Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

301

II. Виробни-

цтво

1. Витрати, спричинені відсутністю запасів незавершеного виробництва:

а) втрачений виробничий час або понаднормові роботи, спричинені відсут-

ністю важливого для виробництва матеріалу, деталей або іншого ресурсу;

б) при замовленні для виробництва відсутніх деталей незавершеного виро-

бництва утворюються витрати на оперативне налагодження обладнання.

2. Витрати на оформлення замовлення на виробництво деталей, яких бракує:

а) транспортні витрати на внутрішньозаводське переміщення деталей;

б) витрати по прийманню деталей незавершеного виробництва

3. Витрати на зберігання деталей незавершеного виробництва:

а) вартість капіталу, інвестованого в незавершене виробництво;

б) складські витрати (складські площі, енергопостачання, персонал);

в) податки і страхові збори, що залежать від вартості незавершеного вироб-

ництва;

г) падіння цінності деталей через старіння, псування, крадіжки

Виробничий відділ

і його заготовчі,

виробничі і скла-

дальні цехи

III. Збут 1. Витрати, спричинені відсутністю запасів готової продукції:

)

ва

тість відстеження відкладених замовлень на готов

од

кцію, якої

не виявилося на складі;

б) витрати, пов’язані з частковим або терміновим відвантаженням на адресу

клієнтури;

в) втрачений обсяг збуту або, навіть, втрачені клієнти.

2. Витрати на зберігання запасів готової продукції:

а) вартість капіталу, інвестованого в запаси готової продукції;

б) складські витрати (складські площі, енергопостачання, персонал);

в) податки і страхові збори, що залежать від вартості запасів готової проду-

кції;

г) падіння цінності запасів готової продукції через старіння, псування, кра-

діжки.

3. Витрати на оформлення замовлень:

а) конторські витрати щодо оформлення замовлень на відвантаження;

б) транспортні витрати і витрати під час відвантаження вантажів

Відділ ма

кетинг

і його склади гото-

вої продукції.

301

302

У західних країнах витрати класифікують так:

— коли підприємство придбає засіб виробництва, ціна купівлі

складає витрату підприємства;

— якщо відбувається виплата грошей з каси банківського чи інших

рахунків підприємства — це називається платежем;

— у разі використання того або іншого виробничого чинника (при-

родних ресурсів землі, ресурсів людської праці, підприємницьких зді-

бностей, капітальних благ — йдеться про витрати підприємства.

Таким чином, калькуляція витрат розглядається, з одного боку, як

система, що визначає загальні витрати на логістику відповідно до її ці-

лей (виходів), а з іншого як сума витрат, пов’язаних з виконанням тра-

диційних функцій логістики (входів). При цьому витрати по «виходах»

і «входах» узгоджуються між собою.

Відмінність між орієнтацією на «кінцевий результат», заснованої

на ідеї місії і орієнтацією на «вхід», що грунтується на функціональ-

ному підході, схематично показана на рис. 12.1 (в грн/од.).

Калькулюючи витрати по методу «місій» фірма за допомогою ви-

щезгаданої матричної моделі може, використовуючи фахівців інфор-

маційної логістики, відібрати та ідентифікувати витрати під конкретні

моделі управління запасами.

Місії

Функції

Закупівля Складу-

вання

Переве-

зення

Втрати від де-

фіциту й іммо-

білізації обо-

отних коштів

у запасах

Загальні

витрати

місії

110

100

210

Закупівля 330

Виробництво 380

Збут 260

Витрати

функціональних

сфер 250 220 300 200 970

діяльності

Рис. 12.1. Функції та місії сфери логістики

303

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Наведіть основні функції матеріально-технічного забезпечення.

2. Охарактеризуйте служби матеріально-технічного забезпечення.

3. Назвіть основні складові системи органів матеріально-технічного за-

безпечення.

4. Що таке Управління виробничо-технічної комплектації, яка його стру-

ктура?

5. Що таке логістика, її предмет та значення у сфері виробництва?

6. Наведіть основні види логістичних систем.

7. У чому сутність логістичних витрат та які основні напрями їхньої кла-

сифікації?

