Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів

Подождите немного. Документ загружается.

101

тури та динаміки злочинності; аналіз кримінального, кримінально-процесуального,

кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також

галузевого законодавства, пов'язаного з встановленням юридичної

відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської,

фінансової, банківської, податкової, екологічної) та ін.

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш

ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів, побудова їх

криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих

видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи

типових версій, комплекси слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових

заходів.

У переліку таких завдань останнім часом виділяється вдосконалення

методики прогнозування змін у структурі злочинності і розробка відповідно до

цього нових методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються.

Так, в числі актуальних стала розробка методик розкриття та розслідування

злочинів проти особи, зокрема вбивств, вчинених на замовлення, різних видів

економічних злочинів та ін. Вирішення таких завдань відбиває одну з

найважливіших функцій криміналістики — прогностичну, що особливо важливо в

умовах структурних змін і динаміки злочинності.

До важливих завдань методики розслідування слід віднести розробку

криміналістичних аспектів проблеми латентності і розкриття злочинів.

Латентність пов'язана з рівнем виявлення злочинів. Деякі з таких діянь

виявляються через певний, іноді тривалий час, деякі взагалі не виявляються.

Латентна злочинність становить значну небезпеку для суспільства не тільки самим

фактом непока-раності винних осіб за вчинені злочини, а й тим, що є джерелом

рецидивної злочинності.

Проблема розкриття злочинів завжди була в центрі уваги криміналістики,

оскільки початковий етап розслідування відіграє важливу роль у процесі

доказування. На даному етапі застосовуються методики розслідування по “гарячих

слідах”, комплекси невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів,

тактичні операції, що розробляються в окремих методиках розслідування.

Останнім часом активно розробляються методики розслідування осередків

злочинів — певних сукупностей злочинів, що вчиняються однією особою або

злочинною групою.

Особливого значення набуває розробка методик розслідування злочинів, що

вчиняються організованими групами, до яких належать діяння

загальнокримінальні (насильницькі, насильницько-корисливі) та економічні, що

вчиняються в сфері виробництва, торгівлі, обслуговування, банківської та іншої

економічної діяльності.

Принципи методики розслідування. Методика розслідування будується на

загальних принципах кримінального судочинства, і в той же час її розробка і

застосування підпорядковані характерним методиці принциповим положенням.

Одним з таких почожень є побудова методики розслідування на основі змісту і

диспозицій відповідних норм кримінального закону, інших законодавчих актів, що

встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а

102

також регламентують діяльність правоохоронних органів.

Кожна окрема методика розслідування розробляється у відповідності з

нормами Особливої частини КК, що містять опис ознак злочинів певних видів.

Відповідні норми КПК складають основу для розробки типових обставин, що

підлягають встановленню в процесі доказування по справах про злочини певного

виду, і побудови структури окремої методики розслідування.

Одним з принципових положень методики розслідування є забезпечення

наукової обґрунтованості початкових положень і одержаних результатів, що

надаються правоохоронним, контролюючим, судово-експертним органам, суду у

вигляді криміналістичних рекомендацій.

Дане положення тісно пов'язано з вимогою використання в процесі розробки

окремих методик розслідування узагальнення слідчої, експертної та судової

практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших

галузей знань.

Найважливішим чинником розробки ефективних методик розслідування є

вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів

вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання даного

принципового положення забезпечує умови для наукового розроблення

криміналістичної характеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх

класифікації.

Криміналістичні аспекти процесу виявлення і розкриття злочинів. Розробка та

ефективне застосування окремих методик розслідування значною мірою залежить

від узагальнення практики виявлення ознак злочину, розгляду їх відповідними

органами для прийняття рішення про проведення розслідування.

