Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

641

Поточна платоспроможність — це здатність до швидкого пога-

шення своїх короткострокових зобов’язань. Але для цього необхідні

грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертан-

ня в гроші деяких найбільш ліквідних засобів, або мати достатній за-

пас грошей у банку чи в касі.

Цей показник характеризує відношення мобільних засобів до коро-

ткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити в якій

крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зо-

бов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і

здатність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зо-

бов’язання,тобто в значній мірі визначити платоспроможність підпри-

ємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

(

)

750ряд120ряд320ряд150рядКп −+=

Оптимальне значення для цього показника прийнято мати в межах

від 1 до 1,5 для підприємства, що аналізується. Якщо значення коефі-

цієнта покриття дуже позитивне і виявлено лише незначне зменшення

на кінець року, то це свідчить про високу ступінь стійкості підприємс-

тва. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточ-

них пасивів, тим більша впевненість, що існуючі зобов’язання будуть

погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення ак-

тивів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висно-

вок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які

формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант фо-

рмування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефектив-

ності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікан-

ні засобів у дебіторську заборгованість може бути пов’язано з

невмілим управлінням активами.

Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт

абсолютної ліквідності:

()

(

)

балансупасивурозділу21коштигрошовікасаКа.л. ++= .

Оптимальне значення для даного коефіцієнту знаходиться в межах

від 0,2 до 1.

Загальний коефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт загальної

ліквідності) дає загальне уявлення про ліквідність балансу підприємст-

ва. Розраховується за формулою

капіталпозиковийвесьактивиоборотніКз.л. = .

Основними показниками для повного аналізу фінансового стану

підприємства є показники ліквідності, платоспроможності, ділової ак-

тивності та рентабельності. Нормативні значення цих показників пред-

ставлені в табл. 25.2.

642

Таблиця 25.2

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

Показники Нормативне значення

ІАналіз ліквідності підприємства

1 Коефіцієнт покриття > 1,0

2 Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,6 – 0,8

3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2 < 0,35

збільшення

4 Чистий обіговий капітал > 0 збільшення

II Аналіз платоспроможності (фінансова рівновага) підприємства

1 Коефіцієнт платоспроможності (автономії) >0,5

2 Коефіцієнт фінансування <1 зниження

3 Коефіцієнт забезпеченості власними обіго-

вими коштами

> 0,1

4 Коефіцієнт маневреності власного капіталу > 0 збільшення

5 Поточна платоспроможність, тис. грн.> 0 збільшення

IІІ Аналіз ділової активності підприємства

1 Коефіцієнт обігу активів збільшення

2 Коефіцієнт обігу кредиторської заборгова-

ності

збільшення

3 Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованос-

ті

збільшення

4 Строк погашення дебіторської заборговано-

сті, днів

зменшення

5 Строк погашення кредиторської заборгова-

ності, днів

зменшення

6 Коефіцієнт обігу матеріальних запасів збільшення

7 Коефіцієнт обігу основних фондів (фондо-

віддача)

збільшення

8 Коефіцієнт обігу власного капіталу збільшення

ІV Аналіз рентабельності підприємства

1 Коефіцієнт рентабельності активів > 0 збільшення

2 Коефіцієнт рентабельності діяльності > 0 збільшення

3 Коефіцієнт рентабельності продукції > 0 збільшення

643

25.4. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення то-

го чи іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективно-

сті виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результатив-

ність господарської діяльності. При знаходженні ефективності

потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з

очікуваною цінністю того, що буде загублено. У практичних розраху-

нках цей показник знаходиться відношенням результатів виробництва

до витрат.

Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не

характеризує виробленого продукту з точки зору його відповідності до

суспільного попиту. По-друге, неодноразово у витратах сумуються

прямі вклади і не оцінюються окремі наслідки. Для оцінювання такого

важкого та багатогранного процесу як економічний процес одного по-

казника недостатньо. Потрібна система вимірників для його різних

сторін. Для характеристик використання живої праці застосовується

показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності

господарювання є норма прибутку та ін.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за

певної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (ро-

бочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наяв-

ні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну проду-

кцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з

одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з дру-

гого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів за-

стосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх

використання.

