Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Худоба віддає перевагу додатково обробленому корму, особливо

якщо його згодовують у вигляді гранул або плющеного зерна, а не

відповідного борошна. За перевагою у споживанні худобою най-

більш поширені корми можна розмістити в такій послідовності: мо-

лода зелена трава, високоякісне сіно, шроти і макуха, плющене зер-

но бобових і злакових культур, кормовий буряк, сіно середньої якос-

ті, полова й солома.

Добову даванку корму корови споживають за 5 – 6 год (288 –

318 хв), тобто використовують для цього 20 – 22% добового ліміту

часу. В умовах вільного згодовування кормів кожна тварина підхо-

дить до сіна 3 – 5 разів, а до кукурудзяного силосу — 5 – 6. Якщо час

годівлі обмежувати, то корови з’їдають корми добового раціону за

3 – 4 год. Тварини споживають корми переважно у світлі години до-

би. Вночі, особливо від 0 до 3 год ранку, вони корми не споживають.

Холод стимулює апетит худоби, а високі температури — пригні-

чують. При цьому тривалість вживання корму істотно залежить від

породи худоби. За спекотної погоди у тварин абердин-ангуської по-

роди випасання займає 54 % часу доби, а в зебу, що пристосовані до

високих температур, — 71% часу.

Споживання тваринами води залежить від їх фізіологічного

стану, віку, маси тіла, породи, складу кормів, температури води, кі-

лькості солі в кормах, вільного доступу до води, а також від кліматич-

них умов. За нестачі води у дорослої худоби знижується продуктив-

ність, а в молодняку — порушується розвиток. Найкращим є віль-

ний доступ тварин до води. Залежно від породи, при вільному до-

ступі до води тварини п’ють її 1 – 11 разів за добу, затрачаючи на це

10 – 12 хв. Якщо води недостатньо, між тваринами виникають бійки.

Під впливом низьких температур тварини поїдають більше корму

і, отже, п’ють більше води. Більший рівень споживання води при під-

вищенні температури середовища пояснюється підвищенням випа-

ровування води крізь шкіру і через дихання, а також фізіологічним

станом тварини. Як правило, за високих температур повітря вони

більше п’ють води, ніж за низьких. Спостереження показують, що

влітку тварини п’ють воду 10 – 12, навесні 5 – 6 і взимку 4 – 7 разів.

Процес жуйки. У дорослої худоби, залежно від кількості при-

йнятого нею корму і вмісту в ньому клітковини, процес жуйки три-

ває від 4 до 9 год на добу. Протягом доби відмічається кілька (25 –

30) періодів жуйки. Жує худоба, як правило, лежачи або стоячи.

Близько 60 % часу жуйки припадає на ніч (від 21 год 30 хв до 5 год

ранку). Тривалість жуйки залежить від системи випасання худоби,

при загінній системі і високому навантаженні на пасовище вона

дещо менша. Пережовуючи одну порцію корму, тварина робить до

70 жуйних рухів. Отже, на жуйку витрачається значна кількість

енергії, тому цей процес відбувається переважно, коли тварини ле-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

жать. При зниженні температури повітря проти оптимальної збіль-

шується кількість періодів і часу жуйки, а в період охоти і під час

хвороби — скорочується.

Рефлекс жуйки у телят виявляється вже у віці три тижні. Проте

здатність пережовувати з’їдений корм виникає тільки у віці

6 – 8 міс.

Дефекація і виділення сечі. Кількість калу залежить від

об’єму спожитого корму та вмісту в ньому клітковини. В умовах під-

тримуючої годівлі і за низької продуктивності корова виділяє 15 –

35 кг калу за добу, а тварини на відгодівлі — до 45 кг (40 – 60 % від

маси спожитого корму). Добовий об’єм сечі становить 9 – 23 л і за-

лежить від кількості спожитої води та соковитих кормів, а також від

температури середовища. За добу дефекація у великої рогатої худо-

би, залежно від віку і статі, відбувається 2 – 18 разів, а сам акт три-

ває всього 2 – 3 хв. Сечу тварини виділяють 1 – 9 разів за добу при

тривалості виділення 1 – 2 хв. Ці акти не відбуваються у певні ви-

значені години доби. Дефекація частіше відбувається по закінченні

відпочинку, коли тварина піднімається з лігва. У великої рогатої

худоби дефекація відбувається переважно у положенні стоячи, хоча

може відбуватися, коли тварина лежить. За стабільного раціону ча-

стота зазначених актів істотно не змінюється.

