Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

рини різних типів конституції різняться як будовою тіла, продуктив-

ністю, так і біологічними особливостями.

Визначення типів конституції переважно за окомірною оцінкою

малоефективне. Об’єктивно охарактеризувати конституцію тварин

можна тільки за кількісними показниками (промірами й індекса-

ми). Методику визначення типів конституції за кількісними показ-

никами екстер’єру розробив М.М. Колесник. Вона враховує такі особ-

ливості будови тіла, як грубість і ніжність, щільність і рихлість,

широко- і вузькотілість. Належність окремих тварин до того чи ін-

шого типу конституції визначають за 8 промірами і живою масою, за

даними яких обчислюють 6 індексів.

Для оцінки особливостей конституції (грубість, ніжність, щіль-

ність і т. ін.) обчислені індекси порівнюють з модельними показни-

ками, для чого використовують середні величини відповідних індек-

сів у межах стада (породи). Модельні відхилення за кожним індек-

сом знаходять за формулою

(1.1)

( / 1) 100,аВМДв=−⋅

де а — модельне відхилення, %; В — індекс окремої тварини (варіа-

нта); МДв — модельний показник (середня величина) того ж індек-

су; 1 — коефіцієнт, що характеризує відношення варіанта до моделі

в такому поєднанні, коли всі варіанти відповідають один одному.

Для оцінки грубості та ніжності конституції застосовують три ін-

декси:

Обхват п’ястка

100;

Висота в холці

(1.2)

Коса довжина заду

100;

Коса довжина тулуба

(1.3)

Довжина голови

100.

Коса довжина тулуба

(1.4)

Зростання зазначених індексів вказує на відхилення у бік грубо-

сті конституції, а зменшення — у бік ніжності.

Для оцінки щільності та рихлості конституції використовують

такий індекс:

Жива маса

100.

Коса

Обхват 1/2 ширини

довжина

грудей грудей

тулуба

××

(1.5)

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Чим вищі значення показника, тим більше відхилення у бік

щільної конституції, а менші вказують на збільшення рихлості.

Для визначення широко- і вузькотілості застосовують два індекси:

Ширина грудей

100;

Обхват грудей

(1.6)

Ширина в маклаках

100.

Обхват грудей

(1.7)

Кількісні вирази цих індексів свідчать, відповідно, про відносні

розміри ширини грудей і заду.

Знаки модельних відхилень «+» чи «–» вказують напрям зміни

того чи іншого індексу. Додатні значення відхилення свідчать про

спрямованість у бік грубості, щільності й широкотілості, а від’ємні —

відповідно, про ніжність, рихлість, вузькотілість. Загальний показ-

ник за цими особливостями будови тіла можна визначити підсумо-

вуванням відхилень окремих індексів. Якщо загальний показник у

першій групі індексів має знак «–», то це означає виражену ніжність

конституції, а якщо «+», то грубість. Так само оцінюють і широкоті-

лість та вузькотілість.

Оскільки одних і тих самих тварин одночасно оцінюють за трьо-

ма різними напрямами (грубість і ніжність, щільність і рихлість,

широкотілість і вузькотілість), то кожна з них дістає потрійну харак-

теристику. Окремі особливості будови тіла, які оцінюють за су-

марними відхиленнями індексів, можуть поєднуватися по-різному.

Всього таких поєднань шість: ніжний — щільний — вузький; ніж-

ний — рихлий — вузький; грубий — щільний — вузький; ніжний —

щільний — широкий; ніжний — рихлий — широкий; грубий —

щільний — широкий.

Досліджуючи вищу нервову діяльність тварин, І.П. Павлов ство-

рив учення про типи їх нервової системи (темпераменти). Особливо-

сті вищої нервової діяльності визначаються силою, врівноваженістю

та рухливістю нервових процесів. Учений виділив чотири основних

типи нервової системи: сильний урівноважений рухливий (сангві-

нік), сильний урівноважений спокійний (флегматик), сильний не-

врівноважений рухливий (холерик) і слабкий (меланхолік).

Тварини міцної конституції найчастіше характеризуються силь-

ним урівноваженим рухливим типом нервової діяльності; особливос-

тями перерозвиненого ніжного щільного типу конституції є сильний

неврівноважений; представники ніжного рихлого типу найчастіше

мають сильний урівноважений спокійний тип нервової системи.

