Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

531

кових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією

та попитом.

Для забезпечення реалізації заробітною платою своїх функцій не-

обхідне дотримання таких принципів:

— підвищення реальної заробітної плати на основі зростання ефек-

тивності суспільного виробництва та праці;

— диференціація заробітної плати залежно від трудового внеску

працівника в результати діяльності підприємства, від соціально-

економічної значущості роботи, від місцеположення підприємства, йо-

го галузевої належності тощо;

— недопущення дискримінації в оплаті праці за статтю, віком, на-

ціональністю тощо;

— державне регулювання оплати праці на основі встановлення мі-

німальної заробітної плати, підтримання певного рівня життя населення;

— врахування впливу ринку праці на рівень оплати праці;

— простота і зрозумілість форм і систем оплати праці для праців-

ників підприємства. Останні повинні чітко розуміти, від чого саме за-

лежить розмір їхньої заробітної плати.

На підставі названих принципів створюється організація заробітної

плати на підприємстві. Під організацією зарплати розуміють її побудо-

ву, приведення її елементів у певну систему, що забезпечує взаємо-

зв’язок кількості і якості праці з розмірами заробітної плати.

Механізм організації праці складається з таких елементів:

— ринкового регулювання;

— державного регулювання;

— колективно-договірного регулювання;

— механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосе-

редньо на підприємстві з використанням таких елементів, як тарифна

система або безтарифна модель, нормування праці і т. ін.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємства

здійснюється на основі системи угод, які укладаються на державному

рівні (генеральна угода), на галузевому рівні (галузева угода), регіона-

льному (регіональна угода) і виробничому (колективний договір) рів-

нях згідно з Законом України «Про колективні договори і угоди».

Генеральна тарифна угода укладається між Кабінетом міністрів

України Українською спілкою промисловців і підприємців і профспіл-

ковими організаціями України. Нею на державному рівні регулюються

основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і

трудових відносин, зокрема це стосується:

— гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості;

— мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів усіх

груп і верств населення, які забезпечували б пристойний рівень життя;

— розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів соціа-

льного страхування;

532

— трудових відносин, режимів праці і відпочинку;

— умови охорони праці і навколишнього середовища;

— задоволення духовних потреб населення;

— умов збільшення фондів оплати праці і встановлення міжгалузе-

вих співвідношень в оплаті праці.

Галузевою угодою регулюються такі принципи і норми соціально-

економічної політики:

— нормування і оплата праці; встановлення для підприємств галузі

мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на

основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі;

— встановлення мінімальних для підприємств галузі мінімальних

розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки умов праці окре-

мих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);

— встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій і

пільг у галузі праці і зайнятості;

— трудові відносини;

— умови охорони праці;

— житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування, органі-

зація оздоровлення і відпочинку працівників підприємств;

— умови підвищення фондів оплати праці на підприємствах;

— встановлення міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці.

Галузеві угоди не повинні погіршувати становища працівників по-

рівняно з генеральною угодою.

Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захис-

ту найманих працівників підприємств, включаючи більш високі порів-

няно з генеральною угодою гарантії, компенсації і пільги.

Безпосередньо робота з організації заробітної плати на підприємст-

ві полягає у виборі моделі формування заробітної плати, виборі форм і

систем заробітної плати, розробці умов і правил преміювання.

22.3. Т

АРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ РОБІТНИКІВ

Тарифна система оплати праці. Вона є сукупністю нормативів,

за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання заробі-

тної плати робітників залежно від кваліфікаційного рівня і умов їх

праці.

Складовими елементами тарифної системи оплати праці робітників є

тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфі-

каційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні

сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об’єднані в єдиний тарифно-

кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) — нормативні до-

кументи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому

виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності.

533

Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифікації

робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службо-

вців є нормативним документом, у якому даються загальногалузеві

кваліфікаційні характеристики кожної посади. За його допомогою мо-

жна визначити коло виконуваних обов’язків кожним керівником, спе-

ціалістом і службовцем, правильно установити поділ праці між керів-

никами та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх

посадових обов’язків і вимог, які до них ставляться.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікацій-

ного поділу та руху робочої сили і застосовується для визначення спів-

відношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної

складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм та-

рифних коефіцієнтів (табл. 22.1).

Таблиця 22.1

ТАРИФНА СІТКА

Тарифні розряди

12345678

Тарифні коефіцієнти 1,00 1,08 1,18 1,33 1,54 1,79 2,07 2,39

Тарифні ставки і оклади. Тарифні ставки є найважливішим еле-

ментом тарифної системи являють собою виражений у грошовій формі

абсолютний розмір оплати праці різних груп робітників в одиницю ро-

бочого часу.

