Трофанчук Г.І. Історія вчень про державу та право

Подождите немного. Документ загружается.

116

117

Серед перших ідеологів "освіченої монархії" був і чернець Симеон

Полоцький (1629 - 1680). Будучи фаталістом за своїми поглядами, він

вважав природною соціальну нерівність у суспільстві. Долю людини, за

його вченням, визначено наперед, і кожен повинен з цим змиритись. Це

повинні розуміти державні діячі і піклуватись про своїх підлеглих, не дово-

дити їх до зубожіння і відчаю.

Симеон обожнював правителя, прагнув підняти його авторитет, порів-

нюючи із сонцем. Вирішуючи питання організації та функціонування дер-

жави і влади, він ототожнював їх з собою царя. Одночасно мислитель нама-

гався викласти рекомендації, які б, на його погляд, сприяли зростанню ав-

торитету монарха:

а) добувати знання з книг та бесід з мудрими людьми;

б) ознайомлюватись з історією своєї та інших держав;

в) сприяти освіченості власного народу.

Будучи апологетом монархії, Симеон відстоює свою думку, посилаю-

чись на Арістотеля: цар не є тиран, він бажає підданим добра, піклується

про них, а тиран дбає тільки про себе, про особисту безпеку і збагачення,

жорстоко поводиться з підданими.

У своїх розмірковуваннях про право і закон мислитель розрізняє ці ка-

тегорії. Основою права є "правда" і цар повинен бути її гарантом в держа-

ві, стверджувати її всіма засобами. Та й сама монархія має функціонувати в

межах закону, якому повинні підкорятися всі підлеглі. Судочинство пови-

нно здійснюватись теж на підставі законів. Всі люди рівні перед судом.

У питаннях зовнішньої політики Симеон був близький до свого попере-

дника (Нащокіна). Він виклав принципи співпраці із слов'янськими народами,

пропонував царем визволити їх від влади турків і об'єднати в одну державу.

У останній чверті XVII ст. в Московії тривав процес зміцнення монар-

хії, влада дедалі більше сконцентровувалась в руках правителя і досягає

апогею за правління Петра І. Відтоді почала складатися офіційна імперська

ідеологія, закріплена в царських указах, яка сприяла здійсненню політич-

них, економічних та правових реформ.

Влада царя оголошувалась надзаконною та необмеженою. Самодер-

жець у своїй країні нікому не підзвітний, і своє правління здійснює відпові-

дно до власної волі та державної необхідності. В державно-правовій думці

обґрунтовувалась ідея самодержавства як неминучої і необхідної форми

існування країни і народу, а право розглядають як веління держави, вира-

ження монархічної волі. Ідея природної рівності людей (основа природного

права) або не розглядалась, а якщо й проводилась, то визнавалась практично

нездійсненною. Політично загостреним залишалося питання становища

кріпосного селянства, яке не могло мати позитивних наслідків, оскільки

соціальною опорою царської влади було служиле дворянство, а його цар не

міг позбавити головної власності - кріпаків.

Серед авторів концепцій, спрямованих на утвердження авторитету са-

модержавної влади був український і російський письменник, церковний

діяч Феофан Прокопович (1681-1736).

1. На думку мислителя, особа монарха обирається завдяки божест

венному провидінню, а тому угода правителя з людьми про утворення дер

жави не може бути розірваною. До виникнення держави люди знаходилися

у природному стані - в чорному безправному морі, де кожен індивід стави

вся до іншого вороже. Але, керуючись розумом і божественним провидін

ням, люди вирішили вийти з цього стану. Об'єднавши сім'ї, вони створили

"громадянський союз" і дали згоду на встановлення влади. Після цього з

майбутнім монархом була укладена угода, згідно з якою люди відмовилися

від своєї свободи і підкорилися правителеві задля загальної користі. Влада,

яка встановилася у суспільстві, стримувала пристрасті людей, регулювала

їхнє спірне життя і відносини, охороняла і захищала особу і майно.

2. Захищаючи абсолютизм і доводячи його перевагу, Ф. Прокопович

проаналізував відомі на той час форми правління: демократію, аристокра

тію, а також змішані форми правління. Він висловив думку, що демократія

є недосконалою, бо веде до неспокою і смути. До того ж, вона можлива ли

ше в невеликих за розмірами державах. Не сприяє стабільності в державі і

аристократія. Вона стає причиною руйнації держави, оскільки люди, які

знаходяться на вершині влади, не турбуються про країну, а сперечаються за

власні вигоди і зверхність.

