Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

грогенетична характеристика ґрунт

в л

со-лучно

зон

лісових ґрунтах менша (10 см), а Е — більша (понад 20 см), тобто гру-

бизна Е більше НЕ горизонту

ильний прояв підзолистого процес

істотно впливає на властиво-

ті цих ґрунтів. Вони містять мало гумусу (0,5—1,8% залежно від гра-

лометричного склад

). Реакція ґр

нтового розчин

— сильно кисла,

4,0—5,5, гідролітична кислотність — 2,5—4,0 мг-екв/100 г ґрун-

ту, ступінь насиченості ГВК кальцієм — менше 50%. Ці ґрунти мають

низьку забезпеченість рухомими формами поживних елементів і не-

иятливі для сільськогоспода

ських

ослин аг

ізичні властивості.

риродна родючість цих ґрунтів дуже низька. Це суто лісові ґрунти

Підзолисто-дернові ґрунт

Форм

ються переважно в лівобережном

Поліссі на слабко ввіг-

нутих безстічних пониженнях або на периферії крупних западин.

утворення пов’язано із заміною підзолистого процесу на дерновий після

зміни дерев’яної рослинності на трав’яну. Тому елювіальний горизонт

навіть верхня частина ілювіального в них інтенсивно гумусована. Отже,

елювіальний горизонт у цих ґрунтів або слабковиражений або відсут-

ній зовсім. Гумусово-елювіальний (

НЕ

) горизонт грубизною 26—40 см,

а інколи і до 60—70 см, темн

вато-сірий, інколи елювій (Е

) гр

биз-

ною 12 — 20 см простежується у вигляді посвітління порівняно з го-

ризонтом

НЕ

Ілювіальний горизонт у пісках у вигляді тоненьких рідких псевдо-

фібр, а в суглинкових ґрунтах — він суцільний, щільний, червоно-бу-

рий, зверху — слабогумусований (

Іh

ода

(

)

— на глибині 120—150 см,

лювіогляціальні, алювіаль-

ні, озерні відклади, морени, лесоподібні суглинки. Гранулометричний

клад цих ґрунтів переважно глинисто-піщаний або суглинковий. Гуму-

су

вони містять 1,7—2,0% в с

піщаних, а в с

глинкових — 2,5—3,0%.

умус часто фульватно-гуматного типу. Мають кислу реакцію сере-

довища (рН

4,6—5,5) або слабкокисл

(р

5,5—6,1). Гідролітич-

на кислотність коливається від 0,5 до 3,8 мг-екв/100 г ґрунту. Ступінь

насиченості основами V = 65—85%. П

іль: H

+HE+Ih+IP+P а

бо

IEh

ерново-підзолисті еродовані і намиті ґрунт

лабкозмиті ґр

нти залягають на схилах піщаних б

грів, моренних

горбів і гряд, крутизною до 3

. У них частково змитий горизонт

НЕ

риорюється елювій. Орний шар має неоднорідний колір, малог

со-

ани

й.

Сере

ньозмиті ґрунти розташовані на схилах крутизною 3—5

Ґрунтознавство часткове

них змити

весь горизонт

Розорюється елювій і верхня части-

на ілювію. Орний шар плямистий, мало гумусований. У

сильнозмитих

ґр

нтів, які залягають на схилах більше 5—8

, змиті два верхніх гори-

зонти

;

НЕ

бо

+НЕ

Розорюється ілювій, який сильно замулюєть-

я,

творює щільн

кірк

Намиті

ґрунти залягають на шлейфах схилів. Грубизна верхнього

горизонту НЕ збільшена (30 см і більше) за рахунок намиву дрібнозему,

ін шаруватий.

