Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

231

Розділ 17. Обшук і виїмка

§ 6. Фіксація результатів обшуку і виїмки

Результати обшуку та виїмки фіксуються в протоколі слідчої дії.

Від повноти та об’єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку

(виїмки) залежить доказове значення цієї дії.

Протокол обшуку (виїмки) має відповідати загальним вимогам,

передбаченим ст. 85 КПК. Тому в протоколі повинні бути зазначені:

місце і дата його складання; посади і прізвища осіб,

що провадять

слідчу дію; прізвища осіб, що брали участь у провадженні слідчої дії,

адреси цих осіб; роз’яснення їх прав і обов’язків; зміст проведеної

слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обстави-

ни, виявлені при проведенні зазначеної слідчої дії. Протокол зачиту-

ється всім особам, що брали

участь у проведенні слідчої дії, при цьому

їм роз’ясняється їх право робити зауваження. Ці особи можуть озна-

йомитися з протоколом особисто.

Спеціальні вимоги, запропоновані до складання протоколу, перед-

бачено ст. 188 КПК. У протоколі обшуку мають зазначатися: підстави

для обшуку; приміщення або інше місце, в якому був проведений об-

шук;

дії слідчого і результати обшуку. Стосовно кожного предмета, що

підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за

яких обставин його було виявлено. До протоколу обшуку заносяться

всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку осіб, зроблені з при-

воду тих або інших дій слідчого.

Протокол обшуку складається з

трьох частин: вступної, описової

та заключної. У вступній частині зазначається, коли, де, ким, на якій

підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук. Тут також

зазначається, що перед обшуком слідчий запропонував добровільно

видати предмети або документи і яку було дано на це відповідь.

Описова частина містить відомості про об’

єкти пошуку, умови їх

зберігання і засоби маскування. У протоколі необхідно докладно ви-

класти відомості про виявлені предмети або цінності, місця їх знахо-

дження. У разі виявлення тайника слід докладно описати його зовніш-

ній вигляд, розміри, форму, особливості конструкції, місце знаходжен-

ня, способи приховування тощо.

У протоколі обшуку необхідно зазначити загальні

та окремі ознаки

виявлених предметів (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування,

позначки, номери, по шкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в

тому, аби охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений предмет,

зафіксувати ознаки та особливості, що дають змогу відрізнити його від

232

Частина третя. Криміналістична тактика

інших подібних предметів, виключити можливість підміни. У разі ви-

лучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку вка зують

назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок,

роз мір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість —

масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних

клейм і цифрових позна чень

проби). Чи виготовлений виріб із дорого-

цінного металу, перевіряється насам перед за наявністю клейма, проби

(рис. 31). Існують два види проб: золотникова і метрична. Цифра проби

в золотниковій системі означає, що на 96 одиниць маси сплаву в ньому

міститься стільки таких саме одиниць дорогоцінного металу. В метрич-

ній системі проба означає кількість дорогоцінного

металу на 1000

оди ниць сплаву (наприклад, проба 750 означає, що є 750 г дорогоцін-

ного металу на 1000 г сплаву) (табл. 4).

Рис. 31. Пробірні знаки на виробах із дорогоцінних металів

233

Розділ 17. Обшук і виїмка

Не встановивши точного найменування виявленого металу або

дорогоцінних каменів, не варто називати їх «золотом», «платиною» або

«діамантами». Слід мати на увазі, що виявлене клеймо (проба) може

бути підробленим. При описі вилучених предметів не варто вказувати

їх ознаки, що можуть виявитися несправжніми. У протоколі обшуку в

цьому разі достатньо зазначити колір,

розміри, форму, кількість

об’єктів, наявність проб та ін.

Таблиця 4

Співвідношення старої і нової систем значення проби

дорогоцінних металів

Метал Золотникова проба Метрична проба

Золото 28 292

36 375

48 500

56 583

64 666

72 750

80 833

86 900

92 958

96 990

Срібло 72 750

76 800

84 875

88 916

Платина 91 950

В описі виробів із фарфору, фаянсу та майоліки треба звертати

увагу на їх маркування (рис. 32).

