Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

Центральна нервова система • Головний мозок 331

Склепіння (fornix) (див. мал. 238, 240)

розташоване безпосередньо під мозолис-

тим тілом і має вигляд двох дугоподібних

білих тяжів, що йдуть у стріловому напрям-

ку. У середній частині обидва (праве й

ліве) склепіння з'єднані одне з одним, ут-

ворюючи тіло склепіння (corpus fornicis),

а спереду і ззаду розходяться й форму-

ють: спереду — стовпи (соїитпае), зв'я-

зані з corpora mamillaria, а ззаду — ніжки

(crura), які, обійшовши таламус, потрапля-

ють до НИЖНЬОГО рогу правого та лівого

бічних шлуночків, де переходять у тороч-

ку морського коника. Між ніжками скле-

піння на рівні splenium мозолистого тіла

є спайка (commissura fornicis) у вигляді

невеликої кількості поперечних нерво-

вих волокон. Крім цієї спайки перед стов-

пами (позаду дзьоба мозолистого тіла) міс-

титься передня спайка (commissura ante-

rior). Обидві спайки належать до нюхо-

вого мозку.

Прозора перегородка (septum pelluci-

dum) (див. мал. 230, 244) складається з

правої і лівої пластинок (laminae) натяг-

нутих між внутрішньою поверхнею колі-

на мозолистого тіла і випуклим краєм

початкової ділянки тіла склепіння. Плас-

тинка, що складається з тонкого шару сірої

речовини, є нерозвинутою ділянкою стінки

кінцевого мозку, утворюючи присередню

"стінку переднього рогу бічного шлуноч-

ка. Часто між пластинками утворюється

невелика порожнина, заповнена рідиною.

Борозна мозолистого тіла (sulcus

corporis callosi) на присередній і нижній

поверхні великого мозку відділяє мозо-

листе тіло від півкулі великого мозку.

Ззаду і знизу ця борозна переходить у

морськоконикову борозну. Вийде борозни

мозолистого тіла та паралельно їй лежить

борозна пояса (sulcus cinguli), яка обме-

жовує зверху однойменну звивину (gyrus

cinguli). Остання обходить ззаду валик

мозолистого тіла, спускається донизу і пе-

реходить, перед цим утворивши перешийок,

у приморськоконикову звивину.

Ділянка, відокремлена тім'яио-потилич-

ною борозною, борозною пояса і підтім'я-

ною борозною — передклин (precune-

us) — належить до тім'яної частки. Ділян-

ка присередньої поверхні півкулі, де пе-

редцентральна звивина (лобової частки)

безпосередньо переходить у зацентральну

(тім'яної частки), називається прицент-

ральною часточкою (lobulus paracentralis).

Присередню поверхню потиличної час-

тки прорізує досить глибока горизонталь-

на шпорна борозна (sulcus calcarinus)

(див. мал. 240). Вона починається від по-

яса борозни й закінчується поблизу поти-

личного полюсу. Ділянка кори великого

мозку, відмежована шпорною й тім'яно-по-

тиличного борознами, називається клином

(cuneus). Нижче клина залягає язикова

звивина (gyrus lingualis), яка частково

проходить через нижню поверхню півкулі.

Кора великого мозку

Кора великого мозку (cortex cerebri)

(див. мал. 239, 241) є найважливішою

частиною центральної нервової системи як

орган вищого нервового аналізу й синте-

зу, пов'язаний з формуванням умовноре-

флекторних зв'язків та індивідуального

досвіду. У людини, на відміну від тварин,

функція кори великого мозку визначає

також символічні форми спілкування, най-

вищим проявом якого є виразна мова, тісно

пов'язана з абстрактним мисленням.

Кора великого мозку вкриває білу ре-

човину півкуль. Загальна площа кори ве-

ликого мозку людини становить у серед-

ньому близько 22 000 мм, товщина її на

більшості площі — 1,3 — 4,5 мм і лише в

прицентральній часточці досягає 10'мм.

До складу кори належать тіла дуже ве-

ликої кількості нейроцитів, закладених у

нейроглії. Залежно від типу та розташу-

вання нервових клітин кору великого моз-

ку можна поділити на шість пластинок

(шарів): І — молекулярну (lam. molecu-

laris); II — зовнішню зернисту (lam.

granularis externa); III — зовнішню піра-

мідну (lam. pyramidalis externa); IV —

внутрішню зернисту (lamina granularis

interna); V — внутрішню пірамідну (lam.

pyramidalis interna); VI — багатоформ-

ну (lam. multiformis).

Цитоархітектопіка різних відділів кори

великого мозку різноманітна (вперше це

332 НЕРВОВА СИСТЕМА

Мал. 241. Цитоархітектсшічні поля кори вели-

кого мозку (заданими Інституту мозку РАМН):

и — всрхньобічпа поверхня; б — ирисередня поверхня.

