Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

щодо прикріплення зиготи до слизової оболонки матки. По суті це

перша критична фаза ембріонального розвитку худоби.

За своєю будовою ембріон схожий з організмом новонародженого

теляти. Зв’язок із організмом матері здійснюється через плаценту, в

якій уже з’являються нові котиледони. Неповноцінне й незбалансо-

ване живлення матері в цей підперіод призводить до загибелі і роз-

смоктування передплоду (друга критична фаза розвитку ембріона).

Материнський організм приймає на себе всю негативну дію зовніш-

нього середовища і є своєрідним буфером між ним і ембріоном. Змі-

на характеру обміну речовин материнського організму викликає

відповідні зміни в обміні речовин і в напрямі розвитку плоду.

Плодовий підперіод (тривалість 225 діб) позначений інтенсивним

ростом кісткової, м’язової і жирової тканин, а в другій його половині

утворюються волосяний покрив, потові залози і породні ознаки. Ма-

са плоду збільшується у 3 – 4 тис. разів і досягає, залежно від поро-

ди і статі, 28 – 50 кг, довжина тіла — 80 – 90 см.

Особливо інтенсивно росте плід в останню чверть ембріонального

розвитку, в цей період наростає майже 3/4 маси новонародженого.

При цьому інтенсивно ростуть трубчасті кістки, через це новонаро-

джене теля порівняно з дорослою твариною відносно високоноге.

Тому годівля матері має бути збалансованою за всіма поживними

речовинами. За низького рівня і незбалансованого раціону, а особ-

ливо при годівлі тільних корів кислими, мерзлими і запліснявілими

кормами, у них на 7 – 8-му місяцях тільності може статися викидень

(третій критичний період в ембріональному розвитку телят).

Годівля корів в останню чверть тільності має бути повноцінною

не тільки для нормального росту плоду, а й для створення в його

тілі ліпідних резервів перед народженням, а в матері — формуван-

ня якісного молозива. Крім того, остання чверть тільності збігається

із сухостійним періодом, протягом якого тварина також накопичує

енергетичні та білкові резерви для майбутньої лактації. Отже, міц-

на конституція, здоров’я та продуктивні якості худоби заклада-

ються в ембріональний період її розвитку.

Постембріональний період розвитку великої рогатої худоби,

за К.Б. Свєчиним, поділяється на 5 підперіодів: новонародженості,

молочного живлення, статевого дозрівання, функціональної зрілості

та старіння. Ці підперіоди розвитку розрізняються за комплексами

фізіологічних функцій і вимогами організму худоби до умов існу-

вання. Без урахування особливостей розвитку худоби у цей час не-

можливо програмувати годівлю та утримання тварин.

Підперіод новонародженості — це час, упродовж якого телята

пристосовуються до умов нового середовища від народження до від-

носної їх незалежності від материнського організму. Він триває 2 –

3 тижні і є найвідповідальнішим у постембріональному розвитку

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

великої рогатої худоби. До умов життя поза материнським організ-

мом новонароджене теля пристосовується протягом 15 – 20 діб. У

цей час особливо важливо захистити його від різних хвороб і сприя-

ти розвиткові в нього захисних функцій, яких у новонародженої

тварини майже немає. Практично підперіод новонародженості є

найкритичнішим у житті телят, бо вони народжуються без імунного

статусу і набувають його, тільки споживаючи доброякісне молозиво

матері, багате на імуноглобуліни та вітамін А.

У першу добу після народження імуноглобуліни потрапляють у

кровоносну систему теляти крізь стінки кишок у незмінному стані.

Це збагачує організм новонародженого на імунні білкові речовини і

підвищує його опірність захворюванням, а також сприяє нормаліза-

ції обміну речовин. У зв’язку з цим набуває значення якість моло-

зива, котре є основним кормом новонароджених телят і за своїм

складом наближається до складу крові. Вважається, що молозиво —

це важливий перехідний елемент від живлення через кров матері в

ембріональний період розвитку до наступного живлення молоком.

