Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

291

науково обґрунтованих нормативів запасів; прискорення запуску мате-

ріалів у виробництво. Найефективнішим способом зниження матеріа-

льних запасів є використання систем постачання сировини, матеріалів

і комплектуючих безпосередньо в технологічні процеси.

За результатами оцінки оборотності розраховують суму економії

оборотних засобів як суму додаткового їх залучення в господарський

оборот або суму їх перевитрат як суму відтягування засобів з обороту.

Ефективність використання оборотних засобів полягає не тільки в

прискоренні оборотності, а і в зниженні собівартості продукції за ра-

хунок економії оборотних засобів, підвищені прибутку і рентабельнос-

ті. Вплив використання оборотних засобів на рівень загальної рентабе-

льності (К

) визначається так:

= П

% × Р

× К

де П

% — частка прибутку (ПР) в 1 грн обсягу випуску продукції (О

);

— фондомісткість продукції;

— коефіцієнт завантаження оборотних засобів.

ИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. У чому полягає сутність та значення оборотних коштів?

2. У чому полягає сутність оборотних фондів та які елементи формують

їх склад?

3. Яке призначення має нормування матеріальних ресурсів?

4. Які елементи формують склад оборотних коштів? Що таке структура

оборотних коштів та які фактори її визначають?

5. Якими мають бути норми матеріальних витрат та за якими критерія-

ми вони встановлюються?

6. Як розраховуються нормативи виробничих запасів, незавершеного виро-

бництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції?

7. Які методи застосовують для нормування використання матеріальних

ресурсів?

8. Які показники характеризують ефективність використання оборотних

коштів? Як ці показники розраховуються?

9. У чому сутність нормування оборотних коштів? Які основні методи

застосовуються при нормуванні оборотних коштів?

10. Якими шляхами в сучасних умовах можливо підвищити ефективність

використання оборотних коштів?

11. У чому полягає значення економії оборотних фондів (матеріальних ви-

трат) для підприємства?

12. Які показники характеризують рівень використання оборотних фондів

(матеріальних ресурсів) та як розраховуються ці показники в різних галузях

промисловості?

13. Які є основні джерела економії оборотних фондів (матеріальних ресур-

сів) на підприємстві?

14. Назвіть основні напрями економії матеріальних ресурсів, розкрийте їх

специфіку в окремих галузях виробництва.

292

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ

ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

12.1. Система матеріально-технічного забезпечення виробництва.

12.2. Логістика в системі організації матеріально-технічного забезпечення.

12.3. Аналіз логістичних витрат підприємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ)

• Матеріальні ресурси

• Складування і зберігання

• Транспортне господарство

• Управління виробничо-технічної компле-

ктації (УВТК)

• Логістика

• Логістична система

• Логістичні витрати

• Матеріальні потоки

• Виробничий цикл

• Логістичне рішення

• Калькуляція витрат

12.1. СИСТЕМА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

Матеріально-технічне забезпечення є формою розподілу коштів виро-

бництва на основі організаційних зв’язків та угод між постачальниками і

споживачами безпосередньо або через посередника. Воно значною мірою

визначає результативність виробництва, виявляючи безпосередній вплив

на використання виробничих фондів, ритмічність виробництва, собівар-

тість, продуктивність праці, тривалість виробництва та інші показники.

З переходом до ринкової економіки відбулися істотні зміни на рин-

ку, були втрачені функції державного розподілу матеріальних ресур-

сів. З’явилася велика кількість дрібних посередницьких структур, що

функціонують в обмежених секторах ринку і беруть на себе певну час-

тину обороту ресурсів, а, отже, становлять конкуренцію не тільки собі

подібним, але й великим оптовим посередникам (принаймні, в частині

одержання замовлень). Нині оборот продукції виробничо-технічного

призначення базується на ринковому співвідношенні платоспромож-

ного попиту та пропозиції, набуваючи рис ринкового розподілу.

Функції служб постачання підприємств включають:

а) планування матеріально-технічного постачання (МТП) на основі

балансу обґрунтованої сукупної потреби і покриття її ресурсами з різ-

них джерел;

293

б) встановлення раціональних господарських зв’язків по поставках

продукції на підприємство;

в) організацію і планування постачання підприємства, цехів, діль-

ниць продукцією;

г) оперативне регулювання руху матеріальних ресурсів на основі

обліку і контролю;

ґ)контроль за використання матеріальних ресурсів і розробка захо-

дів по підвищенню ефективності цього процесу;

д) удосконалення організації матеріально-технічного постачання.