Залежно від обраних одиниць робочого часу встановлюються го-

динні, денні або місячні тарифні ставки.

Тарифні ставки є основною нормативною величиною, що визначає

розмір оплати праці всіх категорій робочих, оскільки рівень тарифних

ставок впливає як на розмір заробітку робітників — погодинників,

який нараховується, виходячи з тарифних ставок за фактично відпра-

цьований час, так і на розмір заробітку робітників-відрядників, який

нараховується за відрядними розцінками, що встановлюються, виходя-

чи з тарифних ставок і діючих норм виробітку (часу).

Тарифні ставки використовуються як практичний засіб диференці-

ації і регулювання рівня оплати праці робітників залежно від тяжкості

і умов праці, а також залежно від важливості і значення галузі вироб-

ництва, підприємства, виробничої ділянки. Ця диференціація здійсню-

ється шляхом установлення різного рівня тарифних ставок робітникам,

зайнятим у різних галузях промисловості і ділянках виробництва.

У табл. 22.2 як приклад наведено вартість однієї години праці робі-

тників різної кваліфікації.

534

Таблиця 22.2

УСЕРЕДНЕНА ВАРТІСТЬ ЛЮДИНО-ГОДИНИ ЗА РОЗРЯДАМИ РОБІТ

Розряд робіт,

що викону-

ються

Вартість

люд./год,

грн

Розряд робіт,

що викону-

ються

Вартість

люд./год,

грн

Розряд робіт,

що викону-

ються

Вартість

люд./год,

грн

1 6,89 3,4 8,58 5,8 12,02

1,1 6,92 3,5 8,69 5,9 12,21

1,2 7,00 3,6 8,80 6 12,35

1,3 7,08 3,7 8,91 6,1 12,55

1,4 7,10 3,8 9,02 6,2 12,74

1,5 7,17 3,9 9,10 6,3 12,94

1,6 7,23 4 9,21 6,4 13,13

177 7,30 4,1 9,36 6,5 13,33

1,8 7,32 4,2 9,51 6,6 13,52

1,9 7,41 4,3 9,63 6,7 13,71

2 7,49 4,4 9,77 6,8 13,91

2,1 7,52 4,5 9,92 6,9 14,10

2,2 7,60 4,6 10,07 7 14,30

2,3 7,68 4,7 10,19 7,1 14,52

2,4 7,75 4,8 10,34 7,2 14,74

2,5 7,83 4,9 10,49 7,3 14,96

2,6 7,90 5 10,63 7,4 15,18

2,7 7,98 5,1 10,78 7,5 15,40

2,8 8,01 5,2 10,97 7,6 15,61

2,9 8,09 5,3 11,15 7,7 15,83

3 8,16 5,4 11,31 7,8 16,05

3,1 8,27 5,5 11,49 7,9 16,27

3,2 8,39 5,6 11,69 8 16,49

3,3 8,50 5,7 11,83

Наведені вартісні показники, обчислені, виходячи із середньоміся-

чної заробітної плати 1500 грн, що відповідає середньому розряду

складності робіт — 3,8.

535

Тарифний розряд характеризує рівень складності робіт і ступінь

кваліфікації робітників.

Тарифний коефіцієнт, що відповідає певному розряду, показує, у

скільки разів рівень оплати робіт (робітника), віднесених до певного

розряду, перевищує рівень оплати робіт (робітника), віднесених до I

розряду, тарифний коефіцієнт якого дорівнює 1.

Співвідношення між тарифними коефіцієнтами, які відповідають

крайнім розрядам тарифної сітки, звичайно називається діапазоном та-

рифної сітки.

Знаючи діючу тарифну сітку і тарифну ставку I розряду, можна ви-

значити тарифну ставку будь-якого розряду за формулою

пІп

КТТ ×= ,

де Т

— тарифна ставка певного розряду;

— тарифна ставка I розряду;

— тарифний коефіцієнт певного розряду.

Для визначення середньої кваліфікації групи робітників або серед-

нього кваліфікаційного рівня робіт на підприємствах нерідко дово-

диться обчислювати середні тарифні коефіцієнти і розряди. Разом з

показниками середнього кваліфікаційного рівня робіт і робітників при

плануванні оплати й продуктивності праці на підприємствах іноді ко-

ристуються і середніми тарифними ставками групи робітників (робіт).

Середній тарифний коефіцієнт, розряд і ставку визначають, вихо-

дячи з діючої на підприємстві тарифної системи оплати праці.

Визначення середнього тарифного коефіцієнта. У тому випадку,

коли застосовується єдина тарифна сітка і відомі тарифні розряди ро-

біт і робітників, а отже, і їх тарифні коефіцієнти, середній тарифний

коефіцієнт групи робітників визначається як середня арифметична ве-

личина з тарифних коефіцієнтів, зважена за числом робітників у кож-

ному розряді, а середній коефіцієнт робіт — як середня арифметична

величина з тарифних коефіцієнтів, зважена за трудомісткістю робіт (у

нормо-годинах) кожного розряду:

∑

ЧК

або

ТР

ТРК

∑

де К

— середній тарифний коефіцієнт групи робітників (робіт);

∑

К — загальна чисельність робітників, приведена до робіт-

ників І розряду;

536

∑

— загальна чисельність робітників;

∑

×ТРК — загальна трудомісткість робіт, виражена в нормо-

годинах, приведеної до І розряду;

∑

ТР — загальна трудомісткість робіт, виражена у нормо-годинах.

Якщо застосовується єдина тарифна сітка, тарифні розряди робіт-

ників (робіт) і їх чисельність невідомі, а відомий лише середній тари-

фний розряд, то середній тарифний коефіцієнт робітників (робіт) мож-

на визначити за допомогою формул

)Р(Р)К(ККК

мсмбмс

−⋅−+=

або

,)Р(Р)К(ККК

сбмКбс

−⋅−−=

де К

— середній тарифний коефіцієнт робітників (робіт);

— тарифний коефіцієнт, відповідний меншому з двох суміжних

розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

— тарифний коефіцієнт, відповідний більшому з двох суміжних

розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

— середній тарифний розряд робітників (робіт);

— менший з двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими

знаходиться відомий середній тарифний розряд;

— більший з двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими

знаходиться відомий середній тарифний розряд.

Середній тарифний коефіцієнт робітників (робіт), на яких пошире-

на єдина тарифна ставка І розряду і єдина тарифна сітка, можна визна-

чити також і по середній тарифній ставці за виразом

де К

— середній тарифний коефіцієнт робітників (робіт);

— середня тарифна ставка оплати робітників (робіт);

— тарифна ставка І розряду

Визначення середнього тарифного розряду. Середній тарифний

розряд звичайно визначається за відомим середнім тарифним коефіці-

єнтом за формулами

КК

РР

мб

мс

−

+= або ,

КК

РР

мб

сб

бс

−

−=

де Р

— середній тарифний розряд робітників (робіт);

— тарифний розряд, відповідний меншому з двох суміжних та-

рифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий

середній тарифний коефіцієнт;

537

— середній тарифний коефіцієнт робітників (робіт);

— менший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сі-

тки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;

— більший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сі-

тки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;

— тарифний розряд, відповідний більшому з двох суміжних та-

рифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий

середній тарифний коефіцієнт.

Середній тарифний розряд робітників (робіт), на яких поширені

єдина тарифна ставка І розряду і єдина тарифна сітка, можна визначи-

ти також і за їхньою середньою тарифною ставкою, скориставшись

формулами

мб

мс

ТТ

РР

−

або

ТТ

РР

мб

сб

бс

−

−=

де Р

— середній тарифний розряд робітників (робіт);

— тарифний розряд, відповідний меншій з двох суміжних тари-

фних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка;

— середня тарифна ставка оплати робітників (робіт);

— менша з двох суміжних тарифних ставок, між якими знахо-

диться відома середня тарифна ставка;

— більша з двох суміжних тарифних ставок, між якими знахо-

диться відома середня тарифна ставка;

— тарифний розряд, відповідний більшій з двох суміжних тари-

фних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка.

Розрахунок середньої тарифної ставки. Коли відомі тарифні ста-

вки оплати праці робітників (робіт), їх середня тарифна ставка визна-

чається як середня арифметична величина з тарифних ставок, зважена

по числу робітників (нормо-годин), що мають однакові тарифні ставки,

за допомогою виразів

∑

ЧТ

або ,

ТР

ТРТ

∑

де Т

— середня тарифна ставка оплати праці робітників (робіт);

∑

Т — загальна сума тарифних ставок всіх робітників;

∑

×ТРТ — загальна сума оплати всіх робіт.

538

У тому випадку, коли тарифні ставки оплати праці робітників (ро-

біт) невідомі, але відомі їх середній тарифний коефіцієнт і тарифна

ставка І розряду, середню тарифну ставку можна визначити з виразу

,КТТ

сІс

×=

де Т

— середня тарифна ставка групи робітників (робіт);

— тарифна ставка І розряду для даної групи робітників (робіт);

— середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).

22.4. Ф

ОРМИ І СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Оплата праці робітників — це ціна трудових ресурсів, задіяних у

виробничому процесі. Вона визначається значною мірою кількістю і

якістю витраченої праці, однак на неї впливають і чисто ринкові фак-

тори, такі як попит та пропозиція праці, конкретна кон’юнктура, що

склалася, територіальні аспекти, законодавчі норми (наприклад, у

США мінімальна оплата праці, як і погодинні ставки, регулюється за-

конодавством).

