Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

371

Соціально-економічна політика держави

Інноваційна політика держави

Регіональна інноваційна політика

Управління інноваційними процесами на рівні підприємств, у т. ч.:

 Вибір варіантів інноваційного розвитку;

 Визначення обсягів інвестицій для фінансування інновацій;

 Формування структури інноваційних ресурсів;

 Оцінка ефективності інвестування інновацій.

Інструментарій Система критеріїв

Інноваційна стратегія підприємства

Рис. 8.2. Схема взаємозв’язків рівнів управління процесами

ресурсного забезпечення інноваційного розвитку

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ АСПЕКТИ

ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

 Вирішальний вплив на макроекономічні показники.

 Вплив на структуру суспільного виробництва.

 Вплив на інституційні економічні механізми.

 Здатність нації до продукування й впровадження нововведень.

 Соціальна стабільність.

 Екологічна рівновага.

 Активізація міжнародного науково-технічного співробітництва.

 Залежність глобальної конк

ур

ентосп

оможності національної економіки

від рівня розвитку інноваційного процесу.

 Зв’язок на

ково-інноваційного потенціал

з національною безпекою

країни.

372

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ

ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 Акумулювання коштів на наукові дослідження й інновації шляхом конце-

нт

ації

ес

ур

сів і оп

ацювання механізмів пе

озподіл

бюджет

, а також

за рахунок формування спеціальних фондів.

 Координація інноваційної діяльності шляхом визначення загальних стра-

тегічних орієнтирів інноваційної політики.

 Синх

онізація нововведень за технологічними ланцюжками та стадіями

інноваційного процесу.

 Стим

лювання інновацій шляхом заохочення конк

ур

енції,

інансових

бсидій, пільг

часникам інноваційного п

оцес

, де

жавного ст

ах

вання

інноваційного

изик

, а також «інноваційного тиск

» на господа

юючі

суб’єкти через введення санкцій за випуск застаріла продукції та викорис-

тання морально «зношених» технологій.

 Ство

ення п

авової бази інноваційного п

оцес

шляхом

вання й

вання необхідного законодавства та механізмів його

еального

впливу.

 Кад

ове забезпечення інноваційного п

оцес

шляхом ство

ення п

ог

ам

навчання в державних і недержавних вузах.

 Регіональне

ег

лювання інноваційного п

оцес

шляхом податкових

пільг та раціонального розміщення інноваційного потенціалу, а також вирі-

внювання умов поширення інновацій по території держави.

 Регулювання міжнародного співробітницьва та кооперації в царині інно-

ваційних технологій відповідно до стратегії держави.

8.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чітке правове регулювання відносин, що виникають при здій-

сненні інноваційної діяльності, обумовлює створення сприятли-

вого інноваційного клімату в державі.

Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної

діяльності, регулюються Господарським Кодексом України та

іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині,

не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні по-

ложення Цивільного кодексу України.

373

ВИДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1. Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і роз-

робок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і про-

гресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових

видів продукції і технологій.

2. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

 проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення

об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

 розробка, освоєння, випуск і поширення принципово нових видів техніки і

технології;

 розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених

для поліпшення соціального і екологічного становища;

 технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових під-

приємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва но-

вої продукції або впровадження нової технології.

3. Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-

виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

Трактування поняття «інновація» у Законі України «Про ін-

новаційну діяльність»: «Це новостворені (застосовані) і (або)

вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послу-

ги, а також організаційно-технічні вирішення виробничого, ад-

міністративного, комерційного або іншого характеру, що істот-

но поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціаль-

ної сфери».

ОБ’ЄКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• інноваційні програми і проекти;

• нові знання та інтелектуальні продукти;

• виробниче обладнання та процеси;

• інфраструктура виробництва і підприємництва;

• організаційно-технічні вирішення виробничого, адміністративного, коме-

ційного або іншого ха

акте

ру

, що істотно поліпш

ють ст

ру

кт

уру

і якість

виробництва і (або) соціальної сфери;

• сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

• товарна продукція;

• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

374

Правова основа державного регулювання інноваційної діяль-

ності закріплюється у відповідних законах та підзаконних актах.

Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і

науково-технічної діяльності» визначає основні цілі, напрями,

форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Правову основу інноваційної діяльності також складають Закон

України «Про наукову-технічну експертизу», Закон України «Про

охорону прав на винаходи та корисні моделі», Закон України

«Про охорону прав на промислові зразки», Закон України «Про охо-

рону прав на знаки для товарів та послуг», Закон України «Про

авторське право та суміжні права». У розвиток цих законів ство-

рені підзаконні акти, які вміщують конкретні механізми регулю-

вання інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власно-

сті. У зв’язку з цим законотворчість стає невід’ємною функцією

державного регулювання інноваційної діяльності.

Чинне законодавство визначає правовий статус здійснення ін-

новаційної діяльності, умови господарських взаємовідносин, що

не суперечать законодавству України, а також державне регулю-

вання інноваційної діяльності, гарантії прав суб’єктів і захист ін-

вестицій.

Усі суб’єкти інноваційної діяльності, незалежно від форм вла-

сності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення ці-

єї діяльності, самостійно визначають цілі, напрями, види й обсяги

інвестицій, залучають для їх реалізації на договірній основі будь-

яких учасників інвестиційної діяльності, включаючи організацію

конкурсів і торгів.

Невід’ємним правом інвестора, що охороняється законом, є

розміщення інвестицій у будь-яких об’єктах, крім тих, інвесту-

ванням в які заборонено або обмежено чинним законодавством.

Забороняється інвестування об’єктів, створення і використання

яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних,

екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законо-

давством України.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися

об’єктами та результатами інвестицій.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у ви-

гляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку

цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечен-

ня його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно,

яке перебуває у власності позичальника або належить йому на

праві повного господарського відання. Заставлене майно при по-

375

рушенні заставних зобов’язань може бути реалізоване відповідно

до чинного законодавства.

Поряд з правами інвесторів законодавство декларує і відпові-

дні їхні зобов’язання.

ІНВЕСТОР ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

• подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійсню-

ваних ним інвестицій;

• одержувати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних ор-

ганів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

• мати висновок експертизи інноваційних проектів щодо додержання тех-

нологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектур-

них вимог;

• додержуватися державних норм і стандартів;

• подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимо-

нопольного регулювання.

Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відпо-

відної атестації виконавців, учасники інвестиційної діяльності

зобов’язані мати ліцензію.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідно-

сини між суб’єктами інноваційної діяльності, є договір. Укладан-

ня договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких

інших умов господарських взаємовідносин є виключно компете-

нцією суб’єктів інноваційної діяльності. Втручання державних

органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між

суб’єктами інноваційної діяльності понад свою компетенцію не

допускається.

ДЖЕРЕЛА ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

• власні фінансові ресурси інвестора (за рахунок: прибутку, амортизаційних

відрахувань, відшкодувань збитків від аварій стихійного лиха, грошових на-

громаджень і заощаджень громадян, юридичних осіб і т. ін.);

• зал

чені

інансові кошти інвесто

(

за

ах

нок: коштів, оде

жаних від

продажу акцій, пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб);

• позикові фінансові кошти інвестора (за рахунок облігаційних позик, бан-

ківських та бюджетних кредитів);

• бюджетні інвестиційні асигнування;

• безоплатні та благодійні внески, поже

тв

вання о

ганізацій, підп

иємств

і громадян.

376

Фінансування нововведень є найбільш істотною проблемою,

вирішення якої вимагає об’єднання зусиль державних і підпри-

ємницьких структур. Підприємства й організації відчувають не-

стачу коштів не тільки на відновлення, але навіть і на підтримку

існуючого техніко-економічного рівня виробництва. Тому в рам-

ках державного регулювання інноваційної діяльності важлива

роль відводиться формуванню фінансових фондів для науково-

технічного розвитку та забезпеченню їх цільового й ефективного

використання.

Функції інвестування нововведень на рівні державного регу-

лювання реалізуються, насамперед, з метою підтримки пріорите-

тних науково-дослідницьких та проектно-конструкторських робіт

(НДДКР) фундаментального і пошукового характеру на конкурс-

но-контрактній основі. Поряд із традиційними формами бюджет-

ного фінансування інноваційної діяльності створений позабю-

джетний Державний інноваційний фонд (Держіннофонд) з регіональ-

ними відділеннями.

ОСНОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ ДЕРЖІННОФОНДУ Є:

• о

ганізація де

жавної

інансової, інвестиційної та мате

іально-технічної

підтримки здійснення заходів, спрямованих на впровадження науково-

технічних розробок і нових технологій у виробництво, технічне його пере-

оснащення, освоєння випуску імпортозамінної та нових видів продукції;

• організація відбору інноваційних проектів відповідно до завдань націона-

льних, державних, міжгалузевих і регіональних науково-технічних програм,

а також інших проектів, важливих для економіки України та її регіонів;

• підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері ін-

новаційної діяльності, розробка організаційно-фінансового механізму спри-

яння інноваційним процесам у виробництві та відповідних фінансово-

економічних нормативів і положень щодо його застосування;

• пропаганда науково-технічних досягнень, організація виставок наукоєм-

ної продукції, проведення рекламної і видавничої діяльності;

• організація діяльності регіональних відділень.

ДЕРЖІННОФОНД ВІДПОВІДНО ДО ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ЗАВДАНЬ:

• організовує відповідно до чинного законодавства збір, зосередження і ці-

льове використання коштів, що надходять до Держіннофонду для фінансу-

вання інноваційної діяльності;

• провадить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних про-

ектів;

377

• провадить за результатами відбору інноваційних проектів та їх науково-

технічної експертизи фінансування і матеріально-технічне забезпечення ре-

алізації цих проектів через надання інноваційної позики, інвестицій та лізи-

нг

(

як самостійно, так і за

частю заінте

есованих міністе

ств, відомств,

підприємств, установ і організацій) відповідно до чинного законодавства;

• здійснює контроль за цільовим використанням коштів та матеріально-

технічних

ес

ур

сів, що виділяються для

еалізації зазначених інноваційних

проектів, а також управління ними;

• взаємодіє з інноваційними фондами позабюджетних коштів, утвореними в

органах, уповноважених управляти державним майном, і об’єднаннями під-

приємств щодо питань методичного забезпечення проведення науково-

технічної експертизи інноваційних проектів та збору інформації про їх інно-

ваційну діяльність;

• вживає заходів для створення сучасної інфраструктури інноваційної дія-

льності;

• організовує надання експертних, правових та інжинірингових послуг під-

приємствам, установам, організаціям у сфері інноваційної діяльності;

• сприяє реконструкції підприємств у ході реалізації інноваційних проектів,

сп

ямованих на ви

обництво конк

ур

ентосп

оможної п

од

кції, освоєнню

енерго- і ресурсозберігаючих технологій, збільшенню обсягу випуску нау-

коємної продукції;

• бере участь у міжнародному співробітництві у сфері інноваційної діяль-

ності і вп

овадж

є зовнішньоекономічн

діяльність відповідно до чинного

законодавства у процесі реалізації міжнародних науково-технічних та інно-

ваційних п

оектів, взаємодіє з відповідними іноземними та міжна

одними

організаціями;

• створює інформаційну систему баз даних у сфері інноваційної діяльності.

Держіннофонд має право виступати замовником робіт,

пов’язаних з виконанням покладених на фонд завдань та реаліза-

цію інноваційних проектів, і бути розпорядником коштів, при-

значених для фінансування інноваційної діяльності.

ДЕРЖІННОФОНД МАЄ КОШТИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬСЯ ЗА РАХУНОК:

• частини бюджетних коштів, які виділяються державою для підтримки на-

уково-технічної діяльності;

• позабюджетних надходжень

вигляді обов’язкових внесків підп

иємств,

установ, організацій незалежно від форм власності;

• пове

нення коштів інноваційної позики, лізинг

та інвестиційного внеск

і частини прибутку від реалізацій інноваційних проектів відповідно до чин-

ного законодавства;

• добровільних внесків юридичних і фізичних осіб.

378

КОШТИ ІННОВАЦІЙНОГО ФОНДУ ВИТРАЧАЮТЬСЯ

НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ І СПРЯМОВУЮТЬСЯ НА ТАКІ ЦІЛІ:

• розробку науково-технічних обґрунтувань, прогнозів, програм розвитку;

• проведення НДДКР і проектних робіт, фінансування витрат на придбан-

ня

статк

вання, п

иладів і інших това

но-мате

іальних цінностей для

цих робіт;

• придбання науково-технічної продукції, ліцензій і надання технічної до-

помоги на їх впровадження;

• розробку документації для організаційного, інформаційного і матеріаль-

ного забезпечення автоматизованих систем управління;

• придбання устаткування, приладів для реалізації науково-технічних до-

сліджень у виробництві;

• освоєння нової і модернізованої продукції, конструкції, матеріалів, виго-

товлення дослідних зразків, оснастки, інвентарю, пристосувань, впрова-

дження прогресивних технологічних процесів у виробництво;

• освоєння серійного виробництва нових видів продукції, що буде виготов-

лятися вперше.

Наразі законодавчо-нормативна база, яка регламентує облік

нарахування та сплати внесків до інноваційного фонду, залиша-

ється ще не стабільною. До законодавчого врегулювання питань

сплати коштів до інноваційного фонду суб’єкти підприємниць-

кої діяльності незалежно від форм власності сплачують в інно-

ваційний фонд збір у розмірі одного процента від обсягу реалі-

зації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на

додану вартість і акцизного збору. Нараховані внески підпри-

ємств та організацій відносяться на собівартість продукції (ро-

біт, послуг).