Тут треба враховувати два аспекти: 1) практичну діяльність по боротьбі зі

злочинністю як цілісну систему, пов'язану з виявленням ознак злочину, його

початковим, наступним та завершальним етапами розслідування, та 2)

розмежування наукових галузей, що вивчають дану систему, — кримінального

процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності. Єдність даної

системи в практичній діяльності потребує відповідно системного розгляду її в

криміналістиці як науці, що здійснює найбільш широкі міжна-укові зв'язки.

Поняття “виявлення злочинів” (ознак злочину) звичайно має оперативно-

розшуковий характер.

У статті 2 і п. 2 ст. 10 Закону України “Про міліцію” при визначенні основних

завдань та обов'язків міліції йдеться саме про виявлення злочинів. У статтях 1, 2

Закону України “Про оператив-но-розшукову діяльність” у переліку завдань такої

діяльності і визначенні самого поняття оперативно-розшукової діяльності гово-

риться про пошук і фіксацію фактичних даних відносно протиправних дій, про

гласні і негласні пошукові, розвідувальні і контр-розвідувальні заходи.

У статті 6 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з

організованою злочинністю” серед основних напрямків діяльності спеціальних

підрозділів органів внутрішніх справ України названо виявлення учасників

організованих злочинних угруповань. Разом з тим ці органи наділені

повноваженнями дізнання, до яких входить вжиття необхідних оперативно-

розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили (ст.

103

103 КПК). Поряд з цим у п. 5 ст. 94 КПК як підстава для порушення кримінальної

справи передбачено безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,

прокурором або судом ознак злочину.

Таким чином, зазначені закони наділяють відповідні правоохоронні органи

повноваженнями щодо виявлення ознак злочину, проведення розшукових дій і

прийняття рішення про наявність підстав для порушення кримінальної справи.

Процесуальна діяльність при розгляді заяв і повідомлень про злочини регулюється

ч. 4 ст. 97 КПК, що надає право відповідним органам здійснювати перевірочні дії

шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи службових осіб або

витребування необхідних документів.

Місце методики розслідування в системі криміналістики та її зв'язки з іншими

галузями знань. Як завершальний розділ у науці криміналістиці методика

розслідування акумулює наукові дані попередніх розділів: загальної теорії,

криміналістичної техніки та криміналістичної тактики. Логіка

внутрішньонаукових зв'язків криміналістики є такою, що планування наукових

досліджень і реалізація їх результатів спрямовані, в кінцевому підсумку, на

створення системи ефективних методик розслідування.

В умовах швидкого та інтенсивного розвитку науки і техніки питання про

міжнаукові зв'язки криміналістики набуває особливого значення. Кожний розділ

криміналістики в залежності від об'єктів та завдань дослідження поряд з

внутрішньонауковою взаємодією здійснює цільові зв'язки з відповідними галузями

знань. З цього погляду методика розслідування, маючи своїм предметом широке

коло об'єктів, що відносяться до різних сфер життя та діяльності, відповідно

використовує багатосторонні наукові зв'язки криміналістики. До таких галузей

знань перш за все належать наукові дані, необхідні для розкриття злочинів проти

життя та здоров'я людей, інших тяжких насильницьких та корисливо-

насильницьких посягань. Тут мають значення такі досягнення в галузі біології,

судової медицини, які дозволяють на підставі генної “дактилоскопії” іден-

тифікувати підозрюваного у вбивстві, встановити особу невпізнаного трупа тощо.

Особливого значення для розвитку методики розслідування набувають

найновіші дані в галузі економічних знань, математико-кібернетичних методів, що

застосовуються в розкритті економічних злочинів та пов'язаних з ними службових

діянь.

§ 3. Окремі методики розслідування різних видів злочинів

Криміналістична класифікація злочинів. У науці кримінального права

питання класифікації злочинів розглядаються стосовно її Загальної частини, де

критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, і Особливої частини, де такими

підставами є юридичні ознаки складу злочину.

В основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих

методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів,

система норм Особливої частини КК. Між тим очевидно також, що

криміналістичні методики, побудовані тільки на основі кримінально-правової

класифікації злочинів, мають здебільшого загальний характер і потребують для

свого практичного застосування більш конкретизованих окремих методик.