довів київський анатом В. О. Бец, 1874).

У корі великого мозку розрізняють близь-

ко 200 полів, кожне з яких має свої струк-

турні особливості.

Центри. Стосовно локалізації центрів

кори великого мозку довгий час існувало

дві теорії. Згідно з першою певна, чітко

обмежена ділянка кори, або центр, відпові-

дає лише певній функції на периферії (.те-

орія вузького локалізму). Друга теорія —

наявність обмежених центрів, різних за

своєю функцією, не визнає, а всю кору

розглядає порівняно рівнозначною (тео-

рія еквіпотенціалізму). І. П. Павлов

довів, що кожен кірковий центр не є чітко

обмеженим, а містить ядро й розсіяну час-

тину, причому розсіяні елементи розташо-

вані не лише поблизу ядра, а й вдалині

від нього (теорія ядра і розсіяних еле-

ментів). Нижче подано деякі найваж-

ливіші нервові центри (ядра), розташовані

в корі великого мозку (див. мал. 241).

Передцентральиа звивина (gyrus pre-

centralis) і прпцентральна часточка (lobulus

paracentralis) лобової частки (поля 4, 6)*

становлять руховий центр кори і є ана-

лізатором кінестезичних імпульсів, які над-

ходять від посмугованих м'язів, суглобів, су-

хожилків. Тут замикаються рухові умовні

рефлекси. У верхній ділянці передцентраль-

ио'ї звивини розташовані клітинні групи, що

належать до м'язів нижніх кінцівок, ниж-

че — верхніх кінцівок, ще нижче — невро-

ни, пов'язані з іннервацією м'язів голови.

Оскільки нервові шляхи перехрещуються,

праві рухові центри кори пов'язані з мус-

кулатурою лівої сторони тіла і навпаки.

У задній частині (поле 8) середньої

лобової звивини МІСТИТЬСЯ

центр

узгод-

женого руху голови й очей (окоруховий,

блоковий, відвідний і додатковий нерви).

У лівій (у лівшів у правій) нижній

тім'яній часточці (глибокі шари поля 40)

розташований центр, який координує ці-

леспрямовані рухи. Він функціонує за ти-

пом тимчасових зв'язків, які виникають

протягом індивідуального життя, тобто

умовних рефлексів. У разі ушкодження

цього центру елементи довільних рухів

зберігаються, але порушуються цілеспря-

мовані дії (апраксія).

Вважають, що локалізація статичного

аналізатора (центр збереження рівнова-

ги і положення тіла в просторі) — кора

верхньої та середньої скроневих звивин.

Ушкодження цього центру призводить до

атаксії (розладу координації рухів).

Центр слуху розташований у корі верх-

ньої скроневої звивини, на боці, обернено-

му до острівця (поля 41, 42, 52). Двосто-

роннє ураження центру призводить до

повної кіркової глухоти.

У gyrus parahippocampalis та ділянці

її гачка містяться центри нюхового та сма-

кового аналізаторів. Кіркові центри слу-

ху, нюху й смаку кожної півкулі мають

зв'язок з відповідними рецепторами обох

(правої та лівої) половин голови.

Кіркове ядро аналізатора зору розта-

шоване по обидва боки шпорної борозни

*Наведені цифрові позначення полів запро-

поновані Інститутом мозку РАМН.

Центральна нервова система • Головний мозок 333

(поля 17, 18, 19). Зоровий центр коленої

півкулі зв'язаний із зовнішньою полови-

ною сітківки свого боку і з прнсередньою

її половиною протилежного. У ділянці

клина (сипеus) містяться центри зорової

пам'яті й зорової орієнтації.

У зацептральиій звивині (тім'яна част-

ка) (поля 1,2,3) локалізується ядро шкір-

ного аналізатора (больова, тактильна, тем-

пературна чутливість), причому проекція

нервових елементів кори на периферію

аналогічна проекції їх на передцентраль-

ній звивині.

Кірковий кінець рухового аналізато-

ра виразної усної мови* міститься зліва у

задній третині нижньої лобової звивини

(поле 44, мал. 242). У разі ушкодження

цієї зони людина втрачає здатність вимов-

ляти слова (рухова афазія), хоч довільні

скорочення відповідних м'язів або їх груп

можливі.

Кіркове ядро слухового аналізатора

усної мови розташоване в глибині задньої

ділянки верхньої скроневої звивини (поле

22). Якщо уражено цей центр, то виникає

сенсорна афазія (людина чує слова, але

не розуміє їхнього значення).

Ядро рухового аналізатора письмової

мови локалізується в задній ділянці се-

редньої лобової звивини і в нижньотім'я-

ній ділянці (поле 40). При ушкодженні

цього центра всі рухи, зв'язані з письмом,

зберігаються, але втрачається здатність пи-

сати літери та інші письмові знаки (агра-

фія).

