Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

Порядок вирішення спорів між транспортними підприємствами та

користувачами.

Особливості правового регулювання перевезень вантажів, пасажирів і

багажу у прямому міжнародному сполученні.

Правове регулювання перевезення пошти.

Планування перевезень залізничним транспортом.

Права та обов'язки сторін, які беруть участь у перевезені вантажів.

Відповідальність залізниць відправників і одержувачів вантажів за

порушення, або належне виконання зобов'язань.

Правове регулювання залізниць з промисловими підприємствами,

власниками під’їзних шляхів.

Забезпечення охорони вантажів при перевезенні залізницями.

Порядок складання актів і пред’явлення претензій і позовів. Строки

пред’явлення і розгляду претензій і претензій.

Особливості розгляду спорів між підприємствами залізничного

транспорту та користувачами арбітражним судом.

Державне управління у галузі повітряного транспорту.

Правові вимоги до повітряних суден і правове положення аеропортів і

аеродромів.

Поняття, види та правове регулювання польотів повітряних суден і

організація повітряного руху.

Правове регулювання повітряних перевезень.

Поняття і зміст договору перевезення повітряним транспортом.

Поняття міжнародних польотів, порядок їх здійснення в повітряному

просторі України та іноземних держав.

Особливості міжнародних перевезень вантажів, пасажирів, багажу та

пошти.

Реєстрація та порядок допуску цивільних аеродромів до експлуатації.

Правовий режим приаеродромних територій і повітряних трас.

Правове положення командира та екіпажу цивільного повітряного

судна.

Права й обов'язки користувачів і повітряних перевізників.

Відповідальність авіапідприємств за збитки, заподіяні майну

пасажира, його здоров'ю та відшкодування збитків, пов'язаних із

смертю пасажира.

Морський транспорт України, його склад і система управління.

Правовий статус морського судна, його реєстрація та судові

документи.

Правове положення морського порту та особливості господарської

діяльності.

Особливості договорів перевезеня морським транспортом і

відповідальність сторін .

Правове регулювання договорів, фрахтування і лізингу суден.

Договір морського страхування.

Договір агентування суден.

Арешт суден.

Правовий статус капітана та екіпажу судна.

Особливості правового регулювання трудових відносин на судні.

Правове регулювання морської лоцманської служби.

Поняття, зміст і умови виконання договору морського круїзу.

Договір морського буксирування.

Правове регулювання каботажних перевезень.

Правове регулювання міжнародних перевезень морським

транспортом.

Безпека мореплавства та розслідування надзвичайних морських

подій.

Відшкодування збитків від забруднення під час зіткнення суден.

Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення

зобов’язань у галузі морського транспорту.

Річковий транспорт України, його склад і система управління.

Правове регулювання господарської діяльності портів.

Види й договорів перевозу у галузі річкового транспорту.

Особливості договорів перевозу у галузі річкового транспорту.

Договори буксирування плотів і суден.

Правовий статус екіпажу судна, його склад і порядок

комплектування.

Перевезення пасажирів, багажу, пошти.

Правове регулювання встановлення тарифів і зборів за надання

послуг річковим транспортом.

Особливості перевезень вантажів у прямому змішаному і прямому

водному сполученні.

Право планування під прапором України.

Правовий статус річкового судна "річка - море" та його документи.

Реєстрація річних суден.

Правовий статус капітана та екіпажу судна.

Планування перевезень річковим транспортом.

Порядок і норми навантаження та вивантаження суден у річкових

портах.

Відповідальність порту.

Обов'язки перевізника, відправника й одержувача вантажів і їхня

відповідальність за невиконання чи неналежне виконання

зобов'язань.

Правовідносини у галузі трубопровідного транспорту.

Порядок укладання договорів у галузі трубопровідного транспорту.

Сторони та зміст договорів у галузі трубопровідного транспорту.

Юридична відповідальність за порушення договірних зобов'язань у

галузі трубопровідного транспорту та порядок вирішення спорів.

Особливості зобов’язань у галузі трубопровідного транспорту.