Поведінка тварини на пасовищі. Споживання кормів на пасо-

вищі має істотні переваги перед згодовуванням зеленого корму тва-

ринам із годівниць. Основні із цих переваг — економія витрат на зби-

рання, перевезення і роздавання кормів та чищення приміщень. При

цьому відбувається також оздоровлення худоби. Смакові якості пасо-

вищного корму мають більше значення для худоби, ніж його запах,

структура, вміст у ньому клітковини, наявність чи відсутність добрив

та органічних і неорганічних компонентів ґрунту. Вибір корму зале-

жить від віку худоби, новий корм вона поїдає незадовільно, особливо

важко привчається до споживання незнайомого їй травостою.

Велика рогата худоба не може споживати траву, висота якої ниж-

че 4 см, через особливості будови ротової порожнини (переважно рух-

ливого язика, яким вона захоплює траву і спрямовує її до рота).

Найбільше пасовищного корму тварини споживають при висоті рос-

лин 10 – 12 см і вмісті сухої речовини 20 – 22 %, що становить бли-

зько 15 кг сухої речовини або 70 кг зеленого корму за добу. При ви-

соті рослин 25 см худоба споживає тільки 11 кг сухої речовини або

до 30 кг зеленого корму. Корови не пасуться на травостої, забрудне-

ному їхнім калом і сечею. Але вони добре споживають мокру траву,

бо її легше захоплювати рухливим язиком і вона краще перетрав-

люється організмом тварин.

За нормальних умов порційного випасання тривалістю 3 год, ко-

рови витрачають на цей процес 84 % всього часу, але у разі появи у

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

стаді корів в охоті час на споживання зеленого корму зменшується

до 65 – 67 %. Інтенсивні опади чи холодний вітер спонукають худобу

тимчасово не пастися. Тварини скучуються, стоять нерухомо якнай-

ближче одна до одної. З підвищенням температури повітря також

зменшується час споживання корму на пасовищі. В умовах порцій-

ного споживання зеленого корму (по 3 год двічі за добу) більшість

тварин уже через 2 – 2,5 год перестає пастись і поновлює випасання

після 1 – 2-годинного відпочинку. Найсприятливіший час для вихо-

ду худоби на пасовище влітку — рано вранці, до сходу сонця, а у

вечірні години — після його заходу.

Спостереження показали, що тварини, потрапивши на пасовище,

спочатку переходять усю відведену для випасання ділянку, визна-

чаючи якість травостою, і тільки потім починають пастись, як пра-

вило, в одному напрямку (вздовж виділеної ділянки). Якщо ділянка

квадратної форми, худоба випасається майже по колу. Кожна тва-

рина захоплює смугу, яка вдвічі ширша за її тіло, і постійно підтри-

мує контакт з іншими тваринами.

Уся худоба в стаді підпорядковується певній поведінці — разом

череда пасеться, відпочиває і виконує всі інші елементи активності.

Коли в кінці відпочинку піднімаються перші тварини, вони ще де-

який час стоять на тому місці, де лежали. На пасовищі з добрим тра-

востоєм худоба дотримується єдиного напрямку випасу. Через необ-

хідність дотримуватися єдиного режиму в стаді деякі тварини не мо-

жуть використовувати свою здатність споживати більше корму.

За нормальних кліматичних умов худоба пасеться добре і вдень,

але особливо інтенсивно — при сході й заході сонця. Ніч для випа-

сання вона використовує тільки у разі денної спеки. Зазвичай вночі

тварини відпочивають. Всього на випасання потрібно від 5 до 13 год

залежно від якості травостою, віку й маси худоби, її фізіологічного

стану та можливої продуктивності.

Час випасання, обмежений на певній площі, змушує худобу змі-

нювати співвідношення між періодами активності та відпочинку. Із

скороченням періоду споживання корму корелює і період відпочин-

ку (табл. 1.9).

