Сірацька Ю.В. Податкова система

Подождите немного. Документ загружается.

роботи від органів державного управління та органів місцевого самоврядування.

Підпорядкованість податкової служби на базових і середніх рівнях управління повинна бути

виключно відомчою.

Своєчасність сплати податків і зборів має суттєве значення, адже від цього залежить, чи буде

можливість профінансувати у встановлений термін в повному обсязі заплановані видатки.

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які

зумовлюють внутрішній зміст даного поняття.

До основних елементів податку відносять:

- суб'єкт податку —це платник податку , тобто фізична чи юридична особа, яка забезпечує

та безпосередньо проводить його сплату.

- об'єкт оподаткування — це економічна категорія , яка обкладається податком. Ним

виступають прибуток, додана вартість продукції , (робіт, послуг), митна вартість товарів,

земля , транспортні засоби тощо .

- джерело сплати — це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок.

Джерелом можуть виступати:

* доходи платника податку, отримані в різних формах;

* частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;

* позика як джерело сплати;

- база оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника

податків , яка враховується при розрахунку суми податку;

- масштаб вимірювання — це та одиниця, яка береться в основу виміру об'єкта

оподаткування (грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця вимірювання площі

для земельного податку );

- ставки податку — це законодавчо встановлений розмір податку, виходячи із об'єкту

оподаткування або масштабу вимірювання. Існує дна види ставок:

* натуральні (тверді) — встановлюються в грошовому виразі на одиницю об'єкта

оподаткування в натуральному обчисленні;

* процентні ставки — встановлюється у певних процентних відношеннях до об'єкта

оподаткування.

- податкові пільги — це законодавчо встановлені умови та

можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового тиску .

Існує чотири види пільг:

* повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

* повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об'єкта

оподаткування;

* пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;

* зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового

кредиту;

- норма оподаткування — відношення податкових надходжень до податкової бази;

- податкові канікули — відстрочення на певний період належних до сплати сум податків

або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду;

- податкове право — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі податків;

- податковий звіт — документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними

про розрахунки з бюджетом;

- податкове розслідування — виявлення і розслідування фактів ухилення від оподаткування

шляхом приховування доходів та інших об'єктів оподаткування;

- ухилення від сплати податків — дії платників податків, спрямовані на їх несплату

шляхом заниження (приховування )доходу ;

- податкові правовідносини — суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та

інших платежів і урегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та

кримінального права.

3. Класифікація податків, її ознаки.

Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та

займає окреме місце в податковій системі.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за економічною змістом об'єкта оподаткування:

- податки на доходи — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і

юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є

заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток підприємства;

- податки на споживання — обов'язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів,

робіт та послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської

діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

- податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного

виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності ( податок

з власників транспортних засобів).

2) за формою оподаткування :

— прямі податки — обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету

держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку

призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку

підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, податок з власників

транспортних засобів);

— непрямі податки — обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано

через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкту оподаткування, а збільшує

ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито);

3) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:

— загальнодержавні податки — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими

органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території

України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого

бюджетів;

— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими

органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній

території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

Законом України «Про систему оподаткування » передбачено перелік усіх

загальнодержавних та місцевих податків , які існують в Україні.

4) за способом стягнення:

— розкладні податки — обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної

суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко

використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. їх розмір визначали, виходячи з

потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну

тощо. Суми витрат розподілялись між платниками — на кожного платника припадала

конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в

основному в місцевому оподаткуванні;

— квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки — обов'язкові платежі, які стягуються за

певними ставками. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат,

а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосередньо чи непрямо

враховують майновий стан платника ;

5) за способом зарахування податкових надходжень:

— закріплені — обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені

як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

— регулюючі — обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний

збір);

6) відносно платника:

— податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

— податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

— змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо);

7) відносно до джерела сплати:

— податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

— податки, що включаються в ціну товару;

— податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

3. Історичні аспекти розвитку оподаткування.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях

державної організації початковою формою оподаткування можна вважати

жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах.

Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою

чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі,

ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й

доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії — дохідні прерогативи казни, певні

галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і

виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.

Основними видами регалій були:

— "безхазяйна регалія" — все, що не мало хазяїна, оголошувалось таким, що належить

казні. Це природні явища, як наприклад, вітер, вода, надра, що тягло за собою встановлення

державної монополії на вітряні млини;

— митна регалія, яка реалізовувалась шляхом встановлення зборів за право проїзду

територією і стала прообразом митних платежів;

— судова регалія — це здійснення правосуддя тільки державою (судові штрафи, мито,

доходи від конфіскацій.

Отже, як вже зазначалося вище, головними передумовами виникнення податків є перехід

від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років.

Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.)

Запитання для перевірки знань

1. Яку роль виконують податки ?

2. У чому полягає різниця між податком , збором і платою ?

3. Які основні функції виконує податок ?

4. Дайте характеристику основним елементам оподаткування .

5. Які принципи оподаткування ви знаєте ?

6. За якими ознаками можна класифікувати податки ?

Тема 2. Склад податкової системи України та характеристика

податкової політики.

1.Поняття податкової системи та вимоги до неї.

2.Податкова політика : її сутність, принципи та напрями проведення.

3.Склад і структура податкової системи України, її розвиток на сучасному етапі.

1. Поняття податкової системи та вимоги до неї.

Податкову систему можна вважати ефективною за двох умов:

- спроможність фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою;

- повне виконання основних принципів оподаткування.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-

перше, податкова система — це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо

закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування,

сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового

законодавства.

Таким чином, податкова система — це сукупність податків, зборів та інших платежів

до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення ; дій,

які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового

законодавства.

У різних країнах податкові системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони

створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є й

загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є

податковий тиск — відношення загальної суми податкових зборів до сукупного

національного продукту. Він показує, яка частина виробленого суспільством продукту

перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Основні вимоги до побудови податкової системи можна сформулювати наступним чином :

- розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним ;

- сприяти стабілізації економіки і економічному росту ;

- оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків ;

- затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними .

Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає, по-перше,

системність, по друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування

правової основи.

Потреба системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані і

органічно доповнювати один одного, не вступати у протиріччя з системою оподаткування в

цілому і з окремими її елементами.

Визначальною базою побудови податкової системи є об'єм бюджетних видатків. Податки

— не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій, і з цих позицій вони походять

від державних видатків.

Податкова система — продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті

прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення,

види податків, порядок нарахування і утримання кожного з них, обов'язки всіх суб'єктів

оподаткування.

2. Податкова політика : її сутність, принципи та напрями проведення.

Ефективність податкової системи в державі в значній мірі залежить від податкової політики,

яку проводить держава. Саме через податкову політику відбувається становлення і розвиток

податкової системи держави.

Податкова політика - це сукупність форм і методів діяльності у сфері оподаткування як з

боку держави, так і платників податків.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної

маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів,

звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може

сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої

кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації

збалансованої соціальної політики.

Основними принципами проведення ефективної податкової політики є : - принцип

фіскальної ефективності;

- економічної ефективності;

- соціальної справедливості.

Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні елементи:

- достатність доходів - повинна відображати баланс між джерелами фінансування та шляхами

їхнього використання. Тобто заплановані витрати в державі повинні бути забезпечені

відповідними доходами за рахунок діяльності податкової системи.

- запобігання ухиленню від сплати податків може бути досягнуто, по-перше, за рахунок створення

такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала

зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи

контролю над правильністю та своєчасністю сплати податків платниками. Для мінімізації

ухилень від сплати податків необхідно поєднати обидва з названих методів, оскільки при

високому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення контролю над адміністративною

системою сплати податків не забезпечує їх задовільного стягнення, тоді як видатки на

утримання цієї системи значно зростають.

- мінімізація видатків на збирання доходів;

- рівномірне розподілення податкових платежів між адміністративно-територіальними

одиницями.

Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має

неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу

національного доходу, і через податкову політику держава втручається у відносини пере-

розподілу. Отже, податкова політика впливає тилі чи іншим чином на економічні процеси,

незалежно від волі держави.

Принцип соціальної справедливості означає, що платниками податків мають виступати

всі члени суспільства є залежності від розміру доходу та соціального стану. Прямі і непрямі

податки V вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є ставлення до

непрямих податків як до регресивних у соціальному плані в розвинутих країнах світу.

