Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

О. М. Скібіцький

ІННОВАЦІЙНИЙ ТА

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ

МЕНЕДЖМЕНТ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

75-річчю

Національного авіаційного університету

присвячується

Київ

«Центр учбової літератури»

2009

ББК 65.290-2я73

УДК 338.21(075.8)

С 42

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(Лист № 1.4/18-Г-1455 від 25.06.2008)

Рецензенти:

Виноградський М. Д. — доктор економічних наук, професор, академік Ака-

демії економічних наук Національної академії наук України, завідувач кафедри

економіки та маркетингу Київського університету туризму, економіки і права;

Жаворонкова Г. В. — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри

ме нед ж менту організацій Національного авіаційного університету.

Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб.

[для студ. вищ. навч. закл.] / О. М. Скібіцький — К.: Центр учбової літе-

ратури, 2009. — 408 с. — ISBN 978-966-364-813-2.

У навчальному посібнику подані основні матеріали для вивчення нормативних

дисциплін «Управління інноваціями» та «Управління інвестиціями». Базовий професійний

курс управління інноваційною та інвестиційною діяльністю, охоплює проблеми оформлення

інноваційних проектів, аналізу попиту на науково-технічну продукцію, оцінки ефективності

інновацій та інвестицій.

Навчальний посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів з

економіко-підприємницьких спеціальностей, аспірантів, викладачів, керівників науково-

дослідних організацій і менеджерів.

ББК 65.290-2я73

УДК 338.21(075.8)

С 42

ISBN 978-966-364-812-2

ЗМІСТ

ВСТУП................................................... 5

1. СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ.......................................... 9

1.1. Основні поняття інноваційного менеджменту ................... 9

1.2. Класифікація інновацій .................................... 18

1.3. Життєвий цикл інновацій .................................. 25

1.4. Науково-технічна й інноваційна діяльність ..................... 26

1.5. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності .................... 30

1.6. Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу ................... 36

1.7. Мета, завдання та функції інноваційного менеджменту ............ 48

2. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ .............. 56

2.1. Цілі інноваційної діяльності ................................ 56

2.2. Завдання та принципи інноваційної діяльності................... 60

2.3. Зміст процесу управління інноваціями......................... 62

2.4. Організаційні структури інноваційного менеджменту ............. 69

2.5. Управління дослідницьким проектом ......................... 80

2.6. Система управління інноваційними процесами та моніторинг інно-

вацій..................................................... 84

2.7. Розвиток інноваційної діяльності та її вплив на виробництво ........ 100

3. ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ............................... 109

3.1. Поняття інноваційної стратегії .............................. 109

3.2. Аналіз стратегічних альтернатив, методи вибору інноваційної стра-

тегії ..................................................... 110

3.3. Місце SWOT-аналізу в опрацюванні інноваційної стратегії підпри-

ємства.................................................... 122

3.4. Планування інноваційної стратегії та контроль її реалізації ......... 125

4. ЕКСПЕРТИЗА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ........................ 132

4.1. Завдання й основні прийоми експертизи інноваційних проектів ...... 132

4.2. Характеристика результатів інноваційної діяльності .............. 143

4.3. Методи відбору інноваційних проектів для реалізації.............. 146

4.4. Техніко-економічне обґрунтування інноваційних проектів.......... 155

4.5. Підготовка та складання бізнес-планів інноваційних проектів ....... 164

4.6. Загальна економічна ефективність інновацій .................... 200

4.7. Ефективність витрат на інноваційну діяльність .................. 217

4.8. Ефективність використання інновацій ......................... 220

5. НАПРЯМКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ... 222

5.1. Напрямки впровадження інноваційних проектів ................. 222

5.2. Інноваційний проект «Техноімпорт».......................... 223

5.3. Інноваційний проект «Експорт» ............................. 227

5.4. Інноваційний проект «Інформація»........................... 229

5.5. Програма «Інвестор»...................................... 232

5.6. Програма «Освіта-наука» .................................. 235

5.7. Cтруктура управління регіональною інноваційною діяльністю ....... 237

6. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ......................... 246

6.1. Економічна сутність інвестицій, фактори та джерела формування

інвестиційного потенціалу підприємств ........................... 246

6.2. Показники ліквідності активів, їх оборотності, структури капіталу

(фінансової сталості) та прибутковості............................ 259

6.3. Оцінка середньозваженої вартості капіталу та оптимізація структури

джерел інвестиційних ресурсів підприємства (інвестиційного проекту) ... 271

6.4. Розрахунок граничної вартості капіталу........................ 279

6.5. Оцінка вартості коштів у часі ............................... 286

6.6. Оцінка інфляції.......................................... 292

6.7. Оцінка інвестиційних ризиків ............................... 294

6.8. Оцінка ліквідності інвестицій ............................... 299

6.9. Ефективність виробничих інвестицій.......................... 303

6.10. Розрахунок показників економічної ефективності інвестиційних

проектів .................................................. 310

6. 11. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства .............. 326

7. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ ................. 334

7.1. Сутність інвестиційного ринку, аналіз та прогнозування його стану ... 334

7.2. Вихід на ринок технологій як результат інноваційної діяльності...... 340

7.3. Значення, цілі, завдання й особливості аналізу попиту на науково-

технічну продукцію та інновації ................................ 347

7.4. Формування портфеля проектів .............................. 359

8. ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ............................... 366

8.1. Загальні засади державної інноваційної політики................. 366

8.2. Правове регулювання інноваційної діяльності ................... 372

8.3. Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємс-

тва та роль держави у формуванні сприйнятливості економіки до інно-

вацій..................................................... 381

8.4. Інноваційна привабливість регіонів України .................... 386

Додаток .................................................. 392

Список рекомендованої літератури ............................ 401

ВСТУП

Приватизація державних підприємств, поява великої кількості

приватних підприємств поставили перед новими власниками ва-

жкі проблеми виживання і розвитку вже недержавних підпри-

ємств. Кардинальна зміна ситуації вимагає швидкого переходу на

ринковий механізм управління діяльністю підприємства.

Для ринкової економіки характерна конкуренція самостійних

фірм, зацікавлених у відновленні продукції, наявність ринку но-

вовведень, що конкурують один з одним. Стабільний розвиток

підприємства у ринковому середовищі можливий лише за умов

постійного вдосконалення його діяльності, підтримання здобутих

і формування нових конкурентних переваг. Конкурентні переваги

досягаються завдяки впровадженню новацій — суттєво нових

методів і засобів здійснення виробничої і комерційної діяльності.

Тому існує ринковий відбір нововведень, у якому беруть

участь інноваційні менеджери.

Інноваційний процес являє собою підготовку й здійснення ін-

новаційних змін і складається із взаємозалежних фаз, що утво-

рять єдине комплексне ціле. У результаті цього процесу з’яв-

ляється реалізована, використана зміна — інновація. Для здійс-

нення інноваційного процесу велике значення має дифузія (по-

ширення в часі вже один раз освоєної й використаної інновації в

нових умовах або місцях застосування). Інноваційний процес має

циклічний характер. Урахування цих моментів сприятиме ство-

ренню гнучких систем організації й управління економікою.

Саме інновації і нововведення на сучасному етапі соціаль-

но-економічного розвитку сприяють ефективному використан-

ню наявних ресурсів та найкращому задоволенню потреб спо-

живачів.

Роль інновацій в економічному розвитку людства й мотиви,

що спонукають суб’єктів підприємницької діяльності відмовля-

тися від звичних методів роботи і, ризикуючи, впроваджувати

нові, досліджували вчені багатьох країн. Найповнішою є теорія

інноваційного розвитку Й. Шумпетера.

Сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у по-

ведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення

знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою

мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких

структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у

своїй діяльності новіші технології, творчо підходити до визна-

чення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого

вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші

доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції. Дослідження динаміки

основних економічних процесів науковцями різних країн дали

змогу виокремити інновації як найпотужніший чинник економіч-

ного зростання. Всебічне використання потенціалу інновацій за-

безпечує випереджальний розвиток суспільств та економік, тому

стимулювання інноваційної активності підприємницьких струк-

тур є одним із пріоритетів економічної політики кожної держави.

В Україні проблема прискорення економічного розвитку на

інноваційній основі є надзвичайно актуальною. Наявний ресурс-

но-технологічний потенціал українських підприємств не відпові-

дає вимогам сьогодення. У рейтингу країн за рівнем досягнутої

продуктивності праці Україна посідає 75 місце серед 142 країн.

Інноваційна діяльність — це сукупність прогресивних, якісно

нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі і мають

місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі.

Сфера інноваційної діяльності охоплює велику кількість органі-

зацій, що включаються в інноваційний процес на різних його

стадіях і виконують певні функції: генерування нових ідей, фор-

мування концепції новації, її матеріалізація у певному продукті,

розроблення практичних способів її використання, виробництво

новинки і виведення її на ринок. Ці процеси відбуваються завдя-

ки їх фінансуванню. Чим перспективнішою є інновація, тим ак-

тивніше на неї реагують потенційні інвестори і тим швидше вона

знаходить практичне застосування.

Результатом інноваційної діяльності є новинки, а запрова-

дження їх у господарську практику визнається за нововведення.

Інноваційна діяльність започатковується певними галузями нау-

ки, а завершується у сфері виробництва, сприяючи прогресивним

змінам у сфері виробництва. Первісними імпульсами запрова-

дження новин (нововведення) на підприємствах служать не тіль-

ки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових

досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду

в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм го-

сподарювання.

За своїм характером інноваційна діяльність, новинки й ново-

введення поділяються на взаємопов’язані види: технічні новинки

і нововведення; організаційні нововведення; економічні нововве-

дення; соціальні нововведення; юридичні нововведення.

Попит на інновації виникає внаслідок змін, що відбуваються у

середовищі господарювання. Ринкова динаміка вимагає від під-

приємств щоденної копіткої роботи, спрямованої на вдоскона-

лення своєї діяльності: перехід на принципово нові, екологічно

чисті, мало- та безвідходні технології; конструювання, технічну

підготовку та освоєння випуску нових видів продукції; знахо-

дження нових способів використання існуючих ресурсів. Водно-

час інноваційну діяльність слід спрямовувати на раціоналізацію

існуючого виробничого процесу, підвищення ефективності та

якості усіх аспектів виробничо-господарської діяльності. Ефек-

тивні технічні, організаційні та економічні нововведення неод-

мінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах

на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань со-

ціального характеру ініціює розв’язання таких за допомогою но-

вих економічних рішень.

Управління інноваційною діяльністю є невід’ємною частиною

виробничо-господарської діяльності підприємства, яка несе в со-

бі імпульс розвитку, ґрунтуючись на нових підходах до вирішен-

ня звичних виробничих завдань. Оптимальне поєднання вироб-

ничої та інноваційної діяльності дає змогу не лише постійно

вдосконалювати виробничий процес і продукцію, а й діяти на ви-

передження, виявляти нові перспективні напрями чи форми біз-

несу, диверсифікувати діяльність з метою задоволення нових су-

спільних потреб.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підпри-

ємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетин-

гової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації

нововведень. Інноваційна політика — це процес пошуку ідеї та

створення нового товару з урахуванням потреб споживачів, вихід

нового товару на ринок, спостереження за його поведінкою на

ринку. Завершальною ланкою і результатом інноваційного про-

цесу є створення певного конкурентоспроможного продукту.

Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни

ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології.

Вплив інноваційних факторів на соціально-економічний роз-

виток суспільства нині визнаний усіма, хоча усвідомлення важ-

ливості ролі науково-технічного прогресу в економічному зрос-

танні з’явилося не одразу. Формування теорії інноваційного роз-

витку у їх сучасному вигляді є результатом праці усіх, хто дослі-

джував економічний розвиток суспільств та економік, у процесі

якого було виявлено нерівномірність темпів економічного зрос-

тання.

Моніторинг інновацій, який здійснюється як у сфері іннова-

ційних продуктів, створених суб’єктами інноваційної діяльності,

так і в сфері підприємницької діяльності, дає змогу правильно

оцінити тенденції розвитку попиту і пропозиції, кон’юнктури ри-

нку і сформувати оптимальну інноваційну політику підприємства

щодо реалізації інноваційних програм і проектів.