3. Монархічну форму правління Прокопович розрізняв обмежену і не

обмежену. Перша не гарантує стабільності в державі, оскільки монарх мо

же бути за будь-яких обставин позбавлений влади. А необмежена монархія

є зразком правління. Лише вона спроможна забезпечити цілісність держави

і благо для підданих. Тут влада монарха є надзаконною, що дає йому під

стави втручатися навіть в особисте життя людей.

Дилема щодо співвідношення держави і церкви вирішувалася мисли-

телем на користь світської влади.

Серед апологетів абсолютизму помітними фігурами в середовищі мис-

лителів були історик В. Татіщев і ревний прихильник реформаторської по-

літики Петра І. І.Посошков.

Досліджуючи походження та сутність держави та права Василь Таті-

щев (1686 - 1750) запропонував своєрідну політико-правову концепцію.

Перше. Він був прихильником концепції природного права. Воля людей від

природи є незалежною. Але вони цього не розуміли і користувалися нею нероз-

важливо, тому виникає необхідність накласти на них "вуздечку неволі". Татіщев

поділяв їх на три групи: природна "вуздечка", з власної волі і примусова.

"Природна вуздечка" накладається на родину із самого народження,

коли вона підпадає під владу старшого в сім'ї. А згодом особа так само

підпадає під владу монарха в державі.

118 119

"Вуздечка з власної волі" обумовлена необхідністю людини знайти со-

бі захист, забезпечити своє існування при допомозі і сприянні інших лю-

дей. Це спонукає її на певних умовах укласти договір з іншими людьми і

йти їм у прислужництво. Такий договір розірвати не можна, оскільки друга

сторона може примусити особу до його виконання. Саме в таких відноси-

нах криється соціальна нерівність і поділ людей на панів і слуг.

Теза про "вуздечку з власної волі" була використана Татіщевим для об-

грунтування законності кріпосного права. Він погоджувався, що будь - яка

форма рабства суперечить природі людини, законам християнства та дав-

нім звичаям народу. Кріпосне право - це результат насилля, а не якогось

договору. Однак, засуджуючи кріпосну систему на словах (в теорії), Таті-

щев на практиці наводить докази на користь її збереження.

Свобода селян, на його думку, не узгоджується з наявною монархіч-

ною формою правління. Без опіки і покровительства освіченого і мудрого

поміщика лінивий за своєю природою селянин (темний мужик) приречений

на загибель. "Примусова вуздечка" - це коли людину позбавляють свободи

із застосуванням сили. Такі пута є протизаконні.

Друге. Як прихильник теорії природного права Татіщев протиставляв

природний і позитивний (громадянський) закон. Природні закони стосують-

ся всіх. Саме вони визначають, що є правильним за природою, а що супе-

речить їй. Позитивні закони встановлюються з волі народу, вони визнача-

ють, що є корисним для держави, а що- шкідливим.

На думку Татіщева, позитивний закон повинен відповідати таким кри-

теріям:

а) він мусить бути корисним і викладеним зрозумілою для громадян

мовою;

б) слід неухильно стежити за узгодженістю законів і законодавства;

в) широко і своєчасно оприлюднювати закони;

г) зберігати давні звичаї, якщо вони не суперечать загальній користі;

д) закон не повинен містити погроз покаранням за його невиконання.

Третє. Татіщев відстоював договірну теорію походження держави.

Держава розглядалась ним як суспільна угода між розумними людьми за-

ради власної безпеки і взаємної вигоди. Держава виникає об'єктивно в про-

цесі еволюції від шлюбу, договору між батьками і дітьми до угоди між па-

нами і слугами. Надалі сім'я розростається в общини, а общини

об'єднуються в державу на чолі з монархом.

Четверте. У своїй праці "Історія Російська" Татіщев розмірковував та-

кож про форми правління, поділяючи їх на правильні, неправильні і змішані.

Демократія і політія (змішана форма правління) можливі, на думку

історика, в невеликих державах або в містах-державах, як це було у Старо-

давній Греції.В більших державах, які мають на своїх кордонах моря, гори

та інші природні перешкоди, що захищають їх від ворогів, а також там, де

народ освічений, може бути аристократична форма правління. У держа-

вах, які мають велику територію, відкриті кордони, неосвічений народ, мо-

жлива лише монархія. Звідси робився висновок: для Росії найбільш вдалою

формою правління є монархія.

Абсолютна монархія була суспільно-політичним ідеалом Івана Посо-

шкова (1652-1726).

