Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

ПОДІЛ ІННОВАЦІЇ ЗА ТИПОМ НОВОВВЕДЕНЬ

• соціальні;

• матеріально-технічні (устаткування, технологія, сировина, товари);

• економічні (матеріальні стимули, системи оплати праці);

• о

ганізаційно-

авлінські

(

ганізаційні ст

ру

кт

ур

и,

ми о

ганізації

праці, вироблення рішень, контроль за виконанням);

• соціально-управлінські (перетворення усередині колективних відносин);

• правові (зміни в трудовому і господарському законодавстві);

• педагогічні (методи навчання).

РОЗШИРЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ З УРАХУВАННЯМ СФЕР

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, У ЯКІЙ ВИДІЛЕНІ ІННОВАЦІЇ:

♦ технологічні;

♦ виробничі;

♦ економічні;

♦ торговельні;

♦ соціальні;

♦ у сфері керування.

Однак ці класифікації інновацій дещо спрощені. Для визна-

чення перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти

подальшому розвитку підприємства, для впорядкування процесу

пошуку і залучення новацій існує детальніша класифікація

О. І. Пригожина. її особливість полягає в тому, що залежно від

критерію одні й ті самі нововведення можуть бути віднесені до

кількох видів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ (ЗА О.І. ПРИГОЖИНИМ)

1. За поширеністю:

♦ одиничні

♦ дифузійні.

2. За місцем у виробничому циклі:

♦ сировинні

♦ що забезпечують (єднальні)

♦ продуктові

3. За спадкоємністю:

♦ що заміщають

♦ що скасовують

♦ поворотні

♦ відкриваючі

♦ ретровведения

4. За охопленням:

♦ локальні

♦ системні

♦ стратегічні

5. За інноваційним потенціалом і ступенем новизни:

♦ радикальні

♦ комбінаторні

♦ що вдосконалюють

Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури ви-

діляють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінсь-

кі тощо.

Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й

локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз

усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження

тощо.

Напрямки класифікації, що враховують масштаб і новизну ін-

новацій, інтенсивність інноваційної зміни найбільшою мірою ви-

ражають кількісні і якісні характеристики інновацій і мають зна-

чення для економічної оцінки їхніх наслідків й обґрунтування

управлінських рішень.

Однак прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи

обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не ли-

ше з огляду на абсолютну новизну, а й з огляду доцільності та

економічної вигідності її впровадження на підприємстві, на рин-

ку, для групи споживачів. Для цього розглянемо класифікацію

нововведень, згруповану в таку таблицю:

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ

Класифікаційна

ознака

Вид інновацій

За сферою діяль-

ності підприємства

― інновації на вході в підп

иємство як систем

— цільові, якісні або кількісні зміни

вибо

чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ре-

сурсів;

― інновації на виході з підприємства — зміни в результатах виробничої діяльності, якими мо-

жуть бути вироби, послуги, технології;

― інновації структури підприємства — цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміж-

них процесах.

За змістом діяль-

ності

― технологічні інновації — сп

ямовані на ство

ення і освоєння ви

обництва нової п

од

кції,

технологій і мате

іалів, моде

нізацію обладнання,

еконст

ру

кцію спо

ру

д,

еалізацію заходів з

охорони довкілля;

― виробничі інновації — орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію

виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо;

― економічні інновації — спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів вироб-

ничо-господа

ської діяльності, зниження ви

обничих вит

ат, вдосконалення мате

іального

стимулювання, раціоналізацію системи обліку;

― то

говельні — вико

истання нових методів цінової політики, нових

м взаємовідносин з

постачальниками і замовниками; надання чи от

имання

інансових

ес

ур

сів

мі к

едитів;

Інтернет-магазини тощо;

― соціальні — пов’язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, пси-

хологічного клімату у колективі тощо;

― управлінські — націлені на вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийня-

ття рішень, використання нових засобів обробки інформації і документації, раціоналізацію кан-

целярських робіт

Закінчення табл. 1.1

Класифікаційна

ознака

Вид інновацій

За інтенсивністю

інноваційних змін

― інновації н

льового по

ядк

(р

егене

ру

вання вихідних властивостей

)

— цільова зміна, що

зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини, наприклад нова фарба для

автомобіля;

