Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

621

дженим наказом Міністерства фінансів України від 20,10.99 р. № 246.

Згідно з п. 25 П(С)БО 9, якщо на дату балансу ціна запасів знизилася

або вони зіпсовані, застаріли або іншим способом втратили первісне

очікувану економічну вигоду — запаси відображаються за чистою вар-

тістю реалізації. При цьому чиста вартість реалізації визначається по

кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу пе-

редбачуваних витрат на завершення виробництва і збут. Різниця між

первинною вартістю запасів та їх чистою вартістю реалізації і буде су-

мою зниження ціни. Якщо первісна вартість товарних запасів переви-

щує їхню чисту вартість реалізації, то сума перевищення списується на

витрати звітного періоду. На практиці це досягається уцінкою запасів.

Усі підприємства переоцінюють товарно-матеріальні цінності.

Переоцінка товарно-матеріальних цінностей — це зміна ціни або

щодо її зменшення (уцінка), або щодо збільшення (дооцінка).

Згідно з П(С)БО 9, дооцінка дозволяється лише в межах здійсненої

раніше уцінки. Суми від переоцінки списують на підставі актів пере-

оцінки, складених спеціальною комісією.

У всіх випадках проводять інвентаризацію товарів. Якщо переоцін-

ці підлягає менш як третина товарів, що знаходяться на підприємстві,

проводять інвентаризацію лише цих цінностей; якщо більш як трети-

на — повну інвентаризацію.

Не підлягають уцінці товари, продукція та надлишкові товарно-

матеріальні цінності із запасів товарно-матеріальних цінностей, які:

— оформлені в заставу;

— перебувають у резерві:

— перебувають на відповідальному зберіганні.

Порівняльну характеристику уцінки і знижки наведено в табл. 24.2.

Таблиця 24.2

ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ ЦІНИ

Причина

зниження ціни

Сутність Нормативна база Результат

Знижка Зниження ціни про-

даж

ез

льтаті

зниження торгове-

льної націнки

Немає станда

тів

щодо класифікації

та обліку знижок

Зниження ва

тості

това

ру

за

ах

нок

суми націнки

Уцінка Зниження ціни про-

даж

ез

льтаті

переоцінки балансо-

вої вартості товару

Положення

№ 149/300 від

15.12.99 р.

Зниження вартості то-

вару за рахунок ско-

очення валового

прибутку від реалізації

Переоцінку товарів і продукції, що залежалися і втратили первісну

якість, проводять на виробничих і торгових підприємствах усіх форм

власності з дозволу керівника (власника) підприємства.

622

Для виявлення товарів та продукції, що підлягають уцінці, та її

проведення керівник (власник) підприємства затверджує комісію,

до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підпри-

ємства (голова комісії), головний бухгалтер, економіст з цін, тех-

нолог.

Переоцінку здійснюють не за всіма найменуваннями товарів, а ли-

ше за тими, на які знизилася ціна реалізації. Якщо облікова вартість

товарів не відповідає їхній реалізаційній вартості на ринку, товари ма-

ють бути переоцінені. Під час наступних переоцінок необхідно порів-

няти вартість раніше уціненого товару з його новою вартістю, що

склалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару

зросла і перевищила його первісну вартість до переоцінки, вартість та-

кого товару визначають на рівні первісної вартості, тобто здійснюють

сторнування раніше, ніж зроблено уцінку. Таким чином, товар дооці-

нюють лише в тому разі, якщо його раніше уцінювали, і тільки в ме-

жах первісної вартості.

На підставі аналізу даних про наявність товарів і продукції, що за-

лежалися, скоригованих на суми їх реалізації після проведення інвен-

таризації, комісія, яка має здійснювати переоцінку, складає переліки

цих товарів і продукції, де зазначає: повне найменування, кількість,

роздрібну ціну товару (собівартість продукції), найменування підпри-

ємства-виробішка і пропозиції щодо розміру переоцінки. Комісія та-

кож виявляє товари і продукцію, що підлягають переоцінці через част-

кову втрату ними первісної якості. До початку проведення

безпосередньої переоцінки товарів і продукції комісія попередньо роз-

глядає складені раніше переліки товарів і продукції, що підлягають

уцінці.

У бухгалтерському обліку уцінка товарів буде відображена таким

записом:

Д-т 946 «Втрати від знецінення запасів».

К-т 281 «Товари на складі».

Підприємство може вирішити провести розпродаж за допомогою

введення системи знижок. З точки зору бухгалтерського обліку це бу-

дуть знижки, які надаються в момент реалізації товарів.

