Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин

Подождите немного. Документ загружается.

140

При

гострому бронхіті

внаслідок гіперемії слизова оболонка бронхів

набрякає, на ній можуть виникати геморагії та ерозії, а при

фібриноз-

ному

на цій оболонці знаходять фібринозні плівки, інколи у вигляді

своєрідного злипання бронхів.

Симптоми.

Помічають пригнічення, зниження продуктивності, ро-

ботоздатності, апетиту, в ряді випадків — підвищення температури ті-

ла. При макробронхіті загальний стан змінюється мало, температура

тіла нормальна. У всіх випадках бронхіту пульс й дихання стають час-

тішими. З розвитком захворювання спостерігається вдихальна задиш-

ка. У тяжких випадках хвороби задишка стає змішаною.

Постійними симптомами бронхіту є кашель і хрипи в легенях. Спо-

чатку кашель сухий, короткий, потім він стає вологий, більш дзвінкий і

довготривалий, у тяжких випадках, особливо при мікробронхіті, — бо-

лісний. На початку захворювання, а при фібринозному бронхіті навіть

пізніше, вислуховують переважно сухі хрипи. При запаленні великих

бронхів чуються хрипи низького тембру — у вигляді гудіння або дзиж-

чання, а дрібних бронхів — тембр підвищується до писку або свисту.

Потім, при наявності рідкого ексудату в бронхах, хрипи стають вологи-

ми. Ураження великих бронхів викликає великобульбашкові, а дріб-

них — дрібнобульбашкові хрипи. Везикулярне дихання при бронхіті

посилене (жорстке). На відміну від риніту, носове витікання з обох ніз-

дрів завжди при бронхіті буває не на початку захворювання, а пізніше,

одночасно з вологим кашлем і вологими хрипами.

При бронхіті (особливо при мікробронхіті) виявляють симптоми по-

рушення функцій серцево-судинної, травної та інших систем організму.

Виявляють також лейкоцитоз, частіше нейтрофільний. В більш тяжких

випадках захворювання, особливо при хронічному перебігу, виявляють

симптоми альвеолярної емфіземи легень.

Перебіг і прогноз.

Гострий макробронхіт частіше перебігає порівняно

легко, протягом одного-двох тижнів. Гострий мікробронхіт перебігає

тяжче, нерідко ускладнюється пневмонією або альвеолярною емфізе-

мою легень. Хронічний бронхіт може тривати і місяцями, а інколи ро-

ками. Він майже завжди ускладнюється альвеолярною емфіземою ле-

гень, бронхостенозом, бронхоектазією.

Прогноз при макробронхіті сприятливий, а при мікробронхіті — обе-

режний.

Діагноз

можна поставити за найхарактернішими симптомами —

кашлем, задишкою, хрипами в легенях, носовому витіканні, з ураху-

ванням загального стану, апетиту, продуктивності, роботоздатності.

На відміну від пневмонії при бронхіті не буває значного підвищення

температури тіла, менше виражена задишка, рідше і в меншій мірі по-

рушуються функції іншим систем і органів. При вторинному бронхіті

слід мати на увазі симптоми основного (первинного) захворювання.

У диференціальній діагностиці бронхіту велике значення мають да-

ні перкусії, рентгенологічного дослідження. Наприклад, при бронхіті за

допомогою рентгенографії і рентгеноскопії можна виявити посилення

бронхіального й хілусного рисунків, а при пневмонії — затінення в ле-

генях, під яким перкусією виявляють притуплений або тупий звук.

141

Терапія.

Слід усунути причини захворювання. Тваринам створю-

ються сприятливі умови утримання й високоякісну годівлю. Признача-

ють ефедрину гідрохлорид (підшкірно, у вигляді 5 %-го розчину з роз-

рахунку: великим тваринам 0,05 – 0,5 г сухої речовини, дрібній рогатій

худобі 0,02 – 0,1, свиням 0,02 – 0,08, собакам 0,01 – 0,05 г), атропіну су-

льфат (підшкірно, у вигляді 0,1 %-го розчину з розрахунку: великій ро-

гатій худобі 0,01 – 0,06 г сухої речовини, коням 0,02 – 0,08, дрібній ро-

гатій худобі і свиням 0,005 – 0,05, собакам 0,002 – 0,03 г), відхаркуваль-

ні засоби (амонію хлорид, натрію гідрокарбонат), інгаляцію водяної па-

ри з скипидаром, ментолом. Показані також солюкс, діатермія, УВЧ.