Таблиця 1.9. Витрати часу на випасання, жуйку та відпочинок худоби

за різних систем використання пасовищ, год

Використання пасовищ

Показник

постійне загінне порційне

Випасання

Жуйка

Відпочинок

10,4

7,6

5,2

9,1

7,0

7,5

7,3

7,5

9,1

Величина життєвого простору. Однією з головних умов гар-

монійного співіснування тварин у стаді є дотримання індивідуаль-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

них дистанцій. Особини, які посідають більш високий ступінь соціа-

льної ієрархії у стаді, дозволяють тваринам нижчого рангу набли-

жатися до себе тільки на певну відстань. Малий життєвий простір є

важливою причиною неспокою тварин у групі. На пасовищі, коли є

достатній простір, взаємні дистанції визначаються самими твари-

нами. При утриманні у загонах на фермах площа їх руху, як прави-

ло, обмежена, і вони не можуть витримувати необхідної дистанції.

Тому тварини більш низького рангу зазнають стресу під час або на

шляху до місць годівлі, через що знижується їхня продуктивність.

Важливим заходом профілактики агресивності худоби є її обез-

рожування. Після такої операції рефлекси нападу у тварин повніс-

тю пригнічуються. Однак у дорослої худоби після видалення ріг

внаслідок пригнічення виникає комплекс беззахисності, який поєд-

нується зі стресовим станом, що може спричинити різке зниження її

продуктивності.

При вільному доступі до об’ємистих кормів тварини більш висо-

кого рангу забезпечують собі краще місце біля годівниці. Тому за

такого способу згодовування кормів потрібно забезпечувати норма-

льний фронт годівлі (не менш як дві ширини тіла тварини). За ві-

льного доступу до корму перші півгодини вони їдять його спокійно,

а потім тварини високого рангу міняють місце біля годівниці і від-

тісняють тварин нижчого рангу. При цьому конфлікти мають лан-

цюгову реакцію: тварина найвищого рангу відтісняє сусідню, та,

шукаючи нове місце, відтісняє наступних тварин і таким чином не-

покоїться все стадо. Тому за безприв’язного утримання худоби най-

першою передумовою задовільної її продуктивності є забезпечення

достатньої кількості корму та фронту годівлі.

В умовах боксового утримання тварини швидко звикають одна

до одної. Спостереження показують, що вже в першу ніч після пере-

ведення стада в боксовий корівник у боксах лежать 20 % корів, а

через два тижні — 85 %. За багаторядного розміщення боксів коро-

ви віддають перевагу тим, де можна стояти передом до стіни. Однак

не було помічено, щоб кожна корова займала який-небудь постій-

ний бокс, навіть тоді, коли окремі бокси мітили фарбою, щоб стиму-

лювати пам’ять тварин до оптичного сприйняття.

І в боксових приміщеннях худоба підтримує стадність. У боксах

із суцільними перегородками, де тварини не можуть бачити одна

одну, вони проводять значно менше часу, ніж у тих, де перегородки

зроблені із труб. Маючи можливість бачити одна одну і вільно пе-

реміщатися, тварини поводяться спокійніше. Проте, коли після

6-місячного перебування в боксах тваринам дали змогу вибору між

боксами і груповим лігвом, то лише 50 % корів повернулись у бокси,

а інші віддали перевагу груповому лігву. Бажано групи тварин ро-

бити невеликими (до 25 голів), щоб вони пізнавали одна одну, тоді в

стаді, як правило, підтримується ієрархічний порядок.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

При безприв’язному утриманні існує поділ тварин за рангами,

тобто спостерігається певна ієрархія між особинами однієї статі й ві-

ку. Є високорангові особини, або лідери, яких визнають усі тварини

стада, особливо коли вони не обезрожені. Використовуючи свої гострі

роги, вони поводять себе дуже агресивно проти більш слабких особин

стада, нерідко травмують та відганяють їх від корму. Наслідком цього

є ослаблення низькорангових особин від недогодовування і значне

зниження їхньої продуктивності. Таких тварин доводиться вибрако-

вувати, що завдає немалих збитків господарству. Істотно знизити це

рангове протистояння можна за допомогою обезрожування тварин у

молодому віці (до 45 днів) або розведення комолих порід. У такому

разі поділ особин за рангами майже не виявляється, що істотно

впливає на добовий режим поведінки худоби. При цьому відпочинок

у низькорангових тварин збільшується майже вдвічі, а в череді ко-

молої худоби сутички обмежуються до мінімуму.