Однією з найважливіших функцій відділу матеріально-технічного

постачання є планування постачання за всіма видами продукції. Для

розробки плану МТП необхідні:

— виробнича програма і об’єм поставок продукції;

— норми витрат і запасів матеріалів, строки зносу інструменту, за-

пасних частин та інших ресурсів, завдання по економії матеріалів;

— заявки і розрахунки потреб підрозділів у різних допоміжних ма-

теріалах;

— дані про залишки матеріалів в цехах, в незавершеному виробни-

цтві на початок і кінець планового періоду;

— дані про ціни, тарифи на перевезення, умови поставки, інші но-

рмативні документи;

— номенклатура продукції;

— дані про фактичні залишки матеріалів на складах про витрати їх

в минулому періоді та інші дані про стан МТП.

Далі при плануванні МТП виконуються розрахунки потреби в ма-

теріальних ресурсах. При цьому розрізняють потребу до видатку й по-

требу до завезення. Потреба до видатку показує кількість матеріалів,

яка необхідна підприємству для виконання виробничої програми та

інших робіт (будівництво, ремонти).

Потреба до завозу встановлює кількість матеріалів, яку підприємство

повинно одержати із зовнішніх джерел. Вона визначається на останній

стадії розробки плану постачання в результаті розробки балансу МТП з

урахування залишків на початок і кінець планового періоду.

Наступним етапом розробки плану МТП є розрахунки очікуваних

залишків і перехідних запасів матеріалів.

Заключним етапом розробки планів МТП є визначення потреби до

завозу матеріалів на основі балансу МТП.

Оборотні засоби й оборотні фонди підприємств розраховуються за

формулою

зпмреозпзнтрензвтв

МММММММММОЗ −−−−++++= ,

де М

тв

— потреба в матеріалі на товарний випуск;

нзв

— потреба в матеріалі на зміну незавершеного виробництва;

294

ре

— потреба в матеріалі на ремонтно-експлуатаційні потреби;

нт

— потреба на виробництво нової техніки;

пз

— потреба на перехідні запаси, які створюються на кінець пла-

нового періоду;

оз

— очікуваний залишок даного матеріалу на початок планового

періоду;

— величина очікуваної економії матеріалів;

мр

— кількість матеріалів, яку можна одержать з рахунок мобілі-

зації внутрішніх ресурсів;

зп

— кількість матеріалів, яка повинна бути завезена від зовніш-

ніх постачальників.

Цей показник є основним і кінцевим. При розробці планів поста-

чання необхідно його мінімізувати. Перераховані елементи балансу

МТП називають показниками плану МТП. Встановлення їх величини є

одним з основних завдань при розробці плану МТП. Воно вирішується

за допомогою спеціальних розрахунків.

Зниження запасів, у т. ч. зниження партії закуповуваних матеріалів,

зменшує деякі витрати. Збільшення партії закуповуваних матеріалів

знижує насамперед витрати по обслуговуванню закупівель (питомі

транспортні витрати). В деяких випадках знижує ціни за одиницю ма-

теріалів. У закордонній практиці для розрахунку оптимальної величи-

ни партії закуповуваних матеріалів використовують формулу Вільсона:

(

)

складзбутрпар

ВЦВММ ++⋅= ,

де М

— річний обсяг матеріальних ресурсів в натуральних одиницях;

збут

— витрати на обслуговування закупівель у розрахунку на од-

ну партію;

Ц — ціна (франко-склад покупця) за одиницю ресурсів;

склад

— витрати на складування в частках від вартості ціни одини-

ці ресурсів.

Основні напрями роботи підприємства у сфері управління джере-

лами оборотних коштів є:

— визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

— визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх

обсягів до оптимально значення;

— визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх ви-

користання за допомогою будь-яких методів;

— визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних

оборотних коштів до цього значення;

— вживання заходів щодо повернення у розпорядження підприєм-

ства суми дебіторської заборгованості;

— припинення виконання робіт для неплатоспроможних замов-

ників;

295

— визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня

беззбитковості виробництва;

— скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат.

інтенсифікація методів виробництва;

— поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства

для фінансування власних оборотних коштів.