Вміст вітамінів у молозиві залежить від їх кількості у спожитому

кормі, а також від породи худоби. Молозиво містить підвищену кі-

лькість азотистих речовин, особливо імуноглобулінів, жиру і міне-

ральних сполук, але менше — молочного цукру, ніж молоко (табл.

1.4).

Таблиця 1.4. Хімічний склад молозива і молока корови, %

Час після

отелення

Вода

Азоти-

сті ре-

човини

Казеїн

Альбу-

міни +

+ гло-

буліни

Жир

Молоч-

ний

цукор

Міне-

ральні

речо-

вини

Безпосередньо

після отелення

66,4 23,14 5,57 16,92 6,5 2,13 1,37

12 год 79,1 13,73 4,47 8,98 2,5 3,51 1,04

24 год 84,4 7,11 4,23 2,63 3,6 4,24 0,97

48 год 86,3 5,40 3,91 1,23 3,7 4,51 —

72 год 86,0 4,77 3,55 1,06 3,9 4,63 0,99

6 діб 87,0 3,56 2,76 0,75 3,7 4,78 0,90

Підперіод молочного живлення, або молочний підперіод, для нор-

мального росту телят потребує насамперед достатньої кількості енер-

гії і поживних речовин корму, бо дефіцит їх істотніше гальмує ріст

молодняку, ніж незадовільний рівень вітамінів та незамінних амі-

нокислот. Молочний підперіод триває, залежно від господарського

призначення худоби, 6 – 8 міс, основним кормом у цей час є молоко,

яке поступово замінюють рослинними кормами.

У цей час відбувається інтенсивний ріст передшлунків. Так, у

перші 3 міс життя місткість рубця й сітки збільшується у 3 – 4 рази,

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

а від 3 до 6 міс — тільки у 1 – 2 рази. В цьому віці найбільш інтен-

сивно травний канал росте в довжину. Доведено, що з 3-місячного

віку, коли місткість передшлунків у 3 – 5 разів перевищує місткість

сичуга, рослинні корми для телят можуть бути основними.

Молодняку забезпечують вільний доступ до високоякісних

об’ємистих кормів, свіжої води і кухонної солі, збагаченої макро- та

мікроелементами. Особливо важливо, щоб у молочний період виро-

щування тварини не відставали в рості.

Підперіод статевого дозрівання зумовлений розвитком у бичків

і телиць органів відтворення і зрілих статевих продуктів. Він завер-

шується формуванням основних індивідуальних і породних особ-

ливостей — у корів першим отеленням, а у бичків — на другому ро-

ці життя збігається з початком їх племінного використання. Під

впливом залоз внутрішньої секреції відбуваються помітні зміни

пропорцій тіла, формуються екстер’єрно-конституціональні особли-

вості тварин. Залежно від породи та інтенсивності вирощування

тварини досягають статевої зрілості відповідно в 9 та 10 – 12 міс.

Якщо в молочний підперіод найбільш інтенсивно ростуть трубча-

сті кістки, то в післямолочний, особливо в підперіод статевого дозрі-

вання, — плоскі, тобто в цей час молодняк росте в довжину, ширину

і глибину. За М.А. Кравченком, статеве дозрівання — це час най-

більш інтенсивного післямолочного росту молодняку великої рогатої

худоби.

Середньодобові прирости молодняку в цей підперіод за відповід-

ної годівлі можуть досягати біологічного ліміту для великої рогатої

худоби, тобто понад 2000 г. Оскільки при статевому дозріванні най-

більш інтенсивно росте периферичний скелет, тобто плоскі кістки й

відповідні м’язи, в цей період треба підтримувати високий рівень

годівлі тварин, який сприятиме найефективнішому перетворенню

корму на поживні речовини тіла тварин. Вважається, що час стате-

вого дозрівання є другим критичним періодом в розвитку молодня-

ку великої рогатої худоби після народження.

За недостатньої годівлі в підперіод статевого дозрівання у молод-

няку, згідно із законом Чирвинського — Малігонова, затримується

ріст тварин у довжину, ширину й глибину, тобто тварина виростає

цибата, але плоска, неглибока й неширока. Таке біологічне явище

називається інфантилізмом.