Ядро зорового аналізатора письмової

мови, пов'язане із загальним центром ана-

лізатора зору, міститься в gyrus angularis

(поля 18, 19) нижньої тім'яної часточки

зліва. Керує процесом читання. Порушен-

ня його функції не призводить до втрати

зору, але людина перестає читати й розу-

міти написане (алексія).

У процесі еволюції людини відбулося

чітке перегрупування темпів розвитку

окремих кіркових зон великого мозку, що

виявилося у прискоренні росту відділів,

які здійснюють організовані форми раціо-

*Усі мовні аналізатори у правші закладені

зліва, у лівші — справа.

Мал. 242. Топографія нових зон кори великого

мозку у сучасної людини: філогенетично нові

поля позначено великими крапками, а ті, що по-

рівняно мало збільшуються в процесі становлен-

ня людини, — дрібними. Незаповнені крапками

поля є відносно стабільними (за ІО. Г. Шевчен-

ком, 1976).

нальної поведінки та маніпулювання пред-

метами. Удосконалились також траискор-

тпкальні зв'язки.

Кіркові центри, що координують взає-

модію автономного відділу периферичної

частини нервової системи та загальної нер-

вової системи, зосереджені в нижніх від-

ділах передцептральної й лобових звивин.

Сюди надходять доцентрові імпульси від

внутрішніх органів, судин, гладкої муску-

латури і виходять відцентрові імпульси

до основних (підкіркових) ядер і до ядер

гіпоталамуса.

Усе викладене вище дає підстави роз-

глядати кору великого мозку як сигналі-

заційне табло, куди надходять сигнали із

зовнішнього та внутрішнього середовищ і

звідки відцентрово йдуть нервові імпуль-

си. Цю систему аналізаторів називають

першою сигнальною системою; її мають

усі тварини і, зокрема, людина (І. П. Пав-

лов) (мал. 243).

Крім першої в еволюції людини виник-

ла друга сигнальна система, пов'язана з

трудовою діяльністю і мовленням. В ос-

нові формування цієї системи покладено

свідомі дії та абстрактне мислення, яке

передається словами (усна мова, письмо

тощо) й образами (образотворче мисте-

цтво). Усе це досягається через встанов-

334 НЕРВОВА СИСТЕМА

Мал. 243. Кіркові аналізатори великого мозку

людини та функціональний зв'язок їх з різними

органами (за В. В. Мпхеєвнм):

/ — іптероцснтивнпй; 2 — руховий; і — смаковий і нюхо-

вий; 4 — шкірний; 5 — слуховий; в — зоровий.

ленйя тимчасових зв'язків між певними

сигналами (зоровими, слуховими, тактиль-

ними тощо) і руховими центрами м'язів

рук, язика, гортані, лиця тощо. Центри

цієї системи розташовані переважно у

філогенетично нових ділянках кори ве-

ликого мозку: поля 37, 39, 40 (нижньо-

тім'яно-скронева ділянка) і 44, 45, 46

(задньонижиьолобова ділянка) (див. мал.

242).

Біла речовина

півкуль великого мозку

Основну масу півкуль між корою і яд-

рами великого мозку становить біла речо-

вина, яка складається головним чином із

відростків невронів, а також клітин глії.

Відростки невронів, що проводять нервові

імпульси в різних напрямках, групуються

в систему шляхів головного та спинного

мозку. Разом з тим біла речовина головно-

го мозку формує ряд структур, які мають

велике значення для з'ясування топічних

взаємозв'язків внутрішньої будови голов-

ного мозку. Це такі утвори.

Променистість мозолистого тіла (ra-

diatio corporis callosi) — це нервові во-

локна мозолистого тіла, які розходяться

праворуч, ліворуч, вперед, назад, догори,

донизу, зв'язуючи обидві півкулі одна

з одною.

Внутрішня капсула (capsula interna)

(див. мал. 238) має вигляд прошарку білої

речовини, обмеженої присередньо голов-

кою хвостатого ядра і таламусом, а збо-

ку — сочевицеподібним ядром. У капсулі

розрізняють передню ні ласу, коліно і зад-

ню ніжку.

Променистий вінець (corona radiata)

складається з нервових волокон, які ви-

ходять із передньої ніжки внутрішньої

капсули та віялоподібно розсипаються

в напрямку кори великого мозку.

Зорова й слухова променистості (ra-

diatio optica et acústica) утворені нерво-

вими волокнами, що виходять із задньої

ніжки внутрішньої капсули до кіркових

центрів зору й слуху.

Основні ядра великого мозку

Крім кори великого мозку скупчення

нервових клітин у товщі білої речовини є

у вигляді смугастого тіла, огорожі та миг-

далеподібного тіла.

Смугасте тіло (corpus striatum) —

значне скупчення сірої речовини, розта-

шоване в нижній половині коленої півкулі

великого мозку назовні від таламуса і зсе-

редини від острівця. Функціонально воно

належить до екстрапірамідної системи.