Оцінюючи в цілому ситуацію на товарному ринку матеріальних ре-

сурсів, можна констатувати, що підприємства й організації працюють

в умовах, що характеризуються достатньою свободою підприємниць-

кої діяльності, яка зафіксована законодавчо: вони володіють необхід-

ною господарською самостійністю по відношенню до управлінських і

владних державних структур; мають доступ практично до всіх ресур-

сів; вільні у виборі контрагентів при проведенні торгово-закупівельних

і господарських операцій; самостійно (виходячи зі своїх інтересів)

розпоряджаються одержуваним прибутком; вибирають напрямки роз-

витку своєї діяльності, керуючись цілями одержання максимального

прибутку.

Основними функціями матеріально-технічного забезпечення (МТЗ)

виробництва є: забезпечення виробничих потоків необхідною сирови-

ною, напівфабрикатами та деталями; зберігання, обробка і надання си-

ровини на замовлення споживачів; забезпечення інструментом, при-

строями; ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та

іншого обладнання; догляд та нагляд за ним; постійне підтримання об-

ладнання у робочому стані; забезпечення підприємства електричною,

тепловою енергією, стисненим повітрям і водою; переміщення ванта-

жів; проведення усіх вантажно-розвантажувальних робіт.

Склад і характер господарств, що забезпечують МТЗ, визначається

особливістю основного виробництва.

До служб МТЗ належать:

— матеріально-технічне постачання, яке має своєчасно забез-

печувати і регулювати поставки для виробничого процесу сировини,

напівфабрикатів, комплектуючих деталей. Крім того, органи постачан-

ня та збуту забезпечують виконання послуг в обсязі, номенклатурі та в

терміни, що встановлені господарськими угодами;

— складування і зберігання матеріалів, палива, сировини і готової

продукції, яке забезпечується складським господарством, що є вироб-

ничо-технічною базою системи постачання і збуту;

— виробничо-технічну комплектацію готової продукції; вона

особливо важлива, бо часто виробничий процес потребує поставки си-

ровини суворо за календарними графіками. Тому служби виробничо-

технологічної комплектації забезпечують підбір матеріально-техніч-

них ресурсів, суворо в певній кількості і номенклатурі, в задані термі-

ни за добовим та погодинними графіками, які узгоджені з підприємст-

вом-виробником;

296

— інструментальне господарство і службу технологічної осна-

стки; вони повинні забезпечувати підприємство інструментом, при-

строями, технологічною оснасткою, формами високої якості при міні-

мальних витратах на їхнє виробництво. Ці служби зумовлюють успіх

впровадження передової технології, механізації трудомістких робіт;

— ремонтно-механічні цехи і служби повинні забезпечувати ро-

бочий стан парку обладнання, машин, шляхом його ремонту та модер-

нізації. Чітка робота цих служб великою мірою визначає результати

роботи виробничого підприємства. Вказані цехи і служби звичайно

підпорядковані головному механіку підприємства;

— транспортне господарство, яке забезпечує переміщення мате-

ріально-технічних ресурсів всередині виробничого процесу і поза його

межами. Особливо точної та ритмічної роботи потребує технологічний

транспорт, який зв’язує окремі процеси в єдину виробничу систему.

Система матеріально-технічного забезпечення включає:

— поставки матеріальних ресурсів для державних потреб;

— оптову торгівлю матеріально-технічними ресурсами та техноло-

гічним обладнанням;

— торгівлю матеріально-технічними ресурсами через систему то-

варних бірж, торговельних центрів та посередницьких підприємств.

Система органів матеріально-технічного забезпечення складається з:

— Державної акціонерної компанії Укрресурси, Вона створена

Указом Президента України від 21 грудня 1994 року № 789 «Про ре-

формування системи матеріально-технічного забезпечення народного

господарства». Засновником компанії є держава в особі Кабінету міні-

стрів України. Постановою кабінету міністрів України від 11 квітня

2002 р. № 503, ДАК «Укрресурси» передано до сфери управляння

Державного комітету з державного матеріального резерву. ДАК «Укр-

ресурси» надає послуги по закладенню та реалізації товарів державно-

го та мобілізаційного резервів. Здійснює закупівлю і поставку продук-

ції виробничо-технічного призначення, сировини і товарів народного

споживання для державних потреб, за напрямками, визначеними Уря-

дом України;

— територіально-посередницьких підприємств (опторги), акції

яких не передавалися в статутний фонд Державної акціонерної компа-

нії «Укрресурси»;

— торгових центрів, товарних бірж;

— приватних посередницьких фірм, підприємств;

Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК) на правах

виробничих одиниць. Головним завданням УВТК є забезпечення

пов’язанних в єдине ціле процесів заготівлі матеріалів і деталей, виго-

товлення напівфабрикатів, конструкцій і комплектної їх доставки на

виробництво відповідно до виробничого циклу. До 1992 року структу-

ра УВТК виробничих підприємств передбачала організацію в апараті

297

управління чотирьох відділів: комплектації, оперативно-виробничого,

реалізації матеріальних фондів, планово-економічного.