Традиційно в криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з

104

системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК віднесені ті чи

інші норми. В літературі висловлювалася думка про те, що класифікація злочинів

у криміналістиці повинна базуватися тільки на криміналістичних даних, що мають

безпосереднє значення для розкриття злочинів, головним чином за способом їх

вчинення. Однак переважаючим є положення, згідно з яким криміналістична

класифікація злочинів будується на основі поєднання кримінально-правових та

криміналістичних критеріїв. В основі такої класифікації злочинів за класами,

групами, підгрупами, видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-

правові ознаки. Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за

групами злочинів, об'єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова

класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна ознака

при розробці окремих криміналістичних методик. Можливі й інші класифікації, до

яких належать класифікації: а) за способом вчинення злочину; б) за ступенем

приховання, маскування злочину; в) за злочинним досвідом особи, яка вчинила

злочин; г) за місцем їх вчинення: злочини, місце вчинення яких локалізується в

просторі; злочини, місце вчинення яких не має певного територіального характеру,

а пов'язане з якою-небудь організаційною структурою, системою.

На думку деяких авторів, підставою для класифікації, що розглядається, є

криміналістична характеристика злочинів, слідчі ситуації та напрямки

розслідування, що визначаються ними, механізм виникнення доказової інформації.

Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відбивають широкий спектр думок,

аналіз яких дозволяє прийти до певного рішення.

В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два

взаємопов'язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть

класифікації; передбаченої законом, та 2) криміналістичний, що враховує чинники,

пов'язані із специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів у залежності

від особливостей предмету посягання, обстановки приготування, вчинення і

приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця,

мети та мотивації злочинних дій тощо.

Структура окремих методик розслідування злочинів. Кожна окрема методика

розслідування являє собою результат наукового дослідження, узагальнення

практики розслідування певного виду злочинів, характеристики його як явища, що

відбивається у специфічних проявах наслідків, слідах.

У криміналістиці розроблена структура окремих методик розслідування,

узагальнений варіант якої можна уявити в такому вигляді: а) криміналістична

характеристика даного виду злочину; б) типові слідчі ситуації на стадії виявлення

злочину та етапах його розслідування; в) криміналістичні питання порушення

кримінальної справи; г) слідчі версії, обставини, що підлягають з'ясуванню;

г) організація і планування розслідування; д) первісні слідчі дії і оперативно-

розшукові заходи; е) особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів

(криміналістичних операцій); є) забезпечення координації дій правоохоронних

органів у розслідуванні та взаємодії з контролюючими та іншими державними

органами, об'єднаннями громадян; ж) заходи криміналістичної профілактики.

Глава Х

105

Криміналістична характеристика злочинів

§ 1. Сутність криміналістичної характеристики злочинів

Проблема криміналістичної характеристики злочинів набуває все більшого

значення для розвитку криміналістичної теорії, вирішення практичних завдань

розслідування злочинів.

Криміналістична характеристика визначається як система відомостей про

певні види злочинів, ознаки суб'єкта злочину, його мотиви, предмет посягання,

обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких

діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити

з того, що в ній відбиваються особливості певного виду злочинів, які мають

значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають

криміналістичне значущими.

Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів,

всебічного, повного і об'єктивного дослідження пов'язаних з ними обставин

необхідно не тільки узагальнення опе-ративно-розшукового і слідчого досвіду,

практики судового розгляду (слідчо-судової' практики), а й глибоке комплексне

дослідження самих злочинів певного виду, фактологічних та статистичних даних

про них. З цією метою з середини 60-х років у процесі наукових кримінологічних і

криміналістичних досліджень злочинності, окремих видів злочинів почали

застосовуватися соціологічні методи. Поряд з вивченням кримінальних справ за

спеціально розробленими програмами вченими-криміналістами, кримінологами,

процесуалістами, психологами проводилися опитування суб'єктів кримінального

процесу, а також осіб, засуджених за вчинення злочинів. Таким розробкам сприяли

розвиток криміналістичних методів дослідження, міжнаукові зв'язки дисциплін

кримінально-правової галузі.