РОЗДІЛ І

Тема.1 Загальні питання теорії транспортного права.

1. Поняття, предмет та система транспортного права.

2. Джерела транспортного права.

3. законність і застосування норм транспортного права.

Питання1. Поняття, предмет та система транспортного

права.

Приступаючи до вивчення цієї важливої теми навчального курсу,

і першого її питання зокрема, слід мати на увазі, що відносини в сфері

транспорту це вид суспільних відносин, які виникають у зв’язку з

діяльністю транспорту, користуванням шляхами сполучень,

транспортними засобами і вимагають правового регулювання.

Виходячи з цього, можна зробити узагальнення і визначити, що

транспортне право – слід розглядати як сукупність норм які

регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з

організацією і діяльністю транспорту, відносини між підприємствами

транспорту і користувачами (юридичними і фізичними особами), а

також між самими транспортними підприємствами, як одного так і

різних видів транспорту.

Предметом транспортного права є суспільні відносини між

транспортними підприємствами і клієнтами, що виникають у зв’язку з

користуванням шляхами сполучень і транспортними засобами, а

також відносини між транспортними підприємствами.

З’ясовуючи це питання необхідно пам’ятати, що транспортне

право не обмежується вивченням тільки тих норм, що регулюють

перевезення вантажів і пасажирів чи буксировку плотів і суден, а

разом з цим вивчає комплекс адміністративних, трудових,

фінансових, земельних правовідносин і позадоговірних зобов’язань.

Важливо також усвідомити, що транспортне право не складає

окремої галузі права.

Майнові відносини, що виникають у зв’язку з діяльністю

транспорту – регулюються цивільним законодавством України, а

договір перевозки виділений законодавцем в окремий інститут

цивільного права.

Метод регулювання майнових відносин на транспорті суттєво не

відрізняється від методу цивільного права.

Адміністративно-правові відносини, що виникають у сфері

управління транспортом, також не мають методу, що відрізняється від

методу адміністративного права.

В цілому транспортне право складається із сукупності норм

різних галузей права – цивільного, адміністративного, трудового,

земельного, міжнародного та інших.

Основною метою об’єднання в єдиний комплекс норм різних

галузей права – є регулювання діяльності транспортної системи

України і відносин, що виникають між підприємствами транспорту і

користувачами.

Система транспортного права відображає особливості суспільних

відносин, які воно регулює.

Відповідно до цього побудована і навчальна дисципліна,

спочатку студенти повинні опанувати її загальну частину. В загальній

частині розглядаються теоретичні його аспекти, організаційно-

правові основи функціонування управління транспортом, поняття та

структура транспортної системи, правові засади господарської

діяльності підприємств транспорту, юридична відповідальність за

правопорушення на транспорті.

В спеціальній частині транспортного права слід з’ясувати

правові засади діяльності:

 автомобільного транспорту;

 залізничного транспорту;

 повітряного транспорту;

 морського транспорту;

 річкового транспорту;

 трубопровідного транспорту.

Питання 2. Джерела транспортного права.

Транспортне право як комплексна галузь права має свої джерела.

Слід згадати, що форма, (або джерела) права – це зовнішнє

оформлення змісту загальнообов’язкових правил поведінки, які

офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або

загальновизнані суспільством – правові звичаї, рішення прийняті на

всенародних і місцевих референдумах.

Серед відомих чотирьох видів форм (джерел) права таких як:

правовий звичай; правовий прецедент; нормативно-правовий акт;

договір із нормативно-правовим змістом – два останніх є основними

джерелами транспортного права.

Нормативно-правовий акт – це письмовий документ відповідного

державного органу, яким встановлюються, змінюються або

приймаються норми права, які за своїм змістом є правилами

загального характеру.

За цією ознакою його необхідно відрізняти від інших актів,

розрахованих на одноразову дію: актів застосування норм права чи

індивідуальних актів.

Серед нормативно-правових актів, що є джерелами

транспортного права необхідно виділити закони і підзаконні акти.

Головним джерелом транспортного права є основний закон –

Конституція України, яка прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28

червня 1996 року.

