Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

541

влює робітників у підвищенні якості продукції, економії матеріальних

ресурсів і у високих виробничих показниках.

Основні умови правильного вживання прямої відрядної систе-

ми оплати праці. Для забезпечення ефективності відрядної оплати

праці важливе значення мають:

— наявність технічно обґрунтованих норм виробітку (часу), що за-

безпечують більш точний облік кількості праці, що вкладається пра-

цівниками в суспільне виробництво, і правильне їх вживання;

— тарифікація робіт у строгій відповідності з діючими тарифно-

кваліфікаційними довідниками, що забезпечує більш точний облік

якості праці, яка вкладається працівниками в суспільне виробництво;

— точний облік виробітку, що виключає необґрунтоване завищен-

ня (приписки) фактично виконаного об’єму робіт;

— суворий контроль за якістю виконуваних робіт, що виключає

прийом до оплати всякого роду бракованої і неповноцінної продукції;

— правильна організація праці і робочих місць, що виключає прос-

тої і непродуктивні витрати праці робітниками і забезпечує повне їхнє

завантаження роботою протягом робочої зміни.

Відрядно-преміальна система оплати праці

Найбільше поширення має відрядно-преміальна система заробіт-

ної плати, що дозволяє в більшому ступені реалізувати стимулюючу

функцію, оскільки, крім тарифної заробітної плати, передбачає премію

за виконання встановлених показників преміювання. Такими показни-

ками можуть бути: зростання продуктивності праці, економія матеріа-

льних ресурсів, поліпшення якості продукції та ін.

За цієї системи оплати праці заробіток робітника складається із за-

робітку за основними (прямими) відрядними розцінками, нарахованого

за фактичний виробіток, і премії, що нараховується за виконання і пе-

ревиконання встановлених показників преміювання. Залежно від особ-

ливостей виробництва і характеру виконуваних завдань для різних

груп робітників встановлюються свої показники і розміри преміювання.

Робітники преміюються з фонду оплати праці.

Основним документом, який регламентує організацію преміювання

на підприємстві, є положення про преміювання, яке розробляє власник

або уповноважений орган, погоджується з профспілковим комітетом і

входить до колективного договору як додаток.

На підприємствах розрізняють індивідуальне та колективне премі-

ювання робітників. Індивідуальне преміювання застосовується у випа-

дку, коли з огляду на специфіку виробництва мають враховуватися ін-

дивідуальні результати праці незалежно від результатів праці інших

робітників. Показники й умови преміювання встановлюються за окре-

мими професіями або видами робіт. Премія нараховується на основну

заробітну плату кожного робітника залежно від індивідуальних ре-

зультатів роботи.

542

Колективне преміювання застосовується як за колективної, так і за

індивідуальної організації праці з тим, щоб стимулювати робітників

для досягнення найкращих загальних, кінцевих результатів роботи

бригади, дільниці, цеху. Колективну премію нараховують на основну

заробітну плату бригади (дільниці, цеху) залежно від виконання колек-

тивних показників діяльності. Колективну премію розподіляють між

працівниками залежно від особистого внеску, відпрацьованого часу і

коефіцієнта трудової участі.

Будь-яка преміальна система включає в себе такі параметри: показ-

ники преміювання, умови преміювання, розміри і шкалу преміювання,

коло працівників, що преміюються, періодичність преміювання.

При організації преміювання особливо важливим є питання вибору

та обґрунтування показників преміювання, які поділяються на основні

й додаткові.

Основні показники мають відображати важливі напрями виробни-

чої діяльності підприємства і його підрозділів та впливати на ефектив-

ність і якість роботи, кінцеві результати виробництва. У разі їх пере-

виконання розмір премії збільшується, а невиконання — не виплачу-

ється взагалі.

З метою стимулювання певних досягнень колективів або окремих

працівників установлюються додаткові показники, невиконання яких

супроводжується зниженням розміру премії.

Визначення заробітку при відрядно-преміальній системі опла-

ти праці. Загальний заробіток робітника при преміюванні робітників-

відрядників за виконання і перевиконання показників преміювання

можна визначити так:

ПЗЗ

пвсвпс

+= ,

або

100

)ПП(ПЗ

ЗЗ

спвв

ввпс

×+×

де З

впс

— загальний заробіток робітника за відрядно-преміальної сис-

теми, грн;

П — розмір премії за досягнення певних результатів, грн;

— відрядний заробіток робітника за основними (прямими) від-

рядними розцінками, грн;

— відсоток премії за виконання показників преміювання, %;

— відсоток премії за кожний відсоток перевиконання показни-

ків преміювання, %;

— відсоток перевиконання показників преміювання.

У тому випадку, коли премія встановлена за виконання показників

преміювання в певному відсотку, а також в усіх інших випадках, коли

543

за виконання і перевиконання показників преміювання за Положенням

встановлений певний відсоток премії незалежно від ступеня їх переви-

конання, загальний заробіток робітника можна визначити за формулою

100

ПЗ

ЗЗ

прос

ввпс

+= ,

де З

ос

— основний заробіток робітника (за тарифом, якщо премія нара-

ховується на тарифну ставку, і за прямими відрядними розцінками,

якщо премія нараховується на відрядний заробіток), грн;

пр

— відсоток премії за преміальним Положенням.

У разі преміюванні робітників тільки за перевиконання встановле-

них показників преміювання загальний заробіток робітника можна ви-

значити з виразу

100

ППЗ

ЗЗ

спв

ввпс

+= .

Загальний заробіток робітника при преміюванні робітників-

відрядників за економію матеріальних цінностей можна визначити у

такий спосіб

100

ПЕ

ЗЗ

ввпc

+= ,

де Е — сума досягнутої економії, грн;

— розмір премії у відсотках від досягнутої економії.

Відрядно-прогресивна система оплати праці

Сутність системи полягає в тому, що оплата праці робітників у ме-

жах встановлених норм чи в межах базових коефіцієнтів виробітку

здійснюється за звичайними, незмінними розцінками, а понад зазначе-

ні величини — за збільшеними, прогресивно-наростаючими розцінка-

ми. Можуть застосовуватися різні шкали збільшення розцінок.

% перевиконання норм 1—10 10—20 20—40 >40

% збільшення розцінок 25 50 75 100

За відрядно-прогресивної системи оплати праці заробітна плата ро-

бітникам нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої про-

дукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними незмін-

ними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції,

виконаної (виробленої) понад вихідну планову норму (базу) виробіт-

ку, — за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відряд-

ними розцінками.

544

Нарахування заробітної плати робітникам при відрядно-прогресив-

ній оплаті праці здійснюється за місячними результатами роботи за

обсяг продукції (роботи), виробленої понад місячну вихідну планову

норму (базу).

Упровадження цієї системи оплати праці потребує дотримання пе-

вних організаційних умов. У зв’язку з тим, що застосування відрядно-

прогресивної оплати праці значно ускладнює облік роботи і продукції,

збільшує обсяг розрахункових робіт, не завжди заохочує робітників до

підвищення якості виготовлюваної продукції і виконуваної роботи, не-

рідко спричиняє перевитрати фонду заробітної плати, використовувати

цю форму слід обмежено, лише в окремих галузях і на окремих діль-

ницях, які стримують процес зростання продуктивності праці і вироб-

ництва в цілому. Упровадження відрядно-прогресивної оплати праці

має бути економічно й організаційно обґрунтоване і не зумовлювати

невиправдані перевитрати фонду заробітної плати. Термін застосуван-

ня відрядно-прогресивної оплати праці має бути не більше ніж 3—

6 місяців і визначатися в кожному конкретному випадку, виходячи з

виробничої необхідності, керівником за погодженням з профспілковою

організацією підприємства.

У разі організації відрядно-прогресивної системи оплати праці не-

обхідно забезпечити ретельний облік виробленої продукції і робочого

часу, відпрацьованого кожним робітником-відрядником, і забезпечити

правильне визначення розміру перевиконання ним норм виробітку і

прогресивних доплат. На дільницях, де є можливість вести облік робо-

ти в натуральних одиницях виміру, вихідна планова норма (база) обся-

гу продукції (роботи), понад яку для оплати праці робітників-

відрядників застосовуються відрядні прогресивні розцінки, також має

установлюватися в натуральному виразі.