У підприємствах роздрібної торгівлі під час реалізації товарів зі

знижками їх розмір окремо фіксується в касових чеках і щоденному

звіті. У зазначених документах також окремо виділяють вартість про-

даних товарів у роздрібних цінах без обліку наданих знижок та факти-

чний виторг від реалізації товарів з урахуванням знижок.

Якщо при передачі товарів у роздрібну торгову мережу в бухгал-

терському обліку була відображена торгова націнка, то під час реалі-

зації цих товарів повинна бути списана така сама торгова націнка, що

забезпечить обчислення правильної суми собівартості реалізованих

товарів і залишку торгової націнки.

623

Списання наданої знижки в обліку відображують записом:

Д-т 285 «Торгова націнка».

К-т 282 «Товари в торгівлі».

У відомостях переоцінки може бути відображено весь товар (за да-

ними інвентаризаційного опису) із зазначенням первісної ціни та чис-

тої вартості реалізації. Таку відомість використовують для аналізу змін

вартості товарних запасів. Крім того, можуть бути складені відомості

лише на товари, що підлягають переоцінці.

Переоцінки є трудомістким процесом. Її здійснюють лише за необ-

хідності, якщо підприємство має інформацію про значні зміни вартості

товарів, і лише за тими товарами, вартість яких змінилася.

З вище сказаного можна зробити висновки, що в бухгалтерському

обліку зниження фактичної ціни продажу товару здійснюється за до-

помогою уцінки або впровадження системи знижок, що має бути еко-

номічно обґрунтовано.

ИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Поняття та характеристика витрат підприємства.

2. Види витрат підприємства.

3. Поняття і види собівартості продукції.

4. Складання кошторису витрат.

5. Калькулювання собівартості одиниці продукції.

6. Поняття та методи планування собівартості продукції.

7. Аналіз собівартості та управління витратами підприємства.

8. Показники собівартості продукції.

9. Шляхи зниження собівартості продукції.

10. Види цін підприємства.

624

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ

РЕЗУЛЬТАТИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

25.1. Характеристика фінансової діяльності підприємства.

25.2. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства.

25.3. Оцінювання фінансового стану підприємства.

25.4. Фінансово-економічна ефективність діяльності підприємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Фінансова діяльність

• Внутрішнє фінансування

• Зовнішнє фінансування

• Кредит оренда

• Лізинг

• Фінансовий план (бюджет)

• Баланс підприємства

• Актив

• Пасив

• Дохід

• Чистий дохід

• Валовий прибуток

• Прибуток від звичайної діяльності

• Операційний прибуток

• Надзвичайний прибуток

• Чистий прибуток

• Реінвестований прибуток

• Функції прибутку

• Джерела формування прибутку

• Рентабельність

• Ліквідність

• Платоспроможність

• Ефективність виробництва

• Показники ефективності вироб-

ництва

• Соціальна ефективність

25.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Україна вступила в період формування ринкових відносин. Ринко-

ва економіка за своєю сутністю є засобом, який стимулюює зростання

продуктивності праці, всемірне підвищення ефективності виробницт-

ва. Проте і в цих умовах важливим є визначення основних напрямів

підвищення ефективності виробництва, чинників його зростання, ме-

тодів визначення ефективності. Для правильного визначення найваж-

ливіших напрямів підвищення економічної ефективності суспільного

виробництва необхідно сформулювати критерій і показники ефектив-

ності. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільно-

го виробництва є рівень продуктивності суспільної праці.

Продуктивність суспільної праці (П

сп

) вимірюється відношен-

ням приведеного національного доходу (НД) до середньої чисель-

625

ності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва

(Ч

), а саме:

мсп

ЧНДП = .

Як відомо, національний дохід є знов створеною в галузях матеріа-

льного виробництва вартістю. Іншими словами, він є тією частиною

валового суспільного продукту, яка залишається за вирахуванням спо-

житих у процесі виробництва сировини, палива, енергії та інших засо-

бів виробництва. Обчислюється національний дохід як сума чистої

продукції всіх галузей матеріального виробництва. У свою чергу, чис-

та продукція окремої галузі визначається як різниця між валовою про-

дукцією і матеріальними виробничими витратами. В певних галузях

матеріального виробництва продуктивність обчислюється за валовою

продукцією. При зіставленні темпів зростання продуктивності суспі-

льної праці необхідно витримати зіставність показників. У цьому ви-

падку національний дохід слід обчислювати в зіставних цінах.

Найважливішими показниками економічної ефективності суспіль-

ного виробництва є трудомісткість, матеріаломісткість, капіталоєм-

ність і фондомісткість.