Підперіод функціональної зрілості починається після закінчен-

ня загального росту тіла тварин і продовжується по-різному: у ко-

рів — починаючи з третього отелення, а в бугаїв — з 5 – 6-річного

віку. У цей період корови мають максимальну продуктивність, а в

плідників відбувається розквіт функціональної активності. Три-

валість цього підперіоду залежить від інтенсивності експлуатації

тварин.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Підперіод старіння за добрих умов годівлі й утримання перебі-

гає значно повільніше, ніж за несприятливих, хоча в цей час і зни-

жуються обмін речовин та продуктивність тварин. У зоотехнії відомі

випадки, коли корови народжували телят і мали задовільну молоч-

ну продуктивність у віці 18 – 20 років, а деякі жили до 35 – 40 років.

Доведено, що за дуже високого рівня живлення (дві норми під-

тримувального корму і більше) значно підвищується відкладання

жиру в молодому віці і поліпшуються м’ясні якості.

Дослідами К.Б. Свєчина доведено, що молодняк здатний компен-

сувати тимчасову затримку росту, зумовлену обмеженою годівлею, в

наступний період у разі поліпшення живлення. Компенсація тим-

часових затримок росту тварин зумовлена закономірностями їх ін-

дивідуального розвитку та генетичними факторами, що контролю-

ють реалізацію в онтогенезі за різних умов зовнішнього середовища,

запрограмованого спадковістю розвитку окремих ознак і всього ор-

ганізму в цілому. При цьому ступінь компенсації розвитку молод-

няку і тривалість періоду, протягом якого він може бути досягнутий,

залежать від віку худоби і того, наскільки глибоко був порушений

нормальний розвиток організму та його органів і тканин. Якщо рі-

вень годівлі був низьким (0,7 – 0,8 норми підтримувального корму)

тривалий час, то далі навіть при повноцінному живленні компенса-

ція не спостерігається і доросла худоба має ознаки недорозвиненості

та відзначається низькою продуктивністю.

Дослідженнями доведено, що на ріст, інтенсивність обміну речо-

вин та використання їх ростучим організмом позитивно впливає

періодична годівля молодняку. Теоретичною основою таких режи-

мів годівлі були тривалість півхвилі росту телят (6 діб, за B.I. Федо-

ровим) або умови і тривалість перетворення поживних речовин кор-

му у травному каналі тварин (30 діб, за П.Д. Пшеничним та

О.П. Дмитроченком).

Періодичний режим годівлі молодняку полягає у зниженні по-

живної цінності добового раціону на 25 – 30% протягом одного пері-

оду і такому самому підвищенні в наступний період. Вважається,

що за такого режиму годівлі зростають активність ферментів та ін-

тенсивність процесів асиміляції, чим пояснюється одержання за цих

умов годівлі більш високих добових приростів тварин і зниження

витрат корму на 1 кг приросту.

Отже, раціональне вирощування молодняку тісно пов’язане з

біологічним ритмом розвитку тварин на окремих етапах онтогенезу.

Тобто для спрямованого управління їх розвитком потрібно визнача-

ти цей ритм і відповідно змінювати рівень та якість живлення.

Біологічною особливістю худоби є нерівномірність росту органів і

тканин та сповільнення росту тіла з віком. Доведено, що маса тіла

молодняку інтенсивно збільшується доти, поки не досягне близько

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

1/3 маси тіла дорослої тварини, тобто збігається з настанням стате-

вої зрілості, а потім поступово знижується. Інтенсивність росту худо-

би визначають за збільшенням живої маси та лінійних розмірів ті-

ла, які характеризуються абсолютною і відносною швидкістю росту

за певний період. На показники абсолютного росту значною мірою

впливає рівень живлення тварин, що виражається в неоднакових

протягом сезону року приростах.

Інтенсивність росту, або величина відносного приросту тварин,

залежить не лише від їх абсолютного приросту, а й від маси тіла

худоби. Найбільша вона в перші місяці після народження тварини,

а потім щомісяця поступово і нерівномірно знижується. Це

пов’язано з відносним згасанням процесів синтезу в ростучому орга-

нізмі, з підвищенням частки диференційованих клітин і тканин

(розмноження і ріст яких відбуваються дуже повільно), а також із

збільшенням у тілі частки резервних речовин.