Дерново-підзолист

дзолисто-дернов

оглеєн

ґр

нт

Розповсюджені серед дерново-підзолистих ґрунтів на плоско рів-

нинних слабко-д

енованих вододілах, слабкостічних пониженнях занд-

рових рівнин, у котловинах видування борових терас річок. Сформува-

ися під вологими сосново-осиковими лісами п

и застої пове

хневих

або близькому заляганні підґрунтових вод (1,0—2,5 м для суглинкових

0,5 м — для піщаних ґрунтів). Їх профіль, зберігаючи будову дерново-

підзолистих ґр

нтів, має ознаки оглеєння, які

ґр

нтах різного гран

ло-

метричного складу виражені по-різному

У піщаних і глинисто-піщаних різновидностях оглеєння проявляєть-

я в знебарвленні піску, на фоні якого помітні залишки сизуватих в’язких

псевдо

іб

, і

жаво-вох

исті плями. Пісок, п

омитий від

озчинних за-

кисних сполук заліза, білий. Інколи можна спостерігати дрібні залізо-

манганцеві конк

еції

(

бобовини

У супіщаних і суглинкових різновидностях оглеєння виражається си-

зим, сталево-сірим, зеленкуватим або блакитним забарвленням, на фоні

якого розкидані іржаво-вохристі плями, залізо-манганцеві конкреції,

пунктації, плями, примазки. Ці ґрунти в’язкі, пластичні, ущільнені.

а способом оглеєння ґр

нти поділяють на поверхнево-оглеєні (за

рахунок застою на поверхні атмосферних вод) і ґрунтово-оглеєні (при

исокому рівні підґрунтових вод). У номенклатурі для скорочення тер-

мін «ґрунтово» опускають.

оверхнево-оглеєні ґрунти поширені у знижених елементах рельє-

фу на водотривких моренах або при близькому підстиланні мореною.

таких ґрунтах оглеєні верхні горизонти (

)

, і ве

хня частина

лювіального

(

) горизонт

. Оглеєння виражено

вигляді сиз

ватих,

р жаво-вохристих плям, залізо-манганцевих бобовин. Наприклад, про-

філь дерново-середньопідзолистого поверхнево-оглеєного ґр

нт

такий:

Egl+Egl+Igl+PI+P

рунтово-глейові ґрунти поділяються на види:

глейові

(

оглеєний

есь профіль, підґрунтові води залягають на глибині 0,6—1,2 м, оглеєні

грогенетична характеристика ґрунт

в л

со-лучно

зон

горизонти ущільнені, в’язкі, сизуваті з іржаво-вохристими плямами,

наприклад, дерново-середньопідзолістий глейовий ґрунт має профіль

l+E

l+I

l+PI+P

)

;

глеюваті

(

оглеєність не вище ілювіального

(

)

горизонту, підґрунтові води на глибині 1,2—1,8 м, оглеєння у вигляді

кремих сиз

ватих, іржаво-вохристих плям, профіль: HE+I

l+PI

l+P

)

;

глибо

глеюваті

(оглеєна нижня частина профілю, підґрунтові води на

глибині 1,8—2,5 м, п

іль: HE+E+I+PIgl+Pgl

)

ри оглеєні ілювіального горизонту він глеєметаморфізується — на-

буває неоднорідного мармуроподібного кольору, стає безструктурним,

’язким. У піщаних ґрунтах оглеєння проявляється у знебарвлені ілю-

іального горизонту і породи й наявністю в них вохристих плям

Фізико-хімічні, водно-фізичні, агрохімічні властивості оглеєних ґр

н-

тів істотно відрізняються від не оглеєних аналогів. Зокрема, в них значно

зростає вміст г

(

зв’язано-піщаних ґр

нтах становить 0,6—0,9%,

а в легкосуглинкових — 1,4—2,7%). Унаслідок анаеробіозису, який

уповільнює трансформацію органічних решток утворюється грубий

кислий гумус (типу мор), що сприяє збільшенню кислотності (рН

KCl

,6—4,8

)

, гід

олітична кислотність становить 3,0—6,0 мг-екв/100 г

ґрунту, ступінь насиченості ґрунтів основами — 30—60%

исле середовище й анаеробіозис пригнічують нітрифікацію і сприя-

ть процесам денітрифікації, а також

творенню токсичних відновле-

них сполук закисного заліза і мангану (F

), рухомого алюмінію.