3.Склад і структура податкової системи України, її розвиток на сучасному етапі.

Однією з головних задач переходу України до ринкової економіки є створення

ефективної податкової системи, що забезпечувала б розвиток народногосподарського

комплексу країни, відповідним чином регулювала економічні відносини.

Система оподаткування повинна бути побудована таким чином , щоб сприяти виробничій

діяльності, формуванню та акумуляції ресурсів на пріоритетних напрямках економічного і

соціального розвитку.

Склад податкової системи України передбачено Законом "Про систему оподаткування", згідно

якого податкова система нашої країни складається із загальнодержавних та місцевих

податків та зборів.

З початку проголошення незалежності і до кінця 90-х років минулого століття найбільше

фіскальне значення для державного бюджету мали податок на додану вартість і податок на

прибуток підприємств, відповідно в межах 35-30% в загальній структурі надходжень. З кожним

роком зростає питома вага податку з доходів фізичних осіб, а як наслідок, поступово

зменшується фіскальне значення непрямих податків в Україні .

Податкова система України побудована на таких основних принципах :

— обов'язковість — введення норм податків і зборів, визначених на основі достовірних

даних про об'єкти оподаткування за звітний період; встановлення відповідальності платників

податків за порушення податкового законодавства;

— рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється

у відповідній частці від прибутку;

— недопущення проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до

суб'єктів господарювання при визначенні податкових зобов'язань;

— соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених

верств населення через застосування диференційованого і прогресивного оподаткування

громадян, які отримують високі доходи;

— стабільність — забезпечення незмінності податків і податкових платежів, їх ставок, і

податкових пільг протягом бюджетного року;

— економічна обґрунтованість — встановлення податків відповідно до соціально-

економічної доктрини держави з урахуванням необхідності досягнення збалансованості

витрат бюджету з його доходами;

— рівномірність плати — встановлення термінів плати, виходячи з необхідності

забезпечення фінансування витрат бюджету;

— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з

обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати,

податкового періоду, ставок податку, основ для надання пільг;

— доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для

платників податків і податкових платежів.

На даний момент важливим етапом податкових реформувань є

прийняття та затвердження Податкового кодексу, який не просто

об’єднає діючі закони та нормативні акти, але й ліквідує проблеми, що накопичились.

Запитання для перевірки знань

1. Що собою являє податкова система ?

2. Які основні вимоги ставляться до податкової системи ?

3. Що таке податкова політика ?

4. Які основні принципи проведення податкової політики ?

5. На основі яких принципів побудована податкова система України?

Тема 3: Поняття, функції, завдання та структура побудови

Державної податкової служби України

1. Історія формування та розвитку податкової служби України.

2. Завдання, принципи та структура побудови Державної податкової служби.

3. Податкова робота та її характеристика.

3.1. Облік платників податків.

3.2. Облік податкових надходжень.

4.Порядок визначення обсягу податкових зобов’язань.

1. Історія формування та розвитку податкової служби України.

Формування податкової служби України розпочалось у 1991 р., що було пов'язано з

переходом від системи платежів у бюджет до системи оподаткування. Раніше окремих

податкових органів не існувало. У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в

областях, районах, містах виділялись відповідно управління, відділи та інспекції державних

доходів. Вони несли відповідальність за дотримання чинного порядку збирання бюджетних

доходів і за виконання плану надходження платежів до бюджету.

У 1991 р. при Міністерстві фінансів була створена Державна податкова інспекція

України, а в 1996 р. на базі Державної податкової інспекції України та підрозділів

Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибут-

ків від оподаткування було засновано Державну податкову адміністрацію України, якій

надали статус центрального органу виконавчої влади.

2. Завдання, принципи та структура побудови Державної податкової служби.

Законом України “ Про державну податкову службу в Україні ” від 04.12.1990 р. № 509 –

ХН із наступними змінами і доповненнями визначено статус державної податкової служби в

Україні , її функції і правові основи діяльності .

Надійність та ефективність податкової системи залежить від двох чинників :

раціональності її побудови і рівня організації податкової служби держави .

Отже, податкова служба – це сукупність державних органів , які організовують та

контролюють надходження податків, податкових платежів.

Податкова служба України має три рівні:

• Державна податкова адміністрація України — вища ланка;

• Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі — середня ланка;

• Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах

у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції — базова ( низова )ланка.

