Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

241

Розділ 18. Пред’явлення для впізнання

понують зайняти будь-яке місце серед інших осіб і роз’ясняють її права.

На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де знаходять-

ся всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відпо-

відальність за давання завідомо неправдивих показань (якщо це потер-

пілий або свідок) та за відмову від давання показань (якщо це

свідок).

Після цього в особи, яка впізнає, з’ясовують, чи задовольняють її умови,

чи їй добре видно зовнішні прикмети всіх осіб. При позитивній відпо-

віді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед

них потрібну особу і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. При

цьому не треба квапити його

з відповіддю, слід дати йому час на обду-

мування. Якщо впізнаючий вагається з відповіддю, можна запропону-

вати пред’явленим особам пройтись по кабінету з метою спостереження

їх у русі чи дозволити пред’явленим особам розмовляти між собою.

Третя стадія полягає у встановленні тотожної чи групової належ-

ності або відмінності конкретного

об’єкта. Названі впізнаючим при-

кмети, ознаки повинні бути виражені в певній формі. Виконання цієї

вимоги багато в чому залежить від правильно поставлених йому уточ-

нюючих і конкретизуючих запитань.

Результат пред’явлення для впізнання може бути позитивним, коли

впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикме-

ти і ознаки

, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання. Результат

для впізнання може бути й негативним. Це може статися тоді, коли,

наприклад, з моменту спостереження пройшло багато часу; особа, яку

впізнають, різко змінила свою зовнішність; впізнаючий боїться помсти;

для впізнання пред’явлено іншу особу тощо.

Впізнання людей може здійснюватися також за голосом,

особли-

востями мови і ходи. При пред’явленні для впізнання за голосом пови-

нні бути створені певні умови:

а) для відтворення звукової мови (приміщення з певними акустич-

ними даними тощо);

б) для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього ви-

користовують дві суміжні кімнати з відчиненими дверима чи тонкою

перегородкою між кімнатами, на відкритій місцевості користуються

парканом, деревами тощо, які б не давали змоги впізнаючому бачити

особу, котру впізнають);

в) всі учасники впізнання мають бути поділені на дві групи: в од-

ній — слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також спеціалісти та інші

учасники слідчої дії, в другій — особа, яка допомагає

слідчому (на-

242

Частина третя. Криміналістична тактика

приклад, співробітник міліції), поняті, особа, яку впізнають, та особи,

які ведуть з нею розмову;

г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не повинен стосу-

ватися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які впіз-

наючий чув у момент спостереження.

Можливо впізнання за особливістю ходи, оскільки ходу характери-

зують довжина

кроку даної людини, кут розгортання стопи, швидкість

руху. Хода має бути природною, коли людина йде вільно, без напру-

ження. Неприродна хода найчастіше пов’язана з різними аномаліями.

Основними умовами проведення впізнання за особливостями ходи слід

вважати такі:

а) обрання місця проведення, що забезпечує відтворення ознак ходи

і можливість їх спостереження

впізнаючим;

б) пред’явлення особи, яку впізнають, серед інших осіб, що мають

схожі ознаки ходи;

в) особа, яку впізнають, не повинна знати про те, що за нею спо-

стерігають;

г) впізнаючому має бути надано достатньо часу для спостереження

ходи пред’явлених осіб.

У практиці розслідування трапляються два основні випадки

пред’явлення

трупа для впізнання. Перший випадок має місце при

організації пред’явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий

часто позбавлений можливості допитати кого-небудь щодо прикмет

невідомої особи, труп якої пред’являтиметься. За таких обставин без

попереднього допиту труп пред’являється мешканцям навколишніх

будинків, вулиць, а також службовим особам,

які спілкуються з насе-

ленням. Другий випадок має місце тоді, коли на момент впізнання є

дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих,

а потім пред’являють їм труп для впізнання.

Пред’явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що

є на ньому, в разі необхідності цьому

повинен передувати «туалет

трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приве-

денні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до

яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його

зміну внаслідок тривалого перебування у воді тощо, можна визнати

доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації

особи необ-

хідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього

слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі

необхідності — все тіло. При пред’явленні трупа для впізнання слід

243

Розділ 18. Пред’явлення для впізнання

враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки по-

милкового впізнання внаслідок психологічного настроювання, само-

навіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-

медичного експерта.

Якщо труп не впізнано, його відправляють до моргу. Слідчий про-

довжує роботу щодо встановлення осіб, які можуть впізнати труп (на-

ведення довідок про осіб, які зникли безвісти

, перевірка за даними

криміналістичного обліку тощо).

Особливості пред’явлення для впізнання предметів і тварин зумов-

люються характером об’єктів впізнання і метою, з якою воно прово-

диться. Якщо стосовно предмета, що підлягає пред’явленню, відомі

особливі ознаки, то слідчий повинен підібрати інші предмети з поді-

бними ознаками. Якщо ж відомі

тільки його загальні ознаки, то пред-

мет має пред’являтися серед інших об’єктів з однорідними ознаками,

але різними за видовими властивостями.

Порядок пред’явлення для впізнання предметів і тварин такий

самий, як і при впізнанні живих осіб. Пред’явлення для впізнання

тварин не регламентується КПК, але процес такого впізнання здійсню

ється з додержанням тих самих криміналістичних прийомів, що ви-

користовуються при пред’явленні для впізнання предметів.

У слідчий практиці нерідко виникає потреба у пред’явленні для

впізнання живих осіб, трупів, предметів та інших об’єктів за фото-

знімками.

Впізнання за фотознімками живої особи проводиться тоді, коли

вона відсутня, але слідчий

має її фотознімки. Для встановлення особи

вбитого нерідко пред’являються фотознімки трупа. Звичайно ці фото-

знімки використовуються у випадках, коли пред’явлення трупа не дало

позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть

пред’являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в

інших місцях.

Пред’явлення для

впізнання за фотознімками може також здійсню-

ватися з тактичних міркувань. Як правило, пред’явлення для впізнан-

ня предметів за фотознімками проводиться в тих випадках, коли їх

неможливо пред’явити в натурі.

Необхідно, щоб пред’явлені фотознімки були однаковими за фор-

мою і розміром, а зображені на них обличчя схожі з

тим, тотожність

якого передбачається встановити. Слід прагнути до того, аби фото-

знімки стосувалися того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу осо-

бу в зв’язку з розслідуваною подією.

244

Частина третя. Криміналістична тактика

§ 4. Фіксація результатів пред’явлення

для впізнання

Згідно зі ст. ст. 85, 176 КПК про пред’явлення для впізнання, як і

про інші слідчі дії, складається протокол. Для фіксації пред’явлення

для впізнання застосовуються також фотографування, кіно-, відео-

зйомка та звукозапис.

Протокол пред’явлення для впізнання повинен мати вступну, опи-

сову та заключну частини.

У вступній частині зазначаються такі дані: місце і дата складання про-

токолу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і

адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії (спеціаліст,

працівник міліції та ін.); статті КПК, з додержанням яких проводиться

слідча дія; вказівка про роз’яснення понятим їх прав, обов’язків, а також

про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії. Якщо впізнаючим

є потерпілий чи свідок, то потерпілий попереджається про кримінальну

відповідальність за давання неправдивих показань, а свідок — ще й за

відмову від давання показань із засвідченням цього їхніми підписами.

В описовій частині протоколу викладаються відомості щодо осіб,

яких пред’являють, та інших об’єктів з описом їх прикмет і ознак. Сто-

совно живих осіб зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, вік, зріст,

будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в

протоколі ознаки одягу: вид, фасон, колір, покрій тощо. При пред’явленні

предметів зазначаються (наприклад, щодо годинника): форма, розмір,

колір металу корпусу, циферблат, вид кріплення — ремінець, браслет,

ланцюжок тощо. У протоколі повинно бути вказано, що впізнаючий сам

зайняв певне місце серед інших пред’явлених осіб.

У заключній частині протоколу зазначаються час початку і закін-

чення пред’явлення для впізнання, чи проводилися фото-, відеозйомка

(тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від

учасників пред’явлення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол

підписується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії.

Якщо під час пред’явлення для впізнання застосовувався звукоза-

пис, слідчий повинен повідомити про це всіх учасників впізнання і

зробити відповідну відмітку в протоколі. У ньому також повинні бути

дані про марку магнітофона, тип стрічки, швидкість тощо. Фонограма

в опечатаному вигляді зберігається при справі (ст. 85

КПК).

При фіксації пред’явлення для впізнання за особливостями голосу має

бути точно зазначено, хто говорив першим, другим тощо, інакше звукоза-

пис втратить зв’язок з протоколом і свою ілюстративну цінність.

245

Розділ 18. Пред’явлення для впізнання

Необхідність застосування звукозапису при пред’явленні для впіз-

нання визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин спра-

ви. Використання звукозапису є доцільним:

а) для фіксації процесу пред’явлення для впізнання, коли впізнаю-

чим є малолітній;

б) для фіксації показань особи, яка коментує відеофільм, де зафік-

совано процес пред’явлення для впізнання;

в) для одержання зразків голосу, що є необхідним для впізнання за

межами місця проведення розслідування;

г) для фіксації впізнання, коли впізнаючий на попередньому до-

питі називав тільки загальні ознаки об’єкта.