Мислитель був прибічником сильної централізованої абсолютної вла-

ди монарха, яка єдина здатна проводити тверду політику на шляху до все-

загального блага. Він порівнював владу царя із владою Бога - вона є такою

ж неподільною, необмеженою і надзаконною. Інші форми правління Посо-

шков вважав недосконалими. Він піддав критиці обмежену монархію, яка

сковувала можливості правителя.

Головним змістом вчення мислителя є ідея тоталітарної держави. У

своєму проекті державних перетворень, спрямованих на зміцнення абсолю-

тизму, мислитель пропонував цареві чітко визначити права та обов'язки

кожного стану суспільства. Дворяни повинні перебувати на військовій

службі або у складі державного апарату. Торгівлею і промисловістю пови-

нні опікуватися купці.

Радикальним духом були пронизані погляди Посошкова на кріпосни-

цький лад. Селяни-кріпаки повинні мати час на задоволення життєвих по-

треб, а поміщики мусять дотримуватись меж їхньої експлуатації. Гарантією

реалізації таких нововведень повинен був стати суд, до якого селяни могли

б звертатися в разі невиконання поміщиками вимог законів. Більше того, за

таке звернення до суду і повідомлення про факти порушення поміщиками

законів селяни мали отримувати грошову винагороду.

Продовжуючи думку про призначення судової влади, Посошков у про-

екті державних реформ пропонував суворі покарання, аж до смертної кари,

за зловживання у судові системі. Тут слід призначати на посади суддів

освічених і компетентних дворян. Таке ж саме правило повинно діяти щодо

всіх органів державного управління.

Основні категорії і поняття

Ярлик, баскак, дуалізм влади, секуляризація церковних земель, аскети-

чний спосіб життя, експансія, крамола, меркантилізм, дотація, фаталізм,

політія.

Словник термінів і визначень

Ярлик - грамота золотоординського хана на право правління на під-

владних землях.

Баскак — представник влади на місцях у Золотій Орді, якій відав пи-

таннями зібрання податей, данини, володів військовою, адміністративною

та судовою владою.

120

121

Дуалізм влади - подвійність державної влади, поділ її між різними ін-

ституціями країни.

Секуляризація церковних земель - перетворення церковного та мона-

стирського землеволодіння у державну власність.

Аскетичний спосіб життя - відмова від життєвих благ і спокус.

Експансія - проникнення на територію іншої держави, захоплення

чужих земель.

Крамола -смута, повстання, злочинність у державі.

Меркантилізм - економічна політика втручання держави в економіку,

підтримка нею певних галузей господарства.

Дотація - грошова підтримка з боку держави.

Фаталізм - віра у невідворотність долі.

Політія - змішана форма правління.

Курсові завдання

1. Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний

словник.

2. Питання підготовки до заліку.

2.1.Політико-правове значення та загальна характеристика положень

концепції" Москва - третій Рим".

2.2. Вплив процесів формування та розвитку Московської централізо

ваної держави на розвиток державно-правової думки.

2.3. Вчення про державу ченця Філофея.

2.4. Характеристика двох течій державно-правового мислення у Московії.

2.5. Державна ідея Івана Пересвєтова.

2.6. Ідея освіченої монархії Афанасія Ордіна-Нащокіна.

2.7. Державно-правове вчення Симеона Полоцького.

2.8. Апологетика самодержавства Феофаном Прокоповичем.

2.9. Політико-правова концепція Татіщева.

2.10. Суспільно-політичний ідеал Івана Посошкова.

3.Питання для самоконтролю (Відповіді можна перевірити за до-

датком).

3.1.В чому сутність самодержавного типу влади?

3.2.Що стало ідеологічним підґрунтям формування молодої Московсь-

кої держави?

3.3.Назвіть основні риси державно-правової ідеології Московії.

3.4. Назвіть етапи розвитку державно-правової думки Московської держави.

3.5.Які погляди були притаманні "нестяжателям"?

3.6. Хто з мислителів Московії вперше обгрунтував ідею меркантилізму?

3.7.Назвіть представника державно-правової думки Московії, який

відстоював рівність всіх перед судом.

122

3.8.Проаналізуйте обґрунтування Ф. Прокоповичем форм державного

правління.

3.9.Про які "вуздечки неволі", накладені на людей, веде мову Татіщев?

3.10. Сформулюйте сутність договірного вчення про походження дер

жави Татіщева.

Додаток

ВІДПОВІДІ ГА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

3.1. Самодержавний тип влади являє собою варіант золотоординської

деспотії як абсолютної і ні від кого не залежної влади правителя.