Головними завданнями державної податкової служби України є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю

обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів

податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, визначених

законодавством (далі — податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового

законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних

рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків ,

Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції

податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування і провадження в справах про

адміністративні правопорушення.

На кожному рівні податкової служби діють підрозділи податкової міліції .

Діяльність податкової служби побудована на таких принципах :

* Принцип єдності податкової політики. Для забезпечення єдиного тлумачення податкового

законодавства необхідна наявність консолідуючого органу управління. – ДПС.

*Принцип незалежності - забезпечує невтручання в професійну

діяльність ДПА і ДПІ місцевих органів влади. Місцеві органи влади і адміністрація не мають

права змінювати, або скасовувати рішення податкових органів, а також надавати їм оперативні

керівні вказівки.

* Принцип централізації. Державна податкова служба є

централізованою системою податкових органів.

Державна податкова служба у своїй діяльності керується

Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами органів

державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АРК, Ради Міністрів АРК, органів місцевого

самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Державна податкова служба України тісно співпрацює з фінансовими управліннями,

державним казначейством, службою безпеки, прокуратурою, митною та контрольно-

ревізійною службами, установами банків, а також з податковими службами інших

держав. ДПАУ очолює голова, якого призначає та звільняє з посади Президент України за

поданням Прем'єр-міністра. Начальники управлінь податкової міліції призначаються головою

ДПА України. Видатки на утримання Державної податкової служби визначаються КМУ і

фінансуються за рахунок державного бюджету.

Державні податкові інспекції та адміністрації є юридичними особами, мають гербову

печатку, інші печатки та штампи, відповідні бланки, самостійні кошториси витрат, поточні

рахунки в установах банків.

3. Податкова робота та її характеристика.

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення

податків до бюджету та контролю за платежами.

Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до

бюджету.

Облік платників податків є однією з основних функцій ДПС, яка створює передумови для

здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування

платниками податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів. Існують наступні

особливості обліку платників для юридичних осіб та фізичних осіб.

Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм

місцезнаходженням, а фізичні особи — за своїм місцем проживання.

Підприємства, організації та установи зобов'язані у 20-ти денний термін після реєстрації

суб’єктом підприємництва звернутися до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням

для того, щоб стати на податковий облік. Юридичні особи, які здійснюватимуть діяльність з

торгівлі за готівкові кошти, надаватимуть послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або

вантажів через митну територію України зобов'язані також зареєструватися платниками

ПДВ. Неприбуткові установи й організації повинні до початку своєї діяльності стати на облік

у органах державної податкової як неприбуткові.

Для того, щоб стати на облік, платники податків — юридичні особи подають в органи

державної податкової служби за своїм місцем знаходження такі документи:

1) заяву за формою №1 - ОПП;

2)завірені в нотаріальному порядку копії статуту, установчих договорів з відміткою

органу, що здійснив державну реєстрацію;

3)копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

4) копію свідоцтва про державну реєстрацію;

5) копію довідки про включення до ЄДПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Вищезазначені документи подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або

уповноважена ним (ними) особа (заявник), а призначений керівник, чи головний бухгалтер.

Документи приймаються лише при наявності паспорта особи, яка подає документи.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії).

Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік

платників податків (ф. №2-ОПП).

Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків

виконують підрозділи податкової міліції.

Взяття на облік платника податків — юридичної особи здійснюється податковою

інспекцією протягом двох робочих днів після надходження заяви при наявності всіх поданих

документів. Дані із заяви про взяття на облік заносяться до районного рівня Єдиного банку

даних про платників податків юридичних осіб і фіксується у відповідному журналі (ф. №2-

ОПП).

Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби ставить на

примірнику статуту (положенні) платника податків відмітку (штамп) про взяття його на

податковий облік за підписом відповідальної особи і видає йому довідку про взяття на облік

платника податків. Така довідка надсилається платнику податків наступного робочого дня з

дня взяття на облік.

Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття (включаючи

день операції) особисто подати або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на

адресу органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, повідомлення

про відкриття рахунків в установах банків, які повинні зберігатися в особовій справі

платника.

Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника формують його

облікову справу з переліком документів, визначених вище, яка на другий день після взяття

платника податків на облік закріплюється за інспектором.

