Трофанчук Г.І. Історія вчень про державу та право

Подождите немного. Документ загружается.

сутністю стає захист багатих. Багаті захоплюють владу і використовують її

у своїх егоїстичних інтересах.

2. Розподіл влад. Розглядаючи державу і право у взаємозв'язку із сус

пільними відносинами і явищами, Десницький пропонував реформувати

державу, її політичні інститути та правову систему. Для боротьби із таким

невід'ємним від Росії явищем, як свавілля, вчений відособлює один від од

ного найважливіші державні органи і владу - законодавчу, судову та кара

льну, поставивши їх у рамки закону. Це в кінцевому результаті обмежувало

владу монарха і гарантувало природні права суспільних верств. Владу пра

вителя обмежуватиме і закон, який матиме зверхність у всьому суспільстві

Законотворчий процес в державі мислився Десницьким за такою схе-

мою. Законодавчу владу монарх поділяв із Сенатом - однопалатним пред-

ставницьким органом. Сенат розробляв та ухвалював закони, після чого

передавав їх на затвердження монарха.

3. Заслуговують уваги проекти зміни в організації судової влади і здійс

ненні правосуддя. Суддів призначав імператор довічно і міг змістити їх з

посади лише за вчинення правопорушень. Підвищувалися вимоги до квалі

фікаційного рівня суддів. Ними могли бути лише особи, які мали відповід

ну освіту, позитивно склали фаховий іспит та володіли стажем роботи на

посаді адвоката не менше 5 років. Справи в суді повинні розглядатися з

участю 15 присяжних засідателів. Компетенція суддів стосувалася розгляду

кримінальних справ та здійснення контролю за діяльністю адміністрації.

4. Кріпосне право Десницький вважав несправедливим. Однак ліквіда

цію його, на думку професора, було б завчасним, бо могла б призвести до

порушення спокою. У цьому відношенні мислитель перегукувався думками

з Руссо, який висловився щодо звільнення від кріпацтва селян Польщі: той

пропонував, перш ніж звільнити селян, просвітити їх.

Таким чином, ідеї, висловлені Десницьким, дають підстави вважати

його першим російським лібералом. Юридичні ідеї мислителя не мали тра-

диційного для того часу яскравого станово-дворянського забарвлення. Він

намагався обмежити самодержавство, висуваючи на передній план поза-

становий законодавчий орган представництва і принцип законності в реалі-

зації владних повноважень усіх державних органів.

На відміну від Десницького, який відкидав договірну теорію поход-

ження держави, її прихильником серед представників російської державно-

правової теорії був Олександр Радіщев (1749-1802).

1. В основі виникнення держави він вбачав приватну власність, яку по-

винна в першу чергу охороняти держава. У своїй державно-правовій кон-

цепції мислитель викладав думки щодо законодавчого обмеження монархії,

піддавав критиці абсолютизм, який базується на свавіллі і порушує приро-

дні права людини.

2. Мислитель не поділяв поширеної на той час ідеї "освіченої монар

хії"", вбачаючи в ній замасковану деспотію, насильство і свавілля. Він вва

жав, що у суспільстві необхідно створити умови для реалізації людиною

своїх природних прав. Якщо ж цього немає, то для народних мас є всі під

стави змінити правління і форму державного устрою.

3. У своїх роздумах про суспільно-політичний устрій Радіщев набли

зився до ідеї народного суверенітету. Вищою та єдиною владою в країні

повинна бути соборна влада народу. Виходячи з цього, він протиставляв

народне управління монархії, а в сільській общині вбачав елементи демо

кратії, намагався відшукати там окремі риси республіканського устрою. Він

не підтримував думки вчених Заходу, що республіка можлива лише в неве

ликих за розмірами державах. Для Росії найбільш прийнятною формою

держави, на думку Радіщева, була б федерація з широкою участю народу в

управлінні державними справами.

4. Будучи прибічником природного права, Радіщев вважав, що його

принцип слід покласти в основу позитивного законодавства, надати їм

державних гарантій і забезпечення.

Вступ Росії у XIX століття ознаменувався дальшим загостренням су-

перечностей між новими суспільними відносинами та феодальними осно-

вами державності і права. Державний устрій країни було піддано критиці,

запропоновано низку державних і правових реформ, спрямованих на пошук

досконаліших форм держави і правової системи.

