Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчальний посібник

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

ББК 67.404.2

Ш 95

Рецензенти:

Б. А. Басс, канд. юрид. наук, доц.

(Київська державна академія водного транспорту)

Р. А. Калюжний, д-р юрид. наук, проф.

(НАВСУ)

Ю. І. Крегул, канд. юрид. наук, доц.

(Торговельний економічний університет)

Редакційна колегія юридичного факультету

Голова редакційної колегії В. Ф. Опришко, д-р юрид. наук, проф.

Відповідальний секретар О. Ю. Нечипоренко, канд. екон. наук доц.

Члени редакційної колегії Ф. П. Шульженко, канд. філос. наук, доц.

Г. О. Федоренко, канд. юрид. наук, доц.

О. Г. Яновська, канд. юрид. наук, доц.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Лист № 14/18.2-1302 від 11.06.04

Шульженко Ф. П., Гайдулін О. О., Кундрик Р. С.

Ш 95 Транспортне право: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. —

244 с.

ISBN 966-574-748-7

Посібник підготовлений відповідно до навчальної програми з курсу «Тра-

нспортне право», який викладається студентам юридичної спеціальності. На

його сторінках висвітлені найбільш важливі аспекти правового регулювання

транспортної діяльності взагалі та правовідносин в окремих підгалузях транс-

порту. До кожної теми додаються питання для самостійного вивчення, норма-

тивно-правові акти та література, які слід опрацювати студентам. Заслуговує

на увагу короткий словник термінів з транспортного права, який наведено піс-

ля викладення всіх тем. Посилання на законодавство подано станом на 1 січня

2005 року.

Посібник може використовуватись при підготовці не тільки юристів, а й

інших фахівців для транспортної галузі.

ББК 67.404.2

Розповсюджувати та тиражувати

без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

Р. С. Кундрик, 2005

ІSBN 966–574–748–7 © КНЕУ, 2005

ПЕРЕДМОВА

Економічний прогрес залучає нашу країну до міжнародного

розподілу праці, якому супутні міждержавні потоки матеріальних

та фінансових ресурсів. Жодна країна не в змозі самостійно за-

безпечити умови найефективнішого виробництва товарів і пос-

луг. Ці завдання можуть бути успішно вирішеними завдяки між-

народному співробітництву, за допомогою якого можна

забезпечити потік необхідних товарів, одержати доступ до нових

ринків збуту.

Розвиток транспорту зумовив активізацію національної транс-

портної політики, чому сприяє унікальне географічне розташу-

вання України, що має забезпечити органічне приєднання її до

світового співтовариства, передусім, завдяки просуванню на зов-

нішніх ринках послуг національного транспорту. У зв’язку з цим

має місце стійка тенденція до збільшення обсягів міжнародної

торгівлі та визначення найоптимальніших вантажопотоків із

найменшими витратами.

У цьому контексті вивчення студентами юридичного факуль-

тету спеціального курсу «Транспортне право» надзвичайно акту-

альне.

Метою вивчення дисципліни є набуття студентами знань про

будову, стан, функціонування транспортної системи України і

суб’єктів транспортних правовідносин, правові засади діяльності

окремих галузей транспорту (залізничного, автомобільного, повіт-

ряного, морського, річкового, трубопровідного) та особливості

господарювання транспортних підприємств.

Навчальний курс передбачає вивчення як теоретичних питань

юридичного забезпечення діяльності транспорту в цілому, так і

окремих його галузей, набуття практичних навичок роботи з нор-

мативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини

у сфері надання транспортних послуг, порядок створення окре-

мих суб’єктів господарювання на транспорті, укладення та забез-

печення виконання договорів перевезення, юридичної відповідаль-

ності за невиконання, порушення чи неналежне виконання зобо-

в’язань суб’єктами транспортних правовідносин, захисту прав та

інтересів громадян, які користуються транспортом.