Для ефективної роботи УВТК в умовах ринку необхідна інша логі-

стична структура, Вона повинна складатися із заступника директора з

логістики і чотирьох основних служб: закупівельної логістики, збуто-

вої (маркетингової) логістики, служби складського і тарного господар-

ства та інформаційної логістики. Залежно від обсягів виробництва і то-

варообігу служби можуть називатися в УВТК секторами, бюро,

відділами. Для рішення конкретних завдань в служби підбираються

відповідні фахівці.

У сучасній структурі УВТК існують також відділи, служби і цехи,

які безпосередньо підпорядковуються заступникові

Форми організації УВТК різноманітні і залежать від специфіки дія-

льності підприємства, його територіального розміщення, рівня, виду і

обсягу робіт та інших конкретних умов. УВТК за дорученням підпри-

ємства виступають як замовник матеріальних ресурсів, необхідних для

виробництва запланованих обсягів продукції, робіт, послуг, і вступа-

ють у договірні відносини з транспортними організаціями.

До функції УВТК входять приймання матеріальних ресурсів, аналіз

якості сировини, її складання і зберігання, виготовлення нетипових де-

талей і конструкцій, доведення матеріалів, що надходять, до високого

ступеня технологічної готовності, організація своєчасної доставки

комплектів на виробництво.

УВТК здійснюють свою діяльність на основі господарського роз-

рахунку.

12.2. Л

ОГІСТИКА В СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІЇ

МАТЕРІАЛЬНО

-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для виробництва будь-якої продукції, необхідні сировина, матеріа-

ли, напівфабрикати, конструкції, технологічне обладнання і та ін.

А для цього слід чітко організувати рух різноманітних ресурсів, що

прийнято називати логістикою.

З 1974 р. у літературі й практиці установилося таке визначення ло-

гістики: «Логістика— наука про планування, керування і контроль за

рухом матеріальних ресурсів, кадрів, енергоресурсів, інформації та ін-

ших потоків у різних системах». Це визначення було сформульовано і

прийнято 1-м Європейським конгресом з логістики, що проходив у Бе-

рліні 20—22 березня 1974 р.

Концепція логістики являє собою систему більш раціонального

планування, організації та контролю у сферах виробництва і обміну

продукції для більш повного задоволення споживчого попиту. З точки

зору функціонального призначення в загальній структурі народного

298

господарства виділяються такі види логістичних систем: макрологіс-

тика, мікрологістика та металогістика.

Макрологістична система являє собою об’єднання всіх підпри-

ємств, організацій і виробничих систем за всіма галузями народного

господарства.

Система мікрологістики охоплює рух матеріальних та інформацій-

них потоків у межах одного підприємства або виробничої системи.

Металогістика являє собою сукупність функціональних підрозділів

різноманітних підприємств та систем. Наприклад, якщо об’єднання

всіх підприємств та організацій України являє собою макрологістичну

систему, то одне окремо взяте підприємство — мікрологістичну сис-

тему, а об’єднання транспортних підсистем декількох підприємств

може розглядатися як металогістична система.

Логістична діяльність грунтується на трьох основах:

— техніка як сукупність усіх технічних засобів та обладнання, що

супроводжують матеріальні ресурси;

— інформація як сукупність усієї статичної та динамічної інфор-

мації про рух матеріальних та нематеріальних потоків у системах;

— економіка підприємства і народного господарства.

Предметом логістики є комплексне управління всіма матеріаль-

ними та нематеріальними потоками у системах. Логістика охоплює як

сферу виробництва, так і сферу обміну матеріальних благ (підсистема

матеріально-технічного постачання і збуту продукції). Вона націлена

на створення та контроль діяльності єдиної системи управління вироб-

ництвом та маркетингом, фінансовими та економічними розрахунками

і обробкою необхідної інформації.

Розв’язання цих завдань стосовно різних видів ресурсів має свою

специфіку. Для машин і обладнання, які підлягають монтажу і викори-

стовуються у виробничому процесі, найбільш ефективною є лізингова

форма придбання. Її розвиток в Україні в умовах обмежених інвести-

ційних ресурсів і платіжної кризи є особливо актуальним. Крім того,

для машин та обладнання, які підлягають монтажу, — це організація

поставок з максимальним наближенням до моменту здачі техніки до

монтажу.