Властивість організму досягати високого ступеня свого розвитку,

який забезпечує можливості раннього використання їх для відтво-

рення стада, одержання молочної, м’ясної або іншої продукції без

шкоди для здоров’я, подальшого розвитку і довговічності тварин,

К.Б. Свєчин назвав скороспілістю. Він розрізняв скороспілість

функціональну (статеву, робочу, молочну), скороспілість фор-

мування та скороспілість швидкості лінійного росту і збільшення

маси тіла. М.А. Кравченко, П.Л. Пoгpeбняк виділяли два типи ско-

роспілості м’ясних тварин: швидкість росту і швидкість формуван-

ня. Швидкістю формування в кінцевому підсумку визначається які-

сна оцінка туші, а швидкістю росту та його тривалістю (довгоросліс-

тю) — кількісна (кг). У кожному конкретному випадку важливо ви-

значати, що на даний момент є головним: маса (розмір) туші чи її

якість, швидкість нарощування м’яса чи швидкість його дозрівання.

Швидкість росту тварини оцінюють за середньодобовим приро-

стом або за живою масою у певному, точно встановленому віці.

Скороспілість формування (дозрівання, розвитку) — за такими

морфофізіологічними особливостями, як тривалість тільності, зміна

молочних зубів, строки статевого дозрівання, втрата зубів, яка свід-

чить про настання старості. Встановлено, що зміна різців швидше

відбувається у тварин з більшою скороспілістю формування. Різни-

ця за віком зміни різців може сягати 12 міс і більше. Чим швидше

відбувається формування (дозрівання) тварин, тим коротша у них

тривалість тільності. Скороспілі тварини, порівняно з пізньоспіли-

ми, раніше приходять в охоту, але й раніше втрачають відтворну

здатність; у них раніше закінчується ріст, але вони раніше й старі-

ють.

У твapин м’яcниx порід cкopocпiлicть формування має певні не-

гативні особливості: недорозвинений скелет, схильність до надмір-

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

ного накопичення жиру, знижені плодючість і молочність, менша

резистентність а звідси більша схильність до деяких захворювань.

Дуже скороспілі тварини схильні до утворення сполучної тканини, в

якій у більш ранньому віці і в значно більшій кількості починає

відкладатися жир. В результаті формується скороспілість, яка інко-

ли переходить у карликовість, у нездатність давати високі прирости

взагалі, а тим більше за рахунок м’язової тканини.

Скороспіла худоба для виробництва м’яса економічно неефекти-

вна через зниження м’ясної продуктивності, маси туші та великі

витрати кормів на одиницю м’ясної продукції в процесі її відгодівлі.

Останнє пов’язано з ранніми процесами ожиріння, адже на утво-

рення жирової тканини витрачається приблизно у 2 – 2,5 раза бі-

льше поживних речовин корму, ніж на формування білкової части-

ни туші. Тому пізньоспілі породи за достатньої годівлі будуть цін-

нішими. Скороспілість тварини характеризується підвищеним рів-

нем обміну речовин: вони швидше, ніж пізньоспілі, проходять ті

стадії індивідуального розвитку, які характеризуються високим рів-

нем окисних процесів. Такі тварини й менш довговічні. Затримка ж

розвитку організму призводить до збільшення загальної тривалості

життя. У скороспілих тварин у більш ранньому віці і за відносно

меншої живої маси може бути співвідношення частин у туші, яке

властиве пізньоспілим у більш старшому віці. За рахунок раннього

окостеніння хрящів у скороспілих тварин коротші кінцівки і тонший

скелет.

Оскільки скороспілість росту, на відміну від скороспілості форму-

вання, не призводить до серйозних дефектів, то це змусило М.А. Крав-

ченка і П.Л. Погребняка зробити ставку на скороспілість росту навіть

за рахунок деякого зниження скороспілості формування, а особливо

пов’язаного з нею надмірного ожиріння. М’ясна худоба з високою ско-

роспілістю росту характеризується великими масою і швидкістю рос-

ту, глибоким і довгим тулубом, у її тілі більше м’яса, ніж жиру.