Статева і материнська поведінка. В умовах безприв’язного

утримання період охоти в окремих особин викликає неспокій в ін-

ших тварин стада. Характерною ознакою охоти є облизування тва-

рин та удавана садка на них. В експерименті було виявлено, що із

90 спроб до садки 78 були спрямовані на тварин в охоті і тільки

16 — на інших, які самі намагалися робити садку на тварин в охоті.

Тому тварин в охоті краще негайно ізолювати для наступного осі-

меніння (спаровування).

Після запліднення статева активність у самок зникає на весь пе-

ріод тільності і на час вигодовування підсисних телят. У природних

умовах статева активність самок виявляється синхронно із визрі-

ванням яйцеклітини. У самок великої рогатої худоби м’ясного на-

прямку продуктивності яєчники функціонують у періодичному рит-

мі (статевий цикл) протягом усього року, але більшість отелень

припадає на зимово-весняний період.

В умовах пасовищного утримання при настанні охоти самка са-

ма розшукує плідника, а коли він наближається до неї, не зрушує з

місця. Під час охоти самка дозволяє плідникові робити садку до 5

разів. Після парування вона кілька секунд стоїть з вигнутою спи-

ною. Якщо самка не знаходить плідника, то підходить до інших

тварин, обнюхує їхні зовнішні статеві органи, стрибає на них і до-

зволяє стрибати на себе (останнє спостерігається частіше), непоко-

їться, майже не пасеться, менше часу витрачає на жуйку, продукти-

вність її помітно знижується. Вульва у самок під час охоти гіперемі-

йована, із статевої щілини виділяється опалесціююча рідина, тва-

рина часто виділяє сечу і піднімає хвіст. Період охоти (вища фаза

статевого циклу) триває у корів 18 – 36 год, у телиць — 12 – 15 год.

Найактивніше самки приходять в охоту у травні — червні.

Поведінка самки щодо новонародженого зумовлюється її мате-

ринським інстинктом. Перед отеленням вона непокоїться, у пасо-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

вищний сезон намагається відокремитися від стада, для отелення

вибирає тихе, менш доступне для інших тварин місце. Отелення

відбувається переважно вночі або вранці. Дослідження свідчить, що

між 18 год вечора і 6 год ранку отелюється 63 % самок, у тому числі

41 % — після опівночі.

Після отелення самка деякий час відпочиває, потім повертає го-

лову до теляти, обнюхує його і починає енергійно облизувати з його

тіла навколоплідні оболонки й слиз. В умовах пасовищного утри-

мання це може тривати впродовж кількох десятків хвилин. Після

народження теля на ноги стає через 15 – 50 хв і відразу починає

шукати вим’я, рухаючись уздовж тулуба корови від голови до хвоста

і підштовхуючи її в бік мордою, поки не наткнеться на дійки вим’я.

За спостереженнями, телята на пошуки дійки витрачають 20 –

60 хв і протягом доби підходять ссати у середньому 9 разів (коли-

вання 4 – 16), витрачаючи на цей процес від 88 до 261 хв. Проте

трапляються випадки, коли теля протягом доби ссе матір 48 разів.

За один підхід воно ссе вим’я корови протягом 9 – 15 хв, а кількість

виссаного молозива при цьому сягає 0,3 – 0,5 л (такою є місткість

сичуга теляти в перші дні життя). У цілому за добу теля може спо-

живати від 3 до 6 л молозива. Як тільки воно починає ссати, корова

повертає голову і продовжує облизувати його. Вважається, що коро-

ва пізнає своє теля за допомогою нюху, дотику, слуху, зору і підкли-

кає до себе тихим муканням. У перші дні після отелення корова з

телям перебуває недалеко від основного стада і під час випасання

чи відпочинку старається не випускати новонароджене з поля зору.

Якщо вона залишає на деякий час спляче теля, щоб пастися, то піс-

ля повернення обнюхує, ідентифікуючи його. Через 5 – 6 діб після

отелення корова з телям, відшукуючи корм, починає активно руха-

тись і, як правило, в наступні дні повертається з ним у стадо. Вона

продовжує піклування про теля впродовж усього підсисного періоду.

У корів м’ясних порід новонароджене теля ссе зазвичай передні

дійки, а якщо вони невеликі, то може захопити всі чотири одночас-

но. Щоб захопити дійку, теля змінює кут між головою і шиєю (він

наближається до 180°), у результаті чого язик і стравохід утворюють

пряму лінію, що запобігає засмоктуванню повітря. Під час ссання

теля розставляє і відводить назад задні кінцівки, рухає хвостом і з

інтервалом 15 – 30 с краєм лоба сильно штовхає вим’я; такий своє-

рідний масаж вим’я стимулює віддачу молока. Не змінюючи поло-

ження, теля може по черзі ссати всі дійки. Телята м’ясних порід в

кінці молочного періоду для ссання вимушені ставати на зап’ясні

суглоби, оскільки вже досягають значної висоти у холці.

Припинення зорового і слухового контакту між коровою і телям,

особливо в перші години його життя, змінює їхню поведінку. Вони

обоє непокояться, корова муканням кличе відсутнє теля, рухається у

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

різні боки, прислухається до знайомого голосу і прямує у той бік,

звідки його чує.

Якщо корова не знаходить свого теляти, вона на кілька днів

втрачає апетит, порушує звичайний режим випасання стада, зни-

жує продуктивність. Теля спокійніше реагує на відлучення, і чим

раніше воно відбувається, тим менше часу потрібно тварині для

звикання до нових умов існування. В перші дні після відлучення це

виявляється у зниженні приростів маси телят.

Визначено, що в молозивний період теля витрачає 41 % часу на

лежання, 42,8 % — на сон, 12,6 % — на стояння, 1,2 % — на спожи-

вання молока та води і 2,4 % — на рух. У період до досягнення

6-місячного віку змінюється час на відпочинок, споживання корму,

жуйку, рух, споживання води. За даними досліджень, у бугайців і

теличок цього віку на лежання й жуйку витрачається відповідно 54

і 57 % добового ліміту часу, на споживання сіна — 25 і 24, на спожи-

вання води — 3,3 і 3,4, рух — 1,8 і 1,5 %, на стояння — 13,5 і 12,8 %.

Дуже мало часу витрачають телята 6-місячного віку на жуйку у сто-

ячому положенні (2,7 – 1,2 %). У цьому віці збільшується час на

споживання концентрованих кормів (до 70 хв за добу), об’ємистого

корму — до 5,5 – 6,0 год, на процес жуйки — до 40 – 60 хв.

1.8. Психологія худоби

Розуміння деяких особливостей психології худоби полегшує робо-

ту з нею. Велика рогата худоба володіє панорамним зором на 360° і

може бачити навколо себе все, не повертаючи голови. Вона сильно

залежить від зору і легко піддається відчуттю страху. Худоба чутли-

ва до різких контрастів світла і тіні в зоні трапу для завантаження,

ваг або в робочій зоні. Освітлення при цьому має бути рівномірним,

а рівень і поверхня підлоги — без будь-яких різких переходів. Худо-

ба чутливіша до високих і сильних звуків, ніж людина. Від удару по

металу тварина може перестати слухатися. Гумові амортизатори на

воротах і розколах сприяють зниженню рівня шуму.

Над робочою зоною, а також над зонами зважування і заванта-

ження треба влаштовувати суцільні навіси. Так, навіси із дощок

повністю підходять для тих зон, де тварини перебувають у знайомих

їм умовах. Коли тварини потрапляють у робочу зону, вони, як пра-

вило, нервують. Тінь від зpoблeного із дощок або підвішеного на

тросах навісу із гофрованого листа призводить до того, що тварини

починають опиратись. Комбінація чітких переходів від світла до тіні

так само впливає на худобу, як поставлена посередині загону ре-

шітка над ямою, що перешкоджає виходу тварин. Перехід від світла

до тіні також відлякує їх. Тому для відлякування худоби замість

дорогих сталевих решіток упоперек шосе малюють лінії.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Тінь від огорожі коридору може призвести до того, що тварини

починають опиратися. Тінь, що падає упоперек ваг або трапу для

завантаження, може порушити весь процес роботи з тваринами. Ве-

дучі тварини можуть відмовитись перетинати тінь. Причинами того,

що в одному і тому самому місті тварини починають опиратися, мо-

же бути тінь або зміна рівня підлоги (наприклад, канава), а також

велика яскрава пляма від променів світла, що проникає із щілин у

даху. Якщо закрити щілину, то зазначеної проблеми не буде. Самі

працівники також повинні бути передбачливі і не створювати тінь.