Слабкий тип нервової діяльності небажаний для тварин будь-

якої продуктивності. Він характеризується пасивним ставленням

до умов навколишнього середовища, слабкістю й нестійкістю про-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

цесів збудження і гальмування. На зовнішні подразники такі тва-

рини реагують дуже слабко, активності не виявляють, як правило,

вони боязкі, тримаються в задніх рядах стада і майже ніколи по-

вністю не задовольняють своїх фізіологічних потреб. Тварини цьо-

го типу основну кількість нервової енергії витрачають на самозбе-

реження.

Тварини сильного неврівноваженого рухливого типу характери-

зуються великою життєвою енергією, на всі, навіть незначні, зміни

умов життя реагують активно, особливо коли ці умови хоча б най-

меншою мірою порушують їхню звичну рівновагу. Нервова збудже-

ність і подразливість у них настільки розвинені, що тварини весь

час перебувають у неспокійному стані, завжди насторожі. Будь-який

стук, шум, яскраве світло, рух людини, інших тварин спричинюють

у них почуття настороженості. Навіть доброзичливі наміри обслуго-

вуючого персоналу такі тварини розцінюють як небезпечні для них.

Постійне нервове збудження позбавляє їх спокою. Спожитий ними

корм значною мірою витрачається марно.

Тварини сильного урівноваженого спокійного типу поїдають

корм не поспішаючи. Якщо їх починає турбувати сусідня тварина,

вони не звертають на неї ніякої уваги або енергійним і сильним ру-

хом швидко припиняють усякі агресивні наміри. Такі тварини від-

значаються великою силою й урівноваженістю нервових процесів. У

таких тварин процеси збудження і гальмування взаємно врівнова-

жені. У новій обстановці вони поводяться сміливо, швидко й досить

різко реагують на всі зовнішні подразники. У незвичних умовах

швидко освоюються і почуваються спокійно. На дію подразників

легко збуджуються, але так само швидко звикають до них і пере-

стають на них реагувати.

Особливості нервової діяльності тварин формуються в результаті

взаємодії задатків організму й середовища.

Інтер’єр — оцінка господарсько-корисних ознак тварин за їхні-

ми внутрішніми морфофункціональними особливостями. Серед ба-

гатьох тестів інтер’єрної оцінки практичне значення мають частота

пульсу й дихання, показники крові, розвиток і функції окремих ор-

ганів і тканин. Важливими інтер’єрними показниками є показники

крові. Найчастіше визначають вміст у ній формених елементів —

еритроцитів та лейкоцитів, гемоглобіну, лужного резерву, глютатіо-

ну, білка й білкових фракцій, ліпідів, цукру, кальцію та ін. В ре-

зультаті реакцій еритроцитарних антигенів з антитілами сироватки

крові інших тварин було встановлено систему визначення груп кро-

ві великої рогатої худоби та інших тварин. Кількість груп крові в

системі пов’язана з кількістю антигенних факторів, які утворюють

цю систему. Нині виявлено 12 груп крові. Знання про них викорис-

товують у практиці для визначення походження тварин, ранньої

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

діагностики плодючості телиць із двійнят різної статі та для вияв-

лення деяких хвороб молодняку.

Існує зв’язок показників крові з господарсько-корисними ознака-

ми, зокрема з продуктивністю тварин. Так, вміст гемоглобіну, за-

лишкового азоту й активність лужної фосфатази у високопродукти-

вних особин вищі, ніж у низькопродуктивних. Інтенсивність росту

тварин зумовлена забезпеченістю крові еритроцитами та гемоглобі-

ном. Тому добір за скороспілістю автоматично супроводжується до-

бором у напрямі підвищення концентрації крові, тобто окислюваль-

них її властивостей і загального білка. Це сприяє створенню широ-

котілого типу великої рогатої худоби.

1.6. Оцінка вгодованості як інструмент управління

стадом м’ясної худоби

Важливою біологічною особливістю м’ясної худоби є здатність

накопичувати запасні поживні речовини (жир) у період, коли вони

отримують додаткову енергію, яку можуть використати в необхід-

ний для організму період. Під економічним і енергетичним кутами

зору накопичення жирових запасів з наступним використанням їх

неефективне, але це шлях до зменшення вартості кормів. Тобто по-

трібно поліпшувати вгодованість тварин тоді, коли є дешеві корми

(влітку), і «дозволяти» тварині втрачати вгодованість, коли корми

дорогі (взимку).

Вгодованість тварини є важливим індикатором для прийняття

рішень у роботі зі стадом м’ясної худоби. Вона показує кількість від-

кладеного на тулубi жиру і дає змогу передбачати відтворні здатно-

сте худоби та визначає програму її годівлі. Вгодованість визначають

практично, тому вона точніша, ніж візуальна оцінка стану тварини.

Для оцінки вгодованості худоби використовують шотландську або

американську систему. За шотландською системою вгодованість ви-

значають у балах, промацуючи ділянки коротких ребер та кореня

хвоста: 1 — дуже худа; 3 — добра; 5 — дуже жирна.

Тварину оцінюють в 1 бал за умови, що окремі короткі ребра у

неї гострі на дотик, немає жирових відкладень на корені хвоста; чіт-

ко видно, як виступають маклаки, корінь хвоста та ребра. Двома

балами оцінюють тварину, у якої окремі короткі ребра можна про-

мацати, але на дотик вони заокруглені, а також можна промацати

невелику кількість жирових відкладень на корені хвоста і макла-

ках; окремих ребер уже не видно. Три бали дістають тварини, в

яких при сильному натискуванні можна намацати кінці коротких

ребер, а також легко намацати жирові відкладення з обох боків ко-

реня хвоста. Оцінку 4 бали мають тварини, в яких короткі ребра

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

неможливо промацати навіть при сильному натискуванні та без

промацування добре видно жирові відкладення у формі півкуль на-

вколо кореня хвоста, а на ребрах і стегнах починають утворюватись

жирові складки. П’ять балів виставляють тваринам, у яких короткі

ребра, корінь хвоста і маклаки повністю покриті шаром жиру, жи-

рові складки чітко проступають поверх ребер і на стегнах, тварина

стає менш рухливою.

За такої системи оцінювання при вгодованості корови, оціненої

менш як двома балами або двома балами, їй потрібно більше часу

після отелення для повернення до нормального еструсу, а її заплід-

нюваність після першого осіменіння нижча, ніж при вгодованості,

яка дорівнює або більша за 2,5 бала. При вгодованості після оте-

лення, яка нижча або дорівнює 2 бали, жива маса телят, відлучених

у 210-добовому віці, буде на 5 – 25 % меншою, ніж при вгодованості,

яка більша або дорівнює 2,5 бала. Щоб досягти оптимальної відтвор-

ної здатності після отелення, дорослі корови повинні телитися при

вгодованості 2,5 – 3,0 бала і підтримувати цю вгодованість протягом

парувального періоду. Надмірна годівля (надзвичайно високий рі-

вень годівлі) за 2 – 4 тижні до початку осіменіння спрацьовує тільки

тоді, коли за цей час корова здатна досягти оптимальних кондицій,

тому починати її слід з худих тварин.

За цієї системи оцінювання під час осіннього відлучення телят

вгодованість корів має бути не нижче як 3 бали. Позитивним у такої

вгодованості є те, що, коли корови взимку отримуватимуть недоста-

тню кількість енергії (кормів), вони жировим шаром будуть захище-

ні від втрат тепла і матимуть достатній енергетичний запас. Якщо

немає можливості досягти такої вгодованості за рахунок кормів, слід

на місяць раніше відлучити телят і вирішити цю проблему за допо-

могою осіннього випасання корів.

За американською системою вгодованість тварин оцінюють за

шкалою від 1 до 9 балів (табл. 1.5), де одним балом оцінюють худу

тварину, а 9 балами — тварин з виставковою категорією вгодованості.

Тварини, оцінені 5 балами, мають середню вгодованість, до якої

треба доводити все поголів’я.

Можна використовувати дещо спрощену систему оцінювання вго-

дованості (табл. 1.6). Вона дає змогу швидше поділяти худобу за її

потребами в поживних речовинах і таким чином сприяє підвищенню

ефективності її годівлі, оскільки встановлено тісний взаємозв’язок

між вгодованістю і зміною живої маси. Тобто в міру підвищення чи

зниження оцінки вгодованості в балах відбуваються відповідні зміни

маси тіла. Наприклад, корова абердин-ангуської породи з оцінкою

вгодованості 3 бали матиме масу в межах 420 – 440 кг, 5 балів —

454 – 488 кг, а 7 балів — 545 – 580 кг. Після забою цих тварин туша

першої міститиме 9 %, другої — 18 %, а третьої — 27 % сала.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Таблиця 1.5. Американська система оцінювання вгодованості м’ясної

худоби

Бал Характеристика для оцінювання

Кістки плечового поясу, ребер, спини і сідничних горбів гострі при про-

мацуванні, добре виступають при огляді тварини. Можливі малопомітні

відкладення сала або наявність невеликої кількості м’язової тканини

Ледь помітні відкладення сала і невелика кількість м’язової тканини в

задній третині тулуба

Є прошарок сала в ділянці попереку, спини та передплічного й запліч-

ного жолоба. Спинний хребет все ще добре виражений, відростки

спинних хребців промацуються і добре проглядаються. Проте відстань

між відростками спинних хребців вже менш видима

Передплічний та заплічний жолоби видимі, виступають лише 12-те і

13-те ребра, особливо в корів з доброю випуклістю ребер і великою від-

станню між ними. Поперечні відростки спинних хребців можна визна-

чити лише промацуванням з невеликим натискуванням, вони прома-

цуються як не гострі, а більш округлі. М’язова тканина задньої трети-

ни тулуба повністю сформована, але плоска

При огляді тварини 12-те і 13-те ребра невидимі. Поперечні відростки

спинних хребців можна промацувати лише при сильному натискуван-

ні. Вони округлі під час промацування і невидимі при огляді. Відстань

між відростками також невидима, її можна визначити лише при силь-

ному натискуванні. Навколохвостові складки добре сформовані, запов-

нені салом, але не випуклі

Ребра повністю покриті м’язами та салом, їх не видно. Задня третина

тулуба округла. Добре видно відкладення сала в передреберній ділянці

та з обох боків кореня хвоста. Щоб промацати поперечні відростки спин-

них і поперекових хребців, потрібно дуже сильно натиснути на них

Кінці спинних відростків можна промацати лише при сильному натис-

куванні, відстань між ними майже відсутня. З обох боків кореня хвоста

зосереджені великі відкладення сала

Тварина має гладку бочкоподібну форму. Скелет невидимий. Проша-

рок підшкірного сала досить товстий, часто спостерігаються локальні

його відкладення

Скелет невидимий, його ледь можна промацати. Корінь хвоста повніс-

тю занурений в жирову тканину. Тварина стає малорухливою

Таблиця 1.6. Основні показники оцінювання вгодованості м’ясних корів

Оцінка вгодованості, бали

Показник

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Фізична слаб-

кість

Так Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні

Атрофія м’язів Так Так Незна-

чна

Ні Ні Ні Ні Ні Ні

Хребет види-

мий добре

Так Так Так Посе-

редньо

Ні Ні Ні Ні Ні

Ребра прогля-

даються добре

Так Так Так Посе-

редньо

По-

гано

Ні Ні Ні Ні

Наявність жи-

рових відкла-

день на підгру-

дді і в здухвині

Не

має

Не

має

Немає Немає Немає Не-

знач-

ні

Добре

вира-

жені

Добре

вира-

жені

До-

стат-

ньо

великі

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Продовження табл. 1.6

Оцінка вгодованості, бали

Показник

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Стегнова та

інші кістки

скелета вира-

жені

Так Так Так Так Так Так Посе-

ред-

ньо

Ні Ні

Відкладення

жиру у вим’ї і

локально біля

кореня та в

основі хвоста

Не

має

Не

має

Немає Немає Немає Немає Немає Посе-

редні

Силь-

ні

Встановлено також зв’язок між вгодованістю м’ясних корів на

певній стадії продуктивного використання і їх репродуктивною зда-

тністю (табл. 1.7). Як бачимо, корови з різною оцінкою вгодованості

перед отеленням дуже сильно відрізняються за тривалістю періоду

відновлення репродуктивного циклу. Отже, треба пам’ятати, що хо-

роший показник вгодованості перед отеленням м’ясної корови є

надзвичайно важливим, оскільки сприяє поліпшенню репродуктив-

ної функції та підвищенню економічної ефективності господарства.

Таблиця 1.7. Відсоток корів, що виявили охоту, залежно від їх вгодо-

ваності перед отеленням (Р. Уітман, 1975)

Час після отелення, днів

Вгодованість перед отеленням Оцінка, бали

60 90

Худа

Середня

Вища, виставкова

1 – 4

5 – 6

7 – 9

46 %

61 %

91 %

66 %

92 %

100 %

Результати досліджень і досвід свідчать, що перед отеленням до-

рослі корови повинні мати вгодованість з оцінкою 5 балів. Оцінка

нетелей (первісток) має становити 5,5 — 6,0 бала, адже потреба в

поживних речовинах таких корів вища, оскільки вони ростуть. Таке

невелике підвищення показника вгодованості молодих корів дасть

змогу компенсувати додаткові потреби в поживних речовинах, які

спрямовуються на ріст і сприятимуть своєчасному відновленню ста-

тевих циклів.