Це закономірно привело до необхідності розробки галузевих видів

юридичних характеристик відповідних видів злочинів: кримінально-правової,

кримінально-процесуальної, кримінологічної та криміналістичної. Практичне

використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує

комплексного підходу, пов'язаного із залученням даних інших видів характери-

стик злочинів (табл. 1).

Структурну основу цієї системи складають кримінально-правова та

кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і

обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою

структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Залежно

від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-

правової характеристики конкретизується включенням відповідних

факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього злочинного

посягання, потерпілий.

У системі, що розглядається, кримінально-правова характеристика охоплює

звичайно тільки сферу виникнення фактичних даних внаслідок вчинення злочину,

допроцесуальний період і саме тому може визначатися як доказова

характеристика. В науках кримінального права і кримінального процесу проблема

характеристики тих чи інших видів злочинів знаходить відбиття відповідно у

106

теорії кваліфікації злочинів і теорії судових доказів, вченні про предмет

доказування. Тут кримінальне право і кримінальний процес виступають як науки,

які складають теоретико-правову основу для розробки кримінологічної та

криміналістичної характеристик певного виду злочинів. У свою чергу ці дві

характеристики конкретизують кримінально-правову та кримінально-процесуаль-

ну характеристики злочинів. Наприклад, кримінологічна характеристика містить

відомості про чинники криміногенності, стан, структуру і динаміку певних видів

злочинів, криміналістична характеристика — дані, пов'язані з механізмом

слідоутворення у широкому розумінні, його проявом у формуванні певних ознак

тощо.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона

розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв'язки слідів,

виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі

узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, апробованих слідчою

практикою. Такі дані складають основу для побудови систем типових версій, які

використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих

версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення

характерних особливостей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типових

слідів, особливостей обстановки в аналогічних випадках. Розроблено табличні

види таких систем, запропоновані і кібернетичні варіанти на підставі уведення в

пам'ять ЕОМ картотеки “доказових прецедентів” та ін. Цей напрямок е

перспективним і вимагає подальшого розроблення.

У широкому, загальнотеоретичному плані можна говорити про

криміналістичну характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність

криміналістична значущих ознак. Такий висновок будується на аналізі вже

розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх

науковому узагальненні, що складає основу для розвитку загального вчення про

криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів

розкривається в рекомендаціях з встановлення і застосування криміналістичне

значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня спільності, які

характеризують: найширші множинності злочинів, наприклад, злочини проти

життя і здоров'я людини, злочини проти власності тощо; групи злочинів,

наприклад, вбивства, розкрадання тощо; види злочинів, наприклад, вбивства (при

виявленні трупа); розкрадання шляхом присвоєння, розтрати чи зловживання

службовим становищем тощо', різновиди злочинів, наприклад, вбивство (коли

особа потерпілого не встановлена); розкрадання на підприємствах того чи іншого

виробництва тощо, а іноді з конкретизацією, наприклад, виду продукції, що

виробляється і відрізняється технологією (ковбасної, консервної тощо).

Викладене дає підстави для висновку про тс, що криміналістична

характеристика може розглядатися і застосовуватися: 1) у концептуальному плані

усвідомлення і розвитку самої ідеї криміналістичного дослідження відповідних

видів злочинів з метою побудови описової моделі цих злочинів для розробки

відповідних методик їх розслідування; 2) з метою розробки і застосування методик

розслідування на підставі програм “безмашинної кібернетики” (схеми, таблиці

107

показників статистичних даних); 3) при наявності спеціально розроблених

програм слідчих версій із застосуванням комп'ютерної техніки.

