Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

631

Ціна

підприємства

Кількість

товарів

Виробнича

собівартість

Кількість

товарів

Чистий дохі

Собіва

тість

еалізованої п

ду

ії

Валовий п

иб

ток

(

збиток

(

–

)

Адмініст

ативні вит

ати

Вит

ати на зб

Фінансові результати ві

основної діяльності:

прибуток (+), збиток (–)

Податок на

прибуток ві

д основної діяльності

Чистий: п

иб

ток

(

збиток

(

–

)

ві

основної

іяльності

Доходи від іншої звичайної діяльності

Вит

ати від іншої звичайної діяльності

Податок на прибуток від іншої звичайної діяльності

Фінансовий результат ві

звичайної діяльності:

прибуток (+), збиток (–)

Рис. 25.2. Формування чистого прибутку від звичайної діяльності

Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат

підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що

здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які при-

дбаються (виготовляються) підприємством для їх подальшого викори-

стання у власній господарській діяльності.

Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом застосу-

вання норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів

на початок розрахункового кварталу.

Методику визначення фінансових результатів можна представити у

вигляді табл. 25.1.

632

Таблиця 25.1

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Стаття Код рядка Показники за звітний період

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 Сума (+)

Податок на додану вартість 015 (–)

Акцизний збір 020 (–)

Витрати, які вилучаються з виручки 025 (–)

Інші вирахування з доходу 030 (–)

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг)

035 (= 010–015–020–025–030)

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 Сума

Валовий: (= 035–040)

— прибуток 050 = (+)

— збиток 055 = (–)

Інші операційні доходи 060 (+)

Адміністративні витрати 070 (–)

Витрати на збут 080 (–)

Інші операційні витрати 090 (–)

632

633

Фінансові результати від операційної діяльності 050 (055) + 060 –

– 070 – 080 – 090

— прибуток

— збиток

Дохід від участі в капіталі

Інші фінансові доходи

Інші доходи

100

105

110

120

130

= (+)

= (–)

(+)

Фінансові витрати 140 (–)

Втрати від участі в капіталі 150 (–)

Інші витрати 160 (–)

Фінансові результати від звичайної діяльносі до оподаткування:

— прибуток

— збиток

170

175

= (+)

= (–)

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 (–)

Фінансові результати від звичайної діяльності:

— прибуток

— збиток

190

195

= (+)

= (–)

Надзвичайні

— доходи

— витрати

200

205

(+)

(–)

Податки з надзвичайного прибутку 210 (–)

Чистий:

— прибуток

— збиток

220

225

(+)

(–)

633

634

25.3. ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансовий стан підприємства — це здатність підприємства фі-

нансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фі-

нансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування

підприємства, потребою в їхньому розміщенні і ефективністю викори-

стання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними осо-

бами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здат-

ність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою

діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансо-

вий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виро-

бничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фі-

нансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фі-

нансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання

плану за виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її

собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, — по-

гіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан здійснює позитивний вплив на виконання

виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними

ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господар-

ської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходжен-

ня і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дис-

ципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого

капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фі-

нансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінан-

сові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання мак-

симального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутст-

ва підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою

повинна бути структура капіталу за складом і джерелами утворення,

яку частку повинні займати власні кошти, а яку — залучені. Необхідно

знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквід-

ність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг

рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фі-

нансового важелю та інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і запобігати недолі-

кам у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансо-

вого стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:

а) на основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показни-

ками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку ви-

635

конання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використан-

ню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

б) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної

рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і

наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового

стану при різних варіантах використання ресурсів;

в) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне

використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану

підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і від-

повідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою

вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінювання

умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для

своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання

плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього ана-

ліз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його ре-

зультати використовуються для планування, контролю і прогнозування

фінансового стану підприємства. Його мета — встановити планомірне

надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти

таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємс-

тва, отримання максимального прибутку і виключити ймовірність бан-

крутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками ма-

теріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що

публікується. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти

кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Усе, що має вартість, належить підприємству і відображається в

активі балансу, називається його активами. Актив балансу містить дані

про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто

про вкладання його в конкретне майно і матеріальні цінності, про ви-

трати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про зали-

шки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу

відповідає окрема стаття балансу.

Структура активів балансу:

І Необоротні активи:

1. Нематеріальні активи.

2. Незавершене будівництво.

3. Основні засоби.

4. Довгострокові фінансові інвестиції.

ІІ Оборотні активи:

1. Запаси.

2. Незавершене виробництво.

3. Готова продукція.

636

4. Дебіторська заборгованість.

5. Поточні фінансові інвестиції.

6. Грошові кошти.

Структура пасиву балансу:

І. Власний капітал:

1. Статутний капітал.

2. Пайовий капітал.

3. Резервний капітал.

4. Нерозподілений прибуток.

ІІ. Забезпечення таких витрат і платежів:

1. Забезпечення виплат персоналу.

2. Інші забезпечення.

3. Цільове фінансування.

III. Довгострокові зобов’язання:

1. Довгострокові кредити банків.

2. Відстрочені податкові зобов’язання.

3. Інші довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання:

1. Короткострокові кредити банків.

2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

3. Видані векселі.

4. Кредиторська заборгованість.

