Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

Особливий режим майна підприємств транспорту випливає в

встановленому особливому порядку набуття та реєстрації прав на

транспортні засоби, підвищені вимоги, щодо технічного стану цього

майна та умов експлуатації. Транспортні засоби, споруди, фінансові

ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за

підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями

Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і

належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній

власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди,

устаткування транспорту, закріплені за підприємствами,

об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і

відомств (відомчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування

транспорту та дорожнього господарства, закріплені за

підприємствами, установами та організаціями місцевих Рад, належать

до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть

перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і

громадян.

Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам

та особам які здійснюють їх експлуатацію, повинні відповідати

вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам,

мати відповідний сертифікат.

Правовий режим земель транспорту має спеціальне

регулювання. Землями транспорту визнаються землі, надані в

користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з

Земельним кодексом України, для виконання покладених на них

завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку

об'єктів транспорту.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей,

визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку

норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях,

наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за

погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Підприємства транспорту зобов'язані раціонально

використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси

інших землекористувачів (у тому числі орендарів).

Відповідальність за утримання в належному стані земель,

наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і

використання їх за цільовим призначенням покладається на

керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій.

З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших

об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу

зазначених об'єктів на землях, наданих у користування підприємствам

транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими

умовами землекористування.

Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати:

 потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях;

 обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень

доброякісною питною водою, харчуванням, можливість

задоволення інших біологічних потреб;

 якісне і своєчасне перевезення пасажирів та вантажів;

 виконання державних завдань (контрактів) щодо забезпечення

потреб оборони і безпеки України;

 безпеку перевезень;

 безпечні умови перевезень;

 запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин

виробничого травматизму;

 охорону навколишнього природного середовища від шкідливого

впливу транспорту;

 права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Підприємства транспорту мають право:

 визначати термін і графік перевезень;

 призначати регулярні та додаткові рейси і маршрути перевезень;

 пропонувати рівень комфорту на вибір самих пасажирів;

 вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів

виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів

транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють

діяльність транспорту.

Загальні засади відповідальності підприємств транспорту за

невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення

пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за

несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами)

окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України.

Підприємство транспорту, діяльність якого пов'язана з

підвищеною небезпекою, несе матеріальну відповідальність за шкоду,

заподіяну внаслідок загибелі або ушкодження здоров'я пасажира під

час користування транспортом, у порядку, встановленому чинним

законодавством України.

Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу,

псування і пошкодження прийнятих для перевезення вантажу та

багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата,

нестача, псування або пошкодження сталися не з їх вини.

Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду,

заподіяну навколишньому природному середовищу, згідно з чинним

законодавством України.

Підприємства транспорту забезпечують збереження вантажів та

багажу з часу їх прийняття для перевезення і до видачі їх

одержувачам, якщо інше не передбачено договором.

Охорона вантажів і об'єктів транспорту, а також проведення

протипожежної профілактичної роботи та контроль за виконанням

встановлених вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на

транспорті здійснюються працівниками підприємств транспорту у

встановленому порядку (Наказ Міністерства транспорту України

01.07.98 N 257 “Положення про відомчу пожежну охорону об'єктів

морського і річкового транспорту України” та інших актів).

Вимоги про спеціальну охорону та супровід вантажів

встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету

Міністрів України від 22 лютого 1994 року N 106 (106-94-п) "Про

забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним

транспортом"). Порядок охорони та супроводу таких вантажів

встановлюється Міністерством транспорту України (Наказ “Про

охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним

транспортом України” № 18 від 20.01.1997 р.)

Перелік військових вантажів, порядок охорони і супроводу їх

караулами встановлюються Міністерством оборони України за

погодженням з Міністерством транспорту України (Наказ міністра

оборони України від 9 грудня 1997 р. N 451 «Положення про охорону

та супровід військових вантажів при їх перевезенні залізничним і

водним транспортом).

Порядок охорони та супроводу вантажів, що швидко псуються,

визначається відправниками (одержувачами) вантажів самостійно і

погоджується з Міністерством транспорту України.

Охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки

громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання

правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів,

розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань,

державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами

Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств

транспорту.

Підприємства і організації транспорту вживають невідкладних

заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа,

замети тощо), аварій та катастроф, які призвели до порушення роботи

транспорту. Центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи

місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ на транспорті та

інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Цивільної

оборони України, Збройних Сил України подають негайну допомогу

у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф на

транспорті та припиненні протизаконного втручання у діяльність

транспорту, яке загрожує безпеці життя або здоров'ю людей, безпеці

експлуатації транспортних засобів і збереженню вантажів.

Збитки, заподіяні транспорту внаслідок навмисного блокування

транспортних комунікацій та інших незаконних дій, спрямованих на

порушення безперешкодної та безперервної роботи транспортних

засобів, відшкодовуються транспортним підприємствам, установам і

організаціям винними особами у встановленому законом порядку.

Працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху

транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну

підготовку і за станом здоров'я бути здатними якісно виконувати свої

обов'язки. Ці працівники, а також працівники, які зазнають впливу

шкідливих і небезпечних умов праці, повинні проходити у

встановленому порядку медичні обстеження.

Частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів,

пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух

транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-

розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки.

Перебування громадян у цих зонах забороняється. Правила

перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт

встановлюються Міністерством транспорту України з урахуванням

пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з

місцевими органами влади і самоврядування.

Не допускається розміщення об'єктів, пов'язаних з

виробництвом, зберіганням, навантажуванням, транспортуванням і

розвантажуванням вибухових, легкозаймистих, радіоактивних і

отруйних речовин поблизу місць загального користування, споруд,

жилих масивів, природних територій та об'єктів, що підлягають

особливій охороні. Мінімальна відстань від таких об'єктів

визначається відповідними будівельними нормами та правилами,

погодженими з Міністерством транспорту України, відповідними

законодавчими актами.

Переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і

ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення

шляхів сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх

рахунок.

Відповідальність за дотримання встановлених нормативів при

будівництві та експлуатації газопроводів, нафтопроводів та інших

комунікацій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги

або межують з цими коліями і дорогами, несуть власники таких

комунікацій.

Підприємства, установи та організації-відправники і одержувачі

вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та інших

небезпечних вантажів зобов'язані гарантувати безпеку їх перевезення,

мати засоби і мобільні підрозділи для запобігання аварійним

ситуаціям під час перевезення таких вантажів або ліквідації наслідків

аварії.

Нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів

здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території

України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав,

регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжнародних

договорів України (Конвенція про тривалість робочого часу і

відпочинку на дорожньому транспорті N 67 від 28.06.1939 р.).

Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих

випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов'язковому

контролю на відповідність їх вимогам безпеки.

Трудові відносини, соціальний захист і дисципліна працівників

транспорту регулюються Кодексом законів про працю України (ВР

УРСР від 10.12.1971 року), іншими законодавчими актами України.

Припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може

бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних

угод, крім випадків, пов'язаних з перевезенням пасажирів,

обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли

страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини.

Законом встановлено умови і порядок страхування працівників,

які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, пасажирів,

багажу і вантажів на транспорті визначаються чинним

законодавством України.

На підприємствах транспорту, що безпосередньо беруть участь

у перевезеннях, встановлюється єдиний звітно-обліковий час –

київський.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Поняття і структура транспортної системи України.

2. Мета і завдання державного управління транспортною системою.

3. Методи управління транспортом.

4. Суб’єкти управління транспортом.

5. Правові засади господарської діяльності підприємств транспорту.

РЕФЕРАТ: Правовий режим земель транспорту.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ :

1. Правове положення транспортного підприємства.

2. Ліцензування окремих видів транспортної діяльності.

3. Майно підприємств транспорту.

4. Тарифи і платежі на транспортні.

5. Транспортні засоби та вимоги до них.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ:

Закон України “Про транспорт” / Голос України. – 1995 – 11 січня.

Земельний кодекс України / N 2768-III, від 25 жовтня 2001 року.

Закон України “Про підприємства в Україні”/ N 887-XII від 27

березня 1991 року.

Закон України “Про підприємництво”/ N 698-XII, від 7 лютого 1991

року.

Закон України “ Про господарські товариства”/ N 1576-XII, від 19

вересня 1991 року.

Указ Президента України №678/2000 від 11 травня 2000 року Про

Положення про Міністерство транспорту України;

Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999 року“ Про

систему центральних органів виконавчої влади”;

Указ Президента України № 1573/99 від 15 грудня 1999 року“ Про

зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”;

Постанова КМ України № 733 від 21 жовтня 1994 року, “ Про

ціноутворення в умовах реформування економіки “;

Постанова КМ України № 135, від 22 лютого 1995 року, “Положення

про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-

технічного призначення, товари народного споживання, роботи і

послуги монопольних утворень”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 р. № 770

“Про транспортно-експедиційне обслуговування

зовнішньоторговельних і транзитних вантажів”.

Постанова КМ України від 4 червня 1994 р. №360 “Про повноваження

на встановлення тарифів на послуги транспорту”.

Постанова КМ України від 17 серпня 1995 р. № 656 “Про

вдосконалення системи ліцензування внутрішніх і міжнародних

перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом”.

Тема 4. Транспортні правопорушення та юридична

відповідальність.

1. Поняття та види транспортних правопорушень.

2. Транспортні злочини та особливості кримінальної

відповідальності.

3. Адміністративні проступки на транспорті та

відповідальність за них.

4. Особливості цивільно-правової відповідальності за

порушення та невиконання транспортних зобов’язань.

Питання 1. Поняття та види правопорушень на транспорті.

З’ясування сутності правопорушень цієї групи та юридичної

відповідальності за їх скоєння в навчальному курсі транспортного

права має важливе значення.

Слід згадати, що правопорушення взагалі і транспортне

правопорушення зокрема – це соціально-небезпечне, шкідливе,

протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи

юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке

встановлена юридична відповідальність.

Правопорушення поділяються на дві групи:

Кримінальні злочини.

Проступки.

На транспорті мають місце як кримінальні злочини, так і

проступки. Серед проступків можна назвати такі як адміністративні,

цивільно-правові дисциплінарні.