§ 2. Структура криміналістичної характеристики злочинів

Як і будь-яка система, криміналістична характеристика складається з

взаємопов'язаних складових частин-елементів. У літературі по-різному

визначаються види таких елементів та їх кількість:

від прямого слідування системі елементів складу злочину до переліку

криміналістичне значущих елементів, які не завжди структурно узгоджуються з

системою кримінально-правової характеристики певного виду злочину.

Криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядкований

завданням доказування по кримінальній справі. Саме тому структура

криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин, які

входять у предмет доказування (ст. 64 К.ПК). і елементів складу злочину,

передбачених відповідними статтями КК.

Поруч з цим криміналістична характеристика злочинів ширша за їх

кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки

включає у себе не тільки елементи, що містять обставини, які мають кримінально-

правове значення, а й низку інших обставин. Таким чином, конкретизація

кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення

елементів (наприклад, механізм, спосіб, обстановка злочину та ін.), які мають

вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи

можуть бути наповнені змістом інших характеристик, наприклад, елемент “суб'єкт

злочину” може містити компоненти, пов'язані з такими чинниками, як

психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної мети.

Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як

система, що складається з елементів, котрі містять у собі окремі підсистеми-

компоненти:

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-

демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та

інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на

формування і здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл

ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи

щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та

ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння

майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину, маску-

вання злочинних дій;

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси

характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки вік-тимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у

вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з

урахуванням їх споживчої цінності, які можуть бути віднесені до різних джерел

посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за

рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників,

майно, приховане від оподаткування);

108

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища,

що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних

предметів. До обстановки входять такі чинники регулятивного характеру, що

визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті і трудовій

діяльності. Для економічних злочинів даний елемент пов'язаний з особливостями:

галузі, виду виробництва або іншої сфери діяльності; умов, які визначаються

технологічним процесом чи операцією; системою обліку і звітності; зберігання і

обігу грошових коштів і матеріальних цінностей; документообігу (оформлення і

обіг планових, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних,

технологічних, виробничо-господарських, статистичних та інших документів);

виду продукції, яка використовується, переробляється, випускається чи

реалізується; часу вчинення злочину (сезонність робіт: посівний, збиральний,

заготівельний періоди тощо); каналів збуту, реалізації розкраденого тощо;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у:

фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину

(характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і

взаємозв'язок); моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про

певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину

інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання

та аналізу відомостей, щодо окремих елементів і встановлення зв'язків між ними.

У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, і поділяти їх на

основні і другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної

системи вимагає у кожному конкретному випадку визначення ключового

елементу, через який можна здійснити “вхід” у систему з метою одержання

необхідної інформації. Визначення ключового елементу для конкретного випадку

залежить від слідчої ситуації, яка склалася на даному етапі розслідування, від того,

які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних

справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється

способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення

вимагають перш за все знання і використання систематизованого опису злочинних

способів.

Іноді важко встановити джерело незаконних господарсько-фінансових

операцій або такі обставини, як час їх вчинення, і через це — осіб, які можуть бути

причетними до них. У таких випадках великого значення набувають рекомендації,

побудовані на аналізі закономірних зв'язків, які складаються між елементами

криміналістичної характеристики. У дослідженні таких зв'язків міститься перш за

все практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів.

Принципові можливості використання у розслідуванні закономірних зв'язків між

елементами криміналістичної характеристики полягають у тому, що при наявності

відомостей щодо одних типових обставин передбачається існування інших. Це

важливо не тільки для розслідування злочинів на початковому його етапі,

пов'язаному з встановленням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку

тощо), а й для ситуації, коли на початку розслідування, наприклад у справах про

економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи

109

його вчинення.

Розглянуті закономірні зв'язки можуть бути однозначними і багатозначними

(ймовірними). У першому випадку складається такий зв'язок, коли за наявності

одних обставин можна категорично вважати існуючими обставини, що належать

до іншого елементу характеристики. У другому випадку закономірні зв'язки

носять ймовірний характер, встановлюють більший або менший ступінь

вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових

ознак масиву вивчених кримінальних справ відповідного виду злочину (певного

регіону, періоду).

