Сірацька Ю.В. Податкова система

Подождите немного. Документ загружается.

- тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця.

Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів зараховуються до

державного бюджету , а з товарів , вироблених в Україні , - до місцевого бюджету за місцем

виробництва їх і до державного бюджету у співвідношеннях , встановлених Верховною

Радою України . Суми акцизного збору з імпортованих товарів платники перераховують на

рахунок митних органів до або під час подання ввізної митної декларації . Митні органи

протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації

перераховують їх до державного бюджету .

Власник готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини,

сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

Суб'єкт підприємницької діяльності, що укладає договір з переробним підприємством для

виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів з використанням давальницької

сировини за його місцезнаходженням, реєструється у продавця марок акцизного збору та

купує необхідну кількість марок акцизного збору для маркування готової продукції.

Виконавцю забороняється приймати сировину на давальницьких умовах для виготовлення

підакцизних товарів без марок акцизного збору та посвідчення про реєстрацію у державній

податковій інспекції.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим

інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, розрахунок суми

акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних

роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з

підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові

вироби в обсягах, що підпадають під визначення товарної партії і підлягають обкладенню

ввізним митом, сплачують акцизний збір під час митного оформлення товарів на підставі

вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків, а в разі їх відсутності -

виходячи з індикативних цін.

Сума акцизного збору визначається платниками самостійно, виходячи з вартості

імпортованих тютюнових виробів та алкогольних напоїв, чинних ставок ввізного мита і

митних зборів та встановлених ставок акцизного збору і сплачується до Державного

бюджету України.

У разі порушення порядку маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових

виробів або неповної сплати акцизного збору товар не допускається до митного оформлення і

ввезення його на митну територію України.

Марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження,

приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум

акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж; марок

акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки

акцизного збору поверненню не підлягає.

Контроль за наявністю марок на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та на пачці

(упаковці) тютюнових виробів під час їх реалізації здійснюють: державні податкові

інспекції, контрольно-ревізійна служба, органи внутрішніх справ, митна служба. У разі

виявлення фактів порушення порядку ввезення, зберігання, транспортування, реалізації

або торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності марок

акцизного збору, зазначені контролюючі органи складають і передають державним

податковим органам протокол та опис товарів , на яких немає марок акцизного збору

встановленого зразка, для прийняття відповідного рішення .

Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та

тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери,

продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством

України.

3. Загальна характеристика мита , порядок його справляння та перерахування в

бюджет

Мито - один із найдавніших видів оподаткування, основний засіб торговельної політики

держави, що обмежує ввезення іноземних товарів з метою захисту внутрішнього ринку

країни. Це сприяє розвитку вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного

товаровиробника.

Митне оподаткування — один із напрямків митної політики держави, спосіб митного

регулювання.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1) Верховна Рада України — визначає основні напрямки митної політики, структуру

системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні

митні зони та митні режими на території держави тощо;

2) Кабінет Міністрів України — забезпечує здійснення митної політики відповідно до

Законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні

договори України тощо.

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює Державна митна служба України.

Митна служба в Україні включає в себе три рівні:

— Державний митний комітет України;

— регіональні митниці;

— митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню

працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове

декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій або валютних

декларацій.

Митна декларація – письмова заява встановленої форми , яка подається митному органу і

містить відомості щодо товарів та транспортних засобів , які переміщуються через митний

кордон України , необхідні для їх митного оформлення чи переоформлення .

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при

імпорті, експорті та транзиті товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається в ціни

товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів,

перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Митні збори і митні платежі — це своєрідна плата за виконання митницею своїх

обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є

зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Суб'єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-

імпортних операцій.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну

територію України. Даний вид мита є диференційований:

а) до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до

митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, а також: до товарів та інших предметів,

що походять з країн, що розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита

(так звані тарифні преференції);

б) до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних союзів, які користуються

в Україні режимом найбільшого сприяння( Австрія ,Великобританія, Італія, США,

Німеччина, Франція та ін. ) застосовуються пільгові ставки ввізного мита;

в) до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного

мита.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної

території України. В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів

(легкові автомобілі);

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів

(сигарети, нафтопродукти, горілка);

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

- сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту

їх встановлення.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню,

провадиться на базі їх митної вартості, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на

момент перетину митного кордону України.

Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного

бюджету України.

На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована

здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах

відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів.

Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні

держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо,

фіскальне значення мита має другорядне значення.

У мита є багато спільного з акцизним збором. І мито, і акцизний збір збільшують ціну

реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані за групами товарів. Але

є і певні, притаманні лише миту, особливості: сплачується мито при перетині митного

кордону України, перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, набагато ширший,

ніж у акцизного збору.

Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю

його сплати до бюджету здійснює митна служба України . Податкові ограни вправі

перевірити діяльність митної служби щодо нарахування мита і митних платежів , а також

порядок сплати мита конкретним платником безпосередньо до Державного бюджету .

Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які

переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники,

Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту

України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації або перетину кордону.

При встановленні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в

рахунках-фактурах, а також витрати на транспортування (навантаження, розвантаження,

перевантаження та страхування) до пункту перетинання митного кордону, комісійні,

брокерські послуги тощо. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам

її величину встановлює митна служба, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети,

що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів.

Порядок оплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. Згідно з

законодавством, Єдиний митний тариф — це систематизований звід ставок мита, яким

обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або виво-

зяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф базується на міжнародних визнаних

нормах і розвивається в напрямку максимальної відповідальності до загальноприйнятих у

міжнародній практиці принципів і правил митної справи. Ставки Єдиного митного тарифу є

єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності,

організації господарської діяльності або територіального розміщення, за винятком випадків,

передбачених законами України і її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджує Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів

України.

Оподатковувані товари зводяться в товарну класифікаційну схему, яка ґрунтується на

Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати

мита повністю звільняються:

- транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні перевезення вантажів;

- валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

- товари, що підлягають поверненню у власність держави;

- товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;

- товари, які ввозяться або вивозяться в межах обсягу, дозволеного Митним Кодексом

України.

Існує два методи, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

- у процентах до митної вартості товарів;

- у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних служб, що

здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митної

служби, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бюджету.

Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна

декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита пропуск товарів та майна

митними службами не здійснюється. За заявою декларанта та при наявності гарантії банку

митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один

місяць. При несплаті рахунка в строк, вказаний митною службою, сума мита стягується в

безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.

Запитання для перевірки знань

1. Який механізм розрахунку акцизного збору ?

2. Для чого здійснюється маркування підакцизних товарів ?

3. В яких випадках справляється мито ?

4. Які види мита ви знаєте ?

Тема 9. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва за

спрощеною системою

1. Загальна характеристика спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого

підприємництва

2. Особливості оподаткування за спрощеною системою юридичних осіб .

3. Порядок нарахування та сплати єдиного податку для суб’єктів підприємницької

діяльності - фізичних осіб .

1. Загальна характеристика спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого

підприємництва.

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого

підприємництва, ефективного використання його можливостей для розвитку національної

економіки Указом Президента України №727 від З липня 1998 р. з 1 січня 1999 р.

запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для

суб 'єктів малого підприємництва, яка передбачає сплату єдиного податку, є сьогодні

найпоширенішою з альтернативних систем оподаткування.

Єдиний податок відноситься до прямих загальнодержавних податків .

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого

підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем

державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа - обов'язково

зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів

до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх

установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати

безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану

відмову.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності може бути застосована тільки

суб 'єктами малого підприємництва. Так, на єдиний податок можуть перейти :

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і

у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не

більше 10 осіб, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік

не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової

форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не

перевищує 50 осіб, а обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за

рік не перевищує 1 млн. гривень.

Спрощена система оподаткування не поширюється на : фізичні особи, які сплачують

фіксований податок, довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансові та кредитні

установи; суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що

належать юридичним особам—засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого

підприємництва, перевищують 25 %; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,

які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють

торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).

Слід звернути увагу, що суб'єкти малого підприємництва мають право обирати спосіб

оподаткування доходів або за єдиним податком, або за загальним податком, встановленим до

сплати іншими суб'єктами підприємницької діяльності. При цьому суб'єкт малого

підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від

сплати певних видів податків і зборів : податок на прибуток ; податок на доходи фізичних

осіб ( для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності) ; комунальний податок ;

податок на промисел тощо.

В залежності від форми господарювання спрощена система існує окремо як для юридичних

осіб, так і для фізичних осіб.

Існують особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку для фізичних та юридичних

осіб.

2. Особливості оподаткування за спрощеною системою юридичних осіб .

Юридичні особи можуть самостійно обрати одну із ставок єдиного податку:

— 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування

акцизного збору в разі сплати ПДВ;

— 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком

акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Приклад 1. Підприємство оподатковується за спрощеною системою і ставкою 6 % від

виручки від реалізації. На розрахунковий рахунок підприємства у травні місяці надійшло

14 000 грн. Протягом даного місяця в касу підприємства надійшло 10 000 грн. (готівка не

здавалась в банк). Сума податкового кредиту в травні становить 3 600 грн., а сума

податкового зобов'язання – 4 000 грн.

Утримання податків здійснюють наступним чином:

14 000 + 10 000 = 24 000 грн. розмір оподатковуваного доходу в травні місяці;

24 000 х 6% = 1 440 грн. - сума єдиного податку в травні місяці;

4 000 – 3 600 - 400 грн. - сума ПДВ, що належить до сплати в бюджет;

1 440 + 400 = 1840 грн. — загальна сума податків, що належить до сплати в травні місяці.

Приклад 2. Підприємство оподатковується за спрощеною системою і ставкою 10% від

виручки від реалізації. На розрахунковий рахунок підприємства у травні місяці надійшло

14 000 грн. Протягом даного місяця в касу підприємства надійшло 10 000 грн. (готівка не

здавалась в банк).

Утримання податку здійснюють наступним чином:

14 000 + 10 000 = 24 000 грн. — розмір оподатковуваного доходу в травні місяці;

24 000 х 10% = 2 400 грн. - сума єдиного податку в травні місяці.

Примітка. Не залежно від того чи операції були об'єктом оподаткування ПДВ чи ні.

За результатами господарської діяльності, за звітний (податковий період (квартал) суб'єкти

малого підприємництва - юридичні особи по дають до органу державної податкової служби

до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату

єдиного податку, і, в разі обрання ними єдиного податку зі ставкою 6 %, розрахунок про

сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку

за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

У разі порушення вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему

оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення,

своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством

України.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи — щомісяця перераховують суми

єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку на

окремий рахунок відділень державного казначейства. Відділення державного казначейства

України наступного дня після надходження коштів від юридичної особи перераховують суми

єдиного податку у таких розмірах:

- до державного бюджету України - 20 %;

- до місцевого бюджету — 23 %;

- до Пенсійного фонду України - 42 %;

- на обов 'язкове соціальне страхування — 15 %

Перехід підприємства на єдиний податок передбачає ведення Книги обліку доходів і

витрат, яка за своєю суттю є базовою формою податкового обліку з даного податку. В ній у

хронологічному порядку на підставі первинних документів здійснюються записи про опера-

ції, що відбулися у звітному періоді. Книги обліку доходів і витрат реєструється органами

державної податкової адміністрації . Вона видається на один календарний рік і повинна бути

прошнурована і пронумерована , наприкінці книги вказується кількість сторінок , завірених

підписом керівника , печаткою суб’єкта малого підприємництва й органу ДПА , де

зареєстроване підприємство.

Крім Книги обліку доходів і витрат, суб'єкт малого підприємництва зобов'язаний вести ще й

касову книгу.

3.Порядок нарахування та сплати єдиного податку для суб’єктів підприємницької

діяльності - фізичних осіб .

Для громадян-підприємців доцільність переходу на спрощену систему оподаткування

визначається трохи іншими обставинами, ніж для юридичних осіб, оскільки ряд

принципових положень Указу і нормативних документів істотно відрізняється. Це стосується

не тільки умов, яких необхідно дотримуватися при переході на спрощену систему, але й

суттєвих ознак єдиного податку.

Так, ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами за місцем реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності в фіксованих сумах в залежності від виду діяльності і не може

становити менше 20 грн та більше 200 грн. .Завдяки такій обставині підприємець заздалегідь

знає суму податку , що підлягає місячній сплаті . Причому ця сума не залежить ні від

виручки, ні від чистого доходу такого підприємця .