Худоба має тенденцію рухатися у напрямку до світла. Під час за-

вантаження її вночі потрібно всередині автомобіля вмонтувати ма-

тові, що не засліплюють тварин, лампи або ліхтарі. Прогони для

завантаження і розвантаження мають бути повернені на північ або

південь, оскільки худоба опирається, якщо їй доводиться дивитись

прямо на сонце. Інколи буває складно загнати тварин у накриту

робочу зону або із відкритого яскраво освітленого накопичувача в

темний однорядний коридор. Легше загнати їх у затемнену зону із

відкритого загону, якщо спочатку поставити в один ряд. Загальне

м’яке освітлення всередині приміщення також допомагає заганяти

худобу. Рекомендується використовувати 100-ватні світильники

з рефлекторами на 3-мeтpoвиx стояках. За мінусових температур

лампи денного освітлення працюють погано, тому ліхтарі, спрямо-

вані на вхід у загін, загострюють увагу худоби. Не потрібно влашто-

вувати однорядний коридор і розкіл повністю у приміщенні, а нако-

пичувач — за його межами. Якщо продовжити однорядний коридор

на 3,05 – 4,60 м за межі приміщення, то худоба менше впиратиметь-

ся. Тварини легше увійдуть у темне приміщення, якщо попередньо

вишикувати їх в один ряд. Біля межі однорядного коридору і нако-

пичувача не повинно бути стіни. Слід або накрити дахом увесь роз-

кіл і накопичувач, або продовжити однорядний коридор за межі

приміщення. Якщо робоча зона розміщена під дахом, потрібно пе-

реконатися, що тінь від даху не падає на межу коридору і накопи-

чувача.

Розміщені в центрі підлоги дренажні решітки спричинюють у

тварин упертість, вони відмовляються переступати через них. Пра-

вильна конструкція дренажу в розколі має передбачати монтування

цементної підлоги з нахилом у бік розміщеної за огорожею відкритої

стічної канави, яку легко чистити. Худоба також опирається, коли

бачить об’єкти, що рухаються або хитаються.

Пальто, перекинуте через огорожу загону, або світлий бампер ав-

томобіля спричинює опір тварини. Коли заганяють худобу, загінни-

ки мають стояти подалі від хвіртки-вловлювача, щоб тварини, що

наближаються, не бачили їх. Пересуванню худоби сприяє встанов-

лення щитів, за якими можуть ховатися люди. Труднощі, що зумов-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

лені впертістю тварин, мають характер ланцюгової реакції. Якщо

одна тварина починає опиратися, то її спротив передається і твари-

нам, що йдуть позаду. Ніколи не слід підганяти тварину, що йде по

однорядному коридору, якщо їй нікуди йти. Коли вона почала опи-

ратися, то робитиме це і далі. Перш ніж підганяти наступну твари-

ну, загінник повинен почекати, поки відкриються вхідні ворота роз-

колу. Ефективним засобом перегону тварин в загони є поліетилено-

вий мішок для сміття, прикріплений до ручки. Худоба намагається

втекти від поліетилену, що шелестить.

Огорожа однорядного коридору, розколу, накопичувача і трапу

має бути щільною, щоб тварини не бачили людей, машини та інші

предмети за її межами. Принцип використання щільних огорож

аналогічний принципу використання шор для коней, які не дають

їм змоги бачити інші предмети. Дуже важливо, щоб, перебуваючи в

загоні, тварина бачила тільки один вихід та інших тварин, що ру-

хаються попереду по проходу. Худоба опиратиметься, якщо їй вва-

жається, що коридор закінчується тупиком. Хвіртка, що відчиняєть-

ся в один бік в однорядному коридорі, має бути зроблена із рейок

так, щоб тварина крізь неї могла бачити. Щоб худоба не повертала

назад, ворота накопичувача мають бути щільними. Єдиний прохід,

який повинні бачити тварини, — це вхід в однорядний коридор. Су-

цільні розсувні ворота або ворота, що відкриваються в один бік,

спричинюють у тварин спротив.