3.2. Ідеологічним підґрунтям формування Московії як держави само

державного типу стала політична концепція "Москва - третій Рим".

3.3. До основних рис державно - правової ідеології Московії відно

сяться:

а) самодержавство мислилось як необхідна форма існування країни і

народу;

б) ідея природної рівності людей розглядалась, але визнавалась нездій

сненною;

в) найбільш загостреним державно - правовим питанням була пробле

ма кріпосного селянства;

г) прагматизм, практична спрямованість державно - правової думки.

3.4. Основними етапами розвитку державно - правової думки Московії

були:

а) перший етап - XIV-XV ст. Який за характеризувався пануванням

ідеї зміцнення централізованої держави;

б) другий етап - XVI- перша половина XVIII ст. - характеризувався

поширенням ідеї самодержавної влади, її політичним та юридичним обґру

нтуванням.

3.5."Нестяжателі" виступали за відновлення авторитету церкви в сус-

пільстві. З цією метою слід вести аскетичний спосіб життя, відмовитися від

володіння майном, землями та інших земних благ.

3.6. Ідею меркантилізму першим з московських мислителів обґрунту

вав Ордін-Нащокін.

3.7. Рівність усіх перед судом відстоював Симеон Полоцький.

3.8. Ф. Прокопович проаналізував такі форми правління: демократію,

аристократію і монархію (обмежену і необмежену). Недосконалість демок-

123

ратії він вбачав у тому, що вона веде до неспокою і смути. Аристократія

руйнує державу через боротьбу людей на вершині владної піраміди а необ-

межена монархія є найбільш вдалою і прийнятою, оскільки лише вона зда-

тна забезпечити цілісність держави і благо для підданих.

3.9. Татіщев веде мову про "природну вуздечку", " вуздечку з власної

волі", і "примусову вуздечку".

3.10. Татіщев у своїй договірній теорії походження держави дійшов

висновку, що держава - це суспільна угода між розумними людьми заради

власної безпеки і взаємної вигоди.

МОДУЛЬ 2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ РОСІЇ

ДОБИ РОЗКВІТУ АБСОЛЮТИЗМУ

Зміст дидактичної одиниці

Запозичення офіційною державно-правовою ідеологією Росії західно-

європейського Просвітництва, формування плюралізму правової ідеології.

Державно-правові вчення Семена Десницького та Михайла Щербатова.

Внесок у розвиток державно-правової теорії Олександра Радіщева. Держав-

но-правові реформи Михайла Сперанського. Формування радикального

напряму державно-правової ідеології в особі декабристів.

Література

Азаркин Н.М. История юридической мысли России. - М., 1999.

Грацианский П. Политическая и правовая мысль России второй поло-

вины XVIII в. - М., 1984.

Грацианский П. Десницкий. - М., 1978.

Исаев И.А., Золотухина Н.М. История политических и правовых уче-

ний России ХІ-ХХ вв. - М., 1995.

История политических и правовых учений (под ред. В.Нерсесянца). -

М., 2003.

Мірошниченко М, Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право.

-К., 2001.

Тонких В.А., Ярецкий ЮЛ. История политической и правовой мысли

России. -М, 1999.

Шулъженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лек-

цій.-К., 1997.

124 МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

До початку XVIII ст. в російській політико-правовій думці панував ре-

лігійний світогляд. Перелом настав в епоху Петра І, реформи якого поклали

початок світській науці та освіті і тим самим підірвали вплив теології на

юридичну думку.

У другій половині XVIII ст. відбувалися подальші зміни у політико-

правовій думці. Росія зробила спробу стати країною "освіченого абсолю-

тизму", при якому самодержавство, не змінюючи своєї внутрішньої при-

роди як захисника і виразника інтересів панівного класу, намагалося виро-

бити таку систему влади, яка б відповідала назрілим потребам часу і до-

125

зводила б зберегти та посилити провідну роль держави в політичній думці

і юридичних процесах.

На відміну від попередніх однобічних концепцій, у яких пропагували-

ся ідеї абсолютної монархії, з цих часів в Росії став формуватися плюралізм

політико-правової ідеології.

В чому він конкретно виявився ?

Для кращого розуміння цих процесів слід мати на увазі, що погляди на

державу і право російських мислителів залежали від особи самого правите-

ля, його позиції з тих чи інших питань розвитку державності і права. Так, із

царюванням Олександра І в країні змінюється політичний режим, при пра-

вителеві склалося оточення "молодих друзів" із ліберально мислячих лю-

дей, які наштовхнули монарха на прийняття ряду ліберальних законів і під-

готовку реформування центральних органів управління. В цей період скла-

лась обстановка, яка сприяла появі реформістських проектів і конституцій-

них настроїв у передової і освіченої частини російського суспільства, спо-

нукаючи їх до сприяння радикальним планам державних перетворень.