― інновації першого порядку (кількісна зміна) — просте цільове пристосування до кількісних вимог

при збереженні функцій виробничої системи чи її частини, наприклад розширення ринків збуту;

― інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прості організаційні зміни;

― інновації третього порядку (адаптаційні зміни) — зміни, викликані взаємним пристосуван-

ням елементів виробничої системи;

― інновації четве

того по

ядк

(

новий ва

іант

)

— найп

остіша якісна зміна, що пе

евищ

межі простих адаптивних змін;

― інновації п’ятого порядку («нове покоління») — змінюються всі або більшість функціональ-

них властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається;

― інновації шостого порядку (новий «вид») — якісна зміна функціональних властивостей ви-

робничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип за-

лишається;

― інновації сьомого по

ядк

(

новий «

ід»

)

— доко

інна зміна

фу

нкціональних властивостей

виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип

За рівнем об’єктив-

ного та суб’єктив-

ного сприйняття

― абсолютна новизна — фіксується за відсутності аналогів даної новації;

― відносна новизна — інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж здійснено оновлен-

ня одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації;

― умовна новизна — виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;

― с

б’єктивна новизна — новизна для певних споживачів, які

аніше не б

ли ознайомленні з

даним продуктом

За причинами ви-

никнення

―

еактивні — інновації, що забезпеч

ють виживання та конк

ур

ентосп

оможність

ми на

ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;

― стратегічні — інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отри-

мання вирішальних конкурентних переваг у перспективі

1.3. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ

При прийнятті рішення про виготовлення нового продукту,

впровадження нової технології, інших технічних чи організацій-

них новацій слід враховувати їх потенційні можливості, тобто

величину вигоди, яку матиме підприємство, реалізувавши інно-

вацію. Потенційні можливості І інновації, у свою чергу, залежать

від того, на якій стадії її життєвого циклу конкретне підприємст-

во прийме рішення про її залучення у свою діяльність.

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї,

створення новинки та її практичного використання до моменту

зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відповідає типо-

вому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення,

просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які харак-

теризуються різним співвідношенням витрат, пов’язаних з розроб-

ленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу.

Кожен етап життєвого циклу інновації охоплює кілька стадій, які

відрізняються за змістом робіт.

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведен-

ня науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для пе-

ретворення ідеї на придатний для промислового виготовлення

продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбуваються нала-

годження технологічного процесу, випуск пробної партії та її рин-

кова апробація, формування стратегії та каналів збуту. На цьому

етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи

від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару

ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням темпів збуту

внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає

бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у

зв’язку зі зростанням витрат на його захист від конкурентів. Цим

етапом життєвий цикл інновації фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження прибутків. То-

вар знімають з виробництва.

Як правило, такі стадії життєвого циклу проходить технічно

складна інновація, створення якої вимагає попередніх досліджень

ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструк-

торського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдос-

коналення, розроблення технології виготовлення тощо. Цей про-

цес може бути тривалим і не обов’язково завершуватися успіхом.

Оригінальне інноваційне спостереження було зроблено Н. Д. Кон-

дратьєвим в 20-х роках, що виявив існування так званих «біль-

ших циклів» або, як їх називають за рубежем, «довгих хвиль».

Динаміка нововведень досліджується в розрізі фаз великого цик-

лу. У дослідженнях Н. Д. Кондратьєва вперше проглядаються ос-

нови так званого кластерного підходу. Н. Д. Кондратьєв показав,

що нововведення розподіляються за часом нерівномірно, з’явля-

ючись групами, тобто говорячи сучасною мовою, кластерами.

Рекомендації Н. Д. Кондратьєва можуть бути використані при

виробленні інноваційної стратегії.

1.4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА Й ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Комерційна реалізація інновації виступає як потенційна влас-

тивість, для досягнення якої необхідні певні умови.

Таким чином, інновацію, як результат, потрібно розглядати

нерозривно з інноваційною діяльністю. Підготовка, обґрунтуван-

ня, освоєння та контроль впровадження інвестицій в нововведен-

ня називається інноваційною діяльністю. У більш вузькому трак-

туванні цього поняття вживають термін «інноваційний процес».

Це поняття, як правило, пов’язане з обґрунтуванням та реалізаці-

єю реальних інноваційних інвестицій, тобто із здійсненням реа-

льних інвестиційних проектів.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна

діяльність визначена як одна із форм інвестиційної діяльності і

здійснюється з метою впровадження науково-технічного прогре-

су у виробництво та соціальну сферу.

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ:

• випуск та розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими стро-

ками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у

стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначе-

ної для покращення соціального і екологічного становища.

Науково-технічна й інноваційна діяльність є необхідною умо-

вою розвитку інноваційних процесів і керування цією сферою є

одним із завдань інноваційного менеджера.

Інноваційна діяльність — це сукупність прогресивних, якіс-

но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі і

мають місце в будь-який складній виробничо-господарській сис-

темі.

Сфера інноваційної діяльності охоплює велику кількість орга-

нізацій, що включаються в інноваційний процес на різних його

стадіях і виконують певні функції: генерування нових ідей, фор-

мування концепції новації, її матеріалізація у певному продукті,

розроблення практичних способів її використання, виробництво

новинки і виведення її на ринок. Ці процеси відбуваються завдя-

ки їх фінансуванню. Чим перспективнішою є інновація, тим ак-

тивніше на неї реагують потенційні інвестори і тим швидше вона

знаходить практичне застосування.

Результатом інноваційної діяльності є новини, а запрова-

дження їх у господарську практику визнається за нововведен-

ня. Інноваційна діяльність започатковується певними галузями

науки, а завершується у сфері виробництва, сприяючи прогре-

сивним змінам у ній. Первісними імпульсами запровадження

новин (нововведення) на підприємствах служать не тільки сус-

пільні потреби й результати фундаментальних наукових дослі-

джень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в

галузі технології та організації виробництва, сучасних форм

господарювання.

За своїм характером інноваційна діяльність, новини й ново-

введення поділяються на взаємопов’язані види: технічні новини і

нововведення; організаційні нововведення; економічні нововве-

дення; соціальні нововведення; юридичні нововведення.

Науково-технічна діяльність пов’язана з народженням, розвит-

ком, поширенням і застосуванням науково-технічних знань. Вона

включає: наукові дослідження й розробки; науково-технічне

утворення й підготовку кадрів; науково-технічні послуги.

Наукові дослідження й розробки являють собою творчу діяль-

ність. Їхньою метою є збільшення обсягу знань про людину, при-

роду, суспільство, пошук нових шляхів застосування цих знань.

Наукові дослідження й розробки охоплюють: фундаментальні

дослідження, прикладні дослідження, розробки.

Інноваційний процес має циклічний характер, що демонструє

хронологічний порядок появи нововведень у різних галузях тех-

ніки. Можна відзначити, що інновація — це такий техніко-

економічний цикл, у якому використання результатів сфери до-

сліджень і розробок безпосередньо викликає технічні й економіч-

ні зміни, які впливають на діяльність цієї сфери. (Це підтвер-

джують різні концепції довгих хвиль Н. Д. Кондратьєва, І. Е. Варги,

Й. Шумпетера та інших).

Інноваційний процес (ІП) визначається як комплекс послідов-

них робіт від одержання теоретичних знань до використання

продукту, створеного на основі нового знання, споживачем.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знан-

ня в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідов-

ний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та

практичного використання.

У міру розвитку діяльність, що представляє ІП, розпадається

на окремі ділянки (ланки), що розрізняються між собою й матері-

алізуються у вигляді функціональних організаційних одиниць,

що відокремилися в результаті поділу праці. Економічний і тех-

нологічний вплив ІП лише частково втілюється в нових продук-

тах або технологіях. Значно більше він проявляється в збільшенні

економічного й науково-технічного потенціалу як передумови

виникнення нової техніки, тобто підвищується технологічний рі-

вень інноваційної системи і її складових елементів, підвищується

тим самим сприйнятливість до інновацій.

Для вивчення ринку нововведень інноваційний менеджер по-

винен ураховувати, що статистична інформація про наукові до-

слідження й розробки дається не тільки по видах робіт, але й по

секторах науки, соціально-економічним цілях і галузях науки.

Розглянемо тепер поняття науково-технічної послуги.

Науково-технічні послуги охоплюють діяльність, пов’язану з

науковими дослідженнями й розробками й сприятливим поши-

ренням і застосуванням науково-технічних знань. Науково-

технічними послугами можуть займатися:

♦ наукові організації як неосновна діяльність;

♦ самостійні організації, створені для цих цілей (інститути

науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви й ін.).

До науково-технічних послуг ставляться: надання науково-

технічної інформації; переклад, редагування й видання науково-

технічної літератури; вишукування (геологічні, гідрологічні, то-

пографічні тощо); розвідка корисних копалин; збір даних про со-

ціально-економічні явища; випробування; контроль якості; кон-

сультування клієнтів по підготовці й реалізації конкретних проек-

тів (крім наукових досліджень і розробок, звичайних інженерних

послуг); патентно-ліцензійна діяльність.

Наукові дослідження й розробки відрізняються від інших ви-

дів діяльності наявністю в них значного елемента новизни.

Об’єктами керування в інноваційному менеджменті є процес

впровадження інновацій, діяльність органів керування й фінансу-

вання наукових досліджень і розробок.

Інноваційна діяльність — поняття більш широке. Вона вклю-

чає науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову й ко-

мерційну і є найважливішою складовою просування нововведень

споживачам. Наукові дослідження й розробки, будучи джерелом

нових ідей, здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.

У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІННОВАЦІЙ ВИДІЛЯЮТЬ

ТАКІ ВИДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

• інструментальна підготовка й організація виробництва (придбання вироб-

ничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також у процедурах, ме-

тодах і станда

тах ви

обництва й конт

олю якості виготовлення нового

продукту або застосування нового технологічного процесу);

• пуск виробництва й передвиробничі розробки, що включають модифікації

продукту й технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосу-

вання нових технологій й

статк

вання, а також п

обне ви

обництво, якщо

передбачається доробка конструкції;

• ма

кетинг нових п

од

ктів

(

види діяльності, пов’язані з виходом нового

продукту на ринок, тобто попереднє дослідження ринку, адаптація продукту

до різних ринків, рекламна кампанія);

• п

идбання не

едметненої технології з бок

мі патентів, ліцензій,

розкриття ноу-хау, торговельних марок, конструкцій, моделей і послуг тех-

нологічного змісту;

• п

идбання

едметненої технології

(

машин й

статк

вання, за своїм

технологічним змістом пов’язаних із впровадженням продуктових або про-

цесних інновацій);

• ви

обниче п

оект

вання

(

підготовка планів і к

еслень, пе

едбачених для

визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних

характеристик).

Джерелами фінансування науки й інновацій в Україні є власні

кошти організацій (підприємств), що виконують наукові дослі-

дження й розробки або здійснюючі інновації; кошти бюджету, у

тому числі державного (для наукових досліджень і розробок),

бюджетів суб’єктів держави й місцевих бюджетів, одержувані

організацією безпосередньо або за договорами із замовником;

кошти позабюджетних фондів (фонду стабілізації економіки, фо-

нду регіонального розвитку, галузевих і міжгалузевих позабю-

джетних фондів науково-дослідних і дослідно-конструкторських

робіт, російського фонду технологічного розвитку й ін.); іноземні

джерела (кошти, одержувані від юридичних і фізичних осіб, що

перебувають поза політичними кордонами держави, а також від

міжнародних організацій).

Вище було сказано, що інновація є результатом інноваційної

діяльності.

Перейдемо до більш детального викладу сутності інновацій й

інноваційної діяльності.

Інноваційним процесом називається підготовка й здійснення

інноваційних змін.

ІП складаються із взаємозалежних фаз, що утворять єдине,

комплексне ціле.

Результатом ІП є інновація як реалізована використана зміна.

Велике значення для здійснення інноваційних процесів має

дифузія, тобто поширення в часі вже один раз освоєної й викори-

станої інновації в нових умовах або місцях застосування.

ІП має циклічний характер.

1.5. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих

результатів підприємства можуть досягати лише за систематич-

ного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук мож-

ливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виго-

товлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих

і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації

виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибю-

рократичний стиль господарювання, в основі якого — орієнтація

на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна ді-

яльність.

Інноваційна (англ. innovation — введення новинок, ново-

введення) діяльність — діяльність, спрямована на викорис-

тання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та

розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних то-

варів і послуг.

Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність

учасників господарських відносин, що здійснюється на основі

реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науко-

во-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і

впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво