Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

471

Порівнюючи приведені формули, знаходимо, що при паралельному

виді руху цикл зменшується в порівнянні з послідовним на

()

хв.361)(51019

11)(tТT

голштгол

шт

штпарпос

=−×−=

=−×













−=−×+−×=−

∑∑∑

nttntnt

mmm

Недоліком паралельного виду руху деталей є наявність простоїв у

робітників на всіх операціях меншої тривалості порівняно з попере-

дньою операцією. Для ліквідації цих простоїв потрібно відповідно пе-

реносити початок роботи і тим самим повністю використовувати весь

робочий час. Ці можливості використані при паралельно-послідовному

виді руху деталей.

Паралельно-послідовний вид. При побудові графіка руху деталей

за цим способом потрібно враховувати, що простої у робітників бува-

ють тільки в тих випадках, коли тривалість попередньої операції t

поп

більша від наступної t

нас

, тобто t

поп

> t

нас

. Позначимо t

поп

– t

нас

= ∆t.

Ті самі операції, в яких немає простоїв, тобто при t

поп

≤ t

нас

викону-

ються так само, як при паралельному русі.

У наведеному прикладі перші дві операції виконуються паралель-

но, як і в попередньому випадку. Тривалість третьої операції менша за

наступну, тобто t

> t

, а t

– t

= ∆t

2 – 3

= 10 – 2 = 8.

Це означає, що на третій операції при паралельному русі були про-

стої тривалістю по 8 хв при обробленні кожної деталі. Для того щоб

простої ліквідувати, потрібно третю операцію розпочати пізніше на

– t

) (n – 1) = 8 × 4 = 32 хв.

Якщо при паралельному виді руху вона розпочалася через t

шт1

+ t

шт2

= 3+10 = 13 хв, то в цьому випадку вона виконуватиметься через

13 + 32 = 45 хв.

Оскільки на кожну деталь витрачається 2 хв, то на виготовлення

всієї партії в 5 штук знадобиться 10 хв; оброблення всіх деталей буде

закінчена через 45 + 10 = 55 хв. з моменту початку роботи.

Розглянемо умови виконання четвертої операції. Звернемо увагу,

що з третьої операції деталі поступатимуть через 2 хв, а на четверту

операцію витрачається 4 хв, тобто простоїв у робітника не буде. Тому

роботи з цієї операції можна розпочати після отримання першої деталі,

тобто через 45 + 2 = 47 хв. Оскільки на цю операцію затрачується 4 хв,

то повне оброблення всіх деталей буде закінчено через 47 + 20 = 67 хв.

Тривалість циклу при цьому виді руху дорівнює сумі трьох складових:

а) часу на оброблення першої деталі на всіх операціях окрім остан-

ньої, тобто

ост

шт

−

∑

;

472

б) добутку суми різниць між двома суміжними операціями

∑

∆

на

число деталей в партії мінус 1, тобто (n – 1). При цьому ∆t береться

тільки у випадках, коли t

поп

> t

ост

. Після цього розпочинається підсумо-

вування ∆t, тобто береться

()

1∆

−×

∑

;

в) тривалості обробки останньої операції, тобто t

ост

n. В цілому ж

()

,1∆

1∆Т

ост

шт

ост

штПП

−×













++=×

×+−×+−=

∑∑

ntttn

tnttt

тобто 19 + 12 × 4 = 19+48 = 67 хв.

Із зіставлення випливає, що Т

пос

> Т

пп

> Т

пар

, а

()()( )

() ()

.1∆1

∆ТT

ост

шт

ост

шт

штППпос

−×













−−=−×

×+−−×=−

∑∑

∑∑∑

ntttn

tttnt

Для приведеного прикладу Т

пос

– Т

пп

= (19 – 8 – 4) × (5 – 1) = 28 (хв).

У свою чергу:

()() ()

()()

хв.8410)4(81∆

11∆TТ

голост

гол

штост

штпарПП

=×−+=−×−+=

=−×−−−×++=−

∑

∑∑∑

nttt

nttnttt

Порівняно з паралельним рухом деталей цикл при паралельно-

послідовному русі дещо збільшується. Перевагою його є відсутність

простоїв, які бувають при паралельному виді руху на операціях мен-

шої тривалості, ніж з головною операцією.

Його недоліком є відносна складність організації робіт на ділянці.

Сфера застосування: паралельний вид руху — масове і багатосе-

рійне виробництво; паралельно-послідовний — серійне і багатосерійне

виробництво; послідовний — одиничне, дрібносерійне і серійне виро-

бництво.

19.8. П

ОТОКОВЕ ВИРОБНИЦТВО

Потокова організація виробництва — це така форма організації

виробництва, при якій операції виконуються у визначеній, заздалегідь

473

установленій послідовності; мають рівновеликі завдання по випуску

предметів праці за той самий період і виконуються одночасно. На під-

приємстві застосовується потік з вільним темпом — агрегатно-

груповий. Ця система організації потоків характеризується підвище-

ною змінюваністю асортименту продукції, застосуванням агрегованого

устаткування. Зміна моделей в агрегатно-груповому потоці не спричи-

нює перебудови робочих місць, а обмежується зміною пристосувань,

переміщенням одного або декількох виконавців з одного робочого мі-

сця на інше.

Потокове виробництво — це найбільш ефективна форма органі-

зації виробництва по масовому випуску продукції, що забезпечує ви-

соке зростання продуктивності праці, безперервність виробничого

процесу і найвищий рівень якості.

Особливість організації потокового виробництва на сучасному ета-

пі є керування великими колективами людей і динаміка розвитку галу-

зей промислового виробництва, тобто швидка заміщуваність видів

продукції.

Потокове виробництво полягає в об’єднанні машин, що роблять

аналогічний вид або тип продукції. Розрізняються два варіанти: група

машин і виробничі лінії.

Якщо говорити про групу машин, то йдеться про устаткування,

розміщене залежно від послідовності операцій.

Коли йдеться про виробничу лінію, то устаткування розміщують по

прямій лінії; цехи — на рівнобіжні лінії, що спеціалізуються на визна-

ченому товарі (або типах товарів).

При організації потокового виробництва необхідно враховувати

тривалість замовлення, обсяг випуску, визначити категорію якості і

технічний рівень виробничих ланок. При потоковому виробництві час-

тіше використовують потокові лінії.

Потокова лінія — це група робочих місць, що розташовані в стро-

гій послідовності операцій технологічного циклу, за якими закріплені

певні операції. Декілька потокових ліній складають цех.

Основні характеристики потокової лінії:

1. Закріплення за кожним робочим місцем тільки однієї операції по

виготовленню деталей або збору продукції.

2. Розташування робочих місць по ходу лінії.

3. Після закінчення операції на наступне робоче місце деталі пере-

дають по одній.

4. Синхронізація продовження кожної операції технологічного про-

цесу на потоковій лінії. Тобто операції повинні бути кратні такту лінії.

5. Механізація передачі деталей та виробів з одного робочого місця

на інше.

6. Замкнутий характер виробництва, який включає всі роботи з ви-

готовлення деталей та виробів.

474

Потокові лінії можуть відрізнятися одна від одної за такими харак-

теристиками:

— номенклатура виробів, що виготовляються;

— рівень безупинності процесу;

— рівень механізації та автоматизації;

— умови наладки обладнання та ін.

При організації потокових ліній розраховуються:

— такт;

— число робочих місць та робочих на потоковій лінії;

— синхронізація операцій;

— швидкість руху та довжина робочої стрічки конвеєру;

— виробничі нормативи.

Основними напрямами поліпшення роботи потокових ліній можуть

бути:

— зниження простоїв обладнання;

— своєчасне подавання сировини і матеріалів;

— раціоналізація робочих місць потоку;

— поліпшення умов праці на робочих місцях;

— синхронізація роботи потоку;

— введення багатоверстатного обслуговування і суміщення професій.

При організації виробничих ділянок в умовах потоку велике зна-

чення має правильний вибір транспортних засобів — найефективні-

шими транспортними засобами є конвеєри.

Існують три види конвеєрів: безперервний, пульсуючий і розподі-

льний. Пульсуючий конвеєр характеризується тим, що виріб знімаєть-

ся з лінії і обробляється на робочому місці, потім виріб повертається

на лінію, що здійснює його транспортування на інше робоче місце.

Умовою роботи цієї лінії є рівність такту сумі часу оброблення деталі і

часу транспортування.

Для організації потокового виробництва в часі застосовується три

види руху предметів праці: послідовний, рівнобіжний і змішаний.

Послідовний вид руху предметів праці має максимальний час скла-

дання і, як наслідок, найвищу собівартість.

Рівнобіжний вид рухів предметів праці має мінімальний час зборки

усіх видів руху предметів праці, але потребує обов’язкової кратності

часу оброблення виробу на всіх операціях, а краще — рівності. Собі-

вартість мінімальна.

Змішаний вид руху предметів праці має середній час складання ви-

робу порівняно з рівнобіжним і послідовним видами і середнє значен-

ня собівартості. При цьому виді деталі можуть передаватися як по-

штучно, так і серіями або партіями, що виключає недоліки за

тривалістю складання і перезавантаженню або недозавантаженню ро-

бочих місць, що характерно для перших двох видів. Більш детально це

питання розглянуто в п. 8 цього розділу.

475

Потоковий метод організації можна застосовувати за дотриманням

таких умов:

а) обсяг випуску продукції досить великий і не змінюється протя-

гом тривалого періоду часу;

б) конструкція виробу технологічна, окремі вузли і деталі підда-

ються транспортуванню, виріб можна розділяти на конструктивно-

складальні одиниці, що особливо важливо для організації потоку з

складання;

в) витрати часу за операціями може бути встановлено з достатньою

точністю, синхронізовано і зведено до єдиної величини; забезпечуєть-

ся безперервна подача до робочих місць матеріалів, деталей, складаль-

них вузлів; можливе повне завантаження устаткування.

Організація потокового виробництва пов’язана з проведенням низ-

ки розрахунків і підготовчих робіт, які пов’язані з апаратурно-

механічним оснащенням виробництва та узгодження усіх його елементів.

Вихідним моментом за проектування обсягу випуску продукції є

такт потоку.

Такт — це проміжок часу між запуском (або випуском) двох сумі-

жних виробів на лінії. Такт може бути середнім і робочим.

Середній такт потоку — це календарний період часу між двома

послідовними випусками або запусками продукції на поточній лінії.

Середній такт визначається за формулою

здср

Ф Nr = ,

де Ф

— дійсний фонд часу роботи лінії за визначений період (місяць,

добу, зміну) з урахуванням втрат на ремонт устаткування і регламен-

тованих перерв, хв;

— програма запуску за той самий період часу, шт.

(

)

100δ100

×−= NN ,

де N — програма випуску, шт.;

(100 – δ) — відсоток відсіву на контрольні випробування та брак.

Тривалість розрахункового періоду [дійсний фонд часу роботи лінії

за визначений період (місяць, добу, зміну) з урахуванням втрат на ре-

монт устаткування і регламентованих перерв] розраховується за такою

формулою:

100ТКТКд аССF ×××−××= ,

де К — кількість робочих днів на місяць, дн.;

С — кількість змін на добу, шт.;

Т — тривалість зміни, год.;

а — частка часу на регламентовані простої, перерви, підготовку до

роботи та прибирання робочого місця тощо.

476

Робочий такт — це частина тривалості операції на одному робо-

чому місці. Робочий такт визначається за формулою:

iip

ntr = ,

де t

— тривалість кожної операції;

— число робочих місць на даній операції.

Такт потокової лінії — це інтервал часу, за який сходять з лінії ви-

роби, що пересуваються один за одним. Визначається з виразу

(

)

Nr ПФ −= ,

де Ф — добовий фонд часу;

П — технічно-неминучі витрати часу, хв (15—20 хв за зміну);

N — обсяг виробництва продукції за той самий період, у натураль-

ному вимірі.

Величина, зворотна такту, називається темпом роботи лінії. За ор-

ганізації потокового виробництва необхідно забезпечити такий темп,

щоб виконати план з випуску продукції. Розрахункова формула така:

(

)

rПФТ −= .

Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспортними

партіями (n), то вони сходять з лінії за інтервал часу, що називається

ритмом лінії:

nrR

Наступним етапом в організації потокового виробництва є визна-

чення потреби в устаткуванні. Розрахунок кількості устаткування здій-

снюється, виходячи з кількості робочих місць за операціями процесу:

rtC

ipi

= ,

де t

— норма часу на операцію з урахуванням установки, транспорту-

вання і зняття деталі, хв.

Прийнята кількість робочих місць (С

рі

) визначається округленням

розрахункової кількості до найближчого цілого числа. При цьому вра-

ховується, що на стадії проектування допускається перевантаження в

межах 10—12 % на кожне робоче місце.

Кількість робочих місць на потоковій лінії визначається за фор-

мулою

Rptn

∑

обсл

де m — кількість операцій на потоці.

477

Довжина стрічки конвеєра визначається так:

(

)

LPLZ −×= ,

де L — відстань між робочими місцями.

Швидкість конвеєра визначаємо з виразу

rLV = .

Для забезпечення повного завантаження устаткування і безперерв-

ності протікання виробничого процесу в потоковому виробництві здій-

снюється синхронізація (вирівнювання) операцій у часі.

Після того як досягнуто синхронізацію операцій на потоковій лінії,

складається план-графік її роботи, що полегшує контроль за викорис-

танням устаткування і робітників.

Однією з основних умов безперервної і ритмічної роботи потоко-

вих ліній є організація міжопераційного транспорту. У потоковому ви-

робництві транспортні засоби використовуються не тільки для пере-

міщення виробів, а й для регулювання такту роботи і розподілу

предметів праці між рівнобіжними робочими місцями на лінії.

Вибір транспортного засобу залежить від габаритів, маси оброблю-

ваних деталей, типу і кількості устаткування, такту, ступеня синхроні-

зації операцій.

Проектування потоку завершується розробленням раціонального

планування лінії. В процесі планування необхідно дотримуватися та-

ких вимог: передбачити зручні підходи до робочих місць для ремонту

й обслуговування лінії, забезпечити безперервне транспортування де-

талей до різних робочих місць на лінії; виділити майданчики для на-

громадження заділу і підходу до нього; передбачити на лінії робочі мі-

сця для виконання контрольних операцій.

Метод групової організації виробництва застосовується у випад-

ку обмеженої номенклатури конструктивно і технологічно однорідних

виробів, виготовлених повторюваними партіями. Суть методу полягає

в зосередженні на ділянці різних видів технологічного устаткуван-

ня для оброблення групи деталей за уніфікованим технологічним про-

цесом.

Характерними ознаками організації виробництва є: подетальна

спеціалізація виробничих підрозділів; запуск деталей у виробництво

партіями за спеціально розробленими графіками; паралельно-

послідовне проходження партій деталей за операціями; виконання на

ділянках (у цехах) технологічно завершеного комплексу робіт.

Метод організації синхронізованого виробництва інтегрує ряд тра-

диційних функцій організації виробничих процесів: оперативного пла-

нування, контролю складських запасів, управління якістю продукції.

Суть методу зводиться до відмови від виробництва продукції велики-

478

ми партіями і створення безперервно-потокового багатопредметного

виробництва, в якому на всіх стадіях виробничого циклу необхідний

вузол або деталь поставляється до місця наступної операції точно в

необхідний час.

Поставлена мета реалізується за допомогою створення групових,

багатопредметних потокових ліній і використання принципу витягу-

вання в управлінні ходом виробництва. Основними правилами органі-

зації виробничого процесу в цьому випадку є:

— виготовлення продукції дрібними партіями;

— формування серій деталей і застосування групової технології з

метою скорочення часу налагодження устаткування;

— перетворення складів матеріалів і напівфабрикатів на буфер-

склади;

— перехід від цехової структури виробництва до предметно-

спеціалізованих підрозділів;

— передача функцій управління безпосередньо виконавцям.

Метод синхронізованого виробництва припускає впровадження си-

стеми комплексного управління якістю, що ґрунтується на дотриманні

таких принципів: контроль виробничого процесу; наочність результа-

тів вимірювання показників якості; дотримання вимог до якості; само-

стійне виправлення браку; перевірка 100 % виробів; постійне підви-

щення якості.

Виробництво масовими партіями становило і становить на числен-

них підприємствах основний тип виробництва, воно є апогеєм тейло-

ристської індустріальної культури. У ситуації, коли основною формою

конкурентної боротьби є цінова, пріоритет надається економіці з масо-

вим виробництвом (великими партіями), а також процесу стандартиза-

ції продукції (коли клієнт обмежується відносно невеликим вибором) і

стандартизації операцій, наслідки від якої виступають у вигляді поділу

завдань і можливостей удатися до кваліфікованої робочої сили, вузько

спеціалізованої і незначно пов’язаної із самим процесом виробництва.

Виробництво масовими серіями означає виробництво максимально ве-

ликими партіями, де зміну знарядь праці зведено до мінімуму, для того

щоб скоротити до мінімуму витрати при випуску великої кількості

продукції.

Багато іноземних конкурентів виступають за потокову систему ви-

робництва з «виштовхуванням» оброблюваних виробів, що передбачає

більш тісну координацію роботу виробничих ділянок. У цьому випад-

ку оброблювані вироби послідовно «витягають» з попередньої ділянки

в міру необхідності. Такі виробничі системи звичайно досить прості за

структурою. Передача інформації від ділянки до ділянки в основному

здійснюється за допомогою паперових карток («канбан»), а не за до-

помогою ЕОМ. Функціонування таких систем значною мірою визнача-

ється взаємодією сусідніх виробничих ділянок.

479

Використання іноземними фірмами системи «потокового виробни-

цтва» є наймогутнішим важелем підтримки американської економіки в

лідируючій групі світових економічно розвитих країн.

ИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Визначити сутність виробничого процесу.

2. Дати класифікацію різновидів виробничих процесів.

3. Провести структуризацію виробничого процесу.

4. Охарактеризувати наукові принципи організації виробничого процесу.

5. Які бувають форми організації виробництва? Які їх переваги?

6. Як здійснюється комбінування виробництва?

7. Перелічити основні методи організації виробництва.

8. Дати загальну характеристику основних методів організації виробниц-

тва.

9. Які типи виробництва ви знаєте? Охарактеризуйте їх техніко-

економічні особливості.

480

РОЗДІЛ IV

ПЛАНУВАННЯ

І МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ

ТА РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

20.1. Сутність прогнозування і планування на підприємстві.

20.2. Основні етапи стратегічного планування на підприємстві.

20.3. Тактичне і оперативне планування діяльності підприємства.

20.4. Методи і принципи державного регулювання діяльності підпри-

ємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Прогнозування

• Оптимізація

• Стратегія

• Портфель замовлень

• Методологія прогнозування

• Планування

• Ціль

• Тенденція

• Капітальне будівництво

• Види планів

• Виробництво

• Програма підприємства

20.1. СУТНІСТЬ ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Рентабельна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки

значною мірою залежить від того, наскільки вірогідно їх менеджери

передбачають далеку й близьку перспективу розвитку, тобто від про-

гнозування.

Прогноз (з грец. prognosis — передбачення, пророцтво) — науково

обґрунтована гіпотеза щодо ймовірного майбутнього стану економіч-

ної системи та економічних об’єктів і показників, що характеризують

цей стан. Розробку, складання прогнозів називають прогнозуванням.

Прогнозування широко застосовується на попередніх стадіях розробки

планів і програм як інструмент наукового передбачення, варіантного

аналізу, отримання додаткової інформації щодо вироблення рішень.