Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

251

Внутрішньовиробничі резерви зумовлені вдосконаленням і най-

більш ефективним використанням технічних засобів і поліпшенням

структури робочих кадрів, скороченням втрат робочого часу, економі-

єю сировини і матеріалів безпосередньо на підприємстві.

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивнос-

ті праці на підприємствах розробляються програми управління проду-

ктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і за-

ходи щодо їх реалізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний

економічний ефект від їхнього упровадження, призначаються відпові-

дальні виконавці.

ИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Розкрийте зміст понять «трудові ресурси», «персонал», «кадри».

2. Що вміщує в себе організація праці і управління трудовим колективом

підприємства?

3. Яка структура кадрів підприємства?

4. Порядок визначення чисельності основних робітників.

5. Порядок визначення загальної чисельності промислово-виробничого пер-

соналу.

6. Проблеми визначення необхідної чисельності управлінського персоналу.

7. Назвіть функції кінцевої мети кадрової політики.

8. Розкрийте сутність продуктивності праці.

9. Розкрийте сутність показників і методів вимірювання продуктивності

праці.

10. Класифікація трудомісткості.

252

ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ

ФОНДИ

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

10.1. Поняття, склад та структура основних виробничих фондів підпри-

ємства.

10.2. Облік та оцінювання основних фондів.

10.3. Знос основних фондів та його види.

10.4. Амортизація основних засобів.

10.5. Показники ефективності використання основних фондів.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Основні фонди

• Засоби праці

• Виробнича структура основних фондів

• Галузева структура основних фондів

• Первісна вартість

• Відновна вартість

• Залишкова вартість

• Балансова вартість

• Фізичний знос

• Моральний знос

• Амортизація

• Норма амортизації

• Методи амортизації

• Прямолінійний метод

• Прискорена амортизація

• Виробничий метод

• Ремонт основних фондів

• Фондовіддача

• Фондомісткість

• Фондоозброєність

• Виробнича потужність

10.1. ПОНЯТТЯ,

СКЛАД ТА СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ

ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність

і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої

праці.

Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва,

що, беручи участь у виробничому процесі в натуральній і вартісній

формі, в сукупності складають речовинний зміст виробничих фондів.

Залежно від специфіки характеру, участі у виробничому процесі і за-

собу обороту виробничі фонди поділяються на основні та оборотні

(рис. 10.1).

253

ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

ЗАСОБИ

ПРА

ПРЕДМЕТИ

ПРА

ОСНОВНІ

ФОН

ОБОРОТНІ

ФОН

ВИРОБНИЧІ

ФОН

Рис. 10.1. Структура основних фондів

Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає «основа».

Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки ви-

робниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість, функціону-

ють у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому

своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової

продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» ос-

новні фонди визначаються як матеріальні цінності, які призначаються

для використання у господарській діяльності підприємства протягом

періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в екс-

плуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово

зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної

сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в

кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають нату-

ральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції

(робіт, послуг), що виробляється.

Основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі. Основні

виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва

підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої

участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби пра-

цівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні

заклади, заклади громадського харчування та ін.

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виро-

бничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-

виробничі.

До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підпри-

ємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непроми-

254

слово-виробничі фонди — це засоби праці непромислових підпри-

ємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-

будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).

За належністю основні виробничі фонди поділяють на власні і за-

лучені. Власні основні фонди — це фонди, які знаходяться на балансі

підприємства. Залучені — взяті в тимчасове користування в іншої ор-

ганізації на умовах оренди або надання послуг.

За ознакою використання основні фонди поділяють на діючі, до

яких належать засоби праці, що функціонують у процесі виробництва

як в основному, так і в підсобному, і недіючі, якими вважаються фон-

ди, які перебувають на стадії вибуття у зв’язку з їхнім зносом, на кон-

сервації або в запасі.

Для бухгалтерського обігу основні засоби поділяються, відповідно

до положення (стандарту) 7 «Основні засоби», на 9 груп:

— земельні ділянки;

— капітальні витрати на поліпшення земель;

— будинки, споруди та передавальні пристрої;

— машини та обладнання;

— інструменти, прилади, інвентар (меблі);

— транспортні засоби;

— робоча і продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— інші основні фонди.

У промисловості традиційно використовується наступна видова

класифікація основних фондів (рис. 10.2).

Згідно з наведеною класифікацією та роллю, яку відіграють основ-

ні фонди в процесі виробництва, розрізняють активну і пасивну части-

ни основних фондів.

До активної частини відносять основні фонди, які беруть безпосе-

редню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, ін-

струменти, приладдя та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної

частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують

нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови

для нього.