Застосовують протимікробні засоби (сульфаніламіди, антибіотики). На

практиці ефективно призначають: атаветрин великій рогатій худобі,

свиням 1 мл на 15 кг маси внутрішньом’язово одноразово; байтрил

(таблетки) по 15, 20, 150 мг всередину собакам і котам по 5 мг на 1 кг

маси; байтрил 5 %-й телятам підшкірно та свиням внутрішньом’язово

по 1 мл на 20 кг маси протягом 5 днів; енроксил 10 %-й великій рогатій

худобі підшкірно, свиням внутрішньом’язово по 2,5 мл на 100 кг маси

один раз на добу протягом 3 днів; егоцин П. Д. великій рогатій худобі,

козам, вівцям, свиням внутрішньом’язово 1 мл на 10 кг маси; ветрим

коням, великій рогатій худобі, козам, вівцям 1 мл на 14 кг маси один

раз на день протягом 5 днів, свиням 1,5 мл на 14 кг маси один раз на

день протягом 5 днів, собакам 2 мл на 10 кг один раз на день протягом

7 днів; гентаміцин 4 %-й внутрішньом’язово великій рогатій худобі

0,5 – 1,25 мл на 10 кг маси кожні 8 – 12 год протягом 3 днів, коням

0,50 – 1,0 мл на 10 кг маси кожні 8 год протягом 3 днів, свиням

0,50 – 1,0 мл на тварину кожні 8 –12 год протягом 3 днів, собакам і ко-

там 1,25 мл на 10 кг маси кожні 12 год протягом 4 днів; катозал внут-

рішньовенно, внутрішньом’язово, пішкірно коням та великій рогатій

худобі 10 – 25 мл, свиням 2,5 – 10 мл, хутровим звірям 0,5 – 2,5 мл, со-

бакам 0,5 – 5 мл; вітамін АD

Е (розчин для ін’єкцій) внутрішньом’язово

або підшкірно коням та великій рогатій худобі 10 – 20 мл на одну голо-

ву, свиням 5 – 8 мл на одну голову, собакам та котам 2 – 4 мл на одну

голову.

У великих господарствах при масовому захворюванні тварин лікар-

ські засоби застосовують, як уже зазначалося, у вигляді аерозолів.

При бронхіті алергічного походження призначають протиалергічні

засоби (див. терапію при міокардиті).

У разі порушення функцій інших систем проводять симптоматичне

лікування.

Профілактика

полягає в попередження дії на організм тварин, особ-

ливо молодняку, простудних факторів, підвищенні природної резистен-

тності їх і своєчасному лікуванні від хвороб, які найчастіше ускладню-

ються бронхітом.

Åìô³çåìà ëåãåíü

(emphysema pulmonum) — захворювання, яке ха-

рактеризується накопиченням повітря в альвеолах або інтерстиціаль-

ній тканині. Трапляється у вигляді альвеолярної емфіземи (emphysema

pulmonum alveolare) і рідше — інтерстиціальної емфіземи (emphysema

142

pulmonum anterstitiale). Перша може бути гостра й хронічна. Друга

завжди перебігає гостро.

Етіологія.

Основними причинами

альвеолярної емфіземи

легень є

надмірне фізичне навантаження у коней, верблюдів, собак або ж три-

вале звуження верхніх дихальних шляхів, бронхів. Виникненню її

сприяють тяжкі приступи кашлю, які часто бувають при хронічному

бронхіті. Інколи вона виникає раптово за типом алергічної реакції, яка

супроводиться вираженими спазмами бронхів.

Інтерстиціальна емфізема

легень виникає внаслідок ушкодження

(розриву) альвеол або бронхів, коли повітря проникає в міжчасточкову

сполучну тканину. Основні причини її — фізичне перевантаження,

значні потуги (при родах), частий і сильний кашель, часте і сильне

блювання на фоні зміненої легеневої паренхіми або бронхів внаслідок

пневмонії, альвеолярної емфіземи легень, бронхіту.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни.