При всіх позитивних і негативних моментах, пов’язаних із

формуванням інноваційного фонду (до негативних слід відно-

сити посилення податкового тиску на підприємства за рахунок

обов’язкових відрахувань у фонд, а як наслідок — зростання

цін на товари; до позитивних — пожвавлення інноваційних

пошуків підприємств, підвищення конкурентоспроможності

їхньої продукції), певну роль у визначенні стратегії розвитку

підприємств він відіграє. Навіть за економічної скрути під-

379

приємства мають можливість працювати над освоєнням нових

наукоємних видів продукції, наукоємних технологічних про-

цесів.

Однак процедура надання інноваційних кредитів потребує

суттєвого вдосконалення. Так, багато з проектів, що фінансують-

ся за рахунок коштів фонду, не пов’язані з наукоємними видами

продукції або наукоємними технологіями. Буває, що кошти фон-

ду витрачаються на придбання високовартісного імпортного об-

ладнання, хоч за інструкцією про використання коштів Держав-

ного інноваційного фонду вони не можуть бути витрачені на

капітальні вкладення, якщо вони не стосуються наукових дослі-

джень.

Особливо це стосується новоутворених підприємств приватної

форми власності, які не причетні до інноваційної сфери. В пер-

ший рік свого існування вони звертаються за кредитами до інно-

ваційного фонду і в разі позитивного вирішення питання, факти-

чно за рахунок фонду формують свій статутний фонд. Тобто ці

кошти в чистому вигляді йдуть на капітальні вкладення і зовсім

не пов’язані з наукомісткими видами продукції. Це відбувається

через певну невизначеність понятійного апарату в інноваційній

сфері і той факт, що за рахунок державного фонду необхідно в

скрутний час підтримувати ті здобутки в науково-інноваційній

діяльності, які з часом можуть бути комерціалізовані і забезпе-

чать вихід держави з кризи. Заходи ж щодо упровадження нової

техніки, яка імпортується або вже освоєна підприємствами

України, мають фінансуватися з інших фондів.

Законодавством передбачене державне регулювання іннова-

ційної діяльності, яке здійснюється з метою реалізації економіч-

ної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається

показниками економічного і соціального розвитку України, рес-

публіканськими і регіональними програмами розвитку народного

господарства, республіканськими і місцевими бюджетами, пе-

редбачуваними в них обсягами державного фінансування іннова-

ційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвес-

торам, що здійснюють інвестиційну діяльність в найбільш

важливих для задоволення суспільних потреб напрямах. Зокрема,

до пріоритетних напрямів розвитку господарського комплексу

віднесено літакобудування.

Державне регулювання інноваційної діяльності вміщує управ-

ління державними інноваціями, а також регулювання умов інно-

ваційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвестора-

ми та учасниками інноваційної діяльності.

380

РЕГУЛЮВАННЯ УМОВ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ТАКИМИ ВАЖЕЛЯМИ:

• системою податків з ди

енціацією с

б’єктів і об’єктів оподатк

вання,

податкових ставок і пільг;

• проведенням кредитної та амортизаційної політики, включаючи приско-

рення амортизації основних фондів. (пільги по амортизації можуть встанов-

люватися ди

енційовано до ок

емих гал

зей і с

економіки, елементів

основних фондів, видів устаткування).

• поданням

інансової допомоги

вигляді дотацій, с

бсидій, с

бвенцій,

бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

• державними нормами та стандартами;

• антимонопольними заходами;

• політикою ціноутворення;

• експертизою інноваційних проектів, іншими заходами.

Республіканські, міждержавні та регіональні інноваційні

проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і

позабюджетних коштів, підлягають обов’язковій державній

експертизі.

Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній

експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієніч-

них вимог.

Держава гарантує стабільність умов здійснення інноваційної

діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів.

Умови договорів, укладених між суб’єктами інноваційної

діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих до-

говорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством

встановлені умови, які погіршують становище суб’єктів або

обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну

умов договору.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм влас-

ності, а також іноземних інвестицій. Інвестиції не можуть бути

безкоштовно націоналізовані, реквізовані.

Відповідальність суб’єктів інноваційної діяльності передба-

чає, що при недодержанні договірних зобов’язань вони несуть

майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавст-

вом і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за

порушення умов договорів, а також відшкодування заподіяних

збитків не звільняють звинувачену сторону від виконання зо-

бов’язань.