Певну специфіку має опис зброї і боєприпасів, вилучених під час

обшуку. Необхідно вказувати тип або вид зброї, систему, марку, номер,

розміри, кількість, клеймо виробника. Причому слідчий фіксує лише

об’єктивні дані, що виявляє на відповідних предметах

. В описі зброї і

боєприпасів у протоколі обшуку може бути зазначено їх калібр. В описі

боєприпасів у протоколі обшуку необхідно звертати увагу на клейма

на донних частинах патронних гільз (рис. 33).

У разі вилучення продовольчих товарів у протоколі за значаються

найменування, маса, об’єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упа-

234

Частина третя. Криміналістична тактика

ковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотриму-

ватися й в описі промислових товарів. У разі вилучення однорідних

предметів необхідно зазначити їх кількість.

У разі вилучення цінних паперів або грошей слід вказувати їхні

серії та номери, вартість, інші реквізити.

Якщо в процесі обшуку застосовувалися технічні засоби, то це по-

винно

бути відображено в протоколі із зазначенням найменувань, типів

і видів приладів та пристосувань. У протоколі вказується, що про за-

стосування технічних засобів було повідомлено осіб, які беруть участь

у провадженні обшуку.

У заключній частині протоколу обшуку зазначається, які предмети

вилучені, як вони упаковані та опечатані, кому і що було передано

на

відповідальне зберігання. За наяв ності заяв і зауважень присутніх їх

заносять до цієї частини протоколу обшуку.

Протокол обшуку складається у двох примірниках. Другий при-

мірник протоколу, а також другий примірник опису вилучених пред-

метів (документів) і цінностей вручаються особі, в якої проведено

обшук, а в разі її відсутності — повнолітньому члену

сім’ї або пред-

ставнику житлово-експлуатаційної організації або органу місцевого

самоврядування. При провадженні обшуку на підприємстві, в устано-

ві або організації другий примірник протоколу та опису вручається

представнику підприємства, установи або організації (ст. 189 КПК).

Рис. 32. Маркування деяких виробів із фарфору, фаянсу та майоліки

235

Розділ 17. Обшук і виїмка

Обидва примірники протоколу, а також опису вилучених предметів

підписуються слідчим, особою, в якої провадився обшук, і запрошені

особи, що були присутні (ст. 188 КПК).

Додатковими засобами фіксації результатів обшуку або виїмки є фото-

зйомка, відеозапис, а також складання планів і схем. Фотознімки, відео-

стрічки, плани та схеми додаються до протоколу обшуку (виїмки

Загальним завданням фотозйомки під час обшуку є фіксація: а) місця

обшуку (або його частин); б) місць перебування шуканих об’єктів, у тому

числі тайників; в) виявлених предметів, документів, трупа та ін. Під час

Рис. 33. Клейма на донних частинах патронних гільз:

Патрони кругового запалювання. Австрія: 1 — Хіртенберзька патронна фабри-

ка; 2 — Келлер і К°, Хіртенберг. Велика Британія: 3 — Елей, Лондон; 4 — Ай-Сі-Ай.

Угорщина: 5 — завод «Нітроген», Будапешт. Німеччина: 6 — Браун і Блом, Дюссель-

дорф; 7 і 8 — Г. Геншов і К° (Геко), Дурлах; 9 — ДВМ, Карлсрує; 10-12 — РВС,

Нюрнберг. Італія: 13 — Д

. Фіочи, Лекко. СРСР: 14 — клеймо на цільових патронах.

США: 15 — «Каскад», Льюістон (Айдахо); 16 — Ю-Эм-Сі, Бріджпорт (Коннектикут);

17 — Федеральна корпорація по виробництву патронів, Міннеаполіс (Міннесота).