При

альвеолярній емфіземі

легень виникає надмірне розтягування стінок альвеол, що порушує жи-

влення їх і знижує еластичність. Це призводить до порушення функцій

легень. Надалі може настати атрофія міжальвеолярних та інфундибу-

лярних перегородок та їхніх капілярів. Виникають розриви стінок аль-

веол з утворенням у легенях великих повітряних порожнин.

Патолого-анатомічними дослідженнями установлюють збільшення

легень, їх знекровлення, зниження еластичності, часто знаходять своє-

рідні міхури — тяжі повітряних порожнин. При розрізі легені погано

спадаються. Нерідко виявляються ураження бронхів, особливо при хро-

нічній альвеолярній емфіземі, розширення (дилатація) серця, особливо

правого шлуночка.

При

інтерстиціальній емфіземі

повітря, що накопичилося в інтер-

стиціальній тканині, здавлює легеневу паренхіму й викликає дихальну

недостатність. У випадку розриву альвеол або бронхів повітря може

проникнути через міжчасточкову сполучну тканину в середостіння, а

потім за ходом судинних стволів — у підшкірну клітковину шиї і навіть

всього тулуба з утворенням підшкірної емфіземи. При цьому спостері-

гаються різко виражені задишка та інші симптоми легеневої недостат-

ності, може швидко настати асфіксія і загибель тварини.

Патолого-анатомічні зміни характеризуються накопиченням повітря

в інтерстиціальній тканині, здавлюванням легеневої паренхіми, розри-

вами стінок альвеол або бронхів, а також нерідко наявністю пневматич-

них вогнищ і запальних явищ у бронхах.

Симптоми.

Альвеолярна емфізема

легень супроводиться видихаль-

ною задишкою, швидкою втомою під час роботи або руху. В тяжких ви-

падках задишка буває і тоді, коли тварина в стані спокою. З’являється

черевний тип дихання, яке часто супроводиться так званим запальним

жолобом, особливо у коней. Міжребер’я під час вдиху втягується (запа-

дає) внаслідок посилених екскурсій грудної клітки і зниження еластич-

ності стінок альвеол. Роботоздатність і продуктивність тварин знижу-

ються. Температура тіла нормальна або трохи знижена. Кашель глу-

хий, короткий, слабкий. При ускладненні бронхітом кашель голоснішає

і тривалість його зростає.

143

У тяжких випадках захворювання грудна клітка набуває бочкопо-

дібної форми, межі легень зміщені назад. Ділянка відносного серцевого

притуплення зменшена. Над емфізематозними ділянками прослухову-

ється коробочний звук. Везикулярне дихання у цих ділянках різко

ослаблене. При ускладненні бронхітом чути хрипи в легенях й посиле-

не везикулярне дихання. Помічаються посилення, розщеплення або

роздвоєння другого тону серця з акцентом в точці оптимуму клапанів

легеневої артерії.

Рентгенологічні дослідження показують прояснення легеневих по-

лів на емфізематозних ділянках, зниження рухливості діафрагми, змі-

щення її назад, а при ускладненні бронхітом — посилення бронхіаль-

ного й хілусного рисунків.

Для

інтерстиціальної емфіземи

легень характерні: задишка, яка

швидко розвивається, неспокій тварин, вираз переляку в очах, частий

пульс, відмова від корму. Температура тіла нормальна або дещо під-

вищена. Ясний легеневий звук під час перкусії грудної клітки набуває

тимпанічного відтінку. Везикулярне дихання послаблене.

При розвитку

підшкірної емфіземи

на ділянках шиї, грудей та ін-

ших частин тіла пальпацією виявляють крепітацію.

Перебіг і прогноз.

Гостра альвеолярна емфізема

легень перебігає

протягом кількох днів або тижнів, а хронічна — протягом кількох міся-

ців або й років.

Інтерстиціальна емфізема

легень у тяжких випадках триває кілька

годин, закінчується асфіксією і загибеллю тварини. В ряді випадків

захворювання перебігає кілька днів. При закритті дефекту в легенях

повітря в інтерстиціальній тканині швидко розсмоктується і тварина

видужує.

