Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

651

г) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої фун-

кції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності

виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.

Як уже зазначалось, крім рентабельності, як основного показника

ефективності діяльності підприємства можна охарактеризувати за до-

помогою показників ефективності використання основних фондів

(табл. 25.3), показників ефективності використання оборотних фондів

(табл. 25.4), показників ефективності використання праці (трудових

ресурсів) (табл. 25.5), показників ефективності використання капіталь-

них вкладень (табл. 25.6).

Таблиця 25.3

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Назва Визначення

Фондовіддача Відношення ва

тості виготовленої п

од

кції

(

за г

ур

повими

цінами) за рікдо середньорічної вартості основних фондів

Фондомісткість Обернений до фондовіддачі

Рентабельність осно-

вних фондів

Відношення прибутку, одержаного за певний період, до се-

редньої вартості основних фондів за той самий період

Коефіцієнт інтен-

сивного викорис-

тання обладнання

Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період

у натуральних або вартісних показниках до виробничої по-

тужності обладнання у відповідних показниках.

Коефіцієнт змінності

обладнання

Відношення кількості відпрацьованих верстато-змін до кіль-

кості одиниці обладнання

Таблиця 25.4

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ

Назва Визначення

Коефіцієнт оборот-

ності

Відношення ва

тості виготовленої п

од

кції

(

за г

ур

товими

цінами

)

за певний пе

іод до се

едніх залишків обо

отних

фондів

Коефіцієнт заванта-

ження

Обернений до коефіцієнта оборотності

Тривалість обороту Відношення кількості днів у періоді до коефіцієнта оборот-

ності за цей період

Рентабельність обо-

ротних фондів

Відношення прибутку, одержаного за певний період, до се-

редніх залишків обротних фондів за той самий період

652

Таблиця 25.5

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ (ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ)

Назва Визначення

Продуктивність праці Відношення ва

тості або кількості виготовленої п

од

кції

до витрат живої праці, що відображається кількістю відпра-

цьованих людино-годин.

Відображає кількість продукції, що виготовляється за оди-

ницю робочого часу

Трудомісткість про-

дукції

Обе

нений до п

од

ктивності п

аці. Відоб

ажає вит

ати

праці на виготовлення одиниці продукції

Фондоозброє ність

Відношення се

едньої ва

тості основних

ондів за певний

пе

іод до се

едньооблікової чисельності п

ацівників за той

самий період

Зарплатомісткість

продукції

Відношення

онд

оплати п

аці до ва

тості виготовленої

продукції за певний період

Таблиця 25.6

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

Назва Визначення

Коефіцієнт ефектив-

ності капітальних

вкладень

Відношення що

ічного п

ост

иб

тк

від здійснення

капітальних вкладень до суми капітальних вкладень

Термін окупності ка-

пітальних вкладень

Обернений до коефіцієнта ефективності капітальних вкла-

день. Відображає кількість років, за яку сума прибутку пе-

рекриє суму капітальних вкладень

Зведені витрати

До

івнює с

мі поточних вит

ат на одиницю п

од

кції за

певним ва

іантом та доб

тк

но

мативного кое

іцієнта

ефективності та питомих (на одиницю продукції) капіталь-

них вкладень за тим самим варіантом. Найкращим буде ва-

ріант з міні-мальним значенням зведених витрат

У наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на ос-

нові даного критерію, що виражається в максимізації зростання націо-

нального доходу (чистої продукції) на одиницю праці. На рівні підпри-

ємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може

слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить

конкретний кількісний вираз в взаємопов’язаній системі показників,

653

що характеризують ефективність використання основних елементів

виробничого процесу.

Система показників економічної ефективності виробництва пови-

нна відповідати таким принципам:

а) забезпечувати взаємозв’язок критерію і системи конкретних по-

казників ефективності виробництва;

б) визначити рівень ефективності використання всіх видів, який за-

стосовується у виробництві ресурсів;

в) забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних

рівнях управління;

г) стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів під-

вищення ефективності виробництва.

Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промислово-

сті залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Для кожної галу-

зі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей хара-

ктерні специфічні фактори ефективності.

На закінчення варто зазначити, що обов’язковість у використанні

(урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відно-

шенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне іг-

норування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи

зростання ефективності.

ИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Основні завдання фінансової діяльності.

2. Особливості зовнішнього фінансування.

3. Сутність фінансового результату підприємства.

4. Сутність і види прибутків підприємства.

5. Фінансовий план підприємства.

6. Сутність планування прибутку підприємством.

7. Методи розрахунку прибутку підприємства від реалізації продукції.

8. Прибутковість підприємства та його показники.

9. Методика розрахунку точки беззбитковості підприємства.

10. Чистий прибуток підприємства та методика його розрахунку.