Головною структурною одиницею народного господарства і голо-

вним джерелом національного доходу є підприємства країни.

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні

грошових відносин, пов’язаних з безперервним кругообігом коштів у

формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а

також із приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції,

працівниками підприємства, державними органами та ін.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства:

а) вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

б) вибір структури капіталу підприємства, напрямків його викорис-

тання; збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підпри-

ємства в часі;

в) забезпечення своєчасності розрахунків; підтримання необхідної

ліквідності.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє залежно від

джерел коштів.

Важливими формами фінансування підприємств є кредит (грошо-

вий і майновий), випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Спеціаль-

ними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг (опера-

тивний і фінансовий).

Фінансова діяльність підприємства може бути організована та-

кими методами:

— комерційний розрахунок;

— неприбуткова діяльність;

— кошторисне фінансування.

626

Відмінність між окремими методами полягає в схемі організації

фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фі-

нансовими результатами і джерелами їх формування (див. тему «Фі-

нансово-кредитні і нематеріальні ресурси підприємства»).

Основним методом фінансової діяльності вступає комерційний

розрахунок, який грунтується на таких принципах:

— повна господарська та юридична відокремленість (випливає з

вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси,

встановлення оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності

за використання залучених ресурсів);

— самоокупність (означає повне покриття витрат за рахунок отри-

мання доходів);

— прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити ви-

трати, а й сформувати прибуток);

— самофінансування (передбачає покриття витрат на розвиток ви-

робництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які

також погашаються за рахунок прибутку);

— фінансова відповідальність (підприємство несе повну відпові-

дальність за фінансові результати своєї діяльності).

Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним ме-

тодом фінансової діяльності, він націлює підприємство на пошук до-

статніх і дешевих фінансових ресурсів, раціональне їх розміщення, мі-

німізацію витрат і максимізацію доходів та прибутку. Комерційний

розрахунок притаманний ринковій економіці. Саме він, а не ринкові

відносини самі по собі, сприяє високоефективному господарюванню.

Неприбуткова діяльність. Специфічною ознакою формування фі-

нансових ресурсів є те, що досить часто вони здійснюється за рахунок

спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей

метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу при-

бутковості. Головна мета функціонування неприбуткового підприємс-

тва — операційний прибуток забезпечення певних потреб суспільства,

а не отримання прибутку. На таких засадах можуть здійснювати свою

діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального

господарства.

Кошторисне фінансування полягає в забезпеченні витрат за раху-

нок зовнішнього фінансування за двома напрямами: з бюджету і з

централізованих фондів корпоративних об’єднань.

При функціонуванні підприємства відбувається безперервний кру-

гообіг коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержан-

ня доходів, їх розподілу й використання. При цьому визначаються

джерела коштів, напрями та форми фінансування, оптимізується стру-

ктура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріаль-

но-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами

(сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові від-

627

носини становлять зміст фінансової діяльності підприємства, в основу

якої покладено належне забезпечення фінансування суб’єкта підпри-

ємницької діяльності. фінансування — це залучення необхідних кош-

тів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному ка-

піталі.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрі-

шнє та зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок

коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амо-

ртизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду

майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з дія-

льністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосе-

редньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників,

державні субсидії тощо.

Розрізняють також фінансування за рахунок власних і залучених

коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто:

— банківські кредити;

— позики інших підприємств;

— кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань;

— кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать під-

приємству;

— іноземні інвестиції.

Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожне під-

приємство повинне забезпечувати оптимальне співвідношення власно-

го й залученого капіталу.

Однією з форм фінансування є кредит, тобто платне надання під-

приємству грошових коштів або інших цінностей у борг на певний час.

Залучення кредитів розширює фінансові можливості підприємства,

але й одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністю повернен-

ня боргу в майбутньому і сплатити відсотки за користування позиче-

ними коштами.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансо-

вий план. Основна мета складання фінансового плану (бюджету) під-

приємства — узгодження доходів із витратами у плановому періоді.

Цей план є підсумковим і одним із найважливіших розділів бізнес-

плану підприємства. Він включає:

1. Прогнозні дані щодо обсягів реалізації продукції (обчислюються

на основі прогнозів продажу і використовуються для розрахунку по-

треби в обладнанні, чисельності працівників і т. ін.).

2. Баланс грошових, надходжень і витрат (документ, на основі яко-

го визначається сума коштів, необхідна для реалізації підприємниць-

кого проекту в часовому розрізі; є засобом перевірки синхронності

надходжень і витрат коштів).