Прогноз при альвеолярній емфіземі легень залежить від тяжкості

захворювання і ускладнень. Хронічна емфізема часто ускладнюється

бронхітом, перибронхітом і значно відбивається на продуктивності й

роботоздатності тварин. При інтерстиціальній емфіземі легень прогноз

обережний, а в тяжких випадках — часто несприятливий.

Діагноз.

При альвеолярній емфіземі легень найцінніші дані для ді-

агнозу отримують під час огляду і перкусії грудної клітки, а при інтер-

стиціальній — під час огляду й пальпації шкіри тварини. Захворюван-

ня слід уміти відрізняти від плевриту, бронхіту, пневмонії. При цьому

важливо пам’ятати, що при альвеолярній і інтерстиціальній емфіземі

легень, на відміну від перелічених хвороб, температура тіла нормальна

або знижена. Крім того, для альвеолярної емфіземи характерні дані

перкусії грудної клітки, а для інтерстиціальної — дані огляду й особли-

во пальпації шкіри.

Для уточнення діагнозу використовують результати рентгенологіч-

ного дослідження.

Терапія.

При гострій

альвеолярній емфіземі

легень тваринам забез-

печують повний спокій і призначають лікарські засобі, які регулюють

функцію дихальної і серцево-судинної систем. При хронічній альвеоля-

рній емфіземі легень ефективність терапевтичних методів і засобів

144

значно нижча, ніж при гострій. Проте правильна симптоматична тера-

пія дає змогу значно поліпшити стан хворої тварини.

На початку розвитку альвеолярної емфіземи легень призначають

підшкірне введення атропіну сульфату, ефедрину гідрохлориду (див.

терапію при бронхіті). В разі ускладнення емфіземи бронхітом показані

протимікробні й відхаркувальні засоби. У ряді випадків ефективна

тканинна терапія (у вигляді підсадки).

При

інтерстиціальній емфіземі

легень призначають повний спокій,

заспокійливі засоби, наприклад морфіну гідрохлорид (підшкірно в 1 %-

му або 4 %-му водному розчині з розрахунку: великим тваринам 0,2 –

0,4 г сухої речовини, дрібним 0,02 – 0,15 г), а також транквілізатори —

аміназин, пропазин (внутрішньовенно або внутрішньом’язово, по 0,8 –

1,5 мг на 1 кг маси тварини в розчині глюкози).

При наявності

підшкірної емфіземи

застосовують обережний масаж,

туге бинтування емфізематозних ділянок, а в тяжких випадках — ви-

пускання повітря з цих ділянок шкіри стерильним інструментом (троа-

каром, голкою, скальпелем).

Профілактика.

Для профілактики

альвеолярної емфіземи

легень слід

регулювати фізичне навантаження тварин відповідно до їхніх фізичних

можливостей. У цьому відношенні велике значення має своєчасний і

правильний тренінг тварин (спортивних коней, службових і мисливських

собак тощо). Треба також своєчасно лікувати тварин від тих захворювань,

які часто ускладнюються альвеолярною емфіземою легень (бронхіт, брон-

хіальна астма, хвороби верхніх дихальних шляхів, пневмонія).

Для профілактики

інтерстиціальної емфіземи

треба оберігати тва-

рин, особливо тих, що перенесли захворювання бронхів і легень, від

надмірних фізичних навантажень, а також своєчасно виліковувати

тварин, хворих на пневмонію, бронхіт, альвеолярну емфізему легень.

Ïíåâìîí³ÿ

(pneumonia) — запалення легень — у сільськогосподар-

ських тварин буває часто, особливо у молодняку, і при значному поши-

ренні завдає значних економічних збитків тваринництву. Розрізняють

лобарну (вогнищеву) пневмонію, коли уражаються частки легень, і ло-

булярну (вогникову), при якій виникає ураження часточок легень. Ти-

повою

лобарною пневмонією

є фібринозна (крупозна) пневмонія. До

лобулярних пневмоній

належать катаральна бронхопневмонія, ате-

лектична, гіпостатична і некротична пневмонії. З перелічених лобу-

лярних пневмоній у сільськогосподарських тварин найчастіше буває

неспецифічна катаральна бронхопневмонія молодняку.