У податковому обліку, згідно з Законом України «Про оподатку-

вання прибутку підприємств», при визначенні амортизації фондів бе-

руть до уваги розподіл фондів на 4 групи:

— будинки, споруди, передавальні пристрої;

— автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові еле-

ктронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офі-

сне обладнання;

— будь-які інші фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

— електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного

оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчиту-

255

вання та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і рації,

вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Будинки

Споруди

Передавальні

ист

ої

1. Силові машини та

устаткування.

2. Робочі машини т

устаткування.

3. Вимірювальні і

егулюючі прилади

та пристро.

4. Обчислювальна

техніка.

5. Інші машини т

устаткування

Транспортні

засоби

Інструмент

Виробничий інвентар

та п

иладдя

Господарський

інвента

Основні

фонди

Машини

та

статк

вання

Рис. 10.2. Видова класифікація основних фондів

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх варто-

сті становить виробничу структуру основних фондів. Прогресивною є

така структура основних фондів, де активна частина основних фондів

зростає.

Чинники впливу на виробничу структуру основних фондів:

— виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

— форми суспільної організації виробництва;

— форми відтворення основних фондів;

— технічний рівень виробництва;

— рівень організації будівельних робіт;

— розміщення підприємства.

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе

впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування;

механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проек-

256

тів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підпри-

ємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення

обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими

групами.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідно-

шенням величини основних фондів різних галузей до їх загальної вар-

тості.

Вікова структура основних фондів — це відношення різних вікових

груп основних фондів до їх загальної вартості.

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних

фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибу-

тки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів госпо-

дарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і ін-

ших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних

рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.

10.2. О

БЛІК

ТА ОЦІНЮВАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Для планування відтворення основних фондів, визначення розмірів

амортизації, аналізу ефективності їхнього використання велике зна-

чення мають правильне врахування і вірогідна оцінка вартості основ-

них фондів. Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вар-

тісній формі.

Облік у натуральній формі необхідний для оцінювання матеріаль-

ного складу фондів, структури і технічного рівня фондів, розрахунку

виробничих потужностей підприємства і його підрозділів, визначення

зносу фондів і планування капіталовкладень. У зв’язку з цим склада-

ються паспорти підприємств, у яких містяться всі необхідні дані про

натуральний склад фондів, їхні технічні характеристики. Облік у вар-

тісній формі необхідний для зведеного обліку фондів, для розрахунку

амортизації, оцінки фондовіддачі й інших показників ефективності ви-

користання основних фондів.

Важливою для об’єктивної оцінки фондів є їх правильна вартісна

оцінка. Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти

грошове вираження їхньої вартості. Існує декілька видів оцінки основ-

них фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною,

відновною чи справедливою (реальною) вартістю; залежно від стану

основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість — це фактична вартість основних фондів на

момент їх придбання і взяття на баланс. Первісна вартість відображає

фактичну собівартість основних фондів у сумі грошових коштів, ви-

трачених на придбання (створення основних фондів).

257

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Пер-

вісна вартість основних фондів» включає:

— суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це факти-

чно ціна придбання основних фондів);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що

здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти

основних фондів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (отриманням)

прав на об’єкти основних фондів);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

— витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних

фондів до стану, в якому вони придатні для використання із заплано-

ваною метою.

У загальному вигляді первісну вартість можна представити у ви-

гляді формули

М,ТЦВ

++=

де Ц — ціна обладнання, грн;

Т — транспортні витрати на його доставку, грн;

М — витрати на установку і монтаж обладнання.

Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів за су-

часних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна

вартість, але за теперішніми цінами. Тобто це сума коштів (їхніх еквівале-

нтів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на

придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання

звітності. Такий вид оцінки вартості дозволяє визначити реальну вартість

засобів праці з урахуванням сучасних умов суспільного виробництва, зро-

стання технічного рівня і підвищення продуктивності праці при їхньому

відтворенні. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю

дасть можливість отримати порівняльні дані для характеристики обсягів,

структури і складу основних виробничих фондів, а також більш точно ви-

значити ефективність їхнього використання. Застосування цього виду

оцінки фондів пов’язане з проведенням періодичних переоцінок вартості

фондів, що є трудомістким і відносно тривалим процесом.

Відновна вартість основних фондів (В

) обчислюється за формулою













100

∆П

де ∆П

— середньорічний відсоток приросту продуктивності праці в

країні за час використання основних фондів;

258

t — кількість років експлуатації основних фондів до моменту ви-

значення відновної вартості.

Справедлива (реальна) вартість — це сума, за якою може бути

здійснений обмін цього об’єкта в результаті операції між компетент-

ними, обізнаними, зацікавленими та незалежними особами. Справед-

лива вартість основних фондів визначається також під час їхнього пе-

реоцінювання.