5. Інші поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Джерела інформації для проведення аналізу:

а) баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (фо-

рма № 1);

б) звіт про фінансові результати та їх використання за звітний пері-

од та попередній рік (форма № 2);

в) звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3);

г) звіт з праці;

ґ) звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

д) розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

е) розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

є) звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

ж) зведена таблиця основних показників;

з) звіт про рух коштів в іноземній валюті;

и) бізнес-план;

і) матеріали маркетингових досліджень;

й) висновки аудиторських перевірок;

к) інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення

даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою

мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проект-

637

них завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарсь-

кої діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання фор-

мування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розмі-

щення в різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки плато-

спроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості оберту

коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

У процесі аналізу фінансового стану підприємства розглядаються

такі питання:

а) платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

б) забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з

потребою в них;

в) збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі періоду, що

аналізується;

г) виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-

господарської діяльності підприємства;

ґ) стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утво-

рення;

д) розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у

вигляді активів;

е) забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

є) розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

ж) забезпеченість обігових коштів;

з) утворення і використання різних фондів;

и) збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання

довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільо-

вому призначенню, забезпеченість і повернення позик і займав в обу-

мовлені строки. При аналізі стану розрахунків з’ясовуються причини і

строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що

приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки го-

ловна причина збільшення кредиторської заборгованості — зниження

оберту обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-

матеріальних цінностей за окремими типами і видами. Обчислюється

сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення оберту або

додатково залучених в обіг коштів через повільний обіг. Перелік пи-

тань, що розглядається, може змінюватись в залежності від багатьох

факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.

Основні суб’єкти-користувачі аналітичної інформації:

1. Власники і акціонери.

2. Фінансові консультанти менеджери.

3. Податкові служби.

4. Статистичні органи.

5. Комерційні партнери.

6. Кредитно-банківські установи.

638

Для характеристики фінансового стану підприємства, використан-

ня ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу

(ф. 1), звіту (ф. 3).

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться

шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (ва-

люти балансу) рядок 330 на початок і на кінець звітного періоду. При

цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про ско-

рочення підприємством господарської діяльності, що призводить до

його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про

недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

— «Товари відвантажені, не сплачені в строк»;

— «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не спла-

чені в строк»;

— «Збитки минулих років»;

— «Збитки звітного року»;

— «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»;

— «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк»;

— «Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не

сплачені в строк».

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та ін-

ших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Виявляється, однією з важливих характеристик фінансового стану

підприємства є його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності

або коефіцієнт «автономії» (К.авт.) як відношення загальної суми

власних коштів до підсумку балансу:

К.авт. = ряд495 / ряд330.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не пови-

нна перевищувати суми власних джерел фінансування, тобто критичне

значення К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кра-

щий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх

джерел).

Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують

коефіцієнт фінансової стабільності (К.фс.), який характеризує спів-

відношення власних та позикових коштів:

750ряд530ряд495рядК.фс. += .

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що під-

приємство має достатній рівень фінансової стійкості, воно відносно

незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення

639

цього (К.фс.) повинно бути більшим ніж 1, що свідчить про збільшен-

ня виручки, збільшення прибутку.

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має

показник фінансового левериджу (Ф.л.), який характеризує залежність

підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відно-

шення довгострокових зобов’язань до джерел власних коштів:

495ряд530рядФ.л. = .

Негативним вважається збільшення даного показника протягом пе-

ріоду, що аналізується. В нашому випадку показник залишається не-

змінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення

фінансового ризику.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства влас-

ними коштами (К.зк.) цей коефіцієнт розраховується як відношення

різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за

вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками», «Резерви наступних

витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктуризова-

ний борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаобо-

ротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборот-

них коштів:

()

320.ряд150070/рядряд

465ряд460ряд455ряд450ряд495рядК.зк.

+−

−

Значення К.зк. повинно бути більшим ніж 0,1.

В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для

більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану

форму балансу.

Методика розрахунку показників агрегованого балансу:

1. Основні засоби і інші позаоборотні активи (сума рядків 010, 030,

035, 050, 055, 060 форми 1).

2. Активи, що швидко реалізуються (сума рядків 260, 270, 280, 290

форми 1).

3. Дебіторська заборгованість (сума рядків 160, 170, 190, 200, 210,

220, 230, 240 форми 1).

4. Активи, що повільно реалізуються (сума рядків 080, 090, 100,

110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1).

5. Актив балансу (рядок 330 форми 1).

6. Збитки (сума рядків 485і 490 форми 1).

7. Заборгованість постачальникам (сума рядків 425, 465, 475, 630,

640, 650 форми 1).

8. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам (сума

рядків 670, 680, 690 форми 1).

640

9. Заборгованість по витратам до оплати (сума рядків 450і 700 фо-

рми 1).

10. Інша заборгованість (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 фор-

ми 1).

11. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).

12. Власні засоби, зобов’язання перед кредиторами і власниками

(сума залучених підприємством коштів).

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства

вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Пла-

тоспроможність підприємства характеризується можливостями його

здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наяв-

них грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються.

До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як

грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція,

розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що

легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборго-

ваність по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити бан-

ку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і коро-

ткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться гото-

ва продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Лі-

квідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності

відвантаження продукції, оформлення банківських документів,

швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на про-

дукцію, її конкурентоспроможність, платоспроможності покупців,

форм розрахунків тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих

запасів і незавершеного виробництва на готову продукцію, а потім — в

грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання під-

приємства:

а) заборгованість, строк оплати якої вже настав;

б) заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

в) довгострокова заборгованість.

Рівень платоспроможності оцінюється за даними балансу на основі

характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням

часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кош-

ти і цінні папери. Менш мобільним є засіб у розрахунках готової про-

дукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності по-

требують виробничі запаси і витрати для перетворення їх на грошові

засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в

основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких

проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової

та ліквідної платоспроможності.