Але запровадження інновацій неможливе без спеціального фі-

нансування, тобто вимагає інвестицій.

Отже, економічна діяльність окремих суб’єктів господарю-

вання значною мірою характеризується обсягом і формами здійс-

нення інвестицій.

Наразі в Україні існують проблеми фінансування інноваційної

діяльності, проводяться конкурси грантів. Участь у конкурсі мо-

же принести успіх за умови правильного оформлення конкурсних

документів.

Від уміння інвестувати залежать розквіт чи занепад власного

виробництва, можливості вирішення соціальних та економічних

проблем. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б

професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, марно

сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, нау-

ково-технічний і соціальний прогрес.

Реформування економіки України вимагає підготовки фахів-

ців з інноваційного менеджменту, що володіють методами керу-

вання науковими колективами, дослідженнями й розробками та

здатних працювати на ринку нововведень та залучати відповідні

інвестиції.

СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Основні поняття інноваційного менеджменту.

1.2. Класифікація інновацій.

1.3. Життєвий цикл інновацій.

1.4. Науково-технічна й інноваційна діяльність.

1.5. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

1.6. Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу.

1.7. Мета, завдання та функції інноваційного мене-

джменту.

1.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ

Поряд з максимальним використанням усього потенціалу мар-

кетингу, менеджеру в рамках антикризового управління не мож-

на залишати осторонь й іншу сторону сучасного менеджменту —

інновації (ефективне використання досягнень науки і техніки).

У світовій економічній літературі «інновація» інтерпретується

як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в ре-

альний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Пробле-

матика нововведень у нашій країні протягом багатьох років роз-

роблялася в рамках економічних досліджень науково-технічного

прогресу (НТП).

Термін «інновація» став активно використовуватися в перехі-

дній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду

родинних понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний про-

цес», «інноваційне рішення» тощо. У літературі налічуються сот-

ні визначень інновації.

Різні автори трактують це поняття залежно від об’єкта й пред-

мета свого дослідження.

Наприклад, Б. Твіст визначає інновацію як процес, у якому

винахід або ідея здобувають економічний зміст. Ф. Ніксон вва-

жає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і ко-

мерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і по-

ліпшених промислових процесів й устаткування. Б. Санто вважає,

що інновація — це такий суспільно-технічний економічний про-

цес, що через практичне використання ідей і винаходів приво-

дить до створення кращих за своїми властивостями виробів,

технологій, і у разі, якщо вона орієнтується на економічну виго-

ду, прибуток, поява інновації на ринку може привести додатко-

вий дохід.

Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організа-

ційну комбінацію виробничих факторів, мотивовану підприємни-

цьким духом. У внутрішній логіці нововведень — новий момент

динамізації економічного розвитку.

Міжнародні стандарти статистики науки, техніки й іннова-

цій — це рекомендації міжнародних організацій у сфері статис-

тики науки й інновацій, що забезпечують їхній системний опис в

умовах ринкової економіки.

Відповідно до цих стандартів інновація — кінцевий резуль-

тат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді но-

вого або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, но-

вого або вдосконаленого технологічного процесу, використо-

вуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціаль-

них послуг.

Таким чином, інновація є наслідком інноваційної діяльності.

Аналіз різних визначень приводить до висновку, що специфіч-

ний зміст інновації становлять зміни, а головною функцією інно-

ваційної діяльності є функція зміни.

П’ЯТЬ ТИПОВИХ ЗМІН (ЗА І ШУМПЕТЕРОМ)

1. Вико

истання нової техніки, нових технологічних п

оцесів або нового

ринкового забезпечення виробництва (купівля — продаж).

2. Впровадження продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпе-

чення.

5. Поява нових ринків збуту.

Ці положення Й. Шумпетер сформулював ще в 1911 р. Пізні-

ше в 30-і роки він уже ввів поняття інновація, трактуючи його як

зміну з метою впровадження й використання нових видів спожив-

чих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і

форм організації в промисловості.