1.5. Особливості екстер’єру, конституції та інтер’єру

м’ясної худоби

Екстер’єр тварин — це зовнішня будова їхнього тіла за окре-

мими статями з урахуванням напрямку продуктивності. За екс-

тер’єром можна визначити продуктивність м’ясних тварин, їх типо-

вість щодо породи, лінії, родини, фізіологічний стан, проаналізува-

ти умови їх вирощування і використання.

Велика рогата худоба м’ясного напрямку продуктивності, порів-

няно з молочною, характеризується нечітко вираженими екстер’єр-

ними статями. Так, голова в неї порівняно невелика, легка, вкоро-

чена з дещо широкою лицьовою частиною. Короткою вважається

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

голова, довжина якої становить не більш як 26 % довжини тіла, а

довгою — понад 34 %. Про розмір голови можна робити висновки і

за індексом великоголовасті, який у м’ясної худоби має становити не

більш як 34,5%.

Роги переважно короткі, часто зігнуті півколом над лобом. Осо-

бливо великі вони у тварин сірої української породи. Худоба абер-

дин-ангуської породи безрога (комола). Ознака комолості поширена

також у герефордів (близько 25 %). В окремих господарствах, де

розводять казахську білоголову породу, до 35 – 60% поголів’я комо-

лих корів. Роги — небажана ознака для м’ясних тварин. В умовах

вільно-вигульного утримання рогаті особини травмують одна одну,

а тому при формуванні стад віддають перевагу безрогій (комолій)

худобі. У стадах комолих корів значно менше абортів травматичного

характеру, а отже, вищий вихід телят, хоча за продуктивністю від-

мінності між комолими і рогатими тваринами не спостерігаються.

У м’ясної худоби коротка, товста, обмускулена шия без великої

кількості складок. У кіанської худоби на шиї добре виражений

м’язовий горб — загривок. Через невелику висоту остистих відрост-

ків холка низька й широка. Добре розвинена мускулатура, що по-

криває верхню частину лопаток, іноді робить холку роздвоєною.

Для скороспілих тварин характерна коротка, широка й цилінд-

рична грудна клітка, у пізньоспілих вона довга, широка й глибока,

із сильно виступаючим наперед і добре вираженим підгруддям. Про

ширину грудей роблять висновки за грудним індексом, який у

м’ясної худоби становить 73 – 74%, а про глибину — за відношенням

ширини грудей до висоти тварини. Якщо глибина грудей становить

більш як 50 % висоти в холці, груди вважаються глибокими, а якщо

менше — неглибокими.

Спина і поперек м’ясних тварин рівні, широкі й добре обмуску-

лені. Провисла і короподібна спина вважається досить серйозною

вадою екстер’єру м’ясної худоби. Проте деяка провислість спини, що

спостерігається у тварин шаролезької і споріднених з нею порід і є

наслідком довгої середньої третини тулуба, не вважається вадою

при оцінці екстер’єру.

Крижі у м’ясних тварин прямі, довгі й широкі як у сідничних

горбах, так і в маклаках, добре обмускулені, з розвиненим м’ясним

трикутником. Правильний їх розвиток має важливе значення для

м’ясних тварин, бо в цій ділянці розміщені внутрішні статеві органи

самок, а також добре розвинена мускулатура, яка дає багато м’яса

вищих сортів.

Задній пах (щуп) має пряму і низько опущену лінію. Підтягну-

тість і ввігнутість його спостерігаються у тварин із зниженими

м’ясними якостями.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Черево у м’ясної худоби помірного розміру, округле і циліндрич-

не. Для кіанської худоби характерне недостатньо розвинене, сухор-

ляве, підтягнуте черево.

Тварини скороспілих м’ясних порід мають короткі, тонкі, широко

поставлені кінцівки з добре розвиненою мускулатурою вище

зап’ястка і скакального суглоба. У великих тварин кінцівки міцніші

й довші, з достатньо вираженими суглобами й сухожиллями, мають

невеликі міцні ратиці, покриті блискучим рогом. Тварини з міцни-

ми, правильно поставленими кінцівками і ратицями здатні добре

пристосовуватись до умов пасовищного утримання.