Фінляндія: 18 — Патронний завод, Лапуа. Франція: 19 — Жевело і Гопиля, Париж.

Чехословаччина: 20 — Бланстрой (колиш. Сельє і Белло), Прага.

Шпилькові патрони. Австро-Угорщина: 21 — Хіртенберзька патронна фабрика;

22 — Сельє і Белло

, Прага. Бельгія: 23 — Ш. Фусно і К °, Брюссель. Великобританія:

24 — Кайнок. Росія: 25, 26 — Московський дроболиварно-патронний завод.

Патрони центрального запалювання. Австро-Угорщина: 27 — Г. Рот, Відень;

28 — Хіртенберзька патронна фабрика; 29 — Сельє і Белло, Прага; 30 — Келлер і К°,

Хіртенберг. Австрія: 31 — Збройовий завод, Вьоллерсдорф; 32 — Хіртенберзька па-

тронна фабрика. Бельгія:33 — ФН. Ерсталь.

236

Частина третя. Криміналістична тактика

провадження обшуку за допомогою фотозйомки необхідно зафіксувати

зовнішній вигляд тайника, окремі етапи його відкриття, відкритий тайник

з об’єктом, що там знаходиться, і сам виявлений предмет. Масштабна

детальна зйомка дає змогу зафіксувати багато індивідуальних ознак ви-

лученого під час обшуку предмета, документа та ін.

Відповідно до ст. 85

КПК відеозапис може застосовуватися у про-

цесі обшуку. Учасники слідчої дії повідомляються про застосування

відео запису до початку цієї дії. Після зйомки відеострічка демонструєть-

ся всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

Перевагою використання відеозапису є можливість зафіксувати

динамічну інформацію. Відеозапис надає змогу відтворити поведінку

обшукуваного в процесі обшуку

, його реакції у разі виявлення пред-

метів, документів чи цінностей.

Запитання для самоконтролю

У чому полягає сутність обшуку?1.

Які ознаки притаманні обшуку?2.

Які існують види обшуку?3.

У чому полягають особливості проведення групового 4.

обшуку?

Чи існує певна послідовність у проведенні обшуку 5.

особи?

Яким чином можуть бути класифіковані об’єкти по-6.

шуку?

Що таке об’єкти обшуку і які види їх існують?7.

Які елементи охоплює підготовка до обшуку?8.

Чи може план обшуку супроводжуватися відповідним 9.

графічним матеріалом?

Які існують види ситуацій обшуку?10.

Які системи тактичних прийомів можуть використову-11.

ватися при обшуку?

У чому полягає сутність словесної розвідки?12.

Що таке виїмка?13.

Чи може виїмка провадитися у примусовому порядку?14.

Яким вимогам має

відповідати протокол обшуку (ви-15.

їмки)?

З яких частин складається протокол обшуку?16.

Чи доцільно використовувати відеозапис при обшуку?17.

237

Розділ 18

Пред’явлення для впізнання

§ 1. Поняття та об’єкти пред’явлення для впізнання

Пред’явлення для впізнання — слідча дія, яка полягає в

пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, котрі вони спостері-

гали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової

належності.

Одночасно ця дія передбачає показ певних об’єктів в умовах, що до-

зволяють

сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні

встановлюють за ознаками об’єктів, сприйнятих особою і збережених в

її пам’яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від

випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання

свідок спостерігає ознаки пред’явленого об’єкта, порівнює і зіставляє їх

із збереженими

в пам’яті та доходить певного висновку щодо наявності

чи відсутності тотожності або групової належності об’єкта.

Пред’явлення для впізнання як процес встановлення чи запере-

чення тотожності або групової належності має елементи психологічної

діяльності, базуючись на здатності людської психіки не тільки фіксу-

вати, а й зберігати в пам’яті особливий

комплекс ознак, які дозволяють

виділяти певні об’єкти з групи подібних. З цих позицій пред’явлення

для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впіз-

навальним: до фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і фор-

мування образу певного об’єкта, а до впізнавального — використання

цих ознак у вирішенні питання щодо тотожності чи

групової належ-

ності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті ви-

сновком, який ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні

ознак. Відповідно до криміналістичних критеріїв організація

пред’явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і об-

ґрунтованість висновків за умови точного додержання процесуально-

го порядку пред’явлення для впізнання.