е різко погірш

є їх поживний і створює несприятливий водно-повітря-

ний режими, що призводить до різкого зниження врожайності сільсько-

господарських культур

Дерново-підзолисті вторинно насиченні ґр

нт

ролягають у західній і східній частинах Українського Полісся, де

під флювіогляціальними відкладами на глибині 2 м залягають крейдяно-

мергелеві породи. Тому ґрунт характеризується слабким перерозподі-

лом колоїдів

профілі, близькою до нейтральної реакцією середовища,

більшою насиченістю ГВК Ca

а глибиною залягання карбонатних порід ці ґрунти поділяють на

иди: неглибокоскипаючі —

(

0,5—1,0 м

)

, глибокоскипаючі

(

1,0—2,0 м

)

удова профілю

Не

— гумусовий елювійований горизонт грубизною 25—30 см, сі-

рий неміцногрудкуватий, інколи щебенистий перехід ясний;

— елювіальний гр

бизною 5—10 см, виражений слабко

вигляді

брудно-білесого прошарку, інколи зруйнований оранкою перехід ясний

;

— ілювіальний, червоно-бурий, щільний із затіками R

глин

у нижній частині може скипати від HCl;

Ґрунтознавство часткове

Р(gl)k

— флювіогляціальна окарбоначена материнська порода інколи

з плямами сезонного оглеєння, яка різко і нерівно переходить у підсти-

аюч

пород

Дернові ґрунт

е короткопрофільні ґрунти з акумулятивним типом профілю. Вони

утворилися в несприятливих умовах за гумусово-акумулятивним (дер-

новим) процесом ґрунтотворення.

До таких умов належать: 1) близьке залягання підґрунтових вод

(

заплави, міжгрядкові та міжгорбові пониження місцевості в Поліссі);

2) близьке залягання щільних порід; 3) сухість умов ґрунтотворення

(

піски, с

піски, схили)

еред дернових ґрунтів виділяють

ти

дерново-карбонатні, дер-

ново-літогенні (скелетні), дернові борові, дернові оглеєні.

Дернові ґрунти поділяють на

під

типові, опідзолені, вилугу-

ані, чо

ноземоподібні

Дернові ґрунти поділяють на

види

За глибиною п

ілю — на п

имітивні

(

декілька сантимет

ів

)

, сла-

борозвинені (до 25 см) і розвинені (25—40 см)

За кількістю гумус

— малогумусні (менше 3%), середньогумусні

(

3—5%), багатог

сні (5—12%), перегнійні (більше 12%)

У формуванні дернових ґрунтів велику роль відіграють гідротермічні

мови, які об

мовлюють ботанічний склад і кількість трав’яних рослин,

материнські породи

Дерново-кар

онатні ґр

нти (рендзини

)

Утво

юються на щільних ка

бонатних по

одах: елювії вапняків,

крейді, мергелю, карбонатній морені, під мішаними лісами, при гарно-

му внутрішньоґрунтовому дренажі (в автоморфних умовах). Вони заля-

гають на підвищеннях серед дерново-підзолистих ґр

нтів. Дерново-кар-

бонатні ґрунти ще називають перегнійно-карбонатними. Високий вміст

породі СаС

неможливлює розвиток підзолистого процес

. Профіль

ґрунту акумулятивного типу (не диференційований). Це високородючі

ґрунти, їх відносять до кращих у Поліссі. Вони займають 1,5% всієї пло-

щі зони (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Хмельниць-

ка області

Ти

п дерново-карбонатних ґрунтів поділяють на підтипи: типові

або ка

бонатні

(

скипають з пове

хні, п

іль Нк+Н

к+Р

); вилугу-

ані (скипають

перехідном

горизонті, профіль Н+НРк+Р

)

; опід-

золені (з ознаками перерозподілу колоїдів, скипають у породі, профіль

Не

+НРі+Р

грогенетична характеристика ґрунт

в л

со-лучно

зон

За гр

бизною п

хкого вивітряного шар

породи ґр

нти поділяють-

я на види: слабкорозвинені (грубизна менше 25 см) короткопрофіль-

ні або розвинені (25—45 см), звичайні (45—100 см і більше). Ґр

нти

щебенисті, особливо слабкорозвивені. Останні низькородючі, швидко

пе

есихають

удова профілю дерново-карбонатного ґрунту

Но

— де

нина або підстилка 2—7 см;

Нk

— дерновий (гумусовий), темно-сірий, грудкувато-зернистий,

уламки карбонатної породи (щебінь), тріщинуватий перехід короткий;

— перехідний, світліший за попередній, дуже багато щебеню,

ильно тріщинуватий, перехід короткий;

— елювій щільних карбонатних порід.