Бажано враховувати також час отелення корів. Зокрема, оцінка

корів, що отеляться на початку періоду отелень, може бути дещо

нижчою, ніж тих, що теляться пізніше, бо вони матимуть більше

часу на відновлення відтворної функції. Отже, врахування взаємо-

зв’язку між часом отелення і відтворною функцією дасть змогу поді-

ляти тварин маточного стада за вгодованістю з метою оптимізації

його годівлі та поліпшення відтворної функції. Такий поділ можна

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

проводити і за віком, тобто нетелей і молодих корів виділяти в окре-

му групу і оптимізувати їх годівлю так, щоб на час осіменіння (пару-

вання) вони мали відповідну вгодованість. Сюди ж можна вводити і

дорослих худих корів, щоб за кращих умов годівлі підвищити оцінку

вгодованості, а отже, репродуктивну здатність.

І останнє, оцінка вгодованості м’ясних корів дає змогу правильно

формувати їх раціон. Тобто для стада корів з оцінкою вгодованості

на рівні 4 бали потрібно за 60 – 80 днів до початку отелення розро-

бити програму годівлі, щоб тварини перед отеленням мали вгодо-

ваність на рівні 5 – 6 балів. Для зміни показника вгодованості на

1 бал маса корови має збільшитись або зменшитись у середньому на

27 – 36 кг. Середньодобові прирости при цьому можуть бути різними

(табл. 1.8).

Таблиця 1.8. Показники приросту маси тіла підсисних корів,

необхідні для запліднення (Уілтбанк, 1982)

Вгодованість

Збільшення маси тіла, потрібне для заплід-

нення

перед отелен-

ням

необхідна для

осіменіння

Днів до осіме-

ніння

Середньодо-

бовий приріст,

кг

Збільшення

маси тіла, кг

Худа

Худа/середня

Середня

Худа

Середня

0,91

0,45

0,00

1,22

1,81

При цьому слід пам’ятати, що для зміни маси корів різної вгодо-

ваності потрібна різна кількість енергії. Так, худим коровам (вгодо-

ваність 3 – 4 бали) на 1 кг приросту маси необхідно 3,81 Мкал, тоді

як тваринам із вгодованістю 6 – 7 балів — 6,33 Мкал, оскільки пер-

ші будуть нарощувати м’язову тканину, а другі — жирову.

Отже, оцінка вгодованості маточного стада дає кількісні показ-

ники для розробки програми годівлі тварин та управління відтвор-

ною функцією, що значною мірою формує економічну ефективність

галузі. При цьому слід постійно пам’ятати, що, по-перше, оцінку

вгодованості треба проводити постійно, але обов’язково восени, пе-

ред чи після отелення; по-друге, оцінюють вгодованість кожної ко-

рови і в середньому всього cтaдa; по-третє, обов’язково роблять ви-

сновки з такої оцінки, коригуючи утримання і годівлю тварин. Як-

що, наприклад, корова худа, слід з’ясувати, чи це вплинула нестача

кормів, чи тварина не виявляє «агресивності» біля годівниці та на

пасовищі або хвора чи уражена паразитами. Таку корову очікують

проблеми: важкі роди, можлива загибель теляти, затримка з охотою

або яловість, недостатня жива маса теляти при відлученні. Тому

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

таких тварин треба годувати окремо, поліпшувати їхній раціон,

провести лікування та знищити паразитів або на місяць раніше

відлучити телят. Якщо ж корова жирна, то треба з’ясувати, чи не

забагато кормів, можливо, вона не мала теляти або в неї низька мо-

лочність. Таку корову очікують: тяжке отелення; знижені життє-

здатність і збереженість телят та відтворна здатність; мала маса

теляти при відлученні; вона використовує багато кормів (неефек-

тивна). Внесення коректив у роботу зі стадом передбачає вибраку-

вання корів, які погано осіменяються, мали поганих телят та яло-

вих, змінити раціон, щоб перед отеленням вони схудли, або годува-

ти їх окремо.

1.7. Етологія худоби

Назва науки «етологія» походить від грец. «етос», що означає звич-

ка, звичай. Це зоологічна дисципліна, яка вивчає і аналізує добо-

вий режим, поведінку та фізіологічні особливості життєвих проявів

у худоби.