Цю слідчу дію необхідно відрізняти від непроцесуальних способів

установлення тотожності об’єктів (наприклад, під час оперативно-

розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо злочинців, за

зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб’єкта, якого спосте-

238

Частина третя. Криміналістична тактика

рігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, якого розшукують, чи

інших суб’єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак

таке пред’явлення переслідує тільки оперативні цілі, а його результати

не є доказами у справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.

Пред’явлення для впізнання регламентовано ст. ст. 174–176 КПК,

що дає змогу правильно вирішити питання

про відокремлення цієї

слідчої дії з інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою

тактичні правила проведення впізнання.

Об’єктами пред’явлення для впізнання є особи (живі люди і трупи),

предмети, тварини.

§ 2. Підготовка до пред’явлення

для впізнання

Пред’явленню для впізнання має передувати виконання процесу-

альних та деяких допоміжних дій, а саме:

а) попередній допит особи, яка впізнає;

б) підібрання об’єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

в) визначення місця та умов пред’явлення для впізнання;

г) визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

Під час допиту перед пред

’явленням для впізнання з’ясовують:

1) місце, час, спосіб та інші обставини злочину;

2) прикмети особи, яку впізнають (найчастіше злочинця), ознаки

його одягу, а також ознаки речей чи інших об’єктів.

У ст. ст. 174, 175 КПК встановлено, що слідчий до проведення впізнан-

ня повинен допитати свідка (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого)

про зовнішній вигляд

і прикмети чи ознаки об’єкта, а також про обставини,

за яких він бачив цей об’єкт. Залежно від об’єктів, що підлягають впізнанню,

допит, який передує впізнанню, має деякі особливості.

Допит, який передує впізнанню живих осіб, повинен бути спрямо-

ваний на з’ясування:

а) обставин, за яких впізнаючий бачив особу

в зв’язку зі злочином;

б) зовнішності та прикмет цієї особи;

в) психологічного стану впізнаючого;

г) його фізіологічного і психічного стану (зір, слух, особливості

пам’яті тощо).

При з’ясуванні обставин, за яких свідок бачив ту чи іншу особу в

зв’язку зі злочинною подією, слідчий повинен допитати його також

про

239

Розділ 18. Пред’явлення для впізнання

місце спостереження (точне місцезнаходження, розташування відносно

інших об’єктів, де саме це відбувалося: у приміщенні, на вулиці, в лісі

тощо). Треба встановити, на якій відстані і протягом якого часу свідок

спостерігав об’єкт, які були погода, освітлення; в якому стані перебував

злочинець (стояв, сидів, рухався чи знаходився у стані спокою). Ці

об-

ставини потрібно з’ясувати в першу чергу, оскільки може статися так,

що свідок у міру певних об’єктивних чи суб’єктивних чинників не міг

правильно і повністю сприймати ті чи інші зовнішні прикмети.

При з’ясуванні зовнішності і прикмет особи, яка підлягає впізнан-

ню, слідчий повинен докладно допитати свідка

щодо її загальних та

характерних рис. При цьому необхідно користуватися даними словес-

ного портрета, але в загальновживаних виразах. Слід детально дізна-

ватися щодо зросту, будови тіла, віку, типу обличчя, кольору волосся,

шкіри та особливих прикмет (шрами, родимки, бородавки тощо). Під

час допиту, який провадиться з метою з’ясування зовнішніх прикмет

злочинця

, можливе використання науково-технічних засобів і способів,

що полегшують складання словесного портрета. До них належать ви-

готовлені рисовані портрети, різноманітні фотороботи (у тому числі з

використанням комп’ютерної техніки).