— з глибини 50—70 см залягає корінна карбонатна невивітрена

по

ода.

ранулометричний склад переважно супіщаний і піщано-легкосуг-

линковий. Уміст гумусу в легких різновидностях — 1,5—2,5%, більш

ажких — 4—5% у його складі переважають гумусові речовини, зв’язані

з кальцієм. Реакція середовища — слабколужна (рН

7,2—7,5

)

. Запаси

поживних речовин великі, але фосфор знаходиться

слабкодост

пній

рослинам формі, оскільки зв’язаний з кальцієм.

Неглибокий профіль ґр

нт

, висока щебенистість, а також тріщин

атість зумовлюють високу водопроникність і тому нестійкий водний

ежим

ерново-кар

онатні вилугувані ґрунт

і ґрунти формуються в умовах більш інтенсивного промивного

режиму, тому карбонати кальцію вимиті нижче верхнього гумусово-

го горизонту. Грубизна профілю — 60—100 см. Ці ґрунти слабкокислі

(р

КС

,5—6,5

Дерново-карбонатні опідзолені

Утворюються на м’яких породах

(

мергель, крейда), які легко руйнуються. У профілі помітне переміщен-

ня колоїдів і нагромадження кремнекислоти (Si

), тобто проявляються

нечіткі ознаки елювіально-ілювіальної диференціації профілю. Реакція

едовища — слабкокисла

(рН

КС

5,5—6,5

ерново-л

тогенн

ґрунт

Формуються в автоморфних умовах на безкарбонатних породах (гли-

нах, суглинках, пісках, елювії кристалічних порід). Можуть містити ба-

гато силікатних форм кальцію, магнію, заліза

рофіль за гранулометричним складом однорідний, без ознак

переміщення колоїдів. Мають три підтипи: 1) дерново-насичені —

Ґрунтознавство часткове

ґр

нтово-вбирном

комплексі (ГВК) переважають катіони кальцію

магнію, досить родючі; 2) дерново-кислі — у ГВК містять поглинуті

одень і алюміній; 3) дернові опідзолені — пролягають на с

хих пісках

під лісом. Помітна диференціація профілю на елювіальний та ілювіаль-

ни

го

изонти

) Дернові скелетні ґрунт

Розповсюдженні у правобережному Поліссі в області Українського

кристалічного щита, сформ

валися на прод

ктах вивітрювання масив-

но-кристалічних порід — гранітів, діоритів, габро під трав’янистою

рослинністю. Профіль ак

лятивного тип

, короткий, щебенистий,

різко переходить у кристалічну породу: Рqk+HPQk+PQk

а грубизною

ухкого шару ці ґрунти поділяються на види: слаборозвинені (грубизна

менше 25 см), розвинені (25—40 см), звичайні (40—65 см)

Б)

ернов

скелетн

оп

дзолен

ґрунт

і ґр

нти мають

верхньом

горизонті присипк

, плитчаст

труктуру. У перехідному горизонті слабкі ознаки ілювійованості (чер-

оно-б

рий, збагачений на глин

, щільний, гр

дк

вато-горіх

ватий).

рофіль: Реq+HPіq+PQk

ернові

орові ґр

нт

Розповсюджені в усіх зонах України на борових терасах, рідше — на

піщаних прируслових валах. Розвиваються під зрідженою трав’яною

рослинністю, мають ак

лятивний тип профілю.

х поділяють на де-

рнові борові, які різко переходять у породу і чорноземоподібні з глибо-

ким п

ілем і доб

озвиненими пе

ехідними го

изонтами

За грубизною профілю дернові борові ґрунти поділяються на види:

лабкорозвинені (з грубизною профілю менше 25 см) і розвинені (25—

0 см); а чорноземоподібні борові ґрунти на неглибокі (45—65 см), се-

едньоглибокі

(

65—85 см

)

і глибокі

(

85—120 см і більше

Дернові борові слабкорозвиненні форм

ються на піщаних горбах,

лабковк

итих т

ав’яною

ослинністю, засадженими сосновим лісом.