Професійна спрямованість курсу полягає в тому, що «Транс-

портне право» — як навчальна дисципліна — виступає інтегро-

ваним курсом, в якому оволодіння нормативним матеріалом пе-

редбачає комплекс знань матеріального і процесуального права,

вмінь і навичок у застосуванні його норм для юридичного забез-

печення господарської діяльності підприємств транспорту .

Для підвищення змістовності посібника автори не тільки збі-

льшили обсяг лекційного матеріалу, а й уклали словник основних

термінів із транспортного права, що має допомогти студентам у

роботі з нормативно-правовими актами та доктринальними дже-

релами у цій галузі.

Навчальний матеріал, який викладений у посібнику, міцно по-

в’язаний з чинним законодавством і правозастосовчою практи-

кою. Тому він придатний до використання не тільки студентами і

викладачами, а й практикуючими юристами, перш за все, в галузі

правового забезпечення діяльності транспортних підприємств та

установ.

Загальна

частина

Загальні питання теорії

транспортного права

1.1. Поняття транспортної діяльності

1.2. Місце транспортного права в системі права Ук-

раїни

1.3. Джерела транспортного права

1.1. Поняття

транспортної діяльності

Транспортне право України є міжгалузевим комплексом, який

складається з норм різних галузей права. Підставою для їх об’єд-

нання є матеріальна відокремленість транспортної діяльності, ре-

гулювати яку і покликане транспортне право

На жаль, законодавство України не містить легальної дефініції

транспортної діяльності. Тому звернемося до її доктринальних

визначень.

Керуючись «золотим правилом тлумачення» проаналізуємо

латинську етимологію цього терміну. «Transportatio» — це пере-

сування, переселення, а «trans-porto» має декілька значень: пере-

носити, пересувати, переміщати; перекидати; перевозити; переп-

равляти тощо. Ці слова походять від «trans» — «через –», «пе-

ре –» або «наскрізь», «за», «за межами» та «porto» — носити, пе-

реносити; перевозити; увозити, привозити; мати на борту; доста-

вляти або їхати; передавати; наносити; направляти

Див. Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для

самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 20.

Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь: ок. 50 000 слов. — 3-е изд., испр. —

М.: Рус. яз., 1986. — С. 782, 780, 599.

Лінгвістичний спосіб тлумачення терміну «транспортування»

доповнимо логічним аналізом його змісту і зробимо п’ять послі-

довних кроків у напрямку визначення цього поняття.

По-перше. Природним буде визначити транспортування як пе-

ревезення — переміщення у просторі матеріальних цінностей

та людей.

По-друге. Таке переміщення не має відбуватися стихійно. Пе-

ревезення буде результативним за умови, що воно відбувається

до вказаного місця з передачею вантажу певній особі.

Визначення транспортування на основі двох виділених ознак

спрацьовує в соціології, певною мірою в економічній науці, але

не є правовим. Проте під таку дефініцію підпадають, наприклад, і

побутові послуги членам родини, які ведуть спільне господарст-

во. При здійсненні таких перевезень не виникають ані майнові

(цивільні), ані управлінські (адміністративні) правовідносини.

Тому для правового визначення перевезення, надання йому суто

юридичного характеру необхідно виділити ще одну ознаку.

По-третє, переміщення цінностей та людей має відбуватися

на платній основі. Ця ознака має цивільно-правовий характер.

Вона є визначальною для визнання юридичного характеру відно-

син перевезення.

Ці ознаки певний час були достатніми для загального визна-

чення перевезення як особливого виду економічної діяльності.

З розвитком науки і техніки постійно з’являються нові транс

портні засоби, які вимагають певного рівня професійності. Ви-

користання такого чи іншого транспортного засобу суттєво

впливає на обсяги і швидкість перевезення. Тому постає необ-

хідним виділення ще однієї ознаки, яка відрізняє транспорту-

вання від перевезення.

По-четверте. Транспортування — це перевезення з викорис-

танням транспортних засобів та шляхів сполучення.