Для матеріальних ресурсів першорядне значення має раціоналізація

матеріальних потоків з метою мінімізації витрат, які пов’язані з ними,

що зумовлює доцільність та необхідність застосування у забезпеченні

виробництва матеріалами, методів логістики, як ефективного науково-

го інструментарію управління формуванням та рухом матеріальних

потоків.

Важливою складовою пошуку ефективних рішень у галузі матеріа-

льно-технічного забезпечення є побудова раціональних логістичних

рішень, тобто визначення складу й характеру діяльності господарчих

структур, що беруть участь у русі матеріального потоку. За певних

299

умов доцільно подовжити логістичний ланцюг, включити до нього то-

рговельних посередників. Особливо це стосується процесу матеріаль-

но-технічного забезпечення малого бізнесу.

12.3. А

НАЛІЗ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Логістика — один з нових наукових напрямів у теорії і практиці

маркетингу, що характеризує раціональну організацію взаємодії по-

стачання, виробництва, розподілу, транспортування і споживання го-

тової продукції. Вона досліджує вище вказані функції із системних по-

зицій.

До найменш вивченого питання в логістицi належать витрати, які

утворюються в сфері її діяльності (логістичні витрати). За своїм еко-

номічним змістом логістичнi витрати частково збігаються з витратами

виробництва, транспортними витратами, витратами зберігання, і ін-

шими складовими витрат обігу.

У масштабі окремо взятої фірми логістичнi витрати обчислю-

ються у відсотках від суми продажу, у вартісному вираженні, з роз-

рахунку на одиницю маси сировини, матеріалів, готової продукції,

у відсотках від вартості чистої продукції. Остання визначається або

як валова продукція за вирахуванням матеріальних витрат і аморти-

заційних відрахувань, або як сума заробітної плати, затраченої на

створення продукції, і прибутку підприємства від продажу вироб-

леного товару.

Імпульсом до аналізу логістичних витрат у країнах СНД стала не-

стабільність економічного становища.

Аналіз показує, що в моделях управління запасами використову-

ються чотири види логістичних витрат: на закупівлю; складання; пере-

везення; втрати від дефіциту та iммобiлiзацiї оборотних коштів у запа-

сах. Кожний вид витрат має складну структуру.

У табл. 12.1 наводиться класифікація логістичних витрат. Як пока-

зали дослідження, їх треба калькулювати за типосорторозмiрами мате-

ріалів, комплектуючими виробами, деталями незавершеного виробни-

цтва і готовою продукції. Потім їх необхідно групувати за номенклату-

рними групами, видами запасів, за місцем знаходження і функціями,

що виконуються, а також за місіями сфери логістики. Новий підхід

щодо обчислення витрат полягає в розробці «місій», тобто визначенні

цілей, які повинні бути досягнуті логістичною системою в рамках пев-

ної ситуації.

Комплексний підхід до розвитку логістики змінює концепцію її ви-

трат. У цій ситуації калькуляція витрат здійснюється не за функціона-

льним принципом, а за орієнтацією на кінцевий результат, коли споча-

тку визначаються обсяг і характер роботи логістичної системи, а потім

витрати, пов’язані з її виконанням.

300

Таблиця 12.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

Функції

сфери

логістики

Види і різновиди логістичних витрат

Місце

утворення витрат

I. Закупівля 1. Вартість предметів закупівлі. Ціна при закупівлі може залежати від зни-

жок, які надаються залежно від:

а) кількості предметів, що закуповуються на одне замовлення;

)

загальної ва

тості замовлення за декількома позиціями, що видаються

одному постачальникові;

в) пори року, в які робиться замовлення.

2. Витрати щодо оформлення замовлення на закупівлю матеріальних ресур-

сів.

3. Транспортні витрати і витрати під час приймання вантажів.

4. Витрати на зберігання виробничих запасів:

а) вартість капіталу, інвестованого у виробничі запаси;

б) складські витрати (складські площі, енергопостачання, персонал);

в) податки і страхові збори, що залежать від вартості виробничих запасів;

)

падіння цінності ви

обничих запасів че

ез ста

іння, пс

вання, к

адіжки,

інфляцію

Відділи і склади

матеріально-

технічного поста-

чання, зовнішньої

комплектації і ко-

операції.

300