Одним із перших представників ліберальної інтелігенції, які запропону-

вали здійснити незначні буржуазно орієнтовані державні реформи, був дер-

жавний діяч, граф Михайло Сперанський (1772-1839). Він був радником

російського імператора Олександра І. Під його керівництвом були підготов-

лені і видані перше "Повне зібрання законів Російської імперії"' в 45 томах

(1830 р.) та "Звід законів Російської імперії"' в 15 томах (1832-1839 pp.).

1. Мислитель доводив, що в наявна Росії система правління не відпові

дала станові суспільного духу, а кріпосне право порушувало природні пра

ва людини. В країні, твердив учений, немає справжньої свободи. її держав

ний лад - деспотія, не обмежена "докорінними державними законами. На

віть у дворянства особа, честь, маєтність залежали виключно від державної

волі", - робив висновок Сперанський.

2. Форми правління, у яких були б гарантовані політична і громадянсь

ка свободи, можуть бути створені спільною волею народу. Однак в Росії,

на думку вченого, ні про яку волю народу мова йти не може. Поки зберіга

ється кріпосне право і станові привілеї, Росія буде залишатись деспотич

ною, поліцейською державою, де не буде місця законності, прогресу, на

родній просвіті.

128

- 4-2005

129

3. Вихід із деспотичного стану Сперанський пов'язував із "істинною

монархією ", створеною з допомогою реформ "зверху". Така форма правління

повинна базуватися на цілому ряді буржуазних юридичних принципів:

а) Основоположним серед них був принцип законності. У своїх "Запи

сках про основні закони", адресованих монархові, Сперанський пропонує

зробити основні державні закони такими стійкими і непорушними, щоб

ніяка влада їх не змогла порушити.

б) Другим принципом "істинної монархи"' був поділ влад. Правління не

може називатись законним, якщо одна державна влада буде і складати за

кон, і його виконувати. Тому необхідно перш за все технічно відокремити

одну від одної законодавчу, виконавчу і судову владу, зосередивши їх у

різних, незалежних один від одного органах.

- Законодавчу владу слід організувати так, щоб вона могла виражати

волю народу через різні форми представництва;

- Виконавча влада повинна вручатися урядові і ставитись під контроль

влади законодавчої;

- Судова влада - під контроль виборного суду присяжних.

Над всією цією конструкцією владної піраміди повинна бути держав-

на влада монарха, яка наділялась правом загального керівництва і рядом

прерогатив у реалізації всіх владних повноважень. Влада і монарх управ-

ляють державою подібно тому, як людина - своїм організмом, звертаючись

до волі, закону і виконання. Влада монарха має бути спадковою.

в) В "істинній монархії" немає місця рабству (кріпацтву). Для ліквіда

ції кріпосного права Сперанський пропонував запровадити особисту сво

боду (звільнити всіх кріпаків від особистої залежності). Потім законодав

чим шляхом встановити розміри феодальних повинностей і надати селя

нам можливості набувати нерухомість. В кінцевому результаті - встано

вити рівність громадянських прав (особистих і майнових) для всіх підданих

і, відповідно, ліквідувати станові відмінності. Поміщицьке землеволодіння

при цьому залишалось недоторканим.

г) В результаті здійснення реформ, вважав мислитель, російське сус

пільство поділиться на три класи:

1) Дворянство, якому надавались загальногромадянські права, а права

політичні - за наявності власності. Воно було зобов'язане пройти цивільну

та військову службу терміном не менше 10 років. При цьому дворяни наді

лялись особливим правом набуття земель і свободою від особистих повин

ностей.

2) Середній стан, який володів усіма загальногромадянськими права

ми, а політичними, як і дворяни, - за майновим принципом.

3) Третій клас був представлений "робітничими людьми", які отри

мували загальні права громадянські, але були позбавлені прав політичних.

В цілому весь зміст консервативної юриспруденції Сперанського

було спрямовано, по суті, проти основ нового буржуазного ладу.

Мислитель і державний діяч намагався поєднати неможливі складові: він

хотів законсервувати заплановану ним соціально-політичну організацію з

допомогою тих самих сил, які неминуче повинні були зламати її в ході

подальшого розвитку. Тому державно-правові ідеї реформатора не були

втілені в життя.