Перевезення без використання транспортних засобів, як пра-

вило, не вимагають спеціального дозволу, а тому не мають пуб-

лічно-правового характеру.

По-п’яте. Відомо, що транспортні засоби відносяться до дже-

рел підвищеної небезпеки (створюють підвищену імовірність за-

подіяння шкоди оточуючим). Тому законодавець, як правило,

встановлює порядок державного дозволу займатися діяльністю

з надання транспортних послуг. Це публічно-правова ознака

транспортної діяльності.

Таким чином, можливе таке доктринально-правове визначен-

ня транспортування, як переміщення матеріальних цінностей

та людей на платній основі уповноваженими на це перевізниками

з використанням транспортних засобів та шляхів сполучень до

певного місця, а при перевезенні вантажу — з передачею певній

особі.

Термін «транспортування» за своїм змістом ширший від тер-

міну «перевезення», який застосовується в складному інституті

договірного права та в інституті договорів перевезення цивільно-

го права

. З іншого боку, «транспортування» вужче «транспорт-

ної діяльності».

Транспортування — це становий хребет всієї транспортної

діяльності. Інші види діяльності належать до транспортної дія-

льності тому, що вони безпосередньо пов’язані саме з транспор-

туванням.

Транспортна діяльність — це діяльність, яка безпосеред-

ньо пов’язана з транспортуванням (перевезенням і буксиру-

ванням вантажів та перевезенням пасажирів). Як вид госпо-

дарської діяльності транспортна діяльність є не тільки надан-

ням «послуг вартісного характеру, що мають цінову визначе-

ність», а й управлінською діяльністю, яка «спрямована на на-

дання» таких послуг (Див. ст. 3 Господарського кодексу Ук-

раїни). Тобто з юридичної точки зору, транспортна діяльність

має комплексний приватноправовий та публічно-правовий ха-

рактер.

До основних видів транспортної діяльності необхідно від-

нести:

1. Транспортування — основний системоутворюючий вид транс-

портної діяльності, загальні основи якого визначені нами вище.

Конкретний зміст окремих видів транспортування розглядається

в окремій частині лекційного курсу.

2. Управлінську діяльність в галузі транспорту, яка має різні

правові виміри:

2.1. Державне управління Єдиною транспортною системою,

яке у свою чергу поділяється на:

 Здійснення транспортної політики — діяльність з управ-

ління єдиним транспортним комплексом та окремими підгалу-

зями транспорту і транспортними підприємствами органів дер-

жавної влади та місцевого самоврядування, які наділені гос-

подарською компетенцією. Особливість такої діяльності в тому,

що за своїм змістом вона полягає в розробці, прийнятті та реалі-

Саме п’ята ознака, яка є суттєвою у позадоговірних зобов’язаннях, не є істотною у

договірному праві. Тому поняття перевезення не містить як обов’язкову ознаку держав-

ного підтвердження компетентності перевізника.

зації довгострокових програм і планів розвитку транспортної

галузі. Ця управлінська діяльність має переважно конституцій-

но-правовий вимір.

 Оперативне державне управління Єдиною транспортною

системою — зміст її складають реалізація державного управлін-

ня на середньому (обласному) та низовому (районному, міському

тощо) рівнях. Така діяльність регулюється адміністративним

правом та господарським законодавством

2.2. Оперативне господарське управління, яке має два ви-

міри:

 Внутрішнє господарське управління як вид внутрішньогос-

подарської діяльності складається з відносин «між структурни-

ми підрозділами суб’єкта господарювання та відносин суб’єк-

та господарювання з його структурними підрозділами» (див.

п. 7 ст. 3 Господарського кодексу України). До цього виду дія-

льності також відносяться планування і розрахунок перевезень.

Такий вид управління регулюється нормами господарського

права.

 Управління в процесі праці, насамперед між органом управ-

ління та персоналом (екіпажем) транспортного засобу

. Такі від-

носини знаходяться переважно у сфері регулювання адміністра-

тивного і трудового права.