ід дерниною Н

(1—2 см) залягає д

же слабког

сований перехід-

ний піщаний горизонт

грубизною 15—25 см, який різко переходить

палевий пісок Р

У дернових борових розвинених ґрунтів такий профіль:

грубиз-

ою

5—

м + P

(

до 40 см

)

+ Р

Агрогенетична характеристика ґрунтів лісо-лучної зон

Дерново-борові залізисті ґрунт

Розповсюдженні на борових терасах Полісся і Лісостепу, на озах

моренних піщаних грядах. Форм

ються на піщаних породах під зрі-

дженими сосновими лісами зі слабко

озвиненою т

ав’яною

ослинні-

тю. Діагностичними ознаками цих ґр

нтів є ак

лятивний профіль,

дуже слабка і неглибока гумусованість, дуже велика водопроникність,

лабка водот

ивкість, виключна бідність поживними мік

о- та мак

о-

елементами. Гумус грубий (типу мор), містить слабкомінералізовані

звуглені органічні рештки

удова профілю

Но

— лісова підстилка грубизною 1—2 см;

Н(

)

— г

совий д

же слабкоелювійований, гр

бизною 15—25 см,

буровато-сірий, з дрібними плямами відмитих зерен піску, перехід

різкий

;

Іf

— залізисто-ілювіальний, бурувато-іржавий, пухкий, перехід по-

пови

;

— материнська порода, палевий пісок.

дерново-борових залізистих псевдофібрових ґрунті

(

рід

(

)

ве

х ня

астина профілю аналогічна попередньому, але з глибини 1 м з’являють-

я псевдо

іб

и. П

іль:

Но+Н(е)+Іf+Рf

Бу

дова профілю

ерново-борових псевдофібрових ґр

нті

(

рід

(

Но

— лісова підстилка грубизною 1—2 см;

Н(

)

— г

совий д

же слабкоелювійований, гр

бизною до 25 см,

перехід різкий;

—

слабкоелювійований пісок

;

Рf

— псевдофібровий пісок тонкі темно-бурі псевдофібри (до 2 см)

ергуються з палевим піском

;

Р — материнська порода, палевий пісок.

Дернові борові ґрунти з похованими ґрунтами

(

рід

(

)

озташовані

на межі борових і лесових терас. Мають двочленн

дов

профі-

лю. Верхня сучасна частина профілю піщана з гумусованим горизон-

том, нижня — с

глинковий похований ґр

нт різної б

дови. Профіль:

+Hf

+HPf

Розрізняють ґрунти з похованими ґрунтами на

глибині 0

5—1

0 м і 1—2 м

Дернові борові дефльовані ґрунти

(

рід

(

) залягають на вершинах піща-

них горбів і зараз розвіюються, тому гумусовий горизонт має дуже малу

грубизну, місцями повністю дефльований або похований під шаром не-

гумусованого піску

орноземоподібні борові ґр

нти

(

під

п) розповсюджені переважно

у Степу, рідше в Лісостепу на добре вкритих трав’яною рослинністю бо-

рових терасах. Мають добре розвинений г

сований профіль. Профіль

Ґрунтознавство часткове

негли

окого ґрунту: Н

(

до 30—35 см

)

Р (грубизною 15—30 см)+Р

;

едньоглибокого

(

з двома пе

ехідними го

изонтами

(

до 85 см

)

+Р

;

гли

окого:

(

до 40—60 см

)

(

до 120 см

)

+Р

Дернові оглеєні ґрунт

і ґрунти утворюються у напівгідроморфних умовах, при періодично-

му перезволоженні атмосферними й підґрунтовими водами під лучною

рослинністю. Найчастіше вони залягають у заплавах і надзаплавних тера-

ах річок, у широких зниженнях вододілів, по периферії боліт тощо. В ін-

ших зонах вони формуються в котловинах видування на борових терасах.