8 Які види логістичних витрат мають місце в процесі закупівлі матеріа-

льно-технічних ресурсів?

9. Які види логістичних витрат мають місце в процесі виробництва?

10. Які види логістичних витрат мають місце в процесі збуту продукції?

304

НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ТА АКТИВИ

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

13.1. Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства.

13.2. Поняття та класифікація нематеріальних активів підприємства.

13.3. Оцінка нематеріальних активів.

13.4. Амортизація нематеріальних активів.

13.5. Правовий захист та ефективність використання нематеріальних

активів підприємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Нематеріальні ресурси

• Нематеріальні активи

• Оцінка активів

• Інтелектуальна власність

• Гудвіл

• Амортизація

• Пашуальний платіж

• Авторське право

• Роялті

• Ліцензіар

13.1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Нематеріальні ресурси — це немонетарні ресурси, які не мають

матеріальної форми та контролюються підприємством з метою вико-

ристання протягом періоду більше одного року (або одного операцій-

ного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі,

адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або

фізичним особам.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підпри-

ємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно три-

валого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи

здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку

від її використання.

Види нематеріальних ресурсів схематично показано на рис. 13.1.

Розглянемо нематеріальні ресурси підприємства.

1. Об’єкти промислової власності. Промислова власність є понят-

тям, яке застосовується для визначення виключного права на викорис-

тання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією

з охорони промислової власності, до об’єктів цієї власності належать:

— патенти на винаходи;

— корисні моделі;

305

— промислові зразки;

— товарні знаки;

— знаки обслуговування;

— фірмові найменування;

— вказівки на походження або найменування місця походження.

Об’єкти промислової

власності

Об’єкти інтелектуальної

власності

Винаходи

Промислові

зразки

Товарні знаки

і знаки

обслуговування

Корисні моделі

Нематеріальні ресурси

Інші нематеріальні

ресурси

Ноу-хау

Раціоналізаторські

пропозиції

Гудвіл (імідж,

репутація)

Найменування місця

походження товару

Програмне

забезпечення

Банки

та бази даних

Банки

та бази знань

Рис. 13.1. Види нематеріальних ресурсів підприємства

Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посіда-

ють винаходи.

Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій га-

лузі технології. Винаходу надається правова охорона, якщо він є но-

вим, має винахідницький рівень та промислове застосування. Винахід

є новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Винахід має винахід-

ницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не є наслідком рівня

техніки. Рівень техніки визначається за всіма джерелами інформації,

що є загальнодоступними в Україні та закордонних державах до дати

пріоритету винаходу. Винахід визнається промислово використовува-

ним, якщо він може бути використаним у промисловості, сільському

306

господарстві, сфері охорони здоров’я та інших галузях народного гос-

подарства. Об’єктами винаходу можуть бути пристрої, спосіб, речови-

на, штам мікроорганізмів, культура клітин рослин та тварин, а також

застосування відомого раніш пристрою, способу, речовини, штаму за

новим призначенням.

Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини в

галузі художнього конструювання. До промислових зразків відно-

сяться форма, малюнок, колір або їх поєднання, що визначають зов-

нішній вигляд промислового виробу. Патент видається на промисло-

вий зразок, що є новим, оригінальним і має промислове застосу-

вання. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його

істотних ознак невідома в Україні чи за кордоном до дати пріоритету

промислового зразка. Промисловий зразок визнається оригінальним,

якщо форма, малюнок, колір або їх поєднання, що заявлені, для спе-

ціаліста в цій галузі не є явними під час їх візуального сприйняття та

оцінки. Істотні ознаки визначають відмінності зовнішнього вигляду

промислового зразка в естетичних та економічних особливостях його

форми, малюнку, кольору або їх поєднання. Промисловий зразок ви-

знається таким, що має промислове застосування, якщо він може бу-

ти відтворений промисловим чином у відповідному виробі для вве-

дення в обіг.

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини в будь-

якій галузі технології. Предметом технічного вирішення в корисних

моделях є лише конструкція виробу, його форма.