Розглядаючи це питання слід опрацювати норми Конституції

України, які закріплюють основи державного і суспільного ладу;

визначають права усіх суб’єктів права власності і господарювання;

право власності українського народу на землю її надра, атмосферне

повітря, водні ресурси (ст. 13); визанчають обов’язки суб’єктів

господарювання по забезпеченню екологічної безпеки, прав і свобод

громадян. (ст. 16).

В основному законі передбачаються основні засади управління

об’єктами державної власності; проведення екологічної, фінансової,

цінової, інвестиційної політики та природокористування. (розділ VI).

Зазначені положення є визначними для правового регулювання

діяльності транспорту.

Важливим джерелом транспортного права є цивільне

законодавство України.

У 30-й главі Цивільного кодексу України сконцентровані норми,

які регулюють правовідносини що виникають при перевезенні

вантажів і пасажирів. Статтею 358 визначене уніфіковане поняття

договору перевозки для всіх видів транспорту, а в статтях 360 та 361

законодавцем сформовані конкретні правила, що регулюють

автомобільні перевозки.

Водночас, цивільним законодавством передбачається

відповідальність перевізників за невиконання зобов’язань, за витрату,

нестачу і пошкодження вантажу або багажу, визначений термін

пред’явлення претензій та позовів по перевозках.

Джерелом транспортного права є цілий ряд законів, які

регулюють відносини, що виникають у транспортній діяльності.

Серед них Закон України “Про транспорт” від 10.11 1994 року

(із змінами і доповненнями за станом на 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9,

ст.38) який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні

основи діяльності всіх видів транспорту в Україні. 30 червня 1993

року Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про

дорожній рух” (із змінами і доповненнями за станом від

07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194), який визначає правові та

соціальні основи, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього

руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність

суб’єктів учасників дорожнього руху, органів державної виконавчої

влади, об’єднань підприємств, установ і організацій незалежно від

форм власності і господарювання.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності

залізничного транспорту, його відносини з органами державної

виконавчої влади, органами самоврядування, іншими видами

транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів,

багажу, вантажобагажу і пошти встановлені Законом України “Про

залізничний транспорт”, який прийнятий Верховною Радою

України 4 липня 1996 року.

Джерелом транспортного права є також Повітряний кодекс

України, прийнятий Верховною Радою України 4 травня 1993

року (із змінами та доповненнями за станом на 15.12.99, ВВР,

2000, N 11, ст.89) .

Кодекс визначає правові засади діяльності користувачів

повітряного транспорту України; державного регулювання діяльності

цивільної авіації, господарської і комерційної діяльності авіації;

встановлює авіації правила; визначає правові положення повітряних

суден, аеродромів і аеропортів, нормує порядок сертифікації та

допуску повітряних трас, польоти повітряних суден; повітряні

перевезення; авіаційні роботи.

Окрім цього, Повітряний кодекс передбачає відповідальність за

порушення законодавства, що регулює використання повітряного

простору України, відповідальність перевізника, замовника і

пасажира за невиконання обов’язків і зобов’язань.

Правові, економічні і соціальні засади діяльності морського

транспорту передбачені ще одним джерелом транспортного права –

Кодексом торговельного мореплавства України, який прийнятий

Верховною Радою України 23 травня 1995 року (із змінами та

доповненнями за станом на 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 5) .

Нарешті ще один Закон України - “Про трубопровідний

транспорт”, від 15 травня 1996 року, який визначає правовий,

економічний та організаційний порядок діяльності цього виду

транспорту.

Джерелами транспортного права України є також Закон

України “Про підприємства в Україні”, від 27 березня 1991 року

(із змінами та доповненнями за станом на від 07.02.2002, ВВР,

2002, N 29, ст.194), “Про господарські товариства” від 19 вересня

1991 року (із змінами та доповненнями за станом на від 07.03.2002

) , “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року (із змінами та

доповненнями за станом на від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.52 ),

Земельний кодекс України (із змінами та доповненнями за станом