Ринкова економіка пропонує наявність ринку робочої сили з тери-

торіальним переміщенням трудових ресурсів, зосередженням праці

там, де на неї є попит, і відтоком з тих місць, де відчувається надлиш-

кова пропозиція.

Найбільше поширення на підприємствах різних форм власності

одержали дві форми оплати праці:

— відрядна — оплата за кожну одиницю продукції чи виконаний

обсяг робіт;

— почасова — оплата за відпрацьований час, але не календарний, а

нормативний, який передбачається тарифною системою.

І відрядну, і почасову форми оплати праці можна представити сис-

темами (рис. 22.1).

Існує також цілий ряд умов, за яких доцільно застосовувати ту чи

іншу форму оплати праці.

Умови застосування відрядної оплати праці:

— існують кількісні показники роботи, що безпосередньо залежать

від конкретного працівника;

— є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;

— існують можливості у робітників конкретної ділянки збільшити

вироблення чи обсяг виконуваних робіт;

— існує необхідність на конкретній виробничій ділянці стимулю-

вати робітників на подальше збільшення вироблення продукції чи об-

сягів виконуваних робіт;

— є можливість технічно нормувати працю.

539

Форми та системи заробітної плати

Відрядна оплата Погодинна оплата праці

Проста відрядна

Відрядно-преміальна

Непряма відрядна

Акордна

Відрядно-прогресивна

Індивідуальна Колективна

підрядна

Проста погодинна

Погодинно-преміальна

Погодинна

Поденна

Потижнева

Помісячна

Рис. 22.1. Форми і системи заробітної плати

Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому ви-

падку, якщо її застосування веде до:

— погіршення якості продукції;

— порушення технологічних режимів;

— порушення вимог техніки безпеки;

— погіршення обслуговування устаткування;

— перевитрати сировини і матеріалів.

Умови застосування почасової оплати праці:

— відсутня можливість збільшення випуску продукції;

— виробничий процес суворо регламентований;

— функції робітника зводяться до спостереження за ходом техно-

логічного процесу;

— функціонують потокові і конвеєрні типи виробництва із суворо

заданим ритмом;

— збільшення випуску продукції може привести до браку чи погі-

ршення її якості.

На кожному конкретному підприємстві залежно від характеру про-

дукції, що випускається, наявності тих чи інших технологічних проце-

сів, рівня організації виробництва і праці застосовується та чи інша

форма заробітної плати. Наприклад, відрядна оплата праці може бути

540

неефективною, якщо застосовувати тільки відрядно-преміальний чи

відрядно-прогресивний варіант, але якщо використовувати акордну

систему, та ефективність зростає. На тому самому підприємстві залеж-

но від випуску конкретного виду продукції за цехами, випуску різних

деталей за цехами до складального цеху варіанти застосування оплати

праці можуть бути різні.

В умовах ринку немає тієї строгої регламентації, що була характе-

рна для планової економіки, тому підприємець, керівництво підприєм-

ства можуть перевірити кожний з існуючих варіантів оплати праці і за-

стосовувати той, який найбільшою мірою відповідає цілям підпри-

ємства.

Відрядна система заробітної плати

На базі відрядної заробітної плати розроблено такі системи: пряма

відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відряд-

на, акордна відрядна.

Пряма відрядна система дозволяє встановити пряму пропорційну

залежність заробітку працівника від його виробітку і відрядної розцінки.

Визначення відрядних розцінок при прямій відрядній системі

оплати праці. Основним елементом цієї системи оплати праці є пряма

(незмінна) відрядна розцінка, яка може бути визначена за допомогою

формул

Вир

Р =

, або

чсо

НТР ×= ,

де Р

— розцінка за одиницю продукції, грн;

— тарифна ставка, відповідна розряду роботи, грн;

вир

— норма виробітку;

— норма часу.

Розрахунок відрядного заробітку при прямій відрядній системі

оплати праці. Загальний відрядний заробіток робітника за розрахун-

ковий період при цій системі оплати залежить від величини відрядних

розцінок і виробітку робітника. Він може бути визначений з виразу

ВРЗ

опвс

×= ,

де З

пвс

— відрядний заробіток при прямій відрядній системі оплати

праці, грн і коп;

— пряма відрядна розцінка за одиницю продукції, грн;

В — виробіток робітника, одиниць продукції.

Ця величина відбиває основний (тарифний) заробіток, що є базою

для розрахунку заробітків за іншими системами відрядної форми. Ця

система проста для розрахунків і доступна для розуміння. Але сфера її

поширення завжди була незначною, тому що вона недостатньо заціка-