Товарний знак та знак обслуговування — це позначення для відмін-

ності товарів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні чи юри-

дичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають

інші фізичні та юридичні особи. Товарними знаками можуть бути зареєст-

ровані словесні, образні, об’ємні та інші позначення та їх комбінації.

2. Об’єкти інтелектуальної власності. Інтелектуальна влас-

ність — юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інші права

на продукти інтелектуальної діяльності. До об’єктів інтелектуальної

власності, зокрема, належать наукові праці, твори літератури та мисте-

цтва, програмні продукти тощо.

Програмне забезпечення ЕОМ — це сукупність однієї або більше

програм або мікропрограм у будь-якому істотному вигляді. Програмне

забезпечення поділяють на загальне та спеціальне.

База даних — сукупність даних, матеріалів або витворів у формі,

що читається машиною.

База знань — сукупність систематизованих відомостей, що відно-

сяться до певної галузі знань та можуть бути прочитані ЕОМ.

3. Інші нематеріальні ресурси. Під ноу-хау розуміють:

— різного роду технічні знання та досвід, що не мають правової

охорони за кордоном, включаючи методи, засоби та навички, що

307

необхідні для проведення проектування, розрахунків, будівництва

та виготовлення будь-яких об’єктів та виробів науково-дослід-

ницьких, дослідно-конструкторських, пусконалаго-джувальних та

інших робіт;

— розробки та використання технологічних процесів;

— склади та рецептури матеріалів, речовин, сплавів;

— методи та способи лікування, пошуку та видобутку корисних

копалин;

— знання та досвід адміністративного, економічного та іншого по-

рядку, такі, що не є загальновідомими та можуть бути практично за-

стосовані у виробничій та господарській діяльності.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою та кори-

сною для підприємства, якому її продано, та передбачає створення і

зміну конструкції виробів, технології виробництва та техніки, що за-

стосовується, або складу матеріалу. Раціоналізаторська пропозиція є

новою для підприємства, якому її продано, якщо, згідно з існуючими

на даному підприємстві джерелами інформації, ця або тотожна поданій

пропозиція не була відома для достатнього її практичного використан-

ня. Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, яко-

му її продано, якщо її використання дає можливість підвищити еконо-

мічну ефективність або отримати інший позитивний ефект цим

підприємством. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, що

знижують надійність та інші показники якості продукції або погіршу-

ють умови праці, а також спричинюють або збільшують рівень забру-

днення навколишнього природного середовища.

Позначення, елементом якого є найменування місця походження,

може бути зареєстроване як товарний знак у випадку подання заявни-

ком документа, що підтверджує його право на використання наймену-

вання місця походження, до реєструючої організації. Під найменуван-

ням місця походження розуміють географічну назву країни або

місцевості (області), що використовується для позначення товару, який

походить з цієї країни або місцевості (області), якщо властивості або

особливості цього товару винятково або істотно визначаються харак-

терними для цієї країни або місцевості (області) природними умовами

та/або людськими факторами. Наприклад, «Біломорські візерунки»,

«Палех». Найменування місця походження реєструються як товарні

знаки.

Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як

різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його зви-

чайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає вна-

слідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої пози-

ції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість

гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових

витрат платника податку.

308

13.2. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ

АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Нематеріальний актив — це об’єкт інтелектуальної, в тому числі

промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в поряд-

ку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права влас-

ності платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні

активи» № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку немате-

ріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка

включає:

— порядок їх визначення та оцінки;

— нарахування їх амортизації;

— списання з балансу;

— розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, орга-

нізаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм вла-

сності.

Витрати, пов’язані із створенням чи придбанням нематеріального

активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підляга-

ють у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються в складі витрат

звітного періоду:

— витрати на рекламу;

— витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

— витрати на створення підприємства та підготовку його основної

діяльності;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл),

вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

— існує ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди

підприємством внаслідок його використання;

— його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об’єкта нематеріаль-

них активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними

первинними документами, в яких наводяться детальна характерис-

тика об’єкта, його первісна вартість. термін корисного використан-

ня, норми зносу (амортизації), місце, де буде використовуватися

об’єкт.