Прикладом однозначного зв'язку може служити випадок, коли виявлена при

інвентаризації нестача майна (наслідки можливого розкрадання) прямо вказує, на

відсутність певних підзвітних цінностей (предмет посягання, джерело

розкрадання) і вірогідно на те, що причиною цього є розкрадання; або, з

урахуванням особливостей молочного виробництва: приймання молока від

здавальника за обсягом (ємкістю) посуду з переведенням його у вісові показники

по системі “1л=1кг” (при порушенні порядку приймання молока за жирністю)

однозначно вказує на створення лишку даного продукту, оскільки 1 л містить 1032

г молока, та ймовірно — на те, що створений резерв міг бути використаний для

розкрадання (за наявності підстав для висунення інших версій: лишок,

використаний для покриття збитків, що виникли в результаті дефектів техноло-

гічного обладнання, тощо).

Криміналістичне дослідження закономірних зв'язків обставин, які

характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально

розроблених програм з метою отримання статистичних даних про взаємозв'язки

таких обставин. У деяких випадках простежується закономірний зв'язок між

особами, які можуть бути

причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і

приховування, застосування певних знарядь злочину (рис. 13).

Такий зв'язок носить вірогідний характер і може бути підставою для

побудови системи типових версій, що використовуються з урахуванням

фактичних даних по справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих

слідчих версій.

110

Рис. 13. Загальна структура зв'язків елементів криміналістичної

характеристики злочинів

Кожний з елементів системи пов'язаний з іншими прямо і опосередковано, що

значною мірою визначає характер зв'язків між ними. У залежності від рівня та

обсягу слідчого завдання аналіз таких зв'язків може охоплювати різну кількість

елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв'язок між

елементами “особа злочинця” і “спосіб злочину”, який виражається у тому, що

лише особи з певними характерологічними даними або ті, які займають певну

посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний

зв'язок впливають побічні обставини, що належать до предмета злочинного

посягання і обстановки злочину.

Таким чином, можна уявити варіанти взаємозв'язків кожного з елементів

криміналістичної характеристики злочинів — подвійних і більше, обумовлених

особливостями взаємодії.

Глава XI

Криміналістичне вчення про розкриття злочинів

§ 1. Криміналістичне поняття розкриття злочину

Поняття розкриття злочину — одне з основних криміналістичних понять і

вимагає спеціального розгляду, оскільки воно найтісніше пов'язане з процесом

розслідування злочинів. Дане положення пояснюється й тим, що криміналістика в

цілому та криміналістична методика покликані розробляти методи і засоби для

швидкого і повного розкриття злочинів.

У науці кримінального процесу існують різні точки зору щодо змісту поняття

розкриття злочинів, пов'язані з прийняттям того чи іншого процесуального

рішення (порушення кримінальної справи у зв'язку з виявленням особи, яка

вчинила злочин; пред'явлення йому обвинувачення; складання обвинувального

висновку; поста-новлення вироку судом і набрання ним чинності).

У криміналістиці вирішення даного питання також є неоднозначним. Існує

низка концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування

злочинів не обов'язково пов'язано з їх розкриттям, оскільки у деяких випадках вже

під час розгляду матеріалів, що містять ознаки злочину, або на початковому етапі

розслідування є досить доказової інформації, яка вказує на певну особу, причетну

до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін “очевидні” злочини, який

носить умовний характер і відбиває конкретну ситуацію, коли особа, яка

проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу,

яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затриманні особи на

місці вчинення злочину, розслідуванні економічних злочинів, пов'язаних з

конкретною діяльністю певних категорій матеріально відповідальних осіб,

службових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими

повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей

тощо.

Залежно від повноти первісної інформації можна говорити й про

“неочевидні” злочини, що вимагають встановлення особи, яка вчинила даний

злочин.