Однією з найважливіших умов упровадження відрядно-прогресив-

ної системи оплати праці на підприємствах є визначення рівня зрос-

тання прямих відрядних розцінок з оплати праці за перевиконання

планових обсягів виробництва продукції чи виконання роботи. Певний

розмір зростання прямих відрядних розцінок при цьому регламенту-

ється в кожному конкретному випадку Положенням про застосування

відрядно-прогресивної оплати праці, яке розробляється на підприємст-

ві за погодженням з трудовим колективом і затверджується керівником

підприємства.

Вихідна, початкова, планова норма (база) виконання планових за-

вдань для нарахування прогресивних доплат визначається, як правило,

на рівні діючих норм виробітку, тобто за умов виконання їх на 100 %.

Темпи збільшення прямих відрядних розцінок з метою забезпечен-

ня прогресивної форми оплати праці за продукцію (роботу), вироблену

понад установлений плановий норматив (базу), можуть бути стабільно

плавно зростаючими чи перервно зростаючими і визначатися за одно-

545

рівневою шкалою чи шкалою, що має кілька рівнів планових нормати-

вних (базових) показників, за якими здійснюється зростання прямої

відрядної розцінки для нарахування прогресивних доплат. Практика

застосування відрядно-прогресивної оплати праці свідчить, що най-

більш прийнятними і зручними для використання є розрахункові шка-

ли, що мають не більше як два-три рівні зростання прямої відрядної

розцінки і забезпечують відповідну особисту матеріальну заінтересо-

ваність виробничого персоналу в зростанні кінцевих результатів робо-

ти підприємства.

При цьому необхідно мати на увазі, що нарахування прогресивних

доплат може здійснюватися окремо як за весь обсяг виробленої проду-

кції (виконаної роботи), так і за частину продукції (роботи), виробле-

ної (виконаної) понад установлену Положенням про оплату праці ви-

хідну планову норму (базу), визначену для застосування відрядних

прогресивних розцінок.

При відрядно-прогресивній системі оплати праці для розрахунку

заробітку робітників застосовують таку залежність:

,РРЗ

п.плпрогпловпр

VV ×+×=

де Р

— одинична відрядна розцінка, розрахована звичайним способом;

пл

— обсяг виконаної роботи в межах установленої норми;

прог

— прогресивно наростаюча розцінка;

п.пл

— обсяг роботи, виконаний понад план.

Для встановлення Р

прог

розробляється спеціальна шкала, де указу-

ється відсоток зміни, збільшення розцінки порівняно з базовою залеж-

но від рівня виконання норм (плану).

Якщо використовується одноступенева шкала прогресивки при

будь-який вихідній базі або двоступенева шкала прогресивки при ви-

хідній базі, яка дорівнює 100 % виконання норм виробітку, то загаль-

ний заробіток робітника можна визначити за формулами:

а) при оплаті всіх робіт за прогресивкою:

пнв

ввпр

)Б(ПЗ

ЗЗ ⋅

−

+= ;

б) при оплаті частини робіт за прогресивкою:

пнпр

ввпр

)Б(ПЗ

ЗЗ ×

−

+= ,

де З

впр

— загальний заробіток робітника при використанні відрядно-

прогресивної системи оплати праці, грн;

— відрядний заробіток робітника за прямими відрядними розці-

нками, грн;

546

— відсоток виконання норм виробітку;

— вихідна база для нарахування прогресивки, яка виражена у

відсотках виконання норм виробітку;

— коефіцієнт підвищення прямої відрядної розцінки, взятий за

шкалою прогресивки з діючого Положення;

пр

— відрядний заробіток робітника, нарахований за прямими від-

рядними розцінками за роботу, що оплачується за прогресивкою, грн.

У тому випадку, коли застосовується двоступенева шкала прогре-

сивки і вихідна база для нарахування прогресивки перевищує 100 %

виконання норм виробітку, визначити загальний заробіток робітника

можна так:

а) при оплаті всіх робіт по прогресивці:

вб

пбв

ввпр

ПЗ

ЗЗ ×

+= ;

б) при оплаті частини робіт за прогресивкою:

вб

пбпр

ввпр

ПЗ

ЗЗ ×

+= ,

де П

пб

— відсоток перевиконання вихідної бази;

вб

— відсоток виконання вихідної бази.

Акордна відрядна система оплати праці у варіанті акордно-

преміальної застосовується, якщо необхідно підсилити матеріальну за-

цікавленість працівників у скороченні термінів виконання конкретного

обсягу робіт, здачі об’єкта в експлуатацію. З цією метою встановлю-

ється фонд оплати праці на весь обсяг робіт. Щомісяця до закінчення

роботи робітникам виплачується аванс, а остаточний розрахунок від-

бувається після остаточної здачі об’єкта (виконання встановленого об-

сягу робіт). В даний час використання цієї системи проблематичне,

оскільки в умовах інфляції важко встановити фонд оплати праці на об-

сяг робіт, виконання якого потребує тривалого часу. Премія зазвичай

виплачується за якісне виконання роботи і здачу об’єкта не пізніше від

терміну, зазначеного в договорі.

Акордну систему вводить адміністрація підприємства за згодою

профспілок. Розмір акордної оплати праці визначається на основі дію-

чих норм часу (виробітку) і розцінок. Премія начисляється на суму за-

робітку за акордним нарядом. Проміжні виплати здійснюються за фак-

тично виконані в даному розрахунковому періоді роботи без

начислення премії.

При організації акордної оплати праці особлива увага приділяється:

обґрунтуванню розміру оплати акордного завдання і документальній

його фіксації; організації чіткого контролю за якістю виконання робіт,

за правильним врахуванням відпрацьованого часу.

547

Акордна система найчастіше використовується в будівництві, сіль-

ському господарстві, при аварійних роботах.

При використанні акордної системи оплати праці величина заробі-

тку (З

ак

) знаходяться як:

аак

РЗ ×=V ,

де V — обсяг виконаної роботи;

— акордна розцінка.

Якщо вводиться акордно-преміальна система оплати праці (З

акп

) за-

гальний заробіток розраховують так:

ПЗЗ

акакп

+= ,

де П — премія на суму заробітку за акордним нарядом.

Непряма відрядна система заробітної плати застосовується для

оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням осно-

вних робітників — відрядників. При цьому заробіток допоміжних ро-

бітників залежить від результатів роботи основних робітників, яких

вони обслуговують. За цією системою можуть оплачуватися слюсарі-

ремонтники, електрики, наладчики устаткування, кранівники та ін.

Різні групи основних робітників, які обслуговуються допоміжними

робітниками, виконують різні роботи і мають різні виробничі завдання.

У подібних випадках непрямі відрядні розцінки треба визначати

диференційовано по кожному об’єкту обслуговування відокремлено за

загальною формулою

плоб

дн

неп

V×

= ,

де Т

дн

— денна тарифна ставка допоміжного робітника, грн;

об

— кількість об’єктів (робітників, бригад), що обслуговуються

допоміжним робітником;

пл

— заплановане виробниче завдання (або норма виробітку) для

даного об’єкта обслуговування, кг, шт., куб. м, нормо-години.

Можна використовувати і такі формули:

ЧН

ТР

вир.м

.змвир

зм

.гвир

гНЕП

×=

де Т

— годинна тарифна ставка, що відповідає розряду обслуговую-

чого робітника;

вир.г

, Н

вир.зм

, Н

вир.м

— відповідно годинна, змінна і місячна норми

виробітку кожного з робітників, що обслуговуються;

Ч — чисельність робітників, яких обслуговує один допоміжний ро-

бітник;

зм

,Ф

м.

— відповідно змінний і місячний фонди робочого часу.

548

Загальний заробіток допоміжного робітника (З

НЕП

) розраховується

з виразів

фНЕПНЕП

РЗ V×=

∑

де V

— фактично виконане завдання по окремим об’єктам обслугову-

вання, кг, нормо-години і т. п.

або

внфгНЕП

КТЗ ××= t ,

де Т

— годинна тарифна ставка, грн/год;

— фактично відпрацьована кількість годин цим робітником;

вн

— середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робіт-

никами, що обслуговуються.