11. Механізм визначення ефективності підприємства.

12. Оцінювання фінансового стану підприємства.

654

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА

ПІДПРИЄМСТВА

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

26.1. Поняття про економічну безпеку підприємства та її визначення.

26.2. Методи оцінки економічної безпеки підприємства.

26.3. Напрями організації економічної безпеки на підприємстві.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Економічна безпека

• Антикризове управління

• Зовнішні загрози

• Внутрішні загрози

• Елементи економічної безпеки

• Показники економічної безпеки

• Рівень економічної безпеки

• Фінансова стійкість

• Правова захищеність

• Економічна ефективність

• Інтелектуальний потенціал

• Соціальна безпека

26.1. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОНОМІЧНУ

БЕЗПЕКУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита си-

стема, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характе-

ризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище

змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує

знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій еко-

номіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економіч-

ного середовища.

Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку

підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень опода-

ткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість

регіону, держави. Насамперед, економічна безпека підприємства зале-

жить від економічної безпеки держави, регіону, адже грунтується на

їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перс-

пективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної

безпеки господарюючих суб’єктів усіх рівнів дає можливість забезпе-

чити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.

Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з

одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з

іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищо-

го рівня і суб’єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, дер-

655

жавою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослі-

дження макроекономічних аспектів економічної безпеки.

Поняття «економічна безпека» пройшло чимало переосмислень у

зв’язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням фак-

торів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття «економі-

чна безпека» почало застосовуватися на Заході у зв’язку зі зростанням

проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що

призвело до порушення традиційних зв’язків між постачальниками ре-

сурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступально-

го економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхід-

них благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні по-

треби. Раніше усі питання, пов’язані із забезпеченням безпеки покла-

далися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворен-

ня системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.

На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні но-

рмальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку

інформації.

Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:

— стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні гос-

подарської діяльності в певній ситуації;

— стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів,

інформації, технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей,

при якому можливе найефективніше їх використання для стабільного

функціонування і динамічного науково-технічного та соціального роз-

витку, здатність запобігати або швидко нівелювати різні внутрішні та

зовнішні загрози;

— сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, техні-

чних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналі-

тичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз

та створення умов для забезпечення ефективного функціонування

суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їхніх цілей та за-

вдань;

— стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змо-

гу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дез-

організації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібнос-

тей менеджерів, а також структурної організації та зв’язків мене-

джменту.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечен-

ня найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи

операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпе-

чення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарсь-

ких процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощу-

вання наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

656

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

— забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансо-

вої стійкості та незалежності підприємства;

— забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої

конкуре-нтоспроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта

господарювання;

— досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та

ефективної організаційної структури управління підприємством;

— досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інте-

лектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних

НДДкР;

— мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господар-

ської діяльності на стан навколишнього середовища;

— якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

— забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таєм-

ниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення ро-

боти всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

— ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його

капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхід-

них структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації еко-

номічної безпеки.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає

такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

а) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, пер-

соналу, прав інформації, технології та устаткування);

б) загальностратегічне прогнозування та планування економічної

безпеки за функціональними складовими;

в) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності під-

приємства;

г) загально-тактичне планування економічної безпеки за функціо-

нальними складовими;

ґ) тактичне планування фінансово-господарської діяльності під-

приємства;

д) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю

підприємства;

е) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

є) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів)

можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

Система економічної безпеки підприємства традиційно вклю-

чає такі складові:

а) інтелектуальну і кадрову;

б) інформаційну;

657

в) техніко-технологічну;

г) фінансову;

ґ) політико-правову та екологічну:

д) силову.

Для аналітичного оцінювання кожної з них слід визначити спектри

можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалі-

зації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між теоре-

тично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично до-

сконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі, можливі варіанти

сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого не-

можливо зробити, бо доведеться враховувати надто багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких

розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлю-

вали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спира-

тися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо

наголосити, що механізм створення економічної безпеки має базувати-

ся на внутрішньосистемних характеристиках підприємства, тобто сама

соціально-економічна система має включати «вбудовані» механізми

запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

За джерелом походження загрози безпеці підприємства можна

розподілити на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх загроз у сфері підприємницької діяльності належать:

— робота спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття ін-

формації про економічні процеси у сфері підприємництва з метою

здійснення антиконкурентних заходів;

— робота служб безпеки суб’єктів підприємницької діяльності як

вітчизняних так і зарубіжних, з метою подавлення конкурентів, заво-

лодіння ринками збуту чи майном конкурентів;

— протиправна діяльність організованих злочинних формувань та

окремих осіб з метою заволодіння майном суб’єктів підприємницької

діяльності.

До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести:

— протиправні чи інші негативні дії персоналу суб’єкта підприєм-

ницької діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку під-

приємництва;

— порушення встановленого режиму захисту інформації з обме-

женим доступом для сторонніх осіб;

— порушення порядку використання технічних засобів;

— інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які

створюють передумови для реалізації протиправних цілей злочинних

елементів чи інших зацікавлених фігурантів;

— низький рівень кадрового, організаційно-правового, інформа-

ційно-аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками

як у контексті внутрішніх, так і зовнішніх загроз.

658

За напрямами роботи ризик потенційних загроз можна умовно роз-

поділити ще на дві великі групи — економічні та режимно-охоронні.

Беручи загалом, усі ризики підприємницької діяльності можна

класифікувати так:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний — ризик, пов’язаний зі змінами економічних фа-

кторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

1.2. Політичний — ризик виникнення різноманітних адміністрати-

вно-законодавчих обмежень інвестиційноїдіяльності, які пов’язані зі

зміною інвестиційної політики держави.

1.3. Соціальний — ризик страйків, здійснення під тиском робітників

незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний — ризик виникнення екологічних катастроф і різ-

них стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі не-

гативно впливають на інвестиційний проект,

1.5. Інші — ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів

тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризики реального інвестування — ризики, пов’язані з помил-

ковим вибором місцезнаходження об’єкта будівництва, порушення

графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за

проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправи-

льним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують

ефективність інвестиційного проекту.

2.2. Ризики фінансового інвестування — цю групу ризиків пов’я-

зано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвесту-

вання, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів,

непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій

у фінансові інструменти мають таку структуру:

а) ризики втраченого зиску;

б) ризики зниження доходності, а саме:

— відсоткові ризики;

— кредитні ризики;

— біржові ризики;

— селективні ризики;

— ризики втрати ліквідності;

— ризики банкрутства.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик — на цей вид ризику наражаються всі учас-

ники інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою

визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи

кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку та іншими ана-

логічними факторами, на які інвестор не може вплинути, добираючи

об’єкти інвестування.

659

3.2. Несистемний ризик — цей вид ризику притаманний конкрет-

ному об’єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він

може бути пов’язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, по-

силенням конкуренції на певному сегменті інвестиційного ринку, не-

раціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічни-

ми факторами, негативним наслідкам, яких значною мірою можна

запобігти за допомогою ефективного управління інвестиційним процесом.

Основними напрямами організації економічної безпеки підприємс-

тва за окремими функціональними складовими є:

1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною,

оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном»

будь-якої економічної системи.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають полі-

тико-правовий характер і включають:

— внутрішні негативні дії;

— зовнішні негативні дії;

— форс-мажорні обставини;

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складо-

вої економічної безпеки підлягають аналізу:

— фінансова звітність і результати роботи підприємства — плато-

спроможність, фінансова незалежність, структура й використання ка-

піталу та прибутку;

— конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку,

якою володіє суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних техноло-

гій і менеджменту;

— ринок цінних паперів-підприємства — оператори та інвестори

цінних паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової економіч-

ної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необ-

хідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі

здійснення тим чи іншим суб’єктом господарювання фінансово-

економічної діяльності.

2. Інтелектуальна й кадрова складова — належний рівень еко-

номічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього ін-

телекту та професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпе-

ки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрями діяльності

того чи того суб’єкта господарювання.

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної без-

пеки оцінюються загрози негативних дій і можливої шкоди від таких

дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку під-

приємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи

інших структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність прино-

сити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низь-

660

ким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці

окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх ви-

трачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на

охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати органі-

зацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних

працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престиж-

ність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

3. Техніко-технологічна складова — процес охорони техніко-

технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає

здійснення кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробниц-

тва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації

проектувальника.

Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і по-

шук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за профілем

продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-

замінників; оцінювання перспектив розвитку ринків продукції підпри-

ємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних

процесів для випуску конкурентноспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної

стратегії розвитку підприємства.

На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного

розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-

господарської діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати

практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної

складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахун-

ків ефективності таких заходів.

Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової еко-

номічної безпеки підприємства «за окремим функціональним критері-

єм (коефіцієнтом) здійснюється на підставі аналізу розрахунку остан-

нього (ОФК) за формулою

завдркз

відв

ЗВ

ОФК

де З

відв

— сумарний відвернений збиток від реалізації комплексу захо-

дів для охорони техніко-технологічної безпеки підприємства;

ркз

— загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначено-

го комплексу заходів;

завд

— сумарний завданий підприємству збиток за техніко-техно-

логічною складовою його економічної безпеки.