З початку царювання Миколи І на передній план висувається теоретич-

на робота, яка зосереджувалась на виясненні місця Росії у світовій спільно-

ті, пошуках такого типу розвитку, який би відповідав національним інтере-

сам країни. Поляризація поглядів на цю проблему привела російську інте-

лігенцію до ідейного розмежування на слов'янофілів і західників.

- Західники ставили в основу своїх політико-правових ідеалів та інсти

тутів вільну незалежну особу, розвиток і самооцінка якої повинні визнача

ти рух народів до свого прогресу;

- В основі правових цінностей слов 'янофілів була не особа, а надпри

родне начало - Бог, який мислився як верховна інстанція злагоди і любові.

В цілому державно-правові погляди другої половини XVIII ст. можна

поділити на три основні течії: офіційну ідеологію, консервативно-

аристократичну ідеологію та ідеологію Просвітництва.

I. Офіційну, тобто державну політико-правову ідеологію було втілено в

практичній діяльності імператриці Катерини II. Намагаючись розрядити

соціальну напругу в суспільстві, вона взяла на озброєння деякі ідеї західно

європейського Просвітництва, спробувала пристосувати їх для збереження

абсолютизму. Себе вона називала прибічницею природного права, а метою

держави визначала загальне благо, яке створюється завдяки мудрому пра

вителеві.

II. Другий напрям політичної думки - консервативно-аристократич

ний - виник як реакція на свавілля імператриці. Він був викликаний зрос

танням ролі дворянського бюрократизму і побоюванням старого родового

дворянства за свої привілеї і майно.

Найвиразнішою постаттю цієї течії був російський історик, публіцист,

князь Михайло Щербатов (1733-1790). Захищаючи тогочасні феодальні

відносини, він вбачав у державі чітку станову організацію, головне місце в

якій відводилось дворянству.

Мислитель був прихильником монархічної форми правління, при якій

при правителеві під його наглядом функціонувала б верховна рада - дорад-

чий аристократичний орган дворянства. За формою устрою держава, на

думку історика, повинна бути поділеною на губернії, які обирають 5 депу-

татів для роботи в уряді. Уряд став би продовженням структури виконавчої

влади монарха.

Законодавчим органом у проекті Щербатова повинна стати комісія із

20 дворян. Але її функції були скоріше законодорадчі, оскільки рішення

про схвалення законів виносить безпосередньо монарх.

III. Третій напрям став складатися у другій половині 60-х років XVIII

ст., коли в Росії поширилась ідеологія Просвітництва, яка значно вплинула

на формування і подальший розвиток політико-правових концепцій. Вираз-

никами цих ідей були представники передового дворянства і демократичної

інтелігенції.

Найпослідовнішим представником цієї течії був професор права Мос-

ковського університету, українець за походженням Семен Десницький

(1740-1789) - автор новітньої теорії держави і права. Він зробив значний

внесок у розвиток права, сприяв остаточному перетворенню російської

юриспруденції в науку та навчальну дисципліну.

На відміну від більшості російських представників, Деснянський за-

стосовує не стільки раціоналістичний, скільки історичний спосіб вивчення

держави і права.

1. Походження держави. У його вченні знаходимо струнку систему

походження держави. Історію людства він поділяв на чотири стадії.

Перша стадія - це первісний стан, у якому відсутня сім'я, а жінки повніс-

тю знаходились під владою чоловіків. Основним засобом до життя були про-

мисли і збирання плодів. Поняття власності і накопичення багатств відсутнє.

На другій стадії люди починають впорядковувати свої заняття.

З'являється багатоженство. У людей виникають перші уявлення про колек-

тивну власність. Це - доба скотарства.

Третя стадія - хліборобська - характеризується зростанням ролі жін-

ки у домашньому господарстві. З'являється моногамний шлюб. На основі

володіння предметами побуту, знаряддями праці, зібраним урожаєм фор-

мувалось уявлення про приватну власність. Сім'я відгороджується від ін-

ших сімей.

Остання стадія розвитку людства - комерційна. Завдяки об'єднанню

сімей виникла держава, остаточно сформувалося поняття приватної влас-

ності. Відносини між людьми почали регулюватись законом.

Поява первісних держав, на думку вченого, не відповідала інтересам

народу, не була результатом договірних угод усіх членів суспільства. їх

126

127