Радикальний напрям державно-правової ідеології був представлений

декабристами, які розглядали соціально-політичні проблеми під

кутом зору права. Можливість проведення в державі суспільних та

державних перетворень пов'язувалась із зміною правової системи.

У проектах конституційних перетворень реформаторів закладалась:

а) ідея верховенства права;

б) рівність усіх перед законом:

в) запровадження гласного судочинства:

г) свобода совісті, слова, друку:

д) створення умов для свободи господарської діяльності.

Декабристи були прибічниками ідеї природного права. Всі люди

від

природи мають рівна права і відповідно до цього всі позитивні закони му-

сять відповідати природним законам. Декабристи ототожнювали свободу і

законність. Вони вважали, що там, де немає однакових для всіх законів,

там відсутня політична рівність, а також і свобода. Що стосується

майбутнього державного устрою, то тут погляди декабристів різнилися:

частина їх схилялася до республіканської ідеї, решта вважала найкращою

формою правління конституційну монархію.

Ідеологом республіканізму був Павло Пестель (1793-1826). Свою

державно-правову концепцію він висловив у праці "Руська правда", а

детальний проект майбутнього держави- у творі "Конституція. Державний

заповіт". Основні ідеї керівника декабристського руху зводились до

наступного.

Перше. Монархічну форму державності Росії мислитель вважав не-

ефективною, консервативною, яка сковує особистість, обмежує права

народу. Звідси робиться радикальний висновок: монархію слід знищити

силовими методами, а заступити її має диктатура тимчасового верховного

правління, яка встановлюється на перехідний період і повинна

забезпечити суворий порядок у державі та здійснити соціальні, політичні

та економічні зміни. Найважливішими серед них є скасування станового

поділу суспільства, кріпосного права, проведення земельної реформи.

Остання повинна зрівняти економічні можливості громадян шляхом

конфіскації половини земель у поміщиків і сформування земельного

державного фонду.

Друге. Відповідно до проекту конституції, державна влада має

формуватися за принципом чіткого розмежування компетенції між вищими

її органами. Законодавчу владу уособлювало Народне віче, обране на

п'ятирі

чний

термін громадянами Росії з віковим цензом у 25 років. Воно

130

131

мало право ухвалювати всі закони, крім конституційних. Останні повинні

були прийматися Всенародним опитуванням (плебісцитом).

Виконавча влада належала Державній думі, якій підпорядковувались

міністерства.

Для здійснення контролю за дотриманням законів у державі проектом

Пестеля передбачався Верховний собор, до якого Народне віче за поданням

губерній довічно обирало б 120 осіб.

Третє. Проект державних реформ Пестеля пропонував вирішити долю

неросійських народів, які входили до складу імперії. В цьому мислитель-

революціонер виступав з позиції неприхованого великодержавного шовініста.

Він погоджувався з тим, що російському народові підвладні численні

народи, які завжди прагнуть до незалежності. Це - природне право кожної

народності. Але не менш законним і природним є "право благозручності",

яке спирається на право безпеки, тобто прагнення великої держави закріпи-

ти свої кордони.

Порівняно із згаданими природними правами окремих народностей це

право є первинним, головним. Воно передбачає утримання в підлеглості

Російській імперії всіх малих народів, які б виконували роль "природних

кордонів" держави.

Скористатися своїм природним правом на політичну незалежність може,

на думку Пестеля, тільки той "маленький народ", який в змозі зберегти свій

суверенітет. Таким, за проектом Пестеля, може бути лише польський народ.

Всі інші, серед яких і український народ, мають бути в складі імперії.

У своїх великодержавних поглядах мислитель іде далі. Він пропонував

законодавчо закріпити у якості панівної (державної) мови російську мову,

скасувати назви народів і племен, які мешкали на той час в Росії, запрова-

дити однакові закони і форми правління на всій території держави.

Важливим аспектом втілення означеної ідеї в життя Пестель вважав

неприпустимість федеративного устрою держави. Незважаючи на багато-

національний склад населення країни, він не передбачав утворення якихось

національно-територіальних одиниць. Територію майбутньої держави про-

понувалося поділити на 10 областей, кожна з яких мала об'єднати 5 губер-

ній і 3 повіти.