ороди — алювіальні, флювіогляціальні та с

глинкові відклади. Про-

філь оглеєний: сизі та іржаво-вохристі плями, залізо-манганцеві конкреції,

пісок знебарвлений, а с

глинки в’язкі та липкі. Уміст г

в піщаних та

упіщаних ґрунтах 1,5—2,5%, в суглинкових — 2,5—5,0%. Ємність вби-

рання і ступінь насиченості основами залежить від умісту гумусу та гра-

нулометричного складу. Перезволоження різко погіршує водно-повітря-

ний режим, тому ці ґрунти потребують заходів щодо його регулювання.

Во

ни ма

ть такі

види

глейові

— сильнооглеєний весь профіль:

gl+HP

L+P

;

глеюваті

— оглеєння починається з пе

ехідного го-

ризонт

, профіль: H+HP

l+PGL

;

глибо

оглеюваті

—

гл

еє

ння тільки

у материнській породі, профіль: H+HP+Pgl

;

оверхнево-оглеєні —

гл

ні з поверхні, профіль:

l+HPGL+P

У дернових глейових ґрунтів виділяють такі

оди: карбонатні, опід-

золені

ненасичені

солончакові

солонцюваті

осолоділі тощо. Всі ці від-

міни мають низьку природну родючість. Містять до 1,0% гумусу і лише

на суходільних луках — до 1,5—2,0%

За грубизною гумусованого профілю

иділяють

види

сла

корозви-

нені

(

до 25 см

)

, ко

откоп

ільні або

озвинені

(

25—45 см

)

та звичайні

(

більше 45 см

Дернові оглеєні ґрунти формуються на бідних безкарбонатних алю-

іальних і флювіогляціальних піщаних і с

піщаних відкладах. Найчасті-

ше залягають у прирусловій частині заплав, зниженнях борових терас

зандрових рівнин. Будова профілю дернового глибокоглеюватого

ґрунту:

— гумусовий, грубизною 3—5 см — піщані і 12—15 см —

упіщані;

Р — перехідний до 45 см та Рgl — порода оглеєна, часто

залягає безпосередньо під гумусовим горизонтом.

Наявність заліза у підґрунтових водах обумовлює утворення в піща-

них ґр

нтах псевдофібрових (P

), ортзандових (

) і в с

глинкових —

ртштейнових (

) горизонтів. При насиченні карбонатами у профілі

форм

ються мергелисті конкреції та прошарки (М), а такі ґр

нти нази-

ають дерновими мергелисто-кар

онатними

грогенетична характеристика ґрунт

в л

со-лучно

зон

ерново-кар

онатні оглеєні ґрунт

алягають у пониженнях і перезволожуються за рахунок поверх-

невих і підґрунтових вод.

а ступенем оглеєня поділяють на види: гле-

ваті і глейові. В оглеєних горизонтах — іржаво-бурі й сизі плями.

Оглеєня сприяє збільшенню вмісту гумусу (4—5%), кращому забезпе-

енню вологою, ніж не оглеєних ґрунтах

авдання для самостійної

оботи

(

1, 3, 4

)

Зав

ання 1. За допомогою підручників ознайомтеся з основними

морфологічними ознаками підзолів. Запишіть у таблицю лабораторного

зошита основні агрономічні показники підзол

. Замалюйте профільн

арактеристику цього ґрунту у вигляді графіка (за С. С. Неуструєвим).

знайомтеся із заходами щодо підвищення родючості підзолів

Індивідуальне навчально-дослідне завданн

Зав

ання 2. Моноліт дерново-підзолістого ґрунту, вказаного викла-

дачем, розподілить на генетичні горизонти, встановіть їх межі. Розглянь-

те і опишіть основні морфологічні ознаки кожного горизонту. Дайте

назву ґрунту

Зав

ання 3. Відшукайте в «Атласе почв Украинской ССР» морфо-

логічний опис подібного ґрунту і порівняйте його зі своїм. У лаборатор-

ному зошиті напишіть характеристику цього ґрунту за даними лабора-

торного аналізу. Розберіть і дайте аналіз цим даним. Дайте агрономічну

цінк

ґр

нт

. Укажіть і арг

мент

йте основні заходи щодо підвищення

його родючості й раціонального використання.