Смугасте тіло прошарками білої речови-

ни ділиться на хвостате й сочевицеподіб-

не ядра. У деяких місцях цей поділ не-

повний, і тут біла та сіра речовини чергу-

ються — звідси й назва.

Хвостате ядро (nucí, caudatus) (див.

мал. 238) має вигляд коми; значною час-

тиною своєї поверхні повернуте до порож-

нини бічного шлуночка, де воно вкрите

епендимою. Хвостате ядро ділиться на

головку (caput), тіло (corpus) і хвіст (ca-

uda).

Центральна нервова система • Головний мозок 335

Сочевицеподібне ядро (писі, lentifor-

mis) (див. мал. 238) на поперечному і поз-

довжньому зрізах кожної півкулі нагадує

розріз сочевичного зерна, причому на поз-

довжньому зрізі дуже виступає вперед

стоншений передній кінець ядра. Присе-

редньо ядро відділене внутрішньою кап-

сулою (capsula interna) від таламуса і го-

ловки хвостатого ядра (за винятком того

місця, де обидва ядра об'єднані смужками

сірої речовини), зовні воно відмежоване

зовнішньою капсулою (capsula externa)

від огорожі. Сочевицеподібне ядро про-

шарками білої речовини ділиться на тем-

ну зовнішню частину (філогенетично мо-

лодшу) — лушпину (putamen) і розта-

шовану прпсередньо світлу частину (в ево-

люції виникла раніше) — прнсередню і

бічну бліду кулю (globus pallidus medians

et lateralis).

Між корою острівця й сірою речови-

ною лушпини залягає поздовжньо і в ціло-

му вертикально розташована пластинка

сірої речовини, або огорожа (claustrum).

Це ядро на поперечних і поздовжніх зрізах

великого мозку має вигляд смужки зав-

товшки 1 — 2 мм.

Мигдалеподібне тіло (corpus amygda-

loideum) розташоване в ділянці полюса

скроневої частки, спереду верхівки ниж-

нього рогу бічного шлуночка, дуже близь-

ко від кори. Складається з багатьох окре-

мих ядер.

Бічні шлуночки

Бічні шлуночки (ventriculi laterales)

у кожній півкулі (див. мал. 237, 244) є по-

рожнинами великого мозку. У кожному біч-

ному шлуночку розрізняють передній ріг,

центральну частин}', задній ріг і нижній ріг.

Лобовий, або передній, ріг (cornu fron-

tale s. anterius) є порожниною лобової ча-

стки. Стінки його утворені такими еле-

ментами: верхня, передня й частково ниж-

ня — променистістю мозолистого тіла;

бічна і невелика ділянка нижньої — го-

ловкою хвостатого ядра і присередня —

пластинкою прозорої перегородки.

Центральна частина (pars centralis)

шлуночка є порожниною тім'яної частки.

Мал. 244. Бічний шлуночок (правий/лівий)

(ventriculus lateralis dexterуsinister) великого

мозку:

/ — gcini corporis callosi; 2 — cornu frontale (anterius)

ventriculi lateralis; 3 — caput nucl. cauclati; •/ — plexus

choroicleus ventriculi lateralis; 5 — splenium corporis callosi;

6" — calcar avis; 7 — crus fornicis; <S' — cornu temporale

(posterius) ventriculi lateralis; 9 — thalamus; 10 — cornu

temporale inferius ventriculi lateralis; // — corpus fornicis:

12 — lam. septi pcllucicli; 13 — cavuril septi pellucidi.

Покрівля її утворена мозолистим тілом і

склепінням, дно — верхнього поверхнею

таламуса й тіла хвостатого ядра, розді-

лених кінцевою смугою (stria termina-

lis), через яку просвічується однойменна

вена.

Потиличний, або задній, ріг (cornu

occipitale s. posterius) — порожнина по-

тиличної частки. Його верхньобічиа стінка

оточена волокнами променистості мозоли-

стого тіла. На ирисередній стінці рога

вндно валик — пташину шпору (calcar

avis) внаслідок вдавлювання шпорної бо-

розни, а на дні рога помітне трикутне ви-

пинання — побічний трикутник (trigonum

collatérale) — слід однойменної борозни

кори.

Скроневий, або нижній, ріг (cornu tem-

porale s. inferius) — порожнина скроне-

вої частки; обмежений зверху, знизу і збо-

ку волокнами мозолистого тіла, а зверху й

336 НЕРВОВА СИСТЕМА

присередньо — стоншеним хвостом хвос-

татого ядра. Вздовж присередньої стінки

рога проходить білий валик — морський

коник (hippocampus) — вдавлення одно-

йменної борозни. На передньому кінці

морського коника є стовщення — нога

морського коника (pes hippocampi). При-

середньо до нього прилягає торочка (fim-

bria hippocampi) — продовження ніжки

склепіння. На дні рога видно підвищення

від вдавлювання побічної борозни.