Відеозйомка при пред’явленні для впізнання також є одним із спо-

собів фіксації. Доцільним є використання відеозйомки при пред’явленні

для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дає змогу

зафіксувати її в динаміці

. Використання відеозйомки для фіксації ве-

дення і результатів пред’явлення для впізнання має бути належним

чином підготовлено. У протоколі слід зазначити, за допомогою якої

камери проведено зйомку, на яку плівку здійснено відеозапис. Після

запису відеострічки вона демонструється всім учасникам слідчої дії,

про що складається окремий протокол (ст. 85

КПК).

Запитання для самоконтролю

У чому полягає сутність пред’явлення для впізнання?1.

Які елементи охоплює підготовка до пред’явлення для 2.

впізнання?

Які обставини необхідно з’ясовувати на допиті, що 3.

передує впізнанню?

Який існує порядок пред’явлення для впізнання живих 4.

осіб?

У чому полягають особливості пред’явлення для впіз-5.

нання за голосом?

Який

порядок проведення впізнання за особливістю 6.

ходи?

У чому полягають особливості пред’явлення для впіз-7.

нання трупа?

Які способи фіксації застосовуються при проведенні 8.

пред’явлення для впізнання?

В яких випадках доцільно застосовув9. ати звукозапис

при пред’явленні для впізнання?

246

Розділ 19

Відтворення обстановки

та обставин події (слідчий

експеримент та перевірка

показань на місці)

§ 1. Поняття та види слідчого

експерименту

Відтворення обстановки та обставин події, що передбачено ст. 194

КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного,

потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутно-

сті понятих;

2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб,

інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити

за

певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до

даного приміщення в названий у свідченнях спосіб або певною особою,

подолати зазначену в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спря-

мованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий екс-

перимент.

Слідчий експеримент є окремою слідчою

дією, яка полягає у

здійсненні дослідів з метою перевірки того, чи могли відбутися за

певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов’язано зі здійсненням дослідів, ре-

зультати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти ви-

сновку про обставини, котрі мають значення

для розкриття злочину.

У 30-х роках ХХ ст. оприлюднено праці вченого-криміналіста

П. І. Тарасова-Радіонова, в яких вперше досліджувалися питання про-

цесуальної природи і тактики проведення слідчого експерименту.

Згодом питанням тактики проведення слідчого експерименту приді-

лялося дедалі більше уваги, а у підручниках з криміналістики з’явилися

247

Розділ 19. Відтворення обстановки та обставин події ...

глави, присвячені слідчому експерименту, було видано посібники для

слідчих.

Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий,

і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом прове-

дення дослідів. Однак слідчий експеримент має власні відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює не явище повністю, а лише деякі умови

, за яких

відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, мо-

гла чи не могла відбутися подія або дія за певних умов. Крім того,

слідчий експеримент не завжди пов’язаний з місцем події, він може

бути проведений залежно від його мети і

не на місці події. Слідчий

експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно від-

різняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на

їхню зовнішню подібність, експертиза потребує застосування спеці-

альних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його про-

ведення не

вимагає цього.

З’ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказати на те, що

він має на меті не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових

доказів у справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту

для визначення можливості витягнути викрадені товари через пролом

у стіні магазину слідчий встановлює новий доказ: можливість

витяг-

нення викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на міс-

ці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та

обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є

неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі

свідки та обвинувачені одночасно, а

при перевірці показань на місці

дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко

перелічити всі відомі у практиці розслідування види слідчого експерименту,

тому зупинимося тільки на тих видах, які трапляються найчастіше.

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних

умовах.

Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні

можливості не тільки бачити, а й розрізняти деталі та особливості

об’єктів у певних умовах.

Так, громадянка Е. подала заяву до прокуратури про вимагання від

неї хабара за влаштування на роботу. Начальник відділу кадрів С. ви-

248

Частина третя. Криміналістична тактика

магав від неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф.