3. Таблицю доходів і витрат (характеризує формування прибутку

підприємства в часі).

628

4. Баланс активів і пасивів підприємства (дає змогу оцінити, які су-

ми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансува-

тиме створення цих активів).

5. Визначення точки беззбитковості (вона показує ту величину об-

сягу випуску продукції, за якої досягається самоокупність виробницт-

ва, при дальшому нарощуванні обсягів випуску підприємство одержу-

ватиме прибутки).

Фінансовий план складається на кожний поточний рік з покварта-

льним виділенням двох розділів: надходжень і витрат (платежів).

Головним елементом фінансового плану є баланс, тобто деталізо-

вана репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний

момент часу.

Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу

відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання

балансу. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.

В Україні з 1 січня 2000 р. введено в дію нову форму балансу під-

приємства. Вона відповідає міжнародним стандартам здійснення бух-

галтерського обліку суб’єктами господарювання.

Крім формування балансу, підприємства України формують звіт

про фінансові результати підприємства, де відбивається формування

прибутку підприємства як головного фінансового результату.

25.2. Ф

ІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ

РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є

його прибуток.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшко-

дування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприєм-

ства.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів

прибутку:

— валовий;

— від операційної діяльності;

— від звичайної діяльності до оподаткування;

— від звичайної діяльності;

— чистий.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», прибуток — це

сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а зби-

ток — це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання

якого були здійснені ці витрати.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим

доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю

реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рис. 25.1).

629

Валовий

прибуток

(збиток)

истий дохід (виручка) від

реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг)

Собівартість

реалізованої продукції

(товарів, робіт, послуг)

Рис. 25.1. Розрахунок валового прибутку (збитку)

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг) визначається шляхом вирахування із доходу (виручки) від реалі-

зації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів,

знижок тощо.

Формування чистого доходу (виручки) підприємства можна пред-

ставити у вигляді:

Чистий дохід = Валовий дохід – ПДВ –

– Акцизний збір – Інші відрахування

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як

алгебрична сума валового прибутку (збитку), іншого операційного до-

ходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних

витрат:

ІОВВЗАВІОДВПФР

од

−−−+= ,

де ФР

од

— фінансовий результат від операційної діяльності;

ВП — валовий прибуток;

ІОД — інші операційні доходи;

АВ — адміністративні витрати;

ВЗ — витрати на збут;

ІОВ — інші операційні витрати.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

визначається як алгебрична сума прибутку (збитку) від операційної ді-

яльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та ін-

ших витрат (збитків):

ІВВукФВІдІфдДкФРздПРзд

−

де ПР

зд

— прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатку-

вання;

ФР

зд

— фінансовий результат від звичайної діяльності до оподат-

кування;

— дохід від участі в капіталі;

фд

— інші фінансові доходи;

— інші доходи;

ФВ — фінансові витрати;

ук

— витрати від участі в капіталі;

ІВ — інші витрати.

630

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між

прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою подат-

ків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від

звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток:

пр

одздзд

ППРЧПР −= ,

де ЧПР

зд

— прибуток від звичайної діяльності визначається (або

збиток);

ПР

зд

— прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (або

збиток);

од

пр

— податки, що вираховуються з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебрична сума при-

бутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку

(надзвичайного збитку) та відрахування податків із надзвичайного

прибутку:

принд

однздзд

П-ПРЧПРЧП += ,

де ЧП — чистий прибуток (або збиток);

ПР

нзд

— надзвичайний прибуток;

од

прнд

— податки із надзвичайного прибутку.

На рис. 25.2 наведено механізм розрахунку чистого прибутку від

звичайної діяльності.

Значну частку в складі чистого прибутку підприємства займає чис-

тий прибуток від основної (статутної) діяльності.

ПСБО 17 «Податок на прибуток» введено нові терміни: обліковий

прибуток (збиток) та податковий прибуток (збиток).

Обліковий прибуток (збиток) — сума прибутку (збитку) до опо-

даткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті

про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) — сума прибутку (збитку), визна-

чена за податковим законодавством об’єктом оподаткування за звітний

період.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підпри-

ємств», прибуток, який є об’єктом оподаткування (Пр), визначається

шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу (ВД) на суму

валових витрат (ВВ) та суму амортизаційних відрахувань (СА):

(

)

САВВВДПр −−= .

Під валовим доходом розуміють загальну суму доходу підпри-

ємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протя-

гом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах.