Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

361

сового періоду, що приймається для визначення показників ефектив-

ності, залежить від численних чинників: тривалості інвестиційного пе-

ріоду, терміну служби об’єкту і технологічного устаткування, ступеня

достовірності вихідної інформації, вимог інвесторів.

Показники ефективності інвестиційних проектів поділяються та-

кож залежно від мети їх використання на показники загальної (абсо-

лютної) і порівняльної (відносної) ефективності. За показниками зага-

льної ефективності оцінюють економічну доцільність інвестиційних

вкладень, а за показниками порівняльної ефективності порівнюють рі-

зні варіанти інвестиційних проектів і вибирають найбільш економічно-

раціональний. Показники загальної економічної ефективності визна-

чаються з урахуванням повного обсягу інвестиційних витрат. Показ-

ники порівняльної економічної ефективності доцільно розраховувати з

урахуванням тільки тих, що змінюються за варіантами частин видатків

і витрат, що забезпечує зниження трудових витрат при виборі інвести-

ційних рішень. Показники загальної і порівняльної економічної ефек-

тивності доповнюють один одного, тому що варіант інвестиційних

вкладень, встановлений за допомогою показників порівняльної ефек-

тивності, повинен мати необхідну абсолютну ефективність.

15.4.2. А

БСОЛЮТНА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Для оцінювання загальної (абсолютної) економічної ефективності

інвестиційних проектів можна використовувати систему показників,

основними з яких є інтегральний ефект, індекс і норма рентабельності

інвестицій, термін окупності інвестицій.

Інтегральний ефект (Е

інт

) являє собою суму різниці результатів,

витрат і інвестиційних вкладень за розрахунковий період, приведених

до одного (звичайно — початкового) року:

∑

×−−=

tttt

інт

η)KВ(РЕ ,

де Р

— результат за t-ий рік;

— витрати за t-ий рік;

— інвестиції за t-ий рік;

— коефіцієнт дисконтування;

— розрахунковий період.

Величина коефіцієнта дисконтування (

) при постійній нормі дис-

конту (Е) визначена виразом

()

Е+

362

При змінній у часі нормі дисконту

()

E+

де Е

— норма дисконту за k-ий рік.

На підприємствах за економічний результат (Р

) приймають вируч-

ку від реалізації продукції, а також від надання різноманітного виду

послуг.

Витрати (В

) при визначенні показників економічної ефективності

інвестицій враховують поточні витрати (без амортизації), податки та

інші не інвестиційні витрати.

Інтегральний ефект має також інші назви: «чистий дисконтований

прибуток (ЧДП)», «чиста приведена (або чиста сучасна) вартість»,

«чистий приведений ефект».

При одноразових інвестиційних вкладеннях у вихідний рік (K

), а

також постійних в часі результатах витрат і нормі дисконту інтеграль-

ний ефект визначається виразом

oінт

ВР

Е −

−

= ,

де Р — річний результат;

В — річні витрати.

Інтегральний ефект визначається за достатньо тривалий період. Рі-

чний інтегральний ефект (Е

інт

) розраховують за формулою

oінт

KЕВРЕ ⋅−−=

′

Іншим показником загальної економічної ефективності інвестицій

може бути індекс рентабельності інвестицій (Е

ірі

) — відношення суми

приведеної різниці результату і витрат до величини капітальних вкла-

день. Якщо капітальні вкладення здійснюються за багаторічний період,

то їх також беруть у вигляді приведеної суми. У загальному випад-

ку індекс рентабельності інвестиційних вкладень визначається залеж-

ністю

ηK

η)B(Р

ipi

∑

×−

ttt

Індекс рентабельності інвестицій ідентичний показникам, що ма-

ють такі назви: «індекс доходності (ІД)», «індекс прибутковості».

363

Індекс рентабельності інвестиційних вкладень тісно пов’язаний з

інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект інвестицій Е

інт

пози-

тивний, то індекс рентабельності Е

ірі

> 1, і навпаки. При Е

ірі

> 1 інвес-

тиційний проект вважається економічно ефективним. В іншому випад-

ку (Е

ірі

< 1) проект неефективний. При інвестиціях у вихідний рік K

при постійних у часі результатах витрат і нормі дисконту індекс рен-

табельності визначається виразом

Ко

РЕірі ×−= .

Норма рентабельності інвестицій (Е

) є тією нормою дисконту, за

якою величина приведеної різниці результату і витрат дорівнює при-

веденим капітальним вкладенням. Норму рентабельності інвестицій

знаходять за рівнянням

∑∑

+=+−

)E(1K)E(1ВР

Показник «норма рентабельності інвестицій» має також інші на-

зви: «внутрішня норма доходності (ВНД)», «внутрішня норма при-

бутку», «норма повернення інвестицій». Норма рентабельності ін-

вестицій при Р

= const, В

= const і одноразових капітальних

вкладеннях дорівнює

Е −= R

Одержувану розрахункову величину Е

порівнюють з потрібною

інвесторові нормою рентабельності вкладень. Питання про прийняття

інвестиційного проекту може розглядатися, якщо значення Е

не мен-

ше потрібної інвестору величини.

Якщо інвестиційний проект цілком фінансується за рахунок позики

банку, то значення Е

вказує верхню межу припустимого рівню бан-

ківської відсоткової ставки, перевищення якого, робить проект еконо-

мічно неефективним.

У випадку, коли має місце фінансування з різних джерел, нижня

межа значення Е

відповідає «ціні» капіталу, що авансується, яка може

розраховуватись як середня арифметична зважена величина виплат за

користування капіталом, що авансується.

Термін окупності інвестицій (Т

) — тимчасовий період від початку

реалізації проекту, за який інвестиційні вкладення покриваються сума-

рною різницею результатів і витрат. Термін окупності іноді називають

терміном відшкодування або повернення витрат. Для визначення ве-

364

личини Т

розраховують період, за межами якого інтегральний ефект

стає не негативним. Для цього використовується рівняння

∑∑

×=×−

ОО

ηKη)В(Р

ttt

При інвестиційних вкладеннях, що здійснюються за один етап і по-

стійні в часі, залежність результатів і витрат набуває вигляду:

KηВ)(Р

=×−

∑

звідси

()

E1lg

BР

1lg













⋅













−

−=

При невеличких значеннях Т

, коли

1η

≅













∑

формула набває вигляду T

⋅(Р – B) = K

Термін окупності інвестицій у цьому випадку може бути розрахо-

ваний як

−

Ефективність інвестиційних проектів доцільно оцінювати з вико-

ристанням усієї сукупності показників. Проте, в цьому випадку мо-

жуть з’явитися протилежні результати. Перевагу серед усієї сукупнос-

ті показників економічної ефективності варто віддавати інтегральному

ефекту інвестицій, тому що взаємозв’язок між показниками при пози-

тивному значенні інтегрального ефекту забезпечує індекс рентабель-

ності інвестицій Е

ірі

> 1, норму рентабельності вкладень вище від «ці-

ни» авансованого капіталу.

15.4.3. П

ОРІВНЯЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Для вибору варіантів інвестицій використовуються показники по-

рівняльної економічної ефективності, які враховують лише ті вартісні

частини, які змінюються за порівнюваними варіантами. Такими показ-

никами виступають: порівняльна величина інтегрального економічно-

365

го ефекту вкладень, суми приведених будівельно-експлуатаційних ви-

трат, термін окупності і коефіцієнт ефективності додаткових інвести-

цій. Порівнювана величина інтегрального ефекту відрізняється від за-

гальної його величини тим, що не враховує незмінні за варіантами

складові. Критерієм вибору варіанту слугує максимум інтегрального

ефекту. Якщо порівнювані варіанти відрізняються один від іншого

тільки розмірами потрібних інвестиційних вкладень і експлуатаційни-

ми (поточними) витратами, то найбільш ефективне рішення відповіда-

тиме мінімуму модифікованої суми приведених будівельно-експлуата-

ційних витрат. Модифіковані приведені витрати (В

) є окремим випад-

ком інтегрального ефекту інвестицій.

Річні приведені витрати (В

) визначають за формулою

KBp ,

де Е — постійна норма дисконту;

К — капітальні вкладення (розмір інвестицій);

С — річні поточні витрати.

Якщо порівнювалися два варіанти, то приймався той варіант, який

мав мінімальне значення приведених витрат, тобто при В

= В

г,1

– В

г,2

< 0

(В

г,1

, В

г,2

— річні приведені витрати за першими і другими варіантами

вкладення інвестицій) вибирався перший варіант.

Різниця приведених витрат може бути подана в такому вигляді:

)С(С)К(КЕВр

2121

−+−×= ,

де К

і К

— розмір інвестицій за першим і другим варіантами.

Розмір економії поточних витрат С = С

– С

(при С

> С

) зумов-

лює приріст прибутку. З огляду на податок з прибутку, не всю величи-

ну економії поточних витрат у загальному випадку варто відносити на

приріст чистого прибутку. Тому приведені витрати (В

) при порівнянні

варіантів інвестиційних вкладень доцільно розраховувати у вигляді

модифікованої форми в залежності

∑∑

×−+×=

ηCα)(1ηKВ

ttп

де С

— експлуатаційні витрати (поточні витрати) у t-ому році;

α — частка податкових відрахувань від прибутку.

При держбюджетних інвестиціях, а також при розрахунку народно

господарської ефективності α = 0. У цьому випадку модифіковані при-

ведені витрати набувають вигляду просто приведених витрат, зумов-

лених формулою

∑∑

×+×=

ηCηKВ

ttп

366

При постійних експлуатаційних витратах (С) і інвестиціях що здій-

снюються в один етап (К

), модифіковані приведені витрати мають ви-

гляд:

ЕСα)(1КВ

×−+=

а річні модифіковані приведені витрати:

Сα)(1КЕВ

×−+×=

Термін окупності додаткових інвестицій (Т) показує тимчасовий

період, за який додаткові інвестиційні витрати в дорожчий варіант

окуповуються за рахунок приросту економічних результатів, зумовле-

них реалізацією інвестицій. Розрахунковий термін окупності (Т) ви-

значають у загальному випадку з рівняння

()

(

)

[]

(

)

∑∑

×−=×−−−

ttt

ttttt

(2)(1)

(1)(1)(2)(2)

ηKKηBРBР ,

де Р

(1)

, Р

(2)

— економічний результат інвестиційних вкладень за пер-

шим або другим варіантом за t-й рік;

(1)

, B

(2)

— витрати за першим або другим варіантом за t-й рік;

(1)

, K

(2)

— інвестиційні витрати за першим або другим варіантом

за t-й рік.

Якщо порівнювані варіанти відрізняються тільки експлуатаційними

витратами та інвестиційними вкладеннями, то термін окупності додат-

кових інвестицій визначають з рівняння

()

(

)

(

)

∑∑

×−=×−×−

ttt

(2)(1)

(1)(2)

ηKKηCCα1 ,

де С

(1)

, С

(1)

— експлуатаційні витрати за першим або другим варіан-

том за t-й рік.

Для вибору варіанта розрахункове значення терміну окупності (T)

порівнюють з його нормативним значенням. Додаткові інвестиції ви-

правдані лише тоді, коли розрахунковий термін їхньої окупності не

вищий від нормативного значення T

= 1/Е. Більш капіталомісткий ва-

ріант обирається в цьому випадку при Т < Т

. При постійних у часі

економічних результатах і витратах, а також вкладеннях в один етап у

варіантах, що аналізуємо, термін окупності додаткових інвестицій до-

рівнює:

E)lg(1

BРBР

1lg

(1)(1)(2)(2)

(2)

(1)

























−

+−−

−

−=

де Р

(1)

, Р

(2)

— річні результати за першим або другим варіантом;

367

(1)

, B

(2)

— річні витрати за порівнюваними варіантами;

(1)

, K

(2)

— інвестиції за першим і другим варіантом.

За невеликих значень терміну окупності

)B(Р)B(Р

(1)(1)(2)(2)

(2)

(1)

−−−

−

≈

Якщо економічні результати інвестування відрізняються за варіан-

тами лише експлуатаційними витратами, то залежності набувають виду

()

E)lg(1

CCα1

1lg

(1)(2)

(2)

(1)













⋅













−

−×−

−

−=

()

(1)(2)

(2)

(1)

CCα1

−×−

−

де C

(1)

, C

(2)

— експлуатаційні витрати за варіантами (1) і (2).

Обернена величина терміну окупності являє собою коефіцієнт ефе-

ктивності додаткових інвестиційних вкладень (коефіцієнт порівняль-

ної ефективності) Е

дів

, що показує, як ефект у вигляді перевищення рі-

чних результатів над витратами приводить до збільшення на одиницю

інвестицій. Вона розраховується за формулами

(

)

(

)

(2)

(1)

(1)(1)(2)(2)

дів

BРBР

−

−−−

, або

(

)

(

)

(2)

(1)

(1)(2)

дів

CCα1

−

−×−

Розрахункове значення коефіцієнта ефективності (Е

дів

) порівнюєть-

ся з його нормативним значенням (Е

), що відповідають задовольняю-

чим інвестора нормам доходу на капітал, які задовольняють інвестора.

При Е

дів

> Е

приймається більш інвестиційномісткий варіант.

15.5. В

РАХУВАННЯ ФАКТОРА ЧАСУ

ПІД ЧАС ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

Час — гроші. Ця істина породжена в умовах ринку і у зв’язку з йо-

го відродженням у нашій країні набуває рангу економічного закону.

Поряд з матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами час стає

найважливішим чинником виробництва.

Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з

урахуванням фактора часу, тобто проводять розрахунок впливу неод-

368

ночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою ін-

вестиції пізніших років приводять до одного розрахункового року (як

правило, це перший рік інвестування) множенням їх на коефіцієнт ди-

сконтування, який обчислюється за формулою

,)1/(1α

1−

де R — норматив приведення різночасних витрат (ставка дисконту);

t — період приведення (t-й рік).

Якщо капітальні вкладення мають віжношення розрахункового ро-

ку, то їх приводять до нього множенням на коефіцієнт дисконтування:

∑

×=

прив

αКК

де К

— капітальні вкладення в t-ому році їх освоєння, грн;

Т — загальний термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Якщо капітальні вкладення здійснюються після розрахункового

року, то їх приводять до нього діленням на коефіцієнт дисконтування:

∑

прив

/αКК

Дисконтування капіталовкладень здійснюється за кожним з мож-

ливих варіантів інвестування за роками. Найкращим вважається той

варіант, у якому дисконтовані капіталовкладення мінімальні.

Значні інвестиційні ресурси реально витрачаються зазвичай після

розробки і затвердження конкретного інвестиційного проекту підпри-

ємства або організації, під яким розуміють певний комплекс докумен-

тів стосовно змісту та умов реалізації відповідних заходів для досяг-

нення поставленої мети. При цьому здійснення передбачених

інвестиційним проектом заходів має обов’язково дати позитивний еко-

номічний або соціальний ефект від реалізованих інвестицій.

До основних показників ефективності інвестиційного проекту на-

лежать такі:

1. Чистий дисконтований доход (ЧДД), що відображає абсолют-

ну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій:

)(1

ГП

)(1

ГП

)(1

ГП

КЧДД

+−=

+…+ ,

)(1

ГП

R+

де ГП

, ГП

…, ГП

— очікувані грошові потоки в кожному з років пе-

ріоду реалізації проекту, грн.

Грошовий потік — це сума чистого доходу підприємства та амор-

тизаційних відрахувань.

369

Ставка дисконту — це відсоткова ставка, що характеризує норму

прибутку, на який щорічно розраховує інвестор.

Рішення про прийняття інвестиційного проекту може бути позити-

вним у тому випадку, коли ЧДД>0. Тобто це означає, що надходжень

від інвестиційного проекту достатньо для того, щоб відновити вкла-

дення капіталу і забезпечити мінімально необхідний рівень доходності

від цього вкладення.

2. Індекс доходності (ІД) характеризує співвідношення дисконто-

ваних — грошового потоку та інвестиційних коштів (капіталовкла-

день):

ГП

ІД =

3. Внутрішня норма рентабельності (ВНР) — це така дисконтна

ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості гро-

шових потоків однакові, тобто ЧДД = 0. Розрахунковий показник ВНР

має бути не нижчим за граничну ставку, прийняту на підприємстві.

4. Період окупності (Т

ок

), тобто термін повернення авансованих

інвестиційних коштів, що грунтується на величині грошового потоку з

приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості (із за-

стосуванням дисконтного множника):

ГП

ок

де ГП — середньорічна величина грошового потоку за певний пері-

од, грн.

Усі розглянуті показники тісно пов’язані між собою, тому для до-

стовірного оцінювання економічної ефективності інвестицій їх слід

використовувати комплексно.

15.6. К

ОМЕРЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Розрахунки комерційної ефективності припускають встановлення

фінансової обґрунтованості інвестиційних проектів шляхом аналізу

потоку реальних грошей. Розрізняють три види діяльності: інвестицій-

ну, операційну (виробничу) і фінансову.

У рамках кожного виду діяльності досліджують припливом і від-

пливом коштів. Під потоком реальних грошей розуміють різницю між

припливом і відпливом грошових коштів за кожним видом діяльності в

аналізований період здійснення проекту.

Сальдо реальних грошей являє собою різницю між припливом і

відпливом грошових коштів від трьох видів діяльності.

370

Потік реальних грошей від інвестиційної діяльності зумовлюється

купівлею або одержанням в оренду землі, зведенням будинків і спо-

руд, придбанням машин і механізмів, зміною оборотного капіталу, лік-

відацією основних фондів і т. п.

Потік грошових коштів від інвестиційної діяльності на t-ому кроці

(і)

) дорівнює:

∑∑

−=

(і)

ВP

D ,

де Р

(i)

— надходження від продажу активів або зменшення оборотного

капіталу на t-ому тимчасовому кроці i-ї інвестиційній діяльності;

(i)

— витрати на придбання активів або збільшення оборотного

капіталу на t-ому кроці і-ї інвестиційної діяльності;

— кількість видів інвестиційної діяльності.

Операційна (виробнича) діяльність забезпечує доходи від реалізації

продукції і надання послуг, позареалізаційні доходи, поточні витрати,

амортизацію будівель і устаткування, податки і т. п.

Потік реальних грошей від операційної діяльності на t-ому кроці

(o)

) визначається з виразу

∑∑

−=

0о

(o)

ВP

D ,

де N′

, N″

— число показників, які визначають відповідно приток і

відтік реальних грошей від операційної діяльності;

(o)

— надходження від реалізації продукції і надання послуг, а та-

кож позареалізаційні доходи на t-ому кроці;

(o)

— витрати на виробничу діяльність на t-ому кроці.

Приплив реальних грошей від фінансової діяльності здійснюється

за рахунок власного капіталу (акції, субсидії та ін.), короткострокових

і довгострокових кредитів; відплив грошей — за рахунок погашення

заборгованостей по кредитах і виплати дивідендів.

На t-ому кроці потік грошових коштів від фінансової діяльності

(ф)

) дорівнює

∑∑

′′

′

−=

фф

(ф)

ВP

D ,

де N

′

, N

″

— кількість видів фінансової діяльності, визначаючих від-

повідно припливом і відпливом грошових коштів;

(ф)

— приплив грошей від і-ої фінансової діяльності на t-ому

кроці;

(ф)

— відтік реальних грошей від i-ої фінансової діяльності на t-

ому кроці.