діє від імені С., і вона попросила його підтвердити цей факт. Ф. за-

явив, що якщо Е. прийде увечері до його дому, в вікно вона зможе по-

бачити у нього у гостях С. Е. прийшла до

зазначеного місця і дійсно

побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулася до проку-

ратури. У процесі розслідування Ф. не заперечував своєї причетності

до злочину, але заперечував факт перебування в нього С., зазначаючи,

що у таких умовах Е. не могла бачити обличчя людей, які знаходились

у кімнаті. Слідчий провів слідчий експеримент,

під час якого було

встановлено, що Е. за даних умов абсолютно чітко бачила всіх осіб,

які сиділи за столом у квартирі Ф.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкрет-

них умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту

на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в

момент

події злочину, а також те, наскільки істотно ці чинники впли-

вають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути

крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким

експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можливість

вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність

на

це певної особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет пев-

ної конфігурації та об’єму пройти крізь даний отвір, а також те, чи

може вказана особа проникнути через виявлений пролом.

В одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення

великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке

веде

до підсобного приміщення магазину. При огляді слідчий дійсно

виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з

метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі

спроби відчинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити

й після запрошення столяра, бо у зв’язку з осіданням стіни воно було

перекошене. При такому його стані

виявилося неможливим витягну-

ти товари певних габаритів через утворений отвір.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь

дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту голо-

вним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливо сті

вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий

експеримент для перевірки можливості настання пев-

них наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експеримен-

ти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експерт-

ного дослідження і застосування спеціальних знань.

249

Розділ 19. Відтворення обстановки та обставин події ...

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та профе-

сійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді,

коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю

виконати ту чи іншу роботу. В разі заперечення ним цього проводити

слідчий експеримент не рекомендується.

Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі практиці. Так,

у справі про

розкрадання грошових коштів при виконанні художньої

реклами було встановлено, що бригадир художників включає до відо-

мості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати.

Одержані гроші підставні особи передавали бригадиру. Найбільші суми

одержував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він ви-

конував зазначені роботи. У процесі проведення слідчого

експерименту

Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, переконавшись у своїй

безпорадності, відмовився від подальшого заперечення фактів.

7. Слідчий експеримент для встановлення того, як саме відбулася

подія.

До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного

комбінату пралі виносять топлене масло. Факт здавався малоймовір-

ним. При перевірці були затримані пралі, які дійсно

виносили масло.

Під час обшуку в пральні було виявлено декілька кілограмів масла. У про-

цесі розслідування пралі показали, що при пранні марлевих мішочків

з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла,

яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з’ясувалося,

що при обробленні 1000 мішочків залишається 11,5 кг масла.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках.

Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2) загрожують життю або здоров’ю учасників експерименту або

інших осіб;

3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріаль-

них збитків.

§ 2. Підготовка до слідчого експерименту

та його тактика

Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно

старанно підготуватися, а саме:

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали спра-

ви та всі обставини, з огляду на які проводиться слідчий експеримент;

250

Частина третя. Криміналістична тактика

2) визначити умови, в яких має бути проведений слідчий експери-

мент (встановити, як, де, коли і в якій послідовності слід проводити

досліди, скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при

проведенні експерименту на перевірку видимості тощо);

3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених,

кількість понятих та ін.). Якщо досліди проводяться у різних примі

щеннях, а учасники експерименту поділяються на групи, то рекомен-

дується запрошувати більше двох понятих, яких слід підбирати за-

вчасно. Треба пам’ятати, що роль понятих при проведенні слідчого

експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь

події або дії за певних умов. Тому, підбираючи понятих, необхідно

враховувати їх суб’

єктивні якості — зір, слух;

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя при цьому вико-

ристовуватимуться.

Оскільки значення знарядь та предметів при проведенні слідчого

експерименту є важливим, слід завчасно продумати також доставлен-

ня цих предметів до місця експерименту та перевірити їхній стан.

Речові докази, які згодом будуть об’єктами експертного досліджен-

ня, при

експерименті використовувати не можна;

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і інших слідчих

дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо експеримент є

складним, доцільно складати письмовий план його проведення. Спе-

ціальної форми плану експерименту не існує, однак до плану доцільно

внести такі обставини:

а) місце

і час проведення експерименту;

б) кількість учасників та їх розташування;

в) сутність дослідів, їх послідовність та роль учасників експери-

менту при проведенні кожного досліду.

У разі потреби при складанні плану, особливо щодо проведення

дослідів, слід проконсультуватися з спеціалістами — судово-медичним

експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтворен-

ня

обстановки експерименту і характеру проведення дослідів. Під час

підготовки до експерименту слідчому доцільно побувати на місці май-

бутнього експерименту, аби краще орієнтуватися у навколишній об-

становці при його проведенні.

У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчому необхід-

но вирішити, чи роз’яснювати завдання експерименту та обставини

справи його учасникам або ж

цього робити не слід. Як правило, мета