Головна ДПАУ присвоює фізичним особам - ідентифікаційний номер і надсилає до ДПІ за

місцем проживання фізичної особи ( за місцем отримання доходів ) картку з ідентифікаційним

номером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для пред'явлення в разі

виплати доходів, з яких утримуються податки ; укладання цивільно-правових угод; відкриття

рахунків в установах банків.

Фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності після одержання свідоцтва про

державну реєстрацію повинна в 5-ти денний термін звернутися до органу державної

податкової служби за місцем проживання для того, щоб стати на податковий облік, з такими

документами: заява за ф. №5-ОПП; копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта під-

приємницької діяльності — фізичної особи; документ, що засвідчує особу (паспорт).

Працівники підрозділів з обліку платників податків перевіряють подані документи, дані

заяви за ф. №5-ОПП заносяться до Реєстру фізичних осіб.

В цілому , порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

З моменту взяття на облік платник податків вважається таким, що перебуває на загальній

системі оподаткування , якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до

законодавства .

Для зняття з обліку платник податків у 3-денний термін з дати прийняття рішення про

ліквідацію подає в податкову інспекцію, в якій перебуває на обліку, такі документи:

1) заяву про зняття з обліку платника податків за ф. №8-0ПП, дата якої фіксується в журналі

за ф. №6-0ПП;

2) оригінал довідки про перебування платника на обліку ;

3) копію розпорядчого документа про ліквідацію;

4) копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

Облік податкових надходжень . Облік, контроль та складання звітності щодо податків і

неподаткових платежів, які надходять до бюджету, проводяться органами державної

податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи на основі

даних, отриманих з різних джерел, а саме: від платників, від податкових інспекцій, від орга-

нів державного казначейства тощо.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної

податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним

платником та видом платежу, які повинні здійснюватися такими платниками.

Для забезпечення повноти надходжень до бюджету органи державної податкової служби

до 1 грудня кожного року подають відповідним органам Державного казначейства та

фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників податків, які

знаходяться на податковому обліку в кожному районі (місті).

На 1 січня державними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з

бюджетом по всіх платниках за всіма податками та неподатковими платежами.

4.Порядок визначення обсягу податкових зобов’язань.

Порядок погашення зобов’язань фізичних та юридичних осіб визначається однойменним

Законом “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами ” від 21.12.2000р. № 2181- ІІІ (з подальшими змінами й

доповненнями).

Податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана ( нарахована ) платником

податку в звітному періоді.

Найбільш поширеним способом погашення податкових зобов'язань платників податків є

перерахування коштів з поточних рахунків в банківських установах на відповідні рахунки

бюджетів та державних цільових фондів. Проте ряд платежів, особливо платниками

фізичними особами, здійснюється у готівковій формі через установи Ощадного банку і

Державного комітету зв'язку України та в касах органів місцевого самоврядування.

Платники податків самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку

зазначають у податковій декларації.

Податкова декларація – документ, що подається платником податків до контролюючого

органу в строки та за формою , встановленими законодавством , на підставі якого

здійснюється нарахування ( сплата ) податку ( збору ).

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім

календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю — протягом 40 календарних днів,

наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем

звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — до 1 квітня року,

наступного за звітним.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання ,

зазначену у поданій ним податковій декларації , протягом 10 календарних днів , наступних за

останнім днем відповідного граничного строку.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання

платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені терміни податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про

заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових

деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє

арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій

декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій

декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму

податкового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про

перегляд цього рішення, що подається у письмовій формі та може супроводжуватися

документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів,

наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення .

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його

протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його

адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу, має право

пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору (податковий

компроміс), яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання

останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим

органом. Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у

податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які

дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш

швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно з

результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення

суду.

У разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом , він

надсилає платнику податків податкове повідомлення – письмове повідомлення про

обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання . У ньому зазнача-

ються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно

до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи

збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій при їх наявності,

граничні терміни їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в

установлений термін га граничні терміни, передбачені законом для оскарження

нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій при їх наявності).

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в

установлені терміни, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові

вимоги.

Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених законодавством,

посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та

штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового

боргу. Податковий борг - податкове зобов’язання , узгоджене платником податків або