Судинне сплетення бічного шлуночка

(plexus choroideus ventriculi lateralis) ут-

ворене м'якою оболоною, яка проникає

сюди через нерозвинену присередню

стінку центральної частини бічного шлу-

ночка. Воно повторно зростається з од-

нойменним ошіетеиням III шлуночка (че-

рез міжшлуночковий отвір) і у вигляді

тяжа, розташованого під епендимою, йде

назад, але в задній ріг не заходить, а по-

вертає донизу і вперед і розташовується

на присередній стінці нижнього рога (див.

мал. 244).

Нюховий мозок

Нюховий мозок (rhinencephalon) нале-

жить до філогенетично найдавніших від-

ділів кінцевого мозку. У людини він охоп-

лює низку утворів різного еволюційного

походження, що, як правило, редукуються:

передня пронизана речовина, нюхові смуж-

ки, склепіння, передня спайка та спайка

склепіння, морський коник з торочкою, зви-

вина пояса, паратермінальна (підмозолис-

та), зубчаста, нриморськоконикова (з гач-

ком), смулскова звивини, сосочкові тіла.

ОБОЛОНКИ МОЗКУ

Як головний, так і спинний мозок оточе-

ний мозковими оболонками (meninges). Та-

ких оболонок три: тверда, павутинна й

м'яка.

Обопонки спинного мозку

Спинномозкова тверда оболонка (dura

mater spinalis) (мал. 245), яка має вигляд

довгастого мішка, складається з двох

ЛИСТКІВ — зовнішнього, що є окістям

хребців, і внутрішнього, або власне твер-

дої оболонки. Простір, розташований на-

зовні від твердої оболонки, називається

надтвердооболонним (spatium epidurale).

Він заповнений клітковиною, яка містить

головним чином численні внутрішні вени

хребта. Вгорі тверда оболонка спішного

мозку фіксується до краю великого (по-

тиличного) отвору, а знизу закінчується

сліпо і в сапа lis sacralis переходить у нит-

ку твердої оболонки, яка закріплюється на

куприку. У межах міжхребцевих отворів

тверда оболонка вкриває спинномозкові

корінці, вузли та нерви.

Мал. 245. Оболонки спинного мозку (meninges

medullae spinalis):

і — corpus vertebrae; 2, 7 — dura mater spinalis; ? -

arachnoïdes.spinalis; 4 — radix anterior (motoria); 5 — radix

posterior (sensoria); 6 — n. spinalis; <S — processus articularis

superior; 9 — plexus venosus vertebralis interims (posterior);

10 - arcus vertebrae; / / — processus spinosus; 12 -

processus transversus; 1'i - lig. flavum; 14 — gangl. spinale

(scnsoriale); 15 - pia mater spinalis; 16 — a. spinalis pos-

terior; 17 — medulla spinalis.

Центральна нервова система • Оболонки мозку 337

Спинномозкова павутинна оболонка

(arachnoidea mater spinalis) — тонка, без-

барвна і прозора; щільно прилягає до

внутрішньої поверхні твердої оболонки.

Спинномозкова м'яка оболонка (ріа

mater spinalis) щільно вкриває речовину

спинного мозку; містить велику кількість

артеріальних і венозних судин. Між па-

вутинною і м'якою оболонками є чималий

підпавутииний простір (spatium suba-

rachnoideum), заповнений цереброспіналь-

ною рідиною (liquor cerebrospinalis) і з'єд-

наний з однойменним простором головно-

го мозку. Таким чином, спинний мозок із

своїми корінцями ніби плаває в церебро-

спінальній рідині. Стійкого положення

йому надають дві зв'язки — проміжна

шийна перегородка та зубчасті зв'язки, які

формуються з м'якої оболони мозку. Про-

міуУіна шийна перегородка, яка є лише в

шийному відділі, йде від серединної бо-

розни спинного мозку до павутинної обо-

лони. Зубчаста зв'язка починається від

бічних поверхонь спинного мозку (між

передніми й задніми корінцями) та у ви-

гляді 19 — 23 зубців фіксується до твердої

оболонки.

Оболонки головного мозку

Оболонки головного мозку є безпосе-

реднім продовженням оболонок спинного

мозку.

Черепна тверда оболонка (dura mater

cranialis), або тверда оболонка головно-

го мозку (dura mater encephali) (мал.

246) — це щільна сполучнотканинна пла-

стинка, вистелена зсередини плоскими

клітинами гліального походження. Ця

оболонка складається з двох шарів: зов-

нішнього і внутрішнього. Зовнішній шар

має велику кількість кровоносних судин

і мало волокнистих структур; виконує

роль окістя внутрішньої поверхні кісток

черепа. Внутрішній шар, який має мало

кровоносних судин, але багато волокнис-

тих структур, формує кілька відростків —

дуплікатур, які проникають між частина-

ми головного мозку. До цих відростків на-

лежить серп великого мозку, намет мозоч-

ка, серп мозочка, діафрагма сідла.