Зав

ання 4. Заповніть

«Робочом

зошиті» відповідні сторінки

з розділу «Ґрунти Полісся України» щодо загальної характеристики зони,

класифікації, будови профелей, властивостей дерново-підзолистих, де-

рново-підзолистих оглеєних, дернових, дерново-карбонатний ґрунтів.

бладнання: Моноліти ґрунтів, сантиметрова стрічка, кольорові олівці.

ир

шити конкретн

сит

ац

ії

1. Під час польового обстеження ділянки фермерського господарства

на території Чернігівської області було описано два ґрунтових профілі.

першому ґрунтовому розрізі верхній сірий гумусований супіщаний го-

ризонт з ознаками кремнеземистої присипки має гру

изну 22 см, рН

д.

,6, нижче розташований білястий безг

сний пил

вато-зв’язнопіщаний

горизонт густою присипкою Si

гру

изною 17 см, рН=4,7; наступний

горизонт — с

піщаний горизонт жовтого кольор

з горизонтальними

Ґрунтознавство часткове

290

бурими хвилястими ущільненими суглинковими прошарками завтовшки

1—2 см і бурими плямами. Ґрунтотворна порода — жовтий шаруватий пі-

ок. Профіль др

гого розріз

відрізняється від першого профілю двома

ерхніми горизонтами. Верхній, гумусований, сірий горизонт зі слабкою

присипкою Si

має гр

уб

изн

25 см, рН=5,9; наст

пний горизонт — ясно-

ірого забарвлення з сірими плямами, слабко і нерівномірно гумусований,

помітна кремнеземиста присипка, нижня межа горизонту — 43 см. Чис-

ий білястий горизонт відсутній. Наступні горизонти у ґрунті такі ж самі,

як у ґрунті першого розрізу. Усі горизонти обох ґрунтів безкарбонатні.

Дайте назву о

ом ґрунтам

2. У Житоми

ській області під мішаним лісом б

ло описано ґ

ру

нто-

вий профіль. Його горизонти мають такі морфологічні ознаки: на по-

р у ру

ерхні ґрунту — лісова підстилка, під нею — сірий слабкогумусовий

з присипкою Si

егкос

глинковий горизонт гр

уб

изною 10 см; нижче

розташований майже білий, безгумусний, безструктурний, пилуватий

з щільною крем’янкою горизонт до глибини 36 см; наступний гори-

зонт — бурий, із бурим колоїдним лакуванням по гранях призматичних

агрегатів, важкосуглинковий, пластичний; горизонт, який розташова-

ний нижче, за морфологічними ознаками нагадує попередній, але має

лабко виражене колоїдне лакування і містить валунчики. Материнська

порода жовто-б

рого кольор

з вал

нами. Весь профіль ґр

нт

безкар-

бонатний, сірий, має сизуватий відтінок та іржаво-вохристі плями

Напишіть б

дов

профілю дослідженого ґр

нт

в індексах і дайте

ому назву

3. Під час обстеження ґрунту ялинкового лісу в тайзі, було описано

його профіль. Морфологічні ознаки генетичних горизонтів були позна-

че

ні такими

имв

лами

Но

—

Е(

)

—

9—57

Igl

7—8

IPgl

4—99

Pgl

99 см і глибш

Да

те назву цьому ґрунту

. Генетичний профіль ґрунтового розрізу під змішаним лісом був опи-

аний за морфологічними ознаками. Установлено, що на поверхні знахо-

диться сира лісова підстилка, під нею сирий гумусований з присипкою

іржавою п

нктацією, середньос

глинковий горизонт гр

бизною

20 см. Наступний горизонт — білястий з іржавими плямами і бурими

дробоподібними конкреціями, майже безструктурний, легкосуглинковий,

агато кремнеземистої присипки, сирий, гру

изною 20 см. Нижче —

бурий з оливковим відтінком, плямистий від іржаво-вохристих плям,

щільний, пластичний, глинистий, призматичний. Наступний горизонт

нагадує попередній, але з ознаками материнської породи. Материн ська

порода жовто-б

рого кольор

без іржавих плям і оливкового відтін-

ку, трапляються валуни, волога. Весь профіль ґрунту безкарбонатний.

Напишіть індекси профілю цього ґр

нт

і дайте йом

назв

у.

екомендована література: [

, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14].