Ô³áðèíîçíà (êðóïîçíà) ïíåâìîí³ÿ

(pneumonia fibrinosa s. crou-

posa) — фібринозне запалення легень з ураженням цілих часточок.

Етіологія.

Більшість дослідників вважають фібринозну (крупозну)

пневмонію як класичне запалення алергічного походження. Захворю-

вання може виникати як ускладнення інших хвороб, особливо інфек-

ційних, і як самостійне незаразне захворювання. Хвороба часто вини-

кає відразу після різкого переохолодження тварин.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни.

Патологічний процес розви-

вається бурхливо (за типом алергічного запалення) і суворо стадійно.

145

Уражаються спочатку краніальні, потім вентральні й центральні діля-

нки легень, можуть утягуватися в патологічний процес каудальні й до-

рсальні ділянки.

першій стадії

— припливу (запальної гіперемії і ексудації) — в

альвеоли виходить рідкий, клейкий ексудат з великою кількістю ерит-

роцитів і лейкоцитів. Ця стадія триває від кількох годин до доби. Легені

збільшені, набухлі, уражені ділянки темного синьо-червоного кольору.

Під час розрізування легені хрустять, поверхня розрізу — гладенька,

блискуча, волога.

Друга стадія

— червона гепатизація — триває близько двох діб. Рід-

кий ексудат в альвеолах зсідається в фібринозний з домішками великої

кількості еритроцитів. Легені в розрізі нагадують тканину печінки. Ку-

сочки таких легень, на відміну від нормальних, тонуть у воді.

Третя стадія

— сіра гепатизація — триває кілька днів. Фібринозний

ексудат підпадає жировій дегенерації і спочатку набирає сірого, а потім

жовтого кольору Внаслідок еміграції лейкоцитів і дії ферментів вини-

кає розрідження ексудату й починається всмоктування його.

Четверта стадія

— розрішення. Триває впродовж кількох днів розрі-

дження і всмоктування ексудату, починається регенерація альвеоляр-

ного епітелію і відновлення легеневої тканини.

Симптоми.

Захворювання характеризується високою, постійного ти-

пу гарячкою, різким пригніченням, носовим витіканням шафранно-

жовтого або рожево-бурого кольору, змішаною задишкою, тахікардією,

болючим кашлем.

першій стадії

розвитку хвороби під час перкусії грудної клітки ви-

являють тимпанічний відтінок ясного легеневого звуку, а під час аус-

культації легень — посилене везикулярне дихання з шумами крепітації.

другій стадії

на ділянці ураження легень виявляються притупле-

ний або тупий звук, різке ослаблення або зникнення везикулярного

дихання.

третій стадії

прослуховується тимпанічний звук і бронхіальне ди-

хання в патологічних вогнищах легень.

четвертій стадії

звук притуплюється і переходить в ясний легене-

вий, а також виявляється ослаблене везикулярне дихання з шумами

крепітації.

Перебіг і прогноз.

Захворювання перебігає гостро, частіше протягом

10 – 14 днів, найбільшого розвитку досягає на 5 – 7-й день. Прогноз

обережний.

Діагноз

ставлять за характерними симптомами, з урахуванням ста-

дійності розвитку хвороби, а також даних рентгенологічного дослі-

дження (великі вогнища затінення в легенях).

Терапія.

На початку захворювання призначають протиалергічні за-

соби — натрію саліцитат, ацетилсаліцилову кислоту, кальцію хлорид

або глюконат (див. терапію при міокардиті), димедрол (підшкірно, ко-

ням 0,1 – 0,5 г, великій рогатій худобі 0,3 – 0,6, собакам 0,02 – 0,04 г),

гормональні препарати (кортикотропін, кортизон тощо). У ряді випад-

ків ефективна новокаїнова блокада зірчастого вузла. Слід пам’ятати,

146

що двостороння блокада цього вузла може викликати параліч дихаль-

ного центру. Показано внутрішньовенне введення новарсенолу в поєд-

нанні з розчином глюкози або гіпертонічним розчином натрію хлориду.

Новарсенол уводять в розрахунку на 1 кг маси тіла по 0,005 – 0,015 г

коням і 0,010 – 0,015 г великій рогатій худобі. Широко застосовують су-

льфаніламіди й антибіотики. У багатьох випадках терапевтичний

ефект дає внутрішньовенне введення камфорної сироватки на І. І. Ка-

диковим.

