Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

Етапи маркетингу і збуту пов’язані з комерційною реалізацією

результатів інноваційного процесу.

Інноваційний процес у різних сферах діяльності через розви-

ток науково-технічного прогресу може проходити різні за трива-

лістю і витратами фази (стадії).

У ВИРОБНИЧОМУ (ІНВЕСТИЦІЙНОМУ)

СЕРЕДОВИЩІ ЦЕЙ ПРОЦЕС ПРОХОДИТЬ ТАКІ СТАДІЇ:

• сертифікацію (патентування) ідеї;

• науково і техніко-економічне обґрунтування нововведення;

• експериментальне освоєння зразків;

• доведення до промислового виробництва;

• оде

жання нового п

од

кт

в необхідном

обсязі для його коме

ціалі-

зації.

Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кіль-

ка послідовних етапів: наука — техніка — виробництво.

Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної

проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і прикладних дослі-

джень.

1. Фундаментальні дослідження — спрямовані на вивчення

теоретичних засад процесів чи явищ.

Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка по-

требує підтвердження. Результатом фундаментальних досліджень

можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні

зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності,

властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на

НТП і розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідження да-

ють позитивний результат лише у 10 % випадків; практичне за-

стосування із цієї кількості матиме ще менше. Г. Форд вказував:

«Самі по собі ідеї цінні, але кожна ідея врешті-решт тільки ідея.

Завдання полягає в тому, щоб реалізувати її практично».

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуковий харак-

тер, у процесі яких використовуються ідеї щодо матеріалізації іс-

нуючих теоретичних знань, то позитивних результатів буде біль-

ше. Ці дослідження завершуються обґрунтуванням та експериме-

нтальною перевіркою нових методів задоволення суспільних по-

треб. їх результатом є винаходи.

Винахід — результат науково-дослідницьких і дослідно-

конструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово

новий механізм, який може стати основою появи значної части-

ни інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на

розвиток НТП.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як

правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до

практичного застосування винаходу.

Доведена тенденція до значного скорочення часу між відкрит-

тям і його практичним застосуванням у XX ст. Це зумовлено ус-

відомленням вигоди, яку можна мати від швидкої реалізації інно-

вації, і можливостями, які відкриває технічний та організаційний

рівень сучасних спеціалізованих науково-технічних закладів і до-

слідницьких лабораторій великих корпорацій.

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються у спеціа-

лізованих наукових закладах і фінансуються державою та корпо-

раціями. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майже

втратила накопичений науковий потенціал, фінансування фунда-

ментальних досліджень недостатнє, і тому вони не дають відчут-

них результатів.

2. Прикладні дослідження. Визначають напрям прикладного

застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних дослі-

джень. їх результатом є нові технології, нові матеріали, нові сис-

теми. Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є

ризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі

галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замов-

лення держави або за рахунок великих промислових компаній,

акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.

Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції

явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослід-

но-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які

спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та ви-

пробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи но-

вого продукту. Визначають технічні характеристики нової про-

дукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї,

створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне ви-

робництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих органі-

зацій (за умови наявності відповідних лабораторій, конструктор-

ських бюро (КБ), експериментального виробництва) або на їх

замовлення у вузах чи спеціалізованих КБ. Фінансують ці робо-

ти, як правило, зацікавлені фірми (у тому числі на засадах спіль-

ної з іншими фірмами участі).

Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етап

впровадження у виробництво нового продукту, розроблення

програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвести-

ції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе

суб’єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спе-

ціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (бан-

ківські кредити).

СТАДІЇ ЕТАПУ ВИРОБНИЦТВА (ВПРОВАДЖЕННЯ)

• дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття нововве-

дення; якщо новий продукт ще не відомий ринку, оцінюють можливість фор-

вання нових споживчих пот

еб, які він може задовольняти; визначають

форму просування новинки на ринок, можливість її модифікації для окре-

мих його сегментів;

• конст

ру

ювання:

ють дизайн новинки з дот

иманням естетичних,

ергономічних, функціональних вимог та з урахуванням преференцій спожи-

вачів виб

аного сегмента

инк

{

часність, ком

тність, виш

каність,

компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові за-

ходи для просування товару на ринок;

• ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асор-

тиментний

яд, можливі

инки зб

; оцінюють вит

ати на виготовлення і

прогнозують майбутні доходи від продажу;

• дослідне ви

обництво: налагодж

ють і відп

ацьов

ють технологічний

процес; складають кошторис витрат;

• ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на

ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оці-

нюють попит на неї; за необхідності вносять зміни

тактик

ма

кетинг

чи

дизайн товару;

• комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення

па

тій това

ру

;

кладають

годи з постачальниками;

оз

обляють логістичні

схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управлін-

ня виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих об-

сягах; відпрацьовують систему управління якістю; вдосконалюють політику

ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в іннова-

ційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається

власністю підприємства, яке його створило. Право на виготов-

лення нового продукту можуть отримати й інші підприємства,

придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововве-

дення — процес його поширення для використання у нових міс-

цях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ризико-

ваними, тому багато фірм включаються в інноваційний процес

саме на цій стадії. Найтиповішими щодо дифузій є технологіч-

ні нововведення, оскільки їм властива найбільша інваріант-

ність.

Інваріантність нововведення — здатність нововведення

зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, не-

зважаючи на перетворення та зміни у зовнішньому середови-

щі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в

різних сферах.

Організації, стаючи учасниками інноваційного процесу на пе-

вному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати,

і витрати. При цьому слід обміркувати, які джерела фінансування

використовувати і на яких умовах. Результати, які можуть отри-

мати організації на різних етапах інноваційного процесу, та не-

обхідні джерела фінансування інноваційної діяльності наведено у

табл. 1.2.

Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційного

процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту.

Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни

ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея

принципово нова, то велика імовірність тривалого життя новин-

ки. Вона швидко поширюється і приносить суттєву комерційну

вигоду інноваторам і суспільству загалом. Іншими словами, еко-

номічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою

якого є створення наукомістких продуктів.

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення

наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підпри-

ємств може ґрунтуватися на вдосконаленні та модифікації існую-

чих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їх

на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей, тобто

здатності краще задовольняти суспільну потребу.

Підприємство може скористатися готовими науково-тех-

нічними розробками, які мають комерційну привабливість, че-

рез придбання ліцензій, застосування франчайзингових чи ін-

ших схем. У такій ситуації важливо знати, який вид інновацій-

ної діяльності може принести найбільшу користь суб’єкту

підприємництва.

Таблиця 1.2

РЕЗУЛЬТАТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ДЖЕРЕЛА

ЇЇ ФІНАНСУВАННЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Етапи інноваційного процесу

Характеристики

фундаментальні

дослідження

(пошукові роботи)

прикладні

дослідження

конструкторські

та експериментальні

розробки

комерціалізація

новинки

та її дифузія

Зміст іннова-

ційної діяль-

ності

Генерація ідей, обґрун-

тування та експеримен-

тальна перевірка їх здат-

ності задовольняти сус-

пільні потреби

Визначення кількісних

ха

акте

истик нового

продукту, вибір чи роз-

роблення технології ви-

готовлення

Створення дослідних зраз-

ків нової продукції. корек-

тування і доробка техніч-

ної док

ментації,

оз

облення станда

тів та

технічних умов

Дослідження ринку, розроб-

лення маркетингових про-

грам. організація виробниц-

тва і п

одаж

новинки.

обґ

ру

нт

вання доцільності

одаж

ліцензії на вип

ск

нового продукту іншим під-

приємствам

Джерела фі-

нансування

Де

жавний бюджет, в

тому числі за програ-

мами науково-техніч-

ного розвитку

Де

жавний бюджет,

кошти замовників, ін-

новаційних фондів, тех-

нопарків, технополісів

Власні кошти підприємств.

кошти замовників (гранти),

виняткових випадках

—

кошти держбюджету

Власні кошти підприємни-

цьких структур, емісія цін-

них паперів. банківські кре-

дити. зал

чення коштів

фірм-партнерів

Рівень ризику Дуже високий Високий Середній Середній

Очікувана від-

дача

Комерційна вигода від-

тня, але

випадк

позитивних результатів

зростає вірогідність фі-

нанс

вання наст

пних

робіт

У випадк

позитивних

результатів збільшу-

ються обсяги фінансу-

вання науково-дослід-

них робіт

У випадку позитивних ре-

льтатів збільш

ються

обсяги фінансування до-

слідно-конструкторських

робіт

Дохід від

еалізації нового

од

кт

на

инк

чи від

одаж

ліцензії на новий

продукт

Отже, на рівні підприємства інноваційний процес, незважаю-

чи на націленість на створення нової споживчої вартості, харак-

теризується значно сильнішим прагненням його учасників до ко-

мерційного успіху.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1) генерація ідей щодо способів задоволення нових суспільних потреб;

2) розроблення задуму та попереднє оцінювання його

ринкової привабливості;

)

аналіз інстит

ційних

мов

еалізації зад

і с

оводж

вальних вит

ат,

їх зіставлення з фінансовими можливостями підприємства;

4) конструкторське та технологічне розроблення нового товару;

5) пробний маркетинг — прогнозування попиту і оцінювання майбутніх вигод;

6) планування та організація процесу виробництва нового товару;

7) комерційна реалізація новинки.

Ці етапи є сутністю інноваційної діяльності на підприємстві і

обов’язкові для кожного суб’єкта ринку. Водночас для підпри-

ємств, що не мають необхідного наукового потенціалу, деякі з

перелічених етапів можуть бути відсутніми або мати інший зміст.

Зокрема, четвертий етап може включати обґрунтування доціль-

ності придбання ліцензії на новинку з метою її освоєння і реалі-

зації. У цьому разі немає потреби у здійсненні п’ятого етапу —

пробного маркетингу, оскільки новинка уже підтвердила свою

комерційну привабливість. Однак тоді у процес економічного об-

ґрунтування включають визначення місткості того сегмента рин-

ку, на якому передбачається реалізація новинки, і прогнозну ціну.

Отже, дифузія і вдосконалення новації є складниками іннова-

ційного процесу. Вони дають змогу поширювати новацію в усіх

галузях. Дифузія технологічних нововведень (технологій) здійс-

нюється шляхом їх трансферу.

Трансфер технологій — передача суб’єктам, які не є авто-

рами технологічних новацій, права на їх використання через про-

даж ліцензій і надання інжинірингових послуг.

Трансфер нововведень (технологій) здійснюється лише в разі

її отримання економічної вигоди обома сторонами, які беруть у

ньому участь. Покупця технології можуть приваблювати можли-

вості виготовлення продукту, що має ринковий попит, без знач-

них витрат часу на проведення власних науково-технічних дослі-

джень, а також можливості на лагодження бізнесу за наявності

ресурсів, але відсутності технології. Для значної кількості, на-

приклад, українських підприємств трансфер технологій є єдиною

можливістю підняти свій техніко-технологічний рівень і набли-

зитися до потреб ринку, оскільки ресурсні обмеження (як квалі-

фікаційні, так і фінансові) не дають змоги здійснювати наукові

дослідження власними силами.

Для продавця трансфер вигідний як спосіб отримання доходу

від продажу технології іншим фірмам, які сплачуватимуть йому

відсоток від обсягу виготовленої та реалізованої продукції. Якщо

ж така технологія є зрілою й економічна віддача від її застосу-

вання на традиційних ринках зменшується, трансфер дає змогу

продовжити її життєвий цикл і отримати додатковий дохід.

Наведена модель характеризує розвиток нововведень на мак-

рорівні з їх поширенням за межі материнської організації. Вона

акцентує на тому, що будь-яка новинка, якою б досконалою не

видавалася спочатку, завжди може бути поліпшена або викорис-

тана за іншим призначенням. Тому інноваційний пошук повинен

бути безперервним.

Модель інноваційного процесу в окремо взятій фірмі дещо від-

різняється від загальної. Вона охоплює шість етапів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

ЕТАПИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО НОВОВВЕДЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Етапи процесу Зміст

1. Виявлення потреби у ново-

введенні

Виявлення і аналіз проблеми, усвідом-

лення потреби у нововведенні, переко-

нання членів о

ганізації

необхідності

нововведення

2. Добір інформації про можливі

нововведення, які забезпечать

вирішення проблеми

Пошук інформації щодо способів розв’я-

зання подібних проблем, виявлення варі-

антів інноваційних рішень

3. Оцінювання інноваційних

проектів за критеріями здійсни-

мості і економічної доцільності

Розроблення інноваційних проектів; оці-

нювання прогнозних результатів упрова-

дження кожного проекту; вибір іннова-

ційного проекту

4. Прийняття рішення про впро-

вадження інновації

Рішення п

о доцільність

овадження

відіб

аного інноваційного п

оект

;

ухвалення рішення вищим керівництвом

5. Впровадження нововведення Пробне впровадження; повне впрова-

дження; використання

6. Інституціоналізація нововве-

дення

Рутинізація; модифікація; дифузія

Рішення про впровадження інновації приймає менеджер вищої

ланки фірми після появи проблеми, яку неможливо розв’язати

звичним способом. Це стимулює керівництво до пошуку нових

способів дій, розроблення інноваційних проектів, оцінювання їх

здійснимості за існуючих ресурсних можливостей та економічної

вигідності, відбору кращого із запропонованих інноваційних

проектів, їх пробного впровадження, позитивний результат якого

дає підстави для тиражування і розповсюдження інновації.

Проблеми, що підштовхують фірми до пошуку, розроблення і

впровадження інновацій, спричинені неперервним розвитком нау-

ки і техніки, появою нових знань, які формують нові потреби і

пропонують кращий спосіб їх задоволення. Усвідомлення того, що

відсутність належної уваги до інноваційної діяльності гальмува-

тиме розвиток фірми, призведе до технологічного відставання,

ослабить її ринкові позиції, є постійним стимулом для вищого ке-

рівництва. Тільки шляхом систематичного новаторства, цілеспря-

мованого і організованого пошуку змін і аналізу можливостей, які

надає середовище господарювання, своєчасного і обґрунтованого

залучення нововведень можна постійно поліпшувати діяльність

організації, підвищувати її престиж і конкурентоспроможність.

1.7. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ

ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Інноваційний менеджмент — підсистема менеджменту,

метою якої є управління інноваційними процесами на підприємс-

тві, це сукупність принципів, методів і форм керування іннова-

ційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією

діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом.

ДЛЯ НЬОГО ХАРАКТЕРНІ:

♦ постановка мети й вибір стратегії

♦ чотири цикли, а саме:

1. Планування: складання плану реалізації стратегії.

2. Визначення умов й організація:

¾ визначення пот

еби в

ес

ур

сах для

еалізації

ізних

аз інноваційного

циклу,

¾ постановка завдань перед співробітниками,

¾ організація роботи.

3. Виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану.

4. Управління: контроль й аналіз, коректування дій, нагромадження досві-

ду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських

рішень; застосування нововведень.

Інноваційний менеджмент являє собою один з численних рі-

зновидів функціонального, безпосереднім об’єктом якого висту-

пають інноваційні процеси у всіх різновидах, які здійснюються в

усіх сферах народного господарства. Інноваціями прийнято вва-

жати вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які при-

водять до кількісного чи якісного поліпшення діяльності.

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ПРИНАЙМНІ

В ТРЬОХ АСПЕКТАХ:

1. Як науку та мистецтво управління інноваціями

2. Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень в інно-

ваціях

3. Як апарат управління інноваціями

Як наука та мистецтво управління інноваційний менеджмент

базується на теоретичних положеннях загального менеджменту.

Незважаючи на те, що у вітчизняній практиці поняття інновацій-

ного менеджменту стало використовуватись порівняно недавно,

наша країна має значні теоретичні досягнення і практичний до-

свід у цій сфері; у вітчизняній економічній літературі й офіцій-

них документах термін «інноваційний менеджмент» знайшов

найбільше відображення в працях, присвячених проблемам

управління науково-технічним прогресом.

Як вид діяльності й процес прийняття управлінських рішень

інноваційний менеджмент є сукупністю процедур, які складають

загальну технологічну схему управління інноваціями на підпри-

ємстві. Ця сукупність складається з окремих напрямів управлін-

ської діяльності (функцій менеджменту), кожне з яких розпада-

ється у певній послідовності. Склад функцій і завдань управління

може бути регламентований залежно від рівня інноваційної сис-

теми (народне господарство в цілому, галузь, інноваційне під-

приємство, окремий інноваційний проект) і умов її функціону-

вання. Виконання кожного із завдань управління або здійснення

окремої функції менеджменту неодмінно пов’язане з прийняттям

певних управлінських рішень. Цей найвідповідальніший і часто

повторюваний елемент менеджменту складає суть діяльності ме-

неджера в інноваційній сфері. Менеджмент передбачає встанов-

лення певних вимог до рівня обґрунтування управлінських рішень,

методів і процедур їх підготовки, прийняття та реалізації. Як вид

діяльності інноваційний менеджмент передбачає розділ завдань та

закріплення процедур за конкретними виконавцями різного рівня.

Інноваційний менеджмент як апарат управління інноваціями

передбачає структурне оформлення інноваційної сфери. Іннова-

ційні процеси виконуються і здійснюються певними товариства-

ми людей, які свідомо координують свою діяльність для досяг-

нення певних цілей. Кожне таке товариство індивідуумів в

менеджменті прийнято називати організацією. Інноваційне під-

приємство — це різновид організацій, які досягають цілей свого

функціонування за допомогою інновацій.

Кожний з розглянутих аспектів має свою сферу застосування,

створюючи цілісну систему інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджер має справу з різними формами інно-

ваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінсь-

ку діяльність.

Таким чином, інноваційний менеджмент — це сукупність

принципів, методів і форм управління інноваційними процесами,

інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організа-

ційними структурами і їх персоналом.

ЗАВДАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

• постійне оновлення асортименту продукції та послуг;

• оновлення і створення нових виробничих систем;

• підвищення е

ективності ви

обничо-зб

тової діяльності пе

ед

сім че

ез

підвищення продуктивності праці персоналу і зниження всіх видів витрат;

• розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на ос-

нові концентрації зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розви-

тку техніки, технології, потреб тощо;

• підпо

ядк

вання діяльності всіх під

озділів ви

обничих систем

ежим

складного відтворювального конвеєра нововведень;

• поєднання гнучкості та адаптивності дрібносерійного виробництва з ви-

сокою ефективністю, низькими витратами і високою продуктивністю масо-

вого виробництва.

Узгоджене вирішення цих завдань забезпечує поступальний,

пропорційний, ефективний розвиток підприємства, його економіч-

ну стійкість.