Мал. 246. Тверда оболонка головного мозку

(dura mater encep/iali) і пазухи твердої оболон-

ки (sinus durae matris):

І — falx ccrcbri; 2 — sinus sagittalis superior; ') — sinus

sagittalis inferior; 4 — infundibulum; 5 — a. carotis interna;

6 — n. opticus; 7 — crista'gal¡i; <S' — diaphragma sellae; 9 —

dorsum scllae; 10 — sinus cavernosus; // — sinus sigmoideus:

12 — tentorium ccrcbelli; 1'i — sinus transversus; 14 —

confluens sinuum; 15 — sinus rectus; 16 — incisura tentorii;

17 — v. ccrcbri magna; 1S — vv. ccrcbri superiores.

Серп великого мозку (falx cerebri) (див.

мал. 246) у вигляді широкої (до 6 см)

пластинки розташований у поздовжній

щілині великого мозку. Почавшись від

півнячого гребеня решітчастої кістки, серп

своїм верхнім краєм прикріплюється до

ребер борозни верхньої стрілової пазухи.

Біля внутрішнього потиличного виступу

серп зростається з наметом мозочка.

Намет мозочка (tentorium cerebelli)

утворює ніби покрівлю задньої ямки чере-

па і відділяє мозочок від півкуль велико-

го мозку. Задньобічний край намету при-

кріплений до верхнього краю кам'янистої

частини скроневої кістки і до борозни по-

перечної пазухи потиличної кістки, пе-

редній вільний край утворює вирізку на-

мету (incisura tentorii).

Серп мозочка (falx cerebelli) є ніби про-

довженням серпа великого мозку, але мен-

ше розвинутим. Спускається донизу уз-

довж гребеня потиличної кістки.

338 НЕРВОВА СИСТЕМА

Діафрагма сідла (diaphragma sellae)

має вигляд пластинки, яка прикриває гіпо-

фізарну ямку, де розташований гіпофіз.

У центрі пластинки є невеликий отвір для

"N^ проходження лійки.

^ *~) Вкриваючи верхівку кам'янистої части-

ні ни скроневої кістки, тверда оболонка в ме-

ч жах трійчастого втиснення утворює трій-

часту порожнину (cavum trigeminale), де

розташований однойменний нервовий вузол.

Кровопостачання твердої обо-

лонки головного мозку здійснюється гілка-

ми очної, верхньощелепної, висхідної глот-

кової та потиличної артерій. Відтік — од-

нойменними венами, які впадають або у ве-

нозні пазухи, або в крилоподібне сплетен-

ня, або у вени лиця.

Іннервація: гілки трійчастого і блу-

каючого нервів, симпатичні волокна від

внутрішнього сонного нерва.

Черепна павутинна оболонка (arachno-

idea mater cranialis), або павутинна обо-

лонка головного мозку (arachnoidea ma-

ter encephalí) так само, як і спинного, є

тонкою напівпрозорою сполучнотканин-

ною пластинкою, що не має судин. Проте,

на відміну від оболонки спинного мозку,

вона не прилягає щільно до твердої обо-

лонки, а на верхівках звивин мозку зрос-

тається з м'якою. Над борознами і в дея-

ких інших місцях головного мозку між

обома оболонками утворюються щілини

різних розмірів і форми, які сполучають-

ся між собою. Разом ці щілини станов-

лять підпавутиниий простір (spatium

subarachnoideum), заповнений церебро-

спінальною рідиною. Найбільші щілини

мають назву підпавутинних іщстерп

(cisternae subarachnoideae): задня (вели-

ка) і бічна мозочково-довгастомозкові (cis-

ternae cerebellomedullares posterior et la-

terales), бічної ямки великого мозку (cis-

terna fossae lateralis cerebri), перехрестя

(cisterna chiasmatis), міжніжкова (cisterna

interpeduncularis) та ін. Мілс твердою і

павутинною оболонками головного мозку

є підтвердооболонний простір (spatium

subdurale) з незначного кількістю прозо-

рої рідини.

З боків і поблизу верхнього краю серпа

великого мозку павутинна оболонка утво-

рює багато дрібних зернистостей (granu-

lationes arachnoidea). Деякі з них ніби

просвердлюють тверду оболонку і внут-

рішню пластинку покривних кісток чере-

па і досягають губчастої речовини, де їх

оточують розширені вени (кров'яні озе-

ра), решта проникає у венозні пазухи. Вва-

жають, що через ці зернистості церебро-

спінальна рідина відтікає до кров'яного

русла.

Черепна м'яка оболонка (ріа mater cra-

nialis), або м'яка оболонка головного моз-

ку (ріа mater encephalï), утворена пухкою

волокнистою сполучною тканиною, вкри-

ває всю поверхню головного мозку, досяга-

ючи дна найглибших борозен і проникаю-

чи в стійки шлуночків. Оболонка щільно

зростається з корою, а на опуклостях зви-

вин — також з павутинною оболонкою.

У М'ЯКІЙ оболонці є велика кількість ар-

теріальних і венозних судинних сплетень.

Вище зазначалось, що на ранніх стаді-

ях ембріогенезу прпсередня стінка цент-

ральної частини та заднього рогу бічного

шлуночка, верхня стінка III шлуночка її

задня стінка покриву IV шлуночка пере-

стають розвиватися і складаються з епен-

дими. Тут кровоносні судини м'якої обо-

лонки утворюють судинні сплетення

бічних, третього і четвертого шлуночків

(plexus choroidei ventriculorum lateralium,

tertii et quarti). Судинні сплетення бічних

і третього шлуночка, як зазначалось вище,

об'єднуються повторно.

Вважають, що в задній стінці покриву

четвертого шлуночка містяться середин-

ний і два бічних отвори, що є безпосереднім

сполученням порожнин шлуночків голов-

ного мозку і центрального каналу спин-

ного мозку з підпавутинним простором.

Проте наявність цих отворів багато хто з

авторів (Г. Ф. Іванов, Б. М. Петтен та

ін.) заперечують.

Кровопостачання централь-

ної нервової системи. У спинний

мозок артеріальна кров надходить від пе-

редньої та задньої спинномозкових артерій

(гілки хребтових артерій), спинномозко-

вих гілок задніх міжребрових і попереко-

вих артерій. Венозний відтік — одноймен-

ними венами.

Центральна нервова система • Провідні шляхи 339

Головний мозок постачається кров'ю від

внутрішніх сонних і хребтових артерій

(див. мал. 199, 298). Венозна кров відті-

кає в пазухи твердої оболони мозку (див.

мал. 246). Артеріальна кров перед тим,

як потрапити в речовину мозку, надходить

у сплетення м'якої оболони. Венозна кров

перед виходом із мозкової тканини та-

кож збирається у венозне сплетення м'я-

кої оболонки, а потім тече у венозні па-

зухи.

ПРОВІДНІ ШЛЯХИ

ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Структури центральної нервової систе-

ми не можна розглядати як щось ізольо-

ване, не зв'язане між собою. Навпаки, всі

разом вони становлять єдине ціле, тобто

систему.

У нервовій системі більшою мірою, ніле

в інших частинах організму, діє принцип

субординації, тобто підлеглість функцій

одних елементів іншим, краще організо-

ваним, які в еволюції виникли пізніше.

Варто зазначити, що прогресивний розви-

ток і ускладнення організації нервової

системи відбувалися нерівномірно: пара-

лельно з прогресом одних частин (нова

кора великого мозку) регресували інші

(нюховий мозок, черв'як мозочка, хвосто-

вий відділ спинного мозку тощо). Вищою

інстанцією нервової системи є кора вели-

кого мозку, яка має дуже складні функ-

ціональні зв'язки: всередині великого моз-

ку; кори великого мозку з розташовани-

ми нижче нервовими ядрами, зокрема яд-

рами черепних нервів і сірої речовини

спинного мозку; всередині спинного моз-

ку; центральної нервової системи з орга-

нами і тканинами.

У центральній нервовій системі розріз-

няють асоціативні, комісуральні та про-

екційні шляХи (див. кол. вкл., мал. XII).

Асоціативні волокна кінцевого

мозку ЦїЬгае азздсіа'Нопез') зв'язують

різні ділянки кори в межах однієї півкулі.

Сюди належать дугоподібні волокна ве-

ликого мозку, що з'єднують кору сусідніх

звивин: верхній поздовжній пучок, який

об'єднує кору лобової, нижньотім'яної

і потиличної часток; нижній поздовжній

пучок, що простягується між корою скро-

невого і потиличного полюсів півкулі;

пояс, волокна якого починаються в підмо-

золистому полі й проходять через звиви-

ну пояса і приморськоконикову звивину;

гачкуватий пучок, що з'єднує кору очно-

ямкової частини лобової частки з корою

скроневого полюсу.

У спинному мозку асоціативні міжсег-

ментні зв'язки в межах кожної половини

спинного мозку здійснюються за допомо-

гою переднього, заднього і бічного влас-

них пучків.

Комісуральні волокна кінцевого

мозку (fibrae commissurales telencephali),

з'єднують кору обох півкуль: волокна —

мозолистого тіла (с. 330), передня спай-

ка, спайка морського коника.

Проекційні волокна (fibrae proj'ec-

tiones), які зв'язують спинний мозок з го-

ловним і мозковий стовбур з великим

мозком, поділяються на аферентні (вис-

хідні, чутливі) та еферентні (низхідні, ру-

хові).