Ідеологом обмеженої монархії був декабрист Микита Муравйов

(1796-1843). Подібно до Пестеля він вважав існуючу форму правління за-

старілою, пропонував скасувати кріпосне право і звільнити особу від тенет

феодального права. Однак Муравйов відстоював федеративний устрій краї-

ни, пропонував визначити права суб'єктів федерації, запровадити демокра-

тичну виборчу систему, здійснити реформу правової структури.

Мислитель-революціонер у визначенні сутності влади значно випере-

джав багатьох мислителів тогочасної Росії. Будучи прихильником ідеї на-

родного суверенітету, він вважав єдиним джерелом влади в державі народ,

який є вільним від природи. Саме він, а не хтось інший, володіє виключним

правом установлювати основні правові засади функціонування суспільства.

Передумовою реалізації природного права людини на свободу, упе-

редження деспотії є побудова влади держави за принципом її поділу на за-

конодавчу, виконавчу і судову. Законодавча влада втілювалась у двопалат-

ному Народному віче, яке б обговорювало і приймало закони, а ухвалював

їх - імператор.

Виконавчу гілку влади, на думку мислителя, мав очолювати імператор,

який повинен скласти присягу перед законодавчим органом. В його розпо-

рядженні був би штат міністрів. У суб'єктах федерації, в тому числі і Укра-

їні, виконавчу владу мали репрезентувати двопалатні Урядові збори, які

мали б повноваження ухвалювати законодавчі і підзаконні акти в межах

конституції та федерального законодавства.

У галузі судової влади пропонувалося запровадити суд присяжних за-

сідателів. Основними принципами судочинства повинні були стати: а) вер-

ховенство закону; б) рівність усіх перед судом; в) захист майнових, особис-

тих та деяких політичних прав громадян; г) притягнення до відповідальнос-

ті лише за реальне порушення чинних норм права і на підставі закону;

д) відсутність зворотної дії закону.

Курсові завдання

Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний

словник.

2. Питання підготовки до заліку.

2.1. Зміни у політико-правовій думці Росії у другій половині XVIII ст..

2.2. Утвердження плюралізму політико-правової ідеології.

2.3. Форми правління за проектами Щербатова.

2.4. Державно-правові ідеї Семена Десницького.

2.5. Концепції поділу влад у творчості Десницького.

2.6. Погляди на державу О.Радіщева.

2.7. Ідея "істинної монархії"' Сперанського.

2.8. Проекти конституційних реформ декабристів.

2.9. Республіканська державно-правова ідеологія Пестеля.

2.10. Проект конституційної монархії Муравйова.

3. Питання для самоконтролю, (відповіді можна перевірити за до

датком).

3.1. В чому полягає сутність державно-правових поглядів слов'я

нофілів і західників?

3.2. Ким була представлена офіційна політико-правова ідеологія в

Росії в другій половині XVIIICT.?

3.3. Поясніть коротко: в чому полягав внесок у розвиток права україн

ця за походженням Семена Десницького?

132 133

3.4. Назвіть стадії походження держави, за вченням Десницького.

3.5. Хто вважається першим російським лібералом?

3.6. В чому полягала ідеалізація Радіщевим сільської общини?

3.7. Назвіть юридичні принципи, на яких побудував конструкцію "іс

тинної монархії" Сперанський?

3.8. Які основні ідеї покладені декабристами в основу своїх конститу

ційних проектів?

3.9. Яким формам правління надавали перевагу декабристи?

3.10. В чому різниця поглядів на монархію у Пестеля і Муравйова?

Додато

к ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

3.1. Слов'янофіли ставили в основу правових цінностей не особу з її по-

чуттями, поглядами, характером, а надприродне начало - Бога. Західники

ставили в центрі своїх політико-правових ідеалів вільну, незалежну особу.

3.2.Офіційна державна політико-правова ідеологія була втілена в

практичній діяльності імператриці Катерини II, яка взяла на озброєння де-

які ідеї західноєвропейського Просвітництва і спробувала адаптувати їх до

умов російського самодержавства.

З.З.Семен Десницький став автором новітньої теорії держави і права.

Він сприяв остаточному перетворенню російської юриспруденції в науку та

навчальну дисципліну.

3.4.Система походження держави у вченні Десницького включала в

себе такі стадії: а) стадія первісного стану; б) доба скотарства; в) хлібороб-

ська стадія; г) комерційна стадія.

3.5. Першим російським лібералом вважається Десницький.