Добова поведінка худоби. Поведінка худоби та циклічність її

життя найкраще виявляються у пасовищний сезон. У великої рога-

тої худоби життєві прояви систематично диференціюються залежно

від часу доби. Так, загальний час добового споживання корму поді-

ляється на чотири фази: час перед сходом сонця, середина ранку,

полудень і час перед заходом сонця. Влітку худоба починає спожи-

вати пасовищний корм приблизно за годину, а взимку за 50 хв до

сходу сонця і продовжує пастись ще близько 1 год після його заходу.

Періодичність поведінки тварин пов’язана із способом їх утримання

і тим, що для більшості їх властива тенденція дотримання певного

порядку.

За утримання тварин у схожих умовах вони виявляють тенден-

цію щодня жити згідно з регулярним ритмом, виконуючи одну й ту

саму функцію в один і той самий час. Доведено, що це явище зумов-

лене ритмічною зміною світлих і темних годин доби. Максимальна

активність худоби спостерігається в години зміни рівня освітленості,

тобто на світанку і в присмерки, тоді як найменша — в середині дня

та в середині ночі.

Відпочинок. Це перебування тварини в лежачому або стоячому

положенні, коли вона не виявляє ніякої активності. Тривалість від-

починку залежить переважно від погоди та якості пасовища. При

цьому 40 % часу відпочинку припадає на день, решта — на ніч.

За даними спостережень худоба перед тим, як лягти, зазвичай

кілька хвилин стоїть на вибраному для відпочинку місці, потім ля-

гає і, якщо період лежання триває більш як 2 год, встає, потягується

і знову лягає через кілька хвилин, але вже на другий бік.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Тварини під час лежання ухиляються від зіткнення одна з од-

ною, і при безприв’язному утриманні відстань між ними може бути

в межах 0,5 – 5 м. Перед тим як лягти, тварини оглядають місце і,

якщо воно мокре чи забруднене, не лягають.

Тварини «високого рангу» в стаді займають кращі місця для від-

починку, а для тварин більш низькoгo рангу міcця для лежання

може й не дістатися. Проте справжній сон у худоби триває дуже ма-

ло (1 – 5 хв). Якщо навіть у тварин заплющені очі, то це ще не озна-

чає, що в неї справжній сон. Як правило, введення нової тварини в

стадо, наявність у ньому агресивних особин чи корів в охоті змен-

шують загальний час відпочинку. За даними дослідів, в умовах без-

прив’язного утримання корови лежать у середньому 624 – 682 хв.

За боксового утримання тварини більше відокремлені одна від

одної і є відносно незалежними від інших особин стада. При цьому

час лежання, порівняно з таким за безприв’язного утримання, збі-

льшується на 30 – 90 хв. На тривалість їх відпочинку істотно впли-

ває якість підстилки. Більше часу (656 хв) корови лежать у боксах,

де для підстилки використано тирсу.

Забрудненість лігва значно скорочує час відпочинку. Корови бі-

льше стоять і не лягають на мокру або забруднену підстилку. На

сухій підстилці вночі лежить 81 – 87 % корів, а на забрудненій —

тільки 17 – 20 %.

Протягом доби корови лягають у середньому 8 – 10 разів і лежать

загалом близько 2 год. Основний час відпочинку — ніч (від 22 до

4 год ранку). Якщо лігво забруднене, більшість корів стоїть, при цьо-

му обмін у них енергії збільшується на 8 – 10% порівняно з тими, що

лежать. На відпочинок корів стоячи йде 20 – 22 % часу доби.

В умовах пасовищного утримання корови проходять відстань від

1500 до 4000 м за добу.

Споживання корму. Швидкість споживання корму тваринами

залежить від його смакових якостей, об’єму даванки, привикання до

його виду, ступеня зголоднілості і наявності вільного доступу до во-

ди. Встановлено, що в середньому 20 кг кормового буряку чи куку-

рудзяного силосу або зеленого корму доброї якості корови поїдають,

відповідно, за 30, 45 і 65 хв, а 2 кг сіна середньої якості — за 50 хв.

Основним лімітуючим фактором споживання корму є об’єм, а не ма-

са кормової даванки.

Установлено, що на споживання добової норми зеленого корму в

умовах 12-годинного перебування на пасовищі корова затрачає

3 год 41 хв. Якщо зелений корм скошений і подрібнений, то цю саму

норму із годівниці тварина споживає за 108 хв. Кілограм подрібне-

ного зеленого корму в перерахунку на 20 % сухої речовини корови

споживають із годівниці за 3,3, а на пасовищі — за 5,8 хв. Проте у

швидкості споживання корму існують суттєві індивідуальні відмін-

ності, які можуть сягати 100 %.