У м’ясних тварин мають бути чітко вираженими статеві органи: у

самок — статеві, або соромітні, губи, у самців — мошонка із

сім’яниками. Форма і розміри останньої — найважливіша ознака,

оскільки вона безпосередньо корелює із спермопродуктивністю бу-

гая. Небажаною є мошонка конусоподібної форми, що свідчить про

малі сім’яники.

Зовнішніми ознаками добрих материнських якостей і молочності

та відтворної здатності м’ясної корови є пропорційна будова тіла з

чітко вираженими формами, які відповідають таким вимогам: голо-

ва трохи видовжена; шия, грудна клітка — з плавними контурами;

мускулатура помітно розвинена; ребра широко поставлені, округлі;

живіт об’ємний, але підтягнутий; вим’я округле або чашоподібне, з

дійками циліндричної або дещо конічної форми; підгрудок, пах і

плечі підібрані, компактні; висота в крижах більша, ніж у холці;

сідничні кістки широко розставлені. Бажаний тип повинен мати

помірно розвинену мускулатуру, місткий травний канал, що по-

в’язано з використанням великої кількості об’ємистих кормів.

З поняттям «погана м’ясна корова» асоціюється груба, непропор-

ційна будова тіла, надто розвинена, глибока передня частина тулу-

ба, надлишок жиру, відвисле або дуже жирове вим’я. Нині у

м’ясному скотарстві дедалі більше уваги приділяється розвиткові

вим’я. Основа вим’я має бути на рівні уявної горизонтальної лінії

через скакальний суглоб, передня його частина — досить довгою,

задня — розміщуватись якомога вище. У США розвиток вим’я оці-

нюють у балах (від 1 до 4 балів). За розвитком вим’я м’ясних корів

поділяють на групи з:

 бажаним розміром, яке добре розвинене, з невеликими, прави-

льно розміщеними, хорошої форми дійками;

 задовільним розміром, добре розвиненими середнього розміру і

хорошої форми дійками;

 помірним розміром, з добре розвиненими частками (можуть бу-

ти з вираженими частками або недостатньо розвиненими), велики-

ми дійками (можуть бути небажаної форми);

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

 небажаним розміром, глибоке, відвисле, слабко прикріплене з

дуже великими дiйками нeпpaвильнoї форми.

Найістотніші недоліки передніх кінцівок — зближеність у

зап’ясткових суглобах, пряме плече, маленькі, ввігнуті всередину

ратиці (клишоногість), вузька постава. Вадою задніх кінцівок є шаб-

листість, іксоподібність, слоновість, прямі бабки, слабкі путові суг-

лоби, що є причиною стирання ратиць зсередини. Підвищені вимо-

ги до кінцівок і ратиць ставляться тому, що при безприв’язному па-

совищному утриманні м’який ріг ратиць швидко стирається, а від-

рослий — тріскається. Це призводить до травмування тварин, зни-

ження їх продуктивності та передчасного вибракування.

До недоліків екстер’єру належить також «допеллендеризм». Це

спадкова аномалія великої рогатої худоби, яка характеризується

патологічною гіпертрофією м’язів усього тіла, а особливо — муску-

латури плечового поясу і задніх кінцівок. Вона виникає внаслідок

збільшення вмісту білих м’язових волокон, як результат гіперплазії,

і супроводжується зменшенням поперечного перерізу волокон.

Крім того, у м’ясному скотарстві слід вважати недоліком грубу і

широку голову, а також широкі груди і таз у новонароджених телят

та вузькі крижі — у корів і бугаїв.

Конституція — це основа продуктивності та племінної ціннос-

ті м’ясної худоби, оскільки тварини різних конституційних типів

мають неоднакові продуктивні якості, різну стійкість проти хвороб і

несприятливих умов навколишнього середовища. Існує кілька кла-

сифікацій типів конституції, з яких у практиці м’ясного скотарства

використовують ті, що ґрунтуються на анатомо-морфологічних від-

мінностях, пов’язаних з напрямом продуктивності тварин, а також

на основі модельних відхилень.

За класифікацією І.У. Дюрста, тварин відносять до дихального,

або лептосомного, і травного, або ейрисомного, типів конституції.