З.б.Радіщев відстоював ідею соборної влади в державі. Виходячи з

цього, він протиставляв народне управління монархії, а в сільській общині

вбачав елементи демократії, намагався відшукати там окремі риси респуб-

ліканського устрою.

3.7. Сперанський побудував конструкцію "істинної монархії" на таких

юридичних принципах: а) принцип законності; б) принцип поділу влад; в)

принцип особистої свободи; г) принцип станового поділу суспільства з то-

чки зору набуття громадянських і політичних прав.

3.8.Декабристи поклали в основу конституційних перетворень такі

ідеї: а) верховенство права; б) рівність усіх перед законом; в) гласність су-

дочинства і суду присяжних; г) свобода совісті; д) створення умов для сво-

боди підприємництва.

3.9. Декабристи надавали перевагу республіці та конституційній монархії.

3.10. Пестель пропонував знищити монархію силовими методами, а

Муравйов - обмежити її конституційними реформами.

МОДУЛЬ 3. СТАНОВЛЕННЯ ПОГЛЯДІВ НА ДЕРЖАВУ

І ПРАВО В КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Зміст дидактичної одиниці

Витоки державно-правової ідеології українського народу. Становлення

державно-правової думки, вплив християнства на розвиток політичної і

правової думки. „Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона. Про-

блеми співвідношення церковної і світської влади в „Ізборнику Святосла-

ва", „Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям" та у вченні Кирила Ту-

ровського. Питання зміцнення державності та централізації влади у „Повісті

временних літ". Закріплення політико-правової ідеології в „Руській Правді".

Ідея державного одновладдя у „Молінні Даниїла Заточеника".

Література

Бондар С. В. Философско-мировозренческое содержание „Изборников

1073-1076 годов". - К., 1990.

Горский B.C. Образ истории в „Слово о законе и благодати" Иллариона

// Человек и история в средневековой философской мысли русского, укра-

инского и белорусского народов: Сб. научных трудов. - К., 1987.

Горський ВС. Нарис з історії філософської культури Київської Русі. -

К., 1993.

Данило Заточеник. Слово Данила Заточеника, що написав він князю

своєму Ярославу Володимировичу // Історія філософії України. Хрестома-

тія. -К., 1993.

Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії

України. Хрестоматія. - К., 1993.

История политических и правовых учений (под ред. В.Нерсесянца.). -

М., 2003.

Кухта Б. З історії української політичної думки. - К., 1994.

Мірошниченко М., Мірошниченко В. Історія вчень про державу і пра-

во.-К., 2001.

Мильков В.В. „Слово о законе и благодати" Иллариона и теорія „казней

Божьих" // Человек и история в средневековой философской мысли русс-

кого, украинского и белорусского народов: Сб. научных трудов. - К., 1987.

Нерсесянц B.C. Право и закон. - М., 1983.

Шульженко Ф.П. Держава і право у суспільно-політичній думці Укра-

їни: основні етапи розвитку. - К., 1995.

134

135

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Витоки державно-правової ідеології українського народу слід шукати

у менталітеті наших пращурів. Автор книги-міфу "Книга Велеса" доніс до

нащадків відомості про риси праукраїнців, які вірили в справедливість і

добрі першоначала життя та світу. Для них природа є уособленням добра,

вони й самі носять добро у своєму серці. Вони ведуть безліч битв, але жод-

ної битви наші пращури не вели з метою підкорення, панування, загарбан-

ня. Вони постійно захищаються, і найвищою їх метою є свобода .

Як і інші стародавні народи, наші пращури вірили в добрих і злих ду-

хів, але ці вірування грунтувалися на поміркованому, не перенасиченому

страхом ставленні до Богів. Сили природи обожнювалися, персоніфікува-

лися у конкретних чуттєвих образах, але вони не були фатально невблаган-

ними, бо їх можна було задобрити ритуальними обрядами чи магічними

заклинаннями. У своїх язичницьких віруваннях, взаєминах зі своїми сусі-

дами пращури українців ніколи не були сліпими наслідувачами, будучи

врівноважено поміркованими, здатними йти на примирення та компроміси.

Ці риси генетично успадкував від своїх пращурів український народ.