Повна (первісна та відновна) вартість — це вартість у новому,

незношеному стані. За повною первісною вартістю основні фонди вра-

ховуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього

функціонування, тому її називають балансовою вартістю. Балансова

вартість основних фондів при їхньому введенні в експлуатацію тотож-

на первісній вартості. У міру зношування їхня балансова вартість (за-

лишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і

сумою зносу.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на поча-

ток розрахункового року (ВБ) обчислюється за формулою

,АВВВВВВ

ввреккрвв

ББ

−−+++=

де

В — балансова вартість групи основних фондів на початок року,

що передував звітному;

вв

В — вартість введених в експлуатацію основних фондів;

кр

В — вартість здійснення капітального ремонту основних

фондів;

рек

В — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модер-

нізацію устаткування;

В — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом

року, що передував звітному;

А — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що

передував звітному.

Залишкова вартість характеризує реальну вартість основних фо-

ндів і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних

фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто

тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва

перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних

фондів на час їхнього вибуття з експлуатації, спричиненого зношен-

ням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підпри-

ємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс

іншому підприємству.

259

Залишкова вартість основних фондів визначається за такими фор-

мулами:

AВВ

×−= t ;

AВВ

×−= t ,

де

В ,

В — відповідно первісна та відновна вартості, грн.

10.3. З

НОС ОСНОВНИХ ФОНДІВ ТА ЙОГО ВИДИ

У процесі виробничого використання основні фонди поступово

зношуються і в результаті втрачають свою первісну і споживчу вар-

тість. Економічна сутність зносу полягає у втраті фондами їхньої вар-

тості.

Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів. Фізич-

ний знос — це втрата основними фондами їх споживчих якостей, що є

проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні

опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні нава-

нтаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов. Розмір фізи-

чного зносу основних фондів залежить від безлічі чинників, у тому чи-

слі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних

характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони вироблені і т.

д. Фізичний знос пов’язаний також з кваліфікацією обслуговуючого

персоналу, своєчасністю і якістю проведеного поточного обслугову-

вання і ремонту і зумовлений цілим рядом інших причин. Постійно на-

копичуючись, фізичний знос знижує технічні і економічні характерис-

тики основних фондів і в кінцевому підсумку призводить до повної

втрати ними споживчої вартості, робить основні фонди непридатними

для використання.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос. Частко-

вий знос можна усунути. Це означає, що споживчі якості основних

фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна

усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та за-

міни їх новими.

Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних

фондів (К

Ф.ЗН

), який можна обчислити за такими формулами:

ф.зн

К =

або

кр

ф.зн

К =

де А — сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума

зношення), грн;

кр

— вартість капремонтів основних фондів від початку служби, грн.

260

Фізичний знос основних фондів у відсотках можна обчислити за

формулою

ф.зн

К =

де Т

, Т

— відповідно фактичний та нормативний строк служби обла-

днання, роки.

Моральний знос настає, як правило, раніше від фізичного, тобто

основні фонди, які ще не можуть бути використані, економічно вже не

ефективні. Моральний знос — це зменшення вартості основних фон-

дів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виро-

бляють засоби праці, а також у результаті створення нових, більш про-

дуктивних та економічно вигідних машин і устаткування, ніж ті, що

перебувають в експлуатації.

Моральний знос буває двох форм. Моральний знос першої форми

виникає в результаті знецінення старих основних фондів по причині

зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фон-

ди будівництву. В результаті вартість нових основних фондів тієї ж

конструкції стає нижчою, ніж була в раніше випущених. Тому в про-

цесі їхньої експлуатації на готову продукцію вони будуть переносити

меншу по величині частку вартості, що робить їх відповідно більш

ефективними і стимулює заміну старих фондів на нові.

Моральний знос другої форми — це обезцінення старих основних

фондів через створення нових, більш ефективних.

Моральний знос 1-ої форми вимірюється за допомогою коефіцієнта

морального зносу 1-ої форми (К

м.зн. 1

ВП

м.зн.1

ВВ

−

= .

Моральний знос 2-ої форми оцінюється за допомогою коефіцієнта

морального зносу 2-ої форми:

ПОВ

м.зн.2

1К ×−=

де В

ПОВ

, В

ПОВ

— повна вартість (ціна) відповідно застосованого і но-

вого засобу праці;

, П

— продуктивність або інший пріоритетний техніко-

експлуатаційний показник тих самих засобів праці.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К

заг.зн

) визнача-

ється за формулою

)К(1)К(11К

м.знф.знзаг.зн

−×−−= .