Ефективність виробництва — являє собою комплексне відбиття

кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили

за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринко-

вою економікою для окреслення результативності господарювання ви-

користовують інший термін — продуктивність системи виробництва і

обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів

(праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробницт-

ві різноманітних товарів та послуг.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визна-

чення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про

корисний кінцевий результат.

Можна розрізняти:

а) кінцевий результат процесу виробництва;

б) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства

(об’єднання підприємства).

644

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва,

який вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах,

другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, а й охоп-

лює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва,

виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший

проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фі-

нансовим результатом комерційної діяльності — прибуток.

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має полімор-

фність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінсь-

ких рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими озна-

ками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких

має певне практичне значення. Види ефективності виробництва (про-

дуктивності системи) поділяються за такими ознаками:

За наслідками:

— економічна;

— соціальна.

За місцем одержання:

— локальна (госпрозрахункова);

— народногосподарська.

За ступенем збільшення ефекту:

— первісна;

— мультиплікаційна.

За метою визначення:

— абсолютна;

— порівняльна.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються пере-

важно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господар-

ської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробни-

цтва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що харак-

теризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві

(в об’єднанні підприємств). До таких показників належать обсяг това-

рної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибут-

ку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна

економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект

зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення но-

вих робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та

побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя

тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитив-

ними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення ін-

фляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кі-

лькісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визнача-

ють, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як еконо-

645

мічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність си-

стеми).

Залежно від об’єкту, стосовно якого визначають результативність

його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і

народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект

означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої дія-

льності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск.

Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує до-

даткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому

підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або

іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначен-

ня народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах

виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підпри-

ємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, орга-

нізаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий)

ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і

примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому ви-

користанню таких заходів не лише на даному, а й інших підприємст-

вах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного зна-

чення набуває визначення і оцінка «мультиплікаційного ефекту», що

має свої специфічні форми прояву.

Специфічні форми мультиплікаційного ефекту:

1. Дифузійний.

2. Резонансний.

3. Ефект стартового вибуху.

4. Ефект супроводжувальних можливостей.

5. Ефект акселерації.

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли пе-

вне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, ор-

ганізаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на

інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (напри-

клад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод

безперервного розливання рідкого металу був започаткований на під-

приємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у пе-

вній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій

сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості при-

звело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу но-

вих видів одягу тощо).

Ефект стартового вибуху — це ланцюгова реакція у перспективі.

Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком на-

ступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій же самій або іншій

галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад — застосування

646

економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробницт-

ві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних

цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефек-

том. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побі-

чних результатів, використання виробничих і побутових відходів то-

що. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації,

що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного

результату, а й прискорення темпів його розповсюдження і застосу-

вання.

Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту

досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих

форм полягає в тому, що усі вони разом формують загальний інтег-

ральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впро-

вадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або

форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо).

Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними

мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має

охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величи-

на такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної

ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності

заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх га-

лузях чи сферах діяльності.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати

поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (по-

всякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій

персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно ви-

користовуються (вартість витрачених предметів праці і сума аморти-

заційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються в

повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють со-

бою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді

капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють

віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює трива-

лості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визна-

ченні їх ефективності.

Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефек-

тивність їх використання, визначається системою економічних показ-

ників. Для обролення показників господарської діяльності використо-

вуються абсолютні та відносні величини.

Абсолютні величини відображають розміри показника в натура-

льних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони

поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні величини виражають розміри показників за певни-

ми складовими одиницями (структурними підрозділами, працівника-

ми, календарними періодами тощо).

647

Сумарні величини характеризують загальну величину показника в

цілому, щодо суб’єкта господарювання, за звітний період тощо.

За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини:

а) натуральні — т, км, га;

б) умовно-натуральні — умовне паливо;

в) трудові — людино-година, людино-день;

г) комплексні — т-км; вартісні — грн, коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виража-

ється як кількісне співвідношення між окремими (одноіменними або

різно-іменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість

пунктів). Відносна величина показує, в скільки разів розмір однієї ве-

личини більший або менший за іншу, або яку частку від другої стано-

вить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одини-

цю іншої величини.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити

такі групи показників:

а) ефективності використання основних засобів;

б) ефективності використання оборотних фондів;

в) ефективності використання праці (трудових ресурсів);

г) ефективності капітальних вкладень (виробничих інвестицій);

д) узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Що стосується перших чотирьох груп показників, то їх зміст детально

розкривається у темах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.

Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оціню-

ється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним

обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів.

Прибуток та відносний показник прибутку — рентабельність є основ-

ними показниками ефективності роботи підприємства, які характери-

зують інтенсивність господарювання.

Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від то-

го, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки

досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Спів-

відносити витрати і доходи — головне завдання кожного учасника го-

сподарської діяльності.

Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефекти-

вності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень

ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порів-

няти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підпри-

ємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність.

Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того,

які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капі-

талу), рентабельність продукції і рентабельність господарської діяль-

ності.

648

Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в

кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного

капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р

акт

) характеризує ефективність викорис-

тання всього наявного майна підприємства та обчислюється за форму-

лами

%100СПР

Азакт

×= , %100СПР

Ачакт

×= ,

де П

— загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

— чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн;

— середньорічна вартість активів, тис. грн.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність

використання активів, створених за рахунок власних коштів:

%100КПР

вчвк

×= ,

де К

— власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу (Р

ак

) свідчить про верхню

межу дивідендів на акції та обчислюється так:

%100КПР

стчак

×= ,

де К

ст

— статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її

виробництво і збут. Вона визначається за формулами

()

%100ВВПР%100ВЗВАВСПзР

зз

заг

пр

заг

пр

×=×++= ,

де Р

заг

пр

— загальна рентабельність продукції, %;

Пз — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

ВС — виробнича собівартість продукції, тис. грн;

ВА — адміністративні витрати, тис. грн;

ВЗ — витрати на збут продукції, тис. грн;

ВВ

— витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

()

%100ВВПР%100ВЗВАВСПР

зч

прч

пр

×=×++= ,

де Р

пр

— чиста рентабельність продукції, %;

— чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за

формулами

()

(

)

%100ВЗВАВСВЗВАВСВР ×++++−=

ііііііі

і ;

%100ВСПР

×=

ііі

де Р

— рентабельність конкретного виду продукції, %;

— виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн;

ВС

— виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн;

649

ВА

— розподілені адміністративні витрати на певний вид продук-

ції, тис. грн;

ВЗ

— розподілені витрати на збут певного виду продукції,

тис. грн;

ві

— валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за

формулами

%100РППР

заг

рп

×= ;

%100РППР

рп

×= ,

де Р

рп

заг

— загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

рп

— чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

— загальний прибуток підприємства від реалізації продукції,

тис.грн;

РП — обсяг реалізованої продукції, тис. грн;

— чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис.

грн.

Валова рентабельність основної діяльності:

%100СПР

рпвв

×= ,

де П

— валовий прибуток, тис. грн;

рп

— собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Рентабельність операційної діяльності:

%100ОВПР

одод

×= ,

де Р

од

— прибуток від операційної діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність звичайної діяльності:

%100ОВПР

здзд

×= ,

де П

зд

— прибуток від звичайної діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність господарської діяльності:

а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності:

%100ОВПР

гдгд

×= ,

де П

гд

— прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

650

б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для влас-

ника:

%100ОВПЧР

гд

×= ,

де ЧП — чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати тис. грн.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від

зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва

та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому в процесі аналізу стану

рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше

впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності й розроби-

ти відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій,

співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціоне-

рів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже

важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

(

)

КЗАДПАПППЗА

дз

+−= ,

де П

— загальний прибуток підприємства, грн;

— сума сплачених податків, грн;

ДПА — сума дивідендів на привілейовані акції, грн;

КЗА — кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

ПЗАРЦАЦА = ,

де РЦА — ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РА

%100РЦДРА

аоак

×= ,

де Д

оа

— дивіденд на одну акцію, грн.

При формуванні системи показників ефективності виробництва,

виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажа-

но дотримуватися певних принципів. До них належать:

а) забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних пока-

зників ефективності виробництв;

б) відображення ефективності використання усіх видів застосову-

ваних у виробництві ресурсів;

в) важливість застосування показників ефективності в управлінні

різними ланками виробництва на підприємстві;