Розвиток державно-правової думки у східних словян був невід'ємним

від формування у них державності, він відбувався на власній внутрішній

основі і віддзеркалив у собі основні риси ментальності та свідомості наро-

ду. Уявлення наших пращурів про добро і зло формувалися під час їхньої

взаємодії з природою і супроводжувалися перенесенням суто земних суспі-

льних відносин на природні сили. Надалі поняття про добро і зло стають

більш предметними, набувають земного значення. З розвитком державності

ці категорії деталізуються і виступають у формі правди, справедливості,

істини, закону. Але тут закон наповнений не правовим, а скоріше мораль-

ним змістом. Йдеться про закон у розумінні "звичай", "традиція", "обряд".

З прийняттям християнства поняття "закон" почало отожнюватися також з

біблейськими заповідями.

Разом з християнством на Русь приходять релігійно-богословські ідеї,

які не завжди співпадають з ментальністю та характером нашого народу.

Основним джерелом політичної думки Київської Русі за доби поширення і

утвердження християнства стали Новий і Старий Заповіти, релігійні вчення

Афанасія Александрійського, Василія Великого, Григорія Богослова, Іоан-

на Златоуста та константинопольського патріарха Фотія. В цілому на роз-

виток державно-правової думки нашої стародавньої держави значний

вплив справила суспільно-політична думка Візантії, яка поєднала здобутки

античної культури з християнством. Саме завдяки священнослужителям-

літописцям до сучасників дійшли і давньоруська політична міфологія, і

тексти окремих політико-правових документів релігійного та світського

характеру.

136

Однією з центральних політичних проблем періоду Київської Русі бу-

ло питання взаємовідносин світської і церковної влад. її розв'язання здійс-

нювалось на засадах двох концепцій політичної влади:

а) концепція богоугодного володаря, в основі якої знаходилась ідея

родового династичного князювання;

б) концепція єдинодержавності з ідеєю верховенства світської влади.

Обидві концепції знайшли відображення у літописах, зверненнях, пов-

чаннях, серед яких - "Повість временних літ" , "Слово про закон і благо-

дать", "Повчання Володимира Мономаха", "Ізборнік Святослава" та ін.

Перетворившись у державну релігію, християнська церква намагалась

піднятись над великокнязівською адміністрацією, прагнула перебрати на

себе функції політичного та ідеологічного центру удільно-роздрібненої

держави. Церковні ідеологи намагались переконати князів, що лише церква

є тією реальною силою, що здатна забезпечити мир і спокій в державі, до-

помогти уникнути міжусобних чвар та удільних війн, сприяти єднанню

різних регіонів і народів величезної за територією країни.

Перша концепція ("богоугодного господаря" з ідеєю династичного

правління) знайшла відображення у творчості ігумена Печерського монас-

тиря Феодосія, який вважається її родоначальником. Він закликав князів

опікуватися православ'ям, захищати церковні інтереси. Водночас теолог

застерігав від надмірного втручання церкви у світські справи, розмежовую-

чи таким чином сфери духовної та світської влади.

Послідовником Феодосія був Нестор-літописець - творець першої

православ-ної доктрини династичного князювання. Цією ідеєю пронизана

"Повість временних літ", у якій автор розглядає історію як протиборство

добрих і злих сил. На неправедних господарів країни Бог посилає різні по-

карання і нещастя. Тим самим пояснюються безперервні набіги на Русь

кочівників і міжусобна ворожнеча. Це є "батіг" від Бога. Всю вину за таке

становище літописець покладає на князів (київських та удільних). Виходом

із складного становища Нестор вбачає у поверненні правителів до церкви -

вони не повинні порушувати Божих заповідей, настанов церкви, і тоді на

них зійде милість Божа. А основною наствновою церкви, яку не можна по-

рушувати нікому, є принцип династичного князювання: кожен князь воло-

дарює у своєму уділі. Нестор оголосив удільно-династичне князювання

єдиною встановленою Богом справедливою формою правління.

Друга концепція (єдинодержавності з ідеєю верховенства світської

влади) знайшла відображення у її родоначальника - першого київського

митрополита Іларіона. Про його сміливість і твердість духу свідчить той

факт, що митрополитом він став у 1051 р. без благословення візантійського

патріарха, що тоді вважалось церковним самозванством. "Слово про закон і

благодать", написане ним між 1037 і 1050 pp., вважається першим політич-

ним трактатом Київської Русі.

137