3. Посередницьку діяльність низки підприємств та установ (з

фрахтування транспортних засобів, транспортної експедиції, лоц-

манської проводки тощо).

4. Режимоутворюючу діяльність на транспорті, яка здійс-

нюється за такими напрямками:

 Митне оформлення та контроль вантажних і багажних пе-

ревезень.

 Дотримання податкового режиму перевезень.

 Страхування транспортних ризиків.

 Забезпечення правопорядку на транспорті.

Зміст основних понять, які описують транспортну діяльність,

розкривається на рис. 1.2.

У господарському праві економічна політика та оперативна управлінська діяль-

ність позначається поняттям «організаційно-господарські відносини» (див. п. 6 ст. 3 Гос-

подарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 4 Господарського кодексу України трудові правовідносини

не відносяться до предмета регулювання господарського законодавства — тобто не є гос-

подарськими правовідносинами.

ТРАНСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

РЕЖИМОУТВОРЮЮЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

ТРАНСПОРТУВАННЯ

ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Переміщення

До вказаного місця

На платній основі

З використанням транспортних

засобів та шляхів сполучення

За умови державного дозволу

займатися діяльністю з надання

транспортних послуг

Фрахтування

Митне оформлення

та контроль

Страхування транспортних

ризиків

ОПЕРАТИВНЕ ГОСПОДАРСЬКЕ

УПРАВЛІННЯ

Управління в процесі праці

Внутрішнє господарське

управління

Державне управління

Оперативне управління

транспортною системою

Транспортна політика

Експедиція

Дотримання податкового

режиму перевезень

Забезпечення правопорядку

на транспорті

Рис. 1.1.

На відміну від класичних галузей права, для визначення яких

виділяється певний тип правовідносин (владні, майнові, особисті

немайнові, управлінські тощо), транспортне право як міжгалузе-

вий комплекс регулює цілісні правові ситуації, які виникають у

процесі транспортної діяльності і, як правило, є багатомірними у

правовому відношенні.

1.2. Місце транспортного права

в системі права України

Як нами вже зазначалося, транспортне право не є окремою га-

луззю системи права

Такий висновок ґрунтується на наступних положеннях:

По-перше, транспортне право — не окрема галузь права, яка

регулює певний тип правовідносин, а сукупність різних правових

норм, які регулюють різні види правовідносин (переважно май-

нові та управлінські), що виникають у зв’язку з діяльністю транс-

порту.

Майнові відносини складають матеріальний зміст договорів пе-

ревезення, договорів страхування транспортних ризиків, правових

ситуацій митного оформлення вантажів тощо. Серцевиною, основ-

ним нервом майнових відносин у сфері транспорту є договори пе-

ревезень, що регулюються цивільним правом. Особливе місце зай-

має захист майнових прав сторін зобов’язань, що випливають із

договорів перевезень. Так, в цивілістиці виділяються матеріальні

та процесуальні норми з регулювання морських спорів.

Управлінські відносини визначають організацію транспорту

як єдиної системи, яка охоплює всі види транспорту — держав-

ного, колективного й приватного. Норми, які регулюють ці пра-

вовідносини, належать різним галузям публічного права — кон-

ституційному, адміністративному, кримінальному, господарсько-

му праву.

По-друге, транспортне право — не галузь права, а міжгалузе-

вий комплекс, тому що для правового регулювання транспортної

діяльності в ньому застосовується не єдиний метод правового ре-

гулювання, а методи різних галузей права.

Так при регулюванні майнових відносин переважно застосову-

ється метод приватного права (цивільно-правовий) — метод ав-

тономних рішень, який ґрунтується на принципі юридичної рів-

ності сторін, з якого випливає правило: «Можна робити все, що

не заборонено законом».

При регулюванні управлінських відносин застосовується ме-

тод публічного права — метод владних приписів, який ґрунту-

ється на принципі нерівності сторін (субординації), з якого ви-

пливає правило: «Можна робити тільки те, що передбачено за-

коном».

Див. Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для

самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 19.