Аферентні (висхідні)

нервові ШЛЯХИ

Найвалсливіші з аферентних (чутливих)

нервових шляхів (мал. 247), крім шляхів

деяких черепних иервів, що розглядати-

муться нижче, такі: передній і бічний спин-

гю-таламічш; клиноподібний і тонкий пуч-

ки; передній і задній спинно-мозочкові

шляхи. Тілами перших нейронів згаданих

аферентних шляхів є псевдоуніполярні

нервові клітини, що залягають у спинно-

мозкових вузлах. їхні відростки, які йдуть

у складі периферичних нервів, сприйма-

ють за допомогою рецепторів і проводять

у доцентровому напрямку різні види чут-

ливості (тактильну, больову, глибоку

тощо).

Передній і бічний спиніюмозково-та-

ламічні шляхи (trr. spinothalamici anterior

et lateralis) проводять тактильну, больо-

ву й температурну чутливість. Нейрити

перших нейронів цих шляхів (див. мал.

247) у складі задніх корінців спинного

мозку досягають нервових клітин задиьо-

340 НЕРВОВА СИСТЕМА

Мал. 247. Висхідні (чутливі) проекційні нервові

шляхи:

/ — розтин таламуса; 2 — розтин моста; З — прпссрсдня

петля тонкого і клиноподібного пучків; 4 — розтин довга-

стого мозку; 5. 7 — розтин спішного мозку; 6 — псевдоупі-

Ііолярні КЛІТИНИ спинномозкового вузла; <S' — спипио.чоз-

ково-тала.мічпии шлях; 9 — спиниомозкоцо-таламічпиіі

шлях і волокна ирисередпьої петлі; 10 — чутливі неврони

таламуса; / / — таламо-кірковіп'і пучок.

го рога, де локалізуються другі неврони,

їхні відростки через білу спайку спинно-

го мозку переходять на протилежний бік,

а далі в складі переднього і бічного кана-

тиків піднімаються догори, проходять че-

рез довгастий мозок і покрив моста. Тут

вони з'єднуються із зовнішніми відділами

медіальної петлі (lemniscus medialis) і вхо-

дять у бічні ядра таламуса, де містяться

треті неврони цих шляхів. Центральні

відростки невронів через задню ніжку

внутрішньої капсули досягають кори за-

цептральної звивини (див. мал. 247).

Клиноподібний і тонкий пучки (fascc.

cuneatus et gracilis) проводять нервові

імпульси глибокої чутливості від пропріо-

рецепторів м'язів, суглобів, сухожилків

(частково також тактильну 43'тливість від

шкіри). Нейрити перших невронів цих

шляхів вступають через задні корінці в

задні роги спинного мозку, але, на відміну

від попередніх шляхів, там не перерива-

ються (див. мал. 247), а переходять у задні

канатики. Тут вони утворюють клинопо-

дібний пучок, який одержує і проводить

пропріоцептивні імпульси від верхніх сег-

ментів тіла, і тонкий пучок, до якого над-

ходять і який проводить імпульси від

нижніх сегментів тіла. Ці пучки закінчу-

ються в тонкому і клиноподібному ядрах

довгастого мозку. Тут закладені тіла дру-

гих невронів, нейрити яких продовжуються

переважно вперед і вбік у вигляді внут-

рішніх дугоподібних волокон, потім пере-

ходять на протилежний бік, утворюючи в

проміжку між оливами чутливе перехрес-

тя (decussatio lemniscorum). Після пере-

хрестя нервові волокна повертають дого-

ри, утворюючи медіальну петлю, до якої

приєднуються спинномозково-таламічні

шляхи у покриву моста та покриву серед-

нього мозку й закінчуються в бічному ядрі

таламуса. Звідси центральні відростки

невронів у складі таламічиого пучка тяг-

нуться до кори передцентральної і зацен-

тральної звивин.

Передній і задній спинномозково-мо-

зочкові шляхи (trr. spinocerebellar es an-

terior et posterior) проводять пропріоцеп-

тивні імпульси від м'язів, суглобів і зв'я-

зок до мозочка, беруть участь у безумовно-

рефлекторній регуляції та координації ру-

хів, рівноваги, тонусу тощо.

Нейрити перших невронів заднього

спинномозково-мозочкового шляху пере-

риваються у грудному ядрі спинного моз-

ку, звідки нейрити других невронів під-

німаються догори (мал. 248) через задню

периферичну ділянку бічного канатика

свого боку, проходять у складі нижніх мо-

зочкових ніжок і закінчуються в корі чер-

в'яка мозочка.

Нейрити першого неврона переднього

спинномозково-мозочкового шляху перери-

ваються у проміжно-прнсередньому ядрі

спинного мозку, де локалізуються другі

неврони цього шляху. Частина нейритів