Класифікація нематеріальних активів наведена на рис. 13.2.

Нематеріальні активи — це об’єкти права інтелектуальної власнос-

ті, інші об’єкти права власності та користування.

Нематеріальні активи поділяються на такі види.

309

Нематеріальні активи підприємства

Право на об’єкти промислової

власності

Авторське право

Право на користування іншими

нематеріальними ресурсами

Організаційні витрати на створення

підприємства

Право на користування землею та

іншими природними ресурсами

Рис. 13.2. Класифікація нематеріальних активів підприємства

1. Об’єкти права інтелектуальної власності. До них належать:

1.1. Право власності на винахід. Право власності на винахід засві-

дчується патентом. Об’єктом винаходу може бути: продукт (пристрій,

речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини);

спосіб.

1.2. Право власності на корисну модель. Право власності на кори-

сну модель засвідчується патентом. Об’єктом корисної моделі може

бути конструктивне виконання пристрою.

1.3. Право власності на промисловий зразок. Право власності на

промисловий зразок засвідчується патентом. Об’єктом промислового

зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання,

які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені

для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

1.4. Право власності на знаки для товарів і послуг. Право власності

на знаки для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Об’єктом права

власності на знак можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та ін-

ші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи по-

єднанні кольорів.

1.5. Право власності на сорт рослин. Право власності на сорт за-

свідчується патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і ви-

ключне право на його використання. Перелік родів і видів рослин, на

сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів

України.

1.6. Право власності на фірмове найменування. Юридична особа

має своє найменування. Право і обов’язки господарських організацій,

пов’язані з користуванням фірмовим найменуванням, виробничими ма-

рками і товарними знаками, що визначаються діючим законодавством.

1.7. Право власності на програми для ЕОМ. Право на публікуван-

ня, відтворювання, розповсюдження та інші дії по введенню в госпо-

дарський обіг сукупності даних та команд, що призначені для функці-

310

онування ЕОМ та інших комп’ютерних пристроїв з метою отримання

певного результату.

1.8. Право власності на базу даних. Право на публікування, від-

творювання, розповсюджування та інші дії по введенню в господарсь-

кий обіг сукупності даних (статей, розрахунків, тощо), які системати-

зовані для пошуку і оброблення за допомогою ЕОМ.

1.9. Право власності на науково-технічну інформацію. Об’єктом

науково-технічної інформації можуть бути: результати науково-

технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що

зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та

поширення.

2. Об’єкти права користування ресурсами природного середо-

вища. До них належать:

2.1. Право користування земельною ділянкою. Право покупця на

подальше господарське або інше використання земельної ділянки. До

цього права належить також право оренди земельної ділянки.

2.2. Право користування надрами, в тому числі на розробку корис-

них копалин.

2.3. Право на користування геологічною та іншою інформацією про

природне середовище. Право на використання геологічної, геоморфоло-

гічної та іншої інформації про стан та можливості господарського вико-

ристання елементів природного середовища, природного середовища в

цілому, яка міститься в звітах, картах та інших матеріалах.

2.4. Право на користування іншими ресурсами природного середо-

вища. Право на використання водних, біологічних та інших ресурсів,

яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдія-

льності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

3. Об’єкти права користування економічними, організаційни-

ми та іншими вигодами. До них належать:

3.1. Економічні вигоди від користування монопольним положен-

ням ринку. Факт монопольного панування на ринку виробництва това-

рів та здійснення послуг. Визначається на підставі інформації, наданої

Антимонопольним комітетом України.

3.2. Права на використання економічних та інших привілей. Право

на користування податковими, господарськими та іншими привілеями

та користування майном. Визначаються на підставі документів, що за-

свідчують ці права. Право користування податковими привілеями ви-

значається на підставі інформації, наданої податковою інспекцією.

4. Гудвіл (ділова репутація) — це комплекс заходів, спрямованих

на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення ак-

тивних операцій, включаючи використання кращих управлінських зді-

бностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові

технології. Під час приватизації експертному оцінюванню підлягає

лише позитивна ділова репутація.