Худоба йде за вожаком стада, причому цей інстинкт у неї вияв-

ляється досить сильно. Однорядний коридор в розколі може здава-

тися їй дуже коротким. Тому він повинен бути достатньо довгим,

щоб використовувалися навички тварин іти за вожаком. Мінімаль-

на довжина однорядного коридору — не менш як 6,1 м, у великих

господарствах — 9 – 15 м, не довше. Якщо тварина впала і лежить

більш як 15 хв, то в русі інших тварин можуть виникнути усклад-

нення.

Велика рогата худоба — це стадні тварини. В умовах ізоляції вони

легко збуджуються і піддаються стресу. У разі, якщо тварини пішли в

однорядний коридор, а в накопичувачі залишилася одна тварина, то

вона може спробувати перескочити через огорожу, аби з’єднатися зі

стадом. Одинока корова може напасти на загінника і завдати йому

травм. Якщо вона опирається і відмовляється рухатися, загінник по-

винен випустити її із накопичувача і пригнати знову в стадо.

Для того, щоб запобігти скупченню худоби біля задніх воріт на-

копичувача, треба щоб підлога в загоні була рівною, з глибоким ри-

фленням, щоб тварини не ковзали по ній. Нахил підлоги в накопи-

чувачі у 10% призводить до скупчення і падіння тварин біля його

воріт. Худобу легше заганяти вгору, ніж униз, по рівній поверхні

вона рухається найлегше.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Викривлений коридор кращий за прямий з двох причин. По-

перше, тварина не бачить автомобіля, розколу або людей доти, поки

практично не потрапить у них. У викривленому коридорі також ви-

користовують природне бажання тварини обходити загінника по

колу. Якщо увійти в загін або на пасовище, то тварина повертається

до людини, щоб її бачити, зберігаючи при цьому безпечну дистан-

цію. У міру переміщення людини по загону або пасовищу тварини

продовжують дивитися на неї і розміщуються навколо неї по колу.

Тому у викривленому коридорі використовують таку природну по-

ведінку худоби.

Найвищої продуктивності

праці при заганянні худоби до-

сягають, коли загінник перебу-

ває під кутом від 45 до 60° до

холки тварини (рис. 1.1). По

внутрішньому радіусу прави-

льно спланованого викривле-

ного однорядного коридору має

бути вмонтований поміст для

загінника, який повинен пра-

цювати на ньому. Викривле-

ний коридор дає змогу загін-

никові перебувати під оптима-

льним кутом зору і примушує

тварин повертати навколо ньо-

го. Через суцільну бічну огоро-

жу тварини не бачать інших речей, крім загінника на помості. Від-

стань від платформи помосту до верху огорожі коридору має бути

такою, щоб верх огорожі був на рівні поясу середньої на зріст люди-

ни.

Рис. 1.1. Схема робочого коридору

в накопич

вачі для х

доби

Для того щоб примусити тварину рухатися вперед, загінник пе-

реміщується в позицію всередині зони втечі (див. рис. 1.1). Якщо

загінник заходить у цю зону дуже глибоко, тварина або поверне на-

зад і побіжить повз нього, або зламає огорожу і втече.

Найкращим місцем для роботи загінника є край зони втечі. За

такого його розміщення худоба рухається впорядковано. Якщо за-

гінник покидає зону втечі, тварини зупиняються. Розмір зони втечі

залежить від ступеня приручення чи дикості худоби і може стано-

вити 8 – 92 м. Добре приручену худобу можна переганяти, бо для

неї може не бути зони втечі. Під час прогону тварин через прохід

або накопичувач не рекомендується близько підходити до нього, бо

тваринам здається, що їх заганяють у кут. Якщо тварини стоять в

однорядному коридорі, то вони починають здавати назад і збуджу-

ватися. Це зумовлено тим, що загінник перегинається через одно-