Відділення державного казначейства України наступного дня після надходження коштів

від фізичної особи перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43%;

- до Пенсійного фонду України - 42 %;

- на обоє 'язкове соціальне страхування — 15%

Сума податку, що встановлюється для фізичних осіб, залежить від виду діяльності і місця

розташування (праці) суб'єкта. В сільській місцевості ця сума податку є нижчою в порівнянні

з міською ставкою податку на однаковий вид діяльності.

Уразі, коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності - здійснює декілька видів

підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею

придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої

максимальної ставки.

Приклад 1. Фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності єдиний податок

встановлено в розмірі 100 грн. Фізична особа не використовує праці найманих працівників.

Виручка від реалізації - 2000 грн. в місяць

Витрати - 1100 грн. в місяць

Чистий дохід - 900 грн. в місяць.

Незалежно від розміру отриманого доходу, сума єдиного податку залишається незмінною -

100 грн. в місяць.

Якщо фізична особа—платник єдиного податку — займається підприємницькою

діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності

членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу на місяць.

При використанні найманої праці фізична особа - платник єдиного податку - зобов'язана

проводити нарахування податку з доходів фізичних осіб, нарахування до фондів соціального

забезпечення на кожного найманого працівника в загальновстановленому порядку.

Приклад 2. Фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності єдиний податок

встановлено в розмірі 100 грн. Фізична особа використовує працю 4 найманих працівників.

Утримання податку здійснюють таким чином:

100 + 200 = 300 грн,, де

100 грн. - сума єдиного податку встановленого фізичній особі - суб'єкту підприємницької

діяльності; 200 грн. - додаткова сума податку, яка сплачується за найманих працівників. Дана

сума визначається наступним чином:

100 (сума єдиного податку) х 50%(відсоток для одного найманого працівника) = 50 грн. —

додаткова сума єдиного податку в розрахунку на одного працівника;

50 х 4 = 200 грн. - додаткова сума єдиного податку, що сплачується за 4 найманих

працівників.

Крім цього, платник податку на найманих працівників повинен робити відрахування по

податку з доходів громадян та відрахування до державних цільових фондів - тобто

оподаткування найманих працівників проводиться на загальних підставах в залежності від

розміру заробітної плати.

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних

податкових зобов'язань платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного

податку, не включаються до складу його сукупного оподаткованого доходу за підсумками

звітного року.

За підсумками звітного періоду фізичні особи подають "Звіт суб'єкта малого

підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку", в якому відображається:

види підприємницької діяльності, фактична чисельність працівників, сума сплаченого

єдиного податку, обсяг виручки від реалізації.

Запитання для перевірки знань

1. Які ставки єдиного податку для юридичних осіб ?

2. Які особливості сплати та розподілу суми єдиного податку

передбачені для фізичних осіб ?

Тема 10 . Збори до Пенсійного фонду та на загальнообов’язкове державне

соціальне страхування

1. Порядок нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.

2. Збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

3. Облік розрахунків за страхуванням.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система права, обов'язків і

гарантій, що передбачає надання соціального захисту, та включає матеріальне забезпечення

громадян у випадку хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати

годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших

випадках, передбачених законом.

У залежності від страхового випадку існують наступні види загальнообов'язкового

державного соціального страхування: пенсійне страхування, страхування в зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням,

медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного

захворювання, що викликали втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, інші

види страхування, передбачені законами України.

Соціальне страхування здійснюється переважно за рахунок страхових, внесків підприємств

(установ, організацій), дотацій з Державного бюджету і незначних відрахувань із заробітної

плати трудящих.

1. Порядок нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування , що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати

пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в

порядку, передбачених Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у

Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів

страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядок, передбачених

законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах

добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних

накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,

передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пенсійний фонд - це найбільший самодостатній державний фонд фінансових ресурсів в

Україні. Метою його створення і функціонування є забезпечення належного рівня

фінансового забезпечення пенсіонерів шляхом виплати різних видів пенсій та допомоги .