Для тварин лептосомного типу властиві підвищений обмін речо-

вин, менша здатність до відкладення в тілі жиру, підвищений ріст і

дещо знижений процес диференціювання порівняно з тваринами

ейрисомного типу. У лептосомів відносно вищі кінцівки та вужчі

груди. Для тварин так званого травного типу (ейрисомного) харак-

терна грудна клітка, пристосована до обмеження обміну речовин,

внаслідок чого вона скорочується у результаті більш прямого роз-

міщення ребер і зменшення відстані між ними. У цих тварин вели-

кі, глибокі і короткі груди. Найменша довжина шиї властива тва-

ринам з найкращим обміном речовин або найгіршою молочною про-

дуктивністю, тобто придатним до нарощування м’яса. Головне для

тварин травного типу — їх підвищена здатність швидко жиріти. Це

є наслідком того, що організм нездатний своєчасно окиснювати

надмірну кількість спожитих речовин.

Розділ 1. Біологія великої рогатої худоби

Класифікація типів конституції, запропонована П.М. Кулешо-

вим, ґрунтується на розвитку у тварин таких елементів організму,

як шкіра, м’язи, сполучна і жирова тканини, скелет і черевна поро-

жнина. За цим поділом розрізняють грубу, ніжну, щільну і рихлу

конституцію. Крім перелічених, запропоновано також Є.А. Богдано-

вим, М.Ф. Івановим виділяти щe й мiцну конституцію.

Тварини грубої конституції порівняно товсті, грубі, з масивним

скелетом, товстою, досить розвиненою, але недостатньо еластичною

шкірою, великою важкою головою, короткою товстою шиєю, об’ємною

щільною мускулатурою із слабко вираженими жировою і сполучною

тканинами, довгим задом (різко виділяються маклаки, дахоподібні

крижі), що справляє враження непропорційного розвитку окремих

частин тіла. Ці тварини зазвичай малопродуктивні, погано відгодо-

вуються.

У тварин ніжної конституції легкий, але міцний кістяк, тонка і

щільна шкіра, яка легко відтягується на всіх ділянках; невелика,

вузька, витягнута голова; щільна мускулатура. Окремі статі екс-

тер’єру (голова, кінцівки, зад) дещо менші порівняно із загальними

розмірами тварин. Тварини ніжної конституції мають жвавий тем-

перамент та інтенсивний обмін речовин.

Тварини із щільною (сухою) конституцією мають пропорційну

будову тіла, добре розвинену щільну й суху мускулатуру із недостат-

ньо вираженим шаром підшкірного жиру; міцний скелет, розвинені

і чітко окреслені суглоби, компактний і збитий тулуб.

Худоба рихлої конституції протилежна худобі із щільною кон-

ституцією. У неї досить добре розвинена підшкірна жирова тканина,

а також значні жирові відкладення між мускулами і на внутрішніх

органах, легкий міцний скелет, м’яка і товста еластична шкіра,

округлі форми добре розвиненого тулуба; прямі, широкі, добре об-

мускулені спина й поперек; прямі і широкі крижі. Тварини рихлої

конституції добре і швидко відгодовуються, дають мармурове м’ясо.

Для тварин міцної конституції характерні міцний (але не гру-

бий) скелет, цупка шкіра, помірно розвинена підшкірна сполучна і

жирова тканини, щільна мускулатура, пропорційна будова тіла. У

них чудово розвинені дихальна, кровоносна й травна системи. Для

м’ясної худоби міцна конституція є найбільш бажаною.

Слід зазначити, що в практиці наведені типи конституції в «чис-

тому вигляді» трапляються рідко, значно поширені такі поєднання

їх, як груба-щільна, ніжна-щільна, ніжна-рихла. Останню мають

переважно компактні тварини спеціалізованих м’ясних порід бри-

танського походження. Для них характерні короткі кінцівки, товста

шкіра з добре розвиненою сполучною тканиною. Худоба великих

порід має міцну — щільну конституцію, тонку шкіру із слабко роз-

виненою сполучною тканиною та добре виражені м’ясні якості. Тва-