Якщо заробіток розраховується без використання непрямих відря-

дних розцінок за відсотком виконання виробничого завдання (норм

виробітку) у середньому по всіх об’єктах, що обслуговуються допомі-

жним робітником, загальний заробіток можна визначити так:

100

ПT

срфг

НЕП

де Т

— годинна тарифна ставка робітника, грн/год.;

— фактична кількість годин, відпрацьована робітником за розра-

хунковий період, год/міс.;

ср

— середній по всіх об’єктах обслуговування відсоток виконан-

ня виробничих завдань (норм виробітку).

Бригадна відрядна система оплати праці

Заробітна плата за цією системою нараховується усій бригаді від-

повідно до її фактичного виробітку і установлених розцінок, а розпо-

діляється вона між окремими членами бригади залежно від відпрацьо-

ваного кожним робітником часу і його тарифного розряду.

Розцінки розраховуються за кількома методами.

У випадках обслуговування бригадами постійного складу складних

агрегатів відрядна розцінка (Р

бр

) визначається поділом суми тарифних

ставок усіх членів бригади на бригадну норму виробітку:

бр

∑

= ,

де ∑ Т — сума тарифних ставок членів бригади;

бр

— бригадна норма виробітку.

549

Загальний відрядний заробіток бригади (З

бр

) можна визначити за

формулою

брбрбр

РЗ V×= ,

де V

бр

— фактичний виробіток усієї бригади.

При проведенні складних робіт: складання виробів, монтажі, ремо-

нті, обслуговуванні агрегатів, технологічних ліній і т. д. розцінки роз-

раховуються, виходячи з нормативної трудомісткості, тарифних ста-

вок і розрядів, що встановлюються для окремих елементів монтажних

робіт:

,ТТР

рбр

∑

×=

де Т

— трудомісткість, нормо-години;

∑

ТТ — загальна сума розцінок, що встановлюються на кожну

операцію загального обсягу робіт.

Крім означеного, колективна (бригадна) система оплати праці ви-

користовується в тому порядку, коли характер обладнання чи специфі-

ка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховують заробіток

усієї бригади (З

бр

) як при прямій відрядній системі, використовуючи

бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляють між членами

бригади одним із таких методів.

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі

члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку цим методом проводиться в такій

послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г – К

бр

), від-

працьованих бригадою, за формулою

t ККГ

фбр

×=−

∑

де

— фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником,

год/міс.;

— тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

m — кількість членів бригади, чол.;

б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один го-

дино-коефіцієнт (З

1г – к

) за виразом

бр

КГ1

КГ

−

;

550

в) обчислюють заробіток і-го робітника (члена бригади) (З

) за фо-

рмулою

кг1ф

ЗКЗ

−

××=

ііі

t .

2. Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується у випа-

дку, коли члени бригади працюють в різних умовах. Послідовність

розподілу бригадного заробітку така:

а) визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового вико-

нання норм виробітку (З

бр

100 %

) за формулою

іі

гфбр100%

ТЗ ×= ,

де Т

гі

— годинна тарифна ставка і-го робітника, грн/год;

б) знаходять коефіцієнт виконання норм (Квн)

%З

бр100

бр

вн

в) обчислюють заробітну плату і-го робітника за допомогою виразу

внгф

КТЗ ××=

ііі

t .

Погодинні системи оплати праці

На базі оплати праці розроблені такі системи погодинної заробітної

плати:

— проста погодинна;

— погодинно-преміальна;

— погодинно-преміальна з нормованим завданням.

Проста погодинна система оплати праці

За цієї системи оплати праці заробітну плату робітникові нарахо-

вують за тарифною ставкою (окладом), відповідною привласнено-

му йому тарифному розряду, за фактично відпрацьований ним робо-

чий час.

За способом нарахування заробітної плати проста погодинна сис-

тема оплати праці поділяється на погодинну, поденну і помісячну.

При погодинній оплаті праці заробітну плату можна визначити за

формулою

фгп

ТЗ t×= ,

де З

— місячна погодинна заробітна плата робітника, грн;

— годинна тарифна ставка, що відповідає тарифному розряду

робітника, грн;

— робочий час, фактично відпрацьований протягом місяця, годин.