Завжди призначають серцево-судинні засоби. В стадії розрішення

показані сечогінні засоби і фізіотерапія (солюкс, інфраруж, діатермія,

УВЧ).

Профілактика.

Треба оберігати тварин від різкого переохолодження,

своєчасно виліковувати від хвороб, які найчастіше ускладнюються пне-

вмонією, зокрема фібринозною (крупозною), із застосуванням проти-

алергічних засобів.

Êàòàðàëüíà áðîíõîïíåâìîí³ÿ

(bronchopneumonia catarrhalis) запа-

лення бронхів і легень — найчастіше трапляється у молодняку сільсь-

когосподарських тварин.

Етіологія.

Здебільшого захворювання виникає під впливом різних

факторів, які ослаблюють природну резистентність організму тварин.

Сприяють виникненню й розвитку хвороби у молодняку порушення

обміну речовин у тварин-матерів.

У великих господарствах частою причиною масових бронхопневмо-

ній молодняку є порушення гігієни утримання: переохолодження і про-

студа під час транспортування з господарств-постачальників, утриман-

ня тварин у вологих приміщеннях, на цементних підлогах, без підстил-

ки, на протягах.

Часто хвороба виникає як ускладнення бронхіту. Нерідко захворю-

вання розвивається за типом алергічного запалення.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни.

Під впливом етіологічних

факторів відбувається подразнення рецепторів бронхів, а потім і самої

легеневої тканини. Це викликає запальний процес у бронхах і легенях.

Іноді він може розвиватися, поширюючись з великих бронхів на дрібні,

а потім на бронхіоли й альвеоли, а іноді спочатку виникають пневмоні-

чні вогнища в бронхіолах і альвеолах з наступним поширенням запа-

льного процесу на дрібні й великі бронхи. При катаральній бронхопне-

вмонії спочатку уражаються краніальні ділянки легень, а саме — вер-

хівкові й серцеві частки їх.

Запальний процес про бронхопневмонії поширюється по розгалу-

женнях бронхів або по лімфатичних шляхах. При гострому перебігу

хвороби спочатку вражаються поверхневі часточки легень, а при хро-

нічному перебігу — і ті, що лежать глибоко. Нерідко пневмонічні вог-

ники зливаються з утворенням великих вогнищ і ураженням цілих час-

ток легень. У початковій стадії захворювання у бронхах і легенях роз-

вивається катаральне запалення. При цьому в просвіті бронхів і в аль-

веолах накопичується рідкий ексудат, який складається з муцину, фо-

рмених елементів крові, клітин епітелію бронхів і мікробних тіл. Піз-

147

ніше, при хронічному перебігу хвороби, спостерігаються: організація

ексудату, індурація і навіть звапнення пневмонічних вогників. Нерідко

виникає гнійно-некротичний розпад легеневої і бронхіальної тканини.

Всмоктування продуктів запалення і токсинів у кров і лімфу при-

зводить до інтоксикації організму хворих тварин, підвищення темпера-

тури тіла і порушення функцій інших систем.

Патолого-анатомічні дослідження виявляють найбільш виражені

зміни у бронхах і легенях. Уражені частки легень — щільні, гіперемі-

йовані, червоно-брунатного, темно-червоного або сіро-червоного кольо-

ру, поверхня зрізу — строката, з неї стікає густа каламутна рідина сіро-

або темно-червоного кольору. Нерідко знаходять ділянки ателектазу,

бронхостенозу, бронхоектазії.

Симптоми.

У багатьох випадках на початку захворювання спостері-

гаються симптоми бронхіту. Виникнення пневмонічних вогників супро-

водиться пригніченням, зниженням апетиту, продуктивності, роботоз-

датності, гарячкою переміжного типу, двостороннім носовим витікан-

ням, кашлем, змішаною задишкою, тахікардією. Другий тон серця час-

то посилений і акцентований в точці оптимуму клапанів легеневої ар-

терії. Везикулярне дихання спочатку посилене (жорстке), з вологими

хрипами, потім стає строкатим, коли над невеликою ділянкою легень

помічається чергування посиленого і ослабленого везикулярного ди-

хання. Крім вологих хрипів спостерігаються і сухі, характер яких зале-

жить від калібру уражених бронхів і властивостей ексудату в них. Пер-

кусією грудної клітки над ділянками злиття пневмонічних вогників

виявляють притуплений звук. У периферичній крові знаходять зни-

ження кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну, а також нейтрофіль-

ний лейкоцитоз.

У тяжких випадках виявляють симптоми серцево-судинної недоста-

тності і порушення функцій інших систем організму.

Рентгенологічні дослідження показують посилення бронхіального й

хілусного рисунків, наявність затінень у легенях.

Перебіг і прогноз.

Гостра катаральна бронхопневмонія триває в се-

редньому до двох тижнів, а хронічна — навіть кілька місяців. Прогноз

при своєчасному лікуванні частіше сприятливий, у тяжких випадках

обережний, а без лікування — несприятливий.

Діагноз

можна поставити за характерними симптомами, з ураху-

ванням даних рентгенологічних досліджень. Захворювання слід дифе-

ренціювати від інших пневмоній, а також від бронхіту, особливо мікро-

бронхіту. Фібринозна (крупозна) пневмонія характеризується стадійніс-

тю розвитку, високою гарячкою постійного типу і ураженням цілих час-

ток легень. Інші пневмонії, у тому числі інфекційної природи, мають

свої характерні особливості. При бронхіті менше змінений загальний

стан, немає значного підвищення температури тіла і ділянок притуп-

лення легень.

Терапія.

На початку захворювання алергічного походження застосо-

вують протиалергічні засоби (див. терапію фібринозної пневмонії).

Призначають також ультрафіолетове опромінювання, діатермію, гір-

148

чичники, банки, аутогемотерапію. Показані сульфаніламіди, антибіо-

тики, серцево-судинні засоби, білкові препарати (амінопептид, гідролі-

зин, глобуліни). Можна робити односторонню новокаїнову блокаду зір-

частого вузла. Широко застосовують відхаркувальні засоби (див. тера-

пію бронхіту).

Для відновлення дренажної функції бронхів крім відхаркувальних

засобів з успіхом застосовують внутрішньотрахеальне введення

0,25 – 0,5 %-го розвину новокаїну (телятам і лошатам 100 мл, поросятам

і ягнятам 20 – 30 мл). Для розширення бронхів і регуляції функцій сер-

цево-судинної системи, нирок призначають еуфілін (внутрішньо-

м’язово, молодняку по 5 – 8 мг на 1 кг маси тіла). Наприклад, телятам

уводять внутрішньом’язово 1 – 1,5 мл 24 %-го розчину еуфіліну. Ефек-

тивне внутрішньовенне введення камфорної сироватки за І. І. Кадико-

вим.

Для групової терапії лікарські речовини застосовують у вигляді аеро-

золів, а також підмішують їх до кормів. Наприклад, добрий ефект забез-

печують аерозолі молочної кислоти і йодтриетиленгліколю. При цьому

слід мати на увазі, що для аерозольтерапії треба мати спеціальні пере-

сувні або стаціонарні герметичні камери, розраховані на групу тварин

того або іншого виду. Обробка всього поголів’я ферми може призвести

до алергічних або інших захворювань тварин і працівників ферми.

Профілактика

полягає в підвищенні резистентності тварин, в усу-

ненні простудних факторів, в організації оптимальних умов годівлі та

утримання, своєчасній боротьбі з бронхітом та іншими захворювання-

ми, у тому числі інфекційними й інвазійними, які найчастіше усклад-

нюються катаральною бронхопневмонією.

Для профілактики бронхопневмонії молодняку застосовують інсти-

ляцію (вкапування в око) розчинів новарсенолу за методом М. П. Гово-

рова протягом трьох днів, по 3 – 5 крапель в око з повторенням через

тиждень. Для телят застосовують 50 %-й, а для ягнят і поросят — 25 %-й

розчини. Телятам інстилюють розчин новарсенолу в 15 – 20-денному

віці, а ягнятам і поросятам — у перші дні життя.

До лобулярних пневмоній, які перебігають за типом бронхопневмо-

нії, крім найбільш поширеної катаральної бронхопневмонії, належать

ателектатична, гіпостатична й некротична пневмонії, але у тварин во-

ни трапляються рідше.

Àòåëåêòàòè÷íà ïíåâìîí³ÿ

(pneumonia atelectatica) характеризується

появою в легенях ділянок ателектазу (ділянок, які спалися) з наступ-

ним розвитком запального процесу. Захворювання частіше виникає як

ускладнення хронічного бронхіту, а також перибронхіту, пневмосклеро-

зу. Як первинне захворювання буває у новонароджених тварин — гіпо-

трофіків, коли окремі ділянки легень спалися. Захворюванню сприяють

ослаблення організму, слабкі дихальні рухи, відсутність моціону.

Патогенез.

В основі патогенезу лежать наявність або поява ділянок

ателектазу легень, зниження резистентності цих ділянок і розмножен-

ня внаслідок цього умовно-патогенної мікрофлори, яка й спричинює

запальний процес. Епітелій альвеол легень набухає, дегенерується і

149

десквамується. Для цієї пневмонії характерним є утворення вогників

конічної форми, спрямованих основою до периферії, а вершиною — до

закупореного бронха.

Симптоми.

На початку захворювання помічаються симптоми брон-

хіту, інколи підвищення температури тіла. Взагалі стан тварини на

початку захворювання змінюється мало, а згодом виявляються більш

виражені симптоми легеневої і серцево-судинної недостатності (кашель,

задишка змішаного типу, тахікардія тощо). Під час перкусії над кауда-

льними краєвими ділянками легень або над верхівками їх прослухову-

ється притуплений звук. Везикулярне дихання — строкате, супрово-

диться хрипами. Рентгенологічними дослідженнями виявляють неве-

ликі ділянки затінення частіше в каудальних краєвих частинах або

верхівках легень, посилення бронхіального і хілусного рисунків.

Перебіг і прогноз.

Захворювання триває два і більше місяців, часто

перебігає непомітно (без видимих симптомів). Нерідко закінчується руб-

цюванням ателектазованих ділянок, може ускладнюватися некротич-

ною пневмонією. Прогноз — обережний.

Діагноз

ставлять на основі особливостей клінічного прояву й перебі-

гу хвороби.

Терапія.

При ателектатичній пневмонії спочатку застосовують таке

саме лікування, як при хронічному бронхіті. Призначають також ауто-

гемотерапію, фізіотерапію, серцево-судинні засоби.

Профілактика.

Важливим у профілактиці захворювання є запобі-

гання і своєчасне повне виліковування бронхіту, а також усунення па-

тології обміну речовин у тварин-матерів і гіпотрофії у новонароджених.

Ã³ïîñòàòè÷íà ïíåâìîí³ÿ

(pneumonia hypostatіca) частіше виникає

як ускладнення інших хвороб і розвивається внаслідок серцево-судин-

ної недостатності при вираженому застої крові в малому колі кровообі-

гу. Це й призводить до гіпостазу — застою крові в легенях. Нерідко роз-

витку гіпостазу легень сприяє тривале лежання тварин на одному боці.

У спеціалізованих господарствах, де технологією передбачено обме-

ження рухомості тварин, захворювання виявляються частіше, ніж у

звичайних господарствах.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни.

В основі патогенезу лежить

застій крові у венах малого кола кровообігу, що й зумовлює появу гіпо-

статичного набряку легень, а це призводить до зниження резистентнос-

ті набряклої ділянки легень і розмноження в дрібних бронхах і легене-

вій паренхімі умовно-патогенної мікрофлори, яка є причиною запаль-

них процесів. Пневмонічні вогники, як правило, виникають у нижніх

ділянках легень, а згодом можуть зливатися. Утворення запальних во-

гнищ спричинює легеневу і збільшує наявну серцево-судинну недостат-

ність.

Під час патолого-анатомічного дослідження знаходять запальні вог-

ники, нерідко злиті, переважно в нижніх ділянках легень, а також змі-

ни в серці й судинах.

Симптоми.

Основними симптомами гіпостатичної пневмонії слід

вважати пригнічення, послаблюючу гарячку, кашель, змішану задиш-