

збільшенням статутного фонду боржника;

— персонал підприємства у формі відстрочки або відмови від ви-

нагороди за виробничі результати, надання працівниками позик, купі-

влі акцій даного підприємства;

— кредитори шляхом пролонгації та реструктуризації наявної за-

боргованості, повної або часткової відмови від своїх вимог, надання

додаткових кредитів, специфічною формою санації є надання цільово-

го банківського кредиту під максимально високу ставку;

— Національний банк України у формі проведення цільових кре-

дитних аукціонів для комерційних банків під програми санації вироб-

ництва;

— держава, якщо вона визнає продукцію підприємства суспільно

необхідною і розраховує на збільшення надходжень до бюджету вна-

слідок збільшення випуску та збуту цієї продукції.

Для техніко-економічного обґрунтування санації підприємства ви-

користовується ряд показників, які слід розглядати в базовому та пер-

спективному (після проведення санації) періодах.

Такими показниками є: рентабельність продукції; рентабельність

виробництва; загальний обсяг фінансових ресурсів для проведення са-

нації; термін окупності інвестицій; точка беззбитковості; витрати на

виробництво і реалізацію продукції; терміни та умови погашення кре-

дитів; використання виробничих потужностей; показники фінансової

стійкості.

При порівнянні базових та перспективних показників слід особли-

ву увагу звертати на показники прибутковості, їх динаміку, чинники,

695

які забезпечують зростання прибутку. джерела зниження витрат на ви-

робництво продукції, прискорення оборотності обігових коштів.

Порушення питання про санацію повинно продовжитися процесом

надходження пропозицій щодо санації підприємства. Якщо такі пропо-

зиції не надійшли або кредитори не погоджуються з умовами санації,

то господарський суд визнає підприємство-боржника банкрутом.

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Сутність та завдання реструктуризації підприємства.

2. Форми реструктуризації підприємства.

3. Характеристика оперативної реструктуризації підприємства.

4. Види реструктуризації та їхня характеристика.

5. Показники ефективності реструктуризації підприємства.

6. Порядок та варіанти проведення реструктуризації підприємства.

7. Сутність та завдання процесу санації підприємства.

8. План санації боржника, його зміст та завдання.

9. Джерела фінансування санаційних заходів.

696

БАНКРУТСТВО ТА ЛІКВІДАЦІЯ

ПІДПРИЄМСТВА

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

28.1. Поняття про банкрутство та причини його виникнення.

28.2. Процедура визначення боржника банкрутом.

28.3. Ліквідація збанкрутілих підприємств.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Банкрутство

• Неплатоспроможність

• Банкрут

• Боржник

• Кредитор

• Зовнішні причини банкрутства

• Внутрішні причини банкрутства

• Симптоми банкрутства

• Порушення справи про банкрутс-

тво

• Приховане банкрутства

• Умисне банкрутство

• Фіктивне банкрутство

• Розпорядник майна

• Мирова угода

• Санація підприємства

• Ліквідація підприємства

•

говість задоволення вимог

кредиторів

28.1. ПОНЯТТЯ ПРО БАНКРУТСТВО

ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ

В умовах ринкової економіки одним із пріоритетів державної полі-

тики є оздоровлення господарського середовища. Від діяльності дер-

жави за цим напрямом залежить, насамперед, поліпшення бізнес-

середовища та інвестиційного іміджу країни. Наприклад, цьому сприяє

ефективне функціонування інституту банкрутства. Можна стверджу-

вати, що він є невід’ємним атрибутом механізму державного регулю-

вання економіки, а процедура банкрутства використовується для очи-

щення ринку від неефективних суб’єктів господарської діяльності.

Якщо ж економіка виводиться з кризового стану, то потрібний меха-

нізм противаги, спрямований на відновлення платоспроможності під-

приємств-боржників. Для цього необхідно визначати ймовірність бан-

крутства стратегічних, містоутворюючих та соціальноважливих під-

приємств, заздалегідь застосовувати заходи з випереджувальної фінан-

сової санації та організаційної реструктуризації.

Поняття «банкрутство» характеризує неспроможність підприємства

задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт та послуг,

697

а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет та позабюджетні

фонди.

Необхідно розрізняти поняття неплатоспроможність та банкрутство.

Неплатоспроможність — неспроможність суб’єкта підприємни-

цької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами пі-

сля настання встановленого строку їх сплати, в тому числі по заробіт-

ній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів

(обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромо-

жності.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 року,

банк-

рутство

— це визнана господарським судом нездатність боржника

відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом ви-

моги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної проце-

дури. Під банкрутством слід розуміти законні примусові заходи в рам-

ках судового процесу для як найповнішого задоволення вимог креди-

торів у випадку ускладнень з виплатами, тобто неплатоспроможності

підприємства. Сучасні закони про банкрутство враховують поряд з ін-

тересами кредиторів також і інтереси суспільства, які полягають у са-

нації підприємства та збереженні таким чином важливих для народно-

го господарства робочих місць. Для відкриття справи про банкрутство

потрібно подати причини неспроможності боржника, як наприклад,

неплатоспроможність та чиста заборгованість. Банкрутство не

обов’язково веде до ліквідації підприємства.

Суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути лише суб’єкт

підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом відо-

кремлені структурні підрозділи господарської організації (філія, пред-

ставництва та відділення).

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб’єкти, які ма-

ють підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника

щодо грошових зобов’язань, включаючи кредиторів, вимоги яких по-

вністю або частково забезпечені заставою.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників корис-

туються також визначені законом органи справляння податків та збо-

рів (обов’язкових платежів). У разі якщо до одного боржника мають

грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють

збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Причини банкрутства підприємства можна поділити на дві групи:

зовнішні та внутрішні.

Зовнішні — об’єктивні по відношенню до підприємства-банкрута:

— різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;

— підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;

— політична та соціально-економічна ситуація в державі;

— природна стихія тощо.

698

Внутрішні — суб’єктивні, які залежать від керівництва та спеціа-

лістів підприємства:

— недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;

— несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;

— нераціональна організаційна структура;

— помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштаб-

них інвестиційних проектів, об’єктів діяльності тощо.

У кризовому стані підприємство опиняється не відразу, а рух до

нього починається з погіршення певних показників, які характеризу-

ють його зовнішнє і внутрішнє середовище, тобто з’являються

симп-

томи банкрутства

. До них належать:

Спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва.

Втрата клієнтів і покупців.

Зниження прибутковості виробництва.

Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

Неритмічність виробництва.

Низький рівень використання виробничого потенціалу і знижен-

ня рівня продуктивності праці.

Скорочення робочих місць.

Збільшення витрат на виробництво.

Припинення поточних платежів та систематичне порушення те-

рмінів погашення зобов’язань.

10.

Зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій.

11.

Падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачува-

них дивідендів.

Усі ці симптоми поділяють на дві групи:

— ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства;

— ті, що характеризують повну неплатоспроможність.

У випадках, передбачених законом, підприємництво-боржник, його

засновники, власники майна, а також інші особи несуть юридичну від-

повідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зо-

крема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне

доведення до банкрутства.

Фіктивним банкрутством називається завідомо неправдива заява

суб’єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов’я-

зання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного

банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмо-

вляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і засто-

совує санкції, передбачені законом.

Умисним банкрутством є стійка неплатоспроможність суб’єкта

підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна

або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істот-

ної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам

кредиторів, що охороняються законом.

699

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне до-

ведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах не-

платоспроможності, пов’язані з розпорядженням майном боржника,

що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть

за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до за-

кону.

28.2. ПРОЦЕДУРА ВИЗНАЧЕННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

Засновники підприємства, власники майна, органи державної влади

та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компе-

тенцією, у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних

заходів щодо запобігання його банкрутству. Усі перелічені суб’єкти

можуть надати фінансову допомогу підприємству-боржнику в розмірі,

достатньому для погашення його зобов’язань перед кредиторами,

включаючи зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових

платежів) та відновлення платоспроможності цього суб’єкта (досудова

санація).

Надання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов’язок

взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали допо-

могу, в порядку, встановленому законом.

Досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок

бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Держав-

ний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних

підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з

органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При виявленні незадовільного фінансового стану підприємства

протягом тривалого періоду воно вважається неплатоспроможним і

може бути оголошено банкрутом. Відповідно до законодавства Украї-

ни застосовуються такі судові процедури банкрутства:

— розпорядження майном боржника;

— мирова угода;

— санація (відновлення платоспроможності) боржника;

— ліквідація банкрута.

Умови та механізм визначення юридичної особи, яка займається

підприємницькою діяльністю, суб’єктом банкрутства (банкрутом) та

порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавчо.

Етапи порушення справи про банкрутство:

Встановлення факту неплатоспроможності боржника.

Документальне підтвердження вимоги кредитора, який ініціював

порушення справи про банкрутство.

Визначення майнових активів боржника.

Виявлення всіх можливих кредиторів.

700

5. Обґрунтування можливості реструктуризації або санації.

Реструктуризація або санація, якщо такі можливі.

Визнання боржника банкрутом.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржни-

ком або кредитором у письмовій формі, підписується керівником бор-

жника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені за-

конодавством або установчими документами), громадянином суб’є-

ктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна міс-

тити:

— найменування господарчого суду, до якого подається заява;

— найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його

поштову адресу;

— найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредито-

ром є юридична особа;

— якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище,

ім’я та по батькові, а також місце його проживання;

— номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і

зборів (обов’язкових платежів);

— виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність бор-

жника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку

їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахун-

кового документа про списання коштів з банківського або кореспонде-

нтського рахунку боржника та дату його прийняття банківською уста-

новою боржника до виконання;

— перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити крім відомостей зазначених вище,

такі відомості:

— суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі,

який не оспорюється боржником;

— розмір заборгованості за податками і зборами (обов’язковими

платежами);

— розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної

життю та здоров’ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги

працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

— відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошо-

вих сум і дебіторської заборгованості;

— найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і

кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

— рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти

майном) боржника про звернення боржника до арбітражного суду з за-

явою, крім випадків, передбачених законом;

— бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний ке-

рівником і бухгалтером підприємства-боржника;