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування призначений для наповнення

пенсійного фонду, тобто його стягнення має соціальні цілі.

База оподаткування цього збору досить широка і вона постійно збільшується.

Розглянемо окремі приклади нарахування пенсійного збору у 2008 році:

- з роботодавця (на фонд оплати праці) – 33,2 % ;

- з найманих працівників 2 % із суми заробітної плати .

2. Збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Україні введено з метою покриття

витрат держави у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності громадян, виплатою

допомоги при народженні та похованні громадян, безробіттям громадян, нещасними

випадками на виробництві та професійними захворюваннями, які спричинюють втрату

працездатності. Як і пенсійний фонд, фонди соціального страхування також повинні бути

самодостатніми, хоча і мають набагато менше джерел фінансового забезпечення порівняно з

пенсійним фондом.

Допомога за рахунок коштів загальнообов'язкового державного страхування

нараховується відповідно до чинного законодавства.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, умовленими

народженням та похованням, дорівнюють:

для роботодавців – 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,

що охоплюють витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші

заохочувальні виплати і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які

підлягають обкладенню прибутковим податком;

- для найманих працівників - 0,5 % , якщо зарплата < прожиткового мінімуму ( 633 грн )

1% коли ЗП > прожиткового мінімуму.

2) на загальнообов 'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

- для роботодавців -1,3 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

- для найманих працівників - 0,5 % суми оплати праці;

Приклад .Фонд оплати праці працівників підприємства за березень становить 8 500 грн. Сума

внеску до Фонду безробіття, який слід нарахувати за березень, обчислюємо таким чином:

8 500х1,3 %=110,50 грн.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної

з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи із шостого дня

непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-

соціальною експертизою інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період

втрати працездатності у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не

пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або

уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за

основним місцем роботи.

Розміри страхових внесків на соціальне страхування на випадок безробіття

визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

- виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг;

- створення резерву коштів Фонду;

- покриття витрат Фонду у зв'язку із відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат,

пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб; фінансування витрат на утримання та

забезпечення діяльності виконавчої дирекції фонду та її робочих органів, управління

фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.

Розміри страхових внесків щорічно за поданням КМУ встановлює ВРУ відповідно для

роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету

України на поточний рік.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць у день

одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Від сплати страхових внесків звільняються:

- застраховані особи на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку за медичним висновком;

- застраховані особи в частині отриманої допомоги з часткового безробіття.

Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові

витрати ; суми страхових внесків вилучаються із доходів працівників що підлягають

оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

3. Облік розрахунків за страхуванням.

Для обліку розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на

обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок

безробіття за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та

за іншими розрахунками за страхуванням призначений рахунок 65 “ Розрахунки за

страхуванням ”.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій по виникненню та погашенню таких

зобов'язань відбувається на підставі первинних документів: розрахунків та довідок

бухгалтерії, виписок банку, розрахунково-платіжних відомостей, ВКО, ПКО, платіжних

доручень тощо.

Нараховані зобов'язання за страхуванням, а також державних органів страхування кошти

відображаються по кредиту, а погашення заборгованості та витрачання коштів страхування

на підприємстві - по дебету цього рахунку.

Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по

страхувальниках та окремих договорах страхування.

Типові господарські операції та кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків за

страхуванням відобразимо наступним чином :

1.Здійснено відрахування на соціальне страхування Д- т К-т

з фонду оплати праці працівників

- зайнятих виготовленням необоротних активів 15 65

- основного виробництва 23 65

- апарату управління цехами, ділянками 91 65

- адміністративного персоналу 92 65

- працівників збуту 93 65

- житлово-комунального господарства 949 65

- зайнятих усуненням наслідків стихійного лиха 99 65

2.Отримано на поточний рахунок кошти , зайво

перераховані до фондів соціального страхування 31 65

3. Проведено утримання із заробітної плати по внесках

на соціальне страхування 661 65

4. Погашено заборгованість перед

органами соціального страхування з поточного

рахунку 65 31

Запитання для перевірки знань

1.Які ви знаєте види зборів до державних цільових фондів?

2.Які ви знаєте розміри внесків на загальнообов’язкове страхування ?

3. Як в обліку відображаються нарахування внесків до фондів соціального страхування ?