Потрібно також докладно з’ясувати у свідка, як був одягнений зло-

чинець (форма, фасон, колір одягу, його загальний вигляд), чи не

був

свідок у стані переляку, душевного хвилювання в момент спостере-

ження, що могло спричинити перекручення ним дійсності, перебіль-

шення баченого. Крім цього, слідчий має визначити тип і особливості

пам’яті впізнаючого, а у разі пред’явлення для впізнання за голосом —

його можливості визначити особливості голосу злочинця: тембр, ви-

соту, силу та

хрипкість, шепелявість, місцеву говірку тощо.

Під час допиту, що передує пред’явленню для впізнання трупа (коли

допитуються особи, в яких зникли родичі чи близькі), необхідно

з’ясувати такі дані: прізвище, ім’я, по батькові, вік, фах, зовнішні при-

кмети (зріст, стан і колір волосяного покриву на голові, колір очей,

шкіри

тощо), коли особу бачили востаннє, як вона була одягнена, які

речі були при ній, а також інші особливості зовнішності (татуювання,

стан зубів: наявність пломб, коронок, протезів, відсутність деяких

зубів тощо, післяопераційні шрами).

Допит, що передує пред’явленню для впізнання предметів, необхідно

розпочинати з встановлення обставин, за яких впізнаючий бачив предмет,

далі з’ясовувати ознаки предмета (найменування, матеріал, форму, роз-

міри, колір тощо) та його особливості, що відрізняють його від інших.

240

Частина третя. Криміналістична тактика

Якщо пред’явленню для впізнання підлягає тварина, то крім її за-

гальних ознак (масть, порода) з’ясовуються особливі прикмети.

Відповідно до ст. ст. 174, 175 КПК особу, яка підлягає впізнанню,

пред’являють впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі (не

менше трьох), які не мають різких відмінностей у зовнішності та одя-

зі

, а предмети — серед інших однорідних предметів.

Підібрання об’єктів для проведення впізнання викликає деякі труд-

нощі, коли треба підібрати схожих за зовнішніми прикметами осіб чи

унікальні предмети. Той, кого впізнають, і пред’явлені особи повинні

бути приблизно одного віку і схожими за загальними рисами (зростом,

будовою тіла, волосяним покривом голови,

його кольором, типом об-

личчя тощо). Об’єкт впізнання має бути в одязі, який суттєво не від-

різняється від того, що був на ньому в момент спостереження його

впізнаючим. Інші особи, серед яких його пред’являють для впізнання,

також не повинні мати різких відмінностей в одязі (ст. 174 КПК).

Предмети пред’являють

разом з іншими однорідними. При цьому

важливо враховувати загальні родові ознаки. Наприклад, якщо впіз-

нанню підлягає годинник марки «Сейко», то підбирають не менше

трьох-чотирьох годинників однакової марки, форми, кольору, розміру

та інших родових ознак.

У більшості випадків місцем пред’явлення для впізнання є кабінет

слідчого, в інших випадках слідчий

вирішує це питання з огляду на

конкретні умови, але ці умови мають бути найсприятливішими для

спостереження і порівняння ознак об’єктів.

Застосування у пред’явленні для впізнання науково-технічних за-

собів (відеотехніки, фотоапаратів, магнітофона та ін.) є однією з важ-

ливих умов, що забезпечують ефективність його проведення, фіксації

перебігу і результатів

. Їх використання залежить від виду впізнання,

ознак об’єкта, що підлягає впізнанню, та інших даних.

§ 3. Порядок пред’явлення для впізнання

живих осіб, трупів, предметів і тварин

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли: а) особа, яка

підлягає пред’явленню, не була раніше відома свiдкові, але спостері-

галася ним у зв’язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше

пред’явлену особу, але не може дати необхідних даних про неї.

Процес пред’явлення можна поділити на три

стадії. На першій стадії